Про освіту Про загальну середню освіту передбачає реалізацію принципів гуманізації освіти її демократ

Работа добавлена на сайт samzan.net:

П риложение    4

Контроль та оцінювання навчальних

досягнень учнів початкової школи.

Методичні рекомендації

Об’єкти, функції і види контролю навчальних досягнень учнів початкових класів

Модернізація загальної середньої освіти відповідно до Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» передбачає реалізацію принципів гуманізації освіти, її демократизації, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його основних компетентностей.

Відповідно до цього змінюються й підходи до оцінювання навчальних результатів школярів. Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач.

Визначення рівня навчальних досягнень учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетентності як самоздатність до оптимальних дій.

Компетентність - це загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Отже, поняття компетентності не зводиться тільки до знань, умінь та навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості.

Основними групами компетентностей, яких потребує сучасне життя, є:

соціальні, пов'язані з формуванням у школярів цінностей демократичного суспільства, громадянських якостей особистості;

полікультурні, що стосуються розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їхньої мови, релігії, культури тощо;

комунікативні, що передбачають опанування важливого в роботі і суспільному житті усного і писемного спілкування, оволодіння кількома мовами;

інформаційні, що передбачають оволодіння вміннями здобувати різноманітну інформацію, осмислювати й використовувати її;

саморозвитку та самоосвіти, що пов'язані з потребою і готовністю постійно навчатися, виконувати творчі завдання.

Компетентності як інтегрований результат навчальної діяльності учнів формуються передусім на основі опанування багатокомпонентного змісту початкової загальної освіти шляхом відповідних педагогічних технологій.

Виявлення рівня навчальних досягнень учнів відбувається в процесі контролю.

Контроль за навчальними досягненнями молодших школярів забезпечує зворотний зв'язок між учителем і учнями.

Структурними компонентами контролю є виявлення і вимірювання (перевірка) та оцінювання навчальних досягнень учнів. Облік (фіксація) результатів контролю у формі оцінок у балах ведеться вчителем у класних журналах і табелях успішності.

Об'єктами контролю у процесі навчання є: знання про предмети і явища навколишнього світу, взаємозв'язки і відношення між ними та про способи розумової і практичної навчально-пізнавальної діяльності; вміння та навички застосовувати засвоєні знання; досвід творчої діяльності; досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до самого себе.

Основними функціями перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів є: діагностична, коригуюча, прогностична, навчальна, розвивальна, виховна, стимулююче-мотиваційна.

Діагностична функція контролю пов'язана з визначенням видів знань і вмінь, їх якісних характеристик, властивостей та рівнів оволодіння учнями відповідно до поставлених цілей. Це дає змогу вчителеві виявити прогалини і помилки в знаннях і вміннях, з'ясувати причини їх виникнення і відповідно коригувати навчально-пізнавальну діяльність школярів та способи управління нею. Зауважимо, що в процесі контролю відбувається «коригування» ,  а не «доучування».

Отримані результати контролю використовуються з метою прогнозування шляхів удосконалення методики навчання предмета в цілому, передбачення засобів удосконалення результатів навчальних досягнень окремих учнів.

Навчальна функція контролю полягає насамперед у поліпшенні якостей знань та вмінь молодших школярів. Так, організація перевірки в логічній послідовності – з одного боку, та вимога повноти й обґрунтування відповідей – з іншого, забезпечують систематизацію і узагальнення засвоєного змісту. Спонукання дітей до використання результатів спостережень, прикладів з власного життя поглиблює і розширює їхні знання та вміння.  Усне або письмове виконання перевірних завдань сприяє їх осмисленню, усвідомленню та закріпленню, застосуванню за зразком, за аналогією та  у нових ситуаціях.

Контроль сприяє розвитку волі, уваги, мислення, пам’яті, мовлення учнів, їх пізнавальної активності і самостійності. У процесі контролю доцільно формувати вміння взаємо- і самоконтролю (взаємо- і самоперевірки, взаємо- і самооцінювання), взаємо- і самокоригування, що є одним із його найважливіших завдань, а також розвивати рефлексивні уміння, тобто здатність обмірковувати свої дії, критично оцінювати їх і свідомого ставитися до учіння.

     Оцінка в процесі навчання молодших школярів є одним із важливих засобів мотивації і стимулювання їх учбово-пізнавальної діяльності. Так, оцінка у поєднанні з іншими мотивами учіння сприяє розкриттю перспектив успіху дитини, створює і підтримує позитивний емоційний настрій, викликає бажання вчитися, сприяє формуванню адекватної самооцінки.

     Здійснення контролю (перевірки й оцінювання) в початкових класах визначається дидактичними принципами. Найважливішими серед них є такі:

а) систематичність , вона зумовлена, по-перше, дидактичною доцільністю здійснення контролю на всіх етапах процесу навчання, по-друге, необхідністю контролю за кожним учнем на кожному уроці, у зв’язку з психологічними особливостями розвитку пізнавальних процесів у молодших школярів і оволодіння ними учбово-пізнавальною діяльністю, як провідним видом діяльності у молодшому шкільному віці.

б) всебічність, яка передбачає визначення рівня оволодіння учнями знаннями, вміннями і навичками за їхніми основними параметрами відповідно до цілей, поставлених у процесі навчання;

в)індивідуалізація, зумовлена різним рівнем розвитку дітей та особливостями контролю (перевірки й оцінювання).

Психологами доведено, що сам факт контролю як особливого виду діяльності, яка вимагає самостійності учнів та оцінювання їхніх досягнень, порушує  “психічну рівновагу” дітей, збуджуючи або пригнічуючи їх. За таких обставин виявити справжній рівень навчальних досягнень досить важко. Індивідуальний підхід в процесі перевірки упереджує психологічне напруження дітей,  створює умови для повного виявлення їх індивідуальних можливостей і об'єктивного оцінювання вчителем з урахуванням загальних вимог, що зазначені у програмі.

Об’єктивність контролю полягає у запобіганні вчителем суб’єктивних і помилкових оцінних суджень, які не відображають реальних досягнень учнів у навчанні. Об’єктивність контролю залежить від багатьох умов, найсуттєвішими серед яких є: а) чітке визначення загальних і конкретних цілей оволодіння учнями всіма компонентами змісту навчального предмета б) наявність вимог до навчальних досягнень учнів з кожного предмета в) обґрунтоване виділення об’єктів контролю (перевірки й оцінювання) г) адекватність цілей, змісту і способів перевірки вимогам програм і методик ґ) застосування науково обґрунтованих критеріїв оцінювання навчальних досягнень.

У початкових класах вчителем застосовуються такі види контролю:  поточний, періодичний, тематичний, семестровий, річний; атестація.

Вибір видів контролю (перевірки й оцінювання), їх зміст, послідовність, взаємозалежність, час проведення визначаються специфікою навчальних предметів.

Поточний контроль здійснюється в процесі поурочного вивчення теми. Особливість цього виду контролю в тому, що він є компонентом процесу  оволодіння навчальним матеріалом уроку. Це визначає його основні цілі: встановлення стану розуміння і первинного засвоєння учнями окремих елементів змісту теми, встановлення зв’язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем уроків, закріплення знань, умінь і навичок, їх актуалізація перед вивченням нового матеріалу.

Результати поточної перевірки на самостійному етапі в структурі уроку оцінюються в оцінних судженнях або в балах. У процесі оволодіння новим змістом, тобто під час його засвоєння, систематизації й узагальнення, застосування нових знань, умінь і навичок, оцінка в балах виставляється тільки за достатньо повні і правильні відповіді.

Інформація, отримана в процесі поточного контролю, є основою для коригування методики роботи вчителя на уроці, запобігання відставання окремих учнів, коригування учіння, необхідною умовою досягнення поурочних цілей, враховується у планування наступних уроків.

Облік поточних оцінок ведеться в класному журналі.

Періодичний контроль має на меті визначення й оцінювання сформованості загальнопредметних  умінь і навичок (аудіювання, читання, усне мовлення тощо), якими оволодівають учні в процесі вивчення окремих предметів. Цей вид контролю передбачає перевірку, що здійснюється періодично, шляхом організації фронтальної та індивідуальної діяльності школярів. Періодичність перевірки та вимоги до її змісту, оцінювання й обліку результатів конкретизуються в рекомендаціях з окремих предметів.

Тематичний контроль (перевірка й оцінювання) як правило здійснюється після опанування програмової теми чи розділу. У разі, коли тема розрахована на велику кількість годин, її розподіляють на логічно завершені частини – підтеми. Якщо ж програмова тема невелика за обсягом, то об’єднують з однією або кількома наступними темами. Отже, одиницями тематичного контролю з різних предметів можуть бути: програмова підтема, тема, кілька тем, розділ. Об’єднання програмових тем здійснюється не механічно, а з урахуванням логічної структури їх змісту, взаємозв’язку між темами. Тематичний контроль якісно відрізняється від поточного контролю тим, що спрямований на виявлення та оцінювання рівнів оволодіння певною, достатньо завершеною частиною навчального матеріалу відповідно до структурних елементів предметної компетентності.

Тематична оцінка виставляється на підставі результатів опанування учнями матеріалу теми/розділу впродовж її/його вивчення з урахуванням усіх видів оцінювання за цей період (за результатами різних видів усних, письмових та практичних робіт учнів).

Підсумкове оцінювання з окремих предметів за семестр здійснюється на основі результатів усіх видів оцінювання за цей період, проте на основі їх середнього арифметичного.

Підсумкова оцінка за рік виставляється на основі семестрових оцінок.

Якщо відповідно до розпорядження керівника навчального закладу чи органів управління освіти різних рівнів молодші школярі виконують семестрову чи річну підсумкові роботи, то оцінки за них враховуються, але вони не є визначальними при виставленні підсумкових за семестр чи рік.

Підсумковий облік навчальних досягнень ведеться в журналах і табелях успішності.

Усі види контролю реалізуються за допомогою різних методів.

Методи перевірки – це способи взаємопов’язаної діяльності вчителя і учнів, спрямовані на виявлення та вимірювання змісту і рівня навчальних досягнень кожним учнем і класом в цілому.

У початкових  класах застосовуються методи: усної перевірки (бесіда, розповідь учня); письмової перевірки (самостійні і контрольні роботи, твори, перекази, диктанти, графічні завдання тощо); практичної перевірки (дослід, практична робота, спостереження, заповнення таблиць, побудова схем, моделей, перфокарт тощо). Відносно новим є використання тестових завдань, які є стандартизованим засобом  перевірки, який цілеспрямовано і економно у часі може кількісно виявити, що учень знає і вміє.

Учбово-пізнавальна діяльність під час перевірки буває репродуктивною і творчою (частково-пошуковою і пошуковою).

За формою організації учбово-пізнавальної діяльності учнів перевірка може бути: індивідуальною, груповою, в парах, фронтальною.

Виявлені під час перевірки результати учбово-пізнавальної діяльності учнів оцінюються.

Оцінювання – це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня в оволодінні змістом предмета порівняно з вимогами чинних програм. Оцінювання є особливою складовою контролю, а педагогічна оцінка – його результатом. Оцінка виражається в оцінних судженнях і висновках учителя, які є її якісними (словесними) показниками, або в балах, тобто кількісними показниками.

Об’єктивність і точність оцінок забезпечуються критеріями оцінювання. Критерії – це реальні, точно обрані ознаки, величини, які виступають вимірниками досягнень учнів відповідно до певних об’єктів оцінювання.

Аналіз об’єктів контролю в початкових класах дав змогу визначити такі критерії оцінювання навчальних досягнень учнів:

•  якість знань (предметних, про способи діяльності): міцність, повнота, глибина, узагальненість, системність, дієвість
•  сформованість предметних умінь і навичок, способів навчальної діяльності (виконання за зразком, за аналогією, в нових ситуаціях)
•  володіння досвідом елементарної творчої діяльності (частково-пошуковий і пошуковий рівні)
•  володіння досвідом емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до самого себе.

На основі зазначених критеріїв виділяються чотири інтегровані рівні навчальних досягнень учнів початкових класів: початковий, середній, достатній, високий. Їх загальнодидактичні характеристики такі:

•  

Рівень навчальних досягнень учнів	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
І рівень – початковий	Учень (учениця) засвоїв(-ла) знання у формі окремих фактів, елементарних уявлень, які може відтворити; володіє різними видами умінь на рівні копіювання зразка виконання способу діяльності; виконує самостійну роботу під безпосереднім керівництвом учителя, але допомогу не може сприйняти відразу, а потребує детального кількаразового її пояснення.
ІІ рівень – середній	Учень (учениця) володіє знаннями у формі понять, відтворює їх зміст, ілюструє прикладами з підручника, може встановлювати засвоєні внутрішньопонятійні зв’язки; відповідь будує у засвоєній послідовності; виконує способи діяльності за зразком в подібній ситуації; самостійно працює зі значною допомогою вчителя.
ІІІ рівень – достатній	Учень (учениця)  володіє поняттями, відтворює їх зміст, ілюструє не тільки відомими, а й новими прикладами, встановлює відомі внутрішньопонятійні і міжпонятійні зв’язки; вміє розпізнавати об’єкти, які охоплюються засвоєними поняттями; під час відповіді може відтворити засвоєний зміст в іншій послідовності, не змінюючи логічних зв’язків; вміннями володіє на рівні застосування способу діяльності за аналогією; самостійні роботи виконує з незначною допомогою вчителя; володіє вміннями виконувати окремі етапи розв’язання проблеми і застосовує їх у співробітництві з учителем (частково-пошукова діяльність).
ІV рівень – високий	Учень (учениця) володіє системою понять в межах, визначених навчальними програмами, встановлює як внутрішньопонятійні, так і міжпонятійні зв’язки; вміє розпізнавати об’єкти, які охоплюються засвоєними поняттями різного рівня узагальнення, відповідь аргументує новими прикладами; вміє застосовувати способи діяльності за аналогією і в нових ситуаціях; самостійні роботи виконує під опосередкованим керівництвом; виконує елементарні творчі завдання.

Описаним інтегрованим рівням відповідає 12-бальна шкала оцінок у такому співвідношенні: І (початковий) - 1-3 бали; ІІ (середній) - 4-6 бали; ІІІ (достатній) - 7-9 балів; ІV (високий) - 10-12 балів.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів реалізуються в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюються, та показником оцінки в балах.

Норми оцінок передбачають єдиний підхід до оцінювання навчальних досягнень учнів. Оскільки розробляються за єдиними критеріями, містять єдині вимоги до усних, письмових і практичних робіт учнів,відображають найтиповіші ситуації під час перевірки й оцінювання.

Норми оцінок враховують специфіку програмового змісту навчальних предметів, тому й розробляються для кожного навчального предмета.

Вчитель початкових класів повинен враховувати, що оцінка впливає на емоційний стан дитини, викликаючи як позитивні, так і негативні емоції, створюючи емоційний комфорт чи дискомфорт. Негативні емоції, як правило, зумовлені неаргументованою оцінкою.

У процесі навчання, зокрема, під час оцінювання, вчителю необхідно виявляти доброзичливість, терпіння, вимогливість поєднувати з індивідуальним підходом, а нормативний спосіб оцінювання – із особистісним, порівнюючи виявлені досягнення дитини не тільки з нормою, але й з її попередніми успіхами.

             Загальні вимоги до перевірки письмових робіт

Контроль якості виконання письмових робіт – важливий стимул розвитку грамотності і писемного мовлення учнів.

Учитель повинен систематично перевіряти та оцінювати якість виконання письмової роботи учнями, оскільки це дає  йому можливість визначити рівень їхніх знань, умінь і навичок і планування навчально – корекційну роботу на діагностичній основі.

Усі письмові роботи, зокрема диктанти, перекази, твори, а також самостійні роботи навчального і контрольного характеру слід перевіряти до наступного уроку.

Перевірку слід закінчувати роботою над помилками (колективною чи самостійною).

Письмову роботу над помилками виконують у зошитах для контрольних робіт після їх перевірки, а продовжують закріпленням правильних написань, дій на наступних уроках у робочих зошитах.

Кожен вид помилок як з мови, так і з математики потребує від учителя відповідного способу виправлення.

Графічно неправильно написану літеру або цифру вчитель підкреслює і на полях чи в окремому рядку (для практичного вправляння) дає зразок правильного їх написання. Погана каліграфія свідчить про неусвідомлення учнем алгоритму дії під час написання літери (звідки починати, куди вести, де закінчити), тому під час роботи над графічними помилками варто запропонувати учням аналітичні вправи для поелементного аналізу та синтетичні - на конструювання різних літер з однакових елементів тощо. Таким вправлянням необхідно приділяти якнайбільше уваги на початковому етапі навчання письма, бо виправити набуту школярами неправильну графічну навичку практично неможливо.

Помічену в слові (в обчисленнях) помилку чи неправильно вжите слово вчитель перекреслює, а саме виправлення має зробити учень, користуючись орфографічним, перекладним чи тлумачним словником, правилом у підручнику або порадившись з учителем, з кимось з однокласників.

Під час формування графічних навичок допускається підкреслювання неправильної форми літери чи цифри, виправлення їх, показуючи цим, де саме учень припускається помилки, неправильність нахилу показується похилою лінією поряд зі знаком, який дитина написала неправильно.

Стилістичні і лексичні помилки підкреслюють у тексті хвилястою лінією, а в процесі роботи над ними найтиповіші колективно обговорюють, внаслідок чого неправильно побудовані речення удосконалюють шляхом розгляду різноманітних пропозицій, потім записують у зошит. Після цього школярам пропонують зробити решту виправлень самостійно чи в парі з однокласником.

Пунктуаційні помилки вчитель виправляє власноруч, але в процесі їх опрацювання вимагає від дітей аргументованого пояснення надписаних чи дописаних пунктуаційних знаків на основі правил чи наведення відповідних прикладів.

За такої .організації перевірки письмової роботи в учнів формуються вміння здійснювати самоперевірку, надавати взаємодопомогу, у разі потреби користуватися довідковою літературою, насамперед - словниками.

До виправлення помилок у письмових роботах учнів учитель має підходити диференційовано: у зошитах сильніших учнів ставити помітку на полі в рядку, в якому допущено помилку; у середніх - можна підкреслити слово з помилкою, а саме виправлення пропонується зробити учням самостійно. Виправляти повністю записи потрібно в зошитах слабких учнів, подаючи правильний зразок. Такий підхід до перевірки учнівських зошитів потребує повторного їх перегляду.

Мови національних меншин

(друга мова)

2-4 класи

Оцінювання навчальних досягнень з мови здійснюється згідно з основними цілями навчання мови, які передбачають розвиток в учнів уміння користуватись мовою в усній та писемній формі та формування певного кола знань про мову.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з другої мови розроблено у двох варіантах, що дає можливість урахувати рівень початкової підготовки учнів з мови. Перший стосується більш поглибленого курсу мови (другої), який пропонують учням, що порівняно добре володіють усним мовленням. Другий варіант стосується такого елементарного початкового курсу, за яким вчаться діти, що слабо володіють (майже не володіють) мовою на початок її шкільного вивчення.

В обох варіантах курсу пріоритетним є розвиток в учнів навичок мовленнєвої діяльності: слухання (аудіювання), говоріння, читання, письма, тому оцінювання результатів навчання стосується, передусім, сформованості цих навичок.

Різниця між І та II варіантами полягає в обсязі та складності текстів, що пропонуються для слухання, читання, переказування, списування чи диктанту; в обсязі висловлювань, які мають складати учні.

Різниця між варіантами полягає також у тому, які саме види мовленнєвої діяльності перевіряють у тому чи іншому класі, що працюють за І чи II варіантом. Так, усний твір та читання мовчки перевіряють лише у 4 класі (І варіант). Вміння писати переказ перевіряють у 3, 4 класах (І варіант) чи у 4 класі (II варіант) - в обох випадках оцінюють, передусім, зміст письмової роботи;

правописні помилки виправляють, але не враховують при виведенні бала. Різниця між варіантами полягає також у тому, що за І варіантом курсу перевіряють знання з мови (пропонують завдання на розпізнавання, групування мовних одиниць), а за II варіантом курсу перевіряють тільки мовні вміння (утворювати форми слова та сполучувати слова, будувати речення, пов'язувати їх між собою тощо).

Отже, в обох варіантах курсу оцінюванню підлягають:

мовленнєві навички (аудіювання, діалогічне та монологічне мовлення, читання вголос (а в II варіанті в 4 класі ще й читання мовчки) та (в І варіанті) - письмо як вид мовленнєвої діяльності (переказ);

мовні вміння та навички;

навички правопису (у визначених програмами межах);

техніка письма та культура оформлення письмових робіт.

На основі поданих тут критеріїв розробляються матеріали для кожної з мов, що вивчається як окремий предмет у 2-4 класах школи.

І. Аудіювання

Перевіряється вміння вислухати незнайомий текст і зрозуміти його (зміст, основну думку, образний вислів та ін.). Перевірка здійснюється раз на семестр.

Для слухання пропонують художній текст (тексти, що належать до художньо-наукового, ділового стилів, використовують у навчальних завданнях, а для перевірних робіт не рекомендуються). Текст має бути незнайомим для дітей, але складатися переважно з відомих учням слів і не містити таких граматичних ознак, які можуть спричинити нерозуміння тексту.

Обсяг тексту визначається таким чином, щоб при неквапливому читанні (зі швидкістю 70 - 100 слів за хвилину) час його неперервного звучання був у таких межах:

Клас	1 варіант	II варіант
2	0,5-1 хв.	30-40 сек
3	1-2 хв.	40 сек- 1,5 хв
4	2-3 хв.	1,5 хв - 2 хв

Для перевірки розуміння прослуханого використовують серію запитань з .варіантами відповідей на них. Учням 2 класу пропонують 4 запитання, на які можна відповісти словами «так» -«ні». Учням 3 класу - 4 запитання альтернативного типу («Першим прибіг зайчик чи вовк?» і т. ін.). Для учнів 4 класу складають 6 запитань: чотири запитання - щодо змісту (хто? що? у якій послідовності? чим закінчилося? тощо); одне - про головну думку твору; одне - про значення образного слова, виразу, про побудову тексту та ін. Кожне із запитань супроводжується двома відповідями на вибір (II варіант) чи трьома відповідями на вибір (І варіант).

Робота здійснюється фронтально. Вчитель читає текст у 2 класі - двічі; у 3, 4 класах - залежно від варіанта: у І варіанті -раз, у II варіанті - у 3 класі двічі, у 4 класі - раз. Слуханню передує вступне слово вчителя, тлумачення окремих слів, реалій побуту тощо. У II варіанті рекомендується пропонувати учням декілька запитань та завдань, щоб спрямувати їхню увагу під час слухання.

Після того як учні прослухають текст, учитель, не вдаючись до жодного обговорення, пропонує серію запитань з варіантами відповідей на них (у І варіанті їх повторюють: у 2, 3 класах двічі, у 4 класі - раз; у II варіанті - двічі).

Школярам треба мовчки вислухати кожне запитання та варіанти відповідей на них, по думки вибрати один із варіантів і записати номер обраної відповіді поряд із номером запитання. Наприклад: 1. 2 (цифра «1» - це номер запитання, цифра «2» -номер обраної відповіді). У разі запитань з відповідями типу «так» - «ні» першим варіантом вважається «так», другим -«ні». У разі альтернативного запитання першим варіантом вважається той, що у запитанні йде першим (у нашому прикладі: «зайчик» позначається цифрою 1, «вовк» - цифрою 2).

Правильна відповідь на кожне із запитань у 2, 3 класах дає З бали; у 4 класі - 2 бали. Учень може отримати за роботу від 1 бала (за сумлінну роботу, яка ще не дала належного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу).

II. Говоріння (діалогічне та монологічне мовлення)

Протягом року учень має одержати дві оцінки, які показують його успіхи у розвитку усного мовлення: одну - за діалогічне, другу - за монологічне мовлення. Перевіряються вміння:

• складати, розігрувати діалог відповідно до запропонованої ситуації; використовувати формули мовленнєвого етикету, репліки для стимулювання, підтримання діалогу; дотримуватись правил спілкування (не перебивати співрозмовника, заохочувати його висловити свою думку, доброзичливо слухати); вміння говорити змістовно, аргументувати свою думку, порівняти її з думкою іншого;

•   будувати усний переказ (а в 4 класі, що працює за І варіантом курсу, - усний твір), викладаючи матеріал зв'язно і послідовно, розрізняючи основну та другорядну інформацію, вдало добираючи слова, враховуючи при цьому певне комунікативне завдання; вміти висловити власну думку і пояснити її, пов'язати даний матеріал з власним досвідом. Учням пропонують переказувати прочитані чи прослухані тексти, розповіді інших людей, розказувати про певну подію з власного життя і под. Предмет висловлювання визначається на основі тем, які обговорювались, опрацьовувались у класі.

При перевірці навички говоріння враховується ступінь самостійності роботи, міра допомоги вчителя. Учням, які досягли початкового, середнього, достатнього рівнів, пропонують різноманітні допоміжні матеріали: малюнки, сполучення слів, окремі речення, фрагменти діалогу, план висловлювання тощо. Учні, які досягли високого рівня, виконують відповідні завдання самостійно.

На тому чи іншому уроці вчитель пропонує двом учням протягом 4-5 хвилин обдумати, підготувати діалог і розіграти його перед класом. Оцінка ставиться кожному учневі. Те саме стосується монологічного висловлювання, з тією різницею, що завдання одержує окремий учень.

Оцінки накопичуються в окремих колонках журналу, не позначених датою.

Діалогічне мовлення

Орієнтовний обсяг складеного учнями діалогу

(кількість реплік на кожного із співрозмовників)

Клас	Споріднені мови	Неспоріднені мови
1	3-4 репліки, враховуючи етикетні формули початку й кінця розмови	2-3 репліки, враховуючи етикетні формули початку й кінця розмови
2	3-4 репліки, не враховуючи етикетні формули початку й кінця розмови	3-4 репліки, враховуючи етикетні формули початку й кінця розмови
3	4-5 реплік без урахування етикетних формул початку й кінця розмови	3-4 репліки, не враховуючи етикетні формули початку й кінця розмови
4	5-6 реплік без урахування етикетних формул початку й кінця розмови	4-5 репліки, не враховуючи етикетні формули початку й кінця розмови

Оцінювання діалогічного мовлення здійснюється на основі таких загальних підходів:

1, 2, 3 бали (початковий рівень) одержують ті учні, які можуть повторити знайомий їм діалог, спираючись на допоміжні матеріали, запропоновані вчителем;

4, 5, 6 балів (середній рівень) одержують учні, які після попереднього обдумування, з опорою на допоміжний матеріал,можуть повторити знайомий їм діалог і додати до нього 1-2 репліки на кожного із співрозмовників;

7, 8, 9 балів (достатній рівень) одержують ті учні, які, спираючись на допоміжні матеріали, самі будують діалог, що свідчить про певну сформованість навички, але в якому не висловлено власної думки, свого ставлення до предмета обговорення;

10, 11, 12 балів (високий рівень) одержують ті учні, які самостійно складають діалог, показуючи високий рівень сформованості навички, при цьому висловлюють свою думку, порівнюють її з думкою іншого.

Рівень навчальних досягнень учнів	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
І Початковий	1	Учень (учениця) може відповісти на запитання, спонукання співрозмовника, але не вміє побудувати репліку, щоб підтримати розмову; мова збіднена, припускається значної кількості лексичних і граматичних помилок.
	2	Учень (учениця) може відповісти на репліку співрозмовника (повідомлення, запитання, спонукання), але не вміє побудувати репліку, щоб ініціювати чи підтримати розмову;  виявляє інтерес до слів співрозмовника; мова збіднена, є лексичні й граматичні помилки.
	3	Учень (учениця) може відповісти на репліку співрозмовника (повідомлення, запитання, спонукання), але не вміє побудувати репліку, щоб ініціювати чи підтримати розмову;  дотримується правил поведінки в розмові, виявляє інтерес до слів співрозмовника; мова збіднена, є лексичні й граматичні помилки.
ІІ Середній	4	Учень (учениця) може не лише відповісти на репліку співрозмовника, а й побудувати свою репліку для   ініціювання (продовження) розмови (з опорою на допоміжні матеріали);  дотримується правил поведінки в розмові; однак не вміє пояснити свою точку зору,  у доборі слів, побудові речень припускається помилок, є відхилення від теми розмови.
	5	Учень (учениця) може не лише відповісти на репліку співрозмовника, а й побудувати свою репліку для   ініціювання (продовження) розмови (з опорою на допоміжні матеріали);  дотримується правил поведінки в розмові; однак недостатньо добре пояснює свою точку зору,  у доборі слів, побудові речень припускається помилок, є відхилення від теми розмови.
	6	Учень (учениця) може не лише відповісти на репліку співрозмовника, а й побудувати свою репліку для   ініціювання (продовження) розмови (самостійно);  дотримується правил поведінки в розмові; однак недостатньо добре пояснює свою точку зору,  у доборі слів, побудові речень припускається помилок; є відхилення від теми розмови.
ІІІ Достатній	7	Учень (учениця) вміє ініціювати і підтримувати діалог, правильно добирає слова і будує речення, хоча й припускається окремих помилок;  деякі репліки не пов’язані зі словами співрозмовника, не виявляє зацікавленого, прихильного ставлення до співрозмовника, не докладає зусиль для залучення його до активної  участі у розмові; надто категорично висловлює свою точку зору.
	8	Учень (учениця) вміє ініціювати і підтримувати діалог, правильно добирає слова і будує речення, хоча й припускається окремих помилок; є окремі відхилення від теми розмови,  недостатньо виявляє зацікавлене, прихильне ставлення до співрозмовника, недостатньо докладає зусиль для залучення його до активної  участі у розмові, надто категорично висловлює свою точку зору.
	9	Учень (учениця) вміє ініціювати і підтримувати діалог, правильно добирає слова і будує речення,   дотримується теми; але недостатньо виявляє зацікавлене, прихильне ставлення до співрозмовника, не докладає зусиль для залучення його до активної  участі у розмові, вдається до окремих  категоричних тверджень.
ІV Високий	10	Учень (учениця) вміє ініціювати і підтримати діалог, висловити й пояснити свою точку зору без зайвої категоричності;    виявляє  вміння з цікавістю вислухати співрозмовника, але не вміє висловити схвальне ставлення до його слів або толерантно (у разі незгоди)  відповісти на йому; залучити його до активної участі у розмові; припускається окремих мовних похибок.
	11	Учень (учениця) вміє ініціювати і підтримати діалог, висловити й пояснити свою точку зору без зайвої категоричності;   виявляє  вміння з цікавістю вислухати співрозмовника, але недостатньо вміє висловити схвальне ставлення до його слів або толерантно (у разі незгоди)  відповісти на йому,  припускається окремих мовних похибок.
	12	Учень (учениця) вміє ініціювати і підтримати діалог, висловити й пояснити свою точку зору без зайвої категоричності;   виявляє  вміння з цікавістю вислухати співрозмовника і висловити схвальне ставлення до його слів або толерантно (у разі незгоди)  відповісти на йому,  орієнтується на сильні сторони співрозмовника,  виявляючи тим самим певний рівень сформованості демократичного стилю спілкування; припускається окремих мовних похибок.

Усне монологічне мовлення

Перевірка монологічних висловлювань здійснюється залежно від варіанта курсу мови та класу. За l варіантом у 2,3 класах перевіряється вміння переказувати текст, у 4 класі - складати власний твір. За II варіантом - у 3,4 класах перевіряють вміння переказувати текст.

Обсяг тексту для усного переказу

Клас	I варіант курсу	II варіант курсу
2	40- 50 слів	не перевіряється
3	50- 60 слів	30- 40 слів
4	Не перевіряється	40 -50 слів

Для усного переказу використовують невеликі твори чи фрагменти з них, переважно ті, які опрацьовувались на попередніх уроках. Учневі пояснюють завдання, у разі потреби дають допоміжні матеріали, пропонують кілька хвилин для підготовки, а потім слухають його. Доцільно використовувати пов'язані між собою фрагменти твору - з тим, щоб 2-3 учні переказали його один за одним. Найбільш підготовленим школярам можна дати завдання уважно послухати незнайомий текст, який учитель читає для певної роботи за темою уроку, і переказати його. Не рекомендується пропонувати кільком учням переказувати один за одним той самий текст. Корисно використовувати для переказування той матеріал, який учні чули по радіо чи телебаченню, прочитали в журналі, газеті, почули від рідних, знайомих тощо.

Усний твір як контрольний вид роботи вводиться в 4 класі за І варіантом курсу. Час виголошення складеного твору орієнтовно 2-3 хв.

Для усного твору пропонують учневі тему, сформульовану на основі попередньо обговореної проблеми, життєвої ситуації, прочитаного твору, прослуханої чи переглянутої передачі тощо. Учні, які досягли високого рівня розвитку зв'язного мовлення, готуються (протягом кількох хвилин) самостійно, інші користуються допоміжними матеріалами.

Усний переказ та усний твір оцінюють на основі таких загальних підходів:

1, 2, 3 бали (початковий рівень) одержують учні, які, спираючись на значну кількість допоміжних матеріалів, будують лише окремі речення, фрагменти тексту;

4, 5, 6 балів (середній рівень) одержують учні, які, спираючись на значну кількість допоміжних матеріалів, будують текст, який, однак, відрізняється збідненим змістом, недоліками у будові тощо;

7, 8, 9 балів (достатній рівень) одержують учні, які, спираючись на незначну допомогу вчителя, в цілому вправно будують текст, однак не висловлюють своєї думки з приводу сказаного;

10, 11, 12 балів (високий рівень ) одержують учні, які, не спираючись на допоміжні матеріали, вправно будують текст, висловлюють та аргументують власну думку, порівнюють її з думкою іншого.

Рівень навчальних досягнень учнів	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
I Початковий	1	Учень (учениця), спираючись на значну кількість запропонованих учителем допоміжних матеріалів, складає лише 1-2 речення.
	2	Учень (учениця), спираючись на значну кількість запропонованих учителем допоміжних матеріалів, будує лише окремі речення або переказує окремі фрагменти змісту, що не утворюють зв’язного тексту;  припускається значної кількості помилок у мовному оформленні.
	3	Учень (учениця), спираючись на  порівняно меншу кількість запропонованих учителем допоміжних матеріалів, будує лише окремі речення або переказує окремі фрагменти змісту, що не утворюють зв’язного тексту; припускається  помилок у мовному оформленні.
II Середній	4	Учень (учениця), спираючись на  допоміжні матеріали, будує текст, який відзначається певною зв’язністю, але збідненим змістом, пропусками суттєвих фрагментів змісту; непропорційністю і непов’язаністю частин;  наявністю помилок у мовному оформленні.
	5	Учень (учениця), спираючись на допоміжні матеріали, будує зв’язне висловлювання із збідненим змістом, непропорційністю і недостатньою пов’язаністю частин;  помилками  у мовному оформленні.
	6	Учень (учениця), спираючись на допоміжні матеріали, будує текст, який відзначається певною зв’язністю, але недостатньо розгорнутим  змістом, непропорційністю частин; наявністю помилок у мовному оформленні.
III Достатній	7	Учень (учениця), спираючись на незначну кількість допоміжних матеріалів, досить вправно будує текст, але припускається окремих відхилень від теми, певних недоліків у структурі висловлювання, у співвідношенні основної та другорядної інформації, у послідовності викладу, помилок у мовному оформленні; не висловлює власної думки.
	8	Учень (учениця), спираючись на незначну кількість допоміжних матеріалів, досить вправно будує текст, але припускається незначних недоліків  у співвідношенні основної та другорядної інформації;  у послідовності викладу, помилок у мовному оформленні; не висловлює власної думки.
	9	Учень (учениця), спираючись на незначну кількість допоміжних матеріалів, досить вправно,  правильно  будує текст, але не висловлює власної думки.
IY Високий	10	Учень (учениця) без опори на допоміжні матеріали вправно  будує зв’язне висловлювання; при цьому не лише переказує готовий текст чи розказує про певний факт; а й висловлює, певною мірою аргументує  свою думку з приводу сказаного; припускається окремих  недоліків у співвідношенні основної та другорядної інформації, у мовному оформленні.
	11	Учень (учениця) без опори на допоміжні матеріали вправно  будує  зв’язне висловлювання; при цьому не лише переказує готовий текст чи розказує про певний факт; а й висловлює, добре аргументує свою думку з приводу сказаного; припускається незначних відхилень у мовному оформленні.
	12	Учень (учениця) без опори на допоміжні матеріали вправно, правильно   будує зв’язне висловлювання; при цьому не лише переказує готовий текст чи розказує про певний факт; а й висловлює та добре аргументує свою думку з приводу сказаного, порівнює її з думкою іншого.

III. Читання

Читання вголос

Перевіряється  вміння учнів 3,4 класів читати вголос із належною швидкістю, плавно, з дотриманням орфоепічних та інтонаційних норм.

Перевірка здійснюється індивідуально: вчитель дає учневі текст, опрацьований на попередніх уроках, деякий час на підготовку і пропонує прочитати цей текст перед класом. Обсяг тексту визначається так, щоб час його озвучення учнем дорівнює 1 – 2 хвилинам. Протягом семестру кожен учень 3, 4 класу повинен мати оцінку за читання вголос.

Швидкість читання вголос

Клас	Споріднені мови	Неспоріднені мови
3 4	50-60 слів за  хвилину 60-80 слів за  хвилину	не оцінюється 50-60 слів за хвилину

Читання вголос оцінюється на основі таких загальних підходів:

1, 2, 3 бали одержує той учень, який значну частину слів читає складами, неправильно поділяє текст на речення, не пов'язує слова в реченні між собою, припускається значної кількості помилок у слові (пропуск, перестановка, заміна звуків та складів); порушує вимоги до вимови слів (дикція, орфоепія), інтонування речень; швидкість читання нижча за норму;

4, 5, 6 балів одержує учень, який читає складами і цілими словами, пов'язує слова в реченні між собою, поділяє текст на речення, але припускається помилок в інтонуванні кінця речення; читає не досить плавно; чіткість дикції недостатня для належного сприймання слухачами; швидкість читання не відповідає нормі;

7, 8, 9 балів одержує той учень, який читає цілими словами, плавно, з нормативною швидкістю; належним чином інтонує кінець речення, поділяє паузами речення на смислові частини, дикція чітка, але є помилки у вимові слів; емоційне забарвлення читання недостатньо виразне;

10, 11, 12 балів одержує учень, який читає плавно, правильно, з гарною дикцією, виділяє голосом найбільш вагомі за смислом слова, поділяє речення на смислові відрізки, враховує особливості слухацької аудиторії, передає голосом власне ставлення до того, що читається.

Рівень навчальних досягнень учнів	Бали	Критерії оцінювання  навчальних досягнень учнів
І Початковий	1	Учень (учениця) більшу частину слів читає складами,  деякі слова – побуквено; відокремлює кожне слово, не відділяє одне речення від іншого; припускається значної кількості помилок на заміну, перестановку, пропуск (складів, слів);  більшість слів вимовляє  відповідно до їх написання, а не до норм вимови; швидкість читання  нижча за норму.
	2	Учень(учениця) більшу кількість слів читає складами, хоч і не вдається до побуквеного читання;  у багатьох випадках відриває одне від одного   слова  в реченні, не завжди відділяє одне речення від іншого; припускається помилок на заміну, перестановку, пропуск (складів, слів); значну частину слів вимовляє за написанням, а не за правилами вимови; швидкість читання нижча за норму.
	3	Учень (учениця) значну частину слів  читає складами, в багатьох  випадках  неправильно ділить  текст на речення, речення - на смислові групи; припускається  помилок на пропуски, перестановку, заміну звуків та складів, на вимову слів; швидкість читання нижча за норму.
ІІ Середній	4	Учень (учениця)  читає цілими словами і складами,  припускається окремих помилок на пропуск, заміну, перестановку звуків, складів; значну частину слів вимовляє з нечіткою дикцією,  деякі слова читає за написанням, а не за вимовою; поділяє текст на речення, але є помилки в інтонуванні кінця речення; не завжди правильно пов”язує слова в реченні між собою; читання не досить плавне; швидкість читання нижча за норму.
	5	Учень (учениця)  читає словами, а окремі слова  складами, припускаючись окремих помилок на пропуск, заміну, перестановку звуків, складів; окремі слова  вимовляє з нечіткою дикцією, порушує правила вимови;  є помилки в інтонуванні речень; читання недостатньо  плавне; швидкість читання нижча за норму.
	6	Учень (учениця) читає цілими словами,  лише поодинокі слова  - складами; подекуди припускається  пропусків , замін, перестановок звуків та складів; є деякі недоліки в дикції; текст в цілому правильно  поділено  на речення,  але є  окремі помилки   в інтонуванні  кінця  речення, у поділі речення  на смислові групи. Швидкість читання нижча за норму.
ІІІ Достатній	7	Учень (учениця) читає цілими словами, плавно, з досить чіткою дикцією; правильно інтонує кінець речення; поділ речення на смислові відрізки в цілому правильний, але не пристосований до слухацької аудиторії; емоційне забарвлення тексту недостатньо виразне; є помилки у вимові слів, повтори, перечитування окремих слів, сполучень слів;  швидкість читання відповідає нормі.
	8	Учень (учениця) читає цілими словами, плавно, з чіткою дикцією, хоча є  окремі повтори, перечитування; інтонування речень в цілому правильне, але недостатньо пристосоване до слухацької аудиторії; читання  емоційно забарвлене, хоч воно не виявляє   особливостей змісту тексту; є помилки  у вимові слів; швидкість читання відповідає нормі.
	9	Учень (учениця) читає плавно,  без повторів, з гарною дикцією,   припускається лише поодиноких  недоліків у поділі речення на смислові відрізки, інтонуванні речень;  хоча інтонування, емоційне забарвлення  не враховують особливості слухацької аудиторії  і  недостатньо передають  логічні і та емоційні нюанси тексту; швидкість читання відповідає нормі.
ІV Високий	10	Учень (учениця) читає плавно, з гарною дикцією, інтонаційно  виділяючи найбільш вагомі за змістом слова, правильно поділяючи речення на смислові відрізки;  певною мірою передає авторський задум; є окремі вимовні помилки;   темп читання (здебільшого – зависокий) не враховує особливості слухацької аудиторії.
	11	Учень (учениця) читає плавно, з гарною дикцією, темп незавищений і враховує особливості слухацької аудиторії; інтонація  (логічні наголоси, паузи, мелодика), емоційне забарвлення   виразні, читач вміє передати авторський задум; є поодинокі вимовні помилки.
	12	Учень (учениця) читає правильно, плавно, з гарною дикцією,  виразно інтонує речення,  передаючи не лише  авторський задум, але й власне ставлення до того, що читає; темп читання відповідає особливостям слухацької аудиторії.

      Читання мовчки

Вміння читати мовчки як перевірний вид роботи застосовується у 4 класі, що працює за І варіантом курсу. Перевірка здійснюється один раз на семестр.

Перевіряється вміння прочитати незнайомий текст відповідного обсягу та ступеня складності і зрозуміти його. Швидкість читання мовчки наприкінці І семестру - не менше 60 слів за хвилину, наприкінці 4 класу - 80-160 слів за хвилину (не менш ніж 80 слів за хвилину, але бажано значно швидше - добре, якщо вдвічі).

Робота здійснюється фронтально: учні читають незнайомий текст від початку до кінця; вчитель фіксує початок роботи, а також те, хто з учнів прочитав з мінімально прийнятною швидкістю (уклався в норму), хто показав вищу, а хто нижчу за цей мінімум швидкість.

Розуміння прочитаного виявляється у такий самий спосіб, як і при аудіюванні: учням пропонують 6 запитань за текстом з З варіантами відповідей на вибір. Правильний вибір відповіді на. одне запитання дає 2 бали.

Швидкість читання мовчки при оцінюванні враховується таким чином: бали 10-12 може одержати той учень, швидкість питання якого наприкінці І семестру не нижча за 60 слів за хвилину; у II семестрі - не нижча за мінімальний показник для даного класу (80 слів). Той, хто не виконує цієї умови, одержує на 1 бал менше. Наприклад, учень правильно відповів на 5 з 6 запитань, але одержує не 10, а 9 балів.

IV. Письмо

Письмо як вид мовленнєвої діяльності передбачає уміння правильно висловити свою думку, користуючись графічною системою певної мови і додержуючись правил написання графічних знаків, правил правопису; уміння належним чином оформити письмову роботу.

Перевірці й оцінюванню підлягають: уміння побудувати висловлювання у писемній формі (переказ), навички правопису (списування та/ або певний різновид диктанту), техніка письма та культура оформлення письмових робіт.

Побудова писемного висловлювання

Вміння будувати писемне висловлювання, переказуючи твір, перевіряється раз на семестр, починаючи з 4 класу, що працює за І варіантом курсу.

Для письмового переказу добирають текст обсягом 40-60 слів.

Зміст учнівської письмової роботи оцінюють за тими самими критеріями, що й зміст усного переказу. Правописні помилки виправляють і опрацьовують, але не враховують при виведенні бала. Орфографічні та пунктуаційні вміння Оцінювання правописних умінь здійснюється в 3 і 4 класах раз на    семестр. За І варіантом курсу у першому семестрі , проводять списування, у II семестрі - зорово-слуховий диктант. За II варіантом курсу - раз на семестр пропонують списування.

                             Обсяг тексту для списування та диктанту

Клас	I варіант	II варіант
	Списування	Зорово – слуховий диктант	Списування	Зорово – слуховий диктант
3	35 – 45 слів	30 – 40 слів	30 – 40 слів	___
4	45 – 55 слів	40 – 50 слів	40 – 50 слів	_____

Оцінювання здійснюється на таких підставах:

орфографічні та пунктуаційні помилки вважаються однаково вагомими;

помилка в тому самому слові або в споріднених словах, яка повторюється у диктанті кілька разів, вважається однією помилкою; помилки на одне правило, але в різних словах, вважаються різними помилками;

розрізняють грубі та негрубі помилки: дві негрубі вважають однією помилкою (перелік негрубих помилок визначається програмою з відповідної мови);

п'ять виправлень (неправильне написання на правильне) прирівнюються до однієї помилки;

орфографічні та пунктуаційні помилки на невивчені правила (якщо відповідні слова не входять до списків для запам'ятовування) виправляються; при оцінюванні списування їх враховують, при оцінюванні зорово-слухового диктанту - не враховують.

Рівні навчальних досягнень	Бали	Кількість помилок
		Споріднені мови	Неспоріднені мови
I Початковий	1	19-20 і більше	20-21 і більше
	2	17-18	18-19
	3	15-16	16-17
II Середній	4	13-14	14-15
	5	11-12	12-13
	6	9-10	10-11
III Достатній	7	7-8	8-9
	8	5-6	6-7
	9	3-4	4-5
IY Високий	10	1-1(не груба)-2	2-3
	11	1	(не груба)
	12	без помилок	без помилок

Нормативи для 1-10 балів не цілком жорстко визначають кількість помилок, передбачаючи можливість урахувати поступ кожного учня в навчанні правопису, охайність оформлення роботи тощо (наприклад, у І варіанті курсу 4 бали можна ставити за 13 або 14 помилок). Для 11 та 12 балів такого варіювання не передбачено.

Техніка письма та культура оформлення письмових робіт

Перевіряється вміння писати з належною швидкістю, правильно відтворюючи форму великих і малих рукописних букв, правильно поєднувати їх у слові і розташовувати слова на лініях сітки зошита. Перевіряється також охайність та вміння оформити письмову роботу: розташувати на рядку заголовок тексту, дотримуватися полів, виділяти абзаци, акуратно підкреслювати та робити інші позначки тощо.

Оцінювання техніки письма (графічні навички та швидкість письма) здійснюється раз на рік, починаючи з 3 класу.

З цією метою пропонується списування з друкованого тексту протягом 3 хвилин. Кількість списаних учнем знаків (літер та пунктуаційних знаків) підраховується і виводиться швидкість письма: кількість знаків, записаних протягом хвилини.

Нормативною вважається така швидкість письма (на кінець навчального року):

Клас	l варіант	l l варіант
3	20-25 знаків за  хвилину	15-20 знаків за  хвилину
4	25-30 знаків за  хвилину	20-25 знаків за  хвилину

При оцінюванні перевірної роботи враховуються такі параметри: а) форма букв, б) нахил букв, в) поєднання букв, г) розмір букв, ґ) швидкість письма, д) охайність та культура оформлення роботи.

Дотримання норм за кожним із цих параметрів дає учневі 2 бали, в цілому - 12 балів. За незначне відхилення від норми за тим чи іншим параметром знімають 1 бал, за значне відхилення - 2 бали. Стосовно швидкості письма незначним відхиленням вважається 1-5 знаків від меншого показника норми, значним -понад 5 знаків.

Кожен учень отримує за роботу від 1 до 12 балів.

V. Знання з мови та мовні вміння

Тематична перевірка  знань з мови та мовних умінь здійснюється двічі за семестр за певними мовними темами  програми (Звуки і букви, Текст, Речення тощо). Для цього програмовий матеріал кожного семестру поділяється на 2 тематичні блоки.   

Перевіряються вміння розпізнавати мовні явища, групувати, класифікувати мовні одиниці (споріднені мови), а також розуміти значення слова, уміти правильно вимовляти слова, утворювати форму слова, будувати (доповнювати, трансформувати) сполучення слів та різні за синтаксичною будовою речення (споріднені й неспоріднені мови). Тематична перевірка знань з мови та мовних умінь у 1-2 класах здійснюється на основі поточного оцінювання. У 3-4 класах двічі на семестр проводиться фронтальна перевірна робота за певною темою із застосуванням завдань тестового характеру. Учням пропонують 4 завдання з трьома варіантами відповіді для вибору; до кожного завдання  необхідно також дібрати власний приклад.

Критерії оцінювання знань з мови й мовних умінь: правильне виконання кожного із завдань оцінюється  2 балами, правильно наведений приклад до кожного пункту додає ще по 1 балу. Наприклад, учень який правильно вибрав відповіді у всіх 4 завданнях (8 балів) і дібрав приклади на 3 з них (3 бали), одержує 11 балів.

Обсяг роботи планується таким чином, щоб учень середнього рівня підготовки міг виконати її за 15-20 хвилин уроку.

Підсумкова оцінка за семестр виводиться на основі перелічених вище показників (див. подану нижче зведену таблицю).

	І варіа	нт курсу	II варіант курсу
Показники	І семестр	II семестр	І семестр	II семестр
1. Аудіювання	1	1             1	1
2. Діалогічне мовлення	—	1             —	1
3. Усне зв'язне висловлювання	—	1             —	1
4. Читання вголос	—	1            —	1
5. Читання мовчки	1 (4 кл.)	1 (4 кл.)            —	—
6. Письмовий переказ	1 (4 кл.)	1 (4 кл.)            —	—
7. Правописні вміння	1	1                   1	1
8. Техніка письма	—	1                  —	1
9. Знання з мови, мовні вміння	2	2                    2	2

Примітка: кількість перевірок орієнтовна. Річне (підсумкове) оцінювання здійснюється на основі семестрових оцінок.

Перепечатано из газеты «Початкова освіта». - Жовтень, 2002. - №39-40. - С 4-10, 22-23, 73-85.

1. The system of english tenses
2. Доклад Адвокатское расследование
3. ют обитателям нашей планеты с начала цивилизации.html
4. Класифікація та субєктивні сторони вбивств
5. задание подари мне на день рождение щенка принеси мне ножницы и цветную бу
6. Тема Классический период античной философии Вопросы для обсуждения на семинарском занятии Истоки
7. История герба города Барнаула
8. ЮжноУральский многопрофильный колледж Рабочая тетрадь для выполнения лабор
9. Первая разновидность наиболее характерна для США Канады Австралии и Новой Зеландии
10. Вступ
11. Тема- Microsoft Excel. Создание и форматирование таблиц Цель- Научиться создавать и редактировать таблицы в Excel
12. Організація обліку та контролю основних засобів на підприємстві
13. СОШ24 гАстрахани Правила проведения сердечнолегочной реанимации Ал
14. і. 2012 ж~не 2013 жылдарда орта~ конкурсты~ к~рсеткіші бойынша бір орын~а 24тен 20 адам с~йкес келеді
15. Липофильные протеиногенные аминокислоты
16. Данила Галицького Кафедра терапевтич
17. это медитация с ее уникальным сочетанием силы и спокойствия
18. офтальмологом с мировым именем автором множества научных трудов; мать ~ светская дама писавшая стихи об Ир
19. отчет по практике ЗАО Группа БМ
20. Водоснабжение для специальности 270 04 03 Водоснабжение водоотведение и охрана водных ресурсов Н

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе