Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Конспект лекції за темою: "Психологічні основи вольової підготовки спортсмена"
План:
Поняття волі. Характеристика вольових дій.
Психологічна характеристика труднощів та вольових зусиль в спортивній діяльності.
Загальні особливості виховання вольових якостей.
Виховання конкретних вольових якостей.
Самовиховання волі спортсмена.
Воля представляє собою особливу форму активності людини. Вона передбачає собою регулювання людиною своєї поведінки, гальмування нею ряду інших спонукань і потреб, передбачає організацію зв'язків між різними діями у відповідності із свідомо поставленою метою.
Воля є спеціальним новоутворенням, вищою психічною функцією яка забезпечує довільні форми мотивації.
Свідома вольова дія завжди супроводжується та контролюється свідомістю. Воля не являється ізольованою Властивістю психіки людини Тому вона повинна розглядатись в єдності з іншими сторонами психіки і перш за все з пізнанням, почуттями, увагою та руховими діями. До чого б людина не прагнула, на що б не була направлена її воля, вона може досягнути поставленої мети, дише виконуючи певні дії. Разом з тим вольовий акт може проявлятись і в утриманні від виконання тих чи інших дій. Воля - своєрідний пусковий та гальмівний механізм, і вольове регулювання поведінки людини – це свідоме направлення розумових і фізичних зусиль на досягнення мети та стримування їх.
Таким чином - воля виявляє одну з найважливіших функцій – функцію контролю, регулювання поведінки. Вольова сфера постійно стимулює активність людини.
І.М.Сєчєнов та І.П.Павлов розкрили істинну природу довільних дій і їх психологічні механізми, виходячи при цьому з об’єктивних закономірностей вищої нервової діяльності. Вони довели умовно-рефлекторну природу довільних дій і Їх детермінованість умовами зовнішнього середовища.
Основним фізіологічним механізмом вольових дій являється. друга сигнальна система. Людина перш за все сприймає дійсність через першу сигнальну систему, потім вона стає господарем дійсності - через другу сигнальну систему (слова, мова). У вольових діях людина усвідомлює як самі дії, так і умови в яких їй доводиться діяти, а це можливо лише за допомогою мови. Мимовільне можна зробити довільним, але досягається це за допомогою другої сигнальної системи.
Вольова діяльність виходить із спонукань, джерелом яких являються потреби та інтереси людини; направляється на свідомі цілі, що з'являються у зв'язку із спонуканнями; вдосконалюються на основі свідомого регулювання.
Всі вольові дії поділяються на простий вольовий акт та складний вольовий акт.
В простому вольовому акті спонукання до дії безпосередньо переходить в дію, без попереднього скільки-небудь складного та довгого свідомого процесу; сама мета не виходить за межі безпосередньої ситуації, її втілення досягається за допомогою звичних дій, які виконуються майже автоматично.
Для складного вольового акту характерно перш за все те, що між імпульсом та дією вклинюється супроводжуючий дію складний свідомий процес. Попередньо перед дією йде врахування її наслідків та усвідомлення її мотивів, прийняття рішення, виникнення намірів його втілити, складання плану його виконання.
В складному вольовому акті виділяють 5-ть основних фаз:
виникнення спонукання та попередня постановка мети;
обговорення та боротьба мотивів;
прийняття рішення;
складання плану його втілення;
виконання.
Вольовий акт розпочинається з виникнення спонукання, яке виражається в устремлінні. Бажання - це певне цілеспрямоване устремління. Бажання переходить в істинно вольовий акт, коли до знання мети приєднується установка її реалізацію, впевненість в її досягненні і направленість на оволодіння відповідними засобами. Вольовий акт часто заключається у боротьбі, протиріччі, роздвоєності. У людини є багато різних потреб та інтересів, а деякі з них виявляються інколи несумісними між собою. Різні бажання деколи безпосередньо виступають у відкритому протиріччі одне з одним. Розпалюється внутрішньо особистісний конфлікт - боротьба мотивів.
Вольовий акт – це абстрактна активність, а активність, яка включає в себе і самообмеження. Сила волі полягає не лише в умінні втілювати свої бажання, але і в умінні подавити деякі з них. Воля на вищих своїх ступенях – це не проста сукупність бажань, а певна організація.
Кінцева постановка мети завершується в результаті рішення прийняття якого вимагає вольового зусилля. Велич вольового зусилля різна в залежності від:
чи існує лише один мотив дії;
один домінуючий мотив та решта подавлені;
два і більше рівнозначних, мотиви.
Виконання може бути складним і довгим процесом. У вольових процесах афект виступає під контролем інтелекту.
Вольові якості особистості можуть бути диференційовані по своїй приналежності до початкового або кінцевого етапу вольового акту. Для початкового етапу характерні - ініціативність, самостійність, незалежність, рішучість, настирливість, цілеспрямованість, а для кінцевого - сміливість.
Вольові дії - це свідомі дії, що направлені на певну мету і пов'язані, з зусиллями, які необхідні для подолання перешкод, що стоять на шляху до мети. Вольові дії пов'язані з мотиваційною сферою.
Мотиваційна сфера – це область актуальних і потенційних спонукань людини (мотиви більш значимі і менш значимі). Мотиви формуються системою цінностей суспільства.
В сучасному спорті результатів високого рівня досягають спортсмени-бійці, люди, загартовані фізично і морально, ті хто має стійку і непохитну волю та силу духу. Боротьба за досягнення перемоги вимагає від спортсмена подолання багатьох найскладніших перешкод, але перш за все подолання самого себе, своїх слабостей.
Виховання вольових якостей в спорті відбувається в процесі цілеспрямованого подолання різноманітних труднощів, що. пов’язано з витратою вольових зусиль. Поряд з труднощами існують перешкоди.
Перешкодами являються об'єктивні умови зовнішнього середовища та діяльності в конкретному виді спорту, що заважають досягненню мети. .В буквальному розумінні ними є, наприклад бар'єр в легкоатлетичному бігу, підйом в лижній гонці, "закриті ворота" на трасі слалому та інші, які необхідно подолати при виконанні фізичної вправи. Фактично, виконуючи будь-яку фізичну вправу, людина долає певні перешкоди, що проявляються в категоріях зовнішньої структури рухів - просторових, часових, динамічних (силових). Тому перешкодами являються і такі характеристики вправ, як довжина дистанції, вага снаряду для піднімання або метання (штовхання), атакуючі дії суперника в одноборствах та спортивних іграх і т.д. Перешкодами виступають і несприятливі фізичні умови зовнішнього середовища - кліматичні, низька якість і стан спортивної споруди, обладнання, інвентарю і т.п. - все те, що створює додаткові перепони при виконанні фізичних вправ.
Перешкоди розрізняють по величині і складності. Величина перешкоди – сторона, що об’єктивно вимірюється, наприклад довжина дистанції, висота планки для стрибків, вага штанги і т.д.
Складність перешкоди - її характеристика з боку особливостей структури фізичних вправ, в тому числі: рухової координації, вимог до точності дій, залежності від рельєфу місцевості, дій суперника і т.п.
Величина і складність перешкоди характеризуються розмірами фізичних і нервово-психічних зусиль, що витрачаються на подолання. Однак складність перешкод виміряти значно важче ніж величину. Тому в деяких видах спорту (стрибки у воду, фігурне ковзанярство, спортивна гімнастика та інші) складені класифікації вправ до степені складності з діленням їх на категорії та групи. Але самі по собі величина і складність перешкоди не пояснюють, чому однакові по цим ознакам перешкоди неоднаково легко і успішно долають різні спортсмени. Буває навіть, що вправу з більш високим коефіцієнтом складності спортсмен виконує успішніше ніж іншу, в меншим "табличним" коефіцієнтом. Пояснення цього факту включає в себе поняття "трудність".
Труднощі - це внутрішні затруднення, що виникають у с спортсмена, як правило тоді, коли при подоланні перешкод він не має достатнього резерву необхідних можливостей. Під можливостями спортсмена маються на увазі рівень його фізичної, технічної, тактичної, психологічної підготовленості, а також здоров'я, наявність у нього певної системи знань і вмінь, навичок і якостей, звичок і спонукань Трудність виражає поняття, що походить від зовнішніх та внутрішніх умов спортивної діяльності, певне їх співвідношення. В залежності від кількісних та якісних характеристик цього співвідношення труднощі спортсменів розрізняють по степені прояву і змісту.
Відмінності труднощів по степені обумовлюються відношенням величини та складності перешкоди до можливостей спортсмена. По степені прояву труднощі поділяються на:
а) легкі;
б) значні;
в) максимальні;
г) надмірні.
Відмінності труднощів по змісту визначаються якісними характеристиками перешкод і тими можливостями спортсмена, що необхідні для їх подолання. Перешкоди виступають для спортсмена двоякісно: по-перше, як опір і протидія фізичних сил, а по-друге, як "джерело" "загрозливої" інформації. На цій основі доцільно виділяти дві основні категорії труднощів за змістом:
біодинамічні (безпосередні труднощі діяльності), що виникають при подолані опору та протидії фізичних сил, які діють безпосередньо на тіло і організм спортсмена;
психологічні (опосередковані труднощі особистого характеру), що затрудняють рухову діяльність через пригнічення йно психічного стану.
Біодинамічні (труднощі діяльності) труднощі мають наступні різновидності:
фізичні труднощі - виникають при подоланні гальмівних сил, що перешкоджають виконанню рухів з необхідною інтенсивністю, швидкістю і т.п.;
технічні труднощі – це труднощі узгодження рухів, збереження рівноваги, досягнення точності та своєчасності;
тактичні труднощі - пов'язані з вибором необхідних дій, узгодженням своїх дій з дій з діями партнера (партнерів) в перемінних умовах діяльності.
Психологічні труднощі особистого характеру пов'язані з подоланням несприятливих емоційних переживань (страх перед суперником, страх програшу, страх планки і т.п.) і залежать від:
кваліфікації спортсмена;
досвіду спортивної діяльності спортсмена;
рівня прагнень та запитів, потреб і мотивів спортсмена.
емоційної стійкості спортсмена.
Психологічні труднощі особистого характеру досить різноманітні по своєму змісту. Умовно їх можна розділити на:
пізнавальні - виникають при неадекватному відображенні своїх можливостей (думки про поразку, неправильне уявлення дій та інше);
емоціогенні - залежать від особистого відношення спортсмена до поставленого завдання (страх впасти в момент приземлення, невміння стримувати радісні почуття під впливом успіху, подавленість внаслідок поразки і т.п.);
моральні - виникають при усвідомленні і переживанні суспільних вимог (надмірно загострено почуття відповідальності, страх поразки, занадто сильне хвилювання перед вирішальною сутичкою з суперником і т.д.).
На відміну від величини і складності перешкоди трудність її подолання для спортсмена індивідуальна. Частіше за все труднощі змішані, а їх подолання відбувається за допомогою специфічного механізму волі, так званого "вольового зусилля".
Вольове зусилля - це свідоме напруження фізичних і психічних можливостей людини з метою подолання перешкод. Найбільш суттєва ознака вольового зусилля - внутрішнє напруження більшої або меншої інтенсивності. На відміну від емоційного напруження вольове носить свідомий і активний характер, як психічний так і фізичний.
По своєму значенню вольові зусилля в спортивній діяльності мають дві основні різновидності:
мобілізуючі – сприяють подоланню перешкод при виникненні у спортсменів фізичних, а також психологічних труднощів, і реалізуються в використанні ряду прийомів психічної саморегуляції типу словесного впливу (самопідбадьорення, само переконання, самонаказ, самозаборона, само заохочення, самозасудження, самопокарання та інші);
організуючі - допомагають ослабити негативні емоції, оптимізувати психічний стан, координувати рухи і дії (технічні і тактичні) та економно витрачати сили і реалізуються у використані іншої групи прийомів психічної саморегуляції, що складають різноманітні види довільної направленості уваги (відволікання на сторонні, але емоційно привабливі об’єкти; переключення на допоміжні дії; ідеомоторна підготовка; зосередження на техніці або тактиці; контроль за розслабленням м'язів; регуляція дихання; спостереження за суперником і т.д.).
Таким чином, вольове зусилля в спорті - це свідоме напруження психічних і фізичних можливостей, мобілізуючих та організуючих стан і діяльність людини на подолання перешкод.
При легких труднощах достатньо організуючих вольових зусиль, при значних - сполучення організуючих та мобілізуючих, а при максимальних і надмірних - мобілізуючих.
Вольові якості це конкретні прояви волі. Основними вольовими якостями являються цілеспрямованість, настирливість і наполегливість, рішучість і сміливість, ініціативність і самостійність, витримка і самоволодіння.
Загальними особливостями виховання вольових якостей є вдосконалення:
І. Пізнавального компоненту – знання, розумова активність (знаючи, що навантаження повинно бути дуже великим, його легше перенести). Для його вдосконалення використовуються вправи в стані втоми, при дефіциті часу, в ситуації ризику, в конфліктних ситуаціях - при цьому відбувається вдосконалення вміння приймати адекватне рішення.
2. Емоційно-моральний компонент - активізація значимих для спортсмена результативних і процесуальних мотивів. Для його вдосконалення використовуються наступні прийоми:
підтримка з боку тренера, товаришів по команді;
прийоми самомотивації - добиватись свого, щоб не відстати, не вдарити лицем в "болото", відстояти честь;
позитивна самомотивація – “труднощі – це добре, бо їх можна подолати".
3. Виконавчий компонент - свідома мобілізація і направленість активності на прийняття рішень і їх виконання. Для його вдосконалення використовуються наступні прийоми:
стримуючі самонакази ("спокійно, ...”);
підтримуючі самонакази (“так тримати", "терпи”);
заставляти виконувати завдання "через не можу" ("частіше", "сміливіше", "виграй").
Для виховання вольових якостей необхідно всі труднощі та перешкоди систематично вводити в навчально-тренувальний процес і використовувати наступні засоби:
постійно підвищувати рівень труднощів;
прагнути завжди виконати поставлену задачу;
бути впевненим в тому, що завдання буде виконано;
викликати швидкі та енергійні вольові напруження;
виконувати завдання зосереджено, не перериваючись і не відволікаючись;
розвивати здібність до довготривалих вольових зусиль;
добиватись максимальної результативності виконання вправ для виховання волі.
В вольових діях спортсмена пізнавальний, емоційно-моральний та виконавчий компоненти завжди проявляються в єдності. На основі вдосконалення цих компонентів і відбувається виховання вольових якостей.
Цілеспрямованість - це вміння ставити чіткі цілі та завдання спортивної діяльності на протязі багаторічних занять спортом. Вона сприяє зосередженню свідомості на вирішенні близьких і далековідставлених цілей, активізації вольових зусиль на подоланні перешкод, які створюють різноманітні за змістом і степенем прояву труднощі. Цілеспрямованість дозволяє планувати спортивну діяльність, підпорядковувати думки, почуття та дії поставленій меті.
Настирливість і наполегливість - подолання перешкод, при яких труднощі спортсмена характеризуються тривалістю вирішення завдань технічної, тактичної і фізичної підготовки, вимогами переносити великі (часто межові) фізичні та психічні навантаження, "гостротою" спортивної боротьби на змаганнях. В подібних ситуаціях у спортсменів часто виникають лінь, небажання, монотонія, нетерпіння, втома та інше. Для подолання перерахованих труднощів необхідно вміти систематично тренуватись, терпеливо і багаторазово повторювати одноманітні вправи, виконувати плани тренувальних занять, пересилювати несприятливі внутрішні стани (втому, поганий настрій, лінь, больові відчуття та інші), активно боротись за високий результат до кінця змагань.
Рішучість та сміливість – прийняття обдуманих рішень і їх виконання при дефіциті часу, в критичній ситуації, вміння ризикувати, виконання діяльності в умовах фізичної або моральної загрози і т.п. Такі умови провокують у спортсменів виникнення думок та уявлень про невдале виконання вправи і травмування, переживання невпевненості, боязні і навіть страху за свою безпеку. Рішучі та сміливі дії спортсменів характеризуються наступними вольовими вміннями: швидко приймати і виконувати відповідальні рішення, правильно оцінювати ступінь загрози або ризику, не передумувати виконувати свідомо прийняті рішення, попереджувати і подавляти в собі в необхідний момент сумніви, страх і т.п.
Самостійність і ініціативність – різнобічна інтелектуальна активність спортсмена, що дозволяє йому приймати участь в конструюванні індивідуально-своєрідного шляху власного спортивного вдосконалення і виступу на змаганнях. Самостійність та ініціативність проявляються тоді, коли для подолання труднощів і перешкод не можна обмежитись використанням традиційних методів і засобів, а допомога зі сторони відсутня або зведена до мінімуму; вони характеризуються тим, що спортсмен вміє самостійно підвищувати спортивну майстерність, проявляти особистий почин і новаторство, винахідливість і гнучкість.
Витримка і самоволодіння - вміння тверезо мислити, володіти своїми почуттями, керувати діями в напружених екстремальних умовах тренування і змагання, вони проявляються в попередженні, послабленні і подоланні психологічних бар'єрів, що затрудняють підготовку до виконання і сам процес виконання спортивної вправи, особливо під час змагань.
Виховання вольових якостей проводиться на основі вдосконалення інтелектуального (пізнавального), емоційно-морального і виконавчого компонентів їх структури в процесі подолання, перешкод. Шляхи виховання вольових якостей:
Вдосконалення пізнавального компоненту вольових якостей передбачає надання спортсменам загальних і спеціальних знань, що необхідні для прийняття і реалізації доцільних і обґрунтованих рішень.
Вдосконалення емоційно-морального компоненту передбачає виховання у підопічних результативних і процесуальних мотивів вольових дій.
Вдосконалення виконавчого компоненту полягає в оволодінні прийомами психічної саморегуляції і на цій основі формуванні вольових зусиль.
Велике значення для виховання вольових якостей у спортсменів має подолання ними таких перешкод, які вимагають високих і навіть максимальних проявів структурних компонентів волі. Тому в тренування необхідно включати вправи, що вимагають максимальних вольових зусиль у відношенні інтенсивності, швидкості і тривалості м'язових напружень, уваги, подолання несприятливих емоційних станів. Оскільки відповідальні змагання вимагають максимального напруження волі і всебічного прояву вольових зусиль, то вони також являються важливим засобом формування волі.
Поряд а загальними міроприємствами у вихованні вольових якостей необхідним є індивідуальний підхід. Він базується на вивченні тренером індивідуальних особливостей учнів та індивідуальному плануванні навантаження. Індивідуальний підхід передбачає подальше зміцнення сильних ознак вольових якостей і підтягування відстаючих.
Організовуючи самовиховання волі необхідно зацікавити спортсмена і переконати його в, току, що він багато може зробити для себе сам. Дуже важливо довести до його свідомості основні принципи самовиховання волі:
навчитись володіти собою - робити те що потрібно, а не те що хочеться;
вдосконалюватись завжди і в усьому, робити все і завжди найкращим чином;
завжди шукати причини невдачі і невдосоналення своєї діяльності спочатку в самому собі.