Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 4. Кейнсіанська модель макроекономічної рівноваги
План заняття
1. Сутність споживання та заощадження
2. Схильність до споживання та заощадження
3. Функції споживання та заощадження
4. Сутність та види інвестицій
5. Крива попиту на інвестиції, невідсоткові фактори інвестицій
6. Мультиплікатор інвестицій
1. Сутність споживання та заощадження
Та частина доходу домогосподарств, що залишилася після сплати всіх податків, називається використовуваним доходом (ВД).
Використовуваний дохід поділяється на споживання (С) та заощадження (S).
Споживання – це витрати домогосподарств на придбання товарів і послуг.
Заощадження – це частина використовуваного доходу, яка не спрямовується на споживання.
Тобто:
С + S = ВД
Форми заощаджень домогосподарств:
Цілі заощаджень домогосподарств:
2. Схильність до споживання та заощадження
Існує поняття середньої схильності до споживання, це відношення обсягу споживання до величини використовуваного доходу:
с = С / ВД
Середня схильність до споживання показує, яка частка використовуваного доходу використана для споживання.
Середня схильність до заощадження – це відношення обсягу заощадження до величини використовуваного доходу, або це частка використовуваного доходу, яку домогосподарства заощаджують:
s = S / ВД
Якщо до середньої схильності до споживання додати середню схильність до заощадження, то отримаємо одиницю:
с + s = 1
Гранична схильність до споживання () – це відношення будь-якої зміни у споживанні до зміни у величині доходу:
Гранична схильність до споживання показує, яка частка додаткового доходу спрямовується на додаткове споживання.
Гранична схильність до заощадження () - це відношення будь-якої зміни у заощадженні до зміни у величині доходу:
Гранична схильність до заощадження показує, яка частка додаткового доходу спрямовується на додаткове заощадження.
Якщо до граничної схильності до споживання додати граничну схильність до заощадження, то отримаємо одиницю:
3. Функції споживання та заощадження
Функція споживання – це залежність між обсягом споживання та використовуваним доходом:
де а – автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу (проживання в борг, за рахунок субсидій);
– гранична схильність до споживання, яка показує, на скільки зміниться обсяг споживання при зміні ВД на одну одиницю;
ВД – використовуваний дохід.
Графічно функція споживання відображається наступним чином (рис. 3.1):
Рис. 3.1. Функція споживання
Якби весь дохід спрямовувався на споживання, то функція споживання мала б форму бісектриси.
Функція заощадження має наступний вигляд:
або
де – гранична схильність до заощадження (величина додаткового заощадження, яке виникає із додаткової гривні використовуваного доходу).
4. Сутність та види інвестицій
Економічна діяльність окремих господарюючих суб'єктів і країни в цілому значною мірою характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій.
В економічній літературі існує багато модифікацій поняття “інвестиції”, поява яких обумовлена специфікою та традиціями різних економічних шкіл та течій.
В найбільш широкому трактуванні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою наступного його збільшення («invest» з латинської означає “вкладати”). При цьому приріст капіталу повинний бути достатнім із тим, щоб компенсувати інвестору відмову від використання наявних засобів на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик, відшкодувати втрати від інфляції в майбутньому періоді.
Вітчизняні підручники з макроекономіки подають таке визначення сутності даного терміну: “Інвестиції – це економічні ресурси, які використовуються для вкладення в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності у країні та за її межами з метою привласнення прибутку” або “Інвестиції – це усі витрати, які безпосередньо сприяють збільшенню загальної величини капіталу в економічній системі”.
Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» “... інвестиціями є усі види майнових і інтелектуальних цінностей, вкладені в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання й інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають з авторського права, досвід і інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації того або іншого виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау”); права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, устаткуванням, а також інші майнові права; інші цінності”.
Інвестиції здійснюються як підприємствами, так і домашніми господарствами і поділяються на три групи:
1) інвестиції в основний капітал, або виробничі інвестиції;
2) інвестиції в житлове будівництво;
3) інвестиції в приріст запасів.
Валові інвестиції являють собою загальний обсяг засобів, що інвестуються у певному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів.
Чисті інвестиції являють собою суму валових інвестицій, зменшену на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.
Існує прямий зв'язок між динамікою валового продукту, доходами населення, інвестиціями і зайнятістю. Продуктивні робочі місця утворюються, коли з'являється економічна потреба в них, яка спонукає підприємство інвестувати матеріальні та грошові ресурси у створення вакансій. Інвестиції потрібні також і для збереження наявних робочих місць. Коли ж виробничо-комерційна та фінансова діяльність підприємства погіршується, це часто-густо призводить до скорочення інвестицій і зайнятості.
Від чого ж залежать обсяги інвестицій? Фактори, що впливають на цей показник досить багаточисельні. Розглянемо лише основні з них:
5. Крива попиту на інвестиції, невідсоткові фактори інвестицій
В макроекономіці базовою функцією інвестиційного попиту є функція, яка залежить від відсоткової ставки, причому не від номінальної, а реальної відсоткової ставки. Графічно вона відображається так:
Рис. 5.1. Функція інвестиційного попиту
Графік інвестиційного попиту нахилений донизу: чим вища відсоткова ставка, тим менша кількість інвестиційних проектів буде прибутковою. Реальна відсоткова ставка – це номінальна ставка, скоригована з урахуванням інфляції.
Невідсоткові фактори інвестиційного попиту. Крім відсоткової ставки на інвестиційний попит впливають фактори, які змінюють рівень очікуваної норми чистого прибутку за даної відсоткової ставки. До них належать:
1) технологічні зміни. Технічний прогрес, тобто розробка нового більш продуктивного устаткування, зменшує середні витрати на виробництво продукції або підвищує її якість. Внаслідок цього зростає норма чистого прибутку, що викликає зростання інвестиційного попиту за даної відсоткової ставки;
2) рівень забезпеченості основним капіталом. Від того, якою мірою кожна галузь виробництва забезпечена основним капіталом, залежить очікувана норма чистого прибутку від додаткових інвестицій. Якщо виробничі потужності певної галузі задовольняють попит на її продукцію, то інвестування буде стримуватися. Недостатність виробничих потужностей стимулює збільшення інвестицій з метою нарощування виробництва відповідно до попиту;
3) податки на підприємця. Приймаючи інвестиційні рішення, підприємці розраховують на очікуваний прибуток після сплати податків. Тому збільшення податків негативно впливає на величину інвестиційного попиту, і навпаки;
4) очікування. Якщо економічні умови в країні погіршуються, фірми утримуються від інвестицій.
Невідсоткові фактори збільшують або зменшують сукупний попит на інвестиції, переміщуючи криву попиту на інвестиції вправо чи вліво. На відміну від них, відсотка ставка викликає зміщення по самій кривій попиту на інвестиції.
6. Мультиплікатор інвестицій
Нарощування інвестицій веде до зростання ВВП і сприяє досягненню повної зайнятості. Між змінами інвестицій та ВВП існує стійка залежність. Тут проявляється ефект мультиплікатора: збільшення інвестицій призводить до збільшення валового продукту, причому на величину більшу, ніж первісне зростання інвестицій.
Мультиплікатор – це коефіцієнт, який показує зв’язок між змінами інвестицій та змінами ВВП:
Мультиплікатор можна показати через граничну схильність до споживання як:
Мультиплікатор інвестицій означає, що початкові вкладення в економіку надалі поступово супроводжуються зростанням доходу, який знову розподіляється на споживання та заощадження, тобто виникає первинний, вторинний і т.д. ефект капіталовкладень.
С
А
45о
В
Величина зобов’язань
Величина чистого споживання
Функція споживання
Використовуваний дохід
Обсяг інвестицій, млрд.у.г.о.
Реальна відсоткова ставка, %
0
2
6
8
10
12
14
5
10
15
20
25
30