Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
для проведення лекції
Тема 2. Засоби та заходи індивідуального
та колективного захисту
Категорія слухачів: молодші інспектори відділів нагляду і безпеки кримінально-виконавчих установ, молодші інспектори відділів режиму і охорони спеціальних виховних установ Державної
кримінально-виконавчої служби України
Мета заняття:
Місце проведення заняття: навчальна аудиторія (актова зала, конференційна
зала).
Час проведення заняття: 2 академічні години.
Навчально-матеріальне забезпечення заняття:
І. Технічні засоби навчання:
ІІ. Навчально-методичне забезпечення:
Список використаних джерел:
Структура заняття:
|
№ з/п |
Розділи заняття |
розрахунок часу ( у хвилинах) |
|
1 |
2 |
3 |
|
І. |
Вступна частина |
10 |
|
ІІ. |
Основна частина |
70 |
|
Послідовний перелік навчальних питань:
|
25 |
|
|
ІІІ. |
Заключна частина |
10 |
|
Всього: |
90 |
ХІД ЗАНЯТТЯ
І. Вступна частина
ІІ. Основна частина
1. Використання засобів і заходів індивідуального та колективного захисту
Забезпечення безпеки населення в надзвичайних ситуаціях, обумовлених стихійним лихом, техногенними аваріями і катастрофами, а також використанням сучасної зброї (воєнні надзвичайні ситуації) є одним з найважливіших завдань держави, обов’язковим для вирішення всіма територіальними, відомчими і функціональними органами управління і регулювання, службами і формуваннями та суб’єктами господарської діяльності.
Захист населення –це комплекс взаємозв’язаних за місцем, часом проведення, цілями, засобами заходів цивільної оборони, які спрямовані на усунення або зниження на потерпілих територіях до прийнятого рівня загрози життю і здоров’ю людей у випадку реальної небезпеки виникнення або в умовах реалізації небезпечних і шкідливих факторів стихійного лиха, техногенних аварій і катастроф.
Простими словами:
захист населення –це створення необхідних умов для збереження життя і здоров’я людей у НС. Головна мета захисних заходів –уникнути або максимально знизити ураження людей.
До комплексу заходів, що проводяться в масштабі держави належать: укриття населення в захисних спорудах, евакуація населення, а також медичний, радіаційний та хімічний захист. Засоби, які при цьому використовуються, бувають колективними та індивідуальними.
До колективні засобів захисту належать захисні споруди –це споруди, які призначені для захисту людей від дії факторів ураження НС і за своїми властивостями діляться на:
Сховища – це інженерні споруди, які забезпечують надійний захист людей від усіх уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних і бактеріальних засобів, а також і уражаючих факторів звичайної зброї, обвалів і уламків зруйнованих споруд.
Класифікація сховищ:
1) за захисними властивостями (здатність сховища протидіяти вибуховій хвилі різної потужності) –на 5 класів (1 –найпотужніший);
) за місткістю - малі (до 150 осіб);
- середні (від 150 до 450 осіб);
- великі (понад 450 осіб);
) за місцем розташування –вбудовані (в підвалах будівель);
- окремо побудовані;
) за забезпеченням ФВО –промислового виготовлення;
- виготовлених з підручних матеріалів;
) за часом побудови –побудовані завчасно;
- швидко споруджені.
Обладнання сховища:
Сховища повинні забезпечити безперервне перебування в них людей на протязі 2 діб, будуватись на ділянках, які не можуть бути затопленими, не дозволяється прокладання через сховище транзитних інженерних комунікацій (газопроводів, паропроводів, гарячого водопостачання, стислого повітря), прокладання трубопроводів каналізації та водопостачання допускається при наявності вимикаючих пристроїв. Обладнуються сховища із розрахунку: в районах багатоповерхових будинків –одне в радіусі 400м., в районах одноповерхових будинків –одне в радіусі 500м.
Швидкоспоруджувані укриття будуються коли не вистачає місць в завчасно побудованих сховищах. Передбачено все обладнання що і в тих сховищах але простіше. Будуватись воно повинне не довше як за 24 години.
Пристосування інших приміщень під захисні споруди –метрополітени, транспортні і пішоходні тунелі, підвали будівель в населених пунктах, а за межами населених пунктів –печери природні, гірські видобутки. Вимоги до таких укриттів –герметизація, посилення захисних можливостей споруди (укріплення стін), улаштування простішої вентиляції.
Протирадіаційні укриття (ПРУ) - це споруди, які забезпечують захист населення від радіоактивних речовин та іонізуючих випромінювань в зонах радіоактивного забруднення місцевості, від світлового випромінювання ядерного вибух та СДОР.
В зоні можливих слабких руйнувань ПРУ забезпечують також захист від обвалення окремих елементів будинків, для чого їх несучі конструкції повинні бути розраховані на тиск в фронті ударної хвилі повітря, що дорівнює 0,2 кг/см2.
До ПРУ можна віднести не тільки спеціально побудовані споруди, а й будівлі господарського призначення: погреби, підвали, овочесховища і звичайні житлові будівлі. Захисні властивості ПРУ оцінюються коефіцієнтом захисту (Кзах), який показує, у скільки разів доза радіації на відкритій місцевості на висоті 1м. більша від дози радіації в укритті, тобто Кзах. показує, у скільки разів ПРУ послаблює дію радіації, а відповідно і дозу опромінення людей.
Підвали в дерев`яних одноповерхових будинках мають Кзах=7, в кам’яних (цегляних) Кз=40, у двоповерхових Кз=100, у кількаповерхових кам’яних буд. Кз=800 –. Також при виборі і підготовці ПРУ слід враховувати захисні властивості буд. матеріалів (шар половинного ослаблення).
За межами зон можливих руйнувань ПРУ може розташовуватись на перших поверхах будівель (демонтаж обладнання не передбачається).
Вимоги до обладнання ПРУ такі ж як і до сховищ.
Дальше розглянемо укриття простішого типу.
До укриттів простішого типу належать:
Щілина –зигзагоподібна траншея з кількох прямолінійних ділянок довжиною до 15м., біля 2м. глибиною, із зломами в плані під кутом 90-120˚. Місткість щілин приймається від 10 до 50 чоловік. В щілинах місткістю до 25 чоловік робиться один вхід, а при більшій місткості - два входи.
Щілини будують перекритими і відкритими. Відкрита щілина зменшує ймовірність ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням і проникаючою радіацією в 2 рази. Перекрита щілина захищає: від світлового випромінювання –повністю, від ударної хвилі –у 2-3 рази, від проникаючої радіації і радіоактивного випромінювання –у 200-300 разів. Перекриття щілини роблять з накату колод, потім шар глини 10-15 см (від попадання води) і шар грунту 20-40 см. Зверху це все вкривається дерном. Матеріали для настилу перекриття - ліс круглий, пиломатеріали, залізобетонні вироби та інші.
Підвали та інші заглиблені і підземні приміщення і споруди, які пристосовуються під простіші укриття, повинні бути достатньо міцні, з огороджуючими конструкціями із не горючих матеріалів і не мати транзитних комунікацій (трубопроводів опалення і забезпечення водою діаметром більше 70 мм, паропроводів більше 40 мм, кабелів високої напруги). Місткість укриттів в підвалах будинків рекомендується приймати 50-300 чоловік.
Захисні споруди і їх інженерно-технічне обладнання повинно утримуватися в повній справності і постійній готовності до використання за призначенням. Для забезпечення нормальної експлуатації захисних споруд ЦО створюються ланки обслуговування укриттів, яка складається із 4 чоловік, а командир ланки призначається комендантом сховища. Ланка обслуговування забезпечує своєчасну підготовку сховища до прийому людей, правильне розміщення укритих людей і дотримання ними правил поведінки в сховищі, а також безаварійну роботу внутрішнього обладнання і засобів зв’язку.
Засоби індивідуального захисту:
1. Засоби захисту органів дихання:
а) протигази:
- фільтруючі: ГП-5, ГП-5М, ГП-7, ГП-7В;
б) респіратори:
в) простіші засоби:
Фільтруючі протигази є основним засобом захисту людини. Принцип захисної дії заснований на очищенні повітря що вдихаємо за допомогою фільтра від різних шкідливих домішок.
ГП-5 до комплекту входить : 1 - протигазова коробка; коробка з двома незапотіваючими плівками; шолом-маска; сумка.
ГП-5М - все те саме, але шолом-маска обладнана переговорним пристроєм.
Шолом-маска протигазів ГП-5 має п'ять розмірів: 0, 1, 2, 3, 4. Для правильного підбору шолом-маски проводиться замір вертикального обхвату голови.
Фільтруючий протигаз ГП-7 порівняно з ГП-5 має низку переваг. Так, використання обтюратора (тоненький підгорнутий край маски) зменшує тиск на обличчя, що дозволяє користуватися протигазом людям, які не мають відповідної підготовки. Зменшений опір коробки дихання. Трикотажний чохол відіграє роль аерозольного фільтра; крім того, маска забезпечена переговорним пристроєм, а в протигазі ГП-7В - пристроєм для прийому води з фляги без знімання шолом-маски. .
Фільтруючі протигази не захищають від окису вуглецю (чадного газу). Для захисту можна користуватися звичайними фільтруючими протигазами але з використанням додаткового патрону гопкалітового ДПГ-1. Патрон ДПГ-3 використовується для захисту від СДОР. ДПГ приєднуються між маскою і фільтруючою коробкою.
Ізолюючі протигази є спеціальними засобами захисту органів дихання, очей, обличчя від усіх небезпечних речовин, що містяться у повітрі. Вони дозволяють працювати навіть там, де повністю відсутній кисень. Принцип захисної дії ізолюючого протигаза полягає в тому, що повітря, яке видихається з-під лицевої маски по з’єднувальній трубці потрапляє до регенеративного патрона, в якому поглинається вуглекислий газ, волога і виділяється кисень та тепло. Збагачене киснем повітря потрапляє в дихальний мішок. При вдиханні, повітря повторно проходить через регенеративний патрон і по з’єднувальній трубці надходить в органи дихання.
В ізолюючих протигазах ІП-46, ІП-46М, ІП-5. в комплект входить: лицева частина, дихальний мішок, регенеративний мішок. З протигазом ІП-46М можна виконувати роботи під водою на глибині до 7м.
До ізолюючих відносяться також ранцеві протигази, в яких необхідна для дихання повітряна суміш під тиском зберігається у балоні і через редуктор подається під маску.
Промислові протигази –лицева частина від протигаза ГП-5, а фільтрую- чі коробки різного призначення і відрізняються кольором та літерними позначеннями і захищають органи дихання від конкретних шкідливих речовин.
Шлангові протигази (ПШ-1, ПШ-2) –використовуються при виконанні таких робіт, як чищення резервуарів, колодязів, ям, коли повітря до робочого місця подається з відстані 10- 40м. по шлангові.
Респіратори застосовуються для захисту органів дихання від радіоактивних речовин, грунтового пилу, бактеріальних засобів та різних шкідливих аерозолів.
Респіратор Р-2 (пилозахисний) — фільтруюча напівмаска, має два клапани вдиху та один видиху з запобіжним екраном, наголовником із лямок та носовим затискачем. При вдиханні повітря проходить через усю поверхню респіратора фільтрується та через клапан вдихання потрапляє в органи дихання. Відпрацьоване повітря виходить через клапан видихання. Виготовляється трьох ростів.
Респіратор РПГ-67 (протигазовий) –захищає органи дихання від парів шкідливих речовин, складається з гумової напівмаски з трьома отворами. В два бокових вмонтовані поліетиленові манжети з клапанами для вдиху, в яких розміщені змінні фільтруючі патрони різних марок, нижній отвір –клапан видиху.
Простіші засоби захисту органів дихання:
Ватно-марлева пов'язка є замінником респіратора і виготовляється самостійно з марлі та прошарку вати.
Протипилова тканинна маска ПТМ-1- корпус маски з оглядовими отворами шиється з 4-5 шарів тканини (внутрішні шари тканини з ворсом для кращої фільтрації) та кріплення. Маски виготовляються 7 розмірів.
2. Засоби захисту шкіри.
Для захисту шкіри використовуються як спеціальні, так і простіші засоби захисту.
Простіші засоби захисту –це предмети одягу та взуття, які є у кожної людини. Для посилення захисних властивостей одягу його просочують спеціальним розчином, який складається з 300гр. господарського мила розчиненого у 2л. теплої води з добавкою 0,5л. олії. Розчин протягом 5хв. підігрівають і помішують. Комплект одягу замочують у розчині, потім висушують.
Спеціальними засобами захисту оснащується переважно особовий склад формувань, який призначений для проведення аварійно-рятувальних робіт на зараженій місцевості, проведення радіаційної та хімічної розвідки.
За типом захисної дії спеціальні засоби індивідуального захисту шкіри поділяються на ізолюючі та фільтруючі. Засоби захисту шкіри, які виготовлені із ізолюючих матеріалів, можуть бути герметичні (комбінезони, костюми) та негерметичні (накидки, фартухи). Всі вони виготовляються із газо- та вологонепроникної тканини.
До засобів захисту шкіри ізолюючого типу відносяться загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) та легкий захисний костюм (Л-1).
До складу загальновійськового захисного комплекту входять захисний плащ (ОП-1), захисні панчохи і захисні рукавиці. Захисні плащі виготовляються із прогумованої термостійкої тканини. Захисні рукавиці бувають літніми —п'ятипалі із гуми та зимові —двопалі із прогумованої тканини.
Легкий захисний костюм Л-1 забезпечує захист від хімічних речовин в рідкому, аерозольному чи пароподібному стані. Захисний костюм складається із сорочки з капюшоном та штанів, які внизу переходять у захисні панчохи.
Виготовляється костюм із прогумованої тканини. У комплект входять двопалі рукавиці, підшоломник та сумка.
Комплект захисного фільтруючого одягу (ЗФО) захищає шкіру людини від отруйних і сильнодіючих отруйних речовин, що перебувають у вигляді пару та від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів у вигляді аерозолів. До його складу входять бавовнянопаперовий комбінезон, який змочується розчином спеціальної пасти —хімічними речовинами, що затримують пари ОР або нейтралізують їх, а також білизни, підшоломника та двох пар онуч (одна з яких змочується тим самим розчином, що і комбінезон). Розміри комбінезонів: 1 —до 160 см; 2 ——см; 3 —більше 170 см.
3. Медичні засоби захисту:
В аптечці АІ-2 знаходяться:
- радіозахисні препарати призначаються для профілактики уражень іонізуючими випромінюваннями і послаблення проявів променевої хвороби;
- антидоти - специфічні протиотрути, використовуються для профілактики ураження людей отруйними речовинами. У випадку їх раннього застосування досягається високий ефект;
- протибактеріальні препарати - засоби профілактики інфекційних захворювань;
- знеболюючі препарати.
Індивідуальний перев'язочний пакет (ІПП), складається з бинту, двох (або одної) ватно-марлевих подушечок, чохла і шпильки. Розкривши пакет, виймають бинт і стерильні подушечки так, щоб не торкатися їх внутрішнього боку руками. Подушечки накладаються внутрішньою стороною на поранену поверхню, при наскрізних пораненнях - на вхідний і вихідний отвори і прибинтовують, кінець бинту закріплюють шпилькою.
Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) призначається для знезараження краплиннорідких отруйних речовин, що потрапили на шкіру, одяг і спорядження.Пакет складається із флакону з розчином для дегазації (склад: дихлоретан та аміачна вода) і чотирьох ватно-марлевих тампонів. Коли необхідно, рідиною із флакону змочуються тампони і у першу чергу протираються відкриті ділянки шкіри (наприклад, кисті рук, обличчя), а потім краї коміру і манжети одягу, засоби індивідуального захисту і спорядження. При обробці рідиною може виникнути відчуття печії шкіри, яке швидко зникає і не впливає на самопочуття і працездатність. Рідина пакету отруйна - вона не повинна потрапити в очі. Рідина для дегазації здатна вбивати мікробів, тобто володіє дегазуючими властивостями. Пакет може використовуватись і при зараженні бактеріальними засобами. Однак цільове його призначення - це проведення часткової санітарної обробки при заражені отруйними речовинами.
Організаційно-методичні вказівки:
Бувають випадки коли використання індивідуальних чи колективних засобів захисту недоцільне, або цих засобів недостатньо. Тоді застосовують такий спосіб захисту населення як евакуація.
Евакуація –це організований вивід (вивіз) населення із осередків ураження внаслідок аварій, катастроф, стихійного лиха, затоплення та зон радіаційного і хімічного зараження.
Види евакуації:
Евакуація проводиться у найкоротші строки після її оголошення. Для здійснення цього заходу використовуються усі види громадського транспорту (залізничний, автомобільний, водний і навіть авіаційний), що не зайняті невідкладними виробничими і господарськими перевезеннями, а також транспорт індивідуального користування. Певна частина населення, що підлягає евакуації, може виводитися пішим порядком.
З отриманням розпорядження на проведення евакуації начальники і органи управління цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій разом з евакуаційними комісіями і службами ЦО у відповідності з певними планами проводять оповіщення керівників підприємств і установ, навчальних закладів, домоуправлінь тощо, а через них робітників і службовців, їх сімей та іншого населення про час прибуття на збірні евакуаційні пункти (ЗЕП) для евакуації. Прибулі на ЗЕП реєструються, розподіляються за видами транспорту, ешелонами, автоколонами, а ті, що ідуть пішки –за колонами. Для оповіщення населення використовуються різного роду системи оповіщення, а також засоби масової інформації - радіо, телебачення, преса тощо.
Автотранспорт у більшості випадків використовується для вивозу евакуйованих на невелику відстань. При перевезеннях автотранспортом окрім пасажирських автобусів застосовуються пристосовані для перевезення людей вантажні автомобілі. Підвищуються норми завантаження автотранспортних засобів. Автотранспорт зводиться в автоколони по 25-30 машин.
Для вивозу населення залізницею і водним транспортом використовуються не лише пасажирські залізничні состави і судна, але й інші засоби, що звичайно не застосовуються у нормальних умовах для перевезення людей, - товарні вагони і напіввагони, вантажні судна, баржі, платформи тощо. Передбачається більш ущільнене завантаження вагонів і суден, а також збільшення довжини поїздів.
Колони евакуйованих пішим порядком, як правило, формуються поблизу збірних евакопунктів. У цілях кращої організації переходу практикується розбивання колон за цехами та іншими виробничими підрозділами. На чолі колон ставляться досвідчені і авторитетні керівники. Вивід населення пішки здійснюється по дорогам, а також по маршрутам і колонним шляхам. Марш піших колон планується звичайно на відстань одного добового переходу із задачею вийти із зони можливих руйнувань (зараження). Якщо райони розміщення далеко, то для піших евакуйованих організовуються проміжні пункти евакуації (ППЕ), а для прийому населення, що прибуває, влаштовують приймальні евакуаційні пункти (ПЕП).
Успіх евакуації багато у чому буде залежати від самого населення (персоналу об’єктів), що підлягає евакуації, від його організованості і дисциплінованості при здійсненні цих заходів.
Дізнавшись про наступну евакуацію, громадяни, кого стосується цей захід, негайно готуються до виїзду (виходу) із осередку (зони) ураження (зараження, затоплення):
Із речей береться саме необхідне - одяг, взуття, білизна. У комплекті одягу бажано мати плащ і спортивний костюм; взуття переважно має бути гумовим або на гумовій основі. Ці види одягу та взуття найбільш придатні для використання як засобів захисту шкіри у випадку радіоактивного, хімічного або бактеріологічного зараження. Обов'язково слід взяти теплі (вовняні) речі, навіть якщо евакуація провадиться улітку.
Необхідно також узяти з собою продукти харчування і трохи питної води. Продукти харчування беруть на 2-3 діб: краще брати продукти, що не швидко псуються, зручно зберігаються і не потребують тривалого готування перед вживанням: консерви, концентрати, галети, сухарі тощо. Воду доцільно зберігати у флязі.
Найбільш необхідне, що треба узяти з собою при евакуації: паспорт, військовий квиток, трудову книжку або пенсійне посвідчення, диплом (атестат) про закінчення навчального закладу, свідоцтво про шлюб та народження дітей.
Кількість речей і продуктів харчування має бути розрахована на те, що людині доведеться нести їх самій. При евакуації на транспортних засобах загальна маса речей і продуктів харчування має складати приблизно 50 кг на дорослу людину, при евакуації пішки вона має бути значно меншою, у відповідності з фізичною витривалістю кожної людини.
Усі речі і продукти харчування повинні бути запаковані у рюкзаки, мішки, сумки, валізи або зв'язані у вузли. При евакуації пішки їх слід запакувати у рюкзаки і речові мішки, щоб зручніше було їх нести. До кожного місця з речами і продуктами прикріплюється бирка з позначенням на ній прізвища, імені і по батькові, адреси постійного місця проживання і кінцевого пункту евакуації їх власника. Відповідним чином треба підготувати до евакуації дітей дошкільного віку.
Розселяють евакуйованих у будинках і квартирах місцевих жителів ( у порядку підселення), гуртожитках, клубах, пансіонатах та інших придатних для житла приміщеннях.
Заходи евакуації розробляються і плануються заздалегідь ( до виникнення НС) і конкретно для кожного виду НС.
Основним документом, який визначає об’єм, зміст, строки проведення та порядок виконання евакозаходів, є план цивільної оборони (план дій у НС), який розробляється органами управління з питань НС та ЦЗН усіх рівнів на основі досягнутого економічного рівня з врахуванням річних та перспективних планів розвитку територій, суб’єктів господарської діяльності і особливостей, які властиві кожній території чи об’єкту, і який щорічно корегується.
Організаційно-методичні вказівки:
ІІІ. Заключна частина
15