Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
ПРИСЯЖНЮК Станіслав Іванович
УДК 796.41.071.5
РОЗВИТОК ФІЗИЧНИХ
ЯКОСТЕЙ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ
КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ
(на прикладі сили і витривалості)
24.00.02 - Фізична культура, фізичне виховання
різних груп населення
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з фізичного виховання і спорту
Л ь в і в – 2001
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано у Київському національному університеті будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор Канішевський Станіслав Михайлович, Київський національний університет будівництва і архітектури, завідувач кафедри фізичного виховання і спорту;
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Вільчковський Едуард Станіславович, Львівський державний інститут фізичної культури, професор кафедри педагогіки і психології;
кандидат педагогічних наук, доцент Третяков Микола Олександрович, Науково-методичний центр вищої освіти Міністерства освіти і науки України, завідувач соціально-гуманітарним сектором.
Провідна установа: Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки України, м. Івано-Франківськ.
Захист відбудеться 28 грудня 2001 року об 11 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.829.01 Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).
Автореферат розіслано 24 листопада 2001 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.М. Вацеба
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність. Відродження і розбудова соціально-економічного і політичного життя України вносить значні зміни у загальнодержавну систему виховання підростаючого покоління, в якій чинне місце посідають нові підходи до створення більш ефективної системи фізичного виховання, що відзначено в низці програмно-нормативних документів, передусім у Цільовій комплексній програмі „Фізичне виховання – здоров'я нації” (1998).
Проблема зміцнення здоров'я дітей є одним з головних завдань нашого суспільства. Наскільки успішно вирішується питання фізичної підготовленості в ранньому шкільному віці, настільки залежить стан здоров'я, фізичний розвиток, працездатність, успіхи у навчанні та спорті дітей більш старшого шкільного віку (А.А. Гужаловский, 1988; В.І. Завацький, 1994; О.С. Куц, 1997; Е.С. Вільчковський, 1998; Т.Ю. Круцевич, 1999 та ін.).
Фізична підготовленість дітей 7-9 років здійснюється в процесі нерегламентованої рухової активності і загальноприйнятих форм занять фізичною культурою в школі. Практично ці форми не забезпечують необхідного тренуючого ефекту, особливо у розвитку сили і витривалості (Є.Н. Вавілова, 1981; Б.М. Шиян, 2001; Е.С. Вільчковський, 1998; С.М. Канішевський, 1999; Т.Ю. Круцевич, 2000 та ін.). Витривалість і сила, в основі яких лежать аеробно-анаеробні можливості індивіду, являються „стабілізатором” здоров'я (S. Israel, 1979; О.Д. Дубогай, 1999; В.В. Шутько, 1991; Е.С. Вільчковський, 1998; М.В. Антонов, 1998 та інші). Досить добре розроблені методики розвитку рухових якостей пристосовані, головним чином, до інтересів спорту вищих досягнень і передбачають їх застосування на спеціально організованих (тренувальних) уроках (В.Ф. Новосельський, 1984; А.В. Усов, 1989; А.Г. Сухарєв, 1991; Г.П. Богданов, 1997; В.А.Романенко,1999 та ін.). Деякі автори для учнів цього віку віддають перевагу диференційованому методу навчання, яке ґрунтується на якісному виборі співвідношення фізичних вправ (Т.В. Петровська, 1983; Т.В. Смірнова,1985; В.А. Лєонова, 1990; О.Н. Коз-ленко,1992; Н.В. Москаленко, 1992 та ін.).
Разом з тим, не зважаючи на те, що у науково-методичній літературі є достатньо даних з питань покращення фізичної підготовленості учнів початкових класів, ефективний вибір методик, адекватний підбір засобів для розвитку сили і витривалості та раціональна організація навчального процесу учнів 1-3 класів в умовах двох (а в перспективі, або подекуди трьох ) уроків фізичної культури на тиждень ще мало вивченні та потребують подальшого наукового обґрунтування. Вирішення цієї проблеми дозволить не тільки удосконалити процес фізичного виховання дітей 7-9 років, але і забезпечить більш ефективну їх фізичну підготовленість. Все це зумовлює актуальність і доцільність наукового пошуку подальшого удосконалення розвитку сили і витривалості учнів 1-3 класів.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційну роботу виконано згідно плану науково-дослідницької роботи кафедри фізичного виховання і спорту Київського національного університету будівництва і архітектури за темою: “Удосконалення організації і методики з фізичного виховання” (1996-2000 рр.), яка з 1.01.2001 року трансформувалась в тему: 7 ДБ 2001 „Розробка основ фізичного виховання в системі освіти України ХХІ століття” (практико-прогностичне дослідження), номер державної реєстрації 0101U 003402. Автором проведено підготовку і збір теоретичного та експериментального матеріалу з питань використання диференційованих методик фізичних навантажень на уроках фізичної культури для розвитку силових якостей і витривалості учнів 1-3 класів загальноосвітньої школи.
Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес фізичного виховання учнів початкових класів загальноосвітньої школи.
Предмет дослідження – зміст, форми та методи розвитку сили і витривалості учнів 1-3 класів під час навчального процесу з фізичного виховання.
Мета дослідження – полягає у науковому обґрунтуванні, розробці і експериментальній перевірці ефективності змісту та форм диференційованих методик розвитку сили і витривалості на уроках фізичної культури учнів 1-3 класів загальноосвітньої школи.
Завдання дослідження:
1. Вивчити фізичний розвиток і фізичну підготовленість школярів 1-3 класів, які проживають в м. Києві.
2. Виявити вплив диференційованих навантажень на фізичну підготовленість, функціональну діяльність серцево-судинної, дихальної та нервово-м'язової систем організму і розумову працездатність учнів 1-3 класів.
3. Розробити експериментально перевірити ефективність методик і програм розвитку сили і витривалості учнів 1-3 класів в умовах урочних форм занять.
4. Розробити моделі уроку фізичної культури і “модельні” тести фізичної підготовленості для учнів 1-3 класів.
Методи дослідження. Для вирішення обумовлених завдань нами було використано такі методи дослідження: 1) вивчення та узагальнення літературних джерел; 2) вивчення документальних матеріалів; 3) узагальнення практичного досвіду; 4) педагогічні спостереження; 5) педагогічний експеримент; 6) фізіологічні методи дослідження; 7) педагогічні контрольні тести для визначення рівня фізичної підготовленості (сили і витривалості); 8) математичне опрацювання результатів дослідження.
Наукова новизна.
1. Отримані експериментальні результати доповнюють наукові дані про розвиток сили і витривалості в умовах урочних форм занять.
2.Експериментально обґрунтовані доцільність і ефективність додаткового включення вправ помірної інтенсивності, переважно бігу, у зміст уроків фізичної культури.
3. Виявлено залежність рівня розвитку силової підготовленості і витривалості від обраної методики проведення уроку за умови використання вправ помірної інтенсивності.
4. Дістало подальшого розвитку обґрунтування процесу формування рухових вмінь і якостей дітей 7-9 років під впливом навантажень.
Практичне значення результатів дослідження полягає у визначенні рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості дітей 7-9 років, що дали можливість виявити слабкі сторони цієї підготовки і на основі цього розробити методику і рекомендації з цілеспрямованого розвитку сили і витривалості; розробці і експериментальній перевірці диференційованих програм для підвищення ефективності навчального процесу фізичного виховання загальноосвітніх шкіл Києва.
Результати проведених досліджень впроваджено в практику роботи загальноосвітніх шкіл м. Києва № 46, 89, 125, 303, про що свідчать акти впровадження.
Особистий внесок здобувача полягає у теоретичному обґрунтуванні розвитку сили та витривалості учнів 1-3 класів; розробці диференційованих програм розвитку силових якостей і витривалості учнів 1-3 класів; розробці методики фізичної підготовленості учнів 1-3 класів на основі диференційованих рухових програм; підготовці методичних рекомендацій по розвитку силових якостей і витривалості учнів 1-3 класів; розробці авторських моделей уроку фізичної культури та „модельних” тестів фізичної підготовленості для учнів початкових класів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження викладено у доповідях на міжнародному науково-практичному симпозіумі „Фізична підготовленість та здоров'я населення” (Одеса, 1998), IV міжнародній науковій конференції „Молода спортивна наука України” (Львів, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Фізична культура, молодіжний спорт в світі ХХІ століття” (Львів, 2001), науково-практичних конференціях Національного університету будівництва і архітектури (1998-2000 рр.), щорічних методичних конференціях вчителі фізичної культури загальноосвітніх шкіл м. Києва (1996-2001 рр.), семінарах Дарницького та Дніпровського районних методичних об'єднань вчителів фізичної культури м. Києва.
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 16 публікаціях, серед них: 11 статей (з яких 6 у наукових фахових виданнях України), 2 методичні розробки і 3 тези науково-практичних конференцій. Усі роботи виконано одноосібно.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, практичних рекомендацій списку використаної літератури та додатків. Текст дисертаційної роботи викладено на 201 сторінці комп'ютерного набору, він містить 18 таблиць, 15 рисунків, 19 додатків. У роботі використано 235 літературних джерел, із яких 23 іноземні.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт та предмет дослідження, мету, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, а також особистий внесок здобувача, вказано сферу апробації результатів виконаних досліджень.
У першому розділі “Аналіз літературних джерел з проблеми дослідження„ проаналізовано та узагальнено відомості про стан здоров'я та фізичну підготовленість київських школярів 7-9 років кінця ХХ століття.
Актуальність невідкладного удосконалення змісту системи фізичного виховання школярів обумовлює стан їхнього здоров'я і рухової підготовленості. Як відзначають науковці, тривогу викликає стан здоров'я і фізична підготовка молоді, яка навчається: більше 70% дітей, що приходять у перший клас, мають відхилення за станом здоров'я; до 65% хворіють респіраторними захворюваннями; 52% мають різноманітні хронічні захворювання; більше 20% мають зайву вагу; у 63%- порушена осанка, а у 23% - реакція на гіпертонічну хворобу, 19% - підвищений кров'яний тиск; до 50% школярів мають різного ступеня порушення опірно-рухового апарату; більше 25 тис. школярів звільнені від занять фізичної культури, а 45% учнів закінчують 10 клас з погіршенням зору; кількість здорових дітей за роки навчання в школі зменшується в чотири рази (Куц О.С., Вільчковський Е.С., Апанасенко Г.Л. та ін.).
З кожним роком особливого значення набувають питання диференційованого підбору засобів фізичного виховання для дітей 7-9 років, так рядом досліджень виявлено, що в цей віковий період маються у наявності значні функціональні резерви в організмі дітей (Т.К.Федотова,1977; Ф.І.Мінюшев, А.В.Педаш, 1981; А.Ф. Синяєва, Н.І. Дорошенко,1997 та ін.). Однак ці вікові можливості використовуються не в повній мірі (Д.В.Колесов, 1983; А,А.Григорян,1991; А.А.Гужаловський,1988 та ін.), внаслідок чого рівень фізичної підготовленості дітей низький. У зв'язку з цим актуальним є дослідження, пов'язане з фізіологічним та педагогічним обґрунтуванням ефективності використання диференційованих програм різної направленості з метою розвитку основних рухових якостей дітей 7-9 років.
Аналіз стану питання дав можливість уточнити предметну область досліджень, робочу гіпотезу та загальну направленість експериментальної частини роботи.
У другому розділі „Методи і організація дослідження” показано, що методологічну основу досліджень складали основні положення теорії і методики фізичного виховання та теорії спортивної підготовки. Загальний напрямок досліджень пов'язано з проведенням порівняльного аналізу різних програм та методик розвитку фізичних якостей з точки зору їх оздоровчого, освітнього та тренуючого впливу на дітей 7-9 років, виявлення загальних закономірностей і специфіки цього впливу і, загалом, створення диференційованої методики і програм проведення уроків фізичної культури, орієнтованих на вирішення конкретних завдань з урахуванням інтересів учнів 1-3 класів загальноосвітньої школи.
Дослідження проводились протягом 1990-1998 років у три етапи.
На першому етапі (1990-1992 рр.) проводилось визначення об'єкту, предмета дослідження, його мети і завдань. Здійснювалось теоретичне та практичне осмислення проблеми, теоретично обґрунтовувались напрямки активізації рухової діяльності учнів 1-3 класів в урочній системі фізичного виховання. Проводився пошук, визначення та розробка адекватних тестів контролю за розвитком фізичних якостей дітей 7-9 років.
На другому етапі (1993-1995 рр.) вивчались і співставлялись окремі фізичні вправи визначеної методики. Дослідженнями було охоплено 353 учня (189 хлопчиків і 164 дівчинки). Експериментально була обґрунтована перевага ефективності вибраної методики. В результаті цього було здійснено вибір найбільш ефективних вправ для розвитку силових якостей і витривалості та найбільш інформативних методик оцінки фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів 7-9 років.
На третьому етапі (1996-1998 рр. ), в умовах педагогічного експерименту, прийняло участь 197 учнів (106 хлопчиків і 91 дівчинка). В ході експерименту були підтверджені висновки попередніх досліджень і сформульовані рекомендації по використанню вибраної методики з розвитку силових якостей і витривалості учнів 7-9 років.
Всього дослідженнями було охоплено 550 учнів, з них 297 хлопчиків та 253 дівчинки віком від 7 до 9 років, учнів загальноосвітньої школи № 303 м. Києва.
У третьому розділі “Основні результати досліджень” – показано, що проведені ним дослідження свідчать, що функціональні стан організму учнів 1-3 класів за останні роки значно погіршився. Під час уроків, пов'язаних з розумовою діяльністю, відбувається зниження функціональної діяльності організму дітей (табл. 1).
Втома організму дітей наступає уже після другого уроку. Однак, ці процеси протікають нерівномірно. Результати виконаних нами досліджень свідчать, що у школярів початкових класів спостерігається зниження показників функціонального стану сенсорно-рухових реакцій (кількість рухів основної кисті за 10 с), під впливом розумових навантажень, досягаючи їх найнижчого значення на 3-4 уроках, що залежить від віку і виду навчальної діяльності.
Характерно те, що процеси втоми в організмі учнів на уроці математики, який проводився зразу ж після уроку фізичної культури, протікали менш інтенсивно, ніж на такому ж уроці, якому не передував урок фізичної культури.
У першому випадку, урок фізичної культури виступає засобом активного відпочинку, позитивний вплив якого зберігається і на наступному уроці математики.
У другому випадку урок математики проводився після іншого уроку (читання, іноземної мови, малювання). В цій ситуації процеси втоми протікали більш інтенсивно, тому що 10-хвилинна перерва між уроками , як форма пасивного відпочинку, не забезпечувала ефективний відпочинок дітей.
Таблиця 1
Результати дослідження впливу різних видів навчальної діяльності учнів 1-3 класів на зміну їх сенсорно-рухових реакцій (кількість рухів основної руки за 10 с), М ± m
Переконливим доказом цього факту свідчать зазначені показники учнів перших класів. Так, якщо на кінець уроку фізичної культури показники сенсорно-рухових реакцій покращуються (кількість рухів кисті основної руки збільшується на 8,96 з 49,42 ± 2,28 до 58,38± 2,53 (Р<0,01)), то зовсім інша картина спостерігається з другим уроком математики, якому не передував урок фізичної культури. У даному випадку спостерігаються явно прогресуючі процеси втоми. Показники сенсорно-рухових реакцій різко зменшились по відношенню до початку з 48,52±2,07 до 42,39±1,95 (P>0,01). Подібні дані ми отримали і на інших уроках.
У других і третіх класах процеси втоми протікають більш інтенсивно. Так, після уроку фізичної культури спостерігається статистично вірогідне збільшення показників сенсорно-рухових реакцій відповідно на 7,6 та 7,5 рухів кисті основної руки. Тоді як після уроків математики, навпаки, процеси втоми протікають значно швидше у другому і третьому класі у порівнянні з першим, але по-різному. Так, якщо після першого уроку математики у другому і третьому класі показники сенсорно-рухових реакцій зменшились відповідно на 6,6 і 6,3 рухи основної руки, то після другого уроку математики дані показники зменшились відповідно на 10,2 і 10,1 рухи основної руки. На наш погляд більш інтенсивне протікання процесів втоми у других і третіх класах, у порівнянні з першими, пов'язано з більшими розумовими навантаженнями у цих класах.
Показники сенсорно-рухових реакцій повністю підтверджуються результатами проведених досліджень вищої нервової діяльності, відображених за допомогою коректурного тексту (таблиці Анфімова).
Отримані результати свідчать, що у дітей 7-9 років адаптаційні можливості до великих навантажень аеробного характеру не викликають сумнівів. Величина життєвої ємності легенів учнів експериментальних класів знаходиться у межах норми (від 950 до 1628 мл у дівчаток і від 950 до 1854 мл у хлопчиків). Так, у семирічних дівчаток на кінець навчального року ці показники дорівнювали 1110 мл у дівчаток та 1146 мл у хлопчиків, з подальшим збільшенням до 9 років і становили 1654 мл у дівчаток та 1807 мл у хлопчиків. Норма виконання проби Генчі для учнів 1-3 класів становить від 14 с для дівчаток і до 19 с для хлопчиків. За отриманими результатами в ході виконаних досліджень, показники учнів перших класів складають 15-16 с, збільшуючись у третьому класі до 31 с у дівчаток та 37 с у хлопчиків, що майже удвічі перевищує норму.
Аналіз отриманих результатів проведених досліджень дозволив встановити, що зміна показників фізичної підготовленості учнів експериментальних класів, по відношенню до учнів контрольних, характеризуються високим рівнем статистичної вірогідності у діапазоні від Р< 0,05 до 0,001, в залежності від тестової вправи.
У четвертому розділі “Експериментальне визначення обсягу тренуючих засобів для розвитку фізичних якостей” подано організацію та зміст основного педагогічного експерименту.
У процесі вивчення динаміки фізичної підготовленості учнів експериментальних класів протягом заключного експерименту встановлено, що показники учнів других та третіх класів статистичне вищі по відношенню до першокласників (Р<0,001). Разом з тим, така тенденція спостерігається лише з бігу на 30 м, 1000 м, у висі на зігнутих руках, у згинанні і розгинанні рук в упорі лежачи на підлозі та стрибках у довжину з місця. При виконанні тесту у підніманні тулуба в сід за 30 с і одну хвилину ми отримали дещо інші результати. Так, якщо при виконанні тесту за 30 с, який характеризує динаміку швидкісно-силових якостей, у хлопчиків спостерігається стійкий високий рівень статистичної вірогідності (Р<0,001) як у другому, так і у третьому класі, то у дівчаток такий рівень спостерігається лише у третьому класі (табл. 2).
Дещо інші результати ми отримали при виконанні тесту у підніманні тулуба в сід за одну хвилину. Так, у другому класі, як у хлопчиків, так і у дівчаток, хоча і збільшуються показники силової витривалості, але статистично невірогідно (Р>0,5), і тільки у третьому класі спостерігається високий рівень статистичної вірогідності як у хлопчиків, так і у дівчаток (Р<0,001).
Що ж стосується показників витривалості (біг на 1000 м), то тут спостерігається певна особливість. По-перше, як у хлопчиків, так і у дівчаток, у другому класі спостерігається різке зниження показників витривалості. Однак, уже у третьому класі відбувається знову збільшення його приросту. Так, якщо наприкінці першого класу приріст показників витривалості у хлопчиків становив
Таблиця 2
Зміна показників фізичної підготовленості учнів 7-9 років експериментальних класів протягом заключного експерименту, М ± m
42 с, а у дівчаток 56 с, то наприкінці другого класу ці показники відповідно дорівнюють 26 с і 28 с. Наприкінці третього класу спостерігається різкий зріст відповідно - 51 с і 41 с. По-друге, зменшення приросту показників витривалості у хлопчиків другого класу відбувається більш повільно, ніж у дівчаток. Так, якщо у хлопчиків зниження приросту цього показника відбулося на 16 с, то у дівчаток на 28 с. По-третє, якщо у хлопчиків у третьому класі темпи приросту вищі, ніж були у першому класі, то у дівчаток, хоча і вищі, ніж у хлопчиків цього віку, але все ж на 15 с нижчі, ніж були показані ними у першому класі.
Варто зазначити, що у зміні показників витривалості учнів експериментальних і контрольних класів спостерігається певна тенденція. Якщо у хлопчиків експериментальних класів спостерігається високий рівень статистичної вірогідності утримується протягом всього заключного експерименту (Р< 0,001) по відношенню до хлопчиків контрольних класів, то у дівчаток - лише з другого класу (табл. 3).
Таблиця 3
Порівняльна характеристика зміни показників витривалості (біг на 1000 м, хв., с) учнів початкових класів протягом навчального року, М ± m
Що стосується розвитку силових якостей, то в доступній літературі відзначається, як правило, про розвиток лише швидкісно-силових якостей. Розвиток динамічної та статичної сили, автори відносять на пізніші періоди розвитку дітей, а саме підлітковий та старший шкільний вік. Однак, отримані нами дані свідчать, що виконуючи силовий тест у згинанні і розгинанні рук в упорі лежачи на підлозі, хлопчики третіх класів на кінець навчального року показали результат 38,4 раза. Такий же результат показали хлопці сьомих класів, але приріст третьокласників становить 11,4 рази проти 6,9 у семикласників і 6,2 раза дев'ятикласників. Ще кращий результат у дівчаток третіх класів. На початок навчального року середній показник у виконанні цієї вправи становив 18,8 ± 1 раза, а на кінець - 28,3± 2 раза. Приріст за рік становить 9,5 раза. З п'ятого до одинадцятого класу цей показник змінюється хвилеподібне і на кінець навчального року в 11-му класі становить 17,2 ± 0,60 раза, а приріст становить лише 7,2 раза.
Що стосується виконання тесту на розвиток статичної сили, то на кінець навчального року у хлопчиків третіх класів цей показник становить 35,45± 2,70 проти 21,20 ± 1,49 у хлопчиків контрольних класів (Р>0,001). Відповідно у дівчаток 21.61 ± 1,86 проти 9,13 ± 1,17 (Р<0,001).
Встановлено, що в експериментальних класах найбільш чітко спостерігається фазовість у змінах працездатності. При цьому можна виділити чотири фази змін: фаза підвищення показників працездатності, фаза стабілізації в межах досягнутого рівня, фаза деякого зниження працездатності та фаза інтенсивного збільшення працездатності.
В основу експериментальної методики було покладено:
Для розвитку витривалості: тривалий біг у рівномірному та перемінному темпах при частоті серцевих скорочень від 150 до 180 уд/хв в залежності від віку, стану фізичної підготовленості та здоров'я учнів; спеціально підібрані фізичні вправи; біг по смузі перешкод від 1 до 4 хвилин в залежності від віку і фізичної підготовленості; естафети та рухливі ігри; участь у змаганнях осінньої та весняної спартакіади з легкоатлетичного багатоборства.
Для розвитку силових якостей: виконання спеціально підібраних вправ методом колового тренування, включення до програми занять елементів спортивної боротьби, естафети і рухливі ігри, а також обов'язкова участь у змаганнях зимової спартакіади з силового багатоборства.
В залежності від рівня підготовленості учнів фізичне навантаження на уроках регулювалось: довжиною дистанції, швидкістю бігу, кількістю повторень виконання вправ, системою дихання.
Початкова дистанція бігу на початок навчального року визначалась в залежності від віку і фізичної підготовленості учнів, від 500 до 1000 метрів.
Під час навчання новим руховим діям чи вправам, використовувався груповий метод організації учнів з поділом їх на 7-8 груп. Групи, як правило, були змішані. Така організація навчального процесу надавала можливість не тільки збільшувати моторну щільність уроку до 70-75 відсотків, але й стимулювати рухливу активність дітей, виховуючи у них почуття відповідальності та колективізму.
На початку проведення експерименту за основу бралось 50 відсотків від максимального, тобто завдання уроків виконувалось в режимі помірної інтенсивності при частоті серцевих скорочень від 130 до 150 уд/хв. Це давало найкращу можливість здійснювати необхідну взаємодію між функціональною діяльністю серцево-судинної, дихальної систем та рухового апарату. Час виконання роботи в цій зоні коливався в середньому від 12 до 16 хв в залежності від віку.
Розпочинаючи з другої половини навчального року фізичне навантаження щодо розвитку сили і витривалості проводилось в зоні великої інтенсивності (70 відсотків від максимального) при частоті серцевих скорочень І60-І80 уд/хв протягом 4-7 хвилин в залежності від віку, що найкраще сприяло розвитку аеробно-анаеробних можливостей організму. Виконання роботи при такій інтенсивності особливо сприяло розвитку витривалості.
У ході проведених досліджень в експериментальних класах виявлена висока вірогідність кореляційних зв'язків (Р<0,001) у розвитку сили і витривалості.
Для перевірки ефективності експериментальної методики, яку ми використовували протягом трьох років занять з фізичної культури в 1-3 класах, нами було проведено тестування за державними тестами (табл. 4). Як свідчать отримані результати, із загальної кількості учнів експериментальних класів
Таблиця 4
Порівняльна характеристика виконання учнями третіх класів державних тестів і нормативів у травні місяці, в %
допущених до складання нормативів, 80 % хлопчиків і 89 % дівчаток виконали державні тести на “5” і “4” бала. Із учнів контрольних класів на “5” і “4” бала виконали тільки 55 % хлопчиків і 54,7 % дівчаток. І тільки 1,5 % хлопчиків із експериментальних класів виконали державні нормативи на “2” бала, у той же час на “2” і “1” бал із учнів контрольних класів виконало 17,5 %. Результати проведеного тестування підтвердило високу ефективність експериментальної методики.
У п'ятому розділі “Обговорення результатів дослідження” підводяться підсумки проведеної експериментальної роботи.
Визначення адаптації організму учнів 1-3 класів до фізичних навантажень, спрямованих на розвиток сили і витривалості під час навчального процесу виявило, що на ефективність проведення уроку фізичної культури у великій мірі впливає емоційний стан дітей та взаємозв'язок учителя з учнем. Для досягнення успіхів у роботі необхідно керуватися таким принципом, що формування людини, фахівця - це постійна праця душі: потрібно виховувати такі якості як самосвідомість, самоактуалізація, самореалізація.
Отримані результати багаторічних досліджень свідчать про необхідність індивідуалізації обсягу навантаження в залежності від фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів, що надає змогу підвищити ефективність педагогічного процесу з фізичного виховання учнів 7-9 років та зміцнення їх здоров'я.
Наше дослідження підтвердило дані багатьох авторів про необхідність розвитку силових якостей і витривалості у дітей з 7-9-річного віку (Г.Л.Апанасенко, 1985; О.С.Куц, 1994; С.Ф.Цвек, 1986; Г.П.Богданов, 1997; Е.С.Вільчковський 1998; Б.М.Шиян, 2001 та ін.).
Доповнюють існуючі науково-методичні розробки, отримані нами щодо диференційованої методики у розвитку силових якостей і витривалості учнів початкових класів загальноосвітньої школи за умови проведення двох уроків фізичної культури на тиждень; теоретико-методичних основ розвитку силових якостей і витривалості учнів 1-3 класів загальноосвітньої школи.
В дисертаційній роботі визначено напрямок перспективних досліджень щодо фізичного виховання школярів.
ВИСНОВКИ
1. Аналіз наукової та методичної літератури і власних експериментальних даних показав, що існують суперечливі підходи відносно до побудови навчального процесу з фізичного виховання учнів початкових класів загальноосвітньої школи та розвитку сили і витривалості у дітей цього віку.
2. Статистичні дані захворюваності дітей і підлітків свідчать про тенденцію погіршення стану здоров'я школярів. Причинами тому є нераціональне харчування, загальне перевантаження учнів навчальними заняттями, недостатня рухова активність, низька ефективність навчально-виховного процесу з фізичного виховання та позаурочної фізкультурно-оздоровчої і спортивно-масової роботи, а також недостатня непопулярності здорового способу життя серед населення України.
3. В науково-методичній літературі відсутні дані багатолітніх досліджень з вивчення кумулятивної адаптації дітей з 7-9-річного віку щодо розвитку фізичних якостей сили і витривалості.
4. У результаті тривалого вивчення методики розвитку фізичних якостей учнів початкових класів загальноосвітньої школи (з 1990 до 1998 рр.) встановлено чинники, які визначають перспективу вирішення даної проблеми:
- виявлено, що за віковий період від 7 до 9 років у фізичному розвитку дітей експериментальних класів відбулися такі позитивні зміни: показники ЧСС зменшились на 18,2% у хлопчиків і 24,2% у дівчаток, ЖЄЛ відповідно на 84,5% і 71,5%, проба Генчі - на 134,1% і 95,2%, динамометрія правої кисті – на 262,0% і 329,8 %, лівої кисті – на 281,1% і 291,3%;
- динаміка показників фізичної підготовленості учнів 7-9 років є гетерохронною, що зумовлено загально біологічними закономірностями розвитку дитини. Однак, застосування диференційованої методики фізичного виховання сприяє значному покращенню результатів :з бігу на 30 м – у хлопчиків на 16,3%, у дівчаток на 17,4%, з бігу на 1000 м відповідно – на 19,7% і 18,5%, у підніманні тулуба в сід за 30 с – на 85,2% і 69,6%, у підніманні тулуба в сід за 1 хвилину – на 71,6% і 56,6%, у стрибках у довжину з місця – 34,6% і 47,2%, з вису на зігнутих руках – на 508,0% і 519,2%, у згинанні і розгинанні рук в упорі лежачи на підлозі – на 195,0% і 216,6%, у підтягуванні на перекладені – на 250,3%.
5.Виявлена група рухових тестів (біг на 30 м, на 1000 м , стрибок у довжину з місця, вис на зігнутих руках, підтягування на перекладені, згинання і розгинання рук в упорі лежачи на підлозі, піднімання тулуба в сід, кистьова динамометрія), результати яких свідчать про індивідуальні особливості кожного учня, що дає можливість виконувати оперативну діагностику фізіологічних особливостей організму учнів з подальшим плануванням навантажень у навчальному процесі з фізичного виховання.
6. Доведено, що період навчання дітей у 1-3 класі є найбільш сприятливим для розвитку фізичних якостей. Якщо приріст в розвитку фізичних якостей за весь шкільний період навчання прийняти за 100 %, то тільки за три роки навчання (1-3 класи) швидкісно-силові якості хлопчиків підвищились на 37,7 %, дівчаток на 48,5 %; силової витривалості - хлопчики на 39,0 %, дівчаток на 41,4 %, загальної витривалості відповідно на 39,3 % і 74,9 % статичної витривалості відповідно на 39,1 % і 40,7%; абсолютної сили хлопчиків на 31,5 %.
7. Темпи та величини приростів у розвитку показників сили і витривалості, а також підвищення функціональної діяльності серцево-судинної і дихальної системи у хлопчиків кращі, ніж у дівчаток.
8. 100 % учнів 1-3 класів, які займались за експериментальною методикою, виконали нормативні вимоги шкільної програми з фізичної культури, а 84,5 % - виконали державні тести і нормативи фізичної підготовленості населення України на “5” і “4” бали.
9. Розроблені авторські моделі уроків фізичної культури для розвитку основних фізичних якостей та запропоновані програми дають можливість отримати суттєві зрушення показників рівня розвитку сили, швидкості, швидкісно-силових, силової та загальної витривалості уже за 5-6 уроків,
10. Результати дослідження свідчать про те, що вирішення проблеми розвитку сили і витривалості учнів 1-3 класів забезпечує комплексний підхід до вибору методик удосконалення фізичної підготовленості дітей 7-9 років. Запропонована методика може бути повсюдно використана для удосконалення ефективності навчального процесу фізичного виховання по розвитку сили і витривалості учнів початкових класів загальноосвітньої школи.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Присяжнюк С.І. Розподіл результатів нормативів з фізичної підготовленості по четвертям навчального року для учнів 1-11 класів середньої загальноосвітньої школи: Методичні рекомендації. - К., 1997. - 19 с.
2. Присяжнюк С.І. Оцінка результатів при проведенні спортивних змагань серед школярів 7-9 років: Методичні рекомендації. - К., 1995. -Частина 1. - 34 с.
3. Присяжнюк С.І. Уведення додаткових уроків з фізичної культури в початкових класах // Фізичне виховання в школі. - 2000.- № 4.-С. 28-32.
4. Присяжнюк С.І. Розвиток силових якостей у школярів 7-9 років // Молода спортивна наука України: Збірник наукових статей в галузі фізичної культури та спорту. – Львів: ЛДІФК, 2000. - С. 130-133.
5. Присяжнюк С.І. Цикл комплексних уроків (баскетбол, легка атлетика, загальної і зична підготовка у 6 класі: методична розробка // Фізичне виховання в школі. - 2001. - № І. – С. 17-21.
6. Присяжнюк С.І. Уроки фізичної культури в першому класі (перший семестр) // Фізичне виховання в школі. - 2001. - №3. - С. 24-28.
7. Присяжнюк С.І. Система заліків з фізичної культури для учнів 3, 9 та 11-х класів загальноосвітньої школи // Фізичне виховання-в школі. - 1998. - № 4.- С. 7-10.
8. Присяжнюк С.І. Витривалість: основи визначення та методики розвитку у школярів початкових класів // Фізичне виховання в школі. - 1999. - № 4. - С. 32-34.
9. Присяжнюк С.І. Вплив додаткових занять фізичними вправами на динаміку фізичної підготовленості учнів середньої загальноосвітньої школи // Матеріали 59-ї науково-практичної конференції КДТУБА (секція „Актуальні проблеми вищої школи”). – Вип. 2. - К, 1998. - С. 58-63.
10. Присяжнюк С.І. Наскільки відповідають дійсності державні тести оцінки фізичної підготовленості учнів початкових класів: роздуми вчителя фізичної культури // Зб. наук. робіт міжн. наук. симпозіуму “Фізична підготовленість та здоров'я населення”. - Одеса: ОДТУ. 1998. - С. 92-93.
11. Присяжнюк С.І. Методика розвитку витривалості учнів початкових класів загальноосвітньої школи // Спорт для всіх. - 2000. - № 1. - С. 11-15.
12. Присяжнюк С.І. Вплив занять фізичними вправами на функціональну діяльність організму учнів молодших класів // Світоч. - 1993. - №1. - С.20-27.
13. Присяжнюк С.І. Фізична культура і діти // Світоч. - 1993. - №2. - С. 44-61.
14. Присяжнюк С.І. Аналіз роботи з фізичної культури з учнями молодших класів за І993-І994 навчальний рік // Світоч. - 1995. - № 3. - С. 11-17.
15. Присяжнюк С.І. Підвищення розумової активності учнів 2-3 класів засобами фізичної культури // Світоч. - 1995. - № 3. - С. 31-33.
16. Присяжнюк С.І. Зміна функціональних показників геодинаміки під час виконання фізичного навантаження субмаксимальної потужності у школярів різного віку // Світоч - 1997. - № 4. - С. 51-58.
АНОТАЦІЇ
Присяжнюк С.І. Розвиток фізичних якостей учнів початкових класів загальноосвітньої школи / на прикладі сили і витривалості/. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення.
В дисертації теоретично та експериментально обґрунтована диференційована методика удосконалення навчального процесу з метою підвищення ефективного розвитку фізичних якостей сили та загальної витривалості на уроках фізичної культури учнів 1-3 класів середньої загальноосвітньої школи.
Ключові слова: розвиток фізичних якостей, сила та загальна витривалість, учні 1-3 класів, середня загальноосвітня школа.
Присяжнюк С.И. Развитие физических качеств силы и выносливости у учеников начальных классов общеобразовательной школы / на примере силы и выносливости /. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.02 – Физическая культура, физическое воспитание разных групп населения.
В диссертации теоретически и экспериментально обоснована дифференцированная методика усовершенствования учебного процесса повышения эффективности развития физических качеств силы и общей выносливости на уроках физической культуры 1-3 классах средней общеобразовательной школы. Проведённый анализ специальной научно-методической литературы свидетельствует о том, что в настоящее время еще есть незначительное количество работ, которые посвящены методике развития силы и общей выносливости детей 7-9 лет.
Во введении обосновано актуальность проблемы, определена цель и задачи исследования, его объект и предмет, описана научная новизна и практическое значение работы, а также личный вклад соискателя.
В первом разделе дан теоретический анализ научно-методической литературы по вопросам развития силы и общей выносливости у детей 7-9 лет. Проведенный анализ научно-методической литературы по данному вопросу свидетельствует, теоретиками и практиками за последние 20-30 лет прошлого столетия было проведено значительное количество исследований по вопросам развития физических качеств у школьников разного возраста. Вместе с тем, большинство работ посвящены развитию физических качеств детям, которые занимаются в спортивных школах или же школьникам, которые занимаются в средней или старшей школе. Проблема развития силы и общей выносливости у детей 7-9 лет, изучена недостаточно.
Во втором разделе "Методы и организация исследований" содержит информацию о том, какие методы исследования были применены, в частности: изучение и анализ научно-методической литературы; педагогические наблюдения за учебным процессом; опрашивание; педагогическое тестирование с применением инструментальных методик, физиологические методы исследования; педагогический эксперимент; методы математической статистики.
В работе раскрыто значение физических качеств, в частности силы и выносливости в жизни и практической деятельности детей 7-9 лет. Определены параметры физических нагрузок во время проведения уроков физической культуры в 1-3 классах общеобразовательной школы.
Предложены средства и методы, показатели физических нагрузок на уроках физической культуры для развития силы и выносливости. Разработаны дифференцированные методики и программы, которые содействуют развитию силы и обшей выносливости у детей 1-3 классов достоверно (Р<0,001) высокому приросту показателей физической подготовленности, чем у их сверстников, которые на уроках физической культуры занимались по общепринятой методике. Предложенная дифференцированная методика развития силы и общей выносливости учеников 1-3 классов базировалась на рациональном подборе физических упражнений и методов для развития силовых качеств, специальной и общей выносливости у детей 7-9 лет в различных зонах энергообеспечения работы во время учебного процесса.
Основные результаты диссертационной работы нашли практическое применение в учебно-воспитательном процессе общеобразовательных школ № 46, 89, 125, 303 г. Киева.
Ключевые слова: дифференцированная программа, физическая подготовленность, физическое развитие, физическое воспитание, функциональная деятельность.
Prisyaghnuk S.I. Phisical abilities development of the Primary school pupils (on the example of strength and endurance).
The Dissertation for Obtaining Candidate's Degree in Physical Education and Sports in Speciality 24.00.02 - Physical culture, Physical education of different groups of population.
In these is theatrical and experimentally the method of improvement of teaching process is worked and differentiated, the rise of the efficient development of physical straight and total pupils endurance in the 1-3 forms at physical training lessons at secondary school.
Key words: differential programs, physical preparation, physical training, the physical education, functional activities.