Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
УДК 370.36 + 372.4
Січко І. О., к.п.н., доцент кафедри Методики початкової освіти, Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського,
м. Миколаїв, Україна
Дуднік А. С., студентка 615 групи, Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського, м. Миколаїв, Україна
Формування у молодших школярів естетичного сприйняття навколишнього світу
Анотація. Естетичне виховання належить до невід'ємних компонентів виховної системи початкової школи, що реалізується у єдності із світоглядним і розумовим, морально-етичним, фізичним і трудовим зростанням молодших школярів і виступає як необхідний фактор всебічного розвитку особистості, облагородження людини.
Ключові слова: формування , виховання ,естетичне сприйняття .
Постановка проблеми. Останніми роками зросла увага до проблем теорії і практики естетичного виховання як найважливішому засобу формування відношення до дійсності, засобу етичного і розумового виховання, тобто як засобу формування всесторонньо розвиненої, духовно багатої особистості.
Аналіз досліджень і публікацій. Аналіз наукових джерел свідчить про те, що поняття естетичного виховання, естетичних почуттів зародились в глибокій давнині. Сутність естетичного виховання, його завдання, цілі змінювалися починаючи з часів Платона і Арістотеля аж до наших днів. Доповіді з питань розвитку і формування естетичних почуттів доручались і проводились спеціалістами, діяльність яких не обмежувалась вузько методичними пошуками.
У час ХІХ – ХХ століття проблема естетичного виховання та сприйняття навколишнього світу, розвитку особистості, формування її естетичної культури одна з найважливіших завдань, що стоять перед школою. Вказана проблема розроблена достатньо повно в працях вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів. Серед них Н.І. Киященко, Б.Т.Ліхачов, А.С. Макаренко, Б.М. Неменський, В.А. Сухомлинський, В.Н. Шацька, Г.С. Лабковська, Д.Б. Ліхачов та інші.
Метою статті. Розкрити естетичні властивості природи у формуванні молодшого школяра позитивного ставлення до навколишнього світу.
Виклад основного матеріалу. Актуальними питаннями сьогодення є питання естетичного виховання і розвитку естетичної культури підростаючого покоління. Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення молодої людини до естетичного досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою естетичного розвитку особистості. У зв`язку з цим важливого значення набуває осмислення конкретних питань естетичного виховання і естетичної діяльності та базових теоретичних засад формування естетичної культури особистості. У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХI столітті визначено основну мету освіти, спрямованої на естетичне виховання та всебічний розвиток людини як найвищої цінності суспільства, формування її духовних смаків, ідеалів та розвитку художньо-творчих здібностей.
Естетичне сприйняття є початковим моментом у формуванні естетичного ставлення до дійсності, тобто первісним пізнанням явищ. Виражається воно в загальній спостережливості, в здібності помічати прекрасне і звертати на нього увагу.
У процесі становлення особистості з найдавніших часів особливе значення мало естетичне виховання. Здатність відчувати, сприймати, розуміти, усвідомлювати і творити прекрасне - це ті специфічні прояви духовного життя людини, що свідчать про її внутрішнє багатство.
Беручи за основу принцип доцільності, Сократ намагався розкрити співвідношення між етичним і естетичним, прекрасним і корисним. Філософ оперував поняттям калокагатія — поєднання старогрецьких слів прекрасний і добрий (досконалий). Слід підкреслити, що це одне з найголовніших понять античної естетики, яке означало гармонію зовнішнього і внутрішнього, тобто умову краси індивіда. Платон вважав, що принцип калокагатії має найпряміше відношення до професії воїнів, до поняття військової честі і моралі. Та згодом греки дедалі більше почали трансформувати калокагатію у сферу освіти, вихованості людини. Власне, відтоді й почалося по-справжньому філософське осмислення цього поняття. Тенденція мала пряме відношення і до появи концепції Аристотеля, який інтерпретував калокагатію як гармонію зовнішнього і внутрішнього. При цьому під внутрішнім він розумів мудрість, яка, на його думку, приводить людину до глибокого усвідомлення єдності краси і добра, естетичного і морального, тобто до гармонії, що має стати нормою існування людини. [6,12]
Естетичне ставлення людини до світу формується і розвивається протягом всього її життя. Особливості дітей цього віку найбільш сприяють формуванню в них естетичної культури. Сприйняття забезпечує пізнання природи в всієї природною та естетичної цілісності, а уяву призначено для передбачення всіх наслідків людської діяльність у процесі спілкування з дикою природою, втручання людей життя Природи.
У книзі "Загальні питання естетичного виховання в школі" під редакцією відомого фахівця по естетичному вихованню В.Н. Шацької є таке формулювання: "Завдяки естетичним почуттям учні сприймають, відчувають, вірно розуміють і оцінюють красу у навколишній дійсності - в природі, в суспільному житті, праці, в явищах мистецтва». [ 3, с.44 ]
Д.Б. Ліхачов в своїй книзі «Теорія естетичного виховання школярів» спирається на визначення дане К. Марксом: «Естетичне виховання – цілеспрямований процес формування творчо активної особи дитини, здатної сприймати і оцінювати прекрасне, трагічне, комічне, потворне в житті і мистецтві, жити і творити «по законах краси» . [1, с.51]
Будь-яка мета не може розглядатися без завдань. Більшість педагогів (Г.С. Лабковська, Д.Б. Ліхачов, Н.И. Киященко і інші) виділяють три провідні завдання, які мають свої варіанти і у інших учених, але при цьому не втрачають головної суті.
Отже, по-перше, це «створення певного запасу елементарних естетичних знань і вражень, без яких не можуть виникнути схильність, тяга, інтерес до естетично значущих предметів і явищ».
Суть цієї мети полягає в накопиченні різноманітного запасу звукових, колірних і пластичних вражень. Педагог повинен вміло підібрати по вказаних параметрах такі предмети і явища, які відповідатимуть нашим уявленням про красу. Необхідні також конкретні знання про природу, самому собі, про світ художніх цінностей. «Різносторонність і багатство знань – основа формування широких інтересів, потреб і здібностей, які виявляються в тому, що їх володар у всіх способах життєдіяльності поводиться як особа» [2,с.60], що естетично творить, – наголошує на В.Ф. Василенко.
Друге завдання естетичного виховання полягає в «формуванні на основі одержаних знань і розвитку здібностей художнього і естетичного сприйняття таких соціально-психологічних якостей людини, які забезпечують їй можливість емоційно переживати і оцінювати естетично значущі предмети і явища, насолоджуватися ними».
По-третє, завдання естетичного виховання формування естетичних смаків і ідеалів особи. [8,с 168]
Своєрідне розуміння сутності естетичного виховання обумовлює і різні підходи до його цілей. В цьому проблема цілей і завдань естетичного виховання вимагає особливої уваги.
Естетичне виховання дитини, як вже наголошувалося, починається з моменту її народження. В цьому параграфі ми розглянемо ті дії, які роблять на неї найсильніший виховний вплив.
Виховне значення в житті дитини має практично все: вигляд класного приміщення, охайність вчителя, форма особистих відносин і спілкування, умови праці і розваг - все це або привертає дітей, або відштовхує. Завдання полягає не в тому, щоб дорослі організували для дітей красу навколишнього середовища, в якому вони живуть, вчаться, працюють, відпочивають, а в тому, щоб залучити всіх дітей в активну діяльність по творенню і збереженню краси. Передові педагоги розуміють, як важливо поєднувати в процесі естетичного виховання всю сукупність різноманітних засобів і форм, що будять і розвивають в школярів естетичне відношення до життя, до літератури і мистецтва, історії та культури. В школі увага повинна звертатися не тільки на зміст шкільних предметів, але і на засоби дійсності, на чинники, що роблять вплив на естетичний розвиток особистості. Одним з таких чинників є естетизація середовища.
В. О. Сухомлинський вказував: "Тут, у природі, вічне джерело дитячого розуму" [7, т.3, с.18]. "Школа під голубим небом", або, як її ще називали, "Школа радості" — справжнє талановите відкриття Сухомлинського. Ідея такої школи зустрічалась ще у Ж.-Ж. Руссо, але Василь Олександрович розвинув, поглибив і переосмислив її. У його працях вона набула цілеспрямованого універсального характеру, вид цілісної педагогічної доктрини.
А.С. Макаренко в своїй педагогічній роботі надавав величезну увагу цьому чиннику: "Колектив треба прикрашати і зовнішнім чином. Тому я навіть тоді, коли колектив наш був дуже бідний, насамперед завжди будував оранжерею. І обов'язково троянди, не які-небудь паскудні квіточки, а хризантеми і троянди". З естетичної точки зору побут, можна сказати, є лакмусовим папірцем рівня розвитку естетичного розвитку особистості, групи або колективу. Матеріальне середовище побуту, її духовність або бездуховність, - показник відповідних якостей людей", що створили її. [5, с 14].
Педагогічні можливості розкриття краси і цінності природи обумовлені в першу чергу загальними науковими характеристиками природи і її естетичних властивостей, що даються рядом наукових дисциплін (зокрема, філософією, екологією, естетикою, педагогікою та іншими).
Головне завдання у розвитку естетичного сприйняття природи - це пробудження в дітей емоційного ставлення до неї. Емоційний ставлення до природи допомагає зробити людини вище, багатшими, уважніше.
Природа одна із чинників, які впливають розвиток виробництва і формування естетичних почуттів, вона невичерпний джерело естетичних вражень і емоційного на людини. У житті людей природа займає значне місце, сприяє формуванню та розвитку естетичних почуттів та смаків.
Критерій досконалості по відношенню до властивостей об'єкту встановлений в основу естетичної оцінки природних явищ. Стосовно живої природи, цей критерій отримує інші відтінки: оцінка досконалості і розквіту життя в кожній формі і явищі, визнання духовних і матеріальних цінностей природи як найбільшого надбання, скарбу людства. Без ухвалення природи як цінності, всяка діяльність по відношенню до неї, прояв будь-якої потреби носитиме буденний – характер. Важливо попередити виникнення подібного відношення до природи інакше, сформувавшись і закріпившись, воно перейде в переконання і поведінку соціально не прийнятні і навіть загрозливі існуванню конкретних природних об'єктів.
Необхідно сформувати у школярів цілісне, етично – естетичне відношення до природи, направлене на її збереження і збагачення.
Перед вчителями стоїть складна задача – освоїти не тільки особливості естетичних і художніх об'єктів, але так само зміст і ознаки основних естетичних понять, знайти оптимальні прийоми розкриття їх рис для старшокласників, навчити їх усвідомленому сприйняттю понять. Необхідно підкреслити, що поняття “естетичне” містить в собі “неповсякденність, піднесеність відчуття, що розкриває світ під кутом зору його досконалості”.
Проте сьогодні в навчально – виховному процесі ще не одержав послідовного віддзеркалення естетичний зміст тієї або іншої сторони дійсності навчання в шкільному курсі.
Деякі педагоги, керівні естетичним вихованням школярів, не завжди орієнтуються у визначенні основних ознак естетичного.
Таким чином важливо підкреслити моменти визначаючі суть естетичного.
По-перше, при значенні зовнішніх форм явищ дійсності, сприйманих зором, дотиком, слухом людини, оцінка виразності їх обумовлена єдністю сприйнятої органами чуття форми і її внутрішнього (виразного) змісту, призначення.
По-друге, момент безкорисливого споглядання, а так само милування, щоб не тільки пережити задоволення від зустрічі з явищем, що вразило нас, але і зберегти його для інших людей, перешкодити тому, хто готовий знищити його, завдати йому шкоди. Сутність безкорисливого споглядання – в достовірно людському збагненні характеру цього явища, його неповторності, його виразності, в передбаченні його подальшої долі, нарешті, у відчутті відповідальності людини за те, щоб це явище збереглося і могло принести радість пізнання дивовижного іншим людям. Це особливо актуально для нашого часу, коли навіть в природних заповідниках доводитися робити спеціальні маршрути в стороні від достовірно рідкісних і цінних пам'ятників природи, бо їм загрожує небезпека з боку “диких” туристів.
По-третє, слід пояснити, що в поняття “виразність” входять поняття “прекрасне”, “красиве” (тобто вчинене, відповідно ідеалу), що складає тільки частину уявлень про естетичне. Найкрасивіша і привабливіша зовні, вибрана зі всього об'єму естетичних багатств природи, охоплює обмежене число явищ і об'єктів. Виразність же включає все різноманіття природи, форм її існування і може торкатися як цілого об'єкту, так і деяких його сторін, проявів, моментів буття, які не є саме “красивими”.
По-четверте, поняття виразності природи дає уявлення про її загальну цінність для пізнання, її впливу на самопочуття людини (як підбадьорюючого, так і пригноблюючого), тобто йдеться і про вплив природи на переживання, поведінку людини, у тому числі і на естетичні і морально – вольові прояви. (4, с 72)
Таким чином, розкриваючи підліткам і старшим школярам можливості естетичного освоєння природного світу, слід привчати їх уважно вдивлятися в зовнішній вигляд того або іншого явища, оцінювати його особливості, ознаки, форму і колір, відчутні і звукові характеристики, будову, інші особливості, визначати можливість віднесення до них тих або інших естетичних понять, характеризувати естетичну цінність їхнього, значення змісту для духовного самопочуття людини. Цінний так само педагогічний розбір не естетичної поведінки людини по відношенню до даних явищ і об'єктів природного світу. В певному значенні ми можемо говорити про виразність естетичної картини світу і образу кожного природного явища.
Висновок. “Зрозумій живу мову природи, - І скажеш ти: прекрасний світ”. І.С. Никитин
Естетично – виразний ідеал взаємостосунків природи і людини спостерігається у вдосконаленні природи, допомагаючи повніше розкривати її життєві сили. Є такий простий, відомий всім вираз “Квітучий край”. Так називають землі, де знання, досвід людей, їх прихильність, їх любов до природи справді творять чудеса.
Природа не може захищати себе від варварського, корисливого, байдуже – пасивного відношення до неї, від ворожих її дій людини і втручання в хід природних процесів, що викликають загибель багатьох рослин і тварин. В етичному суспільстві сформульований закон про охорону природи, який повинен виконуватися кожним громадянином країни. До його виконання підростаюче покоління готується всім змістом і формами нашого життя, особливо умовами єдиного навчально – виховного процесу школи. Повноцінний ефект буде досягнутий, коли естетична свідомість і поведінка стане складовою частиною загальної культури молодої людини.
Перед педагогами, вихователями стоять актуальні завдання вдосконалення форм навчальної та позанавчальної діяльності школярів, направлені на формування культури відносин до природи відповідно до вимог нашого суспільства. Цілісний, всебічний розвиток особистості школяра на всіх вікових етапах включає, зокрема, формування гармонійних взаємостосунків з навколишнім середовищем, правильних ціннісних орієнтацій по відношенню до природи, а також високої активності в поведінці, суспільно корисній праці, творчості. Все це має важливе суспільне значення як в майбутній професійній діяльності випускників школи.
Проблема формування естетичного відношення до природи – лише одна із сторін комплексного виховання культури підростаючого покоління. Але в її рішенні стикаються такі істотні напрями виховної роботи, як формування науково – матеріалістичного світогляду в учбовому процесі, освоєння скарбів національної і світової культури, збагнення багатств рідної природи, оволодіння шляхами їх примноження, творче перетворення природного середовища, природних матеріалів, художньо – естетична діяльність, внесення посильної трудової участі в збереження і підтримку природного середовища. Спільність позицій авторів монографій базується на визнанні необхідної і актуальної задачі – розвивати як важливу якість особистості сучасного школяра естетичне відношення до природи у дітей всіх вікових періодів, в різних формах педагогічно доцільними засобами.
Список використаних джерел:
.1. Д.Б. Лихачев. Теория эстетического воспитания школьников. – М., 1989
2. Василенко В.Ф., Задонський Д.В. Міщенко Л.І., Погрібний А.Г. Калинова Cопілка. – К.,// Веселка, 1998.
3. Орел Л. З народної педагогіки// Початкова школа. – 2001. - №5
4 .Палій В. Ф., Щербина В. Ф. Диалектика духовно - практичного освоєння природи. - Львів. 1980. 20.
5. Кузьмінський А.І. Омеляненко В.Л. Педагогіка. – К., // Знання – Прес, 2003.
6. Левчук Л.Т., Кучерюк Д.Ф., Панченко В.І. Естетика: Підручник. - К.: Вища шк.., 1997. - 399с.
7. Сухомлинський В.О. Вибрані тори : в 5 т. / В.О. Сухомлинський. – К.:
Радянська школа, 1976–1977.
8. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.// Академвидав. 2003.
Формирование у младших школьников эстетического восприятия окружающего мира
Аннотация. Эстетическое воспитание относится к неотъемлемых компонентов воспитательной системы начальной школы, которая реализуется в единстве с мировоззренческим и умственным, морально-этическим, физическим и трудовым ростом младших школьников и выступает как необходимый фактор всестороннего развития личности, облагораживания человека.
Ключевые слова : формирование, воспитание, эстетическое восприятие.
Formation of younger pupils aesthetic perception of the world
Abstract. Aesthetic education belongs to the integral components of the educational system from primary education, which is realized in the unity of thought and mental, moral, ethical, physical labor and the growth of younger students and serves as a necessary factor in the full development of personality, ennobling man.
The analysis of scientific sources indicates that the concept of aesthetic education aesthetic feelings originated in antiquity . The essence of aesthetic education, its mission , goals have changed since the time of Plato and Aristotle down to the present day. Reports on the development and formation of aesthetic sense and were entrusted professionals whose activities are not limited narrowly methodical search. There are great teachers and psychologists know nature and have had experience working with children ( VF Vasylenko. I.P.Pavlova ). At present the problem of forming aesthetic sense , personal development , formation of aesthetic culture of younger pupils is one of the major challenges facing the school .Nowadays, the problem of aesthetic education, personal development, formation of aesthetic culture is one of the major challenges facing the school. This problem sufficiently developed in the works of local and foreign educators and psychologists. Among them, DN Jolla, DB Kabalovskyy NI Kyyaschenko , B.T.Lihachov , AS Makarenko , BM Nemenskyy , VA Sukhomlinsky , MD Taboridze , VN Shatskaya , AB Shcherbo and others.
Expand the aesthetic properties of nature in the formation of primary school children a positive attitude towards the world.
Key words: formation, education, aesthetic perception.