Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 1. Теоретичні аспекти фін інжинірингу. Роль фін інженера в сучасному міжнародному бізнесі
1. Поняття ф.і., стратегії, інструменти, технології.
Інжиніринг бізнесу – це система методів і прийомів, що використовуються для створення бізнесу, який задовольняє цілям, що поставлені перед організацією.
Фін інжиніринг – це часткове поняття по відношенню до інжинірингу бізнесу.
Джон Фінерті: Ф.І. – це проектування, розробка і реалізація інноваційних фін процесів та інструментів, а також творчий пошук нових підходів до рішення проблем в області фінансів.
Термін ф.і. з’явився в Лондонських банках в 1991 році.
Ф.І. охоплює: корпоративний рівень/інституційний рівень/роздрібний рівень.
Фін. інжиніринг надає спеціалістам корпорації необхідний інструментарій для прийняття управлінських рішень:
І. у поточній операційній діяльності підприємств:
1. діагностика фін стану підприємства і його структурних підрозділів;
2. розробка оптимальних договірних схем для мінімізації податкових платежів, проведення взаєморозрахунків, погашення дебіторської і кредиторської заборгованостей;
3. побудова комплексної системи управління витратами і доходами;
4. виділення у структурі підприємства центрів фін відповідальності і центрів фін обліку;
5. визначення критичної точки беззбитковості і запасу фін міцності за допомогою ефекту виробничого важеля;
6. організація системи контролінгу прибутку.
ІІ. в інвестиційній діяльності:
1. вибір способів фінансування інвестиційних проектів;
2. використання простих і динамічних методів оцінки ефективності інвестиційних проектів;
3. оперативне управління (моніторинг) реалізації проектів;
4. оптимізація бюджету капіталовкладень;
5. аналіз і оцінка проектних ризиків.
ІІІ. у фінансовій діяльності:
1. оцінка вартості фін інструментів;
2. оцінка доходності і ризику фін активів;
3. дисконтування грошових потоків;
4. арбітражна модель оцінки доходності, що потребується;
5. оптимізація фондового портфелю корпорації;
6. захист від фін ризиків.
ФУНКЦІЇ ФІН ІНЖИНІРИНГУ:
1. управління ризиками і ліквідністю;
2. управління фінансами суб’єктів господарювання;
3. управління фінансуванням капітальних вкладень;
4. розробка та реалізація нових арбітражних стратегій для оптимізації різних напрямів діяльності компанії;
5. залучення та приріст додаткових фін ресурсів;
6. створення інноваційних фін інструментів та процесів.
У межах фін інжинірингових процедур широко використовується метод оцінки досягнутого рівня своїх показників у порівнянні з параметрами інших компаній (особливо конкурентів) – benchmarking.
Буває: загальний (порівняння загальних показників) та функціональний (порівняння окремих функцій).
Застосовується для компаній, що працюють в ідентичних умовах.
ІНСТРУМЕНТИ ФІН ІНЖИНІРИНГУ:
1) концептуальні засоби – поняття і концепції, що лежать в основі фінансів. Приклад: теорія вартості, теорія портфелю цп (їх диверсифікація), теорія хеджування, системи бух обліку і порівняння оподаткування при різних формах організації господарської діяльності.
2) фіз засоби: інструменти, процеси.
Інструменти – цп з фікс доходом, ф’ючерси, опціони, свопи.
Процеси – електронна система торгівлі цп, публічну та закрите розміщення цп, система електронних розрахунків. Правило 415 комісії по цп і фр.
2. Фінансова інновація.
Поняття фін інжиніринг пов’язане з поняттям фін інновації – це створення нових фін інструментів та технологій.
3 ВИДИ ІННОВАЦІЙ:
1. інновація, яка передбачає якісний стрибок в нашій уяві (зовсім новий інструмент). Напр, сміттєві облігації для M&A.
2. інновація, яка передбачає новий поворот у використанні вже відомої ідеї. Напр, строкові товарні контракти на фін активи.
3. інновації, які передбачають об’єднання вже існуючих технологій чи процесів для створення інструментів, що пристосовані для рішення конкретних фін проблем.
3. Фактори розвитку фін інжинірингу.
6 напрямів сучасного розвитку фін інновацій:
1) конкурентоспроможні інновації – дослідження способів найефективнішого вирішення проблеми клієнта.
2) регулятивні інновації – це іннов, які дозволяють уникнути тиску значного регулятивного контролю (до них відносяться схеми з використанням офшорних інструментів)
3) бухгалтерські інновації – пов’язані з відображенням здійснених дериватив них операцій у бух звіті.
4) податкові інновації – створені задля уникнення зайвого оподаткування. Напр., облігації з нульовим купоном.
5) релігійні або етичні інновації. Напр, мудараба – коли власник капіталу (рабул мал) може інвестувати кошти через підприємця (мадарік). Прибутки діляться у пропорціях відповідно до угоди, а збитки повністю лягають на плечі рабул мала.
Шірка – ідентична до мудараби (але відповідальність за страти несе підприємець) – у разі контрактної фірми.
Мубарака – фінансування через безвідсоткові цп. 2 фін партнери акціонують свій капітал у СП для отримання прибутку. Всі прибутки і збитки діляться пропорційно. Одночасно фін частка участі у прибутку враховує не тільки фін інвестиції, але й експертну допомогу.
Етичні інвестиційні фонди – вибіркове вкладання коштів.
6) інновації невігластва – виникають, коли банк вирішує в першу чергу не проблеми клієнта, а особистого збагачення.
4. Фінансовий інженер та його функції.
Поняття фін інженер з’явилося у 80-х роках 20 ст. в Лондонських банках, коли були створені відділи по управлінню ризиками.
Фін інженери визначали фактори ризику, ступені ризику, визначали результат якого роду бажають отримати менеджери фірми, що обслуг.
Фін інженери здійснювали структуровані угоди, спеціалізувалися на процесах поглинання і злиття, проблемах торгівлі цп і похідними.
Фін інженери бувають:
А) посередники – аналізують проблему клієнта і продають ідею її рішення.
Б) інноватори – ті, хто створює нові інструменти і процеси.
В) законники – аналізують, як законно обійти закон.
Г) кванджоки – обчислювальні математики, які спираються на детальний аналіз історичних закономірностей та складні математичні рівняння.
Д) опортуністи – вишукують сприятливі ситуації і використовують їх з користю для себе.
5. Фін інженер та фін аналітик.
Аналітик – аналіз проблеми.
Інженер – її вирішує.
6. Команди фін інженерів:
- бухгалтери
- спеціалісти по оподаткуванню
- юристи
- андерайтери
- представники контрольного департаменту фондової біржі
- персонал ринку капіталів
- фін аналітики
- трейдери
- групи моделювання
- програмісти
- персонал інформаційного обслуговування.
7. Американська Асоціація фін інженерів:
Створена у 1991 році;
Перейменована пізніше в Міжнародну Асоціацію фін інженерів.
Тема 2. Концептуальні поняття фін інжинірингу.
Основою фін аналізу фін інжинірингу є вартісні співвідношення:
Товар – продукт праці, який має 2 властивості: задовольняти потребу людини (споживна вартість); здатність обмінювати на інші блага в певних пропорціях (вартість товару).
Існує 2 основні теорії вартості:
Теорія об’єктивної вартості і теорія суб’єктивної корисності.
Вартість – це складова з доходів, а доходи – це продовження відповідних факторів виробництва: праця - з/п, капітал - %, земля – рента.
Загальним еквівалентом вартості виступають гроші.
Показниками вартості є грошові потоки.
Фін потік – кошти, що рухаються через елементи структури фін системи.
Грош потік має 3 важливі характеристики:
1.розмір 2. напрямок 3. час
Концепція вартості грошей у часі: вартість грошей у часі змінюється з врахуванням норми прибутку на фін ринку, в якості якої виступає норма позичкового процента.
Розрахунок поточної вартості: PV = FPV* (1+r)-t, або FPV/(1+r)t
Чиста поточна вартість розраховується для планування капітальних вкладень, тобто для інвестування реальних коштів: NPV = -C0 + C1/(1+r) + C2/(+r)2 + ….+Cn/(1+r)n, де С0 – першопочаткові інвестиції в проект, n- очікуваний строк окупності, r - % ставка.
С/(1+r) - дисконотовані річні суми припливу капіталу за інвестування.
Інвестування здійснюється, якщо чиста поточна вартість ≥0.
Приклад:
Припустимо, що корпорація має намір інвестувати в нове інформаційне устаткування – 100 млн. дол., термін окупності (n) – 3 роки, гранична ставка доходності (r) – 15 %. Передбачається, що надходження від проекту в перший рік становитиме 40 млн. дол., в другий – 50, в третій – 50.
NPV = -100+ 40/(1+0,15) + 50/ (1+0,15)2 + 50/(1+0,15)3 = 5,48 млн. прибутку.
Існує аналіз чутливості чистої поточної вартості: чутливості фін результату до зміни значення вихідних (початкових) параметрів.
Майбутня вартість: FPV= PV*(1+r)t
Формула часу подвоєння грошей на рахунках (правило 72): 72/річну % ставку.
Приклад: 72/10 % = 7,2 – треба 7,2 роки, щоб кошти на рахунку подвоїлися.
Ануїтет (рента) – рівномірні платежі корпорації суб’єктам ринку, або навпаки, надходження від них, що здійснюються через однакові інтервали в одній сумі протягом певного періоду.
Ануїтети бувають:
1. звичайні (платіж наприкінці певного періоду);
2. авансові (строкові) – на початку періоду
3. безстрокові – постійні через рівний проміжок часу.
Існує формула майбутньої вартості ануїтету: FVA = PMT* (((1+r)n - 1 )/r)
Поточна вартість ануїтету: PVA = PMT* ((1- (1+r)-n)/r, де PMT – сума вкладу, r - % ставка, n- строк, на який був зроблений вклад.
Невизначеність та ризик:
В економіці під невизначеністю розуміють неповноту і неточність інформації про умови господарської діяльності.
3 фактори, які є причинами невизначеності: незнання/випадковість/протидія.
В ек теорії індикатором невизначеності є ризик.
Ризик – це невизначеність, яку треба враховувати при здійсненні тих чи інших дій, оскільки він може вплинути на матеріальний стан людини.
У фін сфері під ризиком розуміють можливість втрати своїх активів, недоотримання доходів, поява додаткових витрат у результаті здійснення підприємницької діяльності, що відповідає чистій невизначеності.
Ризик виміряти можна, а невизначеність – ні.
Основні ризики:
1. ринкові – валютний/процентний/ціновий
2. кредитні – ризик дефолту, дострокового погашення позик.
3. операційний – збитки, які обумовлені неадекватністю застосованих методів, моделей оцінки для управління ризиками.
4. ризики ліквідності – балансової та ринкової ліквідності.
5. ризик подій – юридичні, бухгалтерські, податкові, ризики репутації (зміни іміджу), ризик дії регулюючих органів.
Показником, який характеризує міру фін ризику, є його рівень – ймовірність виникнення ризику під впливом певного фактору або у разі певних подій.
Поняття і методи, що дозволяють виміряти рівень ризику:
1) використання дисперсії і стандартного відхилення у якості кількісних характеристик ризику;
2) елементи портфельної теорії (систематичні та несистематичні ризики, ефективні та оптимальні портфелі)
3) взаємозв’язок між довжиною інвестиційного горизонту з прийняттям ризику та вибором оптимального портфелю.
4) використання коефіцієнта бета у якості міри систематичної компоненти ризику.
5) роль важеля.
При керуванні ризиком необхідно враховувати ступінь цінового ризику – відхилення майбутньої ціни від її значення, що очікується.
Джерелом цінового ризику є мінливість.
Мінливість вимірюється завдяки використання дисперсії, стандартного відхилення (квадратний корінь дисперсії).
Ціновий ризик не можна спрогнозувати, тому намагаються їм керувати при створенні нововведень.
Інвестор вирішує наступну проблему: досягнення максимального рівня очікуваної дохідності інвестицій за певним ризиком і скорочення можливого ризику за очікуваною дохідністю.
Марковіц – теорія оптимального портфелю інвестицій. – систематичний (не вплив на портфель) і несистематичний ризик.
1. Несистематичний ризик – це ризик, що пов’язано з дисперсіями окремих доходностей.
2. Систематичний ризик – це ризик, що пов'язаний з кореляціями між доходностями активів, включеними у портфель.
3. Ринковий ризик.
Названі ризики ведуть себе по-різному, якщо кількість активів в портфелі збільшується:
несистематичний – скорочується, систематичний – зростає або зводиться до сер, тому сер. норма активів, що заснована на емпіричному досвіді, зводиться до 30 видів активів у портфелі.
Ідея портфельної теорії лежить в основі теорії хеджування.
Інвестиційний горизонт – це період до планового закриття позицій і використання доходів від інвестицій. Буває з високим ступенем визначеності і з невизначеним ступенем невизначеності (гроші на чорний день).
Довжина горизонту – це час, що планується до моменту використання інвестиційних доходів для цілей спожив.
Існує довга позиція щодо продажу активу – це купівля активу з метою продажу.
Продаж активу, якого в даний момент немає в наявності – короткий продаж (коротка позиція).
Важель – це збільшення потенційного фін доходу з одночасним збільшення фін ризику.
Мета його – збільшення доходу без збільшення обсягу інвестицій.
Існує 3 способи отримання важелю:
1) купівля активів за допомогою позичкових коштів;
2) заключення строкового контракту (ф’ючерс);
3) купівля умовних вимог (опціон)
Формула розрах важелю, яка дійсна для всіх трьої способів:
r(T) = D*α(R(T)-1) – C, де
D – фіктивна змінна, яка приймає значення +1, якщо інвестор знаходиться у довгій позицій, -1 – якщо у короткій; α – параметр важелю, який означає у скільки разів зростає дохід при використанні важелю у порівнянні з інвестуванням готівки.
R(T) – відносний дохід, який = вартості активу у момент Т, поділений на вартість активу у момент 0;
С – вартість підтримки інвест. позиції, яка виражається у % від розміру інвестицій.
Вартість важелю позитивна, коли важель створ. за рах позикових коштів для купівлі цп, і від’ємна, коли важель ств. за допомогою ф’ючерсного контракту (маржа - у вигяді % цп або боргових інструментів).
Приклад:
Акції продаються сьогодні по 20 дол. Інвестор купує їх і використовує при цьому 50 % позикових коштів, які надаються йому під 10 % річних.
D = +1 (бо позик кошти), α – 2 (співвідношення між готівковими коштами важелю).
Нехай через 6 м. інвестор продасть цп за ціною 23,5 дол.
R(T) – 1,175 (розрах як 23,5/20)
С – ставка % за півроку, за половину ціни покупки і вона = 2,5 %.
r(T) = +1*2*(1,175-1) – 0,025=0,325
Гіпотеза ефективності ринку – ця гіпотеза як теорія була запропонована наприк 20 ст. Суть: ринок можна розглядати як велику кількість збирачів і поширювачів інформації. При купівлі і продажу окремі учасники ринку реєструють свої власні прогнози на ринку і передають свою інформацію ринку у формі ринкової ціни – в ринковій ціні відображ. вся ринкова інформація.
За даною гіпотезою розрізн 3 форми ефективності:
1) форма – слабка, заснована на інформації про минулі ціни;
2) форма – середня, заснована на публічній інформації, яка доступна однаковою мірою всім учасникам ринку;
3) сильна – заснована на публічній і конфіденційній інформації.
Тема 3. Процес розробки фін продуктів та законодавчий захист інноваційних фін продуктів та послуг.
1. Фін продукт та його визначення.
Фін продукт – споживча вартість з суттєвими фін властивостями, що визиває попит і пропозицію учасників ринку і відповідно призначений для купівлі/продажу.
Процес розробки фін інновац.продукту ф.і. ґрунтується на певних принципах:
1) системності – створення продукту здійснюється з метою скорочення рівня ризику, підвищення ліквідності та одержання додаткового доходу.
2) взаємодії та координації – обмін інформац потоками між різними рівнями команди фін інженерів, координацію їх зусиль для досягнення поставлених цілей.
3) логічної послідовності – дотримання у реалізації низки етапів політики створення інновац фін продукту у встановл. заздалегідь послідовності;
4) інноваційності – застосування новітніх розробок, механізмів та методів управління, інноваційних комп’ютерних програм.
5) економічної доцільності – дотримання оптимального співвідношення ефективність-витрати.
2. Модель розробки нового продукту та її стадії.
Модель розробки нового продукту, що пропонується, складається з 15-ти кроків, згрупованих у 4 стадії.
І стадія – вибір напрямку, включає з 1 по 3-ій крок:
1) формулювання мети розробки нового продукту і стратегії нового продукту;
2) генерування ідей;
3) скрінінг (перегляд ідей).
ІІ стадія – проектування – з 4-го по 11 кроки:
4) розробка концепції;
5) її тестування;
6) бізнес-аналіз;
7) ліцензування
8) розробка і тестування продукту;
9) розробка і тестування процесу і системи поставки;
10) розробка і тестування процесу маркетингу
11) навчання персоналу роботи з новим продуктом.
ІІІ стадія – тестування – з 12-го по 13-ий крок:
12) тестування і пілотний запуск;
13) тестування маркетингу.
ІV стадія – впровадження: 14 і 15 кроки:
14) повномасштабний запуск;
15) обговорення результатів впровадження продукту.
3. Використання авторського права для захисту фін продукту, патенту.
Новий розроблений фін продукт потребує відповідного фін захисту:
1) такі документи, як документи андерайтингу, проспекти, циркуляри пропозиції, комп’ютерні програми чи рекламні брошури можна захистити за допомогою авторського права.
2) що стосується патенту, то він надає захист лише комп’ютерної складової фін продукту.
Прикладом патенту на цп є патент на систему підтримки обміну одних боргових зобов’язань на інші. Система патенту, яка визначає ціну облігації. На страхування – комп’ютерна система, що забезпечує автоматичний розрахунок страховий премій і емітує поліси.
3) закон про нечесну конкуренцію – для захисту індексів на фондовому ринку.
4) торгові і сервісні марки – для захисту цп.
Торг. марки підкреслюють престиж фірми і використовуються на автомат. банків. касові машини.
Сервісні марки – з послугами: андерайтингу/ документи андерайтингу.
Тема 4. Фізичні інструменти фінансових інженерів
1. Основні типи: деривативи, форварди, фючерси, опціони, свопи
4 широких класи інструментів фінансових інженерів:
1. акції(депозитарні розписки)
2. боргові забовязання(облігації, ноти, депозитарні сертифікати, комерційні папери)
3. похідні інструменти
4. гібридні інструменти
Мета використання деривативів – керування ризиками, перенесення елементів ризику, аналіз ціни деривативів дозволяє моніторити ціни базового активу, для збільшення доходності інвестицій.
Опціони – мета: розширення доступу на інші ризики.
Валютні деривативи:
- звичайний форвард
- свопи на обмін валютними платежами
- валютний своп
- валютний опціон
- валютний свопціон
- валютний варрант
Процентні деривативи в одній вартості:
- форвардні
- %ні свопи
- опціони на ц п що торгуються
- %й опціон
-%й потолок
- %й пол
- %й колар
- %й свопціон
- %й варрант
Деривативи на акції і індекси акцій:
- форвард
- своп
-опціон
- варрант(на акцію)
Товарні деривативи:
- форвард
- своп
- опціон
Кредитні деривативи:
- своп на Активи, за якими наступив дефолт
- кредитний опціон
- своп на сукупні доходи
Деривативи практично не регулюються на наднац рівні, лише в межах країни. Проблема – не на балансі.
Більше деривативів на %-ві ставки – 2007 рік,
Бірж ринок переважає
Превалюють свопи на % ставки.
2004: 6 трлн дол. кред деривативи, а 2008 - 42 трлн дол.
2.Одноперіодні і багатоперіодні опціони
Багатоперіодні опціони комбінуюються з іншими інструментами(свопами) і використовуються для багатоперіодного хеджування.
Приклад: кеп
1) %й кеп – покупець кепа платить його власнику кожний раз, коли ставка-орієнтир(LIBOR) перевищує ставку потолка контракту на дату розрахунку. Премія по кепу у %-х від умовної суми, на яку продається кеп.
2) %-й флор – продавець платить покупцю коли ставка-орієнтир спускається нижче контрактної ставки(флор). Використовують ті, хто купує (інвестори, що вклали в обліг.)
3) колари – комбінація кепа і флора, де покупець клара купує кеп і одночасно продає флор.
Типи змішаних %-х опціонів:
- кеп участі
- кепціон
- свопціон
3. Гібридні цінні папери
Гібридні цінні папери – це цп, які сполучають в собі елементи декількох елементарних ринків. Приклад: валютний з борг ц п; титулів власності і валютний ринок.
Гібрид – це складний інструмент, який складається з елементарних інструментів.
Метод їх побудови – LEGO або буд блоки фін інжинірингу.
Приклад: 2-х річний ц п(облігація) з фіксованою річною купонною ставкою 9%, що виплачується 1 раз на рік в $ і сума погашення що прив’язується до вартості нафти.
(гібрид валютного і товарного ринку). Ціль – уникнення регулювання оподаткування. Макс прибуток, зменш учасників.
Т.5. Фінансові інновації в сфері ц.п.
1. Ц.п. з нульовим купоном. Ризики, запобіганню яких вони сприяють.
Обліг. З нульовим купоном = безкупонні обліг.
(Ризики більші в купонних обліг.)
Привабливість без купонних обліг (zero-обліг):
1)відсутній %-ризик (відсутній купон)
2)кредитний ризик зменш. – утримувач облігації може не отримати лише основну суму
3)ризик відклику чи достроков. Оплати
4)зменшується ризик купівельної спроможності – даному ризику запобігають обліг-zero, які мають кінцеву вартість проіндексовану відповідно інфляції.
2. Облігації, що забезпечені пулом іпотек
ПР: випуск обліг. з одним %, сроком, кі-стю. Тоді банк їх скуповує та розділяє на різні види, з різними строками і т.д.
Ц.п., що забезпечені активами – це ц.п. забезпечені позиками, арендою чи контрактами на особисте майно (ПК, авто)
Основні ризики цих ц.п. – реінвестиційний ризик, що пов'язаний з достроковою виплатою основної суми.
Основні обеспечители – авто-векселя
3. Економ. і законне анулювання
Анулювання – це одна з інноваційних стратегій на ринку боргових ц.п., за допомогою якої фірма може вилучити боргові зобов’язання зі свого фін.звіту.
2 концепції анулювання:
У разі анулювання – купуються казначейські боргові зобов’язання, які забезпеч. сукуп. потоків ГК, що точно відповідають борговим зобов’язанням фірми.
Ц.п. казначейства потім продаються в траст, а власні боргові зобов’язання анулюються у балансі звітності фірми.
Економ. Анулювання – покращує фін.звітність без податкових наслідків.
Законне анулювання дозволяє ліквідувати всі активи, які є забезпеч.обліг.,що ліквідовані за законом.
АЛЕ є податкові наслідки:
Анульовані за законом боргові зобов’язання отримують за рейтингом найвищий інвестиційний рівень.
Операцію анулювання фірма може здійснювати у випадках:
- якщо є в звітах боргові зобов’язання з низьким купонним доходом;
- має потребу у зменшенні фінансування за рахунок боргу;
- передбачає зменшення %-ставок;
- має вільні ГК.
4. Угода про продаж і зворотню купівлію
Ринок прямих і зворотніх угод про купівлю і продаж (REPO=РЕПО) – це угода корпорації або окремої фіз..ос. на строк до 1 року про продаж ц.п. фін.установам з наступним їх викупом за наперед обумовленою ціною.
Зворотнім ринком – є дзеркальне відображення REPO – купівля фін.установою у продавця ц.п. і подальший їх продаж продавцю в майбутньому.
Маржинальна торгівля – це проведення спекулятивних торгових операцій з використанням грошей або товарів, що надаються торговцю в кредит під заставу, обумовл.суму – маржа = застава
Від звичайного кредиту маржинальний відрізняється: Що отримана сума грошей чи товарів зазвичай в кілька разів перевищує розмір застави (маржі).
ПР: за надання права укладання контракту на продаж 100.00 євро за долар брокер вимагає 2000 дол.
5. Сміттєві облігації
Смітникові облігації – це високодоходні облігації, чи облігації спекулятивного хар-ру, що мають рейтинг нижче інвестиційного.
Ці облігації випускаються як облігації інвестиційного типу(рівня), а потім перероджуються в облігації спекулятивного хар-ру.
2 випадки, коли облігації стають спекулятивного рівня:
Стратегія продажу смітникових облігацій:
С’ютер (проситель) визначає цільову фірму, що має: Активи-зобовязання, ринкова вартість яких перевищує ринкову вартість акцій, що обертаються на ринку.
З допомогою фін.інженерів с’ютер продає смітникові облігації для швидкого залучення коштів. Ці кошти потім використовуються для поглинання цільової фірми.
Далі деякі Активи чи всі Активи будуть продані, а надходження часто повертаються інвестору з великою премією – на погашення зобов’язань.
6. Реєстрація на полиці (правило 415)
Правило 415 було прийнято в березні 1982р. Комісією з ц.п. і бірж США для того, щоб полегшити проходження процесу андерайтингу.
Реєстрац. дійсна протягом 2-ох років і дозволяє емітентам випускати у будь-якому обсязі і на будь-яку суму ц.п.
Умова – доказати необхідність в цьому (це лобіювання інтересів).
Т.6. Стратегії фін. Інжинірингу
Осн.засоби зменшення ризику в еко-ці в незалежності від галузевої специфіки:
1)страхування
2)резервування(самострахування)
3)хеджування(саме той ризик, що вірогідно трапиться з усіма)
4)розподіл ризику(синдикація)
5)деверсифікація(30 видів активів)
6)мінімізація(управлянні Активами і Пасивами)
7)відмові від операцій, що пов’язані з ризиком.
Перераховані засоби відрізняються критеріями:
1)за економ.сутністю, яка полягає в тому, що:
- ризик передається 3-ій особі (страхування, хеджування, розподіл)
- ризик залишається на власному утриманні (резервування, диверсифікація, мінімізація)
2)за об’єктами управління, в якості якого виступає:
- ймовірність появи ризику чи підверженість ризику (хеджування, розподіл,диверсифікація, мінімізація)
- чистий збиток внаслідок прояву ризику (резервування, страхування)
!!Декомпозиція ризику – розклад.ризику, ринкова вартість якого не може бути визначена на пряму; на окремі компоненти, вартість яких можна оцінити за ринковими данними.
!!Агрегування ризику – передбач. Створення портфелю, кореляція між елементами якого менше 1, що дозволяє зменшити ризик шляхом його диверсифікації (максимальне збільшення портфелю, на різних сегментах ринку)
Резервування – ПР – комерційні банки мають мати 15% резервів в НБУ.
Страхування – зменшення збитків, а не ймовірність. Чим більше мод.страхув - тим менше ризик.
Управління А і П – це намагання мінімізувати підвладність ціновому ризику за рахунок витримування певних пропорцій між А і П для досягнення цілей фірми.
Для банків, депозит.установ, не банків.фін.корпорацій головне джерело доходів є різниця між %, що вони отримують і %, що виплачують.
Джерело ризику – мінливість %-ставок + для багато націонал.корпорацій – валютний ризик.
Імунізація портфелю - Підбір сполучення А і П, що є нечутливими до зміни %-ставки. Метою є захист балансу від будь-яких змін ринкової %-ставок, протягом певного фіксованого періоду.
Стратегія управління %-маржею - Стратегія управління А і П з метою запобігання %-ризику.
Стратегія управління %-маржею - Стратегія управління А і П з метою запобігання %-ризику.
Більш агресивною стратегією управління %-маржею – стратегія управління GAP.
GAP – чутливість балансу до %-ризику.
GAP = А, чутливі до зміни % ставки в певному періоді – П, чутливі до зміни % ставки в певному періоді
Сутність стратегії управління GAP – збільшення GAPу, якщо %-ставки збільш., і зменшення GAPу, якщо %-ставки зменшуються.
% зменш – П збільш.
ПР: Акредитив (видані) 1000 – 3%
Депозит (взяли) 1000 – 2%
GAP = А-П= Кт – Дт = 3%-2%=1%
Якщо % збільш – видаємо ще кредит під більший % (GAP зростає)
Якщо % зменш – нарощуємо депозити (зростає П, GAP зменш)
А чи П є чутливими до зміни %-ставки, якщо впродовж зафіксованого інтервалу він задовольнятиме принаймі 1-ій умові:
1)дати перегляду плаваючої ставки потрапляють в межі зафіксованого інтервалу;
2)строк погашення настає в цей період;
3)відбувається виплата основної суми в даний період
4)можливо очікується зміна баз.%-ставки протягом періоду.
Стратегія управління А і П пов’язана з вирівнюванням валютної структури балансу (Зобовязання в євро = Активи в євро) носить назву валютного метчінгу. На практиці банки рідко використовують (майже неможливо), тому вони обирають стратегію максиміз Прибутку – це коли банки залищають валютну позицію протягом певного періоду відкритою. При цьому враховується закономірність: довга валютна позиція (А більше П) за зростаючого курсу – приносить Прибуток; і завдає збитки при зменшення курсу , а коротка (П більше А) навпаки.
5 фундаментальних понять, пов’язаних з управління А і П:
1)ліквідність (повяз з строками дій, з ринковістю А)
2)тимчасова структура (зв'язок між доходністю і строками дій)
3)чутливість до %-ставок
4)структура строків дії (строки дії А і П повинні відповідати один одному)
5)кредитний ризик
Інструменти управління А і П:
1)інформаційні системи
2)моделі планування
3)аналіз і оцінка сценаріїв
4)системи прогнозування
5)фінансові огляди і спеціальні звіти
Хеджування – це керування ціновими ризиками за рахунок використаня компенсаційної позиції по похідним інструментам. Це стратегія стабілізації Прибутку за мінімального рівня ризику і надає можливість отримати однакові результати незалежно від мінливості фін.ринків.
Хедж – позиція, яку використовують в якості тимчасової заміни майбутньої позиції по іншому активу чи зобов’язанню чи з метою захисту вартості існуючої позиції по А або П, доки ця позиція не буде ліквідована.
Прямий хедж – це хедж, для якого існуюча позиція, яка є предметом хеджування, фактично ідентична активу, що лежить в основі інструмента хеджування.
При прямому хеджі оптимальний коефіцієнт 1:1 (1 валюта – 100дол. за 1 валютний ф’ючерс – 100 дол)
Перехресне хеджування – хеджування корпоративних облігацій за допомогою фюяерсів на казначейські облігації (різниця між інструментами; контракт хеджир 1:2, 1:3)
Керівник фін.субєктів господарювання для вибору інструмента, з якого буде сконструйовано хедж, має ідентифікувати ризики, виміряти їх кількісно і розрахувати вартість хеджу.
Вибір інструменту хеджування залежить від:
Існування вартості хеджування підтверджує 2 теорії:
1)теорія пасивного прийняття на себе ризику – ф’ючерсні ціни включають в себе премію за ризик і це є інструментом передачі «багатства» від крупних хедерів до крупних спекулянтів;
2)теорія активного прогнозування – крупні спекулянти отримують Прибуток від успішного прогнозування і за рахунок менших спекулянтів.
Коефіцієнт хеджування – це кількість одиниць інструменту хеджування, яка необхідна для хеджування 1-єї одиниці існуючої позиції.
1)розраховується як 1:1
2)регресивний метод
3)визначення взаємного зближення ф’ючерсної і спотової ціни
4)за рахунок диверсифікації доходів, що надається складеними хеджуваннями
Види хеджів:
Ефективність хеджу – хар-є ступінь, в якому зменшується ризик. Вимірюється за допомогою коефіцієнта детермінації і може бути досягнуте через використання складного хеджування.
Для фін.інженера, що розробляє стратегію хеджування потрібно (визначення ризику):
1)визначення оптимального коефіцієнту хеджування;
2)розрахувати розмір хеджу з врахуванням коефіцієнту хеджування, що дає мінімальний ризик;
3)виміряти і порівняти ефективність альтернативних інструментів хеджування;
4)розглянути можливість складного хеджування і його переваги;
5)виміряти і порівняти вартість альтернатив хеджування
Арбітраж – це ділова угода з метою отримання низькоризиковго доходу при невеликому інвестування за рахунок використання розбіжностей цін на двох і більше ринках.
Синтетичні інструменти – це сукупність грошових потоків, що утвор.композицію чи декомпозицію сукупності грошових потоків.
ПР: пут виразити через колл
При арбітражі часто використовують синтетичні інструменти.
Т.7. Роль фін.інженерів в перетворення корпорацій
Перетворення корпорацій – це будь-які зміни в структурі капіталу, функціонування, відносинах власності.
Включають 3 групи:
1)експансія :
- злиття
- консолідація
- тендерна пропозиція
- створення СП
- придбання
2)стиснення:
- розпродаж
- відпочкування
- виділення капіталу
- відмова від прав на А
- ліквідація
3)перетворення, що пов’язані з правом власності і контролем:
- ринок корпоративного контролю
- програми зворотної купівлі акцій
- обмінні пропозиції
- перетворення фірми у приватні за допомогою важелів чи ін. засобів
З концепції, що обумовлюють ЗіП:
1)синергетична теорія злиття
2)теорія агентський витрат вільних потоків ГК
3)теорія гордині
Стратегія запобігання негативних наслідків ворожого поглинання:
1)зворотня купівля цільового пакету, що супроводжується угодою про невтручання – «зелена кольчуга»
- цільова фірма згодна викупити частку у поглинаючої фірми свого капіталу з премією по відношенню до ринкової вартості ВК. Рейдер має підписати угоду, що не він, не будь-який його підрозділ не буде претендувати на контрольний пакет цільової фірми протягом певного періоду.
2)ре капіталізація за рахунок фін.важелю – «отруйні пілюлі»
- цільова фірма бере значний кредит або емітує боргові зобов’язання і використовує від емісії кредиту або зобов’язань кошти для одноразової виплати дивідендів зовнішнім акціонерам, і одночасно виплачує внутрішнім акціонерам дивіденди у формі додаткових акцій.
Ефект:
1)збільшення зобов’язань на балансі
2)розпилення контрольного пакету акцій і неможливість його отримання
3)отруйне підкошення – дана стратегія пропонує держателям облігацій цільової фірми перекласти їх боргові зобов’язання на фірму, що поглинає, у випадку передачі ій контролю. Служить менеджерам, а не інвесторам.
4)білий лицар – це ін..фірма ніж та, що поглинає (3-я фірма), із якою менеджери фірми-мети мають змогу вести переговори для більш дружнього поглинання, використовуючи фін.важель. Таким білим лицарем можуть виступати і самі керівники фірми-мети, використовуючи для цбого фін важіль.