Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
2.3 Синтетичний та аналітичний облік витрат виробництва. Калькулювання собівартості виготовленої продукції
Аналітичний облік за рахунком 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності. Основними виробничими підрозділами промислового підприємства є цехи або самостійні ділянки.
Цехом називається відокремлена в адміністративно-господарському розумінні виробнича частина підприємства, яка складається з декількох ділянок, що спеціалізуються на випуску певної продукції (заготовок, деталей, вузлів, виробів) або на виконанні однорідних технологічних процесів.
Відповідно до технологічних процесів виробництва цехи розрізняють за їх функціональними ознаками.
Основні, де здійснюється основний виробничий процес із випуску продукції, що поділяється на три стадії - заготівельну, обробну та збирально-оздоблювальну. До основних цехів відносяться цехи, що виготовляють продукцію, яка за своїм призначенням не відрізняється від тієї, на якій спеціалізується підприємство, але з такого ж основного матеріалу (не з його відходів), та цехи, які випускають напівфабрикати (наприклад, цех нормалей — гвинтів, шайб, гайок тощо).
Допоміжні цехи, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукції, але забезпечують безперебійність виробничого процесу в основних цехах: інструментальний, модельний, ремонтно-механічний тощо. Обслуговуючі, які сприяють нормальній роботі основних та допоміжних цехів.
Побічні, які займаються переробленням відходів основного виробництва та виготовленням товарів широкого вжитку. Побічне виробництво може бути організоване як самостійна галузь роботи підприємства, яка виконує частину його основної виробничої програми (наприклад, виготовлення паркету з відходів та обрізків деревини).
Експериментальні, які призначені для виготовлення дослідних зразків виробів та виконання експериментальних робіт.
Виробнича структура цеху — це сукупність його ділянок, допоміжних і обслуговуючих ланок, форма їх зв'язків, характер спеціалізації та кооперування для спільного процесу виготовлення продукції.
Ділянка являє собою первинний виробничий підрозділ промислового підприємства. Ділянки можуть входити до складу цехів або бути самостійними структурними підрозділами. Підприємства, що мають безцехову структуру, складаються тільки з їх самостійних ділянок.
Залежно від масштабів виробництва та характеру спеціалізації ділянка може мати різні назви: майстерня — це велика та слабо-спеціалізована ділянка; відділ цеху — це велика ділянка або декілька функціонально пов'язаних ділянок (у поточному виробництві вузькоспеціалізована ділянка називається лінією, в серійному — конвеєром)
Допоміжні виробництва — це сукупність цехів та інших підрозділів підприємства, зайнятих обслуговуванням основного виробництва, виконанням робіт для нього і наданням йому послуг.
Допоміжними вважаються виробництва, які забезпечують інші підрозділи свого підприємства різними видами енергії (електроенергією, парою, газом), транспортними послугами, виконують ремонт основних засобів, виготовляють інструменти, штампи, запасні частини, будівельні матеріали, деталі, конструкції тощо. Деяка частина продукції, робіт або послуг допоміжних виробництв може бути реалізована стороннім споживачам (підприємствам, організаціям, установам, фізичним особам).
Аналітичний облік витрат допоміжних виробництв ведеться в розрізі таких видів виробництв:
Виходячи з потреб основного виробництва, встановлених норм і технічних нормативів споживання послуг, усім підрозділам допоміжних виробництв керівництвом підприємства встановлюються завдання (нормативи, замовлення) щодо виробництва виробів, робіт і послуг, щодо собівартості та, відповідно, планово-розрахункова вартість одиниці виробів або послуг та інші госпрозрахункові показники. Ці показники необхідні для внутрішньовиробничого госпрозрахунку, а на великих підприємствах — для розрахунків між підрозділами основного і допоміжного виробництв за надані послуги та оприбуткування виготовлених інструментів і матеріалів. Для ефективного контролю за обсягом послуг допоміжних виробництв у цехах основного виробництва встановлюються лічильники, вимірювальні пристрої, деталізуються нормативи і норми для забезпечення контролю за споживанням послуг допоміжних виробництв. Витрати допоміжних виробництв розподіляються пропорційно кількості послуг, що споживаються.
У виробництвах, які випускають однорідну продукцію, всі витрати за місяць розподіляються на кількість виробленої продукції або послуг у відповідних одиницях виміру (1 кВт-год. електроенергії, 1 Гкал тепла, 1 т пару, 1000 м3 води, 1 т перевезень, 1 год. роботи автомобіля тощо).
Складніше організований розподіл витрат у виробництвах, що випускають різнорідну продукцію. На першому етапі тут розподіляються непрямі витрати, на другому — оцінюються залишки незавершеного виробництва.
Особливістю допоміжних виробництв є наявність взаємних (зустрічних) послуг. Для спрощення цих складних розрахунків доцільно оцінювати і списувати взаємні та інші послуги за плановою або нормативною собівартістю. У деяких випадках допускається віднесення послуг за фактичною собівартістю минулого місяця.
Обслуговуючі виробництва та господарства — це виробництва, діяльність яких не пов'язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг та не відповідає меті створення даного підприємства.
. Продукція обслуговуючих виробництв та господарств, а також виконані ними роботи та послуги можуть споживатись як безпосередньо самим підприємством для власних потреб, так та іншими, сторонніми (зовнішніми), споживачами.
Аналітичний облік витрат обслуговуючих виробництв ведеться в розрізі таких виробництв та господарств:
Оцінювання виробленої продукції за методами калькулювання
Заключним етапом обліку витрат є обчислення собівартості одиниці, продукції (робіт, послуг), тобто складання калькуляції.
Калькуляція — це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлює підприємству самостійно.
Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), можуть групуватися за такими статтями калькуляції (типовими):
1) сировина і матеріали;
2) купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;
3) паливо та енергія, на технологічні потреби;
4) зворотні відходи (вираховуються);
5) основна заробітна плата;
6) додаткова заробітна плата;
7) відрахування на соціальне страхування;
8) витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;
9) відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати;
10) витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
11) загальновиробничі витрати.
Відображення витрат виробництва бухгалтерськими проводками
|
№ з/п |
Кореспондуючі рахунки |
|||
|
Зміст господарської операції |
Дебет |
Кредит |
||
|
1 |
Нараховано амортизацію основних засобів та нематеріальних активів, що використовуються у виробництві |
23«Виробництво» |
13 «Знос необоротних активів» |
|
|
2 |
Відпущено зі складу товарно-матеріальні цінності на потреби виробництва |
23«Виробництво» |
20 «Виробничі запаси» |
|
|
3 |
Відпущено у виробництво МШП |
23«Виробництво» |
22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» |
|
|
4 |
Відображено вартість послуг, наданих допоміжним виробництвом цеху основного виробництва (передача продукції з цеху в цех) |
23«Виробництво» |
23 «Виробництво» |
|
|
5 |
Списано на витрати виробництва втрати від технічно неминучого |
23«Виробництво» |
24 «Брак у виробництві» |
|
|
6 |
Використано частину готової продукції на потреби виробництва |
23«Виробництво» |
26 «Готова продукція» |
|
|
7 |
Оплачено готівкою витрати виробництва |
23«Виробництво» |
30 «Каса» |
|
|
8 |
Оплачено з поточного або валютного рахунка, з інших рахунків у банку витрати виробництва |
23«Виробництво» |
31 «Рахунки в бачках» |
|
|
9 |
Оплачено з підзвітних сум витрати виробництва |
23«Виробництво» |
372 «Розрахунки з підзвітними особами» |
|
|
10 |
Списано на собівартість продукції, робіт і послуг суми незадоволених претензій. |
23«Виробництво» |
374 «Розрахунки з претензіями» |
|
|
11 |
Віднесено на витрати виробництва відповідну частину витрат майбутніх періодів |
23«Виробництво» |
39 «Витрати майбутніх періодів» |
|
|
12 |
Проведено дооцінення незавершеного виробництва |
23«Виробництво» |
423 «Дооцінка активів» |
|
|
13 |
Проведені відрахування до резерву на оплату відпусток виробничим робітникам |
23«Виробництво» |
471 «Забезпечення виплат відпусток» |
|
|
14 |
Акцептовано рахунок постачальника за послуги, надані для потреб виробництва (вода, пар, енергія, |
23«Виробництво» |
63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» |
|
|
зв'язок тощо) |
||||
|
15 |
Нараховано заробітну плату виробничим робітникам та проведені відрахування на соціальне страхування |
23«Виробництво» |
66 «Розрахунки з оплати праці», 65 «Розрахунки за страхування» |
|
|
від зарплати згідно з чинним законодавством |
||||
|
16 |
Відображено послуги, призначені для потреб виробництва, надані дочірніми підприємствами та внутрішніми, підрозділами |
23«Виробництво» |
682 «Внутрішні розрахунки», 683«Внутрішньогосподарські розрахунки» |
|
|
17 |
Відображено послуги, призначені для потреб виробництва, надані ними послуги для потреб виробництва (в т. ч. за оренді, транспорту тощо) |
23«Виробництво» |
685 «Розрахунки з іншими кредиторами» |
|
|
18 |
Оприбутковано лишки незавершеного виробництва, виявлені при інвентаризації в цехах допоміжних виробництв |
23«Виробництво» |
71 «Інший операційний дохід» |
|
|
19 |
Включено до собівартості продукції, робіт і послуг відповідну частку загальновиробничих витрат |
23«Виробництво» |
91 «Загальновиробничі витрати» |
|
|
20 |
Віднесено на собівартість продукції, робіт і послуг вартість матеріальних цінностей, яких не вистачає в межах норм природного убутку |
23«Виробництво» |
947 «Нестачі. Втрати від псування цінностей» |
|
|
21 |
Відображено вартість послуг допоміжних виробництв, наданих для капітального будівництва |
15«Капітальні інвестиції» |
23 «Виробництво» |
|
|
22 |
Повернено невикористані у виробництві матеріальні цінності; відображено вартість зворотних відходів |
20 «Виробничі запаси» |
23 «Виробництво» |
|
|
- |
|
23 |
Відображено втрати від невипраного браку |
24 «Брак у виробництві» |
23 «Виробництво» |
|
24 |
Оприбутковано напівфабрикати власного виробництва |
25«Напівфабрикати» |
23 «Виробництво» |
|
25 |
Оприбутковано на склад готову продукцію |
26 «Готова продукція» |
23 «Виробництво» |
|
26 |
Частину витрат допоміжних цехів включено до суми матеріального збитку, що підлягає відшкодуванню |
375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» |
23 «Виробництво» |
|
27 |
Включено до складу витрат майбутніх періодів відповідну частину витрат виробництва (в галузях із сезонним виробництвом, при освоєнні нових виробництв тощо) |
39 «Витрати майбутніх періодів» |
23 «Виробництво» |
|
28 |
Списано витрати виробництв в частині наданих ними послуг (продукції) дочірнім підприємствам та внутрішнім підрозділам |
682 «Внутрішні розрахунки», 683«Внутрішньогосподарські розрахунки» |
23 «Виробництво» |
|
29 |
Відображено вартість послуг, наданих на сторону |
903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» |
23 «Виробництво» |
|
30 |
Проведено уцінку незавершеного виробництва |
946 «Втрати від знецінення запасів» |
23 «Виробництво» |
|
31 |
Відображено виявлену при інвентаризації недостачу матеріальних цінностей у цехах допоміжних (незавершеного виробництва) виробництв |
947«Нестачі і втрати від псування цінностей» |
23 «Виробництво» |
|
32 |
Списано на збиток втрати незавершеного виробництва внаслідок стихійного лиха, пожеж тощо |
99 «Надзвичайні витрати» |
23 «Виробництво» |
Організація обліку витрат залежить передусім від особливостей технології виробництва та характеру продукції, що випускається. Сукупність прийомів обліку виробничих витрат та способів обчислення собівартості одиниці продукції називається методом калькулювання.
Витрати виробництва залежно від його типу можуть обліковуватись декількома методами: Позамовним, по передільним та комбінацією цих двох методів.
Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують в основному на індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Обєктом обліку при використанні цього методу є окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків що проходять однаковий технологічний процес виготовлення.
Попередільний метод обліку витрат на виробництво використовується у виробництвах, де продукція одержуєтьсся внаслідок послідовної переробки вихідної сировини за окремими стадіями на безперервній основі. Змішаний метод використовується в основному в серійних автоматизованих і роботизованих виробництвах, де готова продукція має багато загальних та індивідуальних характеристик. Наприклад, одночасний випуск на одній технологічній лінії декількох марок телевізорів, комп'ютерів, автомобілів та іншої продукції. При цьому облік витрат на виробництво будь-яких окремих ідентичних деталей (наприклад, корпусів до телевізорів) можна вести, використовуючи позамовний метод, а облік витрат на технологічній лінії (збирання або конвеєр), де із сировини одержується готовий продукт — попередільний.
Правильний вибір методів обліку витрат визначається особливостями технологічних процесів, що використовуються на виробництві і залежить від керівництва і бухгалтерів самого підприємства.
При виборі позамовного методу обліку витрат на виробництво повинна виконуватись одна з таких умов:
Основним моментом при використанні позамовного методу обліку витрат на виробництво є необхідність точного обліку і відокремлення витрат за яким-небудь одним замовленням (роботою) від витрат за іншими замовленнями (роботами).
У випадку, коли витрати виробництва не можуть бути повністю віднесені до окремого замовлення (роботи) або до декількох з них, тобто облік ведеться тільки по виробництву в цілому, а не за окремими замовленнями — застосовується попередільний метод або комбінація позамовного і попередільного методів.
Для обчислення собівартості продукції при попередільному методі вартість усіх виробничих витрат (прямих та непрямих), які були здійснені на підприємстві протягом одного звітного періоду, ділиться на загальну кількість зразків готової продукції, виготовлених протягом цього звітного періоду.
Попередільний метод має два варіанти: однопередільний (простий) та багатопередільний.
При застосуванні однопередільного методу технологічний процес не поділяється на окремі етапи, а від першої до останньої операції становить одне ціле, наприклад, хлібовипікання тощо.
Багатопередільний метод використовується у випадку, коли технологічний процес поділяється на декілька технологічних фаз (переділів). При цьому наприкінці кожного переділу одержують напівфабрикат, собівартість якого калькулюється