РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Харків ~
Работа добавлена на сайт samzan.net:
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
БАЙДА АНТОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
УДК 343.618
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННУ ЛІКУВАЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ЗА КК УКРАЇНИ (АНАЛІЗ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ, ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ)
Спеціальність 12.00.08 –кримінальне право і кримінологія;
кримінально-виконавче право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Харків –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент Тютюгін Володимир Ілліч, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри кримінального права.
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Степанюк Анатолій Хомич, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри кримінології і кримінально-виконавчого права;
кандидат юридичних наук, доцент Шепелєва Наталія Володимирівна, Київський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри кримінального права.
Провідна установа:
Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, відділ проблем кримінального права, кримінології та судоустрою, м. Київ.
Захист відбудеться “13” жовтня 2006 року о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.
Автореферат розісланий “12” вересня 2006 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Ю. Шепітько
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Конституція України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Однією з обов'язкових умов реалізації цього конституційного припису є забезпечення особи якісною і кваліфікованою медичною допомогою. Державою розроблений і належний правовий механізм вирішення цього завдання, однією з правових гарантій здійснення якого є кримінально-правові засоби, що передбачають відповідальність за посягання на життя і здоров'я особи, у тому числі у разі заняття незаконною лікувальною діяльністю. Норма, яка встановлює відповідальність за незаконну лікувальну діяльність, має свою вже більш ніж сторічну історію, але дотепер не була ще об’єктом самостійного кримінально-правового аналізу. Окремі наукові праці, присвячені питанням кримінальної відповідальності медичних працівників, частково торкалися даної проблеми, але у жодному з них детально не аналізувалися зміст поняття “незаконна лікувальна діяльність”, його обсяг, механізм спричинення шкоди життю і здоров’ю хворого (пацієнта), не з’ясовувалися причини високого ступеня латентності цього явища. Більше того, з урахуванням наявності в КК України 2001 р. цілої низки норм, які встановлюють відповідальність за злочини в сфері медичного обслуговування, виникає і нагальна необхідність встановити співвідношення положень цих норм з нормою, яка передбачає відповідальність за незаконну лікувальну діяльність. Ці фактори в цілому і обумовили тему даного дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах цільової комплексної програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства і системи попередження злочинності”(номер державної реєстрації 0186.0.070883). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 20.12.2002 р. (протокол № 5).
Мета і завдання дослідження. Основна мета роботи полягає у визначенні об'єктивних і суб'єктивних ознак незаконної лікувальної діяльності і розробці на їх основі поняття незаконної лікувальної діяльності, формуванні рекомендацій, спрямованих на вдосконалення кримінального законодавства, яке регламентує відповідальність за цей злочин і практики його застосування. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
- дослідити родовий, видовий і безпосередній (основний і додатковий) об'єкти розглядуваного злочину та встановити взаємозв'язок між зазначеними об'єктами;
- проаналізувати ознаки об'єктивної сторони незаконної лікувальної діяльності;
- на основі розгляду об'єктивної сторони вказаного злочину, її зв'язку з об'єктом, проаналізувати механізм заподіяння суспільно небезпечної шкоди об'єкту кримінально-правової охорони;
- дослідити ознаки суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 138 КК;
- проаналізувати загальні та спеціальні ознаки, що характеризують суб'єкта цього злочину;
- розкрити зміст поняття “лікувальна діяльність”і на підставі загального вчення про склад злочину, аналізу об'єктивних і суб'єктивних ознак цього злочину визначити поняття незаконної лікувальної діяльності;
- визначити критерії відмежування незаконної лікувальної діяльності від суміжних злочинів;
- на підставі проведеного аналізу розробити пропозиції щодо правильної кваліфікації злочину, передбаченого ст. 138 КК, та вдосконалення чинного законодавства.
Об'єктом дослідження є незаконна лікувальна діяльність як один з видів злочинів проти життя і здоров'я особи, його об'єктивні і суб'єктивні ознаки. Предметом дослідження виступають положення чинного законодавства України, а також такого, яке діяло раніше, законодавство окремих зарубіжних країн про відповідальність за незаконну лікувальну діяльність, практика їх застосування, а також теоретичні дослідження в цій сфері.
3
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складають положення теорії пізнання і загальної теорії кримінального права. У процесі дослідження застосовувалися такі наукові методи: догматичний (під час обробки законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, з'ясуванні дійсного змісту ознак злочину, передбачених в диспозиції ст. 138 КК, на основі її тлумачення з використанням різних способів (прийомів); порівняно-правовий (під час порівняння окремих положень законодавства зарубіжних країн із приписами КК України); діалектичний (під час розгляду елементів складу незаконної лікувальної діяльності); системно-структурний і функціональний (під час дослідження родового, видового і безпосереднього об'єктів незаконної лікувальної діяльності, а також ознак об'єктивної і суб'єктивної сторін, суб'єкта злочину під кутом зору з'ясування змісту і вдосконалення чинного законодавства); статистичний (під час використання статистичних даних, анкетуванні лікарів, громадян і працівників правоохоронних органів).
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням проблем відповідальності за незаконну лікувальну діяльність. Новими, з погляду автора, є такі положення:
. Уточнено визначення родового об'єкту незаконної лікувальної діяльності, яким є сукупність суспільних відносин, що забезпечують охорону життя і здоров'я особи. Доводиться, що законодавець обґрунтовано переніс норму, яка передбачає відповідальність за незаконну лікувальну діяльність, в розділ про злочини проти життя і здоров'я особи.
2. Наведені додаткові аргументи щодо необхідності виділення разом з родовим і безпосереднім об'єктами видового об'єкту окремих груп злочинів проти життя і здоров'я особи, і запропоновано визнати видовим об'єктом злочинів, передбачених статтями 131, 132, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145 КК, суспільні відносини, які забезпечують охорону життя і здоров'я особи у сфері медичного обслуговування.
. Вперше розкривається поняття основного безпосереднього об'єкту незаконної лікувальної діяльності та виділяється додатковий обов’язковий об’єкт цього злочину. Доводиться, що основним безпосереднім об’єктом цього злочину слід визнати сукупність суспільних відносин, що забезпечують охорону життя і здоров'я пацієнта від некваліфікованої лікувальної діяльності. Додатковим обов’язковим безпосереднім об'єктом цього злочину пропонується визнати сукупність суспільних відносин, що забезпечують належний порядок надання послуг у сфері охорони здоров'я.
. Внесено пропозицію про заміну в диспозиції ст. 138 КК терміну “хворий”терміном “пацієнт”, бо аналіз закону і практики його застосування дозволив зробити висновок, що застосовуючи термін “хворий”в диспозиції ст. 138 КК, законодавець необґрунтовано звужує коло потерпілих від цього злочину.
5. Вперше докладно проаналізовані ознаки об'єктивної сторони цього злочину, на основі чого встановлено, що лікувальна діяльність –це специфічна форма поведінки особи, яка: а) з фактичної сторони може полягати як в актах дії, так і бездіяльності; б) характеризується застосуванням спеціальних методів і засобів; в) має предметом свого здійснення здоров'я іншої особи; г) спрямована на усунення причин та умов патологічних процесів, викликаних порушенням нормального функціонування людського організму. Вперше підкреслюється, що вказані акти поведінки особи утворюють об'єктивну сторону цього злочину лише у разі, якщо вони здійснюються з метою лікування або реабілітації пацієнта.
Встановлено, що об'єктивна сторона незаконної лікувальної діяльності в юридичному сенсі полягає лише у діях, хоча її фактична сторона (фізична характеристика) допускає як активну, так і пасивну поведінку винного.
Доводиться, що об’єктивна сторона незаконної лікувальної діяльності є складною, бо діяння, що її утворює, фактично включає в себе дві групи дій: а) порушення організаційно-розпорядчих і б) спеціально-лікувальних правил, сукупність яких і призводить до настання суспільно небезпечних наслідків.
6. Щоб уникнути суперечливого тлумачення об’єктивних ознак злочину, пропонується удосконалити диспозицію ст. 138 КК шляхом вказівки на такий документ, як “ліцензія”, оскільки відповідно до закону обов’язковою умовою незаконності лікувальної діяльності є відсутність спеціального дозволу, який для різних категорій суб’єктів цього злочину підтверджується наявністю фактично різних документів.
. Обґрунтовується необхідність уточнення диспозиції ст. 138 КК шляхом вказівки на такі наслідки незаконної лікувальної діяльності, як смерть пацієнта або інші тяжкі наслідки для його здоров'я.
8. Доводиться, що незаконна лікувальна діяльність з суб'єктивної сторони може характеризуватися як необережною, так і змішаною формою вини. Оскільки визначальним для встановлення форми вини в цьому злочині є ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків, доводиться, що незаконна лікувальна діяльність є в цілому злочином необережним.
9. Вперше розкриті ознаки суб’єкта незаконної лікувальної діяльності, саме як спеціального суб’єкта злочину. На підставі аналізу спеціальних суб'єктів незаконної лікувальної діяльності запропонована їх типологія. Доводиться, що це особи, які: а) або взагалі не мають медичної освіти; б) або особи, що мають медичну освіту, але здійснюють медичну діяльність не відповідно до отриманої спеціальності і (або) рівня підготовки. Підкреслюється значення такого поділу спеціальних суб'єктів для правильної кваліфікації і розкривається зміст такої ознаки, як відсутність належної медичної освіти.
. Сформульовані пропозиції і наведені аргументи щодо доцільності доповнення ст. 138 КК окремою частиною, яка передбачала б відповідальність за заняття лікувальною діяльністю в порушення встановленого законодавством порядку або відносно видів лікувальної діяльності, щодо яких встановлена спеціальна заборона;
11. Вперше проведене детальне відмежування незаконної лікувальної діяльності від суміжних складів злочинів, передбачених статтями 130, 131, 133, 134, 139, 140-141, 144, 190, 202, 203, 314, 315, 324 КК.
12. Висловлено пропозицію про внесення до санкції ст. 138 КК відповідних змін, бо її аналіз дозволив дійти висновку про те, що ця санкція не повною мірою відповідає тяжкості наслідків, що настають.
Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні положення, узагальнення і висновки дисертації можуть бути використані: у науково-дослідницькій діяльності - як основа для подальшої розробки проблеми кримінальної відповідальності за незаконну лікувальну діяльність; у правотворчості - для опрацьовування пропозицій щодо змін і доповнень чинного кримінального законодавства України з метою його подальшого вдосконалення; в учбовому процесі - як матеріали для викладання Особливої частині кримінального права, підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників і методичних вказівок, науково-практичних коментарів до КК України; у правозастосовчій діяльності - як рекомендації щодо вдосконалення організаційних і методичних основ слідчо-прокурорської і судової практики.
Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження пройшло обговорення і рецензування на кафедрі кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (м. Харків).
Свої погляди з основних проблем дослідження автор виклав на V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Клінічна фармація в Україні”(м. Харків, листопад в 2004 р.), науковій конференції молодих вчених і здобувачів “Актуальні проблемі правознавства”(м. Харків, жовтень в 2004 р.), а також на науково-практичному семінарі “Проблемі запобігання службовім злочинам у сфері господарської діяльності”(м. Харків, листопад 2005 г).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені в шести опублікованих дисертантом наукових роботах, з яких три є науковими статтями, опублікованими у виданнях, які визнані Вищою атестаційною комісією України фаховими для юридичних наук.
7
Структура роботи обумовлена метою, предметом і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, які разом містять сім підрозділів, висновків (до кожного розділу і загальних висновків до всієї роботи) і списку використаних джерел.
Загальний обсяг роботи –сторінки, з них основного тексту – сторінок. Кількість використаних джерел –287.
Література та законодавство використані станом на 16 травня 2006 року.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вступ містить інформацію, що наведена вище при загальній характеристиці роботи.
7
Розділ 1 “Об’єкт незаконної лікувальної діяльності” складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Загальний і родовий об’єкт незаконної лікувальної діяльності” проаналізовано загальний, родовий і видовий об’єкти злочину, передбаченого ст. 138 КК України. Автор наводить додаткові аргументи на користь висновку, що загальним об'єктом злочину, передбаченого ст. 138 КК, слід визнати охоронювані кримінальним законом суспільні відносини.
7
7
Щодо родового об'єкту незаконної лікувальної діяльності, автор приєднується до тих вчених, які визнають таким сукупність суспільних відносин, які забезпечують охорону життя і здоров'я особи. Законодавець обґрунтовано переніс норму, що передбачає відповідальність за незаконну лікувальну діяльність в розділ про злочини проти життя і здоров'я особи, бо: а) це злочинне діяння не становить загрозу для життя і здоров'я невизначеного кола осіб; б) законодавчий опис незаконної лікувальної діяльності значно звужує коло її негативної дії через те, що потерпілим може бути лише окремий суб'єкт, а не здоров'я населення в цілому.
Втручаючись в охоронювану кримінальним законом сферу суспільних відносин, яка гарантує пацієнту якісну, своєчасну і кваліфіковану медичну допомогу і заподіюючи внаслідок цього шкоду його життю або здоров'ю, винний тим самим вчинює злочин проти життя і здоров'я особи. Цей факт дозволяє розглядати злочин, передбачений ст. 138 КК, як злочин проти особи, а можливість спричинення шкоди її життю чи здоров'ю, дозволяє назвати видовим об'єктом даного діяння як життя, так і здоров'я. Проте, з точки зору автора, слід віднести це діяння до окремої (в рамках родового об'єкту злочинів проти життя і здоров'я особи) групи злочинів, що вчинюються у сфері медичного обслуговування. До цієї групи, окрім незаконної лікувальної діяльності, належать також злочини, передбачені статтями 131, 132, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145 КК.
9
2. Анализ финансового состояния ОАО МЗ искра
3. РЕФЕРАТ Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Київ 2003
4. Однажды Малыш вернулся из школы злой с шишкой на лбу
5. Метапредметы в Инновационной сети Мыследеятельностная педагогика заведующая отделом Эпистемология м
6. Языковые средства создания гиперболы и литоты у Н.В. Гогол
7. географический факультет ОЗО
8. Криминальные каникулы Глава I
9. Организация и порядок использования в бою мотопехотной (пехотной, танковой) (бригады армий вероятного противника)
10. Ведь через два года я уеду учиться
11. введение Конституционного суда демократической по форме избирательной системы и т
12. Менеджмент Управление персоналом Профиль- Управление малым бизнесом 2 курс очной формы обучения 4 с
13. Огромные прилегающие территории требуют не просто освоения но грамотно спланированной инфраструктуры и ла
14. Статус адвоката
15. К 32 лет поступила на роды срок беременности 4142 недели
16. Воспитание в современной школе- проблемы, достижения, инновации
17. тематических средств выявляются свойства систем автоматического управления и разрабатываются рекомендаци.html
18. ПРОГРЕСС 2000 Kren Horney M
19. тематическом моделировании турбины состоит в определении относительного изменения ее вращающего момента; и
20. і Пам~ять ~ це сукупність процесів запам~ятовування збереження та відтворення людиною свого досвіду