Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Підприємство як суб’єкт господарювання, його місце в системі ринкових відносин
Соціально-орієнтована економіка базується на поєднанні принципу свободи ринку з принципом соціальної справедливості, який реалізує держава
Побудова соціально-орієнтованої економіки, яка функціонує на засадах ринкового механізму, спрямована на забезпечення:
- Економічної та соціальної взаємодії господарюючих суб’єктів;
- Пріоритетності суспільних інтересів;
Господарюючі суб’єкти – це учасники ринкових відносин, які здійснюють господарську діяльність у сфері суспільного виробництва, виготовляючи продукцію (товари, роботи, послуги) та реалізуючи свою господарську компетентність через сукупність господарських прав та обов’язків.
Основною господарською одиницею, первинною ланкою соціально-орієнтованої економіки є підприємство
Підприємство – це економічно, технічно, соціально відокремлене виробництво товарів та послуг для задоволення потреб споживачів на основі самостійних рішень і відповідальності за ризик.
Підприємство, як форма господарювання, згідно з Господарським кодексом України, являє собою самостійних суб’єкт ринку, створений компетентними органами державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, визначеному законами
Як суб’єкт ринку, підприємство є юридичною особою, що має:
Відокремлене майно; Рахунки в установах банку; Самостійний баланс; Печатку із найменуванням; Ідентифікаційний код;
Основними ознаками підприємства є:
- Задоволення, насамперед, зовнішніх потреб споживачів
- Здійснення господарської комерційної чи некомерційної діяльності, спрямованої на досягнення прибутку, інших економічних та соціальних результатів. Для цього підприємство обирає предмет господарювання, відпо відну йому структуру і систему управління
- Набуття статусу юридичної особи, яка відповідає певним характеристикам, що встановлені чинним законодавством
- Самостійність господарюючої ланки, що має відокремлене майно, вартість якого відображується в самостійному балансі підприємства; джерелами утворення є грошові та матеріальні внески засновників, доходи від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності, доходи від цінних паперів, кредити банків та інших кредиторів
- Свобода прийняття рішень.
- Наявність власного ризику, як можливої небезпеки отримання негативних наслідків (наприклад, ризик збуту готової продукції, ризик недостатності грошових коштів), так і можливості через нього отримати кращі результати у зв’язку з прийняттям підприємством неординарних рішень
Як об’єкт ринкових відносин, підприємство являє собою специфічний товар, що має вартість і споживчу вартість. Вартість підприємства складає його майно-матеріальні та нематеріальні активи у ціновій формі. Споживча вартість полягає у здатності підприємства приносити його власнику прибуток.
Організаційно-економічні умови функціонування підприємств.
У ринковій економіці підприємство функціонує як цілісна, єдина і збалансована система, що орієнтована на певну мету.
По своїй суті підприємство – це осередок активної діяльності певного професійно-організованого колективу людей, здатного за допомогою наявних засобів виробництва і сучасних інформаційних ресурсів здійснювати обрані напрямки діяльності і виробляти матеріальні блага і послуги для задоволення попиту споживачів в умовах визначеного ризику
Основні організаційно-економічні умови функціонування підприємства:
- Самоокупність,рентабельність,самофінансування;
- Дотримання заходів та рішень влади
- Матеріальна зацікавленість та відповідальність
- Суверенітет підприємства як виробника
- Суверенітет підприємства як споживача
- Матеріальна зацікавленість та відповідальність за результати господарювання
В умовах ринку характер функціонування підприємства визначається вільним підприємництвом господарюючих суб’єктів, з одного боку, і об’єктивними обмеженнями, що існують у будь-якій економічній системі, з другого.
Чинники, що обмежують діяльність підприємства:
- Обумовлені попитом на продукцію та послуги;
- Обумовлені ресурсами підприємства;
- Фінансові обмеження:
- Обмеження часом, через інфляцію
- Вимоги до якості і безпеки продукції
Зовнішнє середовище функціонування підприємства та його характеристика
Зовнішнє середовище – це сукупність: господарюючих суб'єктів; економічно-суспільних і природничих умов; державних та міжнародних інституцій; інших зовнішніх (відносно підприємства) глобаль них чи локальних умов та чинників
Зовнішнє середовище є складним через кількість і різноманітність своїх характеристик: мінливим; динамічним; нестійким.
Підприємство в процесі своєї діяльності стає учасником ринкових відносин.
Місце підприємства на ринку з урахуванням функцій, які воно виконує:
2.Види підприємств та їх класифікація. Організаційно-правові форми підприємств
Характеристика видів підприємств за основними
ознаками
Види підприємств залежно від:
- виду попиту, що ними задовольняється: підприємства, що виробляють продукцію для задоволення зовнішніх потреб;домогосподарства – для задоволення внутрішніх потреб
- за сутністю та єдністю кінцевої продукції: підприємства, що виробляють продукцію у вигляді матеріальних благ; підприємства, що виробляють послуги
- за галузевою та предметною спеціалізацією: Гірничодобувні, нафтодобувні, легкої та харчової промисловості, машинобудівні та ін; Електростанції, меблеві, взуттєві та інші підприємства; Підприємства торгівлі, з наданням фінансових послуг
- форми власності: індивідуальні, державні, приватні, колективні,комунальні,спільні.
-обсягів діяльності та чисельності працюючих:великі,середні,малі.
-Міжгалузевої структури:вузькоспеціалізовані,багато профільні підп-тва,комбіновані під-ва
-агрегації майна:автономні під-ва,об*єдгаггя(концерни)
Організаційно-правова форма під-ва, як комплекс правових і господарських норм, які визначають:
- порядок організації підприємства
- характер, умови і способи формування від носин між працівниками і власниками під приємства, між підприємством і органами державної влади, з іншими суб’єктами гос по дарювання
- різний ступінь відокремленості підприєм ства від власника
Організаційно-правові форми підприємств
(юридичних осіб)
Суб’єкти господарювання – юридичні особи:
Комерційні підприємства
- Господарче товариство
- Повне товариство
- Командитне товариство
- Товариство з обмеженою відповідальністю
- Акціонерні товариства закритого і відкритого типу
- Особисте підприємство
- Виробничі кооперативи
- Державні унітарні
- Муніципальні
- Об’єднання неюридичних осіб (асоціації, спілки)
-Споживчий кооператив
- Суспільні та релігійні об’єднання
- фонди
-спілки
3. Цілі функціонування підприємства та їх класифікація
Цілі функціонування під-ва:
Ієрархічні рівні управління :- кооперативні(цілі нульового рівня)-цілі першого рівня- цілі другого рівня
За методом оцінки:- кількісні- якісні
За кількістю повторень:- постійні- разові
Середовища:- зовнішні- внутрішні
За стадією життєвого циклу:- створення- зростання- зрілість- завершення
За періодом встановлення:- стратегічні- тактичні- оперативні
За пріоритетністю:- життєво необхідні- пріоритетні - інші
За відношенням до головної мети:- кінцеві- проміжні
За орієнтацією господарської діяльності на отримання прибутку:- комерційні- не комерційні
За функціональною структурою:- виробничі- економічні- адміністративні- інвестиційні- інноваційні- кадрові
Класифікація цілей під-ва:
Вимоги до під-ва: досягненість, гнучкість, прийнятість, охоплення всіх ключових результатів, безпосередній зв*язок з рівнем стимулюванням працівника, сумісність, визначення у часі, конкретність.
4. Зміст та основні принципи планування діяльності підприємства. Види планування та їх характеристика. Технологія планування діяльності підприємства.
Планування – це засіб досягнення мети на основі збалансованості та послідовного вик-ня всіх виробничих, реалізаційних, фінансових операцій, які у свою чергу повинні бути пов*язані з економ. Ресурсами під-ва.
Фактори, що обмежують можливості планування
Об*єктами планування діяльності на під-ві виступають обсяги його діяльності, ресурсний потенціал, капітал, фін-екон результати діяльності, показники конкурентноспроможності та ефективності діяльності, фінансової безпеки тощо.
Принципи
За змістом та рівнем розробки планових завдань виділяють:
-директивне планування здійснюється шляхом встановлення адресних завдань та розподілу необхідних для їх вик-ня ресурсів серед викн-ня ресурсів.
-індикативне-співпраця під-ва з державою
-договірне-коли 2 партнери(фірми) планують свої об*єкти
-бізнес-планування – обґрунтування планових завдань.
Принципи планування
-принцип єдності
-пр. Орієнтації планування
-пр. Аранжування об*єктів планування за їх важливостями
-пр. адекватності план. завдань
-пр. гучкості та адаптивність план.
-пр. безперервності процесу план.
-пр. варіантності
-пр. збалансованості план.
-пр. екон. Обґрунтованості планових завдань
Види планування
План- це документ в якому визначаються завдання на конкретний період по екон. та соціал. розвитку під-ва.
Програма визначає розвиток одною з важливих напрямів діяльності під-ва
Проект відрізняється від програми більш високим рівнем розробки та конкретизації. У проекті обґрунтовується кошторисна вартість, його реалізація.
Ієрархія планування означає, що окремі плани під-ва можуть знаходитись у відношеннях підпорядкованості один до одного.
Процес план. в економіці можна поділити на наступні: стратегія та тактична
Бюджет представляє собою оперативний фінансово-економічний план, що розробляється у межах одного року, та відображає витрати та доходи.
За функціональними діяльності виділяють:
-операційної діяльності-інвестиційної діял.-фінансової діял.-маркетингової діял.
-управлінської діял.
Технологія планування діяльності підприємства
Стратегія планування:
1 етап: - дослідження зовнішнього середовища. діяльності під-ва
2ет. – визначення місії під-ва, стратегічних цілей діяльності.
3ет. – проведення стратегічного аналізу, визначення. стратегічних альтернатив
4ет. – вибір стратегії діяльності Підприємства
5ет. – розробка стратегії плану прийняття управлінських рішень
Тактичне планування
6ет. – середньострокове план-ня конкретизації стратегії діяльн. Під-ва.
7ет. – розробка внутрішньо фірмових бюджетів короткострокових планів календ. Діяльн.
5.Методи планування діяльності підприємства. Система план із економічного та соціального розвитку підприємства.
Планування-це засіб досягнення мети, це функція управління, це процес розробки та узгодження процесу.
Методи:
-Економіко-статистичний -потрібен найбільший період
-Факторно-аналітичний-дозволяє отримати більш реальні планові завдання
-Техніко-економічний-встановлення відповідних тарифів, цін
-Балансовий-являє собою систему показників
-Графоаналітичний-використування графіків і діаграм при визначені певних показників
-Ресурсний-викорстовується.при монопольному становищі пі-ва на ринку або слабкій конкуренції
Будь-яке підприємство здійснює складну господарську діяльність протягом досить тривалого часу. Звідси випливає, що система планів підприємства охоплює всі напрями його господарської діяльності на різні проміжки часу.
Залежно від тривалості планового періоду, цілей та умов планування розрізняють три його види
^ стратегічне (перспективне);
^ тактичне (середньострокове);
^ поточне (оперативне);
На стратегічному рівні визначають довгострокові, розраховані на 10-15 років цілі підприємства, напрями його розвитку, враховуючи загальну ситуацію на ринку товарів і послуг, тенденції розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі, концепції і напрями розвитку народного господарства в цілому.
В основу при розробці стратегічного плану покладено:
- аналіз перспектив розвитку фірми, завданням якого є виявлення факторів, що впливають на розвиток відповідних тенденцій;
- аналіз конкурентних позицій продукції фірми на різних ринках та шляхи їх покращення;
- вибір стратегії на основі аналізу перспектив розвитку фірми в різних напрямах діяльності та визначення з них пріоритетних з точки зору ефективності й забезпечення ресурсами;
- аналіз напрямів диверсифікації, пошук нових, більш ефективних видів діяльності, а також визначення результатів, що очікуються.
На тактичному рівні загальні цілі конкретизуються на період 2-5
років, і відповідно до поставлених завдань залучаються необхідні ресурси. Строк у 2-5 років зумовлений тим, що він співвідноситься із тривалістю проектування й освоєння нової техніки, технології, реконструкції та технічного переозброєння, розв'язку комплексних завдань по соціальному розвитку підприємства..
Результати тактичного планування оформлюють, як правило, документом про економічний та соціальний розвиток підприємства. Плани реалізації конкретних підприємницьких проектів (плани реконструкції, впровадження нових технологій, створення підприємств тощо), які вимагають залучення інвестицій, розробляють у формі «Бізнес-планів».
6. Зміст, завдання та місце виробничої програми в системі господарська планів підприємства. Планування виробничої програми підприємства.
Виробнича програма-це система планових показників ви-ва за обсягом, асортиментом та якістю продукції.
Фактори, що впливають на вироб.програма:
-галузь та вид діяльності пі-ва
-розмір підприємства
-складність виробничого процесу
Виробнича програма.складається з розділів:
-планове завдання по обсягу,номенклатурі та сортименту продукції що випускається
-планве завдання по якості що випускається
-план реалізації прод.
-план введення в ви-во нової продукції
Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог: 1) правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів; 2) повне ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції; 3) обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.
Планування виробничої програми пі-ва- це чітке передбачення та програмування на перспективу обсягів виробничого процесу та реалізації прод. У плануванні встановлюють терміни та обсяги виконання завдань.
Процес планування виробничої програми пі-ва:
1 етап-формування інфо бази планування обсягів ви-ва та реалізації прод.
2 етап-аналіз ви-ва та реалізації прод.
3 етап-оцінка факторів, що впливають на обсяг -ва та реалізації прод.
4 етап- визначення цілей,об’єктів, термінів планування
5 етап-обгрунтування параметрів виробничої програми пі-ва
6 етап-пошук альтернативних рішень нарощення обсягів ви-ва та реалізації прод.
7 етап-оцінка та прийняття плану
8 етап-контроль та виконання планових завдань
7. Управління реалізацією продукції підприємства.
Основним фактором, який впливає на процес збуту і реалізації продукції, є ритм виробництва і випуску продукції, забезпечення своєчасного, комплектного і ритмічного постачання її споживачеві. Основним завданням підсистеми є забезпечення своєчасного постачання споживачам продукції необхідного асортименту і якості в повному обсязі у відповідності з укладеними договорами при мінімальних затратах на проведення збутових операцій. В її завдання також входять організація і ведення складського господарства і складських операцій, представництво підприємства в питаннях збуту готової продукції, представлення звітності у відповідні інстанції. Збут і реалізація готової продукції включає такі фази. як планування збуту, складування і відвантаження готової продукції, контроль рівня запасів готової продукції. У відповідності з цим організовані комплекси задач управління поставками продукції, відвантаженням готової продукції, реалізацією продукції.
8. Поняття виробничої потужності підприємства. Методи визначення виробничої потужності підприємства.
Виробнича потужність підприємства характеризується максимально можливим річним випуском продукції (чи пере робкою сировини, виконанням робіт) у запланованій номенклатурі та в асортименті, якого досягають на підприємстві при повному використанні виробничого обладнання, раціональному вико ристанні виробничої площі, з урахуванням наміченої підпри ємством технології виробництва, організації праці та управління.
Виробнича потужність підприємства визначається у натуральних і вартісних показниках залежно від продуктивності роботи основного цеху (виробництва).
Виробнича потужність розраховується за прогресивними, технічно обґрунтованим нормами та нормативами, з урахуванням повної ліквідації так званих «вузьких місць» та безперервного постачання матеріалами та сировиною, із залученням робітників відповідної кваліфікації.
Методи визначення виробничої потужності підприємства
Розрахунок виробничих потужностей підприємства на плановий період здійснюється на основі такої інформації:
-запланований асортимент і номенклатура продукції, що виробляється;
-трудомісткість кожного виду продукції у нормо-годинах, необхідних для їхнього виробництва
-перелік наявного обладнання, його продуктивність
-термін та обсяги введення та вибуття нового обладнання та інших виробничих потужностей;
- плановий фонд часу корисної роботи обладнання;
-досягнутий рівень виконання норм виробітку;
-інформація про планові заходи з підвищення виробничих потужностей підприємства (механізація, автоматизація, оновлення обладнання, підвищення змінності його роботи, впровадження наукової організації праці).
а) виробнича потужність підприємств з високою часткою ручної праці,
де основним фактором продуктивності виробництва є кількість зайнятих у виробництві робітників та їхня кваліфікація, визначається через нормативну кількість робочих місць
б) виробнича потужність підприємств, де основним фактором продуктивності виробничого процесу є обладнання.
Для таких підприємств виробнича потужність визначається через нормативну продуктивність обладнання чи трудомісткість продукції
9. . Динамічні та оцінні показники виробничої потужності підприємства.
Динамічні та оцінні показники виробничої потужності підприємства
Середньорічна виробнича потужність підприємства (Мср) визначається шляхом збільшення наявної виробничої потужності на початок року на величину введених протягом року додаткових потужностей з урахуванням термінів їх введення та зменшенням її на величину виведених потужностей з урахуванням строків виведення
Середньорічна виробнича потужність розраховується за формулою:
де Мn – виробнича потужність на початок року;
Мвв – виробнича потужність, що вводиться;
Тв – термін вводу виробничої потужності, місяць;
Мвиб – виробнича потужність, що вибуває;
Твиб – термін вибуття виробничої потужності, місяць.
Баланс виробничих потужностей характеризує рух потужностей протягом поточного чи планового року.
де Мк – потужність на кінець періоду;Мn – потужність на початок періоду.
10. Фактори, шо впливають на збільшення виробничої потужності підприємства та резерви поліпшення її використання.
Розрахунок виробничих потужностей підприємства на
плановий період здійснюється на основі такої інформаці
1)запланований асортимент і номенклатура продукції, що виробляється;
2) трудомісткість кожного виду продукції у
нормо-годинах, необхідних для їхнього виробництва;
3) перелік наявного обладнання, його продуктивність;
4) термін та обсяги введення та вибуття нового
обладнання та інших виробничих потужностей;
5) плановий фонд часу корисної роботи обладнання;
6) досягнутий рівень виконання норм виробітку;
7) інформація про планові заходи з підвищення виробничих потужностей підприємства (механізація, автоматизація, оновлення обладнання, підвищення змінності його роботи, впровадження наукової організації праці).
11. Ресурсний потенціал підприємства та його складові.
Виробницво – це процес взаємодії людини, предметів та засобів праці з метою отримання благ для їх безпосереднього споживання чи подальшої переробки.
Ресурси – сукупність матеріальних і не матеріальних елементів, які прямо чи опосередковано беруть участь у відтворювальному процесі ви-ва чи надання послуг.
Всі ресурсиє обмежені (частина відтворювальні, частина ні)
Економічні ресурси – фактори виро-ва.ю які можна купити
Класифікація:
За способом перенесення вартості та вартістю гот.прод:
Потенціал – це сукупність ресурсів і можливостей. які можуть бути приведені в дію пі-вом для досягнення обраних цілей
Рес. потенціал пі-ва – це сукупність ресурсів, о є в розпорядженні пі-ва, а т також здатності працівників і менеджерів вико-вати ресурси з метою ви-ва товарів (послуг) та отримання макс. екон. ефекту у визнач. момент часу.
Склад ресурсного потенціалу.
1. Матеріальні ресурси — це ресурси в натурально-речовинній формі, які використовуються у виробничій (господарчій) діяльності підприємства. За класичною економічною теорією засобами праці є "річ або комплекс речей", які людина поміщає між собою та предметом праці для впливу на предмет праці та створювання умов для виробничої діяльності.
2. Нематеріальні ресурси — об'єкти промислової та інтелектуальної власності, здатні приносити користь тривалий час: гудвил, ноу-хау, база знань, база даних, патент, винахід та ін.
3. Трудові ресурси підприємства — кількість робітників, зайнятих на підприємстві, та тих, хто входе до його складу за основною та допоміжною діяльністю.
4. Фінансові ресурси — сукупність грошових прибутків та надходжень, які знаходяться в розпорядженні підприємства для виконання фінансових обов'язків, здійснення витрат на відтворення підприємства та для стимулювання робітників.
5. Методи управління та організації ефективного використання ресурсів підприємства.
12.Ефективність використання ресурсного потенціалу підприємства
Ефективність ресурсного потенціалу – як екном. категорія відображає економ. відносини пов’язані з оптимальним використанням вироб. ресурсів, зниження крупних витрат праці з метою досягнення математ. результатів, регламентуючи діяльність об’єктивно чинним законом екон. робочого часу
Оцінка рівня регулюючого потенціалу пі-ва визнач. :
Критерієм екон. ефективності діяльності пі-ва з погляду використання ресурного потенціалу є досягненні математичним. результатом при min витратах і раціонально використаних ресурсів.
Ресурсоміскість: вартість викор-я. ресурсів
Р= Ср/Ор
Ср- загал. вартість вико=них ресурсів чи їх витрат
Ор- об’ємний показник кінцевого результату діяльності
13.Характеристика та функції матеріально-технічного забезпечення підприємства. Зміст плану матеріально-технічного забезпечення та вихідні умови його розроблення.
Матеріально-технічне забезпечення підприємства – це процес забезпечення виробничої системи матеріально-технічними цінностями – виробничими фондами – та управління рухом матеріальних ресурсів від постачальника до кінцевого споживача – виробничої дільниці.
У процесі реалізації функції матеріально-технічного забезпечення вирішуються чотири основні функціональні завдання:
1. Створення бази сировини та матеріалів, що передбачає визначення потреби у матеріальних ресурсах, вибір постачальників, узгодження умов постачання, тобто виконання функції постачання.
2. Формування та зберігання запасів сировини та матеріалів, що передбачає управління запасами матеріальних ресурсів.
3. Підготовка сировини та матеріалів до просування на робочі місця та їх своєчасне забезпечення.
4. Переробка та утилізація відходів основного та допоміжного виробництва.
Зміст плану матеріально-технічного забезпечення та вихідні умови його розроблення
Планування матеріально-технічного забезпечення являє собою чітке передбачення та програмування на перспективу потреби у матеріально-технічних ресурсах на основі прийнятих норм їх витрат, обсягів постачання матеріальних ресурсів та виробничих запасів підприємства
За кожним видом матеріальних ресурсів розробляється
баланс, у якому визначається такий взаємозв’язок: виробнича потреба у кожному виді матер. рес.в відповідно до виробн. програми пі-ва+– інша потреба у окремих матер.рес., зумовлена технологічними відходами та технол.браком ви-ва, природним убутком матеріалів та сировини+ нормативи виробничих запасів на кінець планового періоду= постачання матер.-техніч. рес. кожного виду за окремими постачальниками+ мобілізація внутрішніх резервів за рахунок впровадження системи заходів по економії витрат окремих ресурсів+ залишки матер. рес. кожного виду на складах пі-ва на початок планового періоду
Обігові фонди підприємства – це предмети та засоби праці, що беруть участь тільки в одному виробничому циклі, за який повним обсягом переносять свою вартість на вартість виробленої продукції, змінюють чи повністю втрачають свою споживну вартість.
14. Критерії оптимізації постачання матеріально-технічних ресурсів підприємства.
Критерії оптимізації постачання матеріально-технічних ресурсів підприємства
Процес оптимізації обсягів постачання виробничих фондів передбачає розрахунок таких планових показників, які дозволяють безперебійно виробляти та реалізовувати продукцію при мінімально допустимих витратах на формування виробничих запасів підприємства.
Умовою оптимізації обсягу поставки матеріальних ресурсів на підприємство є вимога мінімізації сукупних витрат з управління запасами, які складаються з витрат на зберігання замовлення, витрат, що пов’язані з формуванням виробничих запасів, та витрат, які пов’язані з дефіцитом запасів.
До витрат зберігання відносять – 1) амортизація осн.фондів,зберігання цінності,2) Виплата з/п 3)витрати на соц. страх. від з/п ( комунальні платежі) 4) Орендна плата (якщо осн.фонди орендуємо) 5)Накладні витрати
До витрат на формування виробничих запасів відносять – 1)Витрати на оплату отриманих товарно-матер цінностей 2) транспортні витрати 3)накладні витрати
До витрат, пов’язаних з дефіцитом запасів – виплата постач. у зв’язку з дефіцитом товарів.
15. Економічний зміст та класифікація виробничих запасів.
Економічний зміст та класифікація виробничих запасів
Під запасами розуміються активи, які:
- призначені для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг;
- зберігаються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
- перебувають у процесі вироб ництва з метою подальшого продажу продукту виробництва.
Виробничі запаси –це засоби та предмети праці, які надійшли на підприємство, оформлені актом прийомки, але ще не передані на виробництво чи переробку.
За натурально-речовим складом виробничі запаси підприємств поділяються на:
1. Сировина та матеріали.
2. Купівельні напівфабрикати та комплектуючі.
3. Паливо.
4. Тара і тарні матеріали.
5. Запасні частини.
Систематизація матеріальних запасівпідприємства
За місцем у системі товароруху:
виробничі
незавершене виробництво
товарні та збутові
За організаційною структурою управління
- запаси окремих ланок виробництва, цехів
- запаси підприємства
Залежно від моментута характеру оцінки
-вхідні
-вихідні
-прогнозні (планові)
-середні
За рівнем організації управління
-нормовані
-ненормовані
За натурально-речовим складом
-сировина та матеріали (основні та допоміжні)
-купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби
-тара та тарні матеріали
-запасні частини
-інструменти, господарчий матеріал
-напівфабрикати власного виробництва
-відходи, що повертаються
-паливо
-будівельні матеріали
За джерелами фінансування
-запаси, що закуповуються за рахунок власних кош тів,
-запаси, що закупо вуються за рахунок пози кових коштів
За призначенням
-підготовчі
-страхові
-поточні
-технологічні
-транспортні
За характером коливаньзапасів
- постійна частина
Планування нормування виробничих запасів підприємства
Основна мета планування матеріальних ресурсів підприємства - встановлення економічно обґрунтованих нормативів усіх видів запасів, що забезпечать безперервність процесу вироб ництва та реалізації продукції, раціональне використання усіх видів матеріальних ресурсів
Основні етапи планування матеріальних запасів підприємства
1. Формування інформаційної бази планування виробничих запасів
2. Аналіз стану, динаміки, ефективності формування матеріальних запасів на підприємстві
3. Розроблення норм та нормативів виробничих запасів, запасів незавершеного виробництва
4. Розроблення плану формування матеріальних запасів з визначенням джерел їх фінансування
5. Оперативне планування виробничих запасів та запасів незавершеного виробництва
Обіговість матеріальних запасів – (тривалість обороту запасів (Тоб) характеризує забезпеченість вироб ництва (у днях виробничої потреби) сировиною, мате ріалами, комплектуючими, іншими видами виробничих запасів.
Під нормативом виробничих запасів розуміють такий обсяг запасів, визначений у натуральному чи вартісному вимірі, який дозволяє у повному обсязі забезпечувати технологічні та технічні потреби підприємства при досягненні мінімальних сукупних витрат по їх управлінню
норматив i-го виробничого запасу = норма i-го виробничого запасу у днях * потреба у і-му виробничому запас : кількість днів у періоді
Нормування виробничих запасів здійснюється за одним з обраних методів:
техніко-економічних розрахунків
економіко-статистичного
економіко-математичного
17.Економічна сутність основних фондів підприємства,їх склад та структура
Основні фонди – це засоби праці які мають вартість і функціонують у виро-ві тривалий час у незалежній натуральній формі, а їх вартість переноситься конкурентною працею на вартість продукції у міру застосування.
Види оцінки осн.запасів:
- за первиною вартістю
- за відтворювальною варт.
- за повною відновленою варт.
- за залишковою варт.
Первина вартість запасів – вартість придбання без ПДВ + витрати на установку та запаси
Відтворювальною варт. – первинна вартість +вартість капітального ремонту та індекс
Залишкова вартість – первина + відтворювальна – амортизація
18.Знос і амортизація основних фондів підприємства, методи їх оцінки і нарахування.
Фізичний знос — це поступова втрата основними фондами споживної вартості
в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих
елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема:
особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних
фондів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних фондів
у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання.
Розрізняють повний і частковий знос основних фондів.
Повний знос передбачає повну заміну зношених основних фондів через нове
капітальне будівництво або придбання нових основних фондів.
Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних
фондів.
Моральний знос — це знос основних фондів унаслідок створення нових,
більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява
досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить
економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного
зносу.
Амортизація — це процес поступового перенесення вартості основних
виробничих фондів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх
придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних
відрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні
відрахування включаються до складу валових витрат виробництва й обігу,
що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.
Методи визначення фізичного зносу
-за строком служби
-за даними обстеження техн. Стану
Моральний знос першого роду
1.За первиною вартістю
2. За відтворювальною
3. За повною і відтворювальною
4. За залишковою
19.Відтворення основних фондів підприємства.
Просте відтворення – основні фонди оновлюються в тому ж обсязі і виробничої потужності, що й вибували. Розширене відтворення – основні фонди оновлюються на основі збільшення їх кількісних і покращені якісних хара-к, що забезпечує підвищення рівня розвитку.
Кругообіг основних фондів – це період часу протягом якого відбувається процес відшкодування їх вартості через амортизацію відрахування.
Цикл відтворення основних фондів – період часу протягом якого відбувається процес відшкодування споживчої вартості осн. Фондів.
20. Характеристика трудових ресурсів підприємства
Трудові ресурси пі-ва – це сукупність його працівників як найважливішого елемента ресурсного потенціалу пі-ва, що приводить у дію всі інші види ресурсів.
Персонал підприємства – колектив працівників відповідно професійно-кваліфікованого рівня, що вкладають в свою працю фізичні та розумові здібності, свої знання та навички, у здійснення господарської діяльності пі-ва і включаються до його облікового складу.
Основні принципи формування персоналу пі-ва в умовах ринку:
1.Свобода вибору працівників спеціальності та місця роботи.
2. Добровільність праці та трудових відносин
3. Державне регулювання трудових відносин умов праці та соц. захисту працівників
Професія – ознака о ха-є вид труд. діяльності і є специфічною для кожної галузі економіки.
Спеціальність – ха-є вид робіт в межах певної професії
Класифікують труд.рес.
За хара-м труд. відносин:
- постійні - тимчасові
За відношенням до основ. діяльності:
- промислово-виробничий персонал - не промисловий
За функціональними обов’язками:
- керівники - спеціалісти - службовці -робітники
За рівнем кваліфікації:
- спеціалісти - робітники
За професію та спеціальністю:
- економіст,токар -економіст з обліку, токар карусельник
За віком:
- до 18 - з 18 до30 від 30
За стажем роботи:
-до 1р - від1до3 від 3до5 від 5
За статтю:
чоловіки жінки
Відносоно власності:
акціонери власники
Показники що ха-ть обсяг, склад та рух персоналу в часі:
Кількісні:
- облікова чисельність
- середньо облікова
- темпи приросту
- трудовий потенціал пі-ва , як прибуток середньо облікової чисельності працюючих на сер. тривалості робочого періоду в днях і год.
Якісні:
21.Соціально-економічна сутність і основи організації оплати праці. Мотивація праці як фактор підвищення ефективності її використання.
Мотивація праці-це стимулювання працівників до діяльності,що спрямована на досягнення визначеніх цілей пі-ва,за наявності у них інтересу до діяльності і засобів її ініціювання..
Участь працівників у прибутках
На основі відносин власності:
-си-ма надання працівникам акцій свого пі-ва
-си-ма оцінки заслуг праці
-си-ма колективного стимулювання
За результатами загальної діяльності пі-ва:
-си-ма стимулювання конкретних обсягів робіт,обсягів продажу та ін
-си-ми преміальних виплат (бонусів)
-си-ми участі у прибутках залежно від продуктивності
Система мотивації на рівні підприємства має базуватися на певних вимогах, а саме:
• надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці;
• узгодження рівня оплати праці з її результатами та визнання особистого внеску в загальний успіх. Це передбачає справедливий розподіл доходів залежно від ступеня підвищення продуктивності праці;
• створення належних умов для захисту здоров'я, безпеки праці та добробуту всіх працівників;
• забезпечення можливостей для зростання професійної майстерності, реалізації здібностей працівників, тобто створення програм навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації;
• підтримування в колективі атмосфери довіри, заінтересованості в реалізації загальної мети, можливості двосторонньої комунікації між керівниками та робітниками.
Методи мотивації результативності діяльності:
Економічні прямі:
Відрядна оплата
Почасова оплата
Премії за раціоналізацію
Участь у прибутках
Оплата навчання
Виплати за максимальне використання робочого часу ( немає невиходів на роботу )
Економічні непрямі:
Пільгове харчування
Доплати за стаж
Пільгове користування житлом, транспортом та ін.
Не грошові:
Збагачення праці
Гнучкі робочі графіки
Програми підвищення якості праці
Участь у прийнятті рішень на більш високому рівні
У теорії мотивації слово «винагорода» має ширше значення, ніж просто гроші або задоволення, з якими це слово найчастіше асоціюється. Винагорода — це все те, що людина вважає цінним для себе. Але розуміння цінності в людей неоднакове, а тому різною є оцінка винагороди та її відносного рівня. Персоналізація (індивідуальна або групова) форм і методів винагородження є фундаментом дійовості будь-якої моделі мотивації, а матеріальні потреби
домінуватимуть іще достатньо довго.
22.Форми та системи оплати праці на підприємстві.
Форми та системи оплати праці на підприємстві
Оплата праці- це обчислена у грошовій формі частин доходу пі-ва,як за трудовою угодою сплачується працівникові за вироблену ним роботу.
При відрядній формі оплата праці проводиться за нормами і розцінками, встановленими, виходячи з розряду виконуваних робіт.При прямій відрядній системі заробіток працівника розраховується шляхом перемноження кількості одиниць виробленої продукції та розцінки за одиницю продукції
При непрямій відрядній системі заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що ним обслуговуються. Вона застосовується для оплати тих категорій допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників, кранівників), праця яких не піддається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників.
При ві'дрядно-преміальній системі заробіток працівника складається з відрядного заробітку та премії за досягнення певних результатів, що заохочуються
Відрядно-прогресивна оплата праці передбачає оплату робіт, виконаних у межах встановленої норми за звичайними відрядними розцінками , а Робіт, виконаних понад нормативний (базовий) рівень— за підвищеними розцінками залежно від ступеня виконання завдання.
Акордної системи полягає в тому, що працівникові або групі працівників розцінки встановлюються не за окремими операціями, а на весь комплекс робіт з визначенням кінцевого строку його виконання.
Почасова оплата праці робітників здійснюєтся за годинними (денними) тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань або місячними окладами Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців проводиться, як правило, за місячними посадови окладами (ставками).
При простій почасовій оплаті заробі працівника розраховується множенням годинної тарифної ставки відповідного розряду на кільків відпрацьованих годин
Почасово-преміальна система певною мірою усуває цей недолік. При цій системі окрім тарифного заробітку працівник одержує премію за досягнення певних кількісних або якісних показників
23. Аналіз чисельності та оплати праці персоналу підприємства.
Напрями аналізу чисельності та фонду оплати праці персоналу під-ва:
- аналіз чисельності та складу та руху персоналу.
- аналіз продуктивності праці персоналу
- аналіз формування та вик-ня оплати праці
Осн. Завдання, ою*єкти та етапи аналізу ефективності залучення вик-ня персоналу під-вом та оплати праці.
Завдання аналізу:
- вивчення показників руху персоналу
- оцінка вик-ня робочого часу
- оцінка ефективності викор. Коштів на оплату праці
- вияв резервів повного та ефективного викор. Трудових ресурсів
Об*єкти аналізу:
- чисельність персоналу його кваліфікації та освітнього рівня
- рух персоналу
- кількість виробленої продукції
Етапи аналізу:
- з*ясування забезпеченості підприємства трудових ресурсами
- аналіз викор. Робочого часу
- вивчення продуктивності праці
- аналіз витрат та заробітню плату
24. Планування продуктивності праці, чисельності персоналу та фонду оплати праці.
Планування чисельності персоналу під-ва:
Умови розробки планування
Залежність від товарної специфіки виробничої діял., стадії життєвого циклу під-ва(діюче, нове), особливостей функціонування (безперервне, дрібносерійне, індивідуальне)
Вихідні дані
Виробнича програма; штатний розклад; рух кадрів; баланс робочого часу; пропозиція робочої сили на ринку праці.
Методи
-техніко-екон. Розрахунків(за трудомісткістю виробничох прграми, нормами виробітку, нормами обслуговування)
-факторно-аналітичний(на базі аналізу фактичного використання робочого часу, вихідного обсягу чисельності та пошуку резервів її скорочення(економії))
-нормативний, на базі вик-ня норм витрат праці для виконання певного обсягу робіт та операцій(шляхом перемноження норм на обсяг)
Етапи
1.нормування праці персоналу/розроблення норм трудових витрат на одиницю продукції
2.розрахунок нормативної трудомісткості виробничої програми(Твп)
3. складання планового балансу дійсного робочого часу одного робітника (Фg):
4. визначення планової чисельності основних робітників
5. визначення потреби в інших категоріях персоналу
6. складання штатного розкладу.
Планування коштів на оплату праці:
Вихідні дані
- розмір розцінок оплати праці, тарифів ставки та посадові оклади конкретних працівників
-визначена форма і система оплати праці для різних категорій персоналу (по годинно-преміальна, відрядно-преміальна)
Фонд оплати праці та результати його вик-ня у звітному періоді
-положення про преміювання за результатами роботи за рік
-розміри надбавок та доплат, які вводяться під-вом або є понад встановленими державою
Методи
-прямі техніко-економічні розрахунки
-експертно-коригуванні посадових окладів управлінців
-статистичні(співвідношення оплати праці)
Етапи:
3. визначення додаткової заробітної плати за її видами, виходячи із чисельності працівників для яких вони передбачені, і встановлених відповідними положеннями конкретних розмірів цих виплат, та оплата щорічних відпусток, виходячи із загальної тривалості їх надання та середньої заробітної плати одного працюючого на плановий період.
4. плановий обсяг витрат праці службовців , спеціалістів та керівників виз-ся у відповідності до штатного розкладу і місячних окладів працівників.
5. виз-ня заохочувальних та компенсаційних виплат за її видами- премії за підсумками роботи за рік, стаж роботи, разові заохочення та матеріальна допомога, соціальні пільги працівників , відпустки за ініціативою адміністрації, простої не з вини працівника, виходячи з відсотків, встановлених по кожному виду, середньомісячного планового фонду оплати праці, планової частки прибутку на заохочувальні та компенсаційні ціл.
6. виз-ня інших виплат- дивіденди за акціями, відсотки прибутку на частку власності працівника у загальному майні під-ва.
7.розрахунок загального планового розміру фонду оплати праці під-ва як суми з кожного напрямку і виду виплат.25.Сутність науково-технічного прогресу та основні його напрями. Форми реалізації досягнень науково-технічного прогресу. Інноваційна політика підприємства.
Умовою ефективного функціонування підприємства є постійне оновлення та удосконалення структури ресурсного потенціалу підприємства- використання нової техніки, зміна технологічних процесів, впровадження нововведень у виробництво, його матеріально- технічне постачання. Інтенсивність, динаміка оновлення ресурсного потенціалу залежить як від внутрішніх факторів розвитку конкретного підприємства (фінансове становище, стадія життевого циклу підприємства, галузеві структури), так і від науково- технічного розвитку країни, потенціальних можливостей її науково-технічного прогресу. Вирішальними факторами є Основні напрями здійснення науково-технічного прогресу:
-інформаційні та нові виробничі технології (лазерні, плазмові системи автоматизованого проектування й управління виробництвом)
-застосування нових джерел енергії в якості нової рухомої сили та в якості технологічного компоненту при обробці предметів праці.
- формування нового покоління ресурсо- та енергозберігаючих, екологічно безпечних технологій.
- створення нови видів матеріалів й хімічних речовин (біотехнологію, біоінженерію, генетику).
На рівні підприємства науково- технічного прогресу реалізується шляхом впровадження нової техніки і технології, матеріалів, використання нових видів енергії, нових методів організації виробництва і праці, управління виробництвом. Впровадження досягнень науковотехнічного рівня виробництва, технічний розвиток підприємства, інтенсифікацію виробничих процесів, на покращення економічних показників підприємства.
Техніко- економічний рівень виробництва- комплексна якісна характеристика рівня ррозвитку виробничих ресурсів.
Технічний рівень виробництва- комплексна якісна характеристика розвитку засобів, предметів праці, технологій виробництва.
Форми технічного технічного розвитку підприємства: підтримання технічної бази: капітальний ремонт, технічне доозброєння підприємства, заміна старого устаткування на нове.Розвиток технічної бази; модернізація, технічне переозброєння, реконструкція, розширення, нове будівництво.
26.Узагальнюючі показники оцінки ефективності впровадження заходів науково-технічного прогресу.
Важливе значення в економічному аналізі нової техніки та технологій є вивчення результативності застосування нової техніки і технологій, впливу на техніко- економічний рівень підприємства.
Впровадження заходів НТП- це кінцевий результат застосування технологічних нововведень, який вимірюється абсолютними величинами. На підприємстві науково- технічний прогрес утворюють такі види ефектів: економічний, ресурсний, техніко- технологічний та соціальний.
Економічний(визначпється як різниця між результатами та витратами )- приріст прибутку, зниження матеріальних, трудових витрат, собівартості продукції, зростання обсягів виробництва чи якості продукції.
Ресурсний(вивільнення частини ресурсів підприємства)- вивільнення матеріальних, трудових, фінансових ресурсів підприємства; зростання продуктивності праці (чи зниження трудомісткості), прискорення оборотності виробничих процесів, грошових коштів
Технічний(збільшення нової техніки технологій)- Збільшення нової техніки і виробничих технологій; к-ть науково-технічних технологій, к-ть науково технічних публікацій. Раціоналізованих пропозтцій; підвищення науково- технічного та організаційного рівня виробництва.
Соціальний- підвищення рівня життя працівників, поліпшення умов і техніки безпеки праці.
Екологічний(поліпшення навколишнього середовища)- зниження суми штрафів за порушення екологічного законодавства, покращення екологічності.
Ефекти у вигляді приросту прибутку підприємства зо допомогою впровадження нової техніки можна вирахувати за допомогою формули. ΔЕнт=Е(Цн-Сн)Qні-(Цсі-Ссі) Qні.
27.Загальна характеристика витрат та поточних витрат підприємства. Класифікація поточних витрат підприємства. Поняття «собівартість продукції» та її види.
Собівартість продукції – це грошова форма витрат підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. у собівартість продукції включаються витрати на:
дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;
підготовку і освоєння нової продукції;
виробництво, включаючи витрати на сировину, ,матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;
обслуговування виробничого процесу і управління ним;
збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.);
Слід відрізняти витрати загальні й на одиницю продукції. Загальні витрати — це витрати на весь обсяг продукції за певний період. ця сума залежить від тривалості періоду і кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні. Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виробництва. ри плануванні, обліку і аналізі витрати класифікуються за певними ознаками. Основними з них : ступінь однорідності витрат, спосіб обчислення на окремі різновиди продукції, зв'язок з обсягом виробництв. За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні й комплексні. Елементні витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці. Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють декілька елементів витрат.
За способом обчислення на окремі різновиди продукції витрати поділяються на прямі й непрямі. Прямі витрати пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції.
Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити на окремі різновиди продукціії, бо вони пов'язані з виготовленням різних виробів (зарплата обслуговуючого і управлінського персоналу).
Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяються на постійні й змінні. Змінні витрати — це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. В свою чергу їх можна розділити на пропорційні та порційні. Поділ витрат на постійні і змінні дозволяє аналізувати залежність витрат і прибутку від обсягу виробництва при виборі варіантів проектних і планових рішень.
28.Механізм калькулювання продукції промислових підприємств. Методика планування поточних витрат підприємства.
Калькулювання представляє собою комплексну систему еконо мічних розрахунків витрат виробництва на випуск продукції і собівар тості одиниці окремих видів продукції.
Калькуляційна робота на підприємстві організується у відповід ності з методикою планування і обліку витрат на виробництво і збут виробничої продукції. Вона включає дотримування загальних прин ципів, які забезпечують методологічну єдність розрахунку собіварто сті продукції і можливості використання даних звітних калькуляцій для виконання плану з собівартості, аналізу та оцінки роботи підпри ємства та його внутрішніх ланок.Метою калькулювання собівартості окремих видів продукції є формування інформації про величину витрат на всіх стадіях виготов лення даної продукції для визначення результативності виробництва, контролю за витратами, пошуку резервів економії матеріальних, тру дових та фінансових ресурсів.
Основними задачами калькулювання продукції є:
визначення обґрунтованої величини витрат на одиницю продук ції;
контроль рентабельності виробництва та реалізації окремих видів продукції;
визначення оптимальних технологічних, конструкторських, організаційних умов виготовлення продукції, направлених на зни ження витрат на одиницю продукції зі збереженням її якісних харак теристик;
забезпечення інформаційної бази проведення цінової, асорти ментної політики підприємства.
Основні етапи процесу калькулювання продукції передбачають проведення робіт у послідовності:
Планова (нормативна) калькуляція являє собою розрахунок планової (нормативної) собівартості одиниці продукції, який здійсню¬ється за калькуляційними статтями витрат. У розгорнутому річному плані вона складається на всі види продукції, що виготовляються чи плануються до випуску.
Основою складання планової калькуляції є технічно обгрунтовані норми витрат матеріалів, трудових витрат, стандарти та технічні вимоги, що діють для даних продуктів. Ці норми визначаються на ос¬нові діючих на початок планового періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності запропонованих заходів щодо модернізації виробництва.
Планування поточних витрат підприємства здійснюється у про цесі тактичного та оперативного планування з урахуванням обраних стратегічних цілей діяльності.
Основні етапи планування поточних витрат підприємства
Планові витрати на виробництво продукції у вартісному відо браженні формують його повну собівартість. Цей показник є одним з найбільш важливих показників економічної діяльності підприємства, у якому знаходить відображення рівень ефективності використання ресурсів, застосування новітніх технологій та інших інноваційних продуктів. Метою розрахунку планової собівартості є визначення економіч но обгрунтованих загальних витрат на виробництво усіх видів продук ції підприємства.
29.Сутність фінансових результатів діяльності підприємства. Класифікація фінансових результатів підприємства.
Показниками, що характеризують економічні результати госпо дарювання підприємства з позицій їх вартісної оцінки, є дохід та при буток.Дохід підприємства є результатом здійснення всіх видів ді яльності суб'єктом господарювання за певний проміжок часу при використанні наявних ресурсів та врахуванні фінансово-господарських ризиків. Його складовими є виручка від реалі зації продукції (товарів, робіт, послуг), майна підприємства та здійснення позареалізаційних операцій.
30. Системи та методи аналізу фінансових результатів діяльності підприємства.
Етапи аналізу фінансових результатів діяльності підприємства
1Формування інформаційної бази аналізу.
2. Аналіз динаміки загального обсягу доходу та прибутку
3. Аналіз змін в обсязі доходів та прибутків за джерелами їх формування
4. Кількісна одиниця впливу факторів на показники фінансових ресурсів
5. Оцінка взаємозвязку фінансовіх результатів та ефективності ресурсів.
6. Оцінка втрачених можливостей.
7. Оцінка достатності обсягів доходів та прибутків підприємства.
Алгоритми розрахунку основних показників рентабильності підприємства
рентабельність майна підприємства.
Рентабельність основних заходів
Рентабельність матеріальних активів
Рентабельність власного капіталу
Рентабельність реалізованої продукції
31. Планування фінансових результатів діяльності підприємства.
Етапи планування фінансових результатів діяльності підприємства
Основні методи планування доходів підприємства
екстрополяція динамічних рядів
факторноаналітичний
програмно-цільовий
прямого розрахунку
Основні методи планування прибутку підприємства; метод прямого розрахунку, метод іноваційного моделювання, метод експлуатації, метод цільового формування, нормативний метод.
32. Сутність ефективності. Критерій оптимальності. Система показників оцінки ефективності.
Результат діяльності підприємства відображає ефект у вигляді абсолютного розміру прибутку, який має бути достатнім для розвитку господарської діяльності на засадах самофінансування і забезпечувати постійну динаміку свого зростання.
Ефективність- це склад категорії, яка утворюється на підприємстві під впливом сукупності факторів зовнішнього середовища- економічних, правових, соціальних, організаційних, технологічних.
Види ефективності.: за цільовим змістом, за методом розрахунку за ступенем збільшення ефекту, за обєктом оцінки, за місцем отримання.
Системи показників оцінки ефективності
Ефективність існує у різних видах; ефективність господарської діяльності, ефе. Виробництва продукції, ефек. Використання різних ресурсів.
-ефективність господарської діяльності- це співідношення отриманих результатів щодо досягнення визначених цілей і обсягів сукупних ресурсів, що засосовані та використанні.
- , ефе. Виробництва продукці- це використання мінімальної к-ті ресурсів у виробництві заданого обсягу продукції.
- ефек. Використання різних ресурсів- це співідношення обсягу випуску продукції або прибутку і відповідного обсягу ресурсів.
Конкуренція- Як обєктивне економічне явище і важлива складова ринкового механізму- означає супернецтво між субєктами господарювання за найсприятливіші, економічно найвигідніші умови виробництва та реалізації товарів.
Функції підприємства обумовлюється його конкурентноспроможністю
здатність впливати на ринкову ситуацію у власних цілях
здібність виробляти продукцію що відповідає умовам ринку і має більш низьку витратомістськість
спроможність своєчасно оновлювати продукцію
виробляти товари більшої споживчої цінності
мати конкурентні переваги у формуванні та використанні ресурсного потенціалу.