Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
16
1. Охарактеризуйте головні принципи державної політики в галузі охорони праці.
У Законі України "Про охорону праці" задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:
- пріоритет життя і здоров'я працівників щодо результатів виробничої дія-сті підприємства;
- повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції;
- обов'язковий соц захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних зах-нь;
- використання економічних методів управління охороною праці;
- комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямків екон та соц політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони довкілля;
- запровадження єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємндія-сті незалежно від форм власності й виду діяльності;
- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
- співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соц групами під час прийняття рішень з охорони праці;
- міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, викор-ня світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищ безпеки праці.
Для реалізації цих принципів було створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення при Кабінеті Міністрів України, Держгірпромнагляд та його територіальні органи, Фонд соціального страхування від нещасних випадків, Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці, навчально-методичні центри. В обласних та районних державних адміністраціях діють відповідні ради з безпечної життєдіяльності, а в центральних та міських органах виконавчої влади функціонують підрозділи, що займаються питаннями охорони праці. Виходить щомісячний журнал "Охорона праці". Великими накладами видаються нормативно-правові акти, наочні посібники, навчальна, довідкова та інша література з охорони праці. При Держгірпромнагляді створюються комп'ютерні мережі, опрацьовуються та впроваджуються автоматизовані інформаційні системи з найважливіших питань охорони праці.
2. Охарактеризуйте гарантії прав громадян на охорону праці.
Права на охорону праці під час укладання трудового договору.
Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.
Під час укладання трудового договору роботодавець повинен поінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівників на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
Права працівників на охорону праці під час роботи.
1. Згідно з діючим законодавством на всіх підприємствах, в установах, організаціях роботодавцями створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
2. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, робота механізмів, стан засобів колективного та індивідуального захисту, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
3. До початку роботи роботодавець зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах.
4. Якщо неможливо усунути небезпечних умов праці, роботодавець повідомляє орган державного нагляду, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах. Працівник має право:
o Розірвати трудовий договір за власним бажанням. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, який передбачений колективним договором, але не менше від тримісячного заробітку
o Відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я, його або людей, які його оточують.
Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню роботодавцем від нещасних випадків і професійних захворювань. Законом передбачаються також пільги і компенсації працівникам за важкі і шкідливі умови праці та відшкодування разі ушкодження здоров'я.
3. Охарактеризуйте правові заходи з охорони праці.
Основними законодавчими актами з охорони праці є: *Конституцiя України; *Кодекс законів про працю України; *Закон України про охорону праці; *нормативні документи з охорони праці .
Держава турбується про поліпшення умов з охорони праці, гарантує працюючим право на: *відпочинок, *охорону здоров'я, закріпила за громадянами право на: матеріальне забезпечення *в старості, *у випадку хвороби, *втрати працездатності.
Згідно з кодексу законів про працю забезпечення здорових та безпечних умов праці покладається на адмiнiстрацiю підприємств, установ, органiзацiй. Вона повинна забезпечувати надійне технічне обладнання всіх робітничих місць та створити умови праці, відповідні правилам та нормам.
Закон України визначає основні положення, що відносяться до реалiзацiїконституцiйного права громадян на охорону працi та здоров'я у процесiпрацi, регулює стосунки мiжорганiзацiєю (власником) та трудiвником з питань безпеки, гiгiєни і виробничого середовища, установлює порядок органiзацiї охорони праці в Українi.
Деталiзованi та конкретизованi вимоги з охорони праці викладенi у Правилах та Нормах, якi є обов'язковими для всiхорганiзацiйнезале-жно від їх відомчого пiдпорядкування. До мiжгалузевих правил та нормам по охоронiпрацi відноситься: "Система стандартiв безпеки працi (ССБП)", “Правила влаштування електроустановок”, "Правила технiки безпеки"(ПТБ), ”Будiвельнi норми та правила (БН) ", "Санiтарнi норми (СН) " та iн.
4. Охарактеризуйте організаційно-технічні заходи з охорони праці.
Технічні заходи - технічні засоби, що забезпечують безпечні і нешкідливі умови праці, та пов'язані з впровадженням нового обладнання, пристроїв і приладів безпеки і безпечною експлуатацією засобів виробництва.
Нормативно-методичні заходи:
- розробка посібників і рекомендацій;
- розробка нормативно-правової бази з охорони праці на підприємстві;
- забезпечення необхідною нормативно-правовою документацією функціональних служб, окремих структурних підрозділів та робочих місць;
- забезпечення програм і розробка методик навчання з питань охорони праці;
- розробка розділів охорони праці в посадових інструкціях, інструкціях за професіями;
- перегляд НПАОП підприємства.
Організаційні заходи:
- контроль за технічним станом обладнання, інструментів, будівель і споруд;
- контроль за дотриманням вимог нормативних документів з охорони праці;
- нагляд за обладнанням підвищеної небезпеки;
- організація навчання, перевірка знань з питань охорони праці і інструктажів робітників підприємства;
- контроль за виконанням технологічного процесу відповідно до вимог охорони праці;
- організація належних умов до проїздів і проходів відповідно до вимог охорони праці;
- забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;
- забезпечення відповідними знаками безпеки, плакатами.
5. Охарактеризуйте соціально-економічні заходи з охорони праці.
- надання пільг і компенсацій працівникам, які працюють зі шкідливими і небезпечними умовами праці;
- створення умов для економічної зацікавленості роботодавця і працівника у поліпшенні умов і підвищенні безпеки праці;
- соціальне страхування працівників роботодавцем;
- фінансування заходів з охорони праці;
- відшкодування роботодавцем працівнику збитків у разі каліцтва.
6. Охарактеризуйте санітарно-гігієнічні заходи з охорони праці.
- контроль за впливом виробничих факторів на здоров'я працівників;
- забезпечення санітарно-побутових умов згідно з діючими нормами;
- атестація робочих місць відповідно до їх нормативним актам з охорони праці;
- планування заходів щодо поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці;
- паспортизація санітарно-технічного стану умов праці.
7. Охарактеризуйте лікувально-профілактичні заходи з охорони праці.
Лікувально-профілактичні заходи з охорони праці передбачають відповідні попередній та періодичні медичні огляди працівників, переведення працівників на легшу роботу за станом здоров’я, безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням працівників на роботах з тяжкими і шкідливими умовами праці, відшкодування потерпілому працівникові витрат на лікування, особливі вимоги з охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.
Слід також ознайомитися з законами України «Про охорону здоров’я населення» та «Про охорону навколишнього середовища».
Лікувально-профілактичні заходи:
- надання медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків на виробництві;
- контроль за здоров'ям працюючих протягом їхньої трудової діяльності;
- лікувально-профілактичне харчування працівників, які працюють на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці;
- проведення медичних оглядів працівників (попередніх та періодичних);
- дотримання охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів;
- відшкодування потерпілому працівнику витрат на лікування, протезування, придбання транспортних засобів та інші види медичної допомоги.
8. Опишіть права працівн на пільги і компенсації за важкі і шкідливі умови праці.
На деяких видах господарської діяльності існує ряд професій, де працівники зазнають негативного впливу шкідливих або небезпечних виробничих чинників на організм. Тому чинне законодавство в таких умовах працюючим передбачає пільги й компенсації, що дають змогу зберігати здоров’я і продовжувати професійну діяльність працюючих. Законодавчо передбачені такі пільги:*скорочена тривалість робочого часу, додаткова оплачувана відпустка, пільгова пенсія, оплата праці у підвищеному розмірі, скорочений час виходу на пенсію; *лікувально-профілактичне харчування (ЛПХ), при розрізному характері робіт грошова компенсація на придбання ЛПХ, молока або рівноцінних продуктів; *додаткові перерви працюючим в умовах високої температури понад +30 °С і інфрачервоного випромінювання для збереження нормального теплового балансу; *спеціальні перерви для обігріву і відпочинку при виконанні робіт на відкритому повітрі або в неопалюваних приміщеннях в холодну пору року; *спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.
Крім вказаного роботодавець може додатково за власні кошти встановлювати пільги і компенсації не передбачені законодавчими нормативами. При зміненні терміну дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець має не пізніше ніж за 2 місяці письмово проінформувати працівника про зміну виробничих умов, розміри відповідних пільг або компенсацій.
9. Охарактеризуйте міжнародне співробітництво України в галузі ОП.
Плідне співробітництво налагоджено між Україною та Міжнародною організацією праці (МОП) - однією з найдавніших міжурядових організацій, створена ще у 1919 році. Україна є членом МОП з 1954 року. Із 181 конвенції, що прийняті на цей час МОП, Україна ратифікувала 50, серед яких найважливіші нормативні акти, які стосуються основоположних прав людини.
Налагоджується співробітництво в галузі ОП України із Європейським Союзом. Так, в рамках програми ТАСІЯ почалася робота над проектом "Сприяння у забезпеченні охорони праці в Украйні (з метою підвищення рівня ефективності)" В рамках Угоди про співробітництво в галузі ОП фахівців з України разом із фахівцями інших держав.
СНД проводять спільну роботу щодо удосконалення Системи стандартів безпеки праці, узгодження та розробки нормативної бази в галузі охорони праці для країн СНД.
10. Опишіть відповідальність за порушення вимог законодавчо-нормативних документів з охорони праці.
За порушення законодавства про охорону праці Законом України визначена відповідальність. Відповідальність і підприємства (власника), і працівників. ЇЇ види:
Дисциплінарна регулюється КЗпП і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.
Матеріальна передбачає відшкодування збитків, заподіяних підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку чи професійного захворювання.
Адміністративна – це відповідальність посад осіб чи працівників перед органами Держнагляду. Порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів з ОП тягне за собою штраф у розмірах: з працівників – від 2 до 5 неоподаткованих мінімумів громадян; з посадових осіб підприємств, організацій – власників підпр, уповноважених осіб – від 5 до 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Державні інспектори розглядають справи про адміністративні порушення та накладають адміністративні стягнення. Підприємство також сплачує штраф за кожний нещасний випадок на виробництві та кожен випадок професійного захворювання, що сталися з його вини, а саме в разі: *нещасного випадку, що не призвів до стійкої втрати працездатності – середньомісячного заробітку потерпілого за період його тимчасової непрацездатності; *нещасного випадку, що призвів до стійкої втрати працездатності та професійного захворювання – половина середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної захворюваності; *смерті потерпілого – у розмірі дворічного заробітку потерпілого.
Кримінальну Кримінальний Кодекс України передбачає покарання за злочини в галузі ОП, передбачені ст. 135 „Порушення вимог законодавства про охорону праціˮ, ст. 218 – 220 „Порушення правил при проведенні будівельних робітˮ. Згідно зі ст. 135 порушення, що створювало небезпеку для життя або здоров’я громадян, - карається виправними роботами до одного року або штрафом до 15 мінімальних розмірів заробітної плати. Те саме діяння, якщо воно спричинило нещасні випадки з людьми – карається позбавленням волі на термін д 4-х років. Суб’єктом злочину може бути посадова особа, громадянин – власник підприємства або уповноважені ним особи, на яких законом або на підставі закону, наказу, посадової інструкції.
11. Опишіть систему управління охороною праці на державному рівні.
Відповідно до закону "Про охорону праці" управління ОП на державному рівні здійснює створена при КабМіні Національна Рада з питань безпеки життєдіяльності, що розробляє і проводить заходи зі створення цілісної системи державного управління охороною життя людей на виробництві і профілактики побутового травматизму. Очолює Національну Раду з питань безпеки життєдіяльності перший віце-прем'єр-міністр України. Рішення Національної Ради та її бюро, обов'язкові для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, організацій та громадян.
Загальнодержавні завдання та функції управління охороною праці покладені на ряд структурних органів Кабінету Міністрів.
Державний комітет з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) є урядовим органом державного управління, що діє в складі Кабінету Міністрів.
Основними завданнями Держохоронпраці є:
• комплексне управління охороною праці на державному рівні;
• реалізація державної політики у сфері охорони праці та виробничої безпеки, державний нагляд за дотриманням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів, що стосуються безпеки, гігієни праці виробничого середовища;
• проведення експертизи проектної документації та видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об'єктів і засобів виробництва підвищеної небезпеки.
Міністерство охорони здоров'я України - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, що здійснює управління, нагляд і контроль за дотриманням санітарного законодавства та забезпеченням охорони здоров'я працівників.
Міністерство праці та соціальної політики України виконує державну експертизу умов праці, контроль за якістю проведення атестації робочих місць, установлює їхню відповідність чинним нормативним актам з охорони праці.
Міністерство надзвичайних ситуацій України здійснює державне управління у сфері пожежної безпеки.
Міністерство екології та природних ресурсів є спеціально уповноваженим державним органом управління у сфері ядерної безпеки.
12. Опишіть систему управління охороною праці на рівні підприємства.
Системою управління охороною праці (СУОП) на підприємстві є складовою частиною, підсистемою загальної системи управління підприємства, бо лише за високого рівня охорони праці може бути забезпечене ефективне виконання завдань, що стоять перед підприємством. Управління являє собою сукупність дій, спрямованих на підтримання та поліпшення функціонування об’єкта відповідно до існуючої програми чи мети функціонування.
В процесі управління орган управління отримує певну інформацію про стан об’єкта управління та стан навколишнього середовища, в якому він перебуває. На основі цієї інформації виробляється рішення, за яким здійснюється вплив на об’єкт управління.
Метою СУОП є: *забезпечення безпеки, *збереження здоров’я та працездатності людини під час трудової діяльності. Функція управління — це комплекс взаємопов’язаних видів діяльності, що здійснюються суб’єктом управління при цілеспрямованому впливі на об’єкт управління. Управління охороною праці забезпечує виконання таких функцій:
1. Організація і координація робіт з охорони праці;
2. Аналіз і оцінка стану умов праці;
3. Планування робіт з охорони праці;
4. Стимулювання забезпечення високого рівня охорони праці;
5. Контроль стану охорони праці.
Потрібно зазначити, що УОП має включати виконання таких основних завдань: *навчання працівників безпеці праці та пропаганда питань охорони праці; *забезпечення безпеки виробничого обладнання; *забезпечення безпеки виробничих процесів; *забезпечення безпеки будівель та споруд; *нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; *забезпечення працівників засобами індивідуального захисту; *забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працівників; *організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників; *санітарно-побутове обслуговування працівників; *професійний відбір працівників за певними спеціальностями.
При виконанні зазначених завдань власник (уповноважений ним орган) має керуватися такими статтями як 153, 160, 161, 163—168 Кодексу Законів про працю України, Законом України «Про охорону праці», а також нормативними актами з перелічених питань.
13. Опишіть діяльність служби охорони праці на об’єкті господарювання.На підпр (у виробничих або науково-виробничих об’єднаннях) при чисельності працюючих від 51 до 500 осіб (невиробнича сфера — від 101 до 500 осіб) службу охорони повинен представляти один спеціаліст. На підпр, де використ вибухові матеріали або сильнодіючі отруйні речовини, у такій службі має бути два спеціалісти.
Служба охорони праці організовує:― забезпечення працівників нормативними актами з охорони праці; ― паспортизацію цехів, ділянок, робочих місць щодо відповідності їх вимогам ОП; ― облік, аналіз нещасних випадків, профзах-нь і аварій, а також шкоди від цих подій; ― підготовку статистичних звітів підприємства з питань охорони праці; ― розробку перспективних та поточних планів роботи підприємства; ― роботу методичного кабінету ОП, пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій; ― допомогу комісії з питань охорони праці підприємства в опрацюванні необхідних матеріалів і реалізації її рекомендацій; ― підвищ кваліфікації й перевірку знань посадових осіб з питань охорони.
Служба охорони праці бере участь у: ― розслідуванні нещасних випадків та аварій; ― роботі комісії з питань охорони праці підприємства;― роботі комісії по введенню в дію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об’єктів, відремонтованого або модернізованого устат-ня;― розробці положень, інструкцій, ін нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підпр; ― роботі постійно діючої комісії з питань атестації роб місць за умовами праці.
Служба охорони праці контролює:― дотримання чинного законодавства;
― виконання приписів органів державного нагляду; ― відповідність нормат актам про охорону праці машин, механізмів та ін; ― вчасне проведення навчання й інструктажу працюючих, атестації посадових осіб; ― забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту; ― викор праці неповнолітніх, жінок та інвалідів згідно з чинним зак-вом;― проходження медичних оглядів працівників; ― виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, визначених у актах розслідування.
14. Опишіть порядок проведення навчання з питань охорони праці.Закон України "Про охорону праці" вимагає, щоб усі працівники при прийомі на роботу і періодично в процесі трудової діяльності проходили на підприємстві навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж перевірку знань з охорони праці, забороняється.
Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань. Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків періодично один раз на три роки проходять навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охороною праці.
Для перевірки знань працівників з охорони праці на підприємстві утворюється постійно діюча комісія. Особам, які при перевірці знань з питань охорони праці показали задовільні результати, видаються посвідчення. При незадовільному результаті протягом одного місяця призначається повторна перевірка знань працівника . Якщо наступна перевірка також покаже незадовільний результат, то буде вирішуватись питання про працевлаштування працівника на іншому робочому місці Працівники, які мають перерву в роботі за професією більше одного року, проходять навчання з охорони праці до початку самостійної роботи
Допуск до самостійної роботи дозволяється тільки після вступного інструктажу, навчання, перевірки теоретичних знань, первинного інструктажу на робочому місці, стажування і набуття навичок безпечних методів праці
За характером і часом проведення інструктажі з питань ОП поділяються на: вступний; первинний; повторний; позаплановий; цільовий.
Записи про проведення інструктажів робиться особою, яка проводила інструктаж, в журналі реєстрації інструктажів з охорони праці. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.
15. Опишіть права та обов’язки уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці.
Дія-сть уповноважених відбув на підставі Положення про роботу уповнов найманими працівниками осіб з питань охорони праці. Уповноважені з питань охорони праці обираються на загальних зборах (конференції) колективу підпр або цеху, дільниці з числа досвідчених та ініціативних праців на строк дії повноважень органу самоврядування труд колективу.
Свої обов'язки уповноважені з питань охорони праці виконують, як правило, в процесі виробництва, безпосередньо на своїй дільниці, зміні, бригаді. Уповноважені з питань охорони праці не менше одного разу на рік звітують про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу, котрим вони обрані.
Здійснюють контроль за:- виконанням вимог законодавства з охорони праці; - забезпеченням працівників інструкціями, положеннями з охорони праці, які діють у межах підприємства, та додержанням їхніх вимог працівниками; - своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків та професійних захворювань; - використ фонду охорони праці підприємства за його призначенням та ін.
Уповноважені з охорони праці мають право:
- безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, додержання працівниками актів з ОП на об'єктах підпр чи вир-го підрозділу, колектив якого їх обрав;
- вносити в спеціально заведену для цього книгу обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції щодо усунення виявлених порушень;
- вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на роб місці у разі створення загрози життю або здоров'ю працюючих;
- вносити пропозиції про притягнення до відповідальності працівників, які порушують нормативні акти з охорони праці.
Гарантії для уповнов з ОП щодо звільнення їх з роботи з ініціативи роботодавця або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності передбачається у колективному договорі. Уповноважений може бути відкликаний до закінчення терміну своїх повноважень у разі незадовільного їх виконання тільки за рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу, який його обирав.
16. Опишіть головні вимоги до охорони праці жінок.
Особлива увага в законодавстві приділяється охороні праці жінок.
Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких (не пов'язаних з фізичною працею або робіт з санітарного та побутового обслуговування).
Гранично допустиме навантаження для жінок при переміщенні вантажів почергово з іншою роботою (до 2 разів на годину) складає 10 кг, а переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни - 7 кг. Загальна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні - 350 кг, а з підлоги - 175 кг .
Не допускається залучати до робіт в нічний час (з 22 до 6 год. ранку), надурочних робіт, робіт у вихідні дні та направляти у відрядження вагітних жінок і матерів, що годують грудьми, а також жінок, які мають дітей віком до трьох років. Жінки з дітьми 3 - 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди. Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи, переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за місцем попередньої роботи до досягнення дитиною віку трьох років.
Перед відпусткою по вагітності і пологами жінці, за її заявою, надається щорічна відпустка залежно від стажу роботи на даному підприємстві. Крім відпустки по вагітності, жінці, за її заявою, надається частково оплачувана відпустка до досягнення дитиною віку трьох років. За час відпустки зберігається місце роботи (посада) і виплачується допомога з держстрахування. Жінкам, що мають дітей у віці до півтора років, надаються, крім загальної перерви для відпочинку, додаткові перерви для годування дитини не рідше ніж через три години тривалістю не менше від 30 хв. кожна. Ці перерви включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.
Не допускаються звільнення з ініціативи підприємства вагітних жінок, жінок що мають дітей у віці до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини до 14 років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
17. Опишіть головні вимоги до охорони праці інвалідів.
Охорона праці інвалідів зобов'язує керівника підприємства у випадках, передбачених законодавством, організовувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановлювати неповний робочий день або неповний робочий тиждень і створювати пільгові умови праці на прохання інвалідів.
Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час без їх згоди не допускається.
Керівники підприємств, на яких працюють інваліди, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
18. Охарактеризуйте державний нагляд та громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці.
Нагляд і контроль за додержанням зак-ства про працю - це дія-сть компетентних держ і громад органів, спрям на перевірку відповідності законодавству дій роботодавців, попередження і виявл правопорушень, притягнення винних у порушенні труд прав праців до юридичної відп-сті.
Трудове законодавство не розмежовує нагляд і контроль, оскільки вони здійсн нерозривно. Проте між ними можна виділити деякі відмінності.
Нагляд виконується суб'єктом, не пов'язаним із об'єктом нагляду відносинами підпорядкування. Контроль може відбуватися і щодо підпорядкованих суб'єктів. Повноваження наглядових органів мають владний характер і зумовлюють, як правило, прийняття індивідуального акта реагування, спрямованого на припинення порушення, подолання його наслідків. Контрольна діяльність має організаційно-управлінський характер, тому акти реагування органів контролю можуть видаватися і за відсутності правопорушень.
Наглядом і контролем охоплено всі аспекти застосування праці, не обмежуючись виключно труд відносинами. За змістом наглядова і контрольна діяльність поділяється на загальний нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства, а також нагляд і контроль у сфері охорони праці.
Осн сферами нагляду і контролю є встановлення умов праці та їх застосування. Під час перевірки стану застосування чинного законодавства та умов праці особлива увага приділяється відповідності індивідуальних актів роботодавця вимогам нормативно-правових (у тому числі локальних) актів про працю.
19. Опишіть склад, функції та права комісії з охорони праці на підпр.
Створюється комісія профкомом на період його повноважень для допомоги профкому в проведенні громадського контролю з охорони праці. До складу Комісії від роботодавця включаються: спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу - працівники усіх професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілки (профспілок).
Комісія з ОП керуючись законодавчими документами перевіряє і аналізує (функції):
*стан охорони праці на робочих місцях, вимагає від адміністрації створення здорових і безпечних умов праці на виробництві; *правильність витрат коштів на заходи з охорони праці; *причини виробничого травматизму і профзахворювань та безпосередньо бере участь у розслідуванні нещасних випадків; *якість проведення інструктажів і навчання з охорони праці, наявність посвідчень і нарядів – допусків на право виконання робіт підвищеної небезпеки.
Комісія має право: - звертатися до роботодавця, органу самоврядування з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;
- створювати робочі групи з числа членів комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці із залученням до їх складу фахівців, експертів;
- одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету необхідну інформацію;
- здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань ОП;
- знайомитись з будь-якими матеріалами з питань ОП, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;
- вільного доступу на всі дільниці виробництва і обговорення з працюючими питань охорони праці.
20. Охарактеризуйте права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві та порядок їхнього забезпечення роботодавцем.
Умови працi на робочому мiсцi, безпека технологiчнихпроцесiв, машин та iншихзасобiв виробництва, стан засобiв захисту, що використовується працiвником, а також санiтарно-побутовi умови повиннiвiдповiдати вимогам про охорону працi.
Працiвник має право вiдмовитисявiд дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуацiя, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, якi його оточують, i навколишнього середовища. Факт наявностi такої ситуацiїпiдтверджуєтьсяспецiалiстами з охорони працiпiдприємства з участю представника профспiлки i уповноваженого трудового колективу, а в разi виникнення конфлiкту - вiдповiдним органом державного нагляду за охороною працi з участю представника профспiлки.
За перiод простою з цих причин не з вини працiвника за ним зберiгаєтьсясереднiйзаробiток.
Працiвник має право розiрвати трудовий договiр за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону працi, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працiвниковi виплачується вихiдна допомога в розмiрi, передбаченому колективним договором, але не менше тримiсячногозаробiтку.
Працiвникiв, якi за станом здоров'я потребують надання легшої роботи, власник повинен вiдповiдно до медичного висновку перевести, за їх згодою, на таку роботу тимчасово або без обмеження строку.
Оплата працi при переведеннiпрацiвникiв за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу або виплата їм допомоги по соцiальному страхуванню провадяться згiдно з законодавством.
На час зупинення експлуатацiїпiдприємства, цеху, дiльницi, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду чи службою охорони працi за працiвникамизберiгаєтьсямiсце роботи.
21. Опишіть порядок здійс атестації робочих місць за умовами праці.
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці
1. Атестація роб місць за умовами праці (надалі — атестація) проводиться на підпр і в організаціях незалежно від форм власності й господ-ня, викорис-не обладнання, сировина та матеріали є шкідливими і небезпечними.
2. Осн мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення в несприятливих умовах.
3. Атестація провод згідно з цим Порядком та Методичними рекомендаціями робочих місць за умовами праці, затверджуваними Мінпраці і МОЗ.
4. Атестація провод атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
5. До проведення атестації можуть залучатися проектні та науково-дослідні організації, технічні інспекції праці профспілок, інспекції Держгіртехнагляду.
6. Атестація робочих місць передбачає:
*установлення факторів несприятливих умов праці; *санітарно-гігієнічне дослідження виробничого середовища; *установлення ступеня шкідливості за гігієнічною класифікацією; *обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими; *визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення; *складання переліку робочих місць з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; *аналіз реалізації заходів на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
7. Санітарно-гігієнічні дос-ня факторів виробничого середовища і трудового процесу проводиться санітарними лабораторіями підприємств і організацій.
8. Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ.
9. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників затверджується наказом і зберігається протягом 50 років.
10. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв.
Клопотання підприємств та організацій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 після попереднього їх розгляду органами Державної експертизи умов праці вносяться до Мінпраці, яке готує та подає пропозиції до Кабінету Міністрів України.
22. Дайте гігієнічну класифікацію умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.
Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях.
Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на чотири класи:
1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, за яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.
2 клас - допустимі умови праці - характериз такими рівнями чинників виробн середовища і трудо процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються впродовж регламентованого відпочинку
3 клас - шкідливі умови праці - характериз наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого
4 клас - небезпечні (екстремальні) - умови праці, що характери такими рівнями шкідливих чинників виробн середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.
Трудовий процес визначається показниками важкості та напруженості праці. Важкість праці відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характериз фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальною кількістю стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпуса, переміщенням у просторі тощо.
Напруженість праці відображає навантаження переважно на ЦНС, органи чуттів, емоційну сферу працівника і оцінюється за показниками, що характеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, монотонність та режими праці.
23. Опишіть порядок опрацювання, узгодження і затвердження нормативно-правових актів з охорони праці.
Нормативні акти про охорону праці, що підлягають затвердженню трудовим колективом, опрацьовуються власником разом з відповідними громадськими організаціями. Нормативні акти підпр повинні відповідати чинному законодавству України, вимогам держ міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці. Роботи по опрацюванню та тиражуванню нормативних актів підприємства про охорону праці фінансує власник.
Порядок опрацювання, узгодження, затвердження нормативних актів підприємства такий.
1. Опрацювання нормативних актів про охорону праці здійснюється відповідно до наказу власника підприємства, яким визначаються конкретні строки, виконавці та керівник розробки.
2. До опрацювання проекту нормативного акту залучаються фахівці підрозділів підприємства, до компетенції яких відноситься питання, кваліфіковані спеціалісти у галузі охорони праці та з правових питань, представники профспілки та інших громадських об'єднань, уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці та члени комісії з питань охорони праці підприємства. У разі необхідності власник може на договірній основі залучити до опрацювання проекту нормативного акту спеціалістів сторонніх організацій.
3. Посадова особа, яка призначена керівником розробки проекту нормативного акта, готує пропозиції щодо організації та етапів роботи над проектом, складає план опрацювання нормативного акта. План затверджується власником.
4. Опрацюванню проекту нормативного акту передує підготовча робота (збір необхідних матеріалів, вивчення державних нормативних актів про охорону праці, типових документів та раніше виданих нормативних актів підприємства з даного питання, узагальнення зауважень та пропозицій, що надійшли в ході підготовки тощо).
5. Структура, побудова, оформлення і викладання змісту нормативного акта повинні відповідати вимогам стандарту про оформлення документів, інших нормативних актів з цих питань та забезпечувати правильне розуміння та застосування акта.
6. Проект нормативного акта підприємства про охорону праці підлягає узгодженню із службою охорони праці цього підприємства і юрисконсультом.
7. Узгодження і затвердження змін до нормативного акта або прийняття нового акта за результатами перегляду чинного здійснюються в порядку, передбаченому пунктами 1.-6. Власник повинен встановити порядок реєстрація та обліку нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства.
24. Опишіть види інструктажів з питань ОП та порядок їхнього провед.
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці;
Вступний інструктаж з питань ОП провадиться з усімапрацівн, які щойно прийняті на постійну чи тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади. ВІпроводить спеціаліст з охорони праці. Запис про проведВІ робиться в спец журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу.
Первинний інструктаж провадиться на роб місці до початку роботи з праців, новоприйнятим на підприємство постійно чи тимчасово; з праців, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; з праців, який виконуватиме нову для нього роботу; ПІпровадиться індивід або з групою осіб спец фаху за програмою, складеною з урахув вимог відповід актів про ОП, техн документації і орієнтовного переліку питань перв інструктажу.
Повторний інструктаж провадиться на роб місці з усіма працівн: на роботах з підвищ небезпекою один раз у квартал, на інших роботах - один раз на півріччя. Він провадиться індивід або з групою працівн, які викон однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.
Позаплановий інструктаж: провадиться з працівн на роб місці або в кабінеті ОП при введенні в дію нових або переглянутих норм актів про ОП, а також при внесенні змін та доповнень до них; ПІ провадиться індивід або з групою праців спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визнач в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.
Цільовий інструктаж провадиться з працівн при виконанні разових робіт, не пов'язаних з їх безпосередніми обов'язками за фахом (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами підприємства тощо);
Первин, повтор, позаплан і цільов інструктажі провод безпосередньо керівник робіт. Інструктажі завершуються перевіркою знань усним опитуванням за допомтехн засобів навчання, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж.
Про провед всіх видів інструктажу, стажування та допуску до роботи особа, яка провод інструктаж, робить запис до журналу. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою. Примірник інструкції з ОП повинен бути виданий працівникові за його професією або вивішений на його робочому місці. Праців, які показали незадовільні знання, повинні протягом одного місяця пройти повторну перевірку знань з питань охорони праці, техногенної безпеки та надзв ситуацій на вир-тві. Особи, які й при повторній перевірці знань показали незадовільні знання, працевлаштовуються згідно з чинним законодавством.
25. Охарактеризуйте рівень виробничого травматизму в Україні.
Причини смертності в Україні показують, що саме нещасні випадки у виробничій та невиробничій сфері є головною причиною смерті людей у працездатному віці.
Кожному працівникові Конституція України гарантує право на охорону життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, а ще – належні та безпечні умови праці, які повинен створити і забезпечити йому роботодавець
До основних причин травматизму відносяться незадовільна організація виконання робіт, неякісне проведення інструктажу, особливо при виконанні робіт підвищеної небезпеки, необережні дії потерпілих, порушення правил дорожнього руху.
Як і раніше найбільша кількість нещасних випадків спостерігається у Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській областях. Це обумовлено багатьма причинами, головною з яких є галузі виробництва, на які орієнтовані регіони.
Вугільна промисловість була і залишається як важливою базовою галуззю економіки України, так і найнебезпечнішою. Видобуток та переробка вугілля в Україні здійснюється переважно у Донецькому, Львівсько-Волинському вугільних та Придніпровському буровугільному басейнах. Це якраз і зумовлює такий високий показник травматизму в Донецькій області, який перевищує всі інші регіони.
Травматизм на підприємствах машинобудівельної галузі знову збільшився, однак слід відмітити, що інциденти смертельного травматизму зменшились. Головна причина травматизму в цій галузі - зношеність обладнання на підприємствах - понад 60%.
Ріст рівня травматизму в агропромисловому комплексі обумовлений, в першу чергу, неналежним функціонуванням на підприємствах системи управління охороною праці, непрофесійною підготовкою кадрів.
Виробничий травматизм спостерігатиметься завжди. Незважаючи на оновлення устаткування, покращення умов праці, помилкові дії внаслідок втоми працівника, неуважності залишатимуться завжди
Знизити травматизм можна також завдяки підвищенню рівня технології та контролю за виконанням інженерно-технічними працівниками своїх функціональних обов'язків та підвищуючи рівень промислової безпеки шляхом економічного стимулювання роботодавців щодо створення працівникам належних безпечних умов праці.
Для безпечного ведення робіт та особистого захисту всі працівники повинні володіти спеціальними знаннями з питань охорони праці.
26. Опишіть фізичні, хімічні та біологічні чинники виробничого середовища.
Згідно з державним стандартом шкідливі і небезпечні чинники за природою їх впливу поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.
До фізичних чинників належать:
1. рухомі машини та механізми,
2. підвищена або низька температура повітря,
3. підвищений рівень шуму або вібрації,
4. небезпечний рівень напруги в електричній мережі,
5. відсутнє або недосконале природне освітлення,
6. гострі краї, зазубреність і шорсткість поверхонь
7. розташування робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі або підлоги;
Хімічні чинники поділяються:
а) за характером впливу на органом людини на: подразнюючі; токсичні; сенсибілізуючі; канцерогенні; мутагенні; такі, що впливають на репродуктивну функцію.
б) за шляхами проникнення в організм людини вони бувають такими, що діють через: органи дихання; шлунково-кишковий тракт; шкіряні покрови і слизові оболонки.
Біологічні чинники включають біологічні об’єкти, дія яких на організм працюючих може призвести до травм або захворювання. До біологічних чинників належать:
а) макроорганізми (рослини і тварини);
б) мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, грибки, коки, бацили і т. ін.).
27. Опишіть чинники напруженості та важкості трудового процесу.
Критерієм фізич навантаження на організм людини в процесі праці є важкість (тяжкість) праці; критерієм навантаження на нервову систему є напруженість праці.
Важкість (тяжкість) праці – характер-ка труд дія-сті людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м'язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження. Фізична важкість для працівн визначається, як правило, роб положенням, характером робочих рухів, ступенем напруження фізіологічних функцій, процесом зниження витривалості, завантаженістю робочого дня.
Напруженість праці – характ-ка труд процесу, що відображає навантаження переважно на НС. Напруженість праці визначається ступенем складності завдання; характером виконуваної роботи; сенсорним навантаженням (зорові, слухові аналізатори); емоц навантаженням, монотонністю навантаження; щільністю роб дня.
1. Санітарно-гігієнічні чинники - мікроклімат (т-ра, вологість повітря, шв руху повітряного потоку), освітленість роб місця, рівень шуму, інтенсивність забруднення повітря пиловими частками (запиленість), хімічними компонентами (загазованість), наявність у зоні виконання роботи ультразвуку, УВЧ, радіаційних джерел і т. п. Гігієна праці докладно розглядає цю групу факторів і розробляє нормативи гранично допустимих рівнів відповідних показників, а також розробляє комплекс заходів, спрямованих на профілактику та боротьбу з існуючим несприятливим чинником зовн середовища.
2. Психофізіол фактори - це велика група чинників, що включає характер режиму праці та відпочинку, важкість і напруженість праці, робочі пози, величину навантаження на кісткову мускулатуру, на ЦНС, на вищі відділи мозку, інтенсивність завантаження мозку надходить інформацією, характер прийняття рішень, ступінь ризику.
3. Соц-екон фактори - це група чинників, що включає соц захищеність працюючого, його заробітну плату, купівельні спроможності, забезпеченість будинками відпочинку, дитячими садками, школами, тривалість відпустки і т. д.
4. Естетичні чинники - інтер'єр робочого приміщення, форма, колір вироби, з яким доводиться працювати, форма, колір, фасон робочого одягу і т. п.
28. Опишіть вимоги до освітлення виробничого середовища.
Для створ сприятумов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнпрофзах-нь, нещасних випадків і сприяли підвищ продукт праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наст вимогам:
1. створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;
2. забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;
3. не створювати засліплювальної дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;
4. не ств на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);
5. повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;
6. не створювати небезпечних та шкідливих виробничих чинників (шум, теплові і випромінювання, небезпека ураження струмом, пожеж та вибухонебезпека світильників);
7. повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.
29. Охарактеризуйте мікроклімат виробничого середовища.
Мікроклімат вироб середовища - це клімат внутрішн середовища цих приміщень, який визначається діючими організм людини поєднаннями т-ри, вологості і шв руху повітря, а також температури навколишніх поверхонь.
Мікроклімат характеризт-рою повітря, його вологістю і швидкістю руху, а також інтенсивністю теплового випромінювання. Тривалий вплив на людину несприятливих метеорологічних умов різко погіршує його самопочуття, знижує продуктивність праці і призводить до захворювань.
Висока т-ра повітря сприяє швидкій стомлюваності працюючого, може призвести до перегрівання організму, теплового удару. Низька т-ра повітря може викликати місцеве або загальне охолодження організму, може стати причиною простудного захворювання або обмороження.
Вологість повітря значно впливає на терморегуляцію організму людини. Висока відносна вологість при високій т-рі повітря сприяє перегрівання організму, при низькій т-рі ж вона підсилює тепловіддачу з поверхні шкіри, що веде до переохолодження організму. Низька вологість викликає пересихання слизових оболонок шляхів працюючого.
Рухливість повітря ефективно сприяє тепловіддачі організму людини і позитивно проявляється при високих температурах, але негативно низьких.
Для створення нормальних умов праці у виробничих приміщеннях забезпечують нормативні значення параметрів мікроклімату
30. Опишіть заходи з електробезпеки на об’єкті господарювання.
Виділяють три системи засобів і заходів забезпечення електробезпеки:
- система технічних засобів і заходів;
- система електрозахисних засобів;
- система організаційно-технічних заходів і засобів.
Згідно з вимогами нормативних документів, безпека електроустановок забезпечується наступними основними заходами:
1) недоступністю струмоведучих частин;
2) належної, а в окремих випадках підвищеної (подвійний) ізоляцією;
3) заземленням або занулением корпусів електрообладнання і елементів електроустановок, які можуть опинитися під напругою;
4) надійним і швидкодіючим автоматичним захисним відключенням;
5) застосуванням знижених напружень (42 В і нижче) для живлення переносних струмоприймачів;
Для забезпечення електробезпеки на підприємствах застосовують такі технічні способи та засоби захисту: захисне заземлення, занулення, застосування малих напруг, контроль ізоляції обмоток, засоби індивідуального захисту та запобіжні пристосування, захисні пристрої, що вимикають.
Захисне заземлення - це навмисне електричне з'єднання з землею або її еквівалентом металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою.
Занулення - це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою.
Мала напруга - напруга не більше 42 В, що застосовується з метою зменшення небезпеки ураження електричним струмом.
Ізолювання робочого місця - це комплекс заходів щодо запобігання виникнення ланцюга струму людина-земля і збільшення значення перехідного опору в цьому ланцюзі.
Захисне відключення - це швидкодіюча захист, що забезпечує автоматичне відключення електроустановки при виникненні в ній небезпеки ураження електричним струмом.
31. Опишіть заходи пожежної профілактики на об’єкті господарювання.
Заходи з протипожежного захисту регламентуються законом "Про пожежну безпеку", стандартами, будівельними нормами і правилами, правилами пожежної безпеки.
Система пожежної безпеки складається з комплексу соціальних, організаційних, науково-технічних і правових заходів, сил і засобів пожежної служби, спрямованих на попередження та ліквідацію пожеж.
Заходи з пожежної профілактики поділяються на організаційні, технічні, режимні, експлуатаційні.
Організаційні заходи передбачають правильну експлуатацію устаткування будівель, території, своєчасний інструктаж працюючих з пожежної небезпеки, проведення занять з пожежно-технічного мінімуму, створення добровільних пожежних дружин, перевірку їх готовності до пожежогасіння, тренування, створення пожежно-технічних комісій та ін
До технічних заходів відноситься дотримання протипожежних норм і правил при конструюванні та проектуванні будівель, обладнання, утримання в справному стані устаткування, суворий контроль за дотриманням правил експлуатації обладнання
Заходи режимного характеру регулюють режим і правила роботи. Куріння допускається тільки у спеціально відведених місцях, обладнаних урнами і ємностями з водою. У цих місцях повинні бути вивішені написи "Місце для куріння".
Експлуатаційними заходами є своєчасні ремонти, огляд, випробування обладнання.