Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 1
|
[1] Зміст
[2] [2.1] 1.1. Цілі цінової політики
[2.2]
[2.3]
[2.4]
[2.5] [2.6] 1.6. Встановлення остаточної ціни
[2.7]
[3] [3.1] 2.1. Базовий рівень цін і купівельна поведінка аптечної клієнтури
[3.2]
[3.3]
[4] [4.1] 3.1. Види державного регулювання цін на ЛП
[4.2]
[4.3]
[4.4] [4.5] 3.5. Становлення вітчизняної системи реімбурсації
[5] [5.1] 4.1. Мета та складові пілотного проекту
[5.2]
[5.3]
[5.4]
[6]
[7] |
Вступ
Кількісною мірою споживчої вартості товару на ринку є його ціна.
Цінова політика повинна визначати відпускні і роздрібні ціни, регулювати увесь процес ціноутворення, визначення первинної ціни продукції, що випускається, і коригування її в перспективі.
Відпускна ціна - ціна, вживана підприємствами-виготівниками в розрахунках з усіма покупцями, за винятком населення.
Ціноутворення безпосередньо впливає на положення товару на ринку.
Ціноутворення - елемент маркетингової політики, який визначає ціни на продукцію (роботи, послуги), пропоновані споживачам.
Ціна - це економічне поняття, існування і важливість якого не треба пояснювати і доводити. З малих років, як тільки людині доводиться спостерігати, або самому брати участь в купівлі - продажі, він на побутовому рівні сприймає, що таке ціна, і яку важливу роль вона грає в життя в цілому.
Висока ціна означає, що річ дорога і її купівля вимагає великих грошових витрат, низька ціна - дешевизну і менше навантаження на кишеню покупця. Але ціна, а точніше ціни, уся їх сукупність являють собою не лише індивідуальну, особисту, а і громадську, соціальну категорію. Вони регулюють як окрему купівлю і продаж товарів споживачам, так і економічні процеси в цілому, включаючи виробництво, розділення товарів, обмін або використання благ, надання послуг.
Таким чином, ціна є важливою складовою ринку в цілому. Метою цієї курсової роботи є вивчення поняття «ціна» з точки зору маркетингу, особливостей процесу ціноутворення, чинників на нього що впливають, варіанти цінової політики підприємства, державне регулювання цін на лікарські препарати, а також провести дослідження особливостей ціноутворення на лікарські препарати що входять пілотний проект.
Основні цілі підприємницької діяльності, досягненню яких покликане служити ціноутворення, представлені нижче.
Подальше існування фірми - стає основною метою фірми, якщо на ринку існує багато виробників, гостра конкуренція або різко міняються переваги споживачів. Для того, щоб продовжити виробництво і ліквідовувати запаси, підприємства прибігають до зниження цін на свою продукцію. При цьому прибуток втрачає свою значущість. До того моменту, доки понижені ціни покривають витрати, підприємство може ще деякий час продовжувати свою діяльність.
Короткострокова максимізація поточного прибутку - підприємства проводять аналіз попиту і витрат, виходячи з різних цін на свою продукцію, і вибирають таку ціну, яка здатна забезпечити максимальний вступ поточного прибутку і грошових коштів, а також максимізувати відшкодування витрат.
При реалізації цієї мети, робиться акцент на короткострокове отримання прибутку і не враховуються довгострокові перспективи.
Максимізація обороту - вибирають таку ціну, яка здатна максимально збільшити оборот. Така стратегія дає позитивні результати, якщо продукція робиться корпоративно і досить складно визначити комплексну структуру і функцію витрат. В цьому випадку досить визначити лише функцію попиту. Реалізувати цю мету можна шляхом встановлення відсотка комісійних від об'єму продажів.
Максимальне збільшення збуту - збільшення об'єму збуту може привести до зниження витрат на одиницю продукції і в перспективі - до збільшення прибутку. Враховуючи чутливість ринку до рівня цін, встановлюється найбільш низька ціна. Подібний підхід носить назву «Цінова політика наступу на ринок» .
Необхідно враховувати, що політика низьких цін може дати бажаний результат тільки за наявності наступних умов:
«Зняття вершків»з ринку за допомогою встановлення високих цін - застосовується для товарів-новинок, які випускаються на ринок за максимально високими цінами. При цьому робиться акцент на явні переваги новинки в порівнянні з товарами конкурентів. В даному випадку підприємства орієнтуються на споживачів, які надають велике значення новим товарам і готові купувати їх навіть за високою ціною. Якщо в цільовій групі, яка готова платити високу ціну, настає насичення, то ціна знижується для того, щоб притягнути до себе наступний сегмент споживачів.
Отримуваний прибуток перевищує середній рівень, оскільки підприємство реалізовувало перші партії своєї продукції за більш високими цінами. Ця частина продажів, помножена на різницю між максимальною і нормальною ціною, називається «вершками». При реалізації цієї мети попит має бути нееластичним по відношенню до ціни, а також бажана відсутність конкуруючих фірм.
Завоювання лідерства за показниками якості товару підприємство може поставити собі метою домагатися того, щоб товар, що випускається, був самим високоякісним з усіх пропонованих на ринку. Зазвичай це вимагає встановлення на нього високої ціни, для того, щоб покрити витрати по досягненню високої якості і проведенню дорогих НІОКР.
Будь-яка ціна, призначена підприємством, позначається певним чином на рівні попиту на продукцію, що реалізовується.
При реалізації звичайних товарів попит і ціна знаходяться в обернено пропорційній залежності. При реалізації престижних товарів, спостерігається наступна ситуація: при початковому встановленні високих цін попит мінімальний. Далі при зниженні ціни попиту поступово збільшується, досягаючи свого максимуму при певних значеннях. На практиці ж дані криві схильні до постійних змін внаслідок впливу конкуренції, рекламних заходів, появи товарів замінників, а також інших чинників зовнішнього і внутрішнього середовища.
Кількісно реакцію попиту на зміну ціни можна визначити за допомогою коефіцієнта еластичності попиту за цінами (Ец):
Ец = Іп / Іц
де:
Іп - процентна зміна кількості продукції, що реалізовується;
Іц - процентна зміна ціни.
На підставі аналізу і динаміки Ец можна зробити загальні висновки про залежність процесу реалізації продукції від споживчого попиту і можливі дії підприємства і його конкурентів в області цін.
Якщо підприємство робить реалізацію товарів, попит за цінами на які еластичний (Ец > 1), то збільшення виручки підприємства можливе тільки за рахунок зниження цін або модернізації продукції, яка приведе до зменшення еластичності попиту.
Якщо підприємство робить реалізацію товарів, попит за цінами на які нееластичний (Ец < 1), то, піднімаючи ціни, підприємство збільшує загальну виручку від продажів.
При одиничній еластичності (Ец = 1) зміна ціни на продукцію не впливає на загальний об'єм отримуваної виручки. Проте така ситуація нестійка, оскільки навіть незначна зміна кон'юнктури ринку порушує баланс одиничної еластичності.
Прийоми оцінки попиту
Існують два прийоми визначення ціни з урахуванням попиту: дискримінація і по асортиментній групі.
Цінова дискримінація - реалізація практично однакової продукції на різних ринках за цінами, що істотно відрізняються. Вона спостерігається в середовищі взаємозамінних товарів на високомонополізованих ринках. При цьому метою є витягання додаткового прибутку в результаті максимального використання можливостей усіх ринкових сегментів.
Встановлення дискримінаційних цін відбувається в різних формах:
Для того, щоб цінова дискримінація проявила свою ефективність, Необхідна наявність певних умов:
По асортиментній групі товарів - призначення ціни з тією або іншою метою (наприклад, з метою збільшення прибутку, продажів) досягається у рамках усієї асортиментної групи.
Витрати виробництва - витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції. Розрізняють наступні основні види таких витрат.
Постійні витрати - витрати, зроблені незалежно від обсягів виробництва (витрати на зміст будівель, адміністративного апарату і так далі).
Змінні витрати - витрати, безпосередньо пов'язані з обсягом виробництва товарів (витрати на сировину, матеріали, відрядна заробітна плата працівників).
Сума постійних і змінних витрат - це сукупні (повні) витрати, які і утворюють нижню межу ціни.
Прямі витрати виробництва - витрати на конкретну продукцію, які безпосередньо пов'язані з її виробництвом і входять в собівартість.
Непрямі витрати - витрати, які не включаються безпосередньо в собівартість цієї продукції, оскільки вони не обумовлені саме її виробництвом.
Середні витрати - середні величини витрат, що доводяться на один виріб (одиницю продукції) за певний проміжок часу.
Експлуатаційні витрати - витрати, пов'язані із застосуванням і експлуатацією різних транспортних засобів, устаткування виробництва і предметів господарського ужитку.
Для здійснення продуманої цінової політики підприємству необхідно зіставляти структуру витрат з планованими обсягами виробництва і розраховувати короткострокові середні витрати (на одиницю продукції).
Побудова ціни відбувається за принципом «витрати + прибуток», а також через отримання загального об'єму прибутку і беззбитковості.
Встановлення ціни по формулі «витрати + прибуток» грунтовано на калькуляції повної власності продукції (одиниці) з додаванням прибутку як відсотка понад витрати, тобто по рівню рентабельності цього виду товару (робіт, послуг). Перевага такого способу визначення ціни полягає в тому, що витрати виробництва простіше визначити, ніж попит, і методика їх підрахунку проста і зручна.
Необхідно проводити порівняльний аналіз своїх витрат і витрат конкуруючих підприємств. Завданням цього аналізу є зіставлення своєї структури витрат і структури витрат конкурентів, що дає можливість визначити необхідні кроки для оптимізації витрат і стратегій підприємства на перспективу.
На встановлені підприємством ціни, окрім попиту і витрат, роблять певний вплив ціни конкурентів і їх ринкові реакції.
Вивчаючи продукцію конкуруючих підприємств, їх цінові рішення, опитуючи споживачів, необхідно об'єктивно визначати позиції свого товару по відношенню до товарів конкурентів.
Грунтуючись на результатах подібного аналізу, необхідно визначити, чи варто встановлювати більш високу ціну на товар, чим у конкурентів, або, перевагою цього товару буде його нижча ціна. Слід також передбачити цінові реакції або відповідь конкурентів на появу нового товару на ринку.
Таким чином, підприємство користується ціною для позиціонування своєї пропозиції відносно пропозицій конкурентів.
Після визначення і аналізу функції попиту, структури витрат і цін конкурентів можна приймати рішення про ціну власного товару. Для цього необхідно вибрати такий метод ціноутворення, який би в максимальному ступені враховував існуючі обмеження.
Розглянемо основні, найчастіше вживані методи:
Для застосування будь-якого з перерахованих методів є свої підстави, які необхідно враховувати маркетологові при визначенні цін на свої товари.
Метод надбавок (витрати плюс прибуток)
Ціна встановлюється за допомогою додавання до собівартості товару (робіт, послуг) певних націнок.
При використанні цього методу існують певні негативні моменти, оскільки тут не враховуються поточні зміни попиту і конкурентне оточення, і як наслідок, цей метод призводить частенько до неоптимальних цінових рішень. І проте цей метод широко поширений, оскільки підприємства частенько знає більше про власні витрати, чим про попит на товар. При такому ціноутворенні підприємство спирається на калькуляцію витрат.
Метод доходу на капітал.
Цей метод теж орієнтований на витрати. Фірма намагається встановити таку ціну, яка дозволить отримати запланований доход на капітал.
Підприємство зможе добитися бажаного доходу, якщо правильно були визначені витрати і передбачуваний об'єм збуту .
Метод споживчої оцінки
Все більше фірм встановлюють ціни, орієнтуючись на оцінки споживача. Ціноутворення розпочинається з виявлення потреб і оцінок співвідношення між ціною і цінністю товару (робіт, послуг). Використовуючи довідкові ціни, покупець шляхом порівняння споживчих властивостей і цін на однотипні товари робить свій вибір.
Такий метод допомагає маркетинговому позиціонуванню товару. Для формування у свідомості споживачів уявлення про цінність товару використовуються нецінові прийоми дії. Фірмі, що користується цим методом, необхідно виявити які ціннісні представлення є у свідомості споживачів про товари конкурентів.
У основі застосування цього методу лежить досвід, результати тестування ринку і хороше знання психології споживачів.
Застосовуючи цей метод, потрібно бути або великою фірмою з високим іміджем, або використати особливі умови продажів товару, а також добре знати своїх потенційних клієнтів і реальних конкурентів.
Метод того, що йде за лідером конкуренції
При цьому методі фірма керується цінами конкурента і менше уваги обертає на показники власних витрат або попиту. Ціна встановлюється в діапазоні цін лідера ринку або на среднерыночном рівні, що дозволяє уникнути цінової конкуренції.
Так, на олігопольних ринках (при невеликій кількості великих конкурентів) основні продавці, як правило, встановлюють однакові ціни. Дрібніші фірми йдуть за «ціновим лідером», змінюючи ціни, коли їх міняє ринковий лідер, а не залежно від коливань попиту на свої товари або власних витрат.
Деякі фірми можуть призначити невелику преміальну націнку або надавати невелику знижку, зберігаючи різницю в ціні товару постійною. Цей метод ціноутворення дуже популярний.
Якщо фірмі складно прогнозувати власні витрати або реакцію конкурентів, тоді розумним рішенням стає те, що йде за конкурентним лідером.
Після того, як був вибраний і застосований один з методів ціноутворення, необхідно встановити конкретну ціну. Потрібна також психологічна дія, вплив інших елементів маркетингу, про вірити дотримання початкових цілей цінової політики, а також виявити різні реакції на ціну, що приймається.
Психологічна дія визначається тим, що ціна служить для багатьох споживачів основним показником якості виробу. Ціни, що створюють імідж, особливо характерні для видів продукції, що впливають на самосвідомість і самооцінку покупця. Так споживач може віддати перевагу дорожчому товару, вважаючи, що висока ціна обіцяє йому високу якість. Але у тому випадку, коли покупець отримав вичерпну інформацію про усі порівняльні параметри якості, ціна грає в оцінці якості товару другорядну роль. Часто фірми продавці впливають на психологію покупця, зіставляючи високу ціну на свою продукцію з ще більш високими цінами якої-небудь широко відомої продукції. Ціни на таку продукцію-аналог називають довідковими або якірними. Крім того, багато продавців вважають, що психологічно краще сприймається трохи занижена некругла ціна (наприклад, не 1300 грн., а 1299 грн.).
Також необхідно вивчити залежність між ціною продукції, якістю і витратами на рекламу.
Призначені ціни потрібно перевіряти ще раз з позицій досягнення початкових цілей цінової політики.
За допомогою раціональної цінової політики можна вирішувати наступні завдання:
Помилки, що найчастіше зустрічаються, при встановленні ціни: надмірна орієнтація на витрати, відсутність гнучкості цін в ринкових умовах, що змінюються, і не достатнє диференціювання цін по ринкових сегментах.
Знижка - засіб стимулювання торгівлі, яка полягає в наданні можливості споживачам, а також оптовим і роздрібним продавцям придбавати товар за нижчими цінами впродовж певного періоду часу. Знижки і пільги з вигодою можна використати в наступних випадках:
Знижки і пільги, встановлені з конкретними цілями на певний період часу, збільшують об'єм збуту і підвищують прихильність споживачів до цього товару або групи товарів.
Види знижок і пільг
На практиці застосовуються близько 40 видів різних цінових знижок і пільг. Розглянемо деякі з них.
Оптова знижка
Знижка на кількість товарів, що придбавалася, робиться за рахунок економії витрат на складування, транспортування, продаж і так далі. На величину знижки роблять вплив наступні чинники: об'єм разової купівлі, швидкість і об'єм оборотності грошових коштів по цьому товару і так далі
Бонусная знижка
Надається постійним покупцям, що придбавають цей товар за певний період часу.
Персональна знижка
Надається окремим покупцям, в яких зацікавлена фірма.
Сезонні знижки
Надаються по тих товарах, які мають сезонний характер.
Вимушені знижки
Здійснюються для зменшення витрат підприємства, наприклад, на складування, зберігання, транспортування товарів.
Заохочувальні винагороди
Ця пільга є річним відсотком, який залежить від об'єму збуту, і виплачується у разі збільшення збуту цієї продукції.
Кредитні пільги
Це фіксована знижка, пропонована роздрібній торгівлі за швидку оплату товарів. Вона може надаватися за змінною шкалою, наприклад, за сплату готівки через 15 або 30 днів. Товар вважається реалізованим тільки тоді, коли гроші поступили на розрахунковий рахунок або в касу підприємства. Таким чином, кредит відіграє важливу роль в завершенні повного циклу руху товару. Матеріал, викладений в навчальному посібнику познайомив студентів з основами маркетингової діяльності стосовно підприємств машинобудівного сектора, що дозволить використати отримані знання по основах прогнозування ринкових стосунків і їх обліку при створенні продукції.
Для аптечного ціноутворення засадниче значення мають наступні загальні механізми і чинники купівельної поведінки:
Як показує практика, для більшості аптек з типовим розподілом продажів доцільно диференційоване ціноутворення, принаймні, в 3-х укрупнених сегментах - дешевому, середньому, дорогому, - виділених в наступному порядку .
Внаслідок значної специфіки цінового сприйняття клієнтури при різних рівнях ціни для більшості аптек доцільне ціноутворення, диференційоване по цінових сегментах.
Разом з виділеними чинниками слід також враховувати, що:
Це "змішує" виділені вище домінуючі купівельні установки - в кожному ціновому сегменті в тій або іншій пропорції є присутніми усі сегменти споживачів.
У деяких аптеках (наприклад, елітних, самообслуговування та ін.) розподіл продажів по цінових сегментах може мати нетиповий характер. Для ефективної цінової сегментації в таких аптеках потрібно індивідуальний аналіз.
Ефективний рівень націнок в дешевому і середньому сегментах залежно від конкретної ситуації може розрізнятися дуже значно в 1,5-2 рази.
У переважній більшості аптек основна маса клієнтури з тією або іншою мірою ретельності аналізує рівень ціни відносно конкурентів. Тому в основі формування ефективного рівня націнки повинен лежати вимір рівня ціни відносно конкурентів диференційовано по дешевому і середньому сегментам.
На високому ціновому рівні для більшості покупців зазвичай характерний пошук прийнятних цін в масштабах усього міста. Оскільки розкид цін у більшості міст досягає десятків відсотків, можлива цінова економія може складати близько 10-50 грн. і більше. Т.е. величина цієї економії вже частенько цілком порівнянна з витратами (часу і грошей) на поїздку у віддалену, але дешевшу аптеку. Це означає доцільність єдиного підходу до ціноутворення в дорогому сегменті як для "спальних", так і "прохідних" аптек.
Слід підкреслити, що описана процедура виміру орієнтована на типову "помірну" конкурентну ситуацію. Нестандартні варіанти (наприклад, активний демпінг одного з конкурентів) необхідно аналізувати з урахуванням конкретної специфіки.
Зазвичай ефективні наступні параметри вибірки (для кожного цінового сегменту):
Відштовхуючись від аналізу конкурентоспроможності ціни, можна визначити напрям коригування націнки в сегменті з урахуванням специфіки аптеки.
Описана вище процедура аналізу майже однакова як для спальних, так і "прохідних" аптек - за винятком порядку виявлення конкурентів для порівняння цін:
Розрахунки по аналізу цінової ситуації зазвичай досить проводити в останній місяць кожного кварталу (за відсутності помітної зміни цін прямих конкурентів).
Слід зазначити, що разом з аналізом конкурентоспроможності своєї ціни паралельно необхідно аналізувати конкурентоспроможність закупівельних цін: у багатьох випадках в процесі подібних розрахунків виявляється доцільність їх корекції за рахунок зміни термінів оплати або складу постачальників.
Важливо також мати на увазі, що споживачі у більшості випадків порівнюють не лише ціни, але і увесь комплекс достоїнств і недоліків аптеки (місце розташування, асортимент, формат та ін.), тому цінова політика обов'язково повинна враховувати і ці аспекти конкурентоспроможності.
Для типової "спальної" аптеки зазвичай досить висока доля місцевого населення, що не відноситься до високодоходних шарів і дуже уважно відстежує ціни місцевих аптек в нижньому і середньому цінових сегментах.
Особливо висока цінова чутливість у частини населення з доходом нижче середнього, орієнтованою на найдешевші препарати. Відповідно до цієї специфіки:
Для типової "прохідної" аптеки характерна більш висока платоспроможність значної частини клієнтури, що належить в основному економічно активній частині населення, і помітно менша доля найменш платоспроможної клієнтури, орієнтованої на купівлю найдешевших товарів. Відповідно до цієї специфіки:
У більшості аптек в силу обмеженої кількості споживачів з високою платоспроможністю основна частина дорогих покупок доводиться на споживачів середній (і навіть частково низькою) платоспроможності і носить вимушений характер.
Характерною для дорогого сегменту є обумовлена ціновою конкуренцією виразна тенденція до зниження націнки у міру зростання ціни.
У основі цінового позиціонування в дорогому сегменті для більшості аптек (виключаючи "елітні") повинне лежати забезпечення цінової конкурентоспроможності, оскільки це головний для клієнтури чинник - інші чинники грають значно меншу роль. В той же час слід враховувати, що в цьому сегменті клієнтура особливо підозріла відносно занадто низької ціни як ознаки фальсифікації.
Чинниками деякого цінового позиціонування, що підвищує, можуть бути в основному популярність, хороша репутація, хороший асортимент. Знижуюче цінове позиціонування може бути виправдано для нових аптек або аптек, що зазнають сильного конкурентного тиску, в окремих випадках - для дуже незручно розташованих аптек.
На даний момент, в умовах відсутності в абсолютній більшості міст надійних баз даних за аптечними цінами, досить простий і ефективний спосіб формування націнки на дорогі препарати - на базі статистичних даних по своєму місту, що характеризують націнку в різних цінових сегментах.
Відштовхуючись від порівняння своєї націнки з средньоміської, можна визначити напрям коригування націнки в сегменті з урахуванням специфіки аптеки.
Спираючись на такі дані, можна відповідно до специфіки місцевого ринку:
За відсутності даних роздрібного аудиту і сумнівах в прийнятності среднероссийских даних доцільні розрахунки своєї цінової конкурентоспроможності і націнки відносно декількох конкурентів загальноміського значення - аналогічно тому, як це описано вище, в розділі по ціноутворенню в середньому сегменті.
На 30-50 найбільш дорогих препаратів (звичайний понад 500-1000 грн.) ціну часто доцільно встановлювати безпосередньо, індивідуально, на основі регулярного моніторингу поточної цінової ситуації у декількох основних конкурентів. Це обумовлено тим, що рівень націнки в сегменті "супердорогих" препаратів набагато менш стійкий і варіює через різні специфічні для окремих продуктів обставини (політики постачальників, рівня конкуренції та ін.). Націнка при цьому грає допоміжну роль: як правило, вона не має бути нижча 3-5%, але зверху цього мінімуму важливіший конкурентоздатний абсолютний рівень ціни.
Зазвичай ціновий моніторинг невеликої кількості "супердорогих" позицій не занадто трудомісткий його можна здійснювати по телефону, обдзвонюючи ~ 3-5 найбільш відомих "аптек, що спеціалізуються" на дорогих позиціях, приблизно раз в 1-2 місяці.
Державне регулювання цін є діяльністю держави, спрямованою на встановлення і збереження такого рівня цін, який забезпечував би рентабельну діяльність суб'єктів господарювання, паритет цін різних галузей народного господарства, реальність заробітної плати, стійкість валюти і інші економічні параметри в державі. Державне регулювання цін - це не разовий акт встановлення рівня цін, їх динаміки і співвідношення, а комплекс заходів по активізації усіх ціноутворюючих чинників.
Фармацевтичний сектор, враховуючи його соціальну спрямованість, належить до найбільш регульованих областей економіки, як в Україні, так і в інших країнах світу. Одним з найбільш ефективних механізмів державного регулювання є ціноутворення на медикаменти. Що дозволяє втілювати в життя основний принцип фармацевтичної допомоги, а саме, забезпечити економічну (цінову) і фізичну (наявність інноваційних ефективних ліків на ринку країни) доступність лікарських засобів для усіх верств населення України.
Вказаний принцип задекларований в статті 49 Конституцій України, в якій, зокрема, говориться, що «Держава створює умови для ефективного і доступного для усіх громадян медичного обслуговування». І надалі реалізований в Законах України «Про основи законодавства в охороні» здоров'я і «Про лікарські засоби» - основні законодавчі акти в медичній і фармацевтичній сферах.
Враховуючи той факт, що фармацевтичні підприємства є суб'єктами ринкових стосунків, державне регулювання в системі цін на ЛЗ повинне сприяти рішенню ряду важливих завдань, а саме:
Створення системи цін на ЛЗ, яка б сприяла встановленню певного балансу між інтересами усіх операторів фармацевтичного ринку, задовольнила потреби населення і підвищила раціональність використання засобів державного бюджету на лікарське забезпечення, визначає ефективність державного регулювання ціноутворення на ліки.
На сьогодні ця проблема є не вирішеною в Україні і потребує певних заходів, починаючи з удосконалення нормативно-правової бази і закінчуючи підвищенням контролю цін на ЛЗ з боку відповідних державних органів.
Слід зазначити, що на сьогодні діє більше двадцяти законодавчих і нормативних актів, які регулюють ціноутворення і визначають методи і форми державного регулювання системи цін на медикаменти.
В цілому, існуюча нормативна і правова база з питань регламентації ціноутворення і системи цін на ЛЗ, має певні недоліки. Основними з яких є:
У Україні, відповідно до чинного законодавства застосовуються прямі і непрямі форми державного регулювання системи цін на медикаменти. Разом з державним регулюванням, з метою сприяння розвитку вітчизняній фармацевтичній промисловості і вільній конкуренції, згідно з рекомендаціями ВООЗ, застосовується також вільне ціноутворення на ліки.
Виходячи з методології формування ціни на ЛЗ, фахівці вважають за доцільне здійснювати регулювання упродовж усіх стадій ціноутворення на медикаменти. Цей підхід дозволяє ефективно стримувати зростання цін і створювати рівні конкурентні умови, як для виробника (імпортера), так і для роздрібного дистриб'ютора (аптеки).
За сучасних умов, враховуючи дефіцит державного фінансування фармацевтичної допомоги населенню і низький рівень доходів громадян країни, існуючий рівень цін на ЛЗ не забезпечує доступність ефективних ліків у України.
Таким чином, ефективність механізмів державного регулювання в системі цін на ЛЗ залежить, передусім, від законодавчого визначення основних принципів реалізації цінової політики, ціноутворення і державного контролю над цінами. За даних умов державне регулювання цін є ефективним засобом впливу держави на економічні процеси, які відбуваються в країні, а саме:
Декларація і державна реєстрація гуртової ціни виробника (митної вартості). Метод поширюється на ЛЗ, що входять в Національний перелік життєво-необхідних (основних) ЛЗ. На підставі задекларованих цін створюється Державний реєстр гуртових цін (митній вартості), який повинен переглядатися щорічно. Виробник (імпортер) не має права встановлювати ціни, які перевищують зареєстровані. Цей метод дозволяє здійснювати контроль над формуванням собівартості, визначати обгрунтованість гуртових цін (митній вартості) на основні ліки.
Моніторинг гуртових цін виробників (митної вартості) - дозволяє здійснювати контроль за цінами, визначати доступність фармацевтичної допомоги населенню, відстежувати світові тенденції відносно динаміки цін на ЛЗ.
Обмеження торгової надбавки (націнки) - здійснюється в Україні на двох рівнях. Максимальну торгову надбавку (націнку) на рівні 35% встановлено на ЛЗ, ціни яких підлягають державному регулюванню («Ціновий» перелік). Максимальна торгова надбавка (націнка) на рівні 10% встановлено на ліки, які дозволяється закуповувати за державні кошти («Бюджетний» перелік). У комбінації з державною реєстрацією гуртових цін виробника (митній вартості) і моніторингу цін, цей метод дозволяє ефективно стримувати зростання роздрібних цін на ЛЗ і підвищує доступність фармацевтичної допомоги.
Пільгове оподаткування. Більшою мірою це стосується непрямого оподаткування операцій по виготовленню і реалізації медикаментів в Україні. Найбільш значимим є застосування податку на додану вартість (ПДВ) по нульовій ставці на все зареєстровані ЛЗ в Україні і на окремі ІМН, згідно з відповідним Переліком, затвердженим МОЗ.
Тендерне ціноутворення. Застосовується при державних закупівлях ЛЗ за бюджетні кошти. Цей метод відносять до непрямого регулювання, оскільки виробник (імпортер) встановлює ціну на власний розсуд. Але, як правило, вона мінімальна.
Характеристика нормативно-правової бази з питання регулювання системи цін на медикаменти в Україні виглядає таким чином.
На думку Комітету з питань охорони здоров’я Європейської Бізнес Асоціації (надалі – Комітет Асоціації), на початку така система можлива у формі як найменш часткового відшкодування витрат негоспітального споживання, визначеної групи життєво-важливих препаратів, орієнтованої на нозологічні форми, терапевтичну цінність препарату або технології лікування, та персональний рівень споживання. У такому вигляді, система не буде надзатратною (що важливо, виходячи з обмеженості ресурсів), але суттєво підвищить рівень надання медичної допомоги та якості лікування. В рамках розробки концепції, визначенню підлягають: фінансовий механізм компенсації, порядок та критерії внесення препаратів для реімбурсації, схвалення нозологічних форм, лікування яких передбачає реімбурсацію, а також критерії для визначення рівня компенсації – залежно від загального рівня персональних витрат на лікування та вартість застосування методу лікування.
Сьогодні в Україні лише незначні категорії населення (немовлята, інваліди певних категорій, хворі на окремі захворювання і т.п.) мають можливість отримувати медикаменти за так званими безкоштовними (або частково безкоштовними) рецептами. Загалом, така практика не носить системного характеру та виглядає, в більшості випадків, як система надання ліків амбулаторним пацієнтам через лікарні.
Разом з тим, в усіх розвинутих країнах світу, а також у багатьох країнах, що розвиваються, існують системи компенсації аптечного споживання медикаментів населенням, що мають загальноприйняту назву reimbursment (реімбурсація). В подальшому термін реімбурсація буде використовуватися, як робочий, тоді як для офіційного вживання щодо української системи запропоновано використовувати розширену назву – Національна система відшкодування витрат на медикаментозне (аптечне) забезпечення.
Україна – єдина з європейських держав, що не має системи відшкодування вартості лікарських засобів для населення. Розробка такої системи вкрай необхідна для подальшого розвитку держави та подальшої гармонізації з ЄС. Таким чином, реімбурсація – це процес часткової оплати чи покриття повної вартості медичного препарату третьою стороною. Третьою стороною, як правило, виступає державний фонд, що, в свою чергу, визначає порядок компенсації вартості різних лікарських виробів, У найпростішому вигляді, цим порядком визначається вартість (ціна), пропорція компенсованої та некомпенсовної частки у вартості медикаменту, а також покриття різних категорій/груп пацієнтів/хвороб чи користувачів страхового полісу.
Водночас, існує певна кількість додаткових факторів, що безпосередньо впливають на реімбурсаційний статус препарату – ліміти бюджетів лікарів на виписку рецептів на ліки, що підлягають відшкодуванню, фармакоекономічне обґрунтування лікувальних схем та можливість заміни в аптечних закладах виписаних ліків на аналоги. Усі перераховані фактори мають багато особливостей у кожній-окремо взятій країні чи системі охорони здоров’я і повинні враховуватися при розробці концепції Національної системи відшкодування витрат на медикаментозне забезпечення в Україні. Нормативна база Створення нормативно-правової бази для Національної системи відшкодування витрат на медикаментозне забезпечення складається з таких напрямків:
Базуючись на детальному вивченні досвіду європейських країн та порівнянні позитивних і негативних сторін різних моделей реімбурсації, пропонуємо такі основні принципи Національної системи відшкодування витрат на медикаментозне забезпечення громадян України. що забезпечать дотримання рівних прав пацієнтів на доступність медикаментів, економічну доцільність для держави та попередження різного роду зловживань, що можливі з боку різних учасників процесу відшкодування.
Система може базуватися на принципі процентної частки від базової ціни, або фіксованій вартості відшкодування на одиницю виміру препарату (наприклад. 0 грн 06 коп від вартості однієї таблетки індапаміду незалежно від загальної вартості упаковки наявних препаратів з такою діючою речовиною). Лише для певної групи пацієнтів допускається 100% покриття вартості ліків.
Розрахунки по відшкодуванню ґрунтуються на базовій (референтній) ціні на кожну міжнародну назву/дозу, яка визначається за сукупністю певних критеріїв. Лише базова ціна або частка від неї підлягає відшкодуванню.
Надання інформації пацієнту аптечним працівником про можливість заміни препарату, що призначений лікарем, на інший, з тією ж самою міжнародною назвою. Аптечний працівник не має права робити це самостійно (економічного сенсу така заміна не має. Оскільки компенсується лише фіксована вартість препарату або її частка).
Безрецептурні препарати не підлягають відшкодуванню.
Для подальшої розробки Національної системи відшкодування витрат на медикаментозне забезпечення пропонується використати найбільш вдалі моделі двох європейських країн, що можуть бути адаптовані до українських умов, а саме Латвії і Фінляндії.
25 квітня 2012 року Урядом було прийнято відповідну постанову. № 340 "Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою" .
Метою цього пілотного проекту було задекларовано забезпечення економічної доступності лікарських засобів, у першу чергу для соціально незахищених пацієнтів з гіпертонічною хворобою.
В Україні зареєстровано понад 12 млн. осіб, хворих на артеріальну гіпертензію.
Щорічно цю хворобу виявляють у 1 млн. українців.
Це, у свою чергу, є причиною того, що кожного року в Україні реєструються понад 50 тис. осіб з інфарктами, близько 112 тис. переносять мозковий інсульт і більше 9 млн. осіб хворіють на ішемічну хворобу серця.
В Україні зареєстровано більше 4 тисяч дітей віком від народження до 17 років з гіпертонічною хворобою.
За останній рік вперше виявлено гіпертонічну хворобу у понад тисячі дітей (1375 осіб).
Смертність від серцево-судинних захворювань в структурі загальної смертності в нашій країні становить близько 66% (у середньому 500 тис. чол. у рік). Це - один з найвищих показників у світі.
За інформацією Міністерства охорони здоров’я України, серед хворих на гіпертонію систематичне лікування отримували лише 14%, періодично приймали лікарські препарати 35%.
Усі інші хворі зверталися до лікарів тільки для того, щоб угамувати біль.
Проте, саме контроль тиску та системний прийом обґрунтовано підібраних лікарем медикаментів може суттєво впливати на рівень серцево-судинних захворювань та смертність від них.
Артеріальна гіпертензія відноситься до найбільш поширених кардіологічних захворювань. Однак, артеріальна гіпертензія не є окремою незалежною патологією, оскільки є складовою ішемічної хвороби серця (ІХС). Крім того, гіпертензія може бути спричинена або тісно пов’язана із захворюваннями інших органів і систем, зокрема, нефрологічною патологією, неврологічною патологією, ендокринною патологією тощо. Відсоток хворих, які потребують лікування тільки артеріальної гіпертензії, як окремого синдрому, - низький. Натомість, відсоток хворих на артеріальну гіпертензію, спричинену ішемічною хворобою серця, становить левову частку загальної кількості.
Таким чином, зазначені хворі потребують не лише антигіпертензивних лікарських засобів, а й препаратів для лікування основного захворювання, відповідно до протоколів надання медичної допомоги та методичних рекомендацій щодо призначення лікарських засобів.
МОЗ досить часто вносить зміни до Реєстру оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення. Наразі суб’єкти господарювання не одержують вчасно необхідну інформацію про такі зміни, оскільки інформація, що з’являється на сайті МОЗ, є обов’язковою для виконання суб’єктами господарювання з моменту її оприлюднення на сайті. Унаслідок цього суб’єкти господарювання, зокрема, аптеки, не мають часу, для налагодження та внесення змін до відповідного програмного забезпечення (облік руху товару для правильного розрахунку суми, яка підлягає відшкодуванню). Це призводить до затримок з відпуском лікарських засобів хворим.
На початку пілотного проекту для його реалізації було обрано 7 монокомпонентних препаратів для лікування хворих на гіпертоніюпостанову.(постанова КМУ від 25.04.1012 р. № 340 "Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою" .
Сьогодні цей перелік розширено ще трьома комбінованими препарати. (постанова КМУ віл 12.06.2013 р. № 554 "Питання удосконалення реалізації пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою" )
Пілотний проект має декілька складових:
Перше. Запровадити такий механізм державного регулювання цін на лікарські засоби, який у кінцевому результаті привів би до зниження вартості цих ліків.
Друге. Забезпечити відпуск гіпотензивних ліків із аптек за рецептами та за цінами, що не перевищують установлений граничний рівень. Ця вимога була внесена до Ліцензійних умов, і за її порушення можна позбутися ліцензії.
Третє. Стимулювати звернення хворих до лікарів для обстеження, підбору необхідних ліків та виписування рецептів.
Четверте. Запровадження механізму відшкодування вартості ліків пілотного проекту як зразка системи реімбурсації та підготовки до впровадження медичного страхування.
Для реалізації цього проекту з Державного бюджету України Міністерству охорони здоров’я України були виділені кошти:
У 2012 році – 40 млн.грн.
У 2013 році – 191,6 млн.грн.
З 1 серпня 2012 року в аптеках КП «Фармація» діє пілотний проект з регулювання цін на ліки для хворих на гіпертонічну хворобу, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012року №340 «Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою».
Реалізовано перший етап пілотного проекту з приведення ціни та роздрібної націнки на лікарські засоби, що зареєстровані в Україні, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я від 01.06.2012року №419 «Про затвердження реєстру граничного рівня оптово-відпускних та порівняльних (референтних) цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою станом на 1 червня 2012року»; з урахуванням відповідних змін (Наказ МОЗ України від 31.08.2012 № 672 і Наказ МОЗ України від 05.09.2012 № 697).
Встановлені доступні ціни на сім міжнародних непатентованих назв лікарських засобів у вигляді таблеток та капсул: еналаприл, лізиноприл, бісопролол, метопролол, небіволол, амлодипін, ніфедипін.
На лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою встановлені постачальницько-збутові надбавки не вище ніж 10 відсотків оптово-відпускної ціни та торговельні (роздрібні) надбавки не вище ніж 25 відсотків закупівельної ціни.
З листопада 2012 в м. Києві впроваджено Другий етап проекту з регулювання цін на ліки для хворих на гіпертонічну хворобу.
З лютого 2013 року дія проекту продовжена до 31 грудня 2013 року.
Дія механізму часткового відшкодування вартості ліків поширюється на генеричні лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою та розповсюджується на сім міжнародних непатентованих назв лікарських засобів у вигляді таблеток та капсул: еналаприл, лізиноприл, бісопролол, метопролол, небіволол, амлодипін, ніфедипін.
Відшкодування вартості ліків (реімбурсація) відбувається за рахунок коштів державного бюджету (Постанова Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2012 року № 907 «Про затвердження Порядку часткового відшкодування вартості лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою»)
До сплати належить різниця між фактичною роздрібною ціною, встановленою на момент придбання лікарського засобу, та референтною ціною, затвердженою МОЗ.
Препарати пілотного проекту, вартість яких підлягає відшкодуванню, відпускаються за рецептом лікаря. Рецепт виписується на рецептурному бланку форми №1 (ф-1) із зазначенням міжнародної непатентованої назви, визначенням дози. Додатково завіряється печаткою червоного кольору «Вартість підлягає відшкодуванню» - Наказ Міністерства охорони здоров'я №360 від 19.07.2005 (пункт 1.4 доповнено абзацом третім згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я №351 від 22.05.2009; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я №845 від 29.10.2012)
Рецепт є дійсним протягом одного місяця з моменту видачі та залишається в аптечному закладі.
Зміни, які пов’язани з реалізацією Пілотного проекту, були внесени постановою КМУ від 12.06.2013 р. № 554, яка набула чинності 22.08.2013 р.: розширено перелік міжнародних непатентованих найменувань (далі — МНН) лікарських засобів, на які поширюється дія Пілотного проекту.Даною постановою передбачено встановлення доступних цін на такі лікарські засоби, що зареєстровані в Україні. Визначено 7 молекул + їх комбінації. Це інгібітори АПФ: еналаприл та лізиноприл; бета-адреноблокатори - бісопролол, метопролол, небіволол; антагоністи кальцію - амлодипін та ніфедипін, та їх комбінації: еналаприл (комбінація з гідрохлортіазидом), лізиноприл (комбінація з гідрохлоротіазидом), амлодипін (комбінація з лізиноприлом).
Документом також встановлено, що препарати для лікування осіб з гіпертонічною хворобою в межах кожної МНН з урахуванням відповідного дозування поділяються на 3 групи залежно від їх вартості з урахуванням граничних постачальницько-збутових та торговельних (роздрібних) надбавок, встановлених постановою КМУ від 25.04.2012 р. № 340:
І група — ті, вартість яких підлягає частковому відшкодуванню (90%);
ІІ група — ті, вартість яких підлягає частковому відшкодуванню (менше 90%);
ІІІ група — ті, вартість яких не підлягає відшкодуванню.
Наказом МОЗ України від 10.09.2013 р. № 794 затверджено оновлений реєстр граничного рівня оптово-відпускних цін і порівняльних (референтних) цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою.
Постановою КМУ № 554 внесено зміни й до Порядку часткового відшкодування вартості лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою, затвердженого постановою КМУ від 05.09.2012 р. № 907.
Починаючи з 11 вересня часткове відшкодування вартості препарату здійснюється на рівні затвердженої МОЗ України референтної ціни з урахуванням граничних постачальницько-збутових та торговельних (роздрібних) надбавок, визначених постановою КМУ № 340, але не вище фактичного розміру роздрібної ціни упаковки препарату, що відпускається аптечним закладом.
Крім того, згідно з нормами п. 2 постанови КМУ від 25.04.2012 р. № 340 дія Пілотного проекту поширюється на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою, що зареєстровані в Україні та виробляються з дотриманням вимог GMP.
За даними МОЗ у 27 регіонах, у яких було запроваджено Пілотний проект, станом на червень 2013 року використано 12,76 мільйона гривень, що становить 23,54% від загальної суми отриманих коштів. Загалом лікарі виписали майже 6 мільйонів рецептів, відшкодовано вартості лікарських засобів на 1,6 мільйона рецептів, що становить 27,64% від загальної кількості виписаних рецептів. Наразі в Україні артеріальну гіпертонію лікують лише 15% пацієнтів, які мають такий діагноз. Середньоєвропейські показники лікування артеріальної гіпертензії становлять не менше 30%, а в окремих країнах досягають 51% (наприклад, в Чехії). Метою України є досягнення показника лікування артеріальної гіпертензії на рівні 30% від кількості громадян з цим діагнозом.
Відповідно до постанови КМУ від 13.08.2012 № 794 «Питання декларування зміни оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, які закуповуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів» МОЗ приймає позитивне рішення щодо заявленої до декларування оптово-відпускної ціни на лікарський засіб або виріб медичного призначення, запропонованої заявником, та видає у строк, що не перевищує десяти робочих днів після подання заяви, наказ про декларування зміни оптово-відпускних цін на лікарські засоби або вироби медичного призначення і вносить відомості до реєстру оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення. МОЗ розміщує інформацію на офіційному веб-сайті Міністерства у строк, що не перевищує двох робочих днів з дня видання зазначеного наказу.
Однак термін набуття чинності змін до Реєстру не встановлений. Відтак, суб’єкти господарювання не мають часу для проведення необхідних заходів щодо переоцінки товару і правильного розрахунку суми, яка підлягає відшкодуванню.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 р. №554 лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою в межах кожної міжнародної непатентованої назви лікарського засобу з урахуванням відповідного дозування поділяються на такі три групи залежно від їх вартості з урахуванням граничних постачальницько-збутових та торговельних (роздрібних) надбавок, установлених пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 р. №340 “Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою”:
Маємо ситуацію, за якої хворий, який виявив намір придбати лікарський засіб, включений до затвердженого постановою Переліку, за ціною, рівень якої вищий за задекларований рівень з урахуванням аптечної надбавки, взагалі не одержує компенсації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 р. №554 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 р. №340 та розширено Перелік міжнародних непатентованих назв лікарських засобів (у вигляді таблеток та капсул) та їх комбінації, на які поширюється дія пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою.
З одного боку, упровадження нової норми мало наслідком зростання рівня відшкодування на антигіпертензивні препарати та збільшення кількості виписаних рецептів.
З іншого боку, в аптечних закладах з вересня п.р. склалася загрозлива ситуація із станом відшкодування коштів за відпущені в рамках дії Пілотного проекту лікарські засоби.
У деяких регіонах України заборгованість складає більше 50% відпущених ЛЗ, що в грошовому еквіваленті наближається до 1 млн. грн.
Слід зазначити, що невеликі суми органи казначейства сплачують, але заборгованість продовжує зростати.
За таким розвитком подій аптечні мережі не в змозі проводити розрахунки за придбані лікарські засоби, що в свою чергу призведе до росту дефектури гіпотензивних препаратів, що приймають участь у Пілотному проекті та припинення обслуговування пацієнтів.
Серед ключових проблем слід звернути увагу насамперед на наступні:
1. Недосконалість законодавчої бази, що призводить до наявності на ринку України та допуску до застосування генеричних лікарських засобів різним рівнем доведення ефективності;
2. Часті зміни реєстру оптово-відпускних цін, у яких не передбачається терміну введення в дію, що призводить до:
3. Нерівні умови доступу населення до усіх (включаючи оригінальні препарати) лікарських засобів, які включені до пілотного проекту, що позбавляє права пацієнта отримувати часткову компенсацію від держави;
4. Медичне застосування лікарських засобів рецептурної групи без призначення лікарем, що призводить до поширення практики самолікування;
5. Недодержання лікарями правил виписування рецептів по Пілотному проекту, що на місцях призводить до того, що кожен другий рецепт виписується з порушеннями діючих вимог, та унеможливлює відпуск лікарських засобів пацієнту.
6. Відсутність установлених критеріїв оцінки ефективності Пілотного проекту, що не дає можливості об‟єктивно оцінити результативність пілотного проекту.
7. Відсутність розрахунку реальної потреби в лікарських засобах для лікування гіпертонічної хвороби, що призводить до встановлення лікарям «штучних планів» на виписку рецептів.
8. Обмеження доступу населення до гіпотензивних препаратів внаслідок обмеженої кількості аптечних закладів, які приймають участь у пілотному проекті;
9. Лікар не може контролювати, який саме лікарський засіб отримав пацієнт. Відповідно, існує ймовірність, втрати довіри пацієнта до лікаря, особливо з боку літніх пацієнтів з хронічними захворюваннями, а також до плутанини, викликаною частою зміною лікарських засобів (так звана «полімедикація»).
10. При виписуванні лікарських засобів по МНН виникає питання: хто несе відповідальність у тому випадку, коли у пацієнта виникає важка побічна реакція – виробник, лікар, фармацевт? Як в такому випадку повинна діяти система фармаконагляду?
11. Зростання заборгованості місцевих органів влади перед аптечними закладами за відпущені лікарські засоби, що призводить до росту дефектури гіпотензивних препаратів та припинення участі аптечних закладів у пілотному проекті.
12. Дія проекту не поширюється на групи лікарських засобів, необхідних для комплексного лікування осіб з гіпертонічною хворобою, що не забезпечує очікуваної результативності пілотного проекту.
13. Не передбачено механізму забезпечення наявності в аптечних закладах широти асортименту.
14. Відсутність інформування населення про соціальні проекти.
На підставі ретельного вивчення та аналізу рекомендацій парламентських слухань у комітеті Верховної Ради України на тему: «Про хід реалізації пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для осіб з гіпертонічною хворобою», що відбулися 16 грудня 2013 року, було сформульовано наступні пропозиції:
1. Верховній Раді України необхідно:
2. Кабінету Міністрів України необхідно:
- змін порядку декларування цін на ліки (вітчизняного та імпортного виробництва), що закуповуються за бюджетні кошти з втіленням механізму надання експертного висновку Держцінінспекції та з урахуванням референтного ціноутворення;
- змін до Постанови КМУ від 12.06.2013 р. № 554 "Питання удосконалення реалізації пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою": щодо часткового відшкодування вартості усіх лікарських засобів, що відповідають критеріям включення до пілотного проекту в тому числі і тих, вартість яких перевищує граничну оптово-відпускну ціну з урахуванням аптечної надбавки, у розмірі встановленої граничної оптово-відпускної ціни; щодо подовження дії пілотного проекту на 2014 рік; щодо поширення сфери дії постанови не лише на осіб з гіпертонічною хворобою, але й на всіх осіб з ішемічною хворобою серця.
3. Опрацювати механізм товарного кредитування виробниками аптечних закладів з метою мінімізації втрат їх обігових коштів під час відпуску препаратів, що підлягають відшкодуванню при реалізації пілотних проектів.
4. Активізувати роботу з місцевими органами системи охорони здоров’я щодо відпрацювання механізмів співпраці аптечних закладів стосовно реімбурсації та погашення заборгованості.
5. Доручити заінтересованим центральним органам виконавчої влади:
6. Визначити рівень заборгованості суб’єктам господарювання коштів за відпущені лікарські засоби, на які поширюється дія Пілотного проекту, в розрізі окремих регіонів та окремих суб’єктів господарювання (аптечних закладів).