1Архітектура первісної доби

Работа добавлена на сайт samzan.net:

1.1.Архітектура первісної доби.

Зародження архітектури відносять до доби первіснообщинного ладу у добу пізнього палеоліту (близько 10 тисяч років до н. е.), коли виникли перші штучно споруджені житла і поселення. Були освоєні найпростіші прийоми організації простору на основі прямокутника і кола, почався розвиток конструктивних систем з опорами-стінами або стійками, конічним, двоскатним або плоским балковим покриттям. Застосовувалися природні матеріали (дерево, камінь), виготовлялась цегла-сирець. Все це було освоєно людиною раніше, ніж з'явилась писемність. Кінець існування первісного суспільства позначився будівництвом фортець зі стінами або земляними валами та ровами. У мегалітичних спорудах (менгіри, дольмени, кромлехи) поєднання вертикальних та горизонтальних блоків каменю свідчить про подальше освоєння закономірностей архітектоніки (наприклад, кромлех в Стоунхенджі, Великобританія). Варто згадати також оселі на палях у Франції, глиноплотові будинки Трипільської культури в Україні.

1.2.Архітектура Месопотамії, Ассирії, Вивілону.

Архітектура Месопотамії. Через постійні війни була архітектурою фортець. Укріплені ворота з важким порталом, рами, укріплені колонами, і бронзові двері - Вавилонський винахід. Звідти ж прийшли і бронзові леви, які стоять по обох сторонах дверей. У Месопотамії створені й інші архітектурні форми. Це вежі, бані, архітектурна арка і склепіння. Спершу з'явився звід, названий "неправильним", коли кожен шар настилів трохи просовується через нижній, поки вгорі не закриється діра, пізніше з'явився і "правильний звід", коли каміння накладалися на сам звід. У Месопотамії будинки побудовані з глини або обпаленої цегли, тому що камені важко було дістати. У центрі міста стояв храм - зіккурат. З архітектури Месопотамії найкраще збереглася частина мистецтва - гліптика. Вона розповідає, що рання шумерська культура мистецтва міцно пов'язана з міфами, потойбічною і ритуальною культурою.

Проте жоден із зіккуратів не міг зрівнятися з вершиною архітектури Месопотамії Вавилонською вежею, що увічнила могутність краю. На її будівництво використано 85 млн. обпалених на сонці цеглин. Вавилонська вежа - це сім веж, що зменшуються та стоять одна на одній, з кам'яними сходами, а на найменшій, яка підносилася високо над краєм, стояло святилище, призначене богу Мардуку.

Особенности архитектуры Ассирии определили более суровый климат, чем в южной части Двуречья, горы, богатые камнем, лесом, рудой. Военный уклад сложившегося здесь во II тыс. до н. э. государства также сказался на характере строительства - ассирийцы возводили крепости, дворцы, мосты, строили прочные каменные дороги. Благодаря успешным военным походам Ассирия становится к VII в. до н. э. огромной державой, включавшей и территории Двуречья.
Архитектурные типы, выработанные в покоренных областях, становятся достоянием ассирийского зодчества, обогащая арсенал строительных и художественных приемов, сложившихся в самой Ассирии.
Характерный пример дворцового строительства Ассирии представляет Дур-Шаррукин - одна из резиденций ассирийских царей, предпочитавщих в целях безопасности строить себе изолированные от города цитадели.
Дур-Шаррукин (современный Хорсабад) был построен ассирийским царем Саргоном II (722-705 гг. до н.э.) за короткий срок с 711 по 707 г. до н. э. и это отразилось на регулярности его планировки. Дур-Шаррукин был объявлен Саргоном II столицей Асси-рии, поэтому строительство этого города велось быстрыми темпами при участии большого числа рабов и строительных рабочих.
Дворец был возведен на платформе высотой 14 м вровень с крепостными стенами, охватывающими территорию прилегающего города размером 1730х1685 м. Более 200 помещений дворца окружали парадные дворы. Главная улица города подходила к воротам дворца, монументально оформленным в виде арки, по бокам которой располагались крылатые быки и изображения героев Гильгамеша и Энкиду.

Город Вавилон занимал обширную территорию, насчитывавшую 20 км2 и внешними крепостными стенами протяженностью 18 км. Внутри этой территории располагался собственно город, занимавший оба берега реки Евфрат, и в свою очередь укрепленный крепостными стенами. В нем насчитывалось свыше 1 млн жителей. За ним закрепилась слава священного города. Венцом строительного искусства в Вавилоне стал дворец Навуходоносора II со знаменитой Вавилонской башней. Башня имела высоту 90 м. Это равняется современному 30-этажному жилому дому. А если учесть, что дворец был поднят над городом на обширной кирпичной площадке, то эта высота представлялась колоссальной.

1.3.Архітектура Стародавнього Єгипту.

Поширеними будівельними матеріалами в Єгипті були очерет, мул, глина, каміння. Дерево, хоч і не було таким рідкісним, як тепер, вважалося дорогим і трудомістким в обробці. Каміння ж добували безліч різновидів: м'який вапняк, міцний пісковик, твердий граніт та ін.

Першими житловими будівлями стали куполоподібні або прямокутні хатини з очерету на дерев'яному каркасі. Інколи їх обмазували глиною

або мулом. Пізніше з'являються прямокутні житла, збудовані з цегли-сирцю. Найбільш просторе приміщення дому містилося всередині й було оточене меншими покоями. Воно було ширше й вище решти і мало вгорі прорізи для світла. Балки стелі спиралися на стіни і на вертикальні дерев'яні стояки-колони. Будівлі були невисокі, зазвичай одно- або двоповерхові. Стіни домів з цегли-сирцю робили товстими. Широкі внизу, вони дещо звужувалися вгорі для зменшення навантаження на одиницю виміру площі фундаментів. Для

зміцнення наріжників та верхньої грані стіни у кладку вводилися дерев'яні балки. Дерев'яними жердинами обрамляли вікна та двері.

Стеля укладалася з балок, що прилягали одна до одної. Зверху вона обмазувалася глиною в суміші з солом'яною січкою. Єгипетські будівельники вміли виводити й цегляні склепіння невеликих прогонів, але використовувалися вони тільки у допоміжних приміщеннях, переважно підземних, як-от комори, льохи, камери гробниць. Архітектурного значення склепіння в Єгипті не мали. Пекуче сонце примушувало обмежувати кількість вікон та їх розміри. В рядових будівлях влаштовували тільки двері. В домах, конструктивно

виконаних подібним чином, жив не тільки простий люд, але й вищі суспільні верстви населення. Різниця була тільки в більшій кількості

приміщень і в більш ретельному виконанні будівельних робіт, а також у кольоровій різноманітності фасадів та вишуканому оздобленні внутрішніх стін. Перед домом інколи заводили садок, за ним містилися господарчі будівлі. Як правило, композиція була осьовою.

Цивільні будівлі єгиптян, які зводились із нетривких матеріалів, до нас не дійшли, і ми робимо висновки про них по моделях, малюнках, залишках підвалин, які збереглися. Саркофаги, в яких були поховані тіла володарів Єгипту, також часто повторювали форму багатих житлових будинків В епоху Стародавнього царства завдяки успішним загарбницьким походам

держава набула рис централізованої деспотії. Фараони зосередили у своїх руках величезні багатства та ресурси. Символом цієї централізації виявилися гігантські піраміди, які утверджували велич обожнюваної царської влади. Гробниця фараона Джосера в Саккара виглядає так, немов би шість мастаба, які послідовно зменшуються, поставлені одна на одну. Вона збудована з невеликих кам'яних блоків на прямокутній основі і має висоту близько 60 м. Кожна піраміда створювала поминальний комплекс або сама була його складовою частиною. Прикладом типового комплексу може бути піраміда Сахура поблизу Абусіра

1.4. Архітектура стародавньої Греції.

Спадщина старогрецької архітектури лежить в основі всього подальшого розвитку світової архітектури і пов'язаного з ним монументального мистецтва.Старогрецька архітектура відрізнялася повною відповідністю форм і їх конструктивної основи, що складали єдине ціле. Основна конструкція — кам'яні блоки, з яких викладалися стіни. Колони, антаблемент (лежаче на опорі-колоні перекриття) оброблялися різними профілями, набували декоративних деталей, збагачувалися скульптурою.

Старогрецька архітектура розвивалася двома стилістичними потоками, в двох ордерах (дорічеськом і іонічному), які склалися в VII в. до н.е. Під ордером в архітектурі розуміється певна система поєднання і взаємодії тих, що несуть (що підтримують) і несомих (що перекривають) елементів. У античній архітектурі це опори-колони, що окремо стоять, і лежаче на них перекриття — антаблемент.

Головні структурні елементи двох ордерів один і ті ж. Підставою для них служить оброблена по всьому периметру ступенями майданчик — стілобат. На ній, по всьому зовнішньому контуру храму, встановлювалися колони, що складаються з трьох частин; бази, стовбура і капітелі.

Дорічеській стиль найбільш простій. Іонічний стиль складніше і налічує більше деталей. Крім двох основних стилів старогрецька архітектура розробила ще третій — Корінф. Стиль Корінфа ще легше іонічного і повинен розглядатися як вторинна освіта, що виникла на грунті іонічної архітектури.

Старогрецькі храми відрізнялися невеликими розмірами в порівнянні із староєгипетськими і були відповідні людині. У плані храми представляли прямокутник, оточений по периметру колонами, з двосхилим дахом. Вхід був прикрашений трикутним фронтоном. У центрі храму поміщалася статуя того божества, якому був присвячений храм. Композиція грецьких храмів різна.

Греки застосовували в своїх спорудах, у тому числі і в храмах, балочні перекриття. Відстані між опорами були невеликі і не перевищували 10 м. Ордерна система греків є стоечно-балочною конструкцією.

У ансамблі Афінського акрополя асиметрія поєднується з продуманою взаємодією окремих споруд між собою, архітекторами продуманий тісний зв'язок цієї архітектурної споруди з навколишнім ландшафтом. Афінський акрополь («верхнє місто») — природна скеля подовженої форми з плоскою вершиной. Її розміри — близько 300 м по довжині і 130 м по ширині.

"Перлиною" акрополя є храм Парфенон, центральна споруда ансамблю. Це великою періптер (8х17 колон з висотою 10,5м),применениется скульптура і зовні, і усередині храму.

Крім храмів грецькі архітектори зводили багато інших архітектурних споруд суспільного характеру: стадіони, палестри (зал для гімнастичних вправ), житлові будинки, театри (одеони). Театри в Греція розташовувалися на схилах горбів. Найбільший театр вміщав до 25 тис. глядачів.

В період еллінізму головною темою архітектури стає містобудування. У центрі міста розташовувалися суспільні споруди — народне зібрання, міська рада, базіліка (судовий-адміністративна будівля), гімназії, школи, храми. Центральна міська площа набуває характеру ринкової (агора). І площа і вулиці оздоблювали портиками, що створюють тінь. По контуру міста опоясувалися оборонними стінами.

1.5. Архітектура стародавнього Риму.

Архітектура Стародавнього Риму пройшла складний шлях розвитку, ввібравши культурні традиції багатьох народів і разних епох.

Римські міста розвивалися навколо міського центру, що включав форум, базіліку, терми, амфітеатри, храми, присвячені місцевим і римським богам, тріумфальні арки, адміністративні будівлі, кінні статуї, школи і дороги.

Форумом в Стародавньому Римі називали площа і ринок, що були, як в Стародавній Греції агора, центром культурного життя. Головним форумом Риму був форум Романум. Часто на форумах зводили базіліку (царський будинок) — прямокутну споруду, внутрішній простір якої розділявся рядами колон на три або п'ять нефов. Пізніше за базилік стала одним з головних типів християнського храму.

Площі Риму прикрашалися тріумфальними арками на честь військових перемог, статуями імператорів і видатних суспільних людей держави. Тріумфальні арки є постійним або тимчасовим монументальним обрамленням проїзду (зазвичай арочне.

Найзначнішим за розмірами купольним спорудою античного миру є Пантеон (місце, присвячене всім богам). Головна частина Пантеону є грецьким круглим храмом, завершеним куполом діаметром 43,4 м, через отвори якого світло проникає у внутрішню частину храму, що вражає величчю і простотою обробки.

Найбільш характерними пам'ятниками римської архітектури є акведуки, мости, театри, терми (суспільні лазні), міські і заміські резиденції імператорів і знаті, будівлі державних установ.

Амфітеатр виконував функцію споруди для видовищ (найчастіше гладіаторських боїв), мав овальну арену, навколо якої уступами малися в своєму розпорядженні місця для глядачів. Найзнаменитішим був Колізей, амфітеатр Флавієв в Римі, споруджений в 75—80 рр. н. е., вміщав до 50 тис. глядачів. У плані Колізей є еліпс колом 524 м і заввишки 57 м, над яким на 240 щоглах натягували тент. Амфітеатр був роздільний на чотири величезні яруси. На висоті 3,5 м над рівнем арени (78x46 м) розміщувалася імператорська ложа.

Триярусний амфітеатр в Оранже, розташований уступами на горбі, до цих пір зберіг прекрасну акустику.У Колізеї, центрі проведення всіх 45 римських суспільних свят, влаштовувалися жертвопринесення і проводилися гладіаторські бої, які потім вони стали улюбленою розвагою римлян.

У Римі будувалися прекрасні будівлі суспільних купалень (терм) з гарячіше до холодною водою, гімнастичними задами і кімнатами відпочинку. У багатьох містах зводилися удома в 3-6 поверхів. Вони були величезними будівлями з склепінчастими стелями. Найрозкішніші з 1700 римських терм, Терми Каракалли, побудовані в III столітті, вміщали до 1300 чоловік. У будівлі терм знаходилися бібліотека на грецькій і латинській мовах, кулуари для відпочинку, галереї для дружніх бесід. Терми Каракалли були прикрашені величезною кількістю скульптурних творів.

Бетон, що належить до найважливіших відкриттів римлян в області інженерної техніки, використовувався при споруді не тільки цілих будівель, але і їх фрагментів, наприклад арочних зведень, що стали одним з основоположних елементів архітектури.

1.6.Грецька та Римська ордерні системи.

Грецький ордер складається з трьох основних частин: колони, її підніжжя — стилобата й антаблемента, що спирається на колону й підтримує дах.Колона (крім доричної) має базу й завершується капітеллю. Антаблемент по вертикалі поділяється на архітрав, фриз і карниз.

Римські ордериРимські архітектурні ордери відрізняються від грецьких декоративним характером — вони нечасто виконують функції тримальної конструкції, а здебільшого прикрашають будівлю, розчленовуючи стіну по горизонталі. З'являються багатоярусні ордери, напр. у Колізеї (75—80 н. е.), де поєднано доричний, іонічний та коринфський архітектурні ордери.

Ордери грецькі походженням доповнюються тосканським ордером (подібним до доричного, але з колоною рівної поверхні) і складним, або компози́тним (від італ. composito – складний, складений) - архітектурний ордер, у якому схема коринфської капітелі (див. «коринфський ордер») ускладнена чотирма іонічними волютами (див. «іонічний ордер»), що підтримують верхню частину капітелі (абак).

В добу Відродження класичні Архітектурні ордери вивчено і теоретично обґрунтовано в трактатах італ. арх. Вітрувія, Альберті, Віньйоли, Палладіо тощо; їх було покладено в основу архітектури Відродження.

1.7. Архітектура Візантії.

Візантійська архітектура Архітектура робила наголос на купол, арки, перехресно-квадратний план забудови релігійних споруд. Церковні інтер'єри були прикрашені мозаїками і живописом, що зображали святих та біблійні сюжети. Архітектура Візантії успадковувала від Рима його досягнення в області арочно-склепінних конструкцій. Однак бетонна техніка не була сприйнята у Візантії; стіни звичайно складалися з цегли або тесаного каменю, і також з цегли з кам'яними прокладками або з каменю з прокладками з цегли. Зводи робилися з цегли або каменю. Перекриття - по більшій частині склепінні, що іноді сполучилися з дерев'яними конструкціями. Поряд з куполами і циліндричними зводами були широко поширені хрестові зводи. В обпиранні купола на квадратну підставу нерідко використовувався східний прийом - тромпи.

Найбільш істотним конструктивним досягненням візантійської архітектури є розробка системи обпирання купола на окремо стоячі чотири опори за допомогою вітрильного зводу. Спочатку купол спирався безпосередньо на вітрила і підпружні арки; пізніше між куполом і опорною конструкцією стали влаштовувати циліндричний обсяг - барабан, у стінах якого залишали прорізи для освітлення підкупольного простору.

Ця конструктивна система дозволила звільнити інтер'єр будинків від громіздких стін і ще більш розширити внутрішній простір. Тій же ідеї просторовості інтер'єру служив прийом підпирання підпружних арок напівкуполами, що створюють разом з куполом єдиний простір, що іноді досягав дуже великих розмірів. Взаємне зрівноважування зводів - одне з видатних досягнень візантійської архітектури. Використання просторових форм, що володіють у силу геометричної будівлі твердістю і стійкістю, дозволило звести до мінімуму масивність опорних конструкцій, раціонально розподілити в них будівельні матеріали, одержати значну економію в трудових і матеріальних витратах.

1.8. Базиліки та хрестово-купольні храми.

Базиліка (лат. basilica від грец. βασιλικη — царський дім) — прямокутна у плані споруда, розділений усередині рядами колон або стовпів на на 3—5 частин — нефів (нав). Середній неф, більш високий, освітлюється через вікна над дахами бічних нефів і зазвичай закінчується пів-круглим виступом — абсидою. Перед входом до базиліки знаходиться поперечне в плані приміщення — нартекс (притвор). Розрізняють купольну та ротондальну базиліку.

В Стародавній Греції це була будівля, де засідав архонт. Пізніше — громадський будинок, призначений для суду, при цьому у середньому нефі відбувалися судові засідання, а в бокових торгували. У Древньому Римі базиліки залишилися спорудами громадського призначення (для суду і біржових операцій). Пізніше бизиліка стала одним з основних типів християнського храму. Найперша з відомих базилік датується 2 століттям до Р.Х. (у Помпеях).

1.9. Романська архітектура.

Романський стиль (від лат. romanus — римський) — повноцінно виявив себе передусім в архітектурі. Будови романського стилю різноманітні за типами, за конструктивними особливостями, за декором. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів, монастирів, замків, які розташовані на підвищених місцевостях. Романський стиль вирізнявся масивністю споруд. Основним будівельним матеріалом романської архітектури був камінь.

Романські храми, переважно монастирські, повинні були виглядати масивно, міцно і надійно, тому будувалися вони з великого каменю, мали прості форми, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, дуже вузькі дверні й віконні отвори і півциркульні арки. Суворі, важкі зовнішні форми надавали романському храму суворого і простого вигляду. Щоб якось «розвантажити» конструкцію храму, архітектори створили склепіння у вигляді хрестів. Безліч вільних площин сприяла поширенню монументальної скульптури, що знайшла своє місце на площинах стіни або поверхні капітелей і виражалася у формі рельєфу.

Фігурні композиції мають різні масштаби; їхні розміри залежать від ієрархічної значущості того, хто зображений: найбільша фігура Христа, трохи менші — ангелів і апостолів, найменші — простих смертних. Крім того, фігури знаходяться у певному співвідношенні з архітектурними формами. Зображення в середині — більші, ніж ті, що знаходяться у кутках. На фризах фігури мають присадкуваті форми, на носійних частинах — подовжені. Саме таке розташування фігур і їхніх форм є характерною рисою романського стилю.

1.10. Готична архітектура.

Готика як стиль привертає увагу пошуком синтезу між архітектурою, живописом і скульптурою. Майстри готики широко зверталися до образів народної фантазії. Водночас ,в готиці більше, ніж у романському стилі, відбився вплив раціонального сприймання світу,широке використання інженерних досягнень свого часу.

Готичні майстри широки використовують башти,стрілчасті арки,пінаклі,скульптури. Всі елементи готичних соборів стрімко підносяться вгору, що надає готичним спорудам динамічності, величі.Фантастичної краси соборам готики надае використання вітражів, найдавніші зразки яких зберіглися у Великій Британії та Франції(вітражі Шартру), та порталів як елементів входу

Сутність готики полягає в зіставленні протилежностей, у здатності об'єднати абстрактну ідею та живий трепет життя, у прагненні пронизати земну плоть злетами духовної енергії. Готична архітектура водночас конструктивна та зображувальна , а готичні собори швидко стали центрами суспільного життя.

Пам'ятками цього стилю є Собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам), Лондонське Вестмінстерське абатство, Міланський собор в Італії і т.д

1.11.Аріттектура відродження

Терміном "Відродження" (або "Ренесанс") іменують час великих культурних змін XV-XVI вв., які почалися в Італії й згодом охопили майже всю Європу.

Відродження, що виникла на початку 15 ст. в італійському місті Тоскана і розвивалось в 15-16 ст. у багатьох країнах Західної та Центральної Європи. Соціально-економічних процес становлення буржуазних відносин породив потужний культурний рух. Середньовічній релігійній ідеології було протиставлено гуманізм, який шукав опору в античній спадщині, що яскраво відбилося в архітектурі громадських будівель, палаців, заміських маєтків. Будівельника-ремісника змінює широко освічений спеціаліст-архітектор, що спирається на всі досягнення сучасної йому культури.

Мимовольній асиметрії ансамблів, що здебільшого розвивалися поступово, були протиставлені чіткі, завершені геометричні системи як вираз вольового, організуючого початку. Цей новий підхід до архітектури виражений в палаццо — типі будинку-палацу, в якому кожному елементу притаманна виражена закінченість, що виявляється і в зосередженості будівлі навколо замкнутого симетричного подвір'я, і в строгій симетрії фасаду. Італійські архітектори звертаються до ясной системі ордерів Стародавньої Греції: творчість Філіппо Брунеллескі, Л. Б. Альберта, Мікелоццо, Лучано Лаурани, Браманте, Мікеланджело. В епоху Відродження розвинулася й теорія архітектури, відомі трактати Л. Б. Альберта, Віньйоли, Палладіо. Архітектура Відродження за межами Італії була менш послідовна в подоланні середньовічної традиції і проходила складну тривалу еволюцію. У розвитку ж архітектури Відроження Італії прийнято виділяти 3 періоди: ранній (кінець 14—15 століття), високий (кінець 15-середина 16 століття) та пізній (середина —

Визначні споруди

Ранній період — капела Пацці у Флоренції, архітектор Ф. Брунеллескі) • високий період — Собор Святого Петра в Римі архітектора Д. Браманте • пізній період — вілла Ротонда у Віченці, архітектор Палладіо, в Україні — Каплиця Боїмів у Львові.

1.12. Архітектура бароко.

Процеси рефеодалізації та контрреформації, пережиті Італією під наприкінці 16 століття, різко змінили характер її архітектурного розвитку. Основними замовниками архітектури стають церква та дворянство, що вимагали яскраво емоційного обрамлення пишних, театралізованих церемоній — культових та світських ідповідно. Логічність композицій архітектури Відродження, притаманну їй закінченість частин, змінює бароко із характерними для нього складними системами злиття простору, розвиненою пластичністю обсягів, рясним застосуванням декоративної скульптури та ілюзіоністських ефектів живопису, здатних візуально руйнувати матеріальність стін та стелі.

В архітектурі бароко будівля тісно взаємопов'язана із навколишнім простором. Наприклад, собор та охоплена колонадою площа Святого Петра в Римі. Поряд з Італією (творчість Л. Берніні, Ф. Борроміні, Г. Гваріні) архітектура бароко широко поширилася в Німеччині, Австрії, Чеії. Вплив бароко Іспанії та Португалії в поєднанні з традиціями доколоніального періоду породило барочну архітектуру країн Латинської Америки, відзначену декоративною насиченістю.

[ред.] Визначні споруди

Монастир у Мельку,палац Шенбрунн у Відні Австрія • Дім Інвалідів, Париж • Собор Сантьяго де Компостела, Галісія, Іспанія • Замок Говард, Північний Йоркшир,замок Бленхейм, Британія • Палац у Трирі, Німеччина • Руташа в Амстердамі, Нідерланди • Смольний собор і монастир,Воронцовський палац, Петергоф, палац в Царському Селі арх. Растеллі в Петербурзі • Андріївська церква у Києві (18 століття, архітектор Растреллі) • Маріїнський палац • Собор святого Юра у Львові,костел і монастир кармелітів босих у Бердичеві, • Чернінський палац, палац Вальдштейна у місті Прага • Замки Ческі Крумлов, Корона Карла в Хлумце(арх. Джованні Сантіні), Вельтруси, Троя, Кукс, Яромержице в Чехії • Премонстрацький костел і монастир (арх. Ф.А.Пільграм)в Ясові, Універсітетський костел в місті Трнава, палац в Велько-Бієлє в Словаччині, Літній палац архієпископа в Братиславі • палац-монастир Мафра, Португалія • Вилянов Собеського, палац Сангушків(арх.Паоло Фонтана) в Любартові, палац Браницьких в Белостоку, Польщя

Шедеври архітектури бароко в Україні. Західні землі

Доба бароко в Україні припала на період, коли країна була роздерта між міцними сусідніми державами. Тому Правобережна Україна мала зразки бароко, що йшли з католицького центру світу-Риму та Польщі. Один з перших зразків бароко у Львові Стрітенський костел босих кармеліток(1642—1644 рр.) це копія церкви Св. Сусани у Римі (арх. Карло Мадерна, 1603 рік). Але ерудиція і таланти архітекторів швидко дали змогу відійти від копіювання римських зразків і творити оригінальні споруди (костел і монастир бернардинів, Гвоздець, костел і монастир кармелітів босих, Бердичів, каплиця Параскеви П'ятниці, Підкамінь,Домініканський монастир, Богородчани, Петропавлівський костел, Кам'янець-Подільський, костел Вознесіння, Золочів та ін.)Серед найкращіх зразків бароко і костел Непорочного Зачаття Діви Марії в Городенці,Івано-Франковська обл, (арх. Бернард Меритин).

1.13. Архітектура класицизму.

Архітектура класицизму

На основі архітектури Відродження розвивається також класицизм, який в 17 столітті поширився у Франції (ансамбль Версальського парку, арх. А. Ленотр та Ж.-А. Мансар), а з другої половини 18 століття стає панівним напрямом архітектури всіх європейських країн, а також Америки і Австралії. В 2-й половині 18 — 1-й половині 19 століття високого розвитку досягла А. російської архітектурної школи, яка відіграла значну роль у розвитку світової архітектури (творчість арх. В. І. Баженова, М. Ф. Козакова, І. 6. Старова, А. Д. Захарова, К. І. Россі та ін.).

Кінець ХVІІ – поч.. ХІХ ст. характеризується в українській архітектурі значним зростанням обсягу будівництва, поширенням нового стилю – класицизму. Класицизм надавав усім містобудівельним заходам державного офіційного характеру. В розвитку класицизму можна визначити три етапи: становлення стилю, зрілість і занепад.Архітектура першого етапу відзначається переходом від барокко до класицизму, пошуками нових засобів художньої виразності, й новим підходом до ансамблевої забудови. За часів класицизму набуває значення відкритий характер композиції ансамблів площ, вулиць і окремих комплексів.Серед значних і найкращих споруд кінця ХVІІІ ст.. виділяється п’ятибанний Спасо-Преображенський собор у Новгороді–Сіверському, закладений за планом петербурзького архітектора Дж. Кваренчі. Собор розміщено у центрі забудови монастиря.

Головною рисою архітектури класицизму стає ордер. Це - тип цілісної архітектурної композиції, основаної на художній реалізації в античні часи стієчно-балочної організації будівлі. Ордер має установлений склад, взаєморозміщення і форму елементів: стереобат, колона (база, тіло, капітель), антаблемент (архітрав, фриз, карниз). У часи класицизму форми і пропорції ордеру починають більше нагадувати епоху античності, ніж в архітектурі попередніх віків. Об’єми споруд формують симетрично-осьові композиції, стіни – рівні поверхні для організації цих об’ємів, стриманий архітектурний декор не "ховає" загальної структури будівлі, а навпаки, лише підтримує і підкреслює її внутрішні мотиви. Часто архітектори притримувались повної відмови від деталей, позбавлених конструктивної функції.

Архітектура 19 стол

        Вже в 19 столітті в архітектурі виникає тенденція відходу від історизму і пошук самобутніх форм, які відповідають новим потребам і технічним можливостям сучасності.
Показником таких устремлінь з'явилося світоглядне, творче і стильове співзвуччя у всіх сферах мистецтва.
Паралельно з чеською сецесією і модерном в інших країнах подібним чином виникали напрямки, які мають свої специфічні відмінності:
* в Англії - Arts and Crafts, пізніше Modern style,
* у Німеччині - Jugendstil,
* у Франції - L'аrt nouveau,
* в Австрійській монархії - secession,
Використання нових будівельних матеріалів, формується новий стиль — сецесіон або сецесія, який порвавши із застарілим смаком минулого. Отут усі деталі в тому числі й обстановка, проектуються в одному і тому ж стилі. У якості декоративних елементів часто використовуються рослинні мотиви. Значення цього стилю в тому, що він звертав увагу, на необхідність модернізації.Стиль конструктивізм оголосив війну міщанській помпезності, та сформував своє бачення в доцільності форм, у простоті, пропорціях, масштабі та гармонійному співставленні матеріалів.Конструктивісти були переконані, що архітектурний твір повинен відповідати утилітарному призначенню й у той ж самий час мати свою художню виразність.
      Чималий внесок у розвиток архітектурної справи міжвоєнного періоду зробила радянська архітектура.Радянський конструктивізм – передовий напрямок архітектури періоду між світовими війнами, який має характер широкого колективного руху, натхненного ідеями Жовтневої революції. Тому це явище в радянській архітектурі розумілося не тільки як зміна самих архітектурних принципів, але і як рух за створення нового життєвого середовища.
      З всієї історії архітектури в СРСР тільки період конструктивізму становить інтерес у світовому масштабі.Маніфестом конструктивістської архітектури став проект металевої спіралі, названою вежею III Інтернаціоналу, В. Е. Татліна (1924 р.), який виражає зовсім унікальні ідеї свого часу і країни – конструкції розумілися як доведені до крайності виразні засоби.
      У наступній фазі розвитку радянського конструктивізму переважали вже реальні задачі, раціоналізм і чисті лінії. Звучать імена К.С Мельникова, І.І.Леонідова, братів А А., Л.А., В.А. Весниних, «рекламуючих» чесний і розумний підхід до рішення архітектурних проблем.

1.14. Арх.другої пол.19ст-історичністилі,еклектика

1.15. Нова архітектура кінця 19 ст. .. поч. 20 ст.

Кришталевий палац, Англія

Розвиток капіталізму в 2-й пол. 19 — на початку 20 століття супроводився будівництвом багатоповерхових жилих, так званих «прибуткових будинків», різних промислових і транспортних споруд (заводів, елеваторів, вокзалів, ангарів, гаражів), нових за типом громадських споруд (театрів, музеїв, лікарень, лазень, шкіл), а також критих ринків, банків, бірж тощо. Інтенсивно, але хаотично забудовувалися міста з розкішними кварталами аристократії і жалюгідними робітничими околицями. Метал, скло і залізобетон, нові конструктивні системи для перекриття великих пройм та ін. досягнення будівельної науки і техніки зумовили створення визначних споруд Франції (Ейфелева башта), Англії (Кришталевий палац), Німеччини (вокзал в Гамбурґу), США (так звані хмарочоси) та ін.

Поряд з цим підпорядкування архітектури цілям наживи і поганим смакам буржуазії привело до еклектичного декорування будинків архітектурними елементами різних стилів, а згодом до появи вигадливого стилю модерн.

Вокзал у Гамбурзі, архт. Г. Маєр

У 20 ст. в багатьох країнах світу інтенсивно розвивається інженерно-будівельна наука, створюються нові конструкції — великоблочні, великопанельні, куполи-оболонки, а також розширюється індустріалізація будівництва (монтаж будинків з виготовлених на заводах елементів). Технічний прогрес і прагнення до практичної віддачі зумовили виникнення конструктивізму («Нова архітектура», функціоналізм) і так званої «органічної архітектури» (творчість Ле-Корбюзьє у Франції, Г. Маєра в Німеччині, Ф. Райта в США та ін.).

Всі ці напрями архітектури дали ряд позитивних розв'язань технічних, функціональних і естетичних питань, але часто вони скочувалися до формалізму і космополітизму (до надто складних, надуманих планів і конструкцій будівель, до відмови від національної своєрідності архітектурних форм).

1.16. Архітектура 20-30 років 20 ст.

Функціоналізм — архітектурний напрям, різновид раціоналізму, що виник у 1920-х роках у Німеччині. Основні вимоги функціоналізму: обумовленість зовнішнього виду будівлі її конструкцією і внутрішнім плануванням, які, у свою чергу, визначаються її практичним призначенням (функцією). Архітектори-функціоналісти прагнули до типізації житлового будівництва, спорудження великих житлових комплексів на вільних територіях.

-будинок на стовпчиках

-будинок каркасний(вільне планування)

-можливість реконструкції

-вільний фасад

-великі горизонтальні вікна

-плоский дах

Интернациональный стиль — ведущее направление модернистской архитектури Эстетика интернационального стиля требовала отказа от национальных культурных особенностей и всяческих разновидностей исторического декора в пользу прямых линий и других чистых геометрических форм, лёгких и гладких поверхностей из стекла и металла. Излюбленным материалом стал железобетон, в интерьерах ценились широкие открытые пространства. Это была архитектура индустриального суспільства. Конструктивізм. Характеризується суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду. В архітектурі конструктивізм обстоює раціональну доцільність, економність, лаконізм у засобах вираження. Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом, Конструктивізм відкидає практично не вмотивовану декоративність, схематизує мову мистецтва. В образотворчому мистецтві та літературі прихильники конструктивізму надавали великого значення техніцизму, штучним конструктивним формам, абстракціям тощо.

1.17. Розвиток архітектури у другій половині 20 ст.

Бруталізм (необруталíзм) — один із напрямів сучасної архітектури. Виник у 1950-х роках у Великобританії. Споруди бруталістів мають підкреслено важкі форми, оголені конструкції та системи інженерного устаткування. французької «beton brut», тобто необроблений бетон. Бетон таки був обробленим, але залишав товсті, скелеподібні форми з слідами опалубки, монотонні і прямокутні. Стіну не покривали тиньком, не фарбували і не зглажували. Не останнім міркуванням була дешевизна подібного будівництва, вигідна відразу в повоєнні роки. архітектуру попри відокремленість і чужинність бруталізму.

Хай-тек (високі технології) — стилістичний напрямок у сучасній архітектурі та дизайні, орієнтований на функціональність, науковість, елітне обслуговування архітектурою з застосуванням високих технологій. Вважають, що він виник в надрах постмодернізської архітектури 1970-х рр. (відкриті інженерні обладнання,трубопроводи,ліфти)

Постмодернізм (постмодерн) сукупна назва художніх тенденцій, що особливо чітко позначилися в 1960-і роки. Архітектори роблять спробу змінити формальну мову архітектури, повернувши в нього форми з минулих століть, виключені із практики, орнамент, колір та інші "зайві" елементи. Також вони спробували внести в архітектуру ще й інші закони, крім функціональної відповідності й максимального спрощення основних форм - вигадку, фантазію, театральний ігровий початок, складні образні асоціації.

1.18. Архітектура Київської Русі.

У період становлення Київської Русі (IX ст.) типовою формою поселення стає "город", тобто огороджене укріплене місто з групою селищ навкруги. Міста набували важливого значення в економічному й духовному розвитку давньоруської держави. Князь Володимир, а згодом Ярослав особливо дбали про забудову головного міста Київської Русі - Києва. За часів Володимира почав складатися план міста. Київ розділявся на верхнє місто ("дитинець"), або "вишгород", "гора", і нижнє ("подол")."Місто Ярослава" у Києві.Новий етап розвитку монументальної архітектури на Русі репрезентують будівлі «міста Ярослава» у Києві. Це засвідчує такий шедевр архітектури першої половини XI ст., як Софійський собор (1037). Величні розміри внутрішнього простору, строгі пропорції, розкішні мозаїки і фрески. Десятинна церква,Юріївська Божниця(збереглася з тих часів),Собор Успенський у Лаврі. Мурвали цегляні храми на прикладі Романської архітектури

1.19. Памятки арх.України та Києва 10..13стЗолоті ворота - головні ворота стародавнього Києва. Свою назву отримали від схожості з Константинопольськими Золотими воротами. В кінці 17 ст. перед воротами, у зв'язку з реконструкцією фортифікаційних споруд міста, побудовані земляні бастіони, а вже в середині 18 століття руїни колись головного в'їзду в місто були засипані землею. Києво-Печерська Лавра почала своє існування в 1051 р. Частими відвідувачами печерного монастиря стають князь Ізяслав, син Ярослава Мудрого, і київська знать, пожертвували кошти на будівлю наземного храму й келій. Собор Святої Софії (Софійський собор) був побудований в XI столітті в центрі Києва за наказом Ярослава Мудрого. На рубежі XVII-XVIII століть він був зовнє перебудований у стилі українського бароко. Всередині Собору збереглося безліч стародавніх фресок і мозаїк.
Софійський собор являє собою п'ятінефний п'ятиапсидний хрестовий-купольний храм з 13 главами. З трьох сторін він оточений двох'ярусними галереями. Складений з плінфи - широких, тонких цеглин.Видубицький монастир - древній монастир в Києві. Монастир був побудований між 1070 і 1077 роками Всеволодом Ярославовичем, сином Ярослава Мудрого. У перші 120 років свого існування монастир швидко стає центром світського життя Києва. Тут князі влаштовують переговори, збирають рать і моляться перед походами. У монастирі живуть і працюють багато вчених ченців.Десятинна церква-перший мурований храм на Русі, домінувалась у верхньому місті,поки не звели Софіївський собор.Збудовано 989-996,не збереглася до наших днів

1.20. Архітектура України 14-16ст.

У XIV — XV ст. візантійсько-українська культура попередньої доби виявляється у формах планів і просторовому об’ємі, тоді як готика спричиняється до невеликих конструктивних змін і деталей. Прикладом таких будов служать вірменська кафедра у Львові (1363), церква Різдва Христова в Галичі кінця XIV ст. і церква в Межирічі на Волині середини XV ст. — усі з тринавним заложенням княжих часів, але з готичними лучами та іншими гостролучними деталями. Єдиною в своєму роді є найстарша церква у Львові св. Миколи (XIV — XI ст.) з деякими романськими архаїзмами. В XIV — XV ст. на Україні відомий також тип т. зв. триконхових будов візантійського відродження, що приходить із гори Афон у Греції спочатку до української частини Буковини (дві церкви в Сереті кінця XIV ст. і три церкви в Путні коло Чернівців), пізніше — до Галичини (цікава тридільна церква в Лаврові на Бойківщині XV — XVI ст.) і нарешті — на Поділля (церкви в Кам’янці XVI ст., Зінькові, Могилеві-Подільському), в Замостя.

Неспокійні часи XIV — XV ст., боротьба з татарщиною й нова економічна кон’юнктура з колонізаційною політикою шляхти зумовлювали головним чином оборонно-замкове будівництво. Навіть будови релігійного культу пристосовувалися до оборонних цілей, — із грубими мурами, вежами й бійницями (стрільницями). Візантійське мистецтво вже остаточно переживалося і втрачало свій зміст; українські митці шукали стиків із західноєвропейськими мистецькими течіями. Але в церковному будівництві ці західні зразки не могли перейматися без усяких змін уже через різниці релігійні, тому на Україні запозичували переважно форми цивільного будівництва Середньої Європи, перетворюючи й пристосовуючи їх до своїх обрядових потреб і побутових особливостей. До найвизначніших пам’яток цієї доби належать т. зв. гальова церква в Рогатині XIV — XV ст. і знаменита церква-твердиня в Сутківцях на Поділлі. У той час, коли римо-католицькі храми звичайно повторювали без усяких змін відомі готичні зразки, церкви східного обряду є більш оригінальними та вказують на певну творчу переробку готичного стилю. Тоді, між іншим, усталюються трикамерна система плану (бабинець, середня частина і вівтар) і тридільність перекриття (три бані), типові для українського церковного будівництва в дереві й камені (Нижанківці, Вишнівці, Риботицька Посада, Залужжя та ін.), хоч зустрічаються церкви і в чисто західних формах (Кодня, Перемишль).

Із численних замків деякі готичні риси зберегли замки в Хотині на Бессарабщині (XIV ст.), на Волині — Острог (XIV — XV ст.), Луцьк (XIV — XVI ст.), Кременець (XV — XVI ст.), на Поділлі — Меджибіж (XV ст.), Кам’янець. Особливої уваги заслуговує добре збережений, колись славний своєю неприступністю замок у Кам’янці-Подільському, заснований ще в XIV ст. князями Коріатовичами та відбудований на початку і в середині XVI ст. Плани замісів

XV — XVI ст. були різноманітними: трикутні (Зіньків), чотирикутні (Сутківці), п’ятикутні й т. д. з наріжними високими вежами, що сильно виступали поза оборонні мури.

Коли в добу готики на Україні йшла переорганізація міст за західними зразками (що дало в мистецтві перехідний стиль із великою домішкою старої візантійської спадщини), то в XV — XVI ст. настає цілковитий зворот до Заходу, особливо радикальний із того моменту, коли вага й першість в економічному житті перейшли до міст. Одначе ця орієнтація на Захід прийняла особливе забарвлення, бо коли в добу готики на Україні працювало багато німецьких майстрів, то в добу ренесансу (відродження античності) — переважно італійці зі Швейцарії й Венеціанської республіки. По українських містах ці майстри, вступаючи до цехів, діставали місцеві прізвища: Петро Італієць, Петро Красовський, Петро Барбона, Домінічі Римлянин, Амвросій Прихильний та ін.

Стиль «ренесанс» (що витворюється в Італії в XV ст. й поширюється в цілй Європі замість гостролучного стилю готики спочатку як «відродження» класичності) дав зрівноважені, впорядковані композиції зі спокійними, логічно продуманими й чистими формами, почерпнутими з античної архітектури.Досить ранні свідоцтва ренесансу бачимо в перебудові Кам’янецького замку 1541 — 44 рр., у ратушах Львова й Перемишля (за старими рисунками), а також у замках середини XVI ст. (Перемишль, Львів, Бережани, Ляшки Муровані та ін.). Важливим джерелом ренесансових форм для цілої України був Львів, де ренесанс з’являється в другій чверті XVI ст. (архітектору Петро Італієць, Петро Красовський), а розквіт припадає на 70 — 90-ті роки того ж століття. До найкращих цивільних будов цієї доби з витриманими і строгими формами чистого ренесансу належать доми Гепнера 1570 р. й т. зв. «Чорний дім» на Ринку 1577 р. Найвищі досягнення українського ренесансу зосереджуються в чотирьох будовах Львова. Це — вежа й дім Корнякта, Братська (Успенська) церква і Трисвятительська каплиця. Одна з найкращих пам’яток ренесансу не тільки України, а й цілої Східної Європи — вежа Корнякта, побудована архітектором Петром Барбоною в 1572 — 78 рр. у характері вежі Madonna dell’Orto у Венеції, але в іонійському ордері (відміна грецького античного стилю), наближеному до знаменитої італійської школи архітектора Палладіо. Палата Корнякта на Ринку (1580), подібно до більшості будов Львова — з рустикою, у формах невеликих палаців Тоскани та Верхньої Італії. Трисвятительська каплиця (1578) і Братська церква (1591 — 1629), хоч і проектовані італійськими майстрами, але виведеш в типово українських формах трибанної церкви; деталі й різьби, наприклад, у чудових т. зв. «метопах» під гзимсом, також виконувалися місцевими майстрами.

1.21. Архітектура України та Києва 17-18ст.

Київська архітектура й образотворче мистецтво XVII - XVIII ст. розвивалися під могутнім впливом мистецтва бароко, для якого були характерні пишність і вишуканість форм, урочистість і монументальність. Кінець 17-18ст-відновлювали та реставрували храми .кінець 17ст на Зах.Україні-Європейське Бароко.

18ст-Українське бароко.Відновлення храмів часів Київської Русі:

Чернігв(Троїцький монастир-найдавніша мурована церква).Храми в стилі Європейського бароко.Софіївський собор(дзвіниця-нижній ярус).

Собор Св.Юра-чеський арх.Успенський монастир в Почаїві.Андріївська церква побуд. за проектом Растреллі.,Михайлівський собор.

1.23. Архітектура Українського бароко

Бароковим спорудам притаманні нагромадження розкішних оздоблень, підкреслена декоративність, грандіозність. в архітектурі постають розкішні декоративні фронтони, портали, брами.

Украйньке бароко-куполи,ліплення.Все одного кольору(куполи або зелені, голубі. позолочені),наявність грушовидних бань.Софія Київська,Михайлівський собор(дзвіниця-укр.бароко17ст)Юріївський собор Видубицького монастиря-хрестовий у плані,побуд.з каеменю (структура схожа на деревяну),білий колір,грушовидні бані.

1.24. Архітектура України другої половини 18…19 ст.

Кінець ХVІІ – поч.. ХІХ ст. характеризується в українській архітектурі значним зростанням обсягу будівництва, поширенням нового стилю – класицизму. Класицизм надавав усім містобудівельним заходам державного офіційного характеру. зявилися нові стильові принципи, які прийнято називати ампірними, досить швидко — вже в перші роки XIX ст. — стали панівними.

Ампір, як і класицизм, мав значення офіційного стилю. Монументальні споруди в містах утворювали просторово розвинені ансамблі вражаючих громадських центрів.Почалося захоплення "простими формами і могутніми суворими стінами

на тлі яких органічно сприймалися скульптурні рельєфи з військовою атрибутикою, що свідчила про доблесть, мужність і перемоги. 1803 р. заборонили будувати в Україні традиційні і дерев'яні церкви, чим виявлено зневагу до народного мистецтва.

У 1-й половині 19ст всі регіони України збагатилися великою кількістю споруд, у яких відтворювалися пластичні форми й композиціїні засоби нородного мистецтва, а також стародавньої й середньовічної епох.

1.25. Архітектура України 20 ст.

На зламі XIX і XX ст. закінчилася доба історизму й почалося формування нових стильових напрямів, що пов'язувалося значною мірою з переходом капіталізму в нову, монополістичну стадію. Загалом в архітектурі доби простежуються два напрями. У прагненні до оновлення художньої мови виник модерн, який розвивався від декоративно насиченого до раціонального. Він переріс у конструктивізм і функціоналізм. Другий напрям продовжив орієнтацію на архітектурну спадщину, але із суттєво зміненими уподобаннями.Взаємозв’язок між двома напрямами втілювався, з одного боку, в модернізації класицистичних або ренесансних форм, а з іншого — у використанні майстрами модерну ордерних або готичних елементів.

Будівлі того часу:вокзал у Києві 1912р .Троїцький собор Почаївської лаври 1906-1912 ,критий бесерабський ринок(металева перемичка,відкриті ферми всредині,балки на фасаді)

1.26. Пам’ятки архітектури Києва 10-13ст.

СОФІЙСЬКА (БАТИЄВА) БРАМА в системі укріплень «міста Володимира» споруджена не пізніше кінця 10 ст. як парадний в'їзд у Верхнє мііто. Вперше згадується в літопису під 1068. Залишки брами досліджено 1935 і 1965 (XXXI). Фундамент давньої споруди позначено на розі Володимирської та Великої Житомирської вулиць.

РОТОНДА — кругла в плані споруда, призначення якої не з'ясовано,—належить до кін. 12—поч. 13 ст. Вона стояла в самому центрі «міста Володимира», біля Бабиного торжка, в безпосередній близькості від Великого Ярославового двору. В літопису не згадується. Виявлена Київською археологічною експедицією в 1975—76 (II, XXX). Залишки споруди містяться у дворі садиби на вул. Володимирській, 3.

ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА — перший мурований храм на Русі, яка щойно прийняла християнство. Ця споруда домінувала у Верхньому місті перед тим, як було зведено Софійський собор. Центр Руської митрополії. Разом з палацами 10—11 ст. вона утворювала ансамбль великокнязівського дитинця. Церкву збудовано 989— 996. До наших днів не збереглася. Фундаменти позначено й частково розкрито на території Національного музею історії ВАСИЛІВСЬКА ЦЕРКВА містилася на території Великого Ярославового двору «міста Володимира» (район Десятинної вулиці та Михайлівської площі). Споруджена 1183. До наших днів не збереглася (II).

СОФІЙСЬКИЙ СОБОР збудовано 1017 або 1037 як домінуючу споруду столиці Київської Русі в системі культових комплексів «міста Ярослава». Зберіглась в перебудованому вигляді, у формах 18ст., у комплексі Національного заповідника « Софія Київсяка»

ЗОЛОТІ ВОРОТА закладено у 1-й пол. 11 ст. у системі оборонних споруд «міста Ярослава» як південний в'їзд до Верхнього міста. Залишки воріт, що дійшли до нашого часу, було досліджено 1837, 1972—73. їх включено в об'ємну реконструкцію, збудовану 1982 за проектом авторського колективу під керівництвом Є. Лопушинської.

Та дуже багато іншого

1.27. Пам’ятки архітектури Києва 17-18ст.

На західноукраїнських землях, зокрема, у Львові, споруди стилю ренесанс з'являються на півстоліття з лишком пізніше, ніж у Кракові - столиці Польщі до 1569 року. У цьому стилі у Львові споруджуються дзвіниця Вірменського собору (1571), кляштори бенедиктинок (1597-1627), бернардинів (1600-1630, наприкінці будівництва зведено барокові фронтони), кларисок (1607), каплиця Боїмів (1609-1615), ряд кам'яниць на площі Ринок, зокрема, Чорна кам'яниця (1588-1589) та будинок Корнякта (1580), і головне - ансамбль Успенської церкви (вежа Корнякта - 1572-1578, каплиця Трьох святителів - 1578-1590, власне церква - 1591-1629), що яскраво демонструє передові художні смаки Львівського братства. Тут доречно згадати і ренесансну Хрестовоздвиженську церкву, збудовану православним братством у Луцьку в 1619-1622 роках. Ренесансну забудову наприкінці XVI - на початку XVII століття отримує місто Жовква - власність гетьмана Станіслава Жолкевського, з яким Петро Могила був тісно пов'язаний на військовій службі.

Спробуємо тепер дати характеристику окремим, висловлюючись сучасною мовою, будівельним проектам, здійсненим з ініціативи та підтримки Петра Могили в Києві. Почнемо з оригінальних споруд. Перш ніж характеризувати їх, слід відзначити, що кам'яне будівництво в Києві практично не проводилося, очевидно, десь від 1471 року (з часу смерті останнього київського князя Семена Олельковича) і до початку XVII століття (будівництво згаданого домініканського кляштору св. Миколая на Подолі, що мав у плані і характері декору виразні риси готичного стилю). Риси ренесансу, як можна думати, у Києві вперше виявилися при реконструкції церкви Успіння (Богородиці Пирогощі) на Подолі, що була здійснена у 1613-1614 роках італійським архітектором Себастіано Брачі на кошти міської громади.

Будівельна діяльність Петра Могили почалася не раніше 1628 року і тривала до його смерті. Одним із джерел фінансування цієї діяльності, поруч із залученням різноманітних пожертв, були його власні кошти. Щодо майстрів, які працювали на замовлення Петра Могили, то відомо, що в нього на службі протягом 1637-1638 років перебував архітектор Оттавіо Манчіні з Болоньї [6]. Інші майстри, відомі лише на ім'я - Генріх та Станіслав [1] (до того ж невідомо, чи були вони будівничими).

Борисоглібська церква Братського монастиря.

Хрестовоздвиженська церква на Ближніх печерах.

Відбудова Софійського собору.

Перебудова Успенського собору.

Відбудова церкви Спаса на Берестові.

1.28. Архітектура Києва першої половини 19 ст.

Поч ХІХ ст. характеризується в українській архітектурі значним зростанням обсягу будівництва, поширенням нового стилю – класицизму. Класицизм надавав усім містобудівельним заходам державного офіційного характеру. З другого боку в межах цього стилю якоюсь мірою виявились історично-прогресивні будівельно-архітектурні тенденції часу. Крім того, весь пластично-образний арсенал засобів класицизму ніс на собі відлиски античності й епохи Відродження, інтерес до яких знову посилився в епоху просвітительства. У своїх кращих зразках мистецтво класицизму несло важливі естетичні і виховні функції. Урочиста простота будинків, площ, вулиць зовні ніби підпорядковані, геометрії, несла в собі глибокі емоційні імпульси. Розвиток архітектури великою мірою зумовлюється прогресом будівельної техніки. В цей час поступового впроваджуються в будівництво металеві конструкції, проте, як і раніше поширене було дерев’яне будівництво.

1.29. Архітектура Києва другої половини 19 ст.

Архітектура Києва кінця ХІХ ст. в повній мірі відповідала загальноєвропейським вимогам щодо стилістики. Найпопулярнішим напрямком у кінці ХІХ ст. у місті був неоренесанс з характерними рисами віденської та французької школи. У формах неоренесансу, наприклад було зведено театр “Соловцов” (1898 р. арх. Е. Брадтман, Г. Шлейфер).

Застосування неоренесансних форм у оздобленні фасадів прибуткових будинків припускало й порівняно незначні капіталовкладення замовника. Ліберальність цього напрямку полягала у його багатьох варіаціях. Фасад можна було оформити як і в дусі розкішного палаццо доби високого Відродження, так і в формах скромного міського будинку.

Великої популярності серед архітекторів набуло поєднання і змішування неоренесансних форм з необароковими. Зодчі так вдало поєднували ці стилі, що практично неможливо було розпізнати, який з двох домінує у декорі споруди. Такий стиль почали називати просто – київський ренесанс. У цьому архітектурному стилі було зведено більшість київських прибуткових будинків, та готелів.

1.30. Архітектура Києва першої половини 20 ст.

З розвитком капіталізму і зміцненням позицій нової буржуазії починає змінюватися характер замовлень на будівництво прибуткових будинків. Дещо змінилися форми неоренесансних будівель на початку ХХ ст. Форми декору починають ставати більш монументальнішими.

Національна і релігійна строкатість населення Києва зумовлювала появу та розвиток багатьох стилів в міській архітектурі. Невід’ємною частиною стильової палітри київської архітектури кінця ХІХ – початку ХХ ст. був так званий мавританський стиль. У формах мавританського стилю у місті було споруджено ряд культових споруд та житлових будівель іудеїв та караїмів, зокрема, хоральну синагогу на вул. Маловасильківській.

Представники польських католиків та німецьких протестантів зводили для своїх релігійних та побутових потреб споруди у неоготичному стилі. Яскравим прикладом цього стилю став Миколаївський костьол на вул. Великій Васильківській.

Поруч з всесвітньо відомими та популярними стилями у місті існували й такі, що були розповсюджені переважно на теренах Російської імперії та деяких православних слов’янських держав. Перше місце за масовістю посідав, звичайно, державний так званий російський чи псевдоросійський стиль. Основні концепції російського стилю полягали у копіюванні зразків архітектури Москви, Суздаля та інших російських міст XVI – XVII ст. Псевдоросійський став офіційним церковним стилем Російської імперії. Намагання царату “русифікувати все неросійське і оправославити все неправославне” призвело до того, що псевдоросійський стиль сприймався вже тільки як інструмент зросійщення народів імперії. У кінці ХІХ ст. цей процес особливо посилився. По всьому місту споруджуються невеликі і масивні храми у вищезазначених формах. Найтиповішою і найбільшою культовою спорудою у цьому стилі в Києві став Микільський собор Покровського монастиря на Кудрявці. Великої популярності завоював псевдоросійський стиль у приватних домовласників, які зводили прибуткові будинки в цьому стилі. Одним з багатьох таких будинків був дім купця Сніжка на Караваєвській площі.

Говорячи про особливості культової архітектури Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст. неможливо не згадати другий поширений архітектурний стиль, у якому зводили православні храми міста. Ним був так званий візантійський або псевдовізантійський стиль.

Застосування псевдовізантійського стилю було дуже вузьким: тільки культове зодчество. За основу всіх проектів у цьому архітектурному напрямку бралися зразки культової архітектури древньої Візантії Х – ХІІ ст.

Строкатість еклектичних стилів у зодчестві початку ХХ ст. доповнилася ще й неокласицизмом та неоампіром. За основу неокласицизму бралися зразки античної давньогрецької та давньоримської архітектур.

Архітектори використовували вищезгадані стилі як для зведення прибуткових будинків, так і для будівництва великих споруд державних та комерційних установ. Прикладами застосування неокласицизму та неоампіру стали споруди Педагогічного музею на Володимирській вулиці, Вищих жіночих курсів на вул. Тимофіївській тощо.

Початок ХХ сторіччя ознаменував виникнення нового суто оригінального для того часу стилю в архітектурі – модерну. Саме на початку ХХ ст. архітектори Західної Європи (Бельгії, Австрії) прийшли до нових форм та конструкцій у зодчестві. Характерними рисами цього стилю було використання рослинного та тваринного орнаменту, кахлю в інтер’єрах та екстер’єрах будівель. У стилі модерн були зведені такі споруди як цирк Крутікова на миколаївській вулиці, багатоповерховий “будинок Гінзбурга” на Інститутській та багато інших житлових будинків.

Демократичність у сфері будівництва та архітектури породила й цілий ряд стилів, які своїми формами не завжди поєднувалися з шовіністичною ідеологією царського уряду Росії. Одним з таких архітектурних напрямків, який символізував відродження національної ідеї в Україні був український стиль. У формах цього стилю були споруджені прибутковий будинок М. Грушевського на розі вул. Паньківської та Микільсько-Ботанічної, народне училище на Кирилівській вулиці тощо.

1.30. Архітектура Києва 50…90 роки 20 ст. Друга світова війна відбилися в архітектурній діяльності періоду післявоєнної відбудови міст і сіл України. Особливо це мало значний вплив на грандіозну відбудову Хрещатика. Багаті традиції українського бароко, які використали автори в забудові столичної вулиці, гармонійно поєднані з міським рельєфом. В архітектурі будинків була активно застосована українська орнаментальна пластика та колорит.

В 60—70-ті роки з’являються перші прояви нової образності архітектури, використання сучасних індустріальних конструкцій та прогресивних будівельних матеріалів — Палац спорту в Києві,наземні станції Київського метрополітену «Хрещатик» , «Університет», кіноконцертний палац «Україна» Оригінальністю та новизною форм позначена архітектура комплексу Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка .Необхідно відзначити вдалу спробу цілісного архітектурно-композиційного завершення у 80-ті роки ансамблю майдану Незалежності в м. Києві

В ці роки відбувалося будіництво лише одиничних будинків, в порівнянні з періодом відбудови. Класицизм сталінського періоду( 2 пол.5-х рокв)-але сталінську арх..відкинули та повернудися до інтернаціональної структури.Півд.вокзал-хайтек.

1. Зима познавательное развитие аппликация Старшая группа
2. вариант написания ~ Уильям Джеймс
3. 1Во время Второй мировой войны фашисты схватили одного из активных деятелей французского Сопротивления
4. різному інтерес виступає як вибіркова спрямованість особистості на ту чи іншу діяльність як прояв емоці.html
5. Профилактика заболеваний органов дыхани
6. Операторы цикла
7. Курица I. Как Пеппи поселилась в вилле Курица На окраине одного маленького шведского городка вы ув
8. С нейроциркуляторной дистонией
9. Реферат- Розничный товарооборот.html
10. руську У 50х роках XIV ст
11. по теме- ЛАБОРАТОРНАЯ ДИАГНОСТИКА РЕАКТИВНЫХ ИЗМЕНЕНИЙ В СИСТЕМЕ КРОВЕТВОРЕНИЯ И ПРИ ЗАБОЛЕВАНИЯХ СИСТЕМ
12. тематичних наук Київ2005 Дисертацією є рукопис
13. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНОХІМКОНТРОЛЮ ВИРОБНИЦТВА
14. Наведіть конкретні приклади лексичних одиниць з посібників монографій пов~язаних з Вашою спеціальністю з
15. .1996 N 2ФЗ от 17.12.1999 N 212ФЗ от 30.
16. Московская Государственная Академия
17. Издание осуществлено в рамках Государственной программы научномет
18. ПРОМЫШЛЕННОМ КОМПЛЕКСЕ РОССИИ ПО СОЗДАНИЮ И РАСПРОСТРАНЕНИЮ ТЕХНИКИ И ТЕХНОЛОГИЙ ДВОЙНОГО ПРИМЕНЕНИЯ
19. История развития земельных отношений в Казахстане
20. ВСТУП Один із найважливіших критеріїв зрілості суспільства ~ ступінь його демократичності ріве

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе