Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Лекція- Поняття та види державних службовців

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 2.11.2024

Лекція: Поняття та види державних службовців. Класифікація посад державної служби.

План

1. Поняття державного службовця

2. Види державних службовців

3. Поняття і особливості патронатних службовців

4. Ранги державних службовців

5. Поняття посади державної служби

6. Класифікація посад державної служби

1. Поняття державних службовців

В юридичній літературі неодноразово робилися спроби визначити поняття «державний службовець». У результаті більшість авторів дійшли висновку, що цей термін слід трактувати як в широкому, так і у вузькому розумінні. В широкому розумінні державний службовець — це професійний працівник будь-якої державної організації: органу, установи, підприємства, а у вузькому — це професійний працівник органів державної влади. На законодавчому рівні визначення поняття «державний службовець» дається у ст. І Закону України «Про державну службу» через визначення самої державної служби. Тобто державний службовець — це особа, яка здійснює професійну діяльність, займаючи посади в державних органах та їхньому апараті, щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержує заробітну плату за рахунок державних коштів. Таким чином, законодавець закріпив поняття державного службовця у вузькому розумінні.

Основними ознаками державного службовця є:

посада в державних органах та їхньому апараті;

професійна діяльність щодо практичного виконання зав
дань і функцій держави;

заробітна плата за рахунок державних коштів.

До державних службовців не належать особи, які проходять стажування в державних органах, оскільки вони не займають посад у цих органах, а тільки претендують на них.

Важливе практичне значення має питання моменту виникнення статусу державного службовця (з моменту зарахування на посаду, або з моменту прийняття присяги). Важливо зазначити, що у чинному законодавстві про державну службу воно не вирішене. В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. «Про практику розгляду судами справ про корупційні та інші діяння пов'язані з корупцією» встановлено, що статус державного службовця особа набуває з моменту зарахування на посаду, незалежно від того, прийняла вона присягу, чи ні, попереджена вона про обмеження, передбачені для державних службовців, чи ні, присвоєно їй ранг, чи ні.

Надзвичайно важливим і складним є питання розмежування понять «державний службовець» і «державний політичний діяч». Визначення поняття і сутності державного службовця наведено вище. Що ж стосується визначення поняття «державний політичний діяч», то чинне законодавство про державну службу України відповіді на це питання не дає. В юридичній науці з цього приводу висловлюються різні міркування. їх узагальнення дає можливість стверджувати, що до цієї категорії слід віднести посади Президента України, народних депутатів, членів Кабінету Міністрів України, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, перших заступників міністрів і перших заступників голів державних адміністрацій обласного рівня. До державних політичних діячів не можуть бути віднесені депутати місцевих рад і місцеві голови, оскільки органи місцевого самоврядування не належать до системи органів державної влади.

У цьому зв'язку слід пам'ятати, що політичний характер зазначених посад не зводиться до факту обов'язкової належності вищезазначених осіб до певної політичної партії (критерій необов'язковий, хоч і цілком можливий). Специфіка статусу державних політичних діячів виявляється в наступному:

а) особливий порядок призначення (або обрання) на посади
державних політичних діячів, який регламентується, насамперед, Конституцією України;

б) специфічний порядок звільнення з посад зазначених осіб
і припинення їхніх повноважень;

в) особливий вид відповідальності — політичної, яка носить
відкритий публічний характер (усунення з посади; оголошення
резолюції недовіри; відставка; не обрання повторно Президента
або народного депутата як опосередковане «притягнення до
відповідальності», процедура імпічменту).

Держаний політичний діяч — це особа, яка набула цього статусу в результаті обрання народом України або призначення всенародно обраними носіями влади за особливими процедурами на певний термін, приймає у межах своїх повноважень нормативні рішення, грунтується на власних політичних пріоритетах і несе політичну відповідальність за свою діяльність.

Відповідно до статті 4 Закону «Про державну службу» державним службовцем може бути громадянин України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України. Не можуть бути державними службовцями особи, які: визнані у встановленому порядку недієздатними; мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади; у разі прийняття будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками та в інших випадках, встановлених законами України.


2. Види державних службовців

Коло державних службовців досить різноманітне і різнопланове. Всіх державних службовців можна класифікувати на різні види в залежності від:

розподілу державної влади — державних службовців органів законодавчої, виконавчої та судової влади;

характеру державної служби — цивільні та спеціалізовані державні службовці;

обсягу посадових обов'язків — посадові особи і особи,
що не є посадовими.

У залежності від характеру повноважень, які визначають роль і ступінь участі державних службовців у здійсненні державно-владних функцій, вони поділяються на керівників, спеціалістів і технічних виконавців. При цьому слід зазначити, що єдиної думки з приводу даної класифікації в юридичній науці немає. Деякі вчені, зокрема                       Ю. М. Старилов, вважають її принципово невірною і пропонують свою:

а) публічні державні службовці;

б) службовці і представники технічного персоналу, які перебувають на державній службі.

Керівник — це державний службовець, який займає державну посаду, пов'язану з безпосереднім здійсненням завдань і функцій державних органів. До цієї категорії державних службовців можна віднести: керівників державних органів та їхніх заступників; керівників структурних підрозділів державних органів та їхніх заступників; осіб, які наділені повноваженнями приймати рішення і давати вказівки підлеглим їм службовцям.

Кожний керівник несе персональну відповідальність за:

виконання завдань і функцій державного органу, підрозділу
і організацію діяльності підлеглих державних службовців;

дотримання державної та службової дисципліни;

дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина
у сфері діяльності державного органу;

— якість і ефективність державної діяльності у дорученій сфері.

Хто в кожному конкретному випадку є керівником, можна визначити тільки згідно зі структурою державного органу.

В юридичній літературі розрізняють безпосереднього керівника, керівника вищого рівня і керівника вищого рангу. Наприклад, в міністерстві керівник відділу є безпосереднім керівником своїх підлеглих (спеціалістів), керівник департаменту — безпосереднім керівником своїх підлеглих (керівників відділів) і керівником вищого рівня їх підлеглих (спеціалістів), заступник міністра — керівником вищого рангу.

Безпосереднім керівником є особа, яка приймає правові рішення щодо особових справ підлеглого йому державного службовця. До його основних повноважень і функцій належать: надання чергової і позачергової відпустки або відмова у відпустці, а також дозвіл на звільнення зі служби; прийом заяв про звільнення, встановлення факту невідповідності займаній посаді; видання офіційних документів; прийняття рішень щодо дисциплінарних справ; контроль за дотриманням обмежень, пов'язаних з державною службою; атестація персоналу; прийняття рішень з питань роботи з персоналом (переведення на іншу посаду, у тому числі в тому самому державному органі; переведення в інший державний орган та ін.).

Спеціаліст — це державний службовець, який має необхідну професійну освіту і сприяє виконанню завдань і функцій державного органу в межах займаної державної посади. До цієї категорії належать державні службовці, наділені повноваженнями здійснювати державні владні функції, але які не мають права здійснювати такі службові юридично-владні дії, як засоби управління людьми. їх повноваження пов'язані з підготовкою проектів рішень, юридичних актів, опрацюванням питань, які вимагають спеціальних знань. Спеціалісти, крім знань теорії державного управління, володіють знаннями у сферах певної професійної діяльності: економіки, фінансів, медицини, торгівлі, екології тощо.

Технічний персонал — це службовці, службова діяльність яких не пов'язана з діями, які тягнуть юридичні наслідки або впливають на зміст рішень державного органу. їхня правомочність визначається завданнями забезпечення службової діяльності керівників і спеціалістів шляхом створення матеріальних, інформаційних, дорадчих та інших умов, необхідних для виконання останніми службових функцій. До них можна зарахувати: інженера, діловода, бухгалтера, економіста та ін.


3. Поняття і особливості патронатних службовців

До державної служби належить патронатна служба. У відповідності до статті 15 даного Закону «Про державну службу» Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду України мають право самостійно добирати і приймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес-служб, радників і секретарів згідно зі штатним розписом і категорією, яка відповідає посаді (патронатна служба). Порядок перебування на державній службі таких осіб встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. «Про затвердження Порядку перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій»1 (зі змінами і доповненнями від 9 серпня 2001 p.).

Прийняття на патронатну службу відбувається без проведення конкурсу. У разі необхідності для державного службовця патронатної служби може встановлюватися випробувальний термін, а також стажування з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей. Строки і порядок випробування і стажування такі самі, як і для інших державних службовців.

Важливим є те, що державні службовці патронатної служби першої та другої категорій мають право на відставку. У разі відмови у відставці вони повинні виконувати свої обов'язки і мають право на звільнення в порядку, передбаченому КЗпП України.

На відміну від інших державних службовців, службовці патронатної служби звільняються із займаної посади у разі звільнення тієї особи, яка прийняла їх на службу. Особливість їхньої діяльності проявляється в тому, що вони працюють безпосередньо на посадову особу, а не на державний орган.

Серед патронатних службовців виділяють: керівника прес-служби, помічника керівника, радника і консультанта.

Завдання, обов'язки та повноваження керівників прес-служби, помічників, радників і секретарів визначаються чинним законодавством про державну службу та типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками. Зокрема, на керівника прес-служби покладаються такі завдання, обов'язки та повноваження: здійснювати керівництво діяльністю підрозділу; здійснювати зв'язок керівника міністерства, іншого органу виконавчої влади та його заступників із засобами масової інформації; організовувати прес-конференції, брифінги, «інформаційні дні» керівників, їх виступи в засобах масової інформації, зустрічі тощо; проводити роботу щодо поліпшення інформованості населення про діяльність органу; готувати відповідні матеріали для преси, заяви та повідомлення; організовувати вивчення матеріалів засобів масової інформації з метою виявлення їх позицій, тенденцій у висвітленні питань, пов'язаних із діяльністю органів місцевого самоврядування; забезпечувати контакт з відповідними підрозділами міністерств, інших органів виконавчої влади щодо обміну інформаційними матеріалами; здійснювати оперативне інформування засобів масової інформації щодо рішень колегії міністерства, іншого органу виконавчої влади; надавати засобам масової інформації матеріали про діяльність органів виконавчої влади; організовувати вивчення громадської думки з питань, які входять до компетенції органів виконавчої влади; здійснювати підготовку і випуск рекламно-інформаційних видань, які сприяють розширенню міжнародних та міжгалузевих зв'язків, підвищенню авторитету.

Прес-секретарями можуть бути особи, які мають вищу освіту відповідною професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста, за наявності стажу роботи за фахом у державній службі на керівних посадах не менше 3 років, або на керівних посадах у засобах масової інформації не менше 5 років.

До повноважень помічника керівника належать: здійснення роботи з документами, які надходять на ім'я керівника та виходять за його підписом; підготовка разом з керівниками підрозділів відповідного органу проектів поточних і перспективних планів роботи, а також пропозицій щодо виконання указів та розпоряджень Президента України, постанов Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, доручень; редагування документів, які виходять за підписом керівника; підготовка інформаційних матеріалів, виступів, проектів доповідей, співдоповідей, розпоряджень з питань роботи сфери (галузей) управління для розгляду на сесіях, колегіях, нарадах відповідного державного органу; супроводження керівника під час його поїздок, оформлення протокольних доручень та інформування його про хід виконання; підготовка матеріалів для проведення прес-конференцій, брифінгів керівника відповідного органу виконавчої влади, його зустрічей з представниками засобів масової інформації; забезпечення рішення всіх організаційних питань, які пов'язані з участю керівника в заходах, що проводяться державними органами; формування пакету необхідних документів відповідно до порядку дня; контроль за своєчасним розглядом пропозицій, заяв і скарг, що надійшли на ім'я керівника, а також виконання його вказівок та доручень.

Помічником керівника може бути особа, яка має вищу освіту відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста, при стажу роботи на державній службі не менше 2 років або роботи за фахом не менше 3 років.

Повноваженнями радника є: здійснення аналітичного забезпечення діяльності керівника органу виконавчої влади при вирішенні ним завдань, які покладені на відповідний орган; вивчення та аналіз матеріалів за напрямком діяльності органу та відповідного вітчизняного та зарубіжного досвіду і забезпечення ними керівника; розробка проектів рішень, вибір засобів обгрунтування цих рішень, оцінка наслідків із їх запровадженням, розробка завдань, програм, методів і методик підготовки та реалізації управлінських рішень; розробка пропозицій щодо підвищення ефективності роботи відповідного органу влади; здійснення організації і координації наукових досліджень з питань, які входять до його компетенції; участь в організації та проведенні нарад, колегій, семінарів, конференцій; підготовка для керівника необхідних інформаційно-аналітичних записок, оглядів, звітів, проектів, доповідей, доповідних записок тощо;

здійснення робочих контактів з відповідними підрозділами та експертами державних органів влади та органів місцевого самоврядування; забезпечення розвитку інформаційних зв'язків між структурними підрозділами різних державних органів влади з підприємствами, установами, громадськими об'єднаннями, провідними вченими, державними та політичними діячами, населенням з метою своєчасного та якісного виконання службових обов'язків.

Радником може бути особа, яка має вищу освіту відповідного професійного спрямування за освітньо-професійним рівнем магістра або спеціаліста та стаж роботи за фахом на державній службі на керівних посадах не менше 2 років або робота за фахом не менше 3 років.

Консультант наділений повноваженнями: здійснювати наукову експертизу, консультації та своєчасне забезпечення керівника підрозділу державного органу необхідною та повною інформацією щодо вітчизняного та зарубіжного досвіду, робіт провідних вчених, державних і політичних діячів з метою оперативного та якісного прийняття рішення; розробляти та обґрунтовувати пропозиції за різними варіантами проектів відповідних рішень, організовувати їхню експертизу; координувати консультативну роботу з проблем відповідної сфери управління, організовувати консультування керівника з питань соціально-економічних, науково-технічних, зовнішньоекономічних відносин; контролювати, оцінювати та узагальнювати якість інформації, яка подається керівникові підрозділу органу виконавчої влади про можливі соціально-економічні наслідки реалізації рішень, що приймаються; вивчати та оцінювати результати проведених наукових розробок, аналогів, думок вчених для проведення кваліфікованих консультацій.

Консультантом може бути особа, яка має вищу освіту відповідного професійного спрямування за освітньо-професійним рівнем магістра або спеціаліста, стаж роботи за фахом у державній службі на керівних посадах не менше 3 років або стаж роботи за фахом не менше 5 років.


4. Ранги державних службовців

Ранг — це спеціальне звання, яке дає право його власнику — державному службовцю, займати одну з посад певної низки відповідних посад. Ранг є певним зв'язком між державним службовцем і державою протягом всієї його професійної діяльності. На відміну від категорій, які чітко визначаються щодо посад у залежності від рівня державного органу (стаття 25 Закону «Про державну службу»), ранги присвоюються державним службовцям державними органами (Президентом України, Кабінетом Міністрів України) або керівниками державних органів (наприклад, головою обласної державної адміністрації) з наданням їм, при цьому, права на розсуд.

Статтею 25 Закону «Про державну службу» передбачається вичерпний перелік рангів, які можуть присвоюватись державним службовцям (мова йде тільки про цивільну державну службу). Даний перелік не може бути розширений жодним нормативно-правовим актом. Особливістю рангів є те, що особам, які займають посади, що відносяться до однієї категорії, присвоюється один із трьох належних даній категорії рангів, іншими словами кожній категорії посад відповідає три ранги. Це дає можливість, по-перше, на просування державного службовця по рангах в межах однієї категорії посади державної служби, а, по-друге, присвоювати ранги державним службовцям у залежності від професіонального рівня, стажу роботи, часу перебування на посаді тощо.

Порядок присвоєння рангу державним службовцям регулюється Положенням про ранги державних службовців, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 1996 р.1 За загальним правилом, ранг державному службовцю присвоюється одночасно з прийняттям на державну службу. Особам, які призначаються на відповідну посаду з установленням випробувального строку, ранг присвоюється після успішного його проходження.

Особам, які призначені на посаду державного службовця з випробувальним терміном і мають ранг, присвоєний за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг в період випробування проводиться відповідно до цього рангу.

Через два роки після присвоєння державному службовцю відповідного рангу керівник державного органу за поданням безпосереднього керівника розглядає питання щодо можливості присвоєння йому чергового рангу. Позитивне рішення приймається керівником за умови успішної роботи державного службовця.

Черговий ранг не може бути присвоєний державному службовцю, до якого протягом останнього року застосовувалися дисциплінарні стягнення , а також у період проведення службового розслідування або перебування під слідством.

Затримка у присвоєнні чергового рангу до одного року може застосовуватися до державного службовця як захід дисциплінарного впливу, саме впливу а не дисциплінарного стягнення. А це означає, що окрім затримки у присвоєнні чергового рангу, до державного службовця одночасно може бути застосований захід дисциплінарного стягнення, передбаченого КЗпП України.

В окремих випадках, державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг достроково (тобто, до закінчення двох років після присвоєння попереднього рангу) у межах відповідної категорії посад, зокрема, у випадку виконання особливо відповідальних завдань. Чинне законодавство про державну службу не передбачає конкретного переліку випадків, коли це можливо, а віддає вирішення даного питання на розсуд керівника державного органу.

Присвоєння, зміна рангу державного службовця оформляється наказом або розпорядженням керівника державного органу, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці.

У разі призначення державних службовців на посади більш високої категорії їм присвоюється ранг у межах категорії посад, які вони зайняли.

Якщо державні службовці зайняли більш високі посади в межах категорії посад, на яких вони перебували, їм може бути залишений попередній або присвоєний більш високий ранг у межах цієї категорії. У разі залишення попереднього рангу наступний ранг державному службовцю присвоюється з урахуванням часу присвоєння попереднього рангу.

Якщо державний службовець перейшов на посаду нижчої категорії або залишив державну службу, на яку він потім повернувся, за ним зберігається присвоєний ранг.

Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за вироком суду. Дане положення цієї статті дещо відрізняється від попереднього (відміненого 11.07.1995 p.), згідно з яким державний службовець позбавлявся рангу органом, який присвоїв йому цей ранг, лише за вироком суду. В даний час вирішення питання про позбавлення рангу належить виключно до компетенції суду. Позбавлення рангу за вироком суду оформляється наказом або розпорядженням керівника державного органу, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці державного службовця.

Надбавка за ранг виплачується державному службовцю з дня його присвоєння. Особам, які призначені на посади державних службовців з терміном випробування і мають ранги, присвоєні за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробування проводиться відповідно до цього рангу.

Якщо державний службовець працює неповний робочий день (тиждень), надбавка за ранг здійснюється пропорційно відпрацьованому часу.


5. Поняття посади державної служби

Посада є клітиною, первинним елементом державного органу. За визначенням В. Даля, посада — це службове місце, яке може бути зайнятим або вакантним. Саме посада служить елементом, який поєднує державу в особі державного органу, з одного боку, і державного службовця — з іншого. За допомогою посади здійснюється персоналізація управлінських функцій і індивідуалізація відповідальності державних службовців.

Поняття та сутність посади можна розглядати в трьох аспектах: в статутно-правовому розумінні; конкретно-функціональному розмінні і бюджетному (фінансовому) розумінні. Статутно-правове розуміння посади включає в себе правове положення державного службовця, тобто, обсяг його функцій та повноважень. Конкретно-функціональне розуміння посади визначає характеристика його компетенції, яка відповідає правовому положенню даного службовця. У цьому розумінні акцент робиться саме на обов'язках державного службовця за його посадою. Стосовно бюджетного (фінансового) розуміння посади слід зазначити, що її особливість проявляється в тому, що кожна посада обов'язково включається до штатного розкладу державного органу, який враховується в Державному бюджеті України.

Посада характеризується двома ознаками:

вона є частиною організаційної структури державного органу. Посада є незалежною від самого державного службовця, а державний службовець не може бути «власником»  посади,  яку він займає.  Стосовно даної ознаки,посаду можна визначити, як передбачену в установленому  порядку державним  органом  первинну  структурну одиницю, яка відображає зміст і обсяг повноважень особи, що її займає, і утримується за рахунок фінансування з державного бюджету;

включає в себе частку компетенції державного органу, яка визначена в нормативно-правових актах. Кожна посада являє собою сукупність конкретних професійно-кваліфікаційних характеристик, які випливають із загальної компетенції даного державного органу. Таким чином, займаючи посаду державного службовця, особа реалізує не свої власні інтереси, а публічно-правові інтереси, що визначаються компетенцією даного державного органу. При цьому державний службовець не може виходити за рамки своєї компетенції, яка є складовою загальної компетенції державного органу.

Посада може бути державною і недержавною. Державною є посада, яка передбачена в структурі державного органу. Посади, які є в державних підприємствах, установах і організаціях не належать до державних посад. Державний службовець може займати тільки державні посади. Водночас, слід зазначити, що не всі державні посади є посадами державної служби. Так, в міністерстві є дві державні посади: міністр і державний секретар. Міністр, займаючи державну посаду, за своїм правовим статусом, є «державним політичним діячем», а начальник управління, займаючи державну посаду — є державним службовцем. В юридичній науці виділяють три складових поняття посади державної служби, а саме:

первинна одиниця державного органу та його апарату;

повноваження, закріплені за посадою, визначені структурою і штатним розписом державного органу;

коло службових повноважень, закріплених за посадою, встановлюється нормативними актами.

Важливо зазначити, що чинне законодавство про державну службу України закріпило поняття «посада державної служби», яке необхідно розрізняти з поняттям «державна посада», яке, наприклад, використовується у законодавстві Російської Федерації, оскільки не кожна державна посада може бути посадою державної служби.

Як зазначалося вище, статус кожної посади державного службовця визначається конкретною посадовою інструкцією, яка включає в себе професійно-кваліфікаційну характеристику даної посади, розробляється на основі Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців і затверджується керівником відповідного державного органу у межах чинного законодавства та повноважень даного органу. Такі посадові інструкції мають сприяти правильному вирішенню питань розподілу і перерозподілу обов'язків між державними службовцями, забезпечувати єдність при визначенні їхніх посадових обов'язків, повноважень та кваліфікаційних вимог, які до них ставляться.

За загальним правилом, кожна посадова інструкція повинна включати в себе такі розділи:

а) «завдання, обов'язки та повноваження»: наведені типові
професійні завдання, обов'язки та повноваження для певної
посади або для групи посад, подібних за професійними ознаками (наприклад, головний спеціаліст-юрисконсульт: організовує та забезпечує контроль, аналіз та оцінку стану справ на відповідному напрямі; бере участь у забезпеченні реалізації правової політики, у підготовці проектів нормативних актів, які надійшли на погодження, здійснює підготовку проектів письмових висновків і зауважень до них; забезпечує правильне застосування законодавства в державному органі; бере участь у підготовці висновків щодо правових питань, які виникають в державному органі, у розробці пропозицій щодо вдосконалення його діяльності; дає довідки та консультації працівникам органу про чинне законодавство тощо;

б) «має право»: окреслене коло прав та повноважень державного службовця,  необхідних для  виконання  покладених  на нього завдань та обов'язків (наприклад, головний спеціаліст-юрисконсульт: представляти у встановленому законодавством порядку інтереси державного органу в судах та інших органах під час розгляду правових питань і спорів у межах наданих йому повноважень; вносити пропозиції керівництву державного органу  про  притягнення до  відповідальності працівників,  з вини яких заподіяно шкоди; брати участь у засіданнях, нарадах, семінарах, що проводяться у державному органі тощо);

в) «повинен знати»: наводяться основні вимоги до спеціальних знань, необхідних державним службовцям для виконання відповідних типових завдань та обов'язків, а також знань законодавчих актів, положень, інструкцій та інших нормативних документів, методів і засобів, які працівник повинен вміти застосовувати під час виконання обов'язків (наприклад, головний спеціаліст-юрисконсульт повинен знати: Конституцію України, акти законодавства, які стосуються державної служби та діяльності відповідного органу; Укази Президента, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти, які регулюють організацію і методику ведення правової роботи у відповідній сфері управління; державну політику з напряму діяльності правової служби; основи державного управління; порядок укладення та оформлення договорів і угод; порядок ведення правової документації з використанням сучасних інформаційних технологій; форми і методи роботи із засобами масової інформації; правила ділового етикету тощо);

г) «відповідальність»: визначає показники оцінки роботи державного службовця (якість та своєчасність виконання посадових завдань і обов'язків, етики поведінки та дотримання обмежень, передбачених законодавством про державну службу); межі його персональної відповідальності (державний службовець несе відповідальність за неякісне або несвоєчасне виконання посадових обов'язків, бездіяльність або невикористання наданих йому прав, порушення норм етики поведінки державного службовця та обмежень,  пов'язаних з прийняттям  на державну службу та її проходженням);

д) «кваліфікаційні вимоги»: визначено відповідно до певної
посади або групи посад вимоги освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня державного службовця та вимоги до післядипломної підготовки, необхідні для виконання покладених на нього завдань та обов'язків, мінімальні вимоги до стажу державної служби, або загального стажу роботи, або стажу наукової (науково-педагогічної) роботи (наприклад, головний спеціаліст-юрисконсульт: вища освіта відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста; стаж роботи у державній службі у сфері правової діяльності на посаді провідного спеціаліста не менше 3 років або у сфері правової діяльності на посаді провідного спеціаліста на державних підприємствах не менше 5 років; післядипломна освіта у сфері державного управління).

Окрім вище названих у посадових інструкціях рекомендується мати пункт про те, кого державний службовець заміщує на час відсутності у зв'язку з відпусткою, хворобою та іншими причинами, а також, хто заміщує його.

Посадові інструкції належить переглядати у разі зміни функцій державних службовців або структури відповідного державного органу. Один примірник посадової інструкції знаходиться у керівника структурного підрозділу, один — у кадровій службі державного органу.

Посадова інструкція видається державному службовцю під розписку.


6. Класифікація посад державної служби

Виділяють декілька класифікацій посад державних службовців. Де які науковці виділяють наступні види державних посад у залежності:

від виду державної діяльності — державні посади в органах законодавчої, виконавчої і судової влади;

від масштабу дії — типові та індивідуальні посади;

від способу заміщення — виборні, назначувальні, конкурсні і такі, що заміщуються на підставі зарахування.

Де які вчені виділяють види посад державної служби у залежності від змісту і характеру діяльності, способів призначення та надання повноважень на:

політичні, які обіймають політичні діячі, які забезпечують визначення та вироблення політики. До політичних посад віднесені посади Президента України, Прем'єр-міністра України, інших членів Кабінету Міністрів України і т.д.;

адміністративні — це посади, які мають забезпечувати реалізацію політики з орієнтацією на людину, особистість, громадянина. До таких посад, наприклад, можна віднести керівників центральних органів виконавчої влади;

патронатні, які є допоміжними щодо того чи іншого політичного діяча. Це посади радників, консультантів, помічників, прес-секретарів.

За статтею 25 Закону «Про державну службу» основними критеріями класифікації посад вважаються:

організаційно-правовий рівень органу, який приймає на роботу;

обсяг і характер компетенції на конкретній посаді;

— роль і місце посади в структурі державного органу. Відповідно до даних критеріїв встановлюються такі категорії посад службовців:

перша категорія — посади голів державних комітетів, що
не є членами Уряду України, голів інших центральних
органів державної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України, Постійного Представника Президента України в Республіці Крим, представників Президента України
в областях, містах Києві та Севастополі, перших заступників  міністрів,  перших  заступників  голів  державних
комітетів, що входять до складу Уряду, керівників Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної
Ради України та інші прирівняні до них посади;

друга категорія — посади заступників керівника Адміністрації Президента України, заступників керівника Секретаріату Верховної Ради України, заступників керівника
апарату Кабінету Міністрів України, керівників структур
них підрозділів Секретаріату Верховної Ради України, секретаріатів  постійних  комісій  Верховної  Ради  України,
Адміністрації Президента України, апарату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України,  Голови  Верховної Ради  України,  Прем'єр-міністра
України, заступників міністрів, заступників голів держав
них комітетів, які входять до складу Уряду, перших заступників, заступників голів комітетів та інших центральних
органів державної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів
України, першого заступника Постійного Представника
Президента України в Республіці Крим, перших заступників глав обласних, Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

третя категорія — посади заступників керівників структур
них підрозділів, завідуючих секторами, головних спеціалістів,  експертів,  консультантів  Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України і апарату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Республіці Крим, заступників глав обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, представників Президента України в районах, районах міст Києва та Севастополя, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади та інші прирівняні до них посади;

четверта категорія — посади спеціалістів Адміністрації
Президента України, Секретаріату Верховної Ради України і апарату Кабінету Міністрів України, заступників
начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів)
міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади,  керівників  управлінь,   відділів,  служб
обласних, Київської та Севастопольської міських держав
них адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

п'ята категорія — посади спеціалістів міністерств, інших
центральних органів державної виконавчої влади, заступників представників Президента України в районах, районах міст Києва та Севастополя, заступників керівників
управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій та інші прирівняні до них
посади;

шоста категорія — посади керівників управлінь, відділів,
служб районних, районних у містах Києві та Севастополі
державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів,
служб обласних, Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

сьома категорія — посади спеціалістів районних, районних
у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх
управлінь і відділів та інші прирівняні до них посади.

Передбачений в даній статті перелік посад щодо тієї чи іншої категорії не є вичерпним. Кабінету Міністрів України надається право відносити посади державних службовців, не перелічених у даній статті, до відповідної категорії. Як правило, з цього питання Урядом видається відповідне розпорядження.

PAGE   \* MERGEFORMAT 18




1. Пути повышения эффективности использования основных средств на предприятии
2. Основы проектирования судов и плавучих сооружений
3. Тепловой расчет дизеля. Давление и температура остаточных газов
4. Тема- Мастер функций Цель работы- получить навыки использования встроенных статистических логических фу
5. Это научно поставленный в точно учитываемых условиях опыт с целью установления зависимости между тем или ин
6.  Виды правотворчества в РФ законотворческий процесс в РФ Можно выделить следующие виды правотворчества
7. 072010 N 66н в редакции приказа Минфина России от 05
8. ll chrcters nd events in this publiction other thn those clerly in the public domin re fictitious nd ny resemblnce to rel persons living or ded is purely coinc
9. Реферат- Правовая природа прав доверительного управляющего по договору доверительного управления имуществом
10. Бекітемін4
11. тематичні методи моделі та інформаційні технології в економіці Автореферат дисертації на здо.
12. Митино Отчет студента по итогам производственной практики ПМ
13. Проектирование производства по получению карбинола метанола
14. Задание 1 В лаборатории механических испытаний металлургического комбината производят испытания листовог
15. тематическое увеличение потенциального выпуска продукции за счет прежде всего путем обновл
16. Нумерація чисел та лічба в межах 100 Випадки додавання і віднімання в межах 100
17.  Вампиризм и воскресение Лили Сев тебе ни в коем случае нельзя ходить в этот туннель слышишь Лили прип
18. Изучение кластеров и их свойств в области химии
19. Хьюго и Небьюла
20. Вопрос по криминологии