Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Комунальний вищий навчальний заклад
«Олександрійський педагогічний коледж
Імені В.О. Сухомлинського»
Самостійна робота №3
Тема: «Вегетативна нервова система»
Виконав:
студент 33 групи
Чепінога Роман
План
Відмінності соматичного нервового волокна від вегетативного
З анатомо-функціонального погляду нервову систему умовно розділяють на:
1) соматичну
2) вегетативну.
Вегетативна або автономна нервова система інервує гладенькі м`зи усіх органів, серце, залози, в тому числі і ендокринні, процеси обміну в усіх органах і тканинах, тобто відповідає за нервову регуляцію внутрішнього середовища організму. Вплив вегетативної нервової системи на функції органів і систем, як правило не знаходиться під контролем сівдомості. В цьому і полягає основна відмінність вегетативної нервової системи від соматичної системи, яка інервує в основному тіло - сому, а саме шкіру, скелетні м`язи.
Отже, соматична нервова система забезпечує реалізацію аферентних і еферентних зв`язків організму з оточуючим середовим і у більшості випадків керується свідомістю людини.
Необхідно підкреслити, що вегетативна і соматична нервова системи знаходяться у тісній взаємодії. А саме, їх нервові центри, особливо на рівні стовбура і півкуль головного мозку неможливо розділити морфологічно. Однак периферійні відділи цих двох систем повністю відрізняються.
Крім того, є відмінності у будові соматичної та вегетативної нервової систем. Зокрема англійський фізіолог Дж. Ленглі встановив, що соматична інервація здійснюється однонейронним шляхом - тіло нейрона лежить у центральній нервовій системі, а її відросток виходить на периферію і досягає ефекторного органа (скелетного м`яза). А шлях вегетативної інервації представлений двома нейронами, перший з яких знаходиться у центральній нервовій системі, а інший - у периферійному ганглії, що і лежить в основі значно більшої її незалежності від центральної нервової системи порівняно із соматичною.
Анатомічно вегетативна нервова система людини представлена ядрами, які лежать в спинному і головному мозку, нервовими гангліями або вузлами і нервовими волокнами.
Периферійна нервова система
^ У периферійній частині вегетативної нервової системи виділяють
три відділи:
1) симпатичний;
2) парасимпатичний;
3) ентеральний або інтрамуральний.
Анатомічню основою функцій вегетативної нервової системи є
дуга автономного рефлекса, яка складається з трьох ланок:
1) чутливого нейрона (прегангліонарного);
2) асоціативного (вставного);
3) ефекторного нейрона (постгангліонарного).
Нейрони, аксони яких направляються до гангліїв називаються прегагліонарними, їх тіла лежать у спинному мозку і стовбурі мозку. Друга ланка автономної вегетативної дуги це скупченням нейронів у бічних рогах спинного мозку (асоціативна ланка), відростки яких віходять із спинного мозку у складі вентральних корінців, йдуть до вузлів симпатичного стовбура, де переключаються на постгангліонарні волокна. Кінцеві симпатичні і парасимпатичні нейрони знаходяться за межами центральної нервової системи - це постгагліонарні нейрони. Їх тіла лежать у вегетативних гагліях (вузлах), а їх аксони виходять із гангліїв і йдуть до органів, які вони інервують.
Периферійні нервові вузли (ганглії) розділяють на:
1) паравертебральні (розташовані біля хребта);
2) преветебральні (розташовані поблизу внутрішніх органів);
3) інтрамуральні (розташовані у стінках внутрішніх органів);
Виділяють ряд відмінностей між симпатичною та парасимпатичною нервовою системам:
- центральні структури парасимпатичної нервової системи розміщені у трьох віддалених ділянках мозку, які до того ж розташовані далеко від симпатичного центра;
- парасимпатичні волокна іннервують тільки певні ділянки тіла, які містять, крім того, волокна симпатичної та інтрамуральної нервової систем;
- прегангліонарні волокна парасимпатичної нервової системи є значно довшими ніж симпатичної нервової системи, а постгангліонарні нейрони розташовані поблизу або ж у товщі ефекторних органів.
Центральні відділи парасимпатичної нервової ситеми розташовані у середньому, довгастому мозку і у куприковому відділі спинного мозку. У середньому мозку центром парасимпатичної нервової системи є ядро, розташоване поблизу передніх горбів чотиригорбикового тіла на дні сильвієвого водопроводу.
Необхідно підкреслити, що найголовнішою ланкою чутливих шляхів парасимпатичної нервової системи є блукаючий нерв.
Отже, симпатична нервова система - це система тривоги або “захисту”, система мобілізації резервів, необхідна для взаємодії організму з середовищем, що забезпечується швидким включенням у реакцію багатьох органів і систем. Саме тому симпатичні ганглії розташовані далеко від інервуємих органів і характеризуються здатністю до мультиплікації імпульсів, що забезпечує швидку і поширену реалізацію впливу. Симпатичні імпульси активують діяльність мозку, мобілізують захисні реакції і процеси терморегуляції, механізми згортання крові, імунні реакції. Збудження симпатичної нервової системи - обов`язкова умова емоційного стану і напруження, вона також є початковим ланцюгом гормональних реакцій стресу.
На відміну від цього парасимпатична і мета симпатична нервова система забезпечують гомеостатичний стан організму.
Регуляція і кординація діяльності вегетативної нервової системи здійснюється за участю кори великих півкуль головного мозку. У гіпоталамусі розташовані ядра, які по-різному впливають на діяльність вегетативної нервової системи. Так велика кількість досліджень показала, що стимуляція задніх ядер гіпоталамуса супроводжується ефектами аналогічними подразненню симпатичної нервової системи. Стимуляція групи передніх ядер гіпоталамуса - до подразнення парасимпатичної нервової системи.
В симпатичній нервовій системі передача збудження з прегангліонарних на постгангліонарні нейрони здійснюється в основному за допомогою медіатора ацетилхоліну, а на ефекторний орган - за допомогою норадреналіну. В парасимпатичній нервовій системі в обох ланцюгах передача збудження здійснюється за участю ацетилхоліна. В метасимпатичній нервовій системі взаємодіють обидва ці медіатори, а також в ефекторній частині ланцюга збудження може передаватись за участю сератоніна або й АТФ.
Локалізація центрів симпатичної частини вегетативної нервової системи
Симпатична нервова система (від греч.(грецький) sympathes — чутливий, сприйнятливий до впливу), частина вегетативної нервової системи хребетних тварин і людини, що складається з симпатичних центрів, правого і лівого пограничних симпатичних стволів, розташованих уздовж хребта, гангліїв (вузлів) і нервових гілок, що сполучають ганглії між собою, із спинним мозком і з еффекторамі . Пограничний симпатичний ствол — ланцюг гангліїв, сполучених міжвузловими комісурами; лежить (справа або зліва) на тілах хребців; кожен ганглій сполучений також з одним з спинномозкових нервів . Волокна С. н. с. іннервують всі без виключення органи і тканини тіла. Центри С. н. с. знаходяться в грудних і поперекових сегментах спинного мозку. Симпатичні ядра, створюючі бічні роги сірого речовини спинного мозку, є лише в 15—16 сегментах (від останнього шийного або 1-го грудного до 3-го поперекового сегменту). Ці ядра розглядаються як робочий апарат, підлеглий надсегментарним утворенням, які локалізуються в довгастому мозку і гіпоталамусі, що контролюється корою головного мозку. Особливе місце у фізіології С. н. с. і координації керованих нею процесів займає мозочок . С. н. с. — еферентна система, провідна імпульси до різних внутрішніх органів. Більшість авторів заперечує існування власних аферентних волокон в С. н. с. Проте у ряді робіт приводяться докази їх існування. У черевній порожнині волокна С. н. с. проходят у складі великого, малого і поперекових чреватих нервів. Аферентні нерви провідні імпульси від внутрішніх органів, мають представництво в корі великих півкуль і підкіркових гангліях. Симпатичні нервові імпульси з центральної нервової системи до виконавських органів слідують по двохнейронній дорозі. Перший нейрон розташований в бічних рогах спинного мозку. Аксони (відростки) першого нейрона (прегангліонарні волокна) виходять із спинного мозку через вентральні корінці відповідних сегментів і вступають в змішані спинномозкові нерви, з яких у складі білих сполучних гілок досягають відповідного вузла пограничного симпатичного ствола, де частина волокон закінчується синапсами на еффекторних нейронах; при цьому кожне прегангліонарне волокно контактує з великим числом нервових клітин (до 30). Інша частина прегангліонарних волокон проходить через вузли пограничного симпатичного ствола, не закінчуючись на його клітках, і разом з іншими волокнами утворює ряд нервів: великий і малий чреваті, поперекові чреваті, вступаючі в передхребетні симпатичні вузли. Деякі прегангліонарні волокна проходят без перерви і через ці вузли, доходячи до робочого органу, в нервових вузлах стінок якого вони роблять перерву. Другий еффекторний нейрон знаходиться в периферичних симпатичних вузлах, його відростки (постгангліонарні волокна) вступають в іннервіруємий орган. Другий нейрон розташовується в околопозвонкових (паравертебральних) гангліях або в передхребцевих (превертебральних) гангліях (вузли сонячного сплетення, нижній брижєєчний вузол та інші, розташовані на великій відстані від центральної нервової системи, поблизу внутрішніх органів). У спинномозковий нерв постгангліонарні волокна вступають через сірі сполучні гілки, в його складі вони досягають іннервіруємого органу. Отже, перерва кожної еферентної симпатичної дороги в дузі, що замикається в спинному мозку, буває лише один раз: або у вузлі пограничного симпатичного ствола, або у вузлах, віддалених від хребта. Поряд з симпатичною дугою, що замикається в спинному мозку, є і короткі симпатичні рефлекторні дуги, що замикаються в периферичних симпатичних гангліях (сонячного сплетення, каудальном брижєєчном).
Локалізація центрів парасимпатичної частини вегетативної нервової системи.
Среднемозговой відділ представлений додатковим ядром окорухового нерва (зрачковим ядром, ядром Едінгера - Вестфаля чи ядром Якубовича). Прегангліонарних волокна йдуть у складі окорухового нерва і по окоруховим гілкам підходять до розташованого в очниці ресничному вузла, де відбувається перерву волокон. Постгангліонарні волокна від клітин війкового ганглія входять в очне яблуко в складі коротких війкових нервів, вони іннервують м'яз - сужіватель зіниці, а також ресничную м'яз, що забезпечує акомодацію ока. При ураженні ядра окорухового нерва або при введенні в око атропіну, який блокує передачу імпульсів по парасимпатичних волокнах, відбувається розширення зіниці і порушується акомодація ока.
До мостовому відділу відносяться парасимпатичні ядра лицевого нерва - слізне і верхнього слюноотделітельного. Від слізного ядра прегангліонарних волокна йдуть з лицьовим нервом до вузла колінця; тут вони переходять у великий кам'янистий нерв, який закінчується в крилопіднебінної ганглії. Звідси постгангліонарні волокна по піднебінним нервах досягають залоз м'якого і твердого піднебіння, по заднім носовою нервах вони підходять до залоз слизової порожнини носа. Частина постгангліонарних волокон з крилонебного ганглія проходить в верхньощелепної нерв, потім в виличної нерв і з нього по анастомотіческой гілки - в слізний нерв. Ці волокна іннервують слізну залозу, будучи для неї секреторними.
Верхнє слюноотделітельного ядро іннервує підщелепні і під'язикову слинні залози. Прегангліонарних волокна спочатку йдуть в складі лицьового нерва, потім переходять в барабанну струну, яка приєднується до язичного нерву; разом з останнім вони досягають піднижньочелюсних ганглія. Постгангліонарні волокна від цього ганглія спрямовуються до підщелепної і під'язикової слинних залозах.
^ Бульбарний відділ також містить два парасимпатичних ядра - нижня слюноотделітельного ядро і заднє ядро блукаючого нерва. Прегангліонарних волокна від нижнього слюноотделітельного ядра виходять з язикоглоткового нерва, тривають в барабанний нерв і його кінцеву гілку - малий кам'янистий нерв, який закінчується в вушному ганглії. Постгангліонарні волокна входять в нижньощелепний нерв і далі по ушно-височному нерву підходять до привушної залозі. Парасимпатичні нерви є секреторними для слинних залоз, при їх подразненні відділяється велика кількість рідкої слини.
Таким чином, парасимпатичні волокна, що вийшли з мозкового стовбура у складі лицьового і язикоглоткового нервів надалі переходять до складу гілок трійчастого нерва, з яким пов'язані вегетативні ганглії голови. Цей зв'язок не тільки анатомічна; в ембріональному розвитку нейробласти цих гангліїв мігрують з первинного трійчастого ганглія. Крім чотирьох головних парасимпатичних гангліїв на голові знаходять численні мікрогангліі тієї ж природи, розташовані навколо головних, а також по ходу кровоносних судин і нервів.
Заднє ядро блукаючого нерва дає початок парасимпатическим волокнам, які у складі цього нерва йдуть до більшості нутрощів. Вони іннервують слизову оболонку глотки, гортані, трахеї і бронхів, щитовидної, паращитовидної та вилочкову залози, стравохід, легені, серце, шлунок і кишечник до низхідної ободової кишки. Блукаючий нерв дає парасимпатичну іннервацію печінці, підшлунковій залозі, селезінці, наднирниках, нирках і сечоводах. Перерва парасимпатичних волокон відбувається в термінальних гангліях, в основному внутрішньоорганного.
У стінці травного тракту парасимпатичні нерви разом з симпатичними утворюють кишкове сплетення, яке тягнеться від початку стравоходу до внутрішнього сфінктера заднього проходу. Кишкове сплетення підрозділяють на подслизистое, м'язово-кишкове (міжм'язової) і подсерозное. У всіх частинах кишкового сплетіння знаходиться велика кількість нейронів, що утворюють скупчення - інтрамуральні ганглії. Вхідні в їхній склад клітини походять з превертебральних гангліїв. Тут маються еферентні нейрони, на яких закінчуються прегангліонарних волокна блукаючого і тазових нервів, а також власні аферентні нейрони.
Блукаючий нерв є збудником секреції травних і бронхіальних залоз, він підсилює моторну функцію шлунка і кишечника, викликає звуження дрібних бронхів. На серці блукаючий нерв надає гальмує дію, зменшує частоту і силу скорочень, уповільнює проведення імпульсів провідною системою серця. Блукаючий нерв не іннервує судини черевних нутрощів.
Крижовий відділ парасимпатичної частини нервової системи представлений крижовий парасимпатичними, які локалізуються в сірій речовині спинного мозку відповідно II - IV крижового сегментам. Прегангліонарних волокна виходять у складі передніх корінців крижових спинномозкових нервів і входять в крижове сплетіння, але потім відгалужуються від нього у вигляді тазових внутренностних нервів. Ці нерви приєднуються до тазовому сплетенню, поширюючись далі по його гілках. Область їх іннервації захоплює органи сечостатевої системи, розташовані в малому тазу. Вважають, що парасимпатичні волокна з тазового сплетіння переходять в нижню брижове сплетіння і в його складі проходять до сигмовидної і низхідної ободової кишці. Перерва волокон з крижових парасимпатичних ядер відбувається під внутріорганних гангліях. Парасимпатичні нерви посилюють руху дистальних відділів кишечника, викликають скорочення сечового міхура, розширюють кровоносні судини статевих органів.