Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
УДК 616.716.4-001.5:616.314-089.87]-036-08
КЛІНІКА ТА ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ
ІЗ ТРАВМАТИЧНИМИ ПЕРЕЛОМАМИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ
ТА ЗНАЧНИМИ ДЕФЕКТАМИ ЗУБНИХ РЯДІВ
(КЛІНІКО-БІОМЕХАНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)
14.01.22 –стоматологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Полтава –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у Харківському державному медичному університеті
МОЗ України (ректор –Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор, академік А.Я. Циганенко).
Науковий керівник –доктор медичних наук, професор Рузін Геннадій Пінхусович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії
Офіційні опоненти:
Провідна установа:
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра щелепно-лицевої хірургії
Захист дисертації відбудеться “”“вересня”р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 44.601.01 при Українській медичній стоматологічній академії за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка 23.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української медичної стоматологічної академії за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка 23.
Автореферат розісланий “”“серпня”р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Д 44.601.01
доктор медичних наук, професор Дев’яткіна Т.О.
Актуальність теми. Переломи нижньої щелепи продовжують займати провідне місце серед травматичних ушкоджень кісток лицьового скелету та складають від 45 до 90 % (Бернадский Ю.И., 1985; Александров Н.М., Аржанцев П.З., 1985; Бернадский Ю.И., 1999; Швырков М.Б., Афанасьев В.В., Стародубцев В.С., 1999). Ця обставина пояснює інтерес до проблеми лікування таких хворих. Не дивлячись на різноманітність ортопедичних, хірургічних та комбінованих способів репозиції, фіксації відламків та іммобілізації нижньої щелепи, залишається високим відсоток запальних ускладнень, не скорочуються терміни госпіталізації постраждалих (Бажанов Н.Н., 1986; Гордиюк Н.М., 1988; Гордіюк М.М., 1993; Тимофеев А.А., Весова Е.П., 1995; Неробеев А.И., 1996).
Провідним у комплексному лікуванні травматичних ушкоджень нижньої щелепи залишається метод назубного шинування та його модифікації (Личак В.С., 1985; Степанов П.Е., 1988; Кулагін В.М. з співавт., 1993; Дурново Е.А., Киняпина И.Д., Хомутинникова Н.Е., 1999; Жеззини Аднан Аббас, 2001). Основною умовою застосування цього способу є достатня кількість стійких зубів на відламках. Наявність вторинної часткової адентії у осіб різних вікових груп обмежує можливість ефективного використання ортопедичних конструкцій для фіксації кісткових фрагментів та іммобілізації нижньої щелепи, особливо у хворих похилого віку (Бернадский Ю.И., 1989; Панкратов А.С., Мелкумова А.Ю., 1999; Панкратов А.С., 2001).
У зв’язку з цим виникає необхідність вивчення біомеханічних процесів у системі фіксуючий пристрій-зуб-пародонт з точки зору визначення силових навантажень при застосуванні гумових тяг для раціонального консервативно-ортопедичного лікування переломів нижньої щелепи із наявністю значних дефектів зубних рядів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи Харківського державного медичного університету з проблеми “Стоматологія”“Профілактика, діагностика та лікування основних стоматологічних захворювань”(державний реєстраційний № 0198U002619), де автором виконувався фрагмент даної теми.
Мета дослідження – покращення якості лікування хворих із переломами нижньої щелепи та значними дефектами зубних рядів на підставі розробки нових та удосконалення відомих консервативно-ортопедичних методів лікування.
Для досягнення наміченої мети були поставлені наступні завдання:
Предмет дослідження. Корекція силового впливу на зуби при консервативному лікуванні хворих із переломами нижньої щелепи та значними дефектами зубних рядів на підставі біомеханічних розрахунків.
Методи дослідження. Клініко-рентгенологічне дослідження хворих із переломами нижньої щелепи та значними дефектами зубних рядів; біомеханічне дослідження силового впливу на зуби; фізико-математичні розрахунки; статистичні дослідження.
Наукова новизна отриманих результатів. Виявлено дефекти зубних рядів, що найчастіше зустрічаються у хворих із травматичними переломами нижньої щелепи різних вікових груп.
На підставі проведеного аналізу стану зубних рядів постраждалих обґрунтована необхідність біомеханічного дослідження навантаження на зуби при використанні різноманітних ортопедичних конструкцій та міжщелепного витягування для репозиції, фіксації відламків та іммобілізації нижньої щелепи.
Вивчені закономірності силового навантаження тяги на зуби при консервативному лікуванні переломів нижньої щелепи у хворих із значними дефектами зубних рядів.
Розроблена методика біомеханічних та фізико-математичних розрахунків кількісних показників навантажень на зуби у осіб із переломами нижньої щелепи при застосуванні ортопедичних конструкцій та міжщелепного витягування.
Практичне значення одержаних результатів. На підставі біомеханічних досліджень уточнені показання до застосування ортопедичних методів лікування переломів у хворих із значними дефектами зубних рядів.
Запропонована методика визначення силового впливу на зуби постраждалих із травматичними переломами нижньої щелепи та різними поєднаннями дефектів зубних рядів з метою оптимізації вибору фіксуючої конструкції.
Розроблено спосіб консервативного лікування хворих із травматичними переломами нижньої щелепи та значними дефектами зубних рядів (держпатент України на винахід “Спосіб лікування переломів нижньої щелепи у хворих із значним дефектом зубного ряду № 21142 А від 04.11.97 р.), запропонована комбінована шина для його здійснення.
Отримані результати дослідження впроваджені в навчальний процес на кафедрах: хірургічної стоматології та щелепно-лицьової хірургії Харківського державного медичного університету; пропедевтики хірургічної стоматології та пластичної хірургії Української медичної стоматологічної академії; хірургічної стоматології Донецького державного медичного університету ім. М. Горького.
У практичній діяльності розроблений спосіб консервативного лікування переломів нижньої щелепи із значними дефектами зубних рядів використовується у щелепно-лицьових відділеннях Харківської обласної клінічної лікарні, центральної міської клінічної лікарні № 1 м. Донецька; стоматологічному відділенні Сумської обласної клінічної лікарні.
Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто провів глибокий інформаційний пошук та аналіз наукової літератури за темою, приймав участь у формулюванні мети й завдань дослідження за вивченням клініки та консервативних методів лікування хворих на переломи нижньої щелепи із значними дефектами зубних рядів. Усі біомеханічні дослідження та клінічні спостереження, систематизація та аналіз отриманих результатів, наукові висновки та практичні рекомендації проведені автором особисто. У наукових працях, що опубліковані із співавторами, автору належить проведення біомеханічних та клінічних досліджень, викладення окремих розділів тексту.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації повідомлені на: регіональній науково-практичній конференції Національної виставки з міжнародною участю “Стоматология в Украине-98”(Харків, 1998); науково-практичній конференції “Основні стоматологічні захворювання, їх профілактика та лікування”, присвяченій 70-річчю Одеського НДІ стоматології (Одеса, 1998); Харківській обласній науково-практичній конференції “Вопросы экспериментальной и клинической стоматологии”, присвяченій 20-річчю стоматологічного факультету ХДМУ (Харків, 1998); I (VIII) з’їзді асоціації стоматологів України (Київ, 1999); Російському науковому форумі з міжнародною участю “Стоматология на пороге третьего тысячелетия”(Москва, 2001); Міжнародній науково-практичній конференції “Вітчизняна стоматологія на рубежі століть”(Полтава, 2001).
Публікації. Результати дисертаційної роботи опубліковані в 11 наукових працях, із них 4 статті –в журналах, ліцензованих ВАК України, 7 робіт –у матеріалах і тезах конференцій. Одержано патент України на винахід та посвідчення на раціоналізаторську пропозицію.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена на 148 сторінках машинописного тексту й складається з вступу, огляду літератури, об’єктів і методів дослідження, двох розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку використаної літератури (179 робіт вітчизняних авторів і СНД та 46 робіт закордонних авторів). Робота ілюстрована 7 таблицями та 32 рисунками.
Об’єкти та методи дослідження. Обстежено та вилікувано 152 хворих на травматичні переломи нижньої щелепи із значними дефектами зубних рядів віком від 35 до 74 років. Розподіл переломів з локалізацією в межах нижньої щелепи здійснювали відповідно до класифікації М.М. Міхельсона (1982).
Ізольовані переломи нижньої щелепи були у 89 хворих (58,56 %). Двобічні, подвійні та множинні переломи склали 41,44 % (63 чол.).
Вивчено стан зубних рядів у постраждалих із травматичними переломами нижньої щелепи та на підставі їх аналізу запропонована схема дефектів зубних рядів (Рис. 1.).
c7
c7
1
Рис. 1. Схема основних поєднань дефектів зубних рядів у хворих
з переломами нижньої щелепи.
Дефекти зубного ряду нижньої щелепи 3 класу за Кеннеді склали: 57,89% (88 чол.); верхньої щелепи – 57,24% (87 чол.). Дефекти зубного ряду нижньої щелепи 2 класу за Кеннеді зустрічалися у 41 хворого (26,98%); верхньої щелепи – у 36 постраждалих (23,68%). Дефекти зубного ряду нижньої щелепи 1 класу за Кеннеді – 15,13% (23 чол.); верхньої щелепи – 16,45% (25 чол.). Значний дефект зубного ряду верхньої щелепи 4 класу за Кеннеді зустрівся у одного хворого (0,66%). Тільки у 3 осіб (1,97%) збереглися усі зуби на верхній щелепі, що враховуються за класифікацію Кеннеді.
У залежності від розміру, локалізації та поєднання дефектів зубних рядів на щелепах, хворі із травматичними переломами нижньої щелепи були розподілені на 3 групи (табл. 1). Для визначення біомеханічних закономірностей та розрахунку сили гумової тяги виконано фізико-математичні дослідження за допомогою запропонованої методики та пристрою.
Таблиця 1
Розподіл хворих із переломами нижньої щелепи в залежності
від силового впливу на зуби, що збереглися на відламках
|
Варіант силового впливу |
Група |
Кількість хворих |
|
|
абс. число |
% |
||
|
Наявність зубів із антагоністами |
I |
106 |
69,74 |
|
Відсутність зубів із антагоністами |
II |
34 |
22,37 |
|
Самотній зуб, що стоїть без антагоністів |
III |
12 |
7,89 |
|
Усього |
152 |
100 |
У залежності від консервативно-ортопедичних методів лікування, хворі на травматичні переломи нижньої щелепи були розподілені на 3 групи (табл. 2).
Таблиця 2
Розподіл хворих із переломами нижньої щелепи в залежності від консервативно-ортопедичних способів закріплення відламків
|
Спосіб фіксації відламків |
Група |
Кількість хворих |
|
|
абс. число |
% |
||
|
Індивідуальні дротяні шини |
I |
117 |
76,97 |
|
Комбіновані шини |
II |
15 |
9,87 |
|
З них в тому числі: Дротяні шини (комбіновані) |
III |
35 |
23,03 |
|
Усього |
152 |
100 |
Репозицію, фіксацію відламків та іммобілізацію нижньої щелепи у 36 хворих (23,7%) із значними дефектами зубних рядів проводили за допомогою запропонованої комбінованої шини (патент України на винахід № 21142 А). Вона уявляла собою єдину конструкцію, яка складалася із дротяного каркасу та пластмасової частини у вигляді прикусного шаблону. Міжщелепне витягування здійснювалося гумовими тягами.
Клініко-лабораторне обстеження хворих проводили загально-прийнятними методами. Здійснювалося динамічне рентгенографічне дослідження нижньої щелепи у прямій і бічних проекціях.
Результати дослідження обробляли статистично за критеріями Стьюдента.
Результати досліджень. Для визначення біомеханічної характеристики силового впливу на зуби хворих із травматичними переломами нижньої щелепи, які лікувалися за допомогою консервативно-ортопедичних методів, було розроблено три варіанти розрахунків навантажень та напружень у кісткових тканинах щелеп у залежності від однотипних дефектів зубних рядів, їх поєднань у порожнині рота постраждалих та локалізації щілини перелому (Рис. 2-4).
Рис. 2. Перший варіант співвідношення зубів на щелепах для розрахунків навантажень під дією гумових тяг.
Рис. 3. Другий варіант співвідношення зубів на щелепах для розрахунків навантажень під дією гумових тяг.
Рис. 4. Третій варіант співвідношення зубів на щелепах для розрахунків навантажень під дією гумових тяг.
На підставі проведених фізико-математичних розрахунків встановлено, що перший варіант силового впливу на зуби-антагоністи, які являють собою балки на двох опорах, є найбільш благоприємний. У цьому випадку навантаженню гумової тяги протистоять власні резервні сили пародонту зуба у сполученні із жорстким защемленням коронок антагоністів.
За умовою характерного змикання зубних рядів у фізіологічному прикусі, а також рівномірного та симетричного розміщення гумових тяг на зачіпних гачках, імовірність виникнення крутячого моменту зводиться до мінімуму, сумарний вплив розподіляється по довжині фіксуючих конструкцій.
Формула остаточних розрахунків сили тяги має наступний вигляд:
|
F – сила тяги; |
a – висота кореня; |
|
P – горизонтальна складаюча; |
d – діаметр шийки зуба; |
|
сosφ – вектор сили гумової тяги |
b – висота від верхівки кореня |
|
=20-25 г/см2; |
c – висота від гачка до жувальної поверхні |
Застосування назубних шин та адекватного міжщелепного витягування дозволяє забезпечити репозицію, фіксацію уламків та іммобілізацію нижньої щелепи у постраждалих із наявністю значних дефектів зубних рядів, а також практично повністю виключити виникнення таких ускладнень, як травматичний періодонтит, розхитування та втрата зубів, що залишилися у хворих.
Другий варіант силового впливу на зуб без антагоністів, який є консольною балкою, менш благоприємний. Навантаження сприймається тільки тканинами пародонту, що тягне за собою виникнення в них пружних деформацій. Це, в свою чергу, пов’язане з ризиком розхитування та зміщення опорного елементу, тому силу тяги необхідно визначати на підставі відповідних розрахунків.
Остаточна формула має вигляд:
S/2 – половина площини кореня зуба;
R – рівнодіюча пружних сил у кістковій тканині;
P=Fcosφ
Однак, ми вважаємо можливим використовувати подібні зуби в якості опорних для застосування шин та апаратів з урахуванням розрахунків значення впливів, що виникають під дією тяги. Це пов’язане з тим, що в ряді випадків отримані параметри кількісно наближалися до навантажень, що спроможні викликати ускладнення.
Розглядаючи третій варіант силового впливу на поодинокий зуб, який не має антагоністів, ми відмітили, що відсутність рівномірного розповсюдження дотичних напружень створює підсилення, яке може викликати його зміщення. Тобто одночасний вплив вигину та кручення підвищує навантаження. Тому необхідно ураховувати допущені значення усіх напружень при виборі назубної конструкції, конфігурації її каркасу, способу фіксації на опорних зубах та сили тяги.
Дотичне напруження визначається за формулою:
- дотичне (тангенціальне) напруження.
Якщо причиною появи граничного напруженого стану є найбільші дотичні напруження, то отримаємо:
Цей варіант силового впливу за умови застосування ортопедичної конструкції у сполученні з міжщелепним витягуванням є неблагоприємним. Приймаючи до уваги ці обставини, нами проведено розрахунки кількісних параметрів значень усіх навантажень на зуби, що збереглися у хворих. Ортопедичні конструкції виготовлялись із урахуванням виникнення торкаючих напружень, які можуть викликати ускладнення, що були вказані вище. При необхідності використовувалися додаткові позаротові пристрої.
Аналіз результатів консервативно-ортопедичного лікування хворих на травматичні переломи нижньої щелепи проведено у залежності від варіанту силового впливу, протягу, локалізації, поєднання дефектів зубних рядів та характеру порушення цілісності кісткової тканини.
Першу групу склали 106 постраждалих (69,74%), у яких на відламках розташовувалися стійкі зуби із наявністю антагоністів.
При аналізі процесів консолідації встановлено зменшення болю у зоні пошкодження до 5-8 доби. У більшості спостережень (88,3%) до кінця другого тижня визначалося безболісне, щільно-еластичне потовщення, яке було проявом первинного кісткового мозолю, та свідчило про позитивний перебіг загоєння. Контрольне зняття гумової тяги проводилося на 16-18 добу із моменту іммобілізації.
Усі зуби, що використовувались в якості опорних елементів, зберегли свою стійкість, явищ травматичного періодонтиту не виявлено.
Середній термін госпіталізації склав 14±2,7 діб. Гнійно-запальні ускладнення спостерігалися у 16,98% випадків.
До другої групи увійшли 34 чоловіка (22,37%), у яких на відламках нижньої щелепи визначалася відсутність зубів із антагоністами.
У 10 хворих (29,4%) для репозиції і фіксації кісткових фрагментів та іммобілізації нижньої щелепи застосовувалися індивідуальні дротяні назубні шини у сполученні із зубо-наясневими прокладками. У 24 постраждалих (70,6%) використовувалися запропоновані комбіновані шини, міжщелепне витягування гумовими кільцями.
При аналізі процесів консолідації встановлено зменшення болю у зоні пошкодження до 6-8 доби. У більшості спостережень (82,4%) до 14-16 доби визначалося безболісне, щільно-еластичне потовщення, яке було клінічним проявом первинного кісткового мозолю та свідчило про позитивний перебіг загоєння. Контрольне зняття гумової тяги проводилося на 18-21 добу із моменту іммобілізації.
Усі зуби, що використовувались в якості опорних елементів, зберегли свою стійкість, явищ травматичного періодонтиту не виявлено.
Середній термін госпіталізації склав 17±2,3 діб. Гнійно-запальні ускладнення спостерігалися у 14,7% випадків.
Третю групу склали 12 осіб (7,89%), у яких на кістковому фрагменті нижньої щелепи знаходився поодинокий зуб без антагоністів.
Консервативно-ортопедичне лікування усіх постраждалих цієї групи проведено за допомогою комбінованих шин у сполученні із міжщелепним витягуванням.
При аналізі процесів консолідації встановлено: зменшення болю у зоні пошкодження до 7-8 доби; клінічні прояви первинного кісткового мозолю до 15-16 доби (83,3%). Контрольне зняття гумової тяги проведено на 21-24 добу. Явищ травматичного періодонтиту та розхитування опорних зубів не виявлено.
Середній термін госпіталізації склав 20±2,1 діб. Гнійно-запальні ускладнення спостерігалися у 16,6% випадків.
Дослідження, що було проведено, може слугувати одним із варіантів оптимізації вибору фіксуючої конструкції для консервативно-ортопедичного лікування хворих різних вікових груп на травматичні переломи нижньої щелепи із значними дефектами зубних рядів. Отримані дані дозволяють раціонально використовувати ортопедичні способи репозиції, фіксації відламків та іммобілізації нижньої щелепи у сполученні із міжщелепним витягуванням на підставі біомеханічних закономірностей силового впливу на зуби, що збереглися у постраждалих. Це сприяє підвищенню ефективності консервативно-ортопедичного лікування, а у деяких випадках дозволяє уникнути небажаного оперативного втручання у осіб похилого віку із супутньою патологією.
У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що на підставі вивчення біомеханічних закономірностей виникнення та розповсюдження силового впливу на зуби, які збереглися у постраждалих, дозволило покращити якість лікування хворих із травматичними переломами нижньої щелепи та значними дефектами зубних рядів консервативно-ортопедичними методами.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
АНОТАЦІЯ
Демяник Д.С. Клініка та лікування хворих із травматичними переломами нижньої щелепи та значними дефектами зубних рядів (клініко-біомеханічне дослідження). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 – стоматологія. – Українська медична стоматологічна академія МОЗ України. – Полтава, 2003.
Проаналізовано результати консервативного лікування 152 хворих із травматичними переломами нижньої щелепи та значними дефектами зубних рядів віком від 35 до 74 років. Їх було розподілено на 3 групи у залежності від локалізації, протягу, співвідношення дефектів зубних рядів щелеп та характеру перелому.
На підставі біомеханічних розрахунків розроблена методика і пристрій для визначення силового впливу на зуби, що збереглися у постраждалих із травматичними переломами нижньої щелепи та значними дефектами зубних рядів, які лікувалися за допомогою ортопедичних методів. Розроблено спосіб репозиції, фіксації відламків та іммобілізації нижньої щелепи, комбінована шина для його здійснення. Досліджена ефективність застосування запропонованої конструкції при консервативно-ортопедичному лікуванні постраждалих різних вікових груп на травматичні переломи нижньої щелепи із значними дефектами зубних рядів. Фізико-математичні розрахунки можливого силового впливу на зуби, що проведені у ході дослідження, дозволили розширити показання до використання консервативного лікування таких постраждалих. Позитивні результати одержані у 98,6 % хворих.
Ключові слова: переломи нижньої щелепи, дефекти зубних рядів, консервативно-ортопедичне лікування, біомеханіка, комбінована шина.
АННОТАЦИЯ
Демяник Д.С. Клиника и лечение больных с травматическими переломами нижней челюсти при значительных дефектах зубных рядов (клинико-биомеханическое исследование). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 – стоматология. – Украинская медицинская стоматологическая академия МОЗ Украины. – Полтава, 2003.
Диссертация посвящена улучшению качества лечения больных с травматическими переломами нижней челюсти при значительных дефектах зубных рядов на основании усовершенствования известных и разработки новых консервативно-ортопедических способов.
Обследовано и вылечено 152 пострадавших от 35 до 74 лет. Они были распределены на 3 группы в зависимости от локализации, протяженности, соотношения дефектов зубных рядов челюстей и характера перелома.
Первую составляли 106 больных (69,74 %), у которых на отломках нижней челюсти имелись устойчивые зубы с антагонистами. Такие опорные элементы представляли собой балки на двух опорах.
Во вторую группу вошли 34 человека (22,37 %) с травматическими переломами нижней челюсти различной локализации. Дефекты зубных рядов у этих больных располагались таким образом, что на костных фрагментах находились группы зубов без антагонистов. В этом случае опорный элемент – зуб рассматривался как консольная балка.
К третьей группе относились 12 больных (7,89 %), у которых на отломках нижней челюсти был одиночно стоящий зуб без антагонистов. Данный опорный элемент в большей степени подвержен изгибу и кручению при использовании фиксирующих конструкций.
Разработана методика физико-математических расчетов допустимых силовых воздействий на сохранившиеся зубы больных с травматическими переломами нижней челюсти и различными дефектами зубных рядов при использовании ортопедических конструкций и межчелюстного вытяжения для репозиции, фиксации отломков и иммобилизации нижней челюсти. Предложена и применена на практике установка для тарировки резины и определения силы тяги.
На основании биомеханических расчетов получены данные, которые необходимо учитывать при разработке и использовании рациональных фиксирующих конструкций для консервативно-ортопедического лечения больных с травматическими переломами нижней челюсти и различными сочетаниями значительных дефектов зубных рядов. Разработан способ лечения таких пострадавших и комбинированная шина для его осуществления, которые позволяют расширить показания к применению консервативных методов, а в ряде случаев избежать нежелательного оперативного вмешательства у лиц пожилого возраста на фоне сопутствующих соматических заболеваний. Положительные результаты отмечены у 98,6 % больных.
Клинически апробирована предложенная конструкция, доказана эффективность ее применения на основании проведенных биомеханических расчетов в зависимости от вариантов силового воздействия на сохранившиеся зубы пострадавших. Количественно определены параметры нагрузок и напряжений в костной ткани, возникающих под воздействием резиновых тяг, что способствует рациональному использованию широко распространенного межчелюстного вытяжения и значительно снижает риск возникновения таких осложнений как травматический периодонтит, расшатывание и потеря сохранившихся опорных зубов.
Ключевые слова: переломы нижней челюсти, дефекты зубных рядов, консервативно-ортопедическое лечение, биомеханика, комбинированная шина.
SUMMARY
Demyanik D.S. Clinic and treatment of patients with traumatic fractures of mandibula in case of considerable defects of dentition (clinical biomechanical investigation). – Manuscript.
The thesis for the scientific degree of Candidate of Medical Sciences to speciality 14.01.22 – Stomatology. – The Ukrainian Medical Stomatological Academy. – Poltava, 2003.
The results of conservative treatment of 152 patients from 35 to 74 years old with traumatic fractures of mandibula and considerable defects of dentition have been analysed. The patients were divided into 3 groups depending on localization, duration, correlation of defects of dentitions and characters of fractures.
Based on biomechanical calculations have been developed methods and device, which determine power influence upon remaining teeth of patients with traumatic fractures of mandibula in case of considerable defects of dentition, treated by means of conservative-orthopedic methods. The way of repositioning and fixations of fragments and immobilizations of mandibula, combined splint for its performing have been elaborated.
Efficiency of using construction in question for conservative-orthopedic treatment of patients of various ages with traumatic fractures of mandibula in case of considerable defects of dentition has been proven. Physical-mathematical calculation of possible power influence on teeth, carried out in the research, allow to broaden indication for conservative treatment of such cases. Positive results of treatment are obtained in 98,6 % of the patients.
Key words: fractures of mandibular, defects of dentition, conservative-orthopedic treatment, biomechanics, combined splint.