Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Правове регулювання видобутку
Нині в Україні діє спеціальне законодавство, яке регулює розвідку, видобуток, збереження та транспортування корисних копалин. Сюди відносяться законодавчі та інші нормативно-правові акти, які визначають засади правового регулювання, систему, структуру, функції і компетенції державних органів управління в сфері видобутку та транспортування корисних копалин, а також міжнародні договори та конвенції із запобігання забрудненню довкілля та відшкодування заподіяних збитків.
Гірничі відносини в Україні регулюються такими документами:
– Кодексом України про надра;
– Гірничим законом України;
– Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»;
– іншими актами законодавства, які видаються відповідно до них.
Крім того, особливості користування надрами під час виконання угоди про розподіл продукції, зокрема, пов’язані з наданням, передачею, обмеженням, тимчасовою забороною (зупиненням) та припиненням права користування надрами, а також з правовим оформленням таких відносин, регулюються Законом України «Про угоди про розподіл продукції».
Законом України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти в частині обмеження державного регулювання господарської діяльності» з переліку ліцензованих видів діяльності було виключено пошук, розвідку та видобуток корисних копалин. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягає лише видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.
Попри це, питання користування надрами перебуває на особливому контролі держави. Зокрема, питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі — дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони регулюється Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 615 (далі — Порядок). Дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами.
Відповідно до ст. 13 Кодексу України про надра, користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Крім того, користувачами надр на умовах угод про розподіл продукції можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або інших держав, об’єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за її межами (інвестори), які відповідають вимогам законодавства України. Об’єднання юридичних осіб, яке не є юридичною особою, може бути користувачем надр згідно з угодою про розподіл продукції за умови, що учасники такого об’єднання несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, передбаченими цією угодою.
Дозволи на користування надрами надаються Державною службою геології та надр України (Держгеонадр) переможцям аукціонів з їхнього продажу, а у випадках, передбачених Порядком, без проведення аукціонів, крім корисних копалин місцевого значення на території АР Крим, дозволи на видобування яких надаються її Радою Міністрів.
Надання дозволу на геологічне вивчення чи видобуток стратегічно важливих корисних копалин здійснюється відповідно до висновку Міжвідомчої комісії з питань надрокористування, утвореної згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про надання спеціальних дозволів на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення та видобування стратегічно важливих корисних копалин» від 15 липня 1997 р. № 742.
Екологічний аспект
Природоохоронна діяльність у сфері надрокористування регламентується такими актами:
– Кодексом України про надра;
– Водним кодексом України;
– Земельним кодексом України;
– Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про державну геологічну службу України»;
– Гірничим законом України.
Останній у ст. 18 визначає такі основні вимоги до проведення гірничих робіт:
– застосування безпечних способів підготовки та розробки родовищ корисних копалин;
– підтримання гірничих виробок, видобутку та транспортування корисних копалин у стані, визначеному правилами технічної експлуатації та правилами безпеки;
– забезпечення безпечного проведення гірничих робіт;
– раціональне видобування, використання корисних копалин і охорона надр;
– дотримання гранично допустимих нормативів викидів і скидів забруднюючих речовин у довкілля;
– забезпечення радіаційної та екологічної безпеки під час проведення гірничих робіт;
– забезпечення максимально можливої виїмки корисних копалин при сучасних технологіях;
– приведення земельних ділянок, що вивільняються гірничими підприємствами після їх ліквідації або консервації, у стан, придатний для використання за призначенням відповідно до Земельного кодексу України.
З метою раціональної експлуатації надр для забезпечення потреб в корисних копалинах, охорони надр, в Україні сформовано державний фонд надр. Він включає ділянки надр, які вже використовуються, і ділянки, які ще не залучені до використання, зокрема, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.
Основним складником державного фонду надр є державний фонд родовищ корисних копалин, до якого включено родовища корисних копалин природного походження та техногенні родовища. Головною умовою віднесення родовищ корисних копалин до державного фонду є оцінка їхніх запасів як промислових. Тобто за кількістю, якістю та умовами залягання вони мають бути придатними для промислового використання.
В свою чергу, існування техногенних родовищ корисних копалин пов’язано з великими масштабами видобутку і переробки корисних копалин природного походження. Техногенні родовища корисних копалин являють собою нагромадження відходів видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини промислового значення.
Екологічні проблеми, пов’язані з експлуатацією надр, це перш за все проблеми виснаження їхніх ресурсів. Наприклад, за підрахунками спеціалістів, нафти й газу з надр України вже взято більше, ніж їх там залишилося. При видобутку спочатку завжди розробляються найближчі до поверхні й найбагатші поклади. З їх вичерпанням різко підвищується собівартість видобутку, яка може досягти такого рівня, що експлуатація родовище стає економічно недоцільною (особливо це стосується вугільної промисловості).
Нині в Україні найбільшої шкоди довкіллю завдають механічні перетворення, які відбуваються через вилучення з надр великих обсягів корисних копалин, що веде до появи порожнин під міською забудовою та навколо діючих кар’єрів. Підземні розробки корисних копалин призводять до тріщин в гірських породах, просідання та обвалів.
Крім загрози обвалів підземних порожнин, у зв’язку з видобуванням корисних копалин існує постійна небезпека зсуву бортів глибоких кар’єрів. Вони особливо небезпечні, якщо кар’єри розташовані в зоні підземних робіт, а також при наявності на їхніх бортах відвалів порід.
Постійну загрозу довкіллю несуть шламосховища. Забруднена вода, яка накопичується в їхніх нижніх шарах, розтікаючись навколо, псує ґрунтові води, підтоплює територію.
Для зменшення негативного впливу на довкілля процесів видобутку та переробки корисних копалин необхідно здійснювати відповідний комплекс заходів.
Зокрема, при видобутку корисних копалин для внутрішніх потреб відповідний державний орган, до компетенції якого належить контроль за використанням надр, повинен створити такий економіко-правовий механізм, який забезпечив би зниження обсягів видобутку без нанесення шкоди споживачам. Необхідно зацікавити підприємства в зниженні матеріало- та енергоємності продукції, яку вони виробляють, що зменшить їхню потребу в сировині та знизить навантаження на довкілля. Крім того, доцільним було б зниження втрати сировини при її видобутку та транспортуванні за рахунок оновлення застарілих технологій.
Нарешті, необхідно після завершення гірничих робіт проводити повноцінну рекультивацію порушених земель. У випадку, якщо відсутня технічна можливість повернути землю до початкового стану (наприклад, для сільськогосподарського використання), її можна відновити для використання з іншою метою — для насадження лісу, створення водосховищ (у кар’єрах), для будівельних цілей тощо.
Державний контроль
Важливе значення у вирішенні екологічних проблем експлуатації надр має формування дієвої системи державного регулювання та управління природокористуванням та екологічною безпекою на національному, регіональному й місцевому рівнях.
Державний контроль за геологічним вивченням і ефективним використанням надр України здійснює Держгеонадр України.
Державний нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною, а також використанням і переробкою мінеральної сировини (державний гірничий нагляд) здійснює Держгірпромнагляд України.
Державний контроль за використанням і охороною надр у межах своєї компетенції здійснює Держекоінспекція України.
При здійсненні повноважень щодо геологічного контролю Держгеонадр перевіряє:
1) виконання вимог щодо охорони надр під час ведення робіт з їх вивчення;
2) виконання державних програм геологорозвідувальних робіт, геологічних завдань і замовлень;
3) обґрунтованість застосування методик і технологій, якість, комплексність, ефективність робіт з геологічного вивчення надр;
4) виконання рішень з питань методичного забезпечення робіт з геологічного вивчення та використання надр;
5) дотримання нормативів, стандартів та інших вимог щодо геологічного вивчення та використання надр, умов спеціальних дозволів на користування надрами та угод про умови користування надрами;
6) повноту вивчення геологічної будови надр, гірничотехнічних, інженерно-геологічних, геолого-екологічних та інших умов вивчення родовищ корисних копалин;
7) відповідність геологорозвідувальних робіт і наукових досліджень державним контрактам і замовленням, а також проектам проведення цих робіт;
8) використання технічних засобів і методів ведення робіт з геологічного вивчення надр, які виключають невиправдані втрати корисних копалин і погіршення їхньої якості;
9) своєчасність та відповідність установленим вимогам введення в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин;
10) дотримання під час дослідно-промислової експлуатації родовищ корисних копалин технологій, які забезпечують необхідне їх вивчення, без зниження промислової цінності;
11) збереження розвідувальних гірничих виробок і свердловин для розробки родовищ корисних копалин, збереження геологічної документації, зразків порід, дублікатів проб, які можуть бути використані при подальшому вивченні надр;
12) обґрунтованість напрямків пошукових, розвідувальних та інших робіт з геологічного вивчення надр;
13) своєчасність і правильність державної реєстрації робіт з геологічного вивчення та використання надр, наявність спеціальних дозволів на користування надрами й виконання передбачених ними умов;
14) повноту та вірогідність вихідних даних про кількість та якість запасів корисних копалин, їхніх компонентів, а також надання підприємствами та організаціями звітних балансів запасів корисних копалин;
15) облік видобування нафти, газу та супутніх компонентів;
16) ведення пошуково-розвідувальних та інших робіт з геологічного вивчення підземних вод.
При цьому Держгеонадр має право:
– припиняти всі види робіт з геологічного вивчення надр, які проводяться з порушенням стандартів та правил і можуть спричинити псування родовищ, суттєве зниження ефективності робіт або призвести до значних збитків;
– зупиняти діяльність підприємств і організацій, які займаються геологічним вивченням надр без спеціальних дозволів або з порушенням умов, передбачених цими дозволами;
– давати обов’язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення недоліків і порушень під час геологічного вивчення надр.
Держгірпромнагляд України при здійсненні гірничого нагляду перевіряє:
1) повноту вивчення родовищ корисних копалин, гірничотехнічних, інженерно-геологічних, гідрогеологічних та інших умов їх розробки, будівництва та експлуатації підземних споруд, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва;
3) виконання вимог охорони надр при встановленні кондицій на мінеральну сировину та експлуатації родовищ корисних копалин;
4) правильність розробки родовищ корисних копалин;
5) повноту видобування оцінених запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;
6) додержання встановленого порядку обліку запасів корисних копалин, обґрунтованість і своєчасність їх списання;
7) додержання правил проведення геологічних і маркшейдерських робіт під час розробки родовищ корисних копалин;
8) додержання правил і технологій переробки мінеральної сировини для забезпечення більш повного вилучення корисних компонентів та поліпшення якості кінцевої продукції;
9) правильність і своєчасність проведення заходів з безпеки людей, майна та довкілля, гірничих виробок і свердловин від шкідливого впливу робіт, пов’язаних з користуванням надрами;
10) готовність державних воєнізованих гірничорятувальних служб, формувань і диспетчерських служб до локалізації та ліквідації наслідків аварій;
11) вирішення інших питань нагляду за використанням та охороною надр в межах своєї компетенції.
При цьому Держгірпромнагляд України має право:
– надавати обов’язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень норм і правил ведення робіт під час геологічного вивчення надр, їхнього використання та охорони;
– в порядку, встановленому законодавством України, припиняти роботи, пов’язані з користуванням надрами, у разі порушень відповідних норм і правил;
– вимагати від користувачів надр обґрунтування списання запасів корисних копалин;
– давати рекомендації з впровадження нових технологій переробки мінеральної сировини.
Порядок здійснення державного гірничого нагляду визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідальність за порушення законодавства про надра
Порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність.
Відповідальність несуть особи, винні у таких правопорушеннях:
а) самовільне користування надрами;
б) порушення норм, правил і вимог проведення робіт з їх геологічного вивчення;
в) вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних утрат і погіршення якості корисних копалин при їх видобуванні;
г) пошкодженні родовищ корисних копалин, які виключають або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації;
д) порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;
е) невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна й довкілля від шкідливого впливу робіт, пов’язаних з користуванням надрами;
є) знищенні або пошкодженні геологічних об’єктів, які становлять особливу наукову та культурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських і геодезичних знаків;
ж) незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а також дублікатів проб корисних копалин, необхідних при подальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ;
з) невиконанні вимог щодо приведення гірничих виробок і свердловин, які ліквідовано або законсервовано, до стану, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і свердловин на час консервації.
Законодавчими актами України може встановлюватися відповідальність й за інші порушення законодавства про надра.
Дисциплінарна відповідальність застосовується при незначних порушеннях. Дисциплінарні стягнення накладаються як на рядових працівників, так і на посадових осіб. Їхні види встановлюються правилами внутрішнього розпорядку підприємств і установ.
Адміністративна відповідальність полягає в застосуванні до винних осіб адміністративних стягнень, зокрема, накладання штрафу. Вона передбачена Кодексом України про надра та Кодексом України про адміністративні правопорушення (КпАП). Згідно зі ст. 47 КпАП, штраф накладається за самовільне користування надрами, укладення угод, які в прямій чи прихованій формі порушують права державної власності на надра.
За порушення інших вимог з охорони надр та проведення робіт з їх геологічного вивчення штраф накладається на підставі ст. 57 і 58 КпАП України.
Стаття 66 Кодексу України про надра передбачає таку міру адміністративного впливу, як припинення самовільного користування надрами та забудови площ залягання корисних копалин. Ці дії припиняються без відшкодування понесених витрат.
Цивільно-правова відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, завданих внаслідок порушень законодавства про надра.
Стаття 25 Кодексу про надра визначає, що збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до законодавчих актів України. Стаття 67 цього кодексу зобов’язує підприємства, установи, організації та громадян відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. А ст. 452 Цивільного кодексу України передбачено, що посадові особи та інші працівники, з вини яких підприємства, організації, установи понесли витрати, пов’язані з відшкодуванням збитків, несуть особисту матеріальну відповідальність перед цими організаціями в установленому порядку. При цьому відшкодування завданих збитків не звільняє винних осіб від притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Кримінальну відповідальність за порушення законодавства про надра передбачено статтями 240 і 244 Кримінального кодексу України.
Выноски
Державний контроль за геологічним вивченням і ефективним використанням надр України здійснює Держгеонадр України
Державний нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною, а також використанням і переробкою мінеральної сировини (державний гірничий нагляд) здійснює Держгірпромнагляд України
Державний контроль за використанням і охороною надр у межах своєї компетенції здійснює Держекоінспекція України
Порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність
Цивільно-правова відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, завданих внаслідок порушень законодавства про надра