Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
|
ЗАТВЕРДЖУЮ Завідуючий кафедрою №801 В.І. КАРАЙЧЕНЦЕВ ____ . ___ . 13 |
Методична розробка
для проведення практичного заняття №5
з навчальної дисципліни
“Військова підготовка”.
Модуль ТСП 03.02. “ Військова топографія ”
Змістовий модуль 3.2.1.3. “Орієнтування на місцевості
без карти і за картою”
Заняття 1: "Вимірювання та орієнтування на місцевості без карти і за картою "
Навчальна група: усі групи за всіма спеціальностями
Час: 6 годин.
Місце: поле на північно-західній околиці мікрорайону м. Харкова «Селище Жуковського».
Навчальна та виховна мета:
1. Навчити студентів виконувати найпростіші вимірювання на місцевості (вимірювання азимутів магнітних компасом Адріанова, відстані об’єктів, лінійні розміри яких відомі, за допомогою бінокля та лінійки з міліметровими поділками ), визначати напрямки на сторони горизонту, орієнтувати карту, складати схему орієнтирів.
2. Прищепити студентам тверді практичні навички проведення найпростіших вимірювань на місцевості та орієнтування без карти і за картою;
3. Виховувати у студентів індивідуальну відповідальність за отримані результати при вимірюваннях та орієнтуванні на місцевості без карти і за картою, добитися від них уміння самостійно виконувати поставлені завдання.
Навчальні питання і розподіл часу:
Вступ - 25 хв.
1. Найпростіші вимірювання на місцевості - 70 хв.
2. Орієнтування на місцевості без карти і за картою -70 хв.
3. Складання схеми орієнтирів - 90 хв.
Підведення підсумків заняття - 15 хв.
Навчально - матеріальне забезпечення:
1. Лінійки офіцерські, олівці, компаса Адріанова, біноклі.
2. Топографічні карти (схеми) району проведення заняття.
Навчальна література:
1. Шмаль С.Г. Військова топографія: Підручник. Київ. 1998 С. 23-40, 150-167,
210-217;
2. ПсаревА.А.,Коваленко А.Н., и др.. Учебник « Военная топография ».
- М.: Воениздат. 1986, С.40-58, 206-239.
ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ ТА МЕТОДИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ
Загальні вказівки
Вивчення даної теми спрямоване на підвищення польового вишколу студентів, вдосконалення їхніх навичок в умінні орієнтуватися на місцевості як за картою, так і без неї.
Усі питання модулю відпрацьовуються на польових заняттях. На першому занятті розглядаються найпростіші вимірювання на місцевості (вимірювання кутів, визначення відстаней), орієнтування на місцевості без карти і за картою, складання схеми орієнтирів. На другому занятті – підготовка вихідних даних для руху за азимутами, рух за азимутами, розвідка місцевості, оцінка результатів розвідки.
При підготовці до заняття необхідно вибрати таку ділянку місцевості, щоб на ній була достатня кількість різних місцевих предметів, а також по можливості, яскраво виражених типових форм деталей рельєфу. Вибираючи точку стояння на місцевості не слід намагатися щоб учбове питання повністю відпрацьовувалось на одній точці, оскільки для вивчення окремих питань необхідні різні умови місцевості.
Для проведення заняття студенти повинні бути забезпечені крупномасштабними картами на район проведення заняття, компасами Адріанова, офіцерськими лінійками (лінійками з міліметровими поділками), кольоровими олівцями, польовими сумками (планшетами), журналами (бланками) практичних занять з військової топографії.
Практичні заняття доцільно розпочинати з проведення інструктажу з правил техніки безпеки на польових заняттях і топографічного орієнтування. Наприклад: “Час 9.00. Напрямок на північ – будинок лісника. Знаходимося на північно-західній околиці селища Жуковського; справа 1 км – церква, прямо 3 км – цвинтар; лівіше 1,5 км – піонерський табір ”.
Перед проведенням найпростіших вимірювань на місцевості слід нагадати порядок визначення магнітних азимутів компасом Адріанова, вимірювання відстаней до об’єктів за їх лінійними розмірами.
При визначенні азимутів викладач вказує орієнтири, студенти визначають азимути магнітні на вказані орієнтири і їх значення заносять до журналу (бланку) з військової топографії (таблиця завдання 1). Викладач може вказувати азимути магнітні, тоді студенти визначають орієнтири за вказаними азимутами.
Відпрацювання цього питання необхідно закінчити виконанням нормативу №1, за який кожний студент отримує оцінку.
Вимірювання відстаней до об’єктів проводиться біноклем і лінійкою з міліметровими поділками. Викладач вказує об’єкти і їх лінійні розміри. Одна частина студентів визначає відстані за допомогою лінійки з міліметровими поділками, друга – біноклем. Визначені значення студенти заносять до журналу (бланку) з військової топографії (таблиця завдання 2). Кожна робота студентів оцінюється викладачем.
Відпрацьовуючи питання орієнтування карти, викладач ставить завдання кожному відділенню. Наприклад: першому відділенню – зорієнтувати карту за лініями місцевості, другому – за напрямом на орієнтир, третьому – за компасом. Після доповідей про проведення орієнтування карти викладач перевіряє правильність орієнтування і виставляє оцінки.
Для визначення точки стояння на карті викладач визначає кожному відділенню точку стояння на місцевості і спосіб визначення. Наприклад: першому відділенню – окомірно за найближчими орієнтирами, другому способом перпендикуляра, третьому – способом зворотної засічки.
Знайшовши точку стояння на карті, визначають її прямокутні координати і абсолютну висоту. Визначені дані заносять до журналу (бланку) з військової топографії (таблиця завдання 4). Викладач перевіряє точність визначення точки стояння і виставляє оцінки.
Хід заняття
У вступній частині заняття зустріти студентів у встановленому місці , у складі навчальної групи здійснити марш до району проведення заняття. Прибувши в район проведення заняття, прийняти рапорт командира навчальної групи, перевірити особовий склад, готовність до заняття, провести інструктаж з правил техніки безпеки на польових заняттях, довести тему, мету за няття, учбові питання і порядок їх розгляду, провести інструктаж з правил техніки безпеки на польових заняттях та топографічне орієнтування.
Перше питання розпочати з нагадування студентам порядку вимірювання азимутів компасом Адріанова та вимірювання відстаней до об’єкті за їх лінійними розмірами біноклем і лінійкою з міліметровими позначками. При визначенні азимутів одній частині студентів вказати орієнтири, студенти визначають азимути магнітні на вказані орієнтири і їх значення заносять до журналу(бланку) (таблиця завдання1). Другій частині студентів вказати азимути магнітні, студенти визначають орієнтири за вказаними азимутами.
Відпрацювання визначення азимутів закінчити виконанням нормативу №1, за який кожному студенту виставити оцінку.
Для визначення відстаней до об’єктів за лінійними розмірами і кутовій величині спостерігає мого предмету нагадати студентам формулу та сутність тисячної (поділки кутоміра). Вишикувати групу. Розвести відділення на відстань 10 кроків по фронту . Вказувати об’єкти і їх лінійні розміри. Одна частина студентів визначає відстані за допомогою лінійки з міліметровими поділками, друга – біноклем. Визначені значення студенти заносять до журналу (бланку) (таблиця завдання 2).
Відпрацювання другого питання розпочати з видачі карт місцевості на район проведення заняття. Для орієнтування карти поставити завдання кожному відділенню. Наприклад: першому відділенню – зорієнтувати карту за лініями місцевості, другому – за напрямом на орієнтир, третьому – за компасом. Після доповідей про проведення орієнтування карти перевірити правильність орієнтування і виставити оцінки.
Для визначення точки стояння за картою вказати кожному відділенню місце знаходження на місцевості (відстань між відділеннями 150-200м). Студенти визначають точку стояння на карті. Для визначеної точки стояння за картою вимірюють її прямокутні координати і абсолютну висоту. Дані заносять до журналу (бланку) (таблиця завдання 4). На точці стояння проводять топографічне орієнтування і записують до журналу (бланку).
Третє питання відпрацьовується у складі відділень. Кожному відділенню вказати точку розташування на місцевості та декілька (5-6) орієнтирів. Студенти визначають магнітні азимути на вказані орієнтири та відстані до них. Дані заносять до таблиці завдання 5. Потім у ролі старшого поста спостереження (ПС) на підставі визначених даних складають схему орієнтирів. Після виконання завдання студенти прибувають до встановленого місця. Перевірити схеми орієнтирів студентів та виставити оцінки.
На заняттях добиваються чіткості доповіді, точного виконання стройового статуту.
При підведенні підсумків заняття, відмітити ступінь досягнення мети заняття, якість підготовки студентів, вказати на характерні недоліки, довести загальні оцінки. Перевірити наявність матеріального забезпечення заняття. Поставити завдання на здійснення маршу до міста.
1. Найпростіші вимірювання на місцевості
У бою частіш вимірювання відстаней та кутів виконують найп ростішими способами за допомогою приладів спостереження або візу ально.
Виміряти яку-небудь величину (відстань, кут) - це означає порів няти її з другою величиною, прийнятою чи взятою за одиницю вимірювання.
Відстані вимірюють на місцевості в кілометрах і метрах, кути -у градусах, або поділках кутоміра.
Сутність вимірювання кутів у поділках кутоміра полягає в нас тупному. При спостереженні місцевих предметів (цілей), віддалених на різні відстані, спостерігач знаходиться як би у центрі концент ричних кіл, радіуси яких дорівнюють відстаням до цих предметів (цілей).Якщо коло розділити на 6000 поділок, то довжина однієї поділки буде заокруглено дорівнювати одній тисячній частині радіуса кола:
де R-радіус кола.
Центральний кут кола, стягнутий дугою, що дорівнює 1/6000 довжини кола, прийнятий за одиницю вимірювання кутів, називається поділкою кутоміра або тисячною.
Таким чином, одиницею виміру кутів є лінійний відрізок, який дорівнює тисячній частці відстані до об`єкта, що забезпечує швид кий перехід від кутових вимірів до лінійних, і навпаки. Під час виміру кутів у тисячних прийнято називати і записувати спочатку число сотень, а потім число десятків і одиниць тисячних. Якщо со тень і десятків немає, то замість них називають і записують нулі.
Вимірювання кутів за допомогою лінійки з міліметровими поділками
Для вимірювання кутів у тисячних, лінійку необхідно тримати перед собою на віддаленні 50 см. від очей і, сполучивши один штрих лінійки з орієнтиром, відрахувати кількість міліметрових поділок до цілі. Це і буде величина кута у тисячних, оскільки од на міліметрова поділка на віддаленні 50 см. від очей відповідає куту в 0-02.
За допомогою лінійки можна вимірити і малі (до 300) кути у градусах. У цьому випадку її слід виносити на 60 см. від ока (довжина витягнутої руки дорослої людини середнього зросту). Тоді одному см. на лінійці відповідає 10. Наприклад, якщо при вимірю ванні кута відраховано 12 см., то кут дорівнює приблизно 12º.
Вимірювання кутів підручними предметами
Для вимірювання кутів можна використовувати будь-які предме ти: олівець, коробку сірників і т. д.
Кутові розміри цих предметів на відстані витягнутої руки легко одержати, якщо поділити розмір предмета, що використовується, на довжину витягнутої руки. Наприклад, при довжині витягнутої руки в 60 см., коробка сірників довжиною 5 см. має кутовий розмір:
Визначення відстаней за кутовими розмірами
Визначення відстаней по кутовим розмірам полягає у викорис танні пропорційної залежності кутової величини предмета від даль ності до спостерігача. При цьому необхідно знати лінійні розміри предмета - його довжину, ширину або висоту. Для визначення відс тані, необхідно по сітці оптичного приладу або підручними засоба ми визначити кутове значення (у тисячних) відомого лінійного роз міру предмета і провести розрахунок за формулою:
,
де Д - дальність у метрах; В - лінійний розмір у метрах;
У - кут, під яким видно предмет, у тисячних.
Формула виражає залежність дальності від кутової і лінійної величин предмета і її часто називають формулою тисячною.
Наприклад: з спостережного поста у бінокль видно телеграфний стовп під кутом 0-10. Висота стовпа 6 м. Дальність розраховуєть ся за формулою:
При визначенні відстаней цим способом, корисно знати напам'ять розміри предметів, що часто зустрічаються (див. табл.1).
Визначення відстаней за лінійними розмірами
Якщо розміри (довжина, ширина, висота) предмета відомі, то для визначення відстані до нього необхідно: взяти лінійку з міліметровими поділками і, тримаючи перед очима на відстані 50 см від ока, визначити, яка кількість міліметрів укладається по довжині, ширині і висоті предмета, до якого визначається відстань; дійсну величину предмета (в см.) поділити на число (мм), одержане при вимірюванні, і помножити на 5 (постійне число).
Таблиця 1
|
Предмет |
Розмір у тисячних |
|
Олівець простий (діаметр) |
0 – 15 |
|
Куля автомата 7,62 мм (діаметр) |
0 – 15 |
|
Коробка сірників (довжина) |
1 – 00 |
|
Коробка сірників (ширина) |
0 – 30 |
|
Одна поділка лінійки (1мм) |
0 – 02 |
Наприклад: якщо телеграфний стовп висотою 6 м (600 см) при вимірюванні на лінійці зайняв 8 мм, то відстань до нього дорівнює:
Для визначення відстаней по лінійним розмірам, необхідно пам'ятати середні розміри деяких місцевих предметів і цілей, при ведених у таблиці 2.
Таблиця 2
|
Місцеві предмети, об'єкти цілі |
Розмір (м) |
||
|
Висота |
Ширина |
Довжина |
|
|
Дерев'яний стовп лінії зв'яз ку |
5 - 7 |
||
|
Опори високовольтних ліній ЛЕП |
12 - 15 |
||
|
Відстань між стовпами ліній зв'язку |
50 - 60 |
||
|
Відстань між опорами високо вольтних ЛЕП |
100 |
||
|
Одноповерховий будинок |
6 – 8 |
||
|
Людина середнього зросту |
1,7 |
||
|
Легковий автомобіль |
1,5 - 1,8 |
1,5 |
4,0 - 4,5 |
|
Вантажний автомобіль |
2,0 |
2,0 - 3,5 |
5,0 - 6,0 |
|
Бронетранспортер |
2,0 |
2,0 - 2,4 |
5,0 - 6,0 |
|
Середній танк |
2,5 - 3,0 |
3,0 |
6,0 - 7,0 |
Для визначення дальності по співвідношенню швидкості звуку і світла виходять з того, що звуки розносяться зі швидкістю 330 м/с., а світло - практично умить.
Визначення відстані на слух. Спосіб застосовується при обмеженій видимості, переважно вночі. Точність цього способу невисока.
При визначенні відстаней на слух зручно користуватися даними таблиці 3, а також необхідно ураховувати природні фактори, що впливають на чутність. До них відносяться: направлення і сила вітру, температура і вологість повітря, характер рельєфу, рослин ність.
Таблиця 3
|
Вид діяльності противника |
Характерні звукові ознаки |
Межі чутності, м |
|
Кроки людини по грунту |
30 |
|
|
Тріск зламаної гілки |
80 |
|
|
Неголосна розмова, кашель, зарядження зброї |
100 |
|
|
Різка команда голосом |
500 |
|
|
Голосний крик |
1000 |
|
|
Рух пішого порядку: по грунту; по шосе |
Рівний глухий шум |
300 600 |
|
Відрив окопів вручну |
Удари лопатою о твердий грунт, або камені |
500 – 1000 |
|
Вируб лісу: вручну;
бензопилкою; |
Різкий стук сокири; виск ручної пили; переривистий тріск бензопилового дви гуна; |
300 – 400 800 – 1000 |
|
Падіння дерев |
Глухий удар о землю спиляного дерева |
600 |
|
Рух автомобілів: по грунтовій дорозі; по шосе |
Нерівномірний шум двигунів Рівномірний шум двигунів |
1000 800 |
|
Рух БМП, САУ, танків: по грунту; по шосе |
Різкий рокіт двигунів брязкіт, гусениць |
1200 3000 |
|
Стрільба із стрілецької зброї чергами |
3 – 4 км |
|
|
Стрільба із гармат середнього калібру |
10 – 15 км |
Чутність поліпшується, якщо вітер дме з боку джерела звуку, вночі і рано вранці, у хмарну погоду, особливо після дощу, біля водної поверхні, у гірській місцевості, взимку (при відсутності снігопаду).
Звук поглинається (стає слабкіше) у жарку сонячну погоду, під час дощу, у лісі, чагарнику і на місцевості з піщаним грун том.
При погіршенні чутності, відстані до джерел звуку здаються збільшеними.
При вимірюванні відстаней кроками, необхідно ураховувати, що довжина пари кроків людини середнього зросту дорівнює 1,5 м. Се редній зріст людини - 1,7 м.
Для визначення відстані за часом і швидкістю руху, діють таким чином. Наприклад: середня швидкість пішохода 5-6 км за годину.
Час руху - 2 години. Таким чином, відстань між двома пункта ми 10 - 12 км.
2. Орієнтування на місцевості без карти і за картою.
Орієнтування карти полягає у наданні їй такого положення у горизонтальній площині, при якому усі напрямки на ній були спря мовані на відповідні напрямки на місцевості, а верхня (північна) сторона її рамки звернена на північ.
Орієнтувати карту на місцевості можна наступними способами:
- за лініям місцевості;
- за напрямку на орієнтир;
- за компасу.
Орієнтування карти за лініями місцевості
Для орієнтування карти треба стати на яку-небудь лінію міс цевості (прямолінійна ділянка дороги, лінія зв'язку, електропере дачі, просіку у лісі, берег річки, каналу і т.п.), яка позначена на карті. Карту треба повернути так, щоб зображення лінії на ній збіглося з напрямком лінії на місцевості, а зображення усіх інших об'єктів, розташованих зліва і справа від лінії, знаходилося з тих же сторін на карті (рис.1).
Орієнтування карти за напрямком на орієнтир
Цей спосіб використовується у тому випадку, коли відома точ ка стояння. Для цього, на карті лінійку прикладають до точки сто яння і орієнтиру, який є на карті, і при визируванні вздовж лінійки, треба повернутися з картою так, щоб вибраний орієнтир був на лінії визірування (рис. 2).
Орієнтування карти за компасом
Даний спосіб використовується при орієнтуванні у лісі, вно чі, в умовах обмеженої видимості, коли не видно місцевих предме тів.
При орієнтуванні карти, компас можна прикладати до любої вертикальної лінії координатної сітки, або до бокової сторони рамки карти в залежності від того, якої з цих ліній зручніше ко ристуватися (рис. 3). В обох випадках до показань компасу треба ввести відповідну поправку :
- при установленні компаса по лінії координатної сітки, тре ба ввести сумарну поправку на магнітне схилення і зближення мери діанів, тобто поправку напрямку (ПН), а при установленні по боко вій стороні рамки карти - тільки поправку на магнітне схилення.
У тому і другому випадку, коли поправка позитивна (східна), північній кінець стрілки повинен ухилитися праворуч на величину поправки, а коли поправка негативна (західна), то ліворуч.
Наприклад, на рис. 3 показано два випадки орієнтування карти за допомогою компасу.
Визначення на карті точки свого стояння проводять одним із наступних способів:
- за найближчим орієнтиром окомірно;
- проміром відстані;
- способом засічок.
За ближчими орієнтирами окомірно
Для цього необхідно орієнтувати карту, розпізнати на ній де кілька місцевих предметів, або деталей рельєфу, які видно на міс цевості, і визначив на око відстані до них, відмітити приблизно точку стояння (рис. 4).
Визначення точки стояння спрощується, а точність підвищуєть ся, коли точка знаходиться біля чітко вираженого контуру, або яскраво вира женої форми рельєфу.
Приміром пройденої відстані
Даний спосіб використовується при русі по дорозі, або по ін шій лінії місцевості, позначеній на карті (берег річки, просіка і т.п.), а також при русі по прямій у якому-небудь визначеному нап рямку (на віддалений орієнтир по заданому азимуту). Точку стояння визначають, відклавши на карті по масштабу відстань, яку пройшла від початкової точки, або від іншого відомого пункту, надійно розпізнаного на місцевості і на карті (рис.5).
Спосіб засічок
Не вимагає вимірювання відстаней і найбільше використання знаходить на відкритій місцевості, в умовах гарної видимості.
Цей спосіб має декілька різновидів, які часто використовуються на практиці.
Визначення точки стояння по боковому орієнтиру використовується при знаходженні на дорозі, або на другому лінійному контурі і видимості хоч одного орієнтира, розташованого так, щоб кут за січки був не менш 20º.
Сутність способу:
- карта орієнтується по лінії місцевості;
- до відпрацьованого на карті орієнтиру прикладається лінійка і направляється визірування на орієнтир місцевості, при цьому положенні лінійки, прокреслюються прямо від орієнтира на себе до перетину з лінійним контуром, точка перетину і буде знайденою точкою (рис. 6).
Визначення точки стояння спрощується, коли вибраний орієнтир знаходиться на перпендикулярі до напрямку руху, або у стулці з яким-небудь орієнтиром, теж позначеним на карті і видимих з точки, яка виз начається.
Спосіб зворотної засічки
Використовується при наявності (краще трьох) орієнтирів, призначених на карті і розташованих при спостереженні з точки стояння під кутом 30º-150º.
Сутність способу:
- прикласти лінійку (візирну) до одного з вибраних орієнтирів на кар ті, направити її на цей орієнтир на місцевості, прокреслити нап рямок на себе;
- аналогічно поводяться з другим і третім орієнтирами;
- перетин ліній буде точкою стояння, яку ми визначали (рис. 7).
Спосіб, викладений вище, може бути вирішений за допомогою про зорого паперу (спосіб Болотова) у тому випадку, коли попе реднє орієнтування карти неможливе.
Порядок дій:
- на аркуші прозорого паперу, покладеного горизонтально на жорстку основу, з точки наміченої довільно, но з урахуванням іс нуючих орієнтирів, прямим визіруванням прокреслити напрямок на вибрані на місцевості орієнтири;
- накласти прозорий папір на карті так, щоб усі три прокрес лені напрямки пройшли через відповідні орієнтири на карті;
- перенести точку перетину напрямків на карту, і буде точка стояння, яка визначалася.
Звірення карти з місцевістю
Звірити карту з місцевістю - це означає знайти на карті зоб раження оточуючих місцевих предметів і елементів рельєфу і навпа ки - розпізнати на місцевості об'єкти, призначені на карті.
При орієнтуванні на полі бою, особливу увагу необхідно звер тати на розпізнання місцевих предметів і деталей рельєфу, віднос но яких вказуються бойові задачі підрозділу.
Для того, щоб знайти на карті зображення об'єкту, який спостерігається, необхідно одним з проведених способів визначити відстань до об'єкта, потім визначити напрямок на об'єкт (азимут, або кут між відомим напрямком і об'єктом): після цього, провести на карті одержаний напрямок від точки свого стояння і, відклавши у масшта бі карти одержану відстань, знайти у цьому районі зображення об’єкту.
Для вирішення зворотної задачі, тобто, для того, щоб роз пізнати на місцевості об'єкт, необхідно:
- зорієнтувати карту;
- знайти точку свого місцеположення;
- визначити по карті відстань до об'єкту;
- визначити дирекційний кут і магнітний азимут об'єкта і, використовуючи ці дані, вирішити задачу.
При звіренні карти з місцевістю, необхідно не тільки розпіз нати місцеві предмети, які спостерігаються, але й старанно розібратися у будуванні рельєфу, щоб використовувати його характерні форми і деталі у якості орієнтирів. Для цього необхідно, спочатку на міс цевості установити напрямок його загального зниження, виявити ко мандні висоти і знайти лінії водорозділів, а також визначити взаємне положення найбільш характерних елементів рельєфу.
Після цього звернутися до карти і розпізнати на ній форми і деталі рельєфу, які спостерігаються на місцевості.
3. Складання схеми орієнтирів
До схем відносять графічні документи, топографічною основою яких є зображення місцевості, складене звичайно за картою або ае рознімками. З карти переносять на схему тільки топографічні об'єкти, які необхідні для конкретної тактичної обстановки. У випад ку необхідності, такі схеми уточнюють або доповнюють безпосе редньо на місцевості. Схему звичайно орієнтують так, як і карту (північ - наверху, південь - унизу). Якщо орієнтировка схем в порів нянні з картою змінена, то у вільній частині креслення поміщають стрілку південь-північ. У цьому випадку, усі надписи роблять па ралельно до нижньої сторони схеми. Для прив'язки графічного доку мента до карти, на кутах схеми роблять перехрещення кілометрових ліній з позначкою підписів кілометрів. Наверху підписують номенк латуру листа карти, по якій складалася схема, а унизу поміщають масштаб.
Схеми викреслюються спрощеними умовними знаками.
Межі населених пунктів, лісів, берега рік, озер, грунтові дороги викреслюють потовщеними лініями - приблизно 0,2 мм, дороги - в дві лінії, болота, населені пункти, озера і ріки - штрихують ся тонкими лініями.
При викреслюванні умовних знаків, додержуються наступних правил.
Населені пункти показують на схемах суцільними лініями по їх зовнішнім межам. Якщо населений пункт складається з декількох ок ремих кварталів, віддалених один від одного більше 5 мм у масш табі схем, то кожен з них викреслюють окремо.
Шосейні і грунтові покращені дороги викреслюють двома тонки ми паралельними лініями з просвітом 1-2 мм (в залежності від масштабу схем), а грунтові дороги - потовщеною суцільною лінією.
Залізниці зображують умовним знаком – лінією шириною 1-2 мм з чергу ванням світлих і темних смуг через 4-5 мм.
Ріки викреслюють в одну або дві лінії, як вони показані на топографічних картах.
Ліс показують овалообразною лінією, що відображає загальний контур лісу з найбільш характерними його згинами. Цю лінію треба викреслювати у два прийоми. Спочатку уздовж межі лісу креслять незамкнені овали. Вони повинні бути витягнуті справа наліво по відношенню до аркуша паперу, довжина їх 3-5 мм. Після цього овали з'єднують напівдугами менших розмірів.
Чагарник зображують окремими замкнутими овалами, витягнутими зліва направо. При цьому, спочатку викреслюють один великий овал розміром приблизно 3 х 1,5 мм, а потім навколо нього два - три овали менших розмірів.
Елементи рельєфу зображують горизонталями або штрихами, а деталі рельєфу - умовними знаками, прийнятими для карт.
Крім цього, на схемі спостерігач відмічає зони спостережен ня: ближню - приблизно до 500 м., середню - до 100 м. і дальню - всю іншу ділянку.
Місцевість оглядається спостерігачем по зонам у визначеному порядку: схема у ближній зоні справа наліво, далі - у середній зоні зліва направо і після цього, у дальній зоні - справа наліво. Потім огляд продовжується від дальньої зони до ближньої у зво ротному порядку. На схемі показується місце поста, який спостерігається, орієнтира, їх нумерація, назва і відстань до них. На схемі, крім того, пока зуються поля невидимості
|
№ нор-мативу |
Назва нормативу |
Умови (порядок) виконання нормативу |
Категорія тих, хто навчається |
Оцінка за часом |
||
|
відмінно |
добре |
задовільно |
||||
|
1. |
Визна-чення напряму (азимута) на місце-вості |
Дано азимут (орієнтир).Указати напрям, що відповідає заданому азимуту на місцевості, або визначити азимут на вказаний орієнтир. Помилка не повинна перевищувати 3º (5-50). Час на виконання нормативу відраховується від постановки завдання до відповіді про напрям (значення азимута) |
Солдати Сержанти, офіцери |
55 сек. 40 сек. |
55 сек. 40 сек. |
1 хв. 10 с. 55 сек. |
Підведення підсумків заняття
1. Підвести підсумки, відмітити ступінь досягнення мети заняття.
2. Довести студентам оцінки , вказати на характерні недоліки та помилки;
3. Перевірити наявність студентів та матеріального забезпечення заняття.
4. Провести інструктаж, поставити завдання на здійснення маршу до міста.
Розробив старший викладач кафедри
загальновійськової та гуманітарної підготовки
працівник ЗС України ______________В.В. Стрижак
Методична розробка обговорена і схвалена
на засіданні кафедри № 801
Протокол № _____ від ____. ____. 12