Будь умным!

У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

2012 ЗМІСТ Стор

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2015-07-10

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 11.5.2024

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ПСИХОЛОГІЇ І ПЕДАГОГІКИ

КИРИЛЕНКО В.Г.

ПСИХОЛОГІЯ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ КНЛУ

НЕПСИХОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

КИЇВ - 2012

ЗМІСТ

Стор.

1

Цілі і завдання дисципліни

2

Зміст навчальної дисципліни

3

Тематика контрольних робіт

4

Зміст лекцій, семінарсько-практичних занять

5

Вимоги до рівня засвоєння знань

6

Перелік питань до підсумкового контролю

7

Навчально-методичне забезпечення дисципліни

8

Список рекомендованої літератури

9

Термінологічний словник

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Професійна підготовка майбутніх спеціалістів не повинна обмежуватися тільки оволодінням спеціальними знаннями, уміннями, навичками. Виконуючи професійні функції,  людина завжди реалізує себе як особистість, цілісно реагуючи на виникаючі ситуації,  вступаючи у взаємодію із іншими учасниками професійних  відношень, формуючи систему індивідуальних цінностей. Достатній рівень психологічної компетентності дозволить повніше реалізувати майбутньому спеціалісту власний   творчий     потенціал,  сприятиме процесам соціальної та професійної адаптації.

Під час теоретичного викладу навчального матеріалу студенти  ознайомляться з основними положеннями вітчизняної та зарубіжної психології щодо природи психіки та предмету психологічної науки, сучасними станом психологічної науки, психологічними теоріями, концепціями та сучасними поглядами на проблему пізнавальної та регулятивної функції мислення. Вивчення теоретичних тем  курсу буде межуватися із семінарськими заняттями. Студенти будуть залучатися до аналізу прикладів із практики, оскільки саме в конкретній життєвій ситуації особистості розкриваються взаємодетермінація суб’єкта і об’єкта, синтетична, цілісна природа людини.  Саме тому навчальною програмою передбачено виконання самостійних робіт студентів з курсу «Психологія».

Методичні рекомендації розроблені відповідно до програми вивчення дисципліни «Психологія» та містять завдання проблемні ситуації та творчі завдання для самостійної роботи з  курсу.

Метою самостійної роботи з курсу є розвиток і формування у студентів непсихологічних спеціальностей теоретичних знань,  практичних вмінь та навичок з психології, які є необхідними для сучасного вчителя, менеджера, перекладача, тобто фахівця, який працює в системі «людина-людина».   

Питання для самостійної роботи передбачають активізацію у студента знань з кожної теми змістовного модуля, вміння підготуватись до участі в семінарському занятті. Творчі завдання пережбачають розвиток вміння застосовувати отримання теоретичні знання на практиці для аналізу нестандартних ситуацій та конкретних проблем дисципліни.

Методичні рекомендації складені з урахуваням класичних підходів до вивчення дисципліни: поняття і категорії презентуються в контексті історії та логіки розвитку психологічної думки.

Завдання курсу полягає у:

розкритті феноменології психічного та специфіки премету психології як науки;

з’ясуванні принципів, методів, стану та структури сучасної психології;

презентації пізнавальної та регулятивної функції психіки;

виявленні психологічних особливостей  людини за допомогою психологічних тестів;

формуванню цілісного уявлення про психологічні особлсивості людини як чинниках її успішної діяльності;

адекватно оцінювати свої можливості;

підвищенні загальної та психологічної культури.

Завдання семінарсько-практичних занять:

  •  закрепити знання студентів за основними розділами курсу;
  •  розвинути вміння демонструвати знання, отриманих на заняттях і в процесі самостійного вивчення курсу;
  •  формувати вміння здійснювати перспективне планування своєї діяльності;
  •  формувати вміння працювати з матеріалами, які необхідні для роботи;
  •  навчати студентів прийомам і способам реалізації мети кожного заняття, відповідно до мети добирати методи та засоби навчання.

Вимоги до рівня засвоєння змісту дисципліни

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

Знати:

  •  Сутність предмету психології.
  •  Закономірності перебігу окремих  психічних явищ  та їх взаємозв’язок.
  •  Характеристику  психологічної категорії особистості та її проявів у діяльності та спілкуванні.

Уміти:

  •  На основі знань законів функціонування психічних явищ оцінювати і приймати відповідні рішення в ситуаціях, що вимагають застосування аспектів психологічної компетентності.
  •  Актуалізувати знання  психології при вивченні інших дисциплін.

Володіти:

  •  навичками аналізу, проєктування і конструювання навчального матеріалу при вивченні дисципліни;
  •  інтенсивними технологіями психодіагностики;
  •  теоретичними знаннями із загальної психології;

Мати уявлення:

  •  про вітчизняну та зарубіжну історію загальної  психології;
  •  про становлення та розвиток психіки особистості;
  •   про шляхи і засоби удосконалення професійної діяльності.

Основні методи і засоби навчання у процесі вивчення курсу: лекції, бесіди, навчальні дискусії, моделювання психолого-педагогічних ситуацій, самоаналіз, самоконтроль, тести, тренінги, сюжетно-рольові та навчально-педагогічні ігри, семінарсько-практичні заняття.

Для підготовки до семінарсько-практичних занять пропонуються  творчі завдання (3 рівні) портфоліо, приоритетною формою переверки яких  є групова робота – студенти поділяються на групи по 4-5 осіб, далі повідомляється завдання, яке вони мали виконати вдома, потім отримані результати обговорюються. Обговорення може бути організовано наступним  чином: представники кожної групи доповідають отримані результати, участники інших груп задають питання.  Бажано фіксувати отримані групою результати на дошці у вигляді схем, моделей. Також пропонується використовувати проєктную технологію для організації самостійної роботи студентів. На практичних заняттях рекомендується використовувати технологію кейсів.

Семінарські заняття проводяться у складі учбових груп. Основним завданням групових занять є поглиблення теоретичних знань, отримання та удосконалення практичних навичок та умінь.

У процесі засвоєння змісту курсу формуються вимоги до рівня володіння студентами знаннями, уміннями та навичками, які узагальнюються у вигляді заліку чи екзамену, до яких складено орієнтовні завдання  зразки тестових завдань, матеріали з розв’язання психологічних  ситуацій тощо.

До кожної теми учбового курсу подано лекції, плани семінарських і практичних занять та списку літератури до них, перелік завдань і питань для самостійної роботи.

Контрольні роботи з курсу «Психологія» можуть сприяти більш глибокому засвоєнню проблем, що підіймались при вивченні дисципліни.

Тематика і форми контрольних робіт розроблені відповідно до вимог Державного освітнього стандарту вищої професійної освіти до рівня підготовки майбутніх спеціалістів в галузі управління..

Формою контролю є залік / екзамен.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЮ

Вивчення курсу «Психологія» передбачає контроль: виявлення, вимірювання і оцінювання знань, умінь студентів. Основною дидактичною функцією контролю знань є забезпечення  зворотнього звязку між викладачем і студентом, отримання педагогом об'єктивної інформації про ступінь засвоєння навчального матеріалу, своєчасне виявлення недоліків і прогалин в знаннях.

Контроль – це перевірка якості засвоєння навчального матеріалу, встановлення зворотнього звя'зку між студентом та викладачем.

Контроль  має на меті визначити не тільки рівнь і якість научуваності  студентів, але і об'єму його навчальної праці. Окрім того, виконання контрольних завдань формує у студентів уміння і навички використання теоретичних положень для аналізу і оцінювання психологічних явищ, педагогічних ситуацій, конкретних фактів управлінської діяльності.

Програма дисципліни включає два вида контроля знань студентів:

  1.  Контроль проміжних  та поточних результатів засвоєння дисципліни;
  2.  Підсумковий контроль.

Проміжний контроль не має формальних обмежень. Він здійснюється за задумом викладача. В якості форми такого контролю можна використовувати:

  •  оперативний контроль під час викладу лекційного матеріалу – за 5 хв. до закінчення лекції викладач задає студентам 2-3 питання. Зауваження до відповідей викладач робить на наступному заняті.   
    •  Бліцконтроль – за 5 хв.  до закінчення лекції  пропонується на окремому папері записати слова, які студенти запам'ятали з теми. На наступному заняття проводиться аналіз
    •  Контрольні завдання з письмовим звітом – завдання на порівняння, перерахування, складання чи заповнення таблиць. Форма контролю – групова
    •  Виконання творчих завдань;
    •  Реферування та конспектування першоджерел.

Поточний контроль. Для поточного контролю використовуються результати практичних занять.

Підсумковий контроль – перевірка кінцевого результату навчальної роботи студента.  Проводиться у формі заліку після вивчення дисципліни. Проведення підсумкового контролю і отримання  позитивної оцінки включає: а) оцінку проміжної атестації (результати модуля 1), б) оцінку відвідуваності занять і активність в аудиторії; а також в) оцінку виконання усіх лабораторних робіт. Підсумкова атестація проводиться у вигляді заліку, під час якого необхідно набрати також певне число балів по пройдених темах.

Форми підсумкового контролю:

  1.  традиційна: питання відповідь (індивідуально, усно чи письмово)
  2.  колоквіум
  3.  опитування-інтерв'ю  по тезаурусу чи питанням, які передбачають короткі відповіді. Опитування проводиться в присутності всієї групи усно чи письмово.
  4.  мозковий штурм (групова форма роботи) – група поділяється на підгрупи по 3-4 особи. Кожній групі дається карточка з 3-4 питань проблемного характеру. Пропонується обговорити питання, спираючись на вивчений матеріал. Контоль завершується бесідою групи з викладачем, під час якої уточнюється правильність відповідей і якість засвоєння знань кожним студентом.

ФОРМИ КОНТРОЛЮ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ:

Навчальною програмою вивчення дисципліни передбачено самостійне опрацювання студентами значної кількості учбового матеріалу,  а тому урізноманітнено форми контролю за виконанням учбової програми. Окрім підсумкового контролю  у вигляді заліку, протягом навчального періоду здійснюються форми поточного контролю, до яких належать: поточний модульний контроль, поточній контроль за темою та додаткові форми контролю: індивідуальні завдання, написання рефератів.

Поточний модульний контроль є обов’язковим структурним компонентом учбового процесу та здійснюється у формі модульної контрольної роботи. Максимальна кількість балів, що може бути набрана студентом за умови успішного виконання тесту,  становить 20 балів.

Поточний контроль за темою (семінарські) припускає індивідуальний вибірковий контроль за рівнем знань.  Метою поточного контролю за темою є відстеження рівня засвоєння знань окремої теми певним студентом,  а також, окрім власне контролю,  формування навичок творчого оперування засвоюваним матеріалом. Відповідь може бути оцінювана у межах 1 – 5 балів.

Реферат (есе). Крім того, як форма контролю може здійснюватися написання есе, виконання якого може оцінюватися від 1 до 5 балів. Змістом есе має бути виклад матеріалу з проблематики,  що виходить за межі навчальної програми,  але є суміжною з телефонним консультуванням. Метою цієї форми роботи є поглиблення знань та формування сфери наукової зацікавленості студентів,  а тому тема есе обирається студентом з переліку пропонованих завдань.

Колоквіум передбачає  контроль за певною темою (чи темами), що винесено на високий рівень самостійного опрацювання. Його метою  є відстеження рівня засвоєння знань окремої теми (чи тем) кожним студентом. Відповідь може бути оцінювана у межах 1 – 5 балів.

Конспект першоджерел дає можливість перевірити поточну готовність студента протягом семестру. Оцінюється  у межах 1 – 5 балів.

Ключові питання теми є формою контролю, що дозволяє перевірити якість засвоєння студентом ключових термінів та понять дисципліни. Відповідь може бути оцінювана у межах 1 – 5 балів.

Індивідуальне творче завдання (схеми, таблиці, план роботи, словник термінів, бібліографія, реферат) передбачає  відстеження рівня засвоєння курсу загалом студентом,  а також, окрім власне контролю,  формування навичок творчого оперування засвоюваним матеріалом. Метою цієї форми роботи є поглиблення знань та формування сфери наукової зацікавленості студентів. Відповідь може бути оцінювана у межах 1 – 5 балів.

Критерії оцінювання відповідей:

Рейтинг модуля з дисципліни «Методика викладання психології у вищій школі» обчислюється згідно з правилами, поданими в Положенні про систему модульно-рейтингового контролю навчальних досягнень студентів I-V курсів денної форми навчання КНЛУ (див. Нормативно-методичні документи кредитно-модульної системи організації навчального процесу в Київському національному лінгвістичному університеті у 2010-2011 н.р./ Уклад.: Соловей М.І, Шутов О.Г., Сорокін С.В., Максименко А.П. – К.: Вид. центр КНЛУ. 2010. – С. 24-27).

Оскільки передбачено використання різних форм контролю, тому вводяться окремі критерії для кожної форми завдань. 

Види навчальної діяльності студенів, яка оцінюється за видами поточного (модульного) контролю

№ п/п

Вид діяльності

Максимальна кількість балів

Кількість робіт

1

Семінарське заняття та позааудиторна самостійна робота

5

5

2

Реферат, стаття, ессе

5

1

3

Модульна контрольна робота

20

1

4

Індивідуальна творча робота

5

1

5

Демонстрація консультативної практики

10

1

6

Апробація тренінгової програми

10

1

7

Конспект першоджерел

5

1

8

Колоквіум

5

1

Рейтинговий бал за роботу протягом семестру обчислюється шляхом помноження середнього арифметичного оцінок за аудиторну та самостійну роботу студента (середнє арифметичне округлюється до десятої частки) на 10

Максимальний рейтинговий бал за роботу протягом семестру становить 100 балів.

Критерії оцінювання аудиторної роботи студентів.

Аудиторна робота студентів включає семінарські та/або практичні заняття.

«5»

студент демонструє вільне володіння матеріалом теми семінару; вміє самостійно знайти відповідь на проблемні запитання, спираючись на лекційний матеріал та першоджерела; вміє вводити та використовувати власні класифікації, аналізувати, робити власні висновки; здатен встановлювати міжтематичні та міжпредметні зв’язки.

«4»

студент демонструє задовільне володіння матеріалом теми семінару; відповідь на проблемні запитання знаходить за допомогою викладача, спираючись на лекційний матеріал та вивчення першоджерел; допускає несуттєві (які кардинально не міняють суть) помилки у визначені понять та категорій і т.і..

«3»

студент частково володіє матеріалом теми семінару; формулюючи відповідь на питання, репродуктивно відбиває зміст лекційного матеріалу та/або основного підручника; допускає помилки у визначені понять та категорій і т.і.; нездатний знайти відповідь на проблемні запитання, чи вирішити проблемні завдання;

«2»

студент демонструє нездатність розкрити питання семінару; допускає багато суттєвих помилок у визначені понять та категорій і т.і.

«1»

уривчасте неструктуроване відтворення матеріалу у межах поданого на лекції

Критерії оцінювання позааудиторної самостійної роботи студентів.

Позааудиторна самостійна робота студентів включає виконання завдань, які пропонуються викладачем

«5»

робота виконана правильно і самостійно, відбиває належний рівень знань, та сформованість практичних навичок; оформлена згідно вимог, які висуваються для даного типу завдань.

«4»

робота виконана самостійно, містить несуттєві помилки, відбиває належний рівень знань сформованість практичних навичок;оформлена згідно вимог, які висуваються для даного типу завдань.

«3»

робота виконана, але містить помилки, відбиває недостатній рівень знань та недостатню сформованість практичних навичок; оформлення роботи не в повній мірі відповідає вимогам, що висуваються для даного типу завдань.

«2»

виконана робота не відповідає вимогам, які вказані вище як критерії для виставлення позитивної оцінки.

. Критерії оцінювання рефератів, ессе, доповідей студентів.

«5»

вичерпне висвітлення обраної проблематики, чіткий виклад матеріалу,  ґрунтовний аналіз поданого, використання інформації широкого діапазону, творче оперування матеріалом, робота виконана правильно і самостійно, відбиває належний рівень знань, та сформованість практичних навичок; оформлена згідно вимог, які висуваються для даного типу завдань.

«4»

якісне реферування матеріалу з обраної проблематики з уривчастим аналізом матеріалу, робота виконана самостійно, містить несуттєві помилки, відбиває належний рівень знань; оформлена згідно вимог, які висуваються для даного типу завдань.

«3»

систематизований та логічний виклад матеріалу, робота виконана, але містить помилки, відбиває недостатній рівень знань та недостатню сформованість практичних навичок; оформлення роботи не в повній мірі відповідає вимогам, що висуваються для даного типу завдань.

«2»

часткове структуроване викладення матеріалу, виконана робота не відповідає вимогам, які вказані вище як критерії для виставлення позитивної оцінки.

«1»

уривчасте неструктуроване викладення матеріалу

Критерії оцінювання модульної контрольної роботи.

«17-20»

при виконанні завдання студент показав широку обізнаність у змісті теоретичного матеріалу з дисципліни, розуміння принципів підходу до емпіричного вивчення психологічних феноменів, вміння самостійно проводити аналіз психологічної ситуації або емпіричних даних та формулювати коректні і вірні коментарі та висновки. Виставляється за умови відповідності змісту виконаної роботи обраній темі. Дотримання визначеного обсягу, повноти, логічності, послідовності викладу, самостійності суджень, відсутності стилістичних та орфографічних помилок.

«13-16»

при виконанні завдання студент показав достатню обізнаність у змісті теоретичного матеріалу з дисципліни, розуміння принципів підходу до емпіричного вивчення психологічних феноменів, але виявляє при цьому недостатнє вміння самостійно проводити аналіз психологічної ситуації або емпіричних даних та формулювати коментарі і висновки. Виставляється за умови, що відповідь повна, логічна. Послідовна за змістом, має достатній обсяг, але має незначні помилки у викладенні матеріалу, рівень самостійності суджень недостатній.

«9-12»

при виконанні завдання студент показав обмежену обізнаність у змісті теоретичного матеріалу з дисципліни, низьке розуміння принципів підходу до емпіричного вивчення психологічних феноменів, труднощі у проведенні аналізу психологічної ситуації або емпіричних даних та формулюванні коректних та вірних коментарів і висновків, відповідь неповна, є неточності і прогалини у висвітленні проблеми, недостатній рівень у самостійності суджень, є мовленнєві помилки

«0-8»

при виконанні завдання студент показав обмежену обізнаність у змісті теоретичного матеріалу з дисципліни, нерозуміння принципів підходу до емпіричного вивчення психологічних феноменів, невміння проводити аналіз психологічної ситуації або емпіричних даних та формулювати коректні і вірні коментарі та висновки. Виставляється за умови відсутності вичерпної відповіді з обраної теми, наявність прогалин у знаннях, грубих фактологічних помилок, що свідчать про поверховість знань студента. Відсутній творчий підхід до вирішення проблеми та самостійні висновки. Значна кількість мовленнєвих помилок.

Наприкінці семестру студенти складають залік чи екзамен.

Студенти, які не набрали необхідної кількості балів, можуть до дня екзамену індивідуально відпрацювати невиконані завдання з викладачем у години, призначені для консультацій.

Результати контролю заносяться у  рейтингову картку

Усі бали, які були набрані студентом під час засвоєння дисципліни та диференційованого заліку сумуються. Підсумкова оцінка за дисципліну виставляється як сума семестрового рейтингового бала та балу за екзамен за таблицею:

Шкала оцінювання: національна та ЕСТS

Сума балів за всі види навчальної діяльності

Оцінка ЕСТS

Оцінка за національною шкалою

для екзамену, курсового проекту (роботи), практики

для заліку

90 – 100

A

відмінно

зараховано

82 – 89

B

добре

74 – 81

С

64 – 73

D

задовільно

60 – 63

Е

35 – 59

FХ

незадовільно з можливістю повторного складання

не зараховано з можливістю повторного складання

0 – 34

F

незадовільно з обов'язковим повторним вивченням дисципліни

не зараховано з обов'язковим повторним вивченням дисципліни

ЗМІСТ КУРСУ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ПСИХОЛОГІЯ ЯК ГАЛУЗЬ НАУКОВИХ ЗНАНЬ

Тема 1. Вступ до психології

Лекція

Мета: Дати знання про етапи становлення психології як наукової дисципліни та її сучасний стан розвитку. Ознайомити студентів з міждисциплінарними зв’язками сучасної психології.

Провідна ідея: Розвиток психології як наукової дисципліни відображений у динаміці поглядів на предмет її дослідження.

Основна проблема: Сучасна психологія – складна наука, яка представляє собою розгалужену систему наукових дисциплін, що досліджують психіку в усьому її різноманітті.

Основні поняття: психологія, психіка, принцип, гештальтизм, гуманістична психологія, загальна психологія, соціальна психологія, вікова психологія, педагогічна психологія, практична психологія, метод, лонгітюдний метод, спостереження, експеримент, лабораторний експеримент, природний експеримент, генетичний метод, метод вивчення продуктів діяльності, соціометрія

Зміст:

  1.  Психологія як наука про закономірності виникнення і функціонування психіки.
  2.  Місце психології в системі наук. Міждисциплінарні зв’язки психології.
  3.  Суб’єкт та об’єкт психології. Проблема предмета психології.
  4.  Галузі сучасної психології та їх класифікація.

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ:

  1.  Гамезо М. В., Домашенко И. А. Атлас по психологии. – М.: Педагогическое общество России, 2001. С. 12-33.
  2.  Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. – М.: ЧЕРо, 1999. – С. 9-21.
  3.  Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х т. – М., 1992.
  4.  Немов Р. С. Психология. Кн. 1. – М.: ВЛАДОС, 1997. – С. 8-16, 91-107.
  5.  Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – К., 1995.
  6.  Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; за ред. Ю. Л. Трофімова. – 2-ге вид. – К.: Либідь, 2000. – С. 11-15, 61-74.
  7.  Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. Т. І. – М., 1989. С. 12-62.
  8.  Столяренко Л. Д. Основы психологии. – 3-е изд. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – С. 7-13.

СЕМІНАРСЬКО-ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ  

Тема: Історія розвитку психології як науки

Мета: Поглибити знання про етапи становлення психології як наукової дисципліни та її сучасний стан 

План

Питання для обговорення на занятті:

1.  Психологія як наука і практика: предмет, завдання, принципи  психології. 

Письмове практичне завдання:

  1.  Зробіть   словник психологічних термінів у кінці зошита та запишіть терміни лекції.

2. Завдання психології: теоретичні та прикладні. 

3.  Відмінність життєвих психологічних знань від наукових.

Завдання для усного виконання:

Проілюструйте прикладами формування життєвих психологічних знань.

4. Взаємозв'язок психології з іншими науками. Фундаментальні і прикладні галузі психологічної науки. 

Усне практичне завдання:

Складіть схему взаємозв’язку психології з іншими галузями людинознавства.

5. Склад і основні проблеми загальної психології.

6. Класифікація методів психології. Організаційні методи. Емпіричні методи Діагностичні методи. Біографічні методи. Спостереження. Експеримент. Опитування. Тести.

Письмове практичне завдання:

1. Доберіть діагностичні методи, якими.  на вашу думку, має володіти сучасний вчитель (менеджер. перекладач).

2. Проаналізуйте необхідність спостереження як основного методу діагностики у роботі вчителя (менеджера, перекладача). Визначте його види та схарактеризуйте їх.  Розробіть програму спостереження та проведіть інтерпритацію можливих отриманих результатів, на основі яких визначте основні недоліки методу спостереження.

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ:

Психологія: підручник / Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка та ін.; за ред. Ю.Л.Трофімова. – К.: Либідь, 1999. – 558 с.

Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. – 4-те вид., стереотип. Х К.: Либідь, 1999. – 632 с.

М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – 2-ге вид., допов. – К.: Вища шк., 2001.– 487 с.

Естественно-научные основы психологии / Под ред. А.А.Смирнова, А.Р.Лурия, В.Д.Небылицына. – М.: Педагогика, 1978. – 368 с.

Павлов И.П. Двадцатилетний опыт объективного изучения высшей нервной деятельности (поведения) животных. – М: Медгиз, 1951. – 505 с.

Тема  2.  Розвиток психіки та свідомості

Мета: сформувати уявлення студентів про психіку і свідомість, розвиток психіки в філо – та онтогенезі

Провідна ідея: Психіка людини розвивається в результаті довготривалого та складного процесу розвитку органічного світу і в результаті діяльності нервової системи людини.

Основна проблема: Стадії розвитку психики, мозок і нервова діяльність, психіка і свідомість.

Основні поняття: подразливість, тропізми, чутливість, інстинкти, научіння, інтелектуальна поведінка, "мова" тварин, свідоме і несвідоме, свідомість, самосвідомість, філогенез, ментальність, психіка, мозок, інстинкти, навички.

Зміст:

  1.  Поняття про психіку.
  2.  Особливості психіки як форми відображення дійсності високоорганізованою матерією - нервовою системою, мозком. Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
  3.   Психічні процеси, властивості, стани, утворення та соціально-психологічні явища і процеси як прояви змісту психіки людини.
  4.   Психіка і поведінка: Поняття про вроджені й набуті  форми поведінки.  Безумовні рефлекси.  Класифікації безумовних рефлексів.   Умовні рефлекси.  Метод проб і помилок  асоціативного научіння. Латентне научіння. Інсайт.  Імпринтінг, хомінг. Загальні ознаки й класифікація умовних рефлексів. Натуральний умовний рефлекс.  Штучний умовний рефлекс.   Екстероцептивний умовний рефлекс. Інтероцептивний умовний рефлекс. Проприоцептивний умовний рефлекс.
  5.   Мозок і свідомість. Людська свідомість. Поняття про інтегративну  діяльність  головного мозку. Самосвідомість як психічний феномен.  Функція самосвідомості. Основні психологічні характеристики свідомості.  Особливості свідомості як вищої форми психічного відображення.  Функції свідомості (відображувальна; створювальна; регулятивно-оцінна; рефлексивна; духовна). Інтуїція. Установка.  Психічні явища, що виникають уві сні.  Стани свідомості  (несвідомий стан, сон, пильнування, змінені стани свідомості). Сон і його основні стадії. Повільний сон. Дрімота. Поверхневий сон. Дельта-сон. Швидкий сон. Парадоксальний  сон.

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ:

  1.  Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – С. 219-349.
  2.  Леонтьев А.Н.  Лекции по общей психологии. – М.: Смысл, 2000. (Лекция 6. Проблема возникновения психики. Раздражимость и чувствительность. Лекция 7. Предметная деятельность как основание психики. Лекция 8. Возможности изучения психики животных. Лекция 9. Видовое и индивидуально приобретенное поведение. Стадия сенсорной психики. Лекция 10. Развитие деятельности животных. Перцептивная психика и интеллект.  Лекция 11. Формы психического отражения у человека. Лекция 13. Психофизическая проблема).).
  3.  Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. – М.: ЧеРо, 2003. - 336 с. (Лекция 11. Происхождение и развитие психики в филогенезе).
  4.  Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – Спб: Питер, 2005. – С.90-133, С.134-149.
  5.  Лурия А.Р.Лекции по общей психологии. – Спб.: Питер, 2004. – С. 62-72.
  6.  Платонов К. К. Система психологии и теория отражения. – М.: Наука, 1982.

Семінарсько-практичне заняття №3

Тема: Психічне відображення. Стадії розвитку психіки 

Мета: сформувати уявлення  про психіку та свідомість, поглибити знання про психічний розвиток людини.  

План

Теоретична частина:

  1.  Відображення як  властивість матерії.  Особливості психічного відображення навколишнього світу.
  2.  Загальна характеристика елементарної сенсорної стадії психіки.
  3.  Загальна характеристика  перцептивної стадії психіки.
  4.  Стадія інтелекту, або ручного мислення.  Свідомість.
  5.  Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки. Відмінність психіки тварин від психіки людини
  6.  Поняття про інтегративну діяльність головного мозку. Принципи функціональної організації людського мозку.
  7.  Блоки мозку: будова та функції.
  8.  Мозок і свідомість.  Психофізична проблема.   

Задача:

1.  Уже з третього тижня життя дитина у відповідь на систематичні впливи дорослого (поява у полі зору, погладжування, посмішка, промовляння) поводить себе відповідним чином. Спочатку вона виявляє орієнтувальну реакцію на дорослого; потім відповідає на його появу позитивними емоціями; далі виконує дії (наприклад, викидає з колиски іграшку) з метою привернути до себе увагу дорослого; нарешті, виявляє негативні емоції, коли дорослий байдужий до неї.

Про що свідчить така поведінка? Що зумовлює її зміни?

Практична частина:

Зв’язок психічних процесів з роботою людського мозку.

Модель концептуальної рефлекторної дуги по Соколову.

Учення Бернштейна про участь психіки в управлінні рухами.

Модель функціональної системи по Анохіну.

Завдання для самостійного виконання:

Дайте відповідь на одне з запропонованих питань:

1. Чи є здатність до відображення необхідною властивістю живої матерії?

2. Чи можна стверджувати, що розвиток здатності до відображення є результатом боротьби за виживання біологічних систем?

3. Чи такою є послідовність етапів розвитку нервової системи: дифузна, ланцюжкова, вузлова, ганглієва, цереброспінальна?

4. Чи такою є послідовність етапів розвитку психіки: подразливість, чутливість, научення, інстинкти, інтелектуальна діяльність, свідомість?

5. Чи можливі вищі форми психіки без знаковіх систем, наприклад мови? Відповіді обгрунтуйте.

Перелік першоджерел для самостійного опрацювання:

  1.  Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. – М.: ЧеРо, 2003. - 336 с. (Лекция 11. Происхождение и развитие психики в филогенезе).

2. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – С. 219-349.

КОЛОКВІУМ

КОЛОКВІУМ 1. ПОХОДЖЕННЯ ПСИХІКИ ТА ОСНОВНІ ФОРМИ ПСИХІЧНОГО ДОСВІДУ У ТВАРИННОМУ СВІТІ

  1.  Проблема критеріїв психічного й стратегії їх виокремлення.
  2.  Проблема виникнення  й розвитку психіки.
  3.  Гіпотеза про виникнення чутливості як першої форми психічного відображення.  Подразливість і чутливість.
  4.  Еволюційний підхід до аналізу психіки тварин. Адаптивне значення психіки. Спосіб життя й особливості психічної організації тварини.
  5.  Стадії й рівні розвитку психіки й поведінки тварин.
  6.  Видотипова поведінка тварин.
  7.  Індивідуально-мінливе поведінка тварин.
  8.  Проблема інтелектуальної поведінки тварин.

Література:

  1.  Выготский Л.С. Л.С.  Психология. – М.: Апрель-Пресс, 2002. – С.122-155.  
  2.  Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в психологию. Курс лекций. – М.: ЧеРо,  2003. (Лекция 12.).
  3.  Крушинский Л. В. Биологические основы рассудочной деятельности. –  М., 1977. –  С. 9-12, 27-59, 140-144, 244-246.
  4.  Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М.: МГУ, 1981. – 292-435.
  5.  Лурия А.Р.Лекции по общей психологии. – Спб.: Питер, 2004. –С. 35-61.
  6.  Слоним А.Д. Инстинкт. – Л.: Наука, 1967. – 160 с.
  7.  Фабри К. Э. Основы зоопсихологии. –  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976- С. 58-87, 172-175. 187-190, 205-207.
  8.  Хрестоматия по зоопсихологии и сравнительной психологии: Учебное пособие / Сост. М.Н. Сотская – М.: МГППУ, 2003.

Змістовий модуль 2. Особистість як психологічно-соціальна та біологічна істота

Тема  4.  Поняття про особистість

Мета: Розкрити зміст поняття особистості  в сучасній психології, людську сутність як соціально-біологічної істоти

Провідна ідея: особистість – це цілісний суб'єкт соціальної діяльності.

Основна проблема: людиною народжуються, але ос  особистістю стають під впливом цілої низки соціально- психологічних факторів.

Основні поняття: Людина, особистість,  індивідуальність, індивід, соціальні ролі, життєві кризи, ціннісні орієнтації, життєвий сценарій

Зміст:

Проблема вивчення особистості в сучасній психології. Поняття про особистість.  Різноманітність підходів до розуміння особистості. Традиції вивчення особистості у зарубіжній та вітчизняній психології.

Співвідношення поняття індивід, людина, індивідуальність, суб'єкт. Характерні ознаки особистості (наявність свідомості, виконувані нею суспільні ролі, суспільне корисна спрямованість її діяльності).

Психологічна структура особистості. Соціально-психолого-індивідуальний, діяльнісний та генетичний напрями побудови цілісної психологічної структури особистості. Функціональна динамічна психологічна структура особистості за К.К.Платоновим.

Психічний розвиток особистості як методологічний принцип психології. Фактори, що обумовлюють особливості розвитку особистості. Соціальні та біологічні умови психічного розвитку індивіда. Суперечності як рушійні сили розвитку особистості. Періодизація психічного розвитку та етапи життєвого шляху особистості. Життєва ситуація. Психологічна ситуація. Життєвий шлях. Життєві кризи. Етапи життя особистості. Загальна характеристика онтогенезу психічного розвитку особистості. Шлях до професіоналізму

Література:

  1.  Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности (Основные положения, исследования и применение). - СП б.: Питер Пресс, 1997. - 608 с.
  2.  Холл К.С., Линдсей Г. Теории личности. - М.: КСП+, 1997. - 719 с.
  3.  Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. – Спб: Питер, 2002.  –С.34-75.
  4.  Русалов В. М. Природные предпосылки и индивидуально-психофизиологические особенности личности. // Психология личности в трудах отечественных психологов/ Составитель Куликов Л.В. - СПб: Издательство "Питер", 2000. - С. 66-75.
  5.  Асмолов А. Г. Психология индивидуальности. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 96 с.
  6.  Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю. Б. Гипенрейтер, В. Я. Романова. –  М.: ЧеРо, 2002. – 776 с.
  7.  Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. – М.: ЧеРо, 2003.(Лекция 16. Личность и ее формирование).
  8.  Леонтьев А.Н. Лекции по общей психологии. –М.: Смысл, 2000. (Лекция 51. Индивид и личность).
  9.  Кулагина И.Ю. Возрастная психология. Развитие ребенка от рождения до 17 лет: Учебное пособие.- М., 1984.
  10.  Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. - 3-е изд.- М.,1998.

Семінарсько-практичне заняття №4.

Тема: Склад і структура особистості

Мета: закріпити, поглибити, систематизувати теоретичні знання з зазначеної теми.

План

1. Поняття про особистість та її суспільної сутності .

2. Індивід, особистість, індивідуальність, людина:  що в особистості зумовлене її біологічною природою? Які чинники зумовлюють психічний розвиток особистості? Основні ознаки особистості. Співвідношення поняття "особистість" та "індивідуальність". Відмінності між поняттями "особистість" та "індивідуальність".

Письмове практичне завдання

За допомогою структурної схеми, малюнока, графічно зобразіть співвідношення понять людина, особистість, індивід, індивідуальність. Дайте грунтовну відповідь: Чи кожну людину можна назвати особистістю?

  1.  Компоненти структури особистості. 

Усне практичне завдання

1.Схарактеризувати загальну схему індивідних властивостей  за  Б. Г. Ананьєвим (індивідуально-типові властивості і віково-статєві властивості.

2. Яка структура особистості за психодинамічною теорією особистості 3. Фрейда.  

4. Характристика  структури особистості за Л.Столяренко та за К.К.Платоновим

Дайте порівнільну характеристику структур особистості за К.Платоновим та Л.Столяренко.

Практичні письмові завдання

Дайте визначення понять в словник: людина, індивід, особистість, індивідуальність, спрямованість, світогляд, ідеали, переконання, інтереси, переконання, інтереси, потяги, установка, самосвідомість, самоконтроль, саморегуляція, само актуалізація, самореалізація, самоповага, афект неадекватності.

Задачі для роботи в аудиторії:

Прокоментуйте наступні вислови.З якими ви згодні (не згодні). Відповідь обгрунтуйте. Які з цих висловів можна використовувати в якості визначення поняття «особистість»

1. Людина в тій мірі суб'єкт, в якій вона — особистість; організм — не суб'єкт.

2. Особистістю є лише тот, хто має яскраву  індивідуальність.

3. Особистість – це людина, яка змогла виділити в процесі суспільних  відносин своє «Я» із «не-Я»..., яка активно впливає на «не-Я» в процесі своєї свідомої цілеспрямованої діяльності.

4. Людина стає особистістю завдячуючи самосвідомості, яка дозволяє їй вільно підкорювати своє «Я» законам моралі.

5. Особистість — суб'єт і об'єкт суспільних відносин.

6. Людина з її соціальними якостями  є особистість.

Питання для самоконтролю (самостійна робота)

  •  Чи достатньо, характеризуючи особистість, вказати на такі ознаки: "свідомий індивід", "включений в суспільне корисну діяльність"?
  •  Чи завжди у психічному житті людини біологічне виявляється як соціальне?
  •  Чи можна розуміти спрямованість людини як прояв усіх притаманних їй спонукань?
  •  Чи достатньо вказати, що інтерес це "стійке", вибіркове ставлення людини до явищ та об'єктів дійсності?
  •  Чи можна вважати достатнім твердження, що "переконання — це знання, істинність яких для людини є незаперечною і які постають для неї як керівництво до дії"?
  •  Чи є достатнім твердження, що джерелом і рушійною силою розвитку особистості є різноманітні суперечності, які породжуються її діяльністю та умовами життя?
  •  Чи можна прискорити психічний розвиток особистості?

Тема 5.  Особистість в діяльності та спілкуванні.

Мета: охарактеризувати розвиток особистості в процесі діяльності та спілкування.

Провідна ідея: особистість – це цілісний суб'єкт соціальної діяльності, який активно розвивається в процесі спілкування та діяльності .

Основна проблема: людиною народжуються, але ос  особистістю стають під впливом цілої низки соціально- психологічних факторів.

Основні поняття: Активність. Діяльність. Дії. Операції. Потреби. Мотиви. Цілі. Завдання. План (програма) діяльності. Інтеріоризація. Екстеріоризація. Уміння. Навички. Звички. Гра. Навчання. Праця. Педагогічна діяльність. Комунікація. Вплив. Автентична комунікація. Соціальна перцепція. Ефективність комунікації. Маніпуляція.

Зміст:

Поняття про діяльність. Особливості діяльності: суспільний характер, цілеспрямованість, урегульованість свідомою метою, плановість, спрямованість на перетворення життєвого середовища, систематичність або тривалість діяльності. Структура діяльності: мета - мотив - дія - результат - контроль. Дії та операції як складові діяльності. Основні види діяльності.  Засоби діяльності та процес їх засвоєння. Уміння та навички як засоби діяльності.  Різновиди вмінь і навичок (вміння і навички самообслуговування, виробничі, мовні, розумові, мистецькі, спортивні тощо). Виробничі уміння (конструктивні, організаційно-технолопчні, операційні).

Поняття активності та спрямованості особистості. Потреба як рушійна сила розвитку особистості. Класифікація потреб (базові, похідні та вищі потреби), мотиви та інтереси, переконання, світогляд, установки та ідеал як регулятори поведінки особистості. Спрямованість   особистості   як   система   домінуючих   цілей   та   мотивів   її діяльності.

Поняття спілкування у психології. Структура спілкування. Спілкування як комунікація і засіб сприймання людьми один одного. Психологічні способи впливу в процесі спілкування: зараження, паніка, навіювання, наслідування, мода, чутки.

Література:

  1.  Корнєв М. Н., Коваленко А. Б. Соціальна психологія: Підручник. – К.: АПН України, 1995. – С. 57-123.
  2.  Куницына В. Н., Казаринова Н. В., Погольша В. М. Межличностное общение: Учеб. для вузов. – СПб.: Питер, 2002. – 384 с.
  3.  Льюис Д. Тренинг эффективного общения. – М.: ЭКСМО-Пресс, 2002. – 224 с.
  4.  Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер, 1999. – 688 с.
  5.  Немов Р. С. Психология. Кн. 1. – М.: ВЛАДОС, 1997. – С. 511-622.
  6.  Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – С. 165-277.
  7.  Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; за ред.
    Ю. Л. Трофімова. – 2-ге вид. – К.: Либідь, 2000. – С. 445-510.

Столяренко Л. Д. Основы психологии. – 3-е изд. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – С. 412-495.

Семінарсько-практичне заняття №5

Тема: Особистість в діяльності та спілкуванні.

Мета: Поглибити знання студентів про сутність поняття комунікація як багатоаспектного соціального явища.

План

Теоретична частина:

  1.  Активність та спрямованість особистості

  1.  Основні компоненти діяльності.  

Усне практичне завдання:

Дайте відповдь на питання: різні види діяльності - це продукти суспільного буття людей? Діяльність без чіткого уявлення про її мету можлива? Чи завжди людська діяльність опосередковується суспільним досвідом?

Діагностичний досвід:

  1.  Визначити свій тип професії за допомогою методики ДДО (Практикум по дифференциальной психодиагностике профессиональной пригодности. Учебное пособие / Под общ. ред. В.А.Бодрова. – М.: ПЕР СЭ., 2003., С.564-570).

  1.  Послідовність етапів формування навички і показник доскональності навички.

Усне практичне завдання:

Визначте правильну послідовність формування навички: демонстрація дії та пояснення її елементів, спроби виконання дії, багаторазове повторення дії - вправляння, коригування дії, автоматизація дії.

  1.  Характерні ознаки гри , навчанню, праці як різновиду діяльності 

Письмове практичне завдання:

Охарактеризуйте власну діяльність як спрямованість особистості. Відповідь обгрунтуйте. Результати представте на семінарському занятті.

  1.  Ієрархія потреб за А.Маслоу. Класифікація мотивів діяльності людини
  2.  Можливості дослідження ситуативної мотивації в лабораторному експерименті (на прикладі рівня домагань).
  3.  Різні методи дослідження рівня домагань. Динаміка рівня домагань і її залежність від успіху і невдачі .
  4.  Поняття самосвідомості особистості. Я-концепція.
  5.  Образ "Я" і способи його опису.
  6.  Структура Я-концепції. Когнітивна складова Я-концепції особистості. Реальне й ідеальне "Я". Їхнє співвідношення. Афективна складова Я-концепції.

Перелік першоджерел для самостійного опрацювання:

Совместная деятельность: методология, теория и практика / под ред.А.Л. Журавлева. - М.: Наука, 1988. - С. 19-36.

Література:

  1.  Выготский Л.С. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка // "Вопросы психологии". - 1966. - № 6.
  2.  Занков Л.В. К проблеме обучения и развития // "Вопросы психологии". - 1974. - № 3.
  3.  Климов Е.А. Путь в профессию.- Л.: Лениздат, 1974. - С. 37-82.
  4.  Круглова Н.Ф. Произвольная регуляция деятельности и физическое утомление //"Вопросы психологии". - 1976. - № 2.
  5.  Леонтьев А.Н. Общее понятие о деятельности // Основы теории речевой деятельности/ Под ред. А. А. Леонтьева. - М.: "Наука", 1974. - С. 5-28.  
  6.  Лучков В.В. Обучение психомоторным навыкам // "Вопросы психологии". - 1970. - № 4.
  7.  Платонов К.К. Вопросы психологии труда. - М.: "Медицина", 1970.- С. 7-28, 208-227.
  8.   Рубинштейн С.Л. Проблема сознания и деятельности в истории советской психологии // Принципы и пути развития психология. - М.: Изд-во АН СССР, 1959. - С. 249-255.
  9.  Эльконин Д.Б. Психология игры. - М.: "Педагогика", 1978. - С. 271-285.

Тема 6.  СЕНСОРНО-ПЕРЦЕПТИВНІ ПРОЦЕСИ

Мета: Сформулювати уявлення про базові сенсорно-перцептивні процеси і їх властивості.

Провідна ідея: Відчуття і сприймання – основа пізнавальної діяльності людини.

Основні поняття: Відчуття. Перцептивна діяльність. Якість, інтенсивність, тривалість відчуттів. Чутливість. Адаптація. Сенсибілізація. Синестезія. Предметність, цілісність, структурність, константність, осмисленість сприймання часу, простору, руху, субсенсорне та «екстрасенсорне» сприймання.

Зміст:

Проблема чуттєвого пізнання в  психології, закономірності та механізми формування відчуттів. Поняття про відчуття. Роль відчуттів у житті та діяльності людини. Процес виникнення відчуттів. Будова аналізаторів. Рецептори. Загальні властивості відчуттів. Класифікація відчуттів. Зорові відчуття, процес їх виникнення. Світ відчуття. Відчуття кольору. Зміщення кольорів. Слухові відчуття, процес їх виникнення. Локалізація звуку. Теорія слуху. Особливості слухових відчуттів. Нюхові та смакові відчуття. Тактильні відчуття. Шкірна чутливість. Температурні відчуття. Дотиковий тиск. Дотикання. Больові відчуття. Органічні відчуття. Кінестетичні відчуття.

Поняття адаптації, сенсибілізації, синестезії.

Поняття  про сприйняття,  закономірності, механізми і природу сприймання. Поняття про сприймання. Особливості сприймання. Предметність. Цілісність. Структурність. Вибірковість. Константність. Осмисленість. Сприймання і спрямованість особистості. Психологія образу. Образ і діяльність. Сенсорно-перцептивна організація особистості. Спостереження. Сприймання простору.. Індивідуальні особливості сприймання. Сприймання форм предметів. Сприймання величини предмету. Сприймання глибини та віддаленості предметів. Сприймання напрямку. Зорові ілюзії. Сприймання часу. Сприймання руху. Сприймання тексту.

Уява: сутність, фізіологія, різновиди, уявлення та творчість. Увага: сутність, фізіологія, різновиди, форми, властивості Індивідуальні особливості уяви. Місце уяви в діяльності людини. Роль фантазії в ігровій діяльності людини. Фантазія в художній творчості. Розвиток уяви у дітей. Розвиток творчості.

Література:

  1.  Ананьев Б. Г. Психология чувственного познания. – М.: Изд. АПН РСФСР, 1960. – С. 122-137.
  2.  Лурия А.Р. Лекции по общей психологии. – Спб.: Питер, 2004. – С.96-99, 121-126.
  3.  Веккер Л.С. Психические процессы. – Л.: ЛГУ, 1974. –С278-294.
  4.  Шиффман Х.Р. Ощущение и восприятие. 5-е изд. – Спб.: Питер, 2003. – С. 24-55.
  5.  Величковский Б. –  М. , Зинченко В.П., Лурия А.Р. Психология восприятия. –  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1973. – 246 с.
  6.  Гершун С.И. Психический процесс - ощущение. - Фрунзе: КГУ, 1986.- 48 с.
  7.  Познавательные процессы: ощущения, восприятие / Под ред. А.В. Запорожца, Б.Ф.Ломова, В.П. Зинченко.-М.: Педагогика, 1982.-336 с.
  8.  Леонтьев А.Н. Лекции по общей психологии. –М.: Смысл, 2000. (Лекция 15. Общее представление о восприятии. Лекция 16. Ощущения и реальность. Органы чувств. Лекция 17. Развитие и функционирование сенсорных систем).

Семінар: СЕНСОРНО-ПЕРЦЕПТИВНІ ПРОЦЕСИ: відчуття та сприймання.

Мета: Поглибити та систематизувати знання студентів про перцептивну діяльність людини.

Зміст:

  1.  Загальна характеристика та фізіологічні основи відчуттів; класифікація відчуттів та їхні види; чутливість аналізатора та загальні властивості відчуттів; Вібраційні відчуття. Дотикові відчуття.  Температурні  відчуття. Температурна адаптація. Больова чутливість. Основні ефекти больових відчуттів. Кінестетичні відчуття, їхні основні властивості й форми.   

Письмове практичне  завдання:

На основі практикумів з психології скласти таблицю існуючих методик дослідження відчуття та сприймання.

  1.  Синестезії. Мінливість чутливості (адаптація і сенсибілізація).  Темнова адаптація. Світлова  адаптація. Колірна,  адаптація: колірний контраст і комплементарні послідовні образи.

  1.  Загальна характеристика та фізіологічні основи сприймання; властивості сприймання людини

Усне практичне  завдання:

Розкрийте фізіологічні основи сприйняття, відчуття та уваги як психічних процесів.

  1.  Класифікація видів сприймання; сприймання простору; сприймання руху; сприймання часу. Ефекти звукового сприймання. Слухове просторове сприймання.  
    1.  Уява як універсальна людська здатність. Роль уяви в людській діяльності, його функції.
      1.  Різновиди уяви. Етапи творчої уяви. Форми уяви. Реалістична  уява і фантастична уява. Механізми уяви. Мислення й уява.
        1.  Розвиток уяви в дитячому віці.  

Письмове практичне  завдання:

Дайте відповідь на питання: Чи згодні ви з твердженням, що без уяви неможлива будь - яка практична діяльність людини?

Дотримуючись схеми презентації методики психологічного дослідження, зробити аналіз методик дослідження відчуття та сприймання.

Підготувати самостійно опрацьовані методики на дослідження відчуття та сприймання для презентації їх у групі:

Експериментально виявити гостроту зору та поріг зорових відчуттів (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С.13).

Експериментально виявити поріг м’язово-суглобових відчуттів (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С.15).

Експериментально виявити ілюзії сприймання (Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологи / В.Д.Балин, В.К.Гайда, В.К.Гербачевский и др. Под общ. Ред. А.А.Крылова, С.А.Маничева. – Питер, 2006. – С.74).

Експериментально дослідити сприймання часу (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 19).

Література:

  1.  Выготский Л.С. Лекции по психологии. Лекция пятая. «Воображение и его развитие в детском возрасте»  //  Психология. – М.:Апрель-Пресс, 2002. – С.807-819.
  2.  Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии.  – Спб.: Питер, 2005. –С.215-225.
  3.  Скороходова О.И. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир. – М.,1990.
  4.  Узнадзе Д.Н. Общая психология. – Спб.: Питер, 2004. – С.181-185.
  5.  Психология ощущений и восприятия / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер, В.В.Любимова, М.Б.Михалевской. -М.: ЧеРо, 1999. - 610 с.
  6.  Леонтьев А.Н. Лекции по общей психологии. – М.: Смысл, 2000. (Лекция 21. Зрительное восприятие. Лекция 22. Движения глаз и зрительное восприятие. Лекция 24. Слуховое восприятие. Лекция 25. Звуковысотный слух.

Тема 7.  ПІЗНАВАЛЬНІ ПРОЦЕСИ ТА ЇХ МІСЦЕ В ПСИХІЦІ ЛЮДИНИ

ЛЕКЦІЯ

Мета вивчення: Дати уявлення про пізнавальні процеси людини, сформувати уявлення про мислення як вищу форму пізнавальної діяльності особистості..

Провідна ідея: Пам’ять є умовою научіння і успішного оволодіння соціокультурним досвідом. Мислення долає обмеження безпосереднього чуттєвого пізнання.

Основні проблеми: Загальна характеристика пам’яті та її фізіологічні основи; види пам’яті; процеси пам’яті; порушення пам’яті; загальна характеристика мислення; мислення та мовлення; соціальна природа мислення людини; операції мислення; мислення в розв’язанні задач; види мислення та якість розуму.

Основні поняття: Відтворення і пізнання, мимовільна і довільна пам’ять, довготривала, короткочасна пам’ять, словесно-логічна, образна пам’ять, запам’ятовування, відтворення, забування, збереження, ейдетизм, ремінісценція, амнезія,  мислення, поняття, судження, умовивід, аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення, наочно-дійове мислення, наочно-образне мислення, словесно-логічне мислення, гнучкість, широта, глибина, критичність, швидкість розуму, увага.

Зміст:

Загальна характеристика пізнавальних процесів. Мислення: сутність, природа, форми, різновиди, індивідуальні особливості, основні теорії мислення у вітчизняній психології.  Основні види, класифікація видів мислення.

Пам’ять: сутність та різновиди.   Характеристика процесів пам’яті. Запам’ятовування. Відтворення. Згадування. Пізнання. Спогади. Пригадування. Явлення. Асоціації. Забування та збереження. Забування.

Поняття про увагу, механізми і природу уваги. Значення уваги в житті та діяльності людини. Системна організація уваги: види, форми, властивості. Розвиток уваги і шляхи його формування.

Уява: сутність, фізіологія, різновиди, уявлення та творчість. Увага: сутність, фізіологія, різновиди, форми, властивості Індивідуальні особливості уяви. Місце уяви в діяльності людини. Роль фантазії в ігровій діяльності людини. Фантазія в художній творчості. Розвиток уяви у дітей. Розвиток творчості.

Мислення та його відмінність від інших пізнавальних процесів. Сутність мислення як процесу розв’язання завдань.   Типи розумових дій й їхній зміст.  Форми мислення. Формування понять. Поняття  як основний елемент думки. Судження.  Умовивід.

Мова й дискурсивне мислення.   Операції мислення.  Аналіз. Синтез. Порівняння. Узагальнення. Абстрагування.  Систематизація. Класифікація. Категоризація.

Література:

Психологія: підручник / Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка та ін.; за ред. Ю.Л.Трофімова. – К.: Либідь, 1999.-558 с.

Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. – 4-е вид. стереотип. – К.: Либідь, 1999.- 632с.

Немов Р.С. Психология. Кн.1 . – М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995. – 576 с.

М’ясоїд П.А. Загальна психологія. – К.: Вища школа, 2001.- 487 с.

СЕМІНАРСЬКО-ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №7

Тема: Феномени уваги,  пам'яті, мислення:стани та ефекти

Мета: Поглибити та систематизувати знання студентів про пізнавальні процеси людини.

Зміст:

  1.  Стани максимальної уваги. Ефекти максимальної уваги. Стан пасивної уваги. Стани мінімальної уваги.
  2.  Специфічні риси феноменології  уваги.  Основні проблеми психології уваги.
  3.  Увага як вища психічна функція.
  4.  Поняття пам'яті. Мимовільна і довільна пам'ять.
  5.  Різновиди пам'яті: функціональна специфіка. Рівні пам’яті. Типи пам’яті.

Усне практичне завдання:

У чому полягає відмінність між короткочасною та оперативною пам'яттю?

Якими є головні умови продуктивного запам'ятовування?

Як можна пояснити явище ремінісценції?

  1.  Форми пам'яті: психологічні відмінності. Три рівні відтворення: впізнавання, актуалізація, пригадування.
  2.  Збереження і забування як дві сторони єдиного процесу.
  3.  Мислення. Його специфіка  порівняно чуттєвим відображенням.   Види мислення.

Письмове практичне завдання

Дослідити пам'ять за допомогою методики «продуктивність запам’ятовування» (Волошина В.В., Долинська Л.В., Ставицька С.О., Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч. Посіб. 4-те вид. – К.: Каравела, 2011. – С. 88).

Охарактеризуйте свої індивідуальні особливості мислення та пам’яті.

Література:

  1.  Гальперин П.Я. Психология мышления и учение о поэтапном формировании умственных действий // Исследования мышления в советской психологии / Отв. ред. Е. В. Шорохова. –  М.: Наука, 1966. –  С. 258-278.
  2.  Дормашев Ю.Б., Романов В.Я. Психология внимания. - М.: Тривола, 1995. –С.11-48, 292-298.
  3.  Выготский Л.С.История развития высших психических функций//    – М.: Апрель-Пресс, 2002. – 663-688.
  4.  Леонтьев А.Н. Лекции по общей психологии. - М., 2000. - 511 с.
  5.  Лурия А.Р. Внимание и память. - М., 1975. - С. 4-41.
  6.  Лурия А.Р. Маленькая книжка о большой памяти (Ум мнемониста). –  М., 1968.
  7.  Леонтьев А.Н. Лекции по общей психологии. –М.: Смысл, 2000. (Лекция 30. Виды и явления памяти).
  8.  Психология внимания / Под ред Ю.Б.Гиппенрейтер, в.Я.Романова. – М.: ЧеРо, 2001. – 858 с.
  9.  Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – Спб.: Питер, 2005. –С.256-273, 290-294.

Тема 8. Афективна сфера особистості. Індивідуально-психологічні властивості людини

Лекція

Мета вивчення: Дати уявлення про емоційно-вольову сферу людини, сформувати уявлення про афективну сферу особистості.

Провідна ідея: не емоцій керують людиною, а людина - емоціями. Людина без волі, що пташка без крила, ні працювати, ні взлетіти не може.

Основні проблеми: Загальна характеристика емоційної та вольової сфер, поняття вольва та безвольна людини, емоційна неврівноваженість.

Основні поняття: емоція, воля, вольова дія, настрій, афект, фрустрація, стрес, пристрасть

Зміст:

Поняття про емоції. Значення емоцій в житті людини. Основні функції емоцій. комунікативна, регулятивна, сигнальна, мотиваційна, оцінкова, стимулююча, захисна. Відмінність емоцій від відчуттів і почуттів. Класифікація і види емоцій. Настрій. Пристрасть. Вищі почуття. Емоційні стани: афект, стрес, фрустрація. Зовнішній вияв емоцій та почуттів.

Воля та її основні ознаки. Значення волі в житті людини, в організації і регуляції її діяльності та спілкування. Вольові якості людини: сила волі, наполегливість, витримка, рішучість, сміливість, витримка, впевненість, відповідальність, дисциплінованість, обов’язковість, принциповість, діловитість, ініціативність. Розвиток волі в особистості.

Поняття про темперамент. Основні властивості темпераменту. Фізіологічне підгрунтя темпераменту. Типи темпераментів. Роль темпераменту в діяльності людини.

Поняття про здібності.  Структура та різновиди здібностей. Загальні та спеціальні здібності. Здібності і типологія людей. Талант, обдарованість, геніальність. Майстерність. Формування здібностей.

Поняття про характер. Структура характеру. Природа характеру. Формування характеру. Риси характеру (спрямованість, розумові та емоційно-вольові якості). Акцентуація рис характеру: гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астеноневротичний, сензитивний, тривожно-педантичний, інтровертований, демонстративний, нестійкий. Характер та вчинки людини.

СПИСОК СПЕЦІАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1.  Василюк Ф. Е. Психология переживания: Анализ преодоления критических ситуаций. – М., 1984. – С. 16-49.
  2.  Вилюнас В. К. Психология эмоциональных явлений. – М.: МГУ, 1976. – 142 с.
  3.  Додонов Б. И. В мире эмоций. – К., 1987. – С. 18-22.
  4.  Изард К. Эмоции человека. – М., 1980.
  5.  Немов Р. С. Психология. Кн. 1. – М.: ВЛАДОС, 1997. – С. 424-460.
  6.  Психология эмоций: Тексты. – М.: Наука, 1984.
  7.  Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; за ред.
    Ю. Л. Трофімова. – 2-ге вид. – К.: Либідь, 2000. – С. 337-364.
  8.  Столяренко Л. Д. Основы психологии. – 3-е изд. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – С. 243-259.

СЕМІНАРСЬКО-ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ:

ТЕМА: Афективна сфера особистості. Індивідуально-психологічні властивості людини

План:

  1.  Характеристики емоційного реагування. Реакція, стан, відношення як форми реагування.
  2.  Емоційні властивості людини.   
  3.  Емоції і пізнавальні психічні процеси.  
  4.  Теорії еволюційно-адаптаційного механізму виникнення емоцій.      
  5.  Емоціогенні ситуації.
  6.  Емоційний тон відчуттів.  Функції емоційного тону відчуттів.
  7.  Порівняльні характеристики відчуття й емоційного тону. Механізми виникнення емоційного тону відчуттів.    Емоційний тон вражень.           
  8.  Воля як реальне і самостійне психічне явище.   
  9.  Проблема вольової дії.  Ознаки вольової дії.  Стадії (етапи) вольової дії.  
  10.  Вольова регуляція особистості.  Механізми  вольової регуляції.  Вольові стани.  
  11.  Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляції.   Характеристики і види вольового зусилля.  

Література:

  1.  Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. – М.,1976.
  2.  Веккер Л.М. К постановке проблемы воли // Вопросы психологии. – 1957. – № 2.
  3.  Иванников В. Л. Психологические механизмы волевой регуляции. –  М., 1991.
  4.  Ильин Е.П. Психология воли. – Спб.: Питер, 2002. – 282 с.
  5.  Леонтьев А.Н. Лекции по общей психологии. –М.: Смысл, 2000. (Лекция 50. Проблема воли).
  6.  Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб.: Питер, 2005. – С. 551-586.
  7.  Психология эмоций. Тексты/ Под ред.   В.К.Вилюнаса., Ю.Б.Гиппенрейтер. – М.,1984.
  8.  Левитов Н. Фрустрация как один из видов психических состояний. // Вопросы психологии. – 1967. – № 6.

ПЕРЕЛІК ПЕРШОДЖЕРЕЛ ДЛЯ ОБОВ’ЯЗКОВОГО ОПРАЦЮВАННЯ:

  1.  Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии..– СПб.: Питер, 2005. – С. 551-586.
  2.  Фресс П. Эмоции // Экспериментальная психология: Вып. 5./Ред. сос.: П. Фресс, Ж. Пиаже. – М.: Прогресс, 1975.   
  3.  Изард К. Эмоции человека. –  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 439 с.

Симонов П.В. Что такое эмоция. – М.,1966.  

Тема 9. Психологія людських відношень

Лекція

Зміст:

Поняття і види спілкування. Структура спілкування. Спілкування як комунікація і засіб сприймання людьми один одного. Психологічні способи впливу в процесі спілкування: зараження, паніка, навіювання, наслідування, мода, чутки.Роль спілкування у психологічному розвитку людини. Техніка і прийоми спілкування. Розвиток спілкування як психологічної функції людини.

Поняття малої групи, основні її характеристики. Види малих груп. Процесу розвитку малих груп. Міжособистісні відношення в малих групах. Ефективність групової діяльності.

Особистість у групі. Проблема взаємодії. Уміння і готовність особистості до спільних дій. Психологічні аспекти впливу групи на особистість. Феномени сприйняття, розуміння людини один одного в групі. Самопочуття особистості в групі. Соціально-психологічний тренінг як спосіб розвитку соціально-психологічних характеристик особистості.

Інтимні міжособистісні, відношення, їх психологічна характеристика. Емоційно-позитивні й емоційно-негативні міжособистісні зв'язки. Проблема сумічності у психології. Любов та дружба як феномен міжособистісних відношень.

СЕМІНАРСЬКО-ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Зміст: 

Мета: Поглибити знання студентів про природу та сутність індивідуально-психологічних властивостей людини, ознайомити з методиками визначення типу темпераменту.

  1.  Темперамент як характеристика динамічної сторони психіки.
  2.  Властивості нервової системи в темпераменті.
  3.  Типи темпераменту та їх психологічна характеристика.
  4.  Роль темпераменту в діяльності людини.
  5.  Характер як система як система найбільш стійких набутих рис особистості.
  6.  Структура характеру. Основні риси типового характеру.
  7.  Типології характеру.
  8.  Акцентуації характеру.
  9.  Формування характеру.

Письмові практичні завдання

  1.  На основі практикумів з психології скласти таблицю існуючих методик дослідження темпераменту та характеру, які на вашу думку, будуть необхідні Вам як майбутнім менеджерам.
  2.  Експериментально виявити властивості власного темпераменту на основі тесту-опитувальнику В.М.Русалова (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 122).
  3.  Дайте визначення понять: темперамент, динамічність, ригідність, екстраверсія, інтроверсія, холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік, характер, мотивація, акцентуація, типи акцентуації,  здібності, успіх, спрямованість особистості, задатки, стиль діяльності, фактор часу, загальні, спеціальні, допоміжні здібності, обдарованість,

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ:

  1.  Мерлин В. С. Психология индивидуальности. – М.: Ин-т практ. психологии; Воронеж: НПО„МОДЕК”, 1996. – 446 с.
  2.  Немов Р. С. Психология. Кн. 1. – М.: ВЛАДОС, 1997. – С. 394-423.
  3.  Психология и психоанализ характера. Хрестоматия по психологии и типологии характеров. – Самара: „БАХРАХ”, 1997. – 640 с.
  4.  Психология личности: Словарь-справочник / Под ред. П. П. Горностая, Т. М. Титаренко. – К.: Рута, 2001. – 320 с.
  5.  Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; за ред.
    Ю. Л. Трофімова. – 2-ге вид. – К.: Либідь, 2000. – С. 103-112.
  6.  Симонов П. В., Ершов П. М. Темперамент. Характер. Личность. – М.: Наука, 1984. – 161 с.

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ:

Вимоги до  реферату

Реферат –  короткий виклад змісту першоджерела (книги, статті, неопублікованих матеріалів) або результатів науково-дослідних робіт.  У ньому повинні знайти відбиття рівень вивченості теми, бачення проблемних площин, уміння аналізувати й представляти різні погляди на проблему, формулювати висновки й пропозиції щодо можливого розв’язання проблеми, а також навички роботи з літературними джерелами. Реферат свідчить про інформаційну культуру, інтелектуальний рівень, креативність та творчий потенціал виконавця.

Обсяг реферату має  становити від 8 до 12 сторінок формату А-4 (стандарт ВАК України).

Загальні вимоги до реферату: точність й об'єктивність у передачі інформації з літературного джерела, основної думки автора; повнота розкриття теми реферату; доступність й ясність викладення матеріалу; можливість скласти уявлення: а) про думку автора першоджерела щодо аналізованого питання; б) про думку автора реферату з цього  самого питання.

Отже, реферат повинен містити й концепцію авторів літературних джерел і концепцію автора реферату.

Структурно реферат складається з таких частин:

  1.  План
  2.  Вступ. Обґрунтування теми (актуальність, теоретична й практична значимість). Мета й завдання роботи.
  3.  Огляд літературних джерел з аналізом і критичною оцінкою автора реферату (позитивні сторони й спірні погляди  авторів аналізованих джерел).
  4.  Формулювання власного погляду на розглянуту проблему.
  5.  Висновки.
  6.  Література.

Реферат може містити  додатки  у вигляді анкет, схем, діаграм тощо. На розсуд автора в рефераті можуть бути розроблені окремі тематичні розділи,  параграфи тощо, у яких аналізується відповідна література. Наразі  кожний розділ має  містити висновки та бути логічно пов’язаним із наступним розділом.

Загальні висновки наприкінці реферату є сумою висновків окремих розділів.

Список літератури, за якою підготовлено  реферат, має істотне значення, оскільки відбиває ступінь розробленості теми в літературі.

Список літератури складають за одним із трьох принципів: 1) за алфавітом авторів або назв статей; 2) у хронологічному порядку; 3) у порядку цитування джерел.

Загальні правила бібліографічного опису передбачають необхідний мінімум відомостей, що дозволяє безпомилково відшукати книгу або статтю. Обов'язковими елементами опису є: прізвище автора, заголовок, підзаголовні дані, вихідні дані (місце видання, найменування друкарні, рік видання, сторінки).

Тематика рефератів та доповідей

  1.  Предмет психології. Описова характеристика психічних явищ, доступних психологічному вивченню.
  2.  Порівняльний аналіз й основні відмінності повсякденної й наукової психології.
  3.  Приклади результатів науково-психологічного дослідження їх теоретичне й прикладне значення.
  4.  Психологія в системі природних і суспільних наукових дисциплін.
  5.  Специфіка психологічного знання.
  6.  Психологія як наука про породження, функціонування й структуру психіки в діяльності суб'єкта (тварин і людини).
  7.  Форми відображення в живому й неживому світі.
  8.  Психічне відображення як суб'єктивний образ об'єктивного світу.
  9.  Орієнтувальна  й регулятивна  функції психіки.
  10.  Свідомість і несвідоме.
  11.  Розвиток психології в рамках філософії.
  12.  Матеріалістичні й ідеалістичні напрямки вивчення психіки в історії психології.
  13.  Механістичні погляди на природу психічного.
  14.  Успіхи біологічних наук у вивченні мозку й поведінки живих організмів і необхідність використання  психологічних понять в аналізі діяльності тварин і людини.  
  15.  Взаємозв'язок теоретичних і прикладних завдань психології.
  16.  Форми співдії психологічної науки й практики. Психологія, психотерапія, психологічне консультування.
  17.  Міждисциплінарні зв'язки психологічної науки.
  18.  Інтроспекція як метод дослідження психіки. Його обмеженість.
  19.  Об'єктивні методи дослідження формування й функціонування психічних процесів.
  20.  Спостереження, бесіда, аналіз продуктів людської діяльності як методи психології.
  21.  Природний і лабораторний експеримент.
  22.  Методи вимірювання психічних процесів.
  23.  Порівняльно-генетичний метод.
  24.  Формування й моделювання психічних процесів як метод дослідження.
  25.  Порівняльно-патологічний метод.
  26.  Аналіз окремих випадків (клінічний метод).
  27.  Застосування математичних методів і технічних засобів у психологічному дослідженні.
  28.  Пошук критеріїв психіки в історії психології.
  29.  Суб'єктивні й об'єктивні критерії наявності психіки.
  30.  Чутливість  як елементарна форма психіки.
  31.  Гіпотеза В.А. Вагнера про подразливість як елементарну форму психіки.
  32.  Гіпотеза А.Н. Леонтьева щодо виникнення чутливості.
  33.  Поняття про випереджальне відображення дійсності. (П.К. Анохін).
  34.  Уроджена й індивідуально-мінлива поведінка.
  35.  Поняття інстинкту, научіння й інтелекту у тварин.
  36.  Рефлекторна теорія поведінки.
  37.  Ідея рефлексу в роботах Р.Декарта та рефлекторної теорії в роботах І.М. Сєченова, Ч. Шеррінгтона, І.П. Павлова,  П.К. Анохіна та М.А. Бернштейна.  
  38.  Поняття про діяльність тварин та її ускладненні в ході еволюції.
  39.  Залежність характеру відображення від будови й предметного змісту діяльності тварин.
  40.  Групові форми поведінки й процеси комунікації у тварин.
  41.  Суспільно-історична природа психіки людини.
  42.  Перехід до історичного розвитку людства.
  43.  Суспільне виробництво як спосіб життя людини.
  44.  Біологічні передумови переходу до праці.
  45.  Характер трудової діяльності: колективність, знаряддєвість, продуктивність.
  46.  Структура діяльності людини. Виокремлення дій й операцій.
  47.  Зв'язок дій у єдиній діяльності колективу. Мотиви й мета діяльності.
  48.  Проблема історичного розвитку психіки людини.
  49.  Проблема співвідношення біологічного, психічного й соціального в людині.
  50.  Походження й розвиток свідомості.
  51.  Свідомість і неусвідомлювані психічні процеси.
  52.  Співвідношення усвідомлюваних і неусвідомлюваних процесів у регуляції діяльності.
  53.  Проблема свідомості в психології й філософії.
  54.  Суспільна й індивідуальна свідомість.
  55.  Умови виникнення свідомості: колективна трудова діяльність і мова.
  56.  Походження й розвиток мови в трудовій діяльності.
  57.  Виокремлення спілкування як особливої активності людини.
  58.  Відчуття й сприймання як різні форми відображення реальності.
  59.  Різновиди образних явищ, досліджуваних у психології.
  60.  Специфіка перцептивних образів порівняно із іншими образами.
  61.  Основні феномени сприймання: сенсорна якість, конфігурація, система відліку, константність, предметність, установка.
  62.  Основні властивості відчуттів: якість, інтенсивність, тривалість.
  63.  Класифікація відчуттів: порівняння класифікайних підстав.
  64.  Сприймання як форма уявлення  реальності суб'єктом,
  65.  Проблема подвійної  природи перцептивного образа: почуттєва основа й перцептивний зміст (Э. Титченер), первинний образ й образ уявлення (Г. Гельмгольц), чуттєва тканина й предметний сенс (А.Н. Леонтьев).
  66.  Основні підходи й теорії сприймання
  67.  Роль рухової активності в розвитку відчуття й сприйняття.
  68.  Експериментальні дослідження перцептивного на учіння Дж. Гібсона й Э. Гібсон.
  69.  Теорія виявлення сигналів. Критика поняття порога в теорії виявлення сигналів.
  70.  Основні поняття теорії виявлення сигналів.
  71.  Сприймання форми. Дослідження сприймання форми в гештальтпсихології.
  72.  Закони перцептивної організації.
  73.  Феноменальні характеристики фігури й фону.
  74.  Сприймання третього виміру. Ознаки далекості й глибини: образотворчі, бінокулярні, трансформаційні, окуломоторні.
  75.  Механізми стереозору.
  76.  Основні ознаки сприймання реального руху.
  77.  Дві системи сприймання руху: зображення-сітківка й око-голова.
  78.  Стабільність сприйманого миру при русі спостерігача.
  79.  Автокинетичний  ефект, індукований рух, ілюзія водоспаду: умови їхнього виникнення.
  80.  Дослідження константності сприймання
  81.  Поняття про константність сприймання. Види константності (величини, форми, кольори, швидкості, глибини).
  82.  Схема виявлення феномена константності в лабораторних умовах. Коефіцієнт константності.
  83.  Основні підходи до пояснення константності сприймання.
  84.  Дослідження предметності сприймання в умовах оптичних перекручувань.
  85.  Види оптичних перекручувань (інверсія, реверсія, зсув у просторі й часі, зміна кольоровості, знака диспаратності).
  86.  Психологічні механізми довільної уваги.
  87.  Зусилля при довільній увазі.
  88.  Опосередкований характер довільної уваги.
  89.  Розвиток засобів в організації довільної уваги.
  90.  Методика подвійної стимуляції для дослідження опосередкованої довільної уваги.
  91.  Післядовільна  увага: практична значущість.  
  92.  Основні властивості уваги і їхні експериментальні дослідження.
  93.  Обсяг уваги. Залежність обсягу уваги від структури матеріалу, характеру дії про об'єктами, індивідуальних особливостей.
  94.  Концентрація, стійкість, коливання уваги.
  95.  Залежність стійкості уваги від характеру матеріалу,  діяльності й установки особистості.
  96.  Перемикання й розподіл уваги: фактори, що визначають здатність розподіляти увагу.
  97.  Роль перемикання  й розподілу уваги в трудовій діяльності.
  98.  Ясність і виразність змісту свідомості - основна феноменальна характеристика уваги.
  99.  Використання методу самоспостереження для опису явищ і властивостей уваги.
  100.  Увага, зусилля й активація. Теорії ресурсів уваги.
  101.  Зв’язок  уваги з механізмами регуляції й організації діяльності.
  102.  Увага як дія контролю (П.Я. Гальперін).
  103.  Автоматичні й свідомо контрольовані процеси.
  104.  Розвиток уваги: стадії та фактори, що їх визначають.
  105.  Шляхи розвитку вищих форм уваги.
  106.  Співвіднесення різних властивостей уваги з різними видами  діяльності людини.
  107.  Навчання й увага. Неуважність і способи її подолання.
  108.  Планомірне, поетапне формування уважності школярів.
  109.  Дослідження порушення уваги в клініці і їх значення.
  110.  Випадки феноменальної пам'яті.
  111.  Пам'ять й особистість.
  112.  Різновиди  пам'яті (за змістом матеріалу, що запам'ятовується).  
  113.  Єйдетичні образи.
  114.  Словесно-логічна пам'ять, її зв'язок з мовою й мисленням.
  115.  Індивідуально-психологічні відмінності пам'яті.
  116.  Мимовільне запам'ятовування осмисленого матеріалу.
  117.  Експериментальні методи дослідження мимовільного запам'ятовування.
  118.  Аналіз співвідношення довільного й мимовільного запам'ятовування в роботах О.М. Леонтьєва, А.А. Смірнова й П.І. Зінченко.
  119.  Основні факти й закономірності психології пам'яті: вплив характеру матеріалу.
  120.  Вплив рівня научіння на пам'ять.
  121.  Розподіл вправ, научіння й пам'ять.
  122.  Проблема оптимального розподілу вправ у часі.
  123.  Роль установок, мотивації й емоційних реакцій у процесах пам'яті.
  124.  Вплив рівня мотивації на научіння й пам'ять.
  125.  Вплив на пам'ять перерв діяльності. Ефект Зейгарнік.
  126.  Вплив афективних реакцій на пам'ять.
  127.  Значення організації матеріалу суб'єктом. Ритмічне, конфігураційне й семантичне груповання.
  128.  Перцептивна організація стимулу: вплив способу завчання на пам'ять.
  129.  Крива забування Г.Еббінгзуза і її модифікації.
  130.  Ретроактивне й проактивне гальмування.
  131.  Ремінісценція. Основні факти й теорії ремінісценції.  
  132.  Роль асоціацій у процесах пам'яті людини.  
  133.  Відмінність мислення від безпосередньо-почуттєвого пізнання.
  134.  Роль мислення в регуляції предметно-практичної діяльності.
  135.  Мислення як самостійна діяльність.
  136.  Загальна характеристика суб'єкта мислення.
  137.  Спостереження, експеримент, аналіз продуктів діяльності, бесіда у вивченні мислення.
  138.  Аналіз продуктів творчості.
  139.  Можливості клінічних методів вивчення мислення.
  140.  Дослідження природи розумових дій.
  141.  Основні якості розумової дії й умови його формування.
  142.  Типи дослідної-орієнтовно-дослідницької діяльності.
  143.  Образне мислення й уява.
  144.  Основні напрями досліджень уяви.
  145.  Гіпотеза лінгвістичної відносності, її психологічні аспекти.
  146.  Генетичні корені мислення й мови.
  147.  Мовне мислення як єдність мислення й мови.
  148.  Аргументи й факти, що підтверджують розбіжність мислення й мови.
  149.  Специфіка психологічного вивчення понять.
  150.  "Методика подвійної стимуляції" і виокремлення  функціональних еквівалентів поняття.
  151.  Основні лінії формування понять.
  152.  Порівняння наукових і життєвих понять.
  153.  Стратегії утворення понять.
  154.  Особливості теоретичного й емпіричного мислення.
  155.  Логічне й інтуїтивне мислення.
  156.  Аутистичне  й реалістичне мислення.
  157.  Творче й нетворче мислення.
  158.  Індивідуальні особливості й типи мислення.
  159.  Своєрідність мислення, включеного в різні види діяльності: наукове й релігійне мислення, художнє мислення, повсякденне й професійне мислення.
  160.  Специфіка мотивації розумової діяльності.
  161.  Емоційна регуляція розумової діяльності: суперечливість функцій емоцій у мисленні.
  162.  Залежність типу емоційної регуляції від мотивів діяльності.
  163.  Специфіка творчих завдань.
  164.  Різновиди проблемних ситуацій.
  165.  Уявлення  про операціональний  склад процесу вирішення завдання.
  166.  Мислення як процес, включений у спільну предметно-практичну діяльність і спільну розумову діяльність.
  167.  Методи підвищення ефективності творчої діяльності.
  168.  Розвиток мислення у філогенезі.
  169.  Принципові відмінності людського мислення від розумної поведінки тварин.  
  170.  Основні стадії розвитку мислення в онтогенезі.
  171.  Мислення й проблема "штучного інтелекту".
  172.  Мислення як асоціація уявлень.
  173.  Основні закономірності мислення, виявлені Вюрцбургською школою.
  174.  Уявлення  про продуктивне мислення в гештальтпсихології.
  175.  Мислення як поведінка.
  176.  Психоаналітичний підхід до проблем мислення.
  177.  Мислення як інформаційний процес і когнітивна психологія.
  178.  Основні напрямки досліджень мислення в сучасній вітчизняній психології.
  179.  Специфіка вивчення мовлення  в психології.
  180.  Основні проблеми й методи психолінгвістики.
  181.  Поняття мовленнєвої діяльності й мовленнєвої дії.
  182.  Усне, письмове, монологічне, діалогічне мовлення: критерії розмежування.
  183.  Функції мовлення: комунікативна, засобу мислення, сігніфікативна, номінативна, індикативна.
  184.  Теорії породження й сприймання мовлення.
  185.  Загальна характеристика емоційних процесів.
  186.  Емоційне: проблема критерію.
  187.  Специфіка психічного відображення в емоціях.
  188.  Біологічна доцільність емоцій.
  189.  Співвідношення емоцій з процесами пізнання.
  190.  Предметність емоцій як специфічна характеристика.
  191.  Емоції й процеси мотивації.
  192.  Емоції як внутрішній регулятор діяльності.
  193.  Розвиток уявлень  про емоції в історії психології.
  194.  Основні тенденції в інтерпретації емоцій, їхня характеристика.
  195.  Вчення про афекти Б. Спінози: основні положення.
  196.  Тривимірна концепція почуттів В. Вундта.
  197.  Уявлення  В. Вундта про злиття почуттів й їх вплив на перебіг  пізнавальних процесів,
  198.  Інтелектуалістичні  тлумачення  емоцій.
  199.  Уявлення  Ч. Дарвіна про вираження емоцій у людини та тварини.
  200.  Теорія Джемса -Ланге і її роль у розвитку уявлень  про емоції в позитивістській психології.
  201.  Фізіологічні теорії емоцій.
  202.  Сучасні закордонні концепції емоцій.
  203.  Умови виникнення емоційного процесу.
  204.  Обумовленість емоцій потребами й ситуацією.
  205.  Висвітлення питань про функції емоцій у різних концепціях.
  206.  Експериментальні дослідження впливу емоцій на пізнавальні процеси.
  207.  Динаміка емоцій і закономірності перебігу емоційного процесу.
  208.  Проблема емоційного цілепокладання.
  209.  Емоційні форми поведінки.
  210.  Різновиди емоційних явищ.
  211.  Можливі підстави класифікації емоцій.
  212.  Емоційний тон відчуттів, його пристосувальне значення.
  213.  Афекти, їхнє біологічне значення. Відмітні ознаки афекту.
  214.  Ситуативні емоції як регулятор діяльності.
  215.  Емоції успіху-неуспіху.
  216.  Проблема стійких емоційних відношень людини - почуттів.
  217.  Емоційні стани та їхнє експериментальне вивчення.
  218.  Вираження емоцій: засади індивідуальної варіативності.
  219.  Об'єктивні показники емоцій та їхня надійність.
  220.  Поняття волі, вольової дії й вольової регуляції.
  221.  Критерії виокремлення  вольових дій і вольової регуляції.
  222.  Співвідношення вольової й довільної регуляції.
  223.  Необхідність виокремлення  вольової регуляції в діяльності й окремих діях.
  224.  Різні підходи до розуміння й дослідження волі.
  225.  Функції волі в різних підходах.
  226.  Тенденції в розвитку уявлень  про волю в історії науки.
  227.  Перехід від постановки проблеми волі в рамках завдання породження дії до завдання "оволодіння собою".
  228.  Психологічні механізми вольової регуляції.
  229.  Роль різних психологічних процесів у вольовій регуляції.
  230.  Вольове зусилля як механізм вольової регуляції.
  231.  Розвиток вольової регуляції в онтогенезі.
  232.  Вольові властивості особистості, структура вольових якостей.
  233.  Діагностика рівня розвитку вольових якостей людини.
  234.  Виховання й самовиховання волі.
  235.  Багатозначність поняття особистості в сучасній психології.
  236.  Структурний і генетичний аспекти аналізу особистості.
  237.  Натуралістичний підхід: середовище й спадковість як рушійні сили розвитку особистості.
  238.  Діяльнісний  підхід: особистість як "причина себе".
  239.  Протиріччя в структурі особистості як рушійні сили її розвитку.
  240.  Органічні передумови й соціальні умови розвитку особистості.
  241.  Індивід як біосоціальна  цілісність.
  242.  Віково-статєві  й індивідуально-типові класи індивидних властивостей: психологічні ілюстрації.
  243.  Конституційні, нейродинамічні  й гормональні особливості як індивідуально-типові властивості.
  244.  Темперамент як форма інтеграції первинних індивидних властивостей.
  245.  Класичні теорії темпераменту: теоретичний аналіз.
  246.  Сучасні уявлення  про типи вищої нервової діяльності людини і їхнє значення для розуміння динамічних особливостей діяльності (Б.М. Теплов, В.Д. Нєбиліцин, В.С. Мерлін, Я. Стреляу).
  247.  Методи дослідження темпераменту і їхнє використання при профдоборі й профнавчанні.
  248.  Будова тіла й особливості психіки.
  249.  Можливі причини кореляції соматичних особливостей конституції й темпераменту: прямий й опосередкований зв'язок.
  250.  Статевий  диморфізм і психологічні характеристики індивіда.
  251.  Поняття соціальної ситуації розвитку особистості (Л.С. Виготський, Б.Н. Ананьєв, Л.І. Божович).
  252.  Загальна характеристика понять "соціальна роль" і соціальний статус".
  253.  Проблема соціально-типового в особистості. Національний характер.  
  254.  Роль соціалізації у формуванні особистості.
  255.  Інтеріоризація як механізм соціалізації (П. Жані, Л.С. Виготський).
  256.  Стадії процесу соціалізації, інститути соціалізації.
  257.  Риса як елемент аналізу структури  особистості.
  258.  Факторний підхід до структури особистості: "факторний профіль" як одиниця структури  особистості (Р. Кеттелл, Н. Айзенк, Дж. Гілфорд).
  259.  Уявлення  про структуру особистості в психоаналізі 3. Фрейда. Поняття "Воно", "Я", "Над-Я".
  260.  В. Джемс про трикомпонентну структуру "Я".
  261.  Самооцінка й рівень домагань як елементи структури особистості.
  262.  Самооцінка й самоставлення: взаємозалежність та спів дія.
  263.  Сучасні підходи до опису структури самосвідомості.
  264.  Поняття про зростання, формування й розвиток у психології.
  265.  Розвиток особистості як процес, обумовлений уродженими потребами.
  266.  Періодизація розвитку особистості: загальні принципи.
  267.  Гетерохронність розвитку людини.
  268.  Протиріччя у  розвитку людини як організму, індивіда й особистості.
  269.  Біологічна, психологічна й соціальна зрілість.
  270.  Поняття життєвого шляху.
  271.  Періодизація розвитку індивіда за критерієм провідної діяльності.  
  272.  Соціально-психологічний підхід до періодизації розвитку особистості.
  273.  Поняття індивідуальності. Індивідуальне й загальне.
  274.  Задатки як органічні передумови здібностей.
  275.  Загальні й спеціальні здібності (погляди Б.М. Теплова, О.М. Леонтьєва, В.В. Давидова).
  276.  Талант і геній: психологічні ілюстрації до проблеми.
  277.  Потреба як універсальна властивість живих систем та  основа процесів мотивації.
  278.  Загальна організація мотиваційної сфери.
  279.  Співвідношення біологічного й соціального рівнів мотивації.
  280.  Актуальний і потенційний стан потреб. Мотиви й установки.
  281.  Емоції як суб'єктивна форма існування мотивація.
  282.  Специфіка дослідження мотивації в біхевіоризмі, психоаналізі, гештальтпсихології, гуманістичній психології.
  283.  Різновиди біологічних потреб: теоретичний аналіз.
  284.  Специфіка біологічних потреб людини.
  285.  Специфіка мотиваційної сфери людини.
  286.  Соціальна детермінованість й опосередкованість  інтелектом мотивації людини.
  287.  Виховання як умова мотиваційного розвитку людини.
  288.  Проблема базових потреб людини.  
  289.  Полімотивованість  діяльності: психологічні приклади.
  290.  Фактори, що визначають ієрархізацію мотивів: усвідомлення власних можливостей й об'єктивних умов їхнього досягнення.
  291.  Різновиди мотивів людини: актуальні й потенційні мотиви, предметні й функціональні, смислоутворювальні та мотиви-стимули.
  292.  Цінності, інтереси, норми як мотиваційні утворення.
  293.  Проблема усвідомлення мотивів: можливі шляхи їх усвідомлення.
  294.  Мотиваційні процеси й проблема прийняття рішень.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СТУДЕНТАМ  З ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Самостійна робота студентів вимагає значного самостійно опрацьованого матеріалу.

Виконуючи завдання, слід насамперед уважно проглянути лекційний матеріал, визначити, на які теми спрямовано завдання, а також виокремити основну та доповнюючу інформацію. Саме тому є сенс спочатку опрацювати матеріал, поданий у лекціях та проаналізований під час семінарських занять, і лише потім розпочати виконання цього завдання.

Необхідно також звертати особливу увагу на питання, що можуть мати суміжний характер, тобто є такими, що торкаються матеріалу не лише курсу, що опановується, але й курсів, що вівчалися раніше або вивчаються паралельно. Це, по-перше, полегшить вивчення суміжних дисциплін, по-друге, забезпечить встановлення міжпредметних зв’язків, а отже, системність вивчення психології.

Передбачається, що такий різновид роботи є основною формою роботи для студентів, а тому слугуватиме своєрідною формою самоконтролю, що забезпечуватиме вдумливе звертання до джерел та грунтовне опрацювання програмного матеріалу.

Вимоги до контрольної роботи:

Контрольна робота є  однією з основних форм звітності студентів та вважається ефективним різновидом навчальної діяльності. Основна вимога до контрольної роботи –   вичерпна й глибока відповідь на поставлені питання, що досягається за умови вивчення літературних джерел за темою роботи.

Мета роботи із джерелами – анотування,  зіставлення різних поглядів на проблему.  Проте останнє не виключає викладу самостійних суджень і висновків, ґрунтованих  на виконаному аналізі першоджерел.  

Форма викладення матеріалу контрольної роботи

Форма викладення матеріалу може бути  послідовною, цілісною, вибірковою або етюдною (залежно від пропонованої викладачем теми).

Послідовне викладення –  це висвітлення задумів й ідей у порядку, що встановлений заздалегідь обраною композицією. При цьому спочатку, як правило, розробляється докладний багатоструктурний план, потім чітко за планом пишеться весь текст. У цьому випадку найскладнішим виявляється написання власне плану, оскільки ним закладається  логіка викладу матеріалу. Така форма забезпечує строгість, стрункість, логічність передачі інформації.

При цілісному викладенні матеріалу спочатку текст пишеться  без відшліфування деталей, потім створюється чистовий варіант. Цей спосіб – економічним за часом, але вимагає високої ступені обізнаності з джерелами, у яких висвітлюється аналізована проблема.

При вибірковому викладенні спочатку оформляють висновки, потім вступ або тематичні розділи. Тут найскладнішим є дотримання логічності при викладенні  фрагментів. Цей спосіб роботи створює атмосферу відносної свободи  й дозволяє ретельно проробити висновки, теми, розділи.

Етюдний метод роботи припускає грубі начерки у вигляді окремих, не з’єднуваних пропозицій, фактів, прикладів,  цитат. Потім за начерками пишеться чернетка, і, нарешті, чистовик. Головним тут виявляється накопичення матеріалу за темою або проблемою та  його систематизації.

Цитування

У рефератах і контрольних роботах широко використовуються цитати, досить різноманітні за призначенням (ілюстрація якого-небудь аргументу, ствердження, положення, уточнення значеннєвого сенсу тексту, звернення до авторитетної думки, спростування тези чи висновку тощо). Використовуючи цитати, необхідно дотримуватися певних вимог. Зокрема:

  •  цитата на початку речення повинна починатися із прописної літери, навіть якщо перше цитоване слово в джерелі надруковане з рядкової.
  •  якщо цитата наводиться не дослівно, пропуски позначаються купюрами.
  •  якщо в тексті цитати, виділеної лапками, наведено слова також у лапках, то лапки одної форми поруч двічі не ставляться.
  •  якщо  цитата є самостійним речення й наприкінці стоять три крапки, питальний або знак оклику, то після лапок знак не ставиться.

Оформлення контрольної роботи

Насамперед контрольна робота має містити титульний лист, на якому вказано дисципліну, з якої виконується робота, відомості про студента, що її виконав, а також прізвище викладача, що буде її перевіряти.

Обов’язковим є перелік літератури, що використовувалася при підготуванні відповіді.

Остання сторінка має бути чистою, оскільки на ній виставляється оцінка та зазначаються зауваження.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ

До усіх модулів:

  1.  Підготувати папку з методиками психологічного дослідження, які використовувались на заняттях дисципліни «Психологія» протягом семестру.
  2.  На основі отриманих даних про особливості власної психічної діяльності, скласти свій психологічний профіль за структурою: пізнавальна, емоційно-вольова сфери, індивідуально-типологічні особливості особистості. Змістове наповнення психологічного профілю має складатися з кількісного та якісного аналізу емпіричних даних, закінчуватися рекомендаціями щодо покращення функціонування власної психічної діяльності. Матеріал має бути викладений науковим стилем від третьої особи. Представлений в електронному варіанті, надрукований з урахуванням наступних вимог:  шрифт Times New Roman, розмір 14 кегель, інтервал 1,5; поля – зліва – 30 мм, справа – 10 мм, зверху та знизу – 25 мм.

Приблизна тематика контрольних робіт з курсу

1.  Погляди на природу психічного в різні історичні періоди (античності; середньовіччя; в епоху нового часу; в ХІХ -ХХ століттях).

  1.  Принципи побудови психологічного дослідження.
  2.  Спілкування як базова категорія в психології. Спілкування і діяльність.
  3.  Вивчення мозку і психіки у вітчизняній психології.
  4.  Роль суб’єкта і об’єкта в психології. Закономірності й механізми взаємодії індивіда як суб’єкта зі своєю психікою.
  5.  Проблема соціального і біологічного в психічному розвитку індивіда.
  6.  Проблема природи психіки у вітчизняній психології.
  7.  Методи психологічного дослідження: функціональна диференціація. Моделювання та реконструювання. Типологічний метод. вивчення продуктів діяльності. Вивчення літературно-історичних джерел.
  8.  Рівні вивчення потреб індивіда (системний підхід).
  9.  Суб’єктивний та об’єктивний аспекти психічного.
  10.  Науковий метод: сутність, структура, застосування.
  11.  Принципи системного підходу в психології.
  12.  Предмет психології як об’єкт наукової саморефлексії.
  13.  Загальнометодологічна схема процесу пізнання.
  14.  Спілкування як детермінанта пізнавальних процесів.  
  15.  Предмет психології в працях вітчизняних вчених.  
  16.  Загальна методика психологічного дослідження.
  17.  Функції і структура спілкування.
  18.  Психіка людини як предмет системного дослідження.
  19.  Спілкування як процес прийому-передачі інформації.
  20.  Співвідношення біологічного і соціального в людині.


ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

  1.  Психіка.  Психічний процес. Психічна властивість. Психічний стан.
  2.  Джерела психологічних знань.  Відмінність життєвих психологічних знань від наукових.   
  3.  Місце психології в системі наук. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції в розвитку сучасної психології.    
  4.  Класифікація методів психологічного дослідження за Ананьєвим Б.Г.: загальна характеристика.
  5.  Організаційні методи.   Методи обробки даних. Інтерпретаційні методи психології.
  6.  Емпіричні методи: аналіз основних груп.
  7.  Самоспостереження як метод наукового пізнання.
  8.  Спостереження. Вимоги до процедури одержання й інтерпретації  інформації при спостереженні.
  9.  Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання.
  10.  Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.
  11.  Психологія  як наука про душу.  Антична філософія і її внесок у розвиток уявлень  про душу.
  12.  Психологія  як наука про свідомість.  
  13.  Психологія  як наука, що вивчає факти, закономірності, механізми психіки.
  14.  Психіка як сума  елементарних процесів свідомого досвіду.
  15.  Функціоналізм.  Визначення функції психічних процесів.  
  16.  Причини й сутність кризи психологічної науки.
  17.  Біхевіоризм. Поведінка як предмет психології.  
  18.  Гештальтпсихологія. Цілісність.
  19.  Психоаналіз: несвідоме.   Фрейдизм.
  20.  Розуміюча психологія. Когнітивна психологія.   Гуманістична психологія.
  21.  Відображення як  властивість матерії.
  22.  Форми допсихічного  відображення.  
  23.  Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
  24.  Історичні підходи  розуміння природи   психіки (матеріалістичний, ідеалістичний)
  25.  Еволюція психіки. Концепція Леонтьєва - Фабрі. Стадії розвитку психіки.
  26.  Елементарна сенсорна психіка. Перцептивна психіка. Стадія інтелекту, або ручного мислення.  
  27.  Відмінність психіки тварин від психіки людини.
  28.  Поняття про інтегративну  діяльність  головного мозку.
  29.  Психофізична проблема: способи розв’язання.  
  30.  Поняття про вроджені й набуті  форми поведінки.  
  31.  Реакція.  Три елементи реакції (сенсорний, центральний і моторний).
  32.  Самосвідомість як психічний феномен.  Функція самосвідомості.
  33.  Основні психологічні характеристики свідомості.  Функції свідомості
  34.  Умови виникнення свідомості.  Особливості свідомості як вищої форми психічного відображення.  
  35.  Уявлення як вторинний образ.  
  36.  Принцип «специфічних енергій органів» та рефлекторна  теорія відчуттів.
  37.  Класифікація відчуттів: систематичний і генетичний підходи.  
  38.  Синестезія. Змінюваність  чутливості (адаптація й сенсибілізація).  
  39.  Предмет і завдання психофізики.  Концепція порогів.  
  40.  Закон Вебера. Закон Фехнера. Закон Стивенса.  
  41.  Основні положення  теорії виявлення сигналів.   
  42.  Зорові відчуття.  Закон  Рікко.   Закон  Блоха.  
  43.  Ефекти післядії у зоровому аналізаторі.  Темнова адаптація. Світлова  адаптація.
  44.  Колірна адаптація: колірний контраст і комплементарні послідовні образи.  Ефект належності кольору. Константність сприймання кольору.  
  45.  Загальні якості слухових відчуттів.
  46.  Слухове просторове сприймання.  Монауральні  ознаки.   Бінауральні ознаки.
  47.  Сприймання мовлення.  Центр Брока.  Центр Верніке.  Афазії.
  48.  Вібраційні відчуття. Механізм вібраційних відчуттів.
  49.  Тактильна чутливість. Адаптація до дотику.  Сенсибілізація  пасивного дотику.  Взаємодія зору й дотику.
  50.  Температурні  відчуття. Температурна адаптація. Фізіологічний нуль.
  51.  Больова  чутливість. Пороги больової  чутливості.  Адаптація до болю.  
  52.  Кинестетичні  відчуття, їх основні властивості й форми.   
  53.  Основні  властивості смакових відчуттів.  
  54.  Загальні   властивості  нюхових відчуттів. Адаптація.  Самоадаптація й перехресна адаптація.
  55.  Органічні відчуття. Основні властивості органічних відчуттів.
  56.  Сприймання як  активний процес. Ознаки  активного характеру сприймання.
  57.  Поняття гештальту.   Закони гештальту. «Закон прегнантності». Фактори гештальту. Фігура й фон.
  58.  Сприймання руху.  Системи, що забезпечують сприймання руху.
  59.  Сприймання простору: монокулярний і бінокулярний зір.
  60.  Сприймання часу: основні гіпотези.
  61.  Класифікація процесів і станів уваги.   
  62.  Функції уваги.
  63.  Характеристика об'єктів, що привертають і відволікають увагу.
  64.  Специфіка джерел  довільної уваги.  
  65.  Фактори, що  впливають на  інтенсивність уваги.
  66.  Темпоральні  властивості уваги.  
  67.  Вплив уваги на психічну діяльність.  
  68.  Стани максимальної уваги.
  69.  Стан пасивної уваги.
  70.  Стани мінімальної уваги.
  71.  Розлади  уваги.  Стареча неуважність.
  72.  Феномени  вибіркової  неуважності в когнітивній і моторній сферах.  
  73.  Основні проблеми психології уваги.
  74.  Пам'ять як предмет міждисциплінарних досліджень: філософські, психологічні, фізіологічні й біохімічні аспекти.
  75.  Пам'ять як універсальний інтегратор психіки.
  76.  Мимовільна й довільна пам'ять
  77.  Різновиди пам'яті.  
  78.  Форми пам'яті.
  79.  Специфіка й функції миттєвої, або сенсорної, пам'яті. Короткочасна пам'ять.   Обсяг короткочасної пам’яті.  
  80.  Довгострокова пам'ять? Основні характеристики.  
  81.  Оперативна  пам'ять. Основні характеристики оперативної пам'яті.
  82.  Ейдетична   пам'ять. Сутність ейдетичного  феномену.
  83.  Процеси пам'яті: загальна характеристика.
  84.  Класичні методи дослідження пам'яті Г.Еббінгауза.
  85.  Залежність запам'ятовування від характеру діяльності, від процесів целепокладання, від установок, мотивації, емоційних реакцій суб'єкта.
  86.  Три рівні відтворення: впізнавання, актуалізація, пригадування.
  87.  Збереження й забування як дві сторони єдиного процесу.
  88.  Теорії забування. Забування    намірів    (З.Фрейд, К.Левин).
  89.  Ретроактивне й проактивне гальмування.
  90.  Ремінісценція.
  91.  Мислення як предмет міждисциплінарних досліджень.
  92.  Мислення як предмет дослідження психології.
  93.  Мислення як родова здатність людини.
  94.  Вихідні  умови   виникнення мислення.  
  95.  Опосередкований характер мислення.
  96.  Специфічний зміст мислення як  пізнавального  процесу.
  97.  Подолання в мисленні просторової й тимчасової обмеженості образів сприймання й уявлення.
  98.  Різновиди мислення та їхня  класифікація: за генезою   (наочно-дійове,  наочно-образне, словесно-логічне мислення).
  99.  Різновиди мислення та їхня  класифікація: за характером розв'язуваних завдань (теоретичне, практичне мислення), за  ступенем  розгорнутості (дискурсивне (або аналітичне),  інтуїтивне мислення).
  100.  Різновиди мислення та їхня  класифікація: за ступенем  новизни й оригінальності (репродуктивне мислення, продуктивне мислення), за  засобами  мислення (наочне мислення, вербальне мислення), за функціями (критичне мислення, творче мислення).  
  101.  Сутність мислення як процесу розв’язання завдань.   
  102.  Типи розумових дій й їхній зміст.   
  103.  Проблемна ситуація.  
  104.  Фази мислительного  процесу.  
  105.  Форми мислення.
  106.  Формування понять. Поняття  як основний елемент думки.
  107.  Судження.  Умовивід.
  108.  Мова й дискурсивне мислення.   
  109.  Операції мислення.  
  110.  Мислення як вища психічна функція.
  111.  Індивідуально-психологічні особливості мислення.   
  112.  Розумовий розвиток й інтелект людини.  Коефіцієнт інтелектуальності.
  113.  Підходи до вивчення інтелекту.
  114.  Основні психологічні методики вивчення інтелекту.
  115.  Креативність  як характеристика мислення людини.   
  116.  Методики вивчення креативності.
  117.  Специфіка вивчення мови в психології. Сутність  мови й мовлення.    
  118.  Відмінності  мови від мовлення. Ознаки мовлення. Ознаки мови.  
  119.  Мовлення  як процес спілкування людей за допомогою мови.
  120.  Функції мовлення (комунікативна, засобу мислення, сігніфікативна, номінативна, індикативна).
  121.  Форми мовлення (зовнішнє, внутрішнє).
  122.  Різновиди  зовнішнього  мовлення: усне (діалогічне, монологічне), письмове.
  123.  Специфіка форм усного мовлення.
  124.  Особливості діалогу та  монологу.
  125.  Письмове  мовлення як  графічно оформлене мовлення.  
  126.  Структурні й функціональні особливості письмового мовлення.
  127.  Індивідуальні особливості мовлення.
  128.  Етапи побудови розгорнутого мовлення й проблема одиниць його аналізу.
  129.  Зміст основних етапів побудови розгорнутого мовного висловлення.
  130.  Генетичні корені  мислення й мовлення.
  131.  Два плани мовного мислення: думка й слово.
  132.  Внутрішнє мовлення як медіатор між думкою й словом.
  133.  Помилковість уявлення про  внутрішнє мовлення як про мовлення, позбавлене моторної ланки.   
  134.  Функції внутрішнього мовлення.  
  135.  "Егоцентричне мовлення " (Ж. Піаже).
  136.  Уява як універсальна людська здатність.
  137.  Роль уяви в людській діяльності, її функції.
  138.  Фізіологічні основи   уяви.
  139.  Уява як фактор поведінки.
  140.  Різновиди  уяви: активна уява (відновлювальна; творча), пасивна уява (навмисна; ненавмисна).
  141.  Етапи творчої уяви (виникнення творчої ідеї, “виношування” задуму; реалізація задуму).
  142.  Форми уяви (мрія; фантазія; марення,  сновидіння; галюцинації).  Реалістична  уява й фантастична уява.
  143.  Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
  144.  Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.
  145.  Розвиток уяви в дитячому віці.
  146.  Л.С.Виготський про розвиток уяви.
  147.  Уявлення  про сутність і функції емоцій. Зв'язок емоцій з іншими системами (гомеостатичною, мотиваційною, перцептивною, когнітивною, моторною).  
  148.  Характеристики емоційного реагування.
  149.  Форми емоцій. Емоційні реакції, емоційні стани й емоційні відношення.  
  150.  Різновиди  почуттів.  Вищі  почуття. Моральні почуття. Інтелектуальні почуття.  Естетичні  почуття. Праксичні  почуття.
  151.  Почуття й особистість.   Емоційність. Емоційна вразливість, емоційна  лабільність й імпульсивність.
  152.  Емоції й пізнавальні психічні процеси.   
  153.  Наукові теорії емоцій..
  154.  Емоціогенні  ситуації.
  155.  Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій.
  156.  Відмітні ознаки емоцій.
  157.  Роль «позитивних» й «негативних» емоцій.
  158.  Функції емоцій.
  159.  Закон Йеркса-Додсона.  
  160.  Характеристика емоцій.  
  161.  Воля як реальне й самостійне психічне явище.   
  162.  Воля як  вольова регуляція,  як  довільне керування.   
  163.  Воля як самоврядування.
  164.  Здійснення самоконтролю,  автоуправління, авторегуляції, автооптимізаці,  самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація  й самостимуляція.
  165.  Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика.  
  166.  Гетерономні теорії (афективна теорія волі).  
  167.  Теорії автономної волі.  
  168.  Проблема вольової дії.  Ознаки вольової дії.  
  169.  Стадії (етапи) вольової дії.  
  170.  Вольова регуляція особистості.  Механізми  вольової регуляції.  
  171.  Вольове зусилля.
  172.  Вольова регуляція й «сила волі».
  173.  «Сила волі» як самостійна вольова якість.   
  174.  Вольові стани.  
  175.  Безвільна  поведінка.
  176.  Співвідношення вольової й емоційної регуляції.
  177.  Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляції.   
  178.  Поняття вольової якості особистості.  
  179.  Загальні характеристики вольових якостей.
  180.  Класифікації вольових якостей (В. І. Селиванов, Р. Ассаджіолі,  В. В. Нікандров).
  181.  Порушення вольового контролю.
  182.  Уявлення про системну єдність біологічного й соціального в особистості.
  183.  Загальна схема індивідних  властивостей  за  Б. Г. Ананьєвим (індивідуально-типові й віково-статеві властивості).
  184.  Соціальні характеристики особистості.
  185.  Психодинамічна теорія особистості 3. Фрейда.  
  186.  Модель  особистості К.К. Платонова.
  187.  Структура особистості за Б. Г. Ананьєвим.    
  188.  Спеціальна теорія індивідуальності В.М.Русалова.  
  189.  Віковий розвиток.  Нерівномірність і гетерохронність як закономірності вікового розвитку людини.
  190.  Сенситивні та критичні періоди у розвитку.
  191.  Сучасні  періодизації вікового розвитку.
  192.  Статевий  диморфізм. Статева  диференціація.
  193.  Нормативні уявлення  про чоловічий і жіночий образ. Фемінінність  і маскулінність.
  194.  Конституція й психічні особливості. Класифікації   Кречмера  й Шелдона.
  195.  Типологічні властивості нервової системи як  основа формування темпераменту й здібностей людини.
  196.  Поняття про темперамент як про  загальну формально-динамічну  характеристику індивідуальної поведінки людини.
  197.  Історія поглядів на темперамент: основні висновки.
  198.  Дослідження властивостей темпераменту в  школі Б.М. Теплова -  В.Д. Нєбиліцина.
  199.  Концепція  загальних властивостей нервової системи як основних детермінант індивідуально-психологічних відмінностей В.М. Русалова. Критерії темпераменту.
  200.  Темперамент як особливий психодинамічний рівень у структурі інтегральної індивідуальності (В.С. Мерлин).
  201.  Темперамент й індивідуальний стиль діяльності.
  202.  Характер як сукупність інструментальних особистісних властивостей.  
  203.  Типологія характерів Е.Фромма.
  204.  Уявлення про акцентуації. Акцентуації  характеру (К.Леонгард).
  205.  Формування характеру й шляхи його виховання. Самовиховання характеру.
  206.  Проблема біологічних основ характеру.
  207.  Поняття про здібності  та їхню природу.  Внесок у розробку загальної теорії здібностей Б. М. Теплова.
  208.  Класифікація здібностей людини.   
  209.  Задатки як природні передумови здібностей.
  210.  Структура здібностей.
  211.  Обдарованість.   Геніальність.
  212.  Самосвідомість  як процес й продукт.  
  213.  Я-концепція як  наявна у свідомості людини система уявлень, образів, оцінок щодо неї самої.  Функції Я-концепції.  
  214.  Механізми формування Я-концепції. 
  215.  Рівнева  будова самосвідомості (В.В. Столін).
  216.  Мотивація як   причина поведінки людини.  
  217.  Основні характеристики людських потреб.
  218.  Параметри мотиваційної сфери людини
  219.  Класифікація людських потреб.
  220.  Ієрархія потреб.  Піраміда А. Маслоу.
  221.  Свідома й несвідома мотивація.
  222.  Теорія мотивації У. Мак–Дугалла.    

 

ПЕРЕЛІК ЛИТЕРАТУРИ,  ПРОПОНОВАНОЇ  ДО КУРСУ:

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

  1.  Ананьев Б. Г. Проблема формирования характера. //Избр. психол. труды. – М.: Педагогика, 1980.
  2.  Ананьев Б. Г. Психологическая структура человека //   Человека и общество. – Л., Изд-во Ленингр. ун-та, 1967. –Вып. II. – С. 235 - 249.
  3.  Ананьев Б. Г. Психология чувственного познания. – М.: Изд. АПН РСФСР, 1960. – С. 122-137.
  4.  Ананьев Б. Г. Развитие воли и характера в процессе дошкольного воспитания // Избр. Психол. Труды. – Т.2. – М., 1980.
  5.  Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. – Спб: Питер, 2002.
  6.  Ананьев Б.Г. Теория ощущений.-Л.: ЛГУ, 1961.- 455 с.
  7.  Ананьев Б.Г.О Проблемах  современного человекознания. – Спб: Питер, 2001. – С.190-227.
  8.  Асмолов А. Г. Психология индивидуальности. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 96 с.
  9.  Баканов Е.Н. Стадии развития волевых процессов // Вестник МГУ. – Серия 14. Психология. – 1977. – № 4.
  10.  Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М.,1986.
  11.  Блейхер В. М., Бурлачук Л. Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. – Киев, 1978.
  12.  Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. – Ростов-на-Дону, 1983.
  13.  Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. –  М.: Прогресс, 1988. –  С. 421-441.
  14.  Брушлинский А. В. О наследственных предпосылках психического развития человека (к характеристике двух точек зрения на эту проблему в советской психологии) // Вопросы философии. – 1970. – № 9. – С. 150—158.
  15.  Бунак В. В. Выделение этапов онтогенеза и хронологические границы возрастных периодов // Советская  педагогикаю. – 1965. – № 11. – С. 108 - 13.
  16.  Веккер Л.М. К постановке проблемы воли // Вопросы психологии. – 1957. – № 2.
  17.  Веккер Л.М. Психические процессы. – Л., ЛГУ, 1974.– Т. 1.  
  18.  Веккер Л.М. Психические процессы.– Л.:. ЛГУ,1976. – Т.2.  
  19.  Вилюнас В. К. Психологические механизмы биологической мотивации. –  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 206 с.
  20.  Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека. –  М., 1980.
  21.  Вилюнас В.К. Психология эмоциональных состояний. - М.: Изд-во МГУ, 1976.
  22.  Вудвортс Р., Шлосберг Г. Психофизика.  Методы шкалирования // Проблемы и методы психофизики. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974. –Ч. 1. –С. 17 - 228.
  23.  Выготский Л.С.  Психология. – М.: Апрель-Пресс, 2002.
  24.  Выготский Л. –  С. Проблемы эмоций //Вопросы психологии. – 1958. –№3. –  С. 125-131.
  25.  Гилфорд Дж. Три стороны интеллекта. //Психология мышления. – М.: Прогресс, 1965.
  26.  Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. – М.: ЧеРо, 2003.
  27.  Гиппенрейтер Ю.Б.Деятельность и внимание//А.Н.Леонтьев и современная психология /Под ред.А.В.Запорожца и др. – М.:Изд-во Моск.ун-та,1983. – С.165-177.
  28.  Гоноболин Ф.Н. Внимание и его воспитание. - М., 1972. - 159 с.
  29.  Джемс У. Психология. –  М., 1991.
  30.  Джидарьян И. А. О месте потребностей, эмоций, чувств в мотивации личности. //Теоретические проблемы психологии личности. /Под ред. Е. В. Шороховой. – М.: Наука, 1974.– С. 145-169.
  31.  Добрынин Н.Ф. Об определении и качествах воли //  М-лы І межвузовской научной конференции по проблемам развития воли. – Рязань, 1964.
  32.  Добрынин Н.Ф.О селективности и динамике внимания//Вопросы психологии.– 1975.– N 2.–С.68-80.
  33.  Додонов Б. И. Потребности, отношения и направленность личности //Вопросы психологии. – 1973. – № 5. – С. 18—28.
  34.  Додонов Б. И. Эмоция как ценность. –  М.: Политиздат, 1978. – 272 с.
  35.  Дормашев Ю.Б., Романов В.Я. Психология внимания. - М.: Тривола, 1995.  
  36.  Жинкин Н.И. О кодовых переходах во внутренней речи //Вопросы языкознания. – 1954. –N 6.
  37.  Зинченко П.И. Непроизвольное запоминание. – М., 1961.
  38.  Зинченко Т.П. Память  в экспериментальной и когнитивной психологии. – Спб.: Питер, 2002.
  39.  Иванников В.А. К сущности волевого поведения // Психологический журнал. – 1985. – № 3.
  40.  Изард К. Эмоции человека. –  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 439 с.
  41.  Калин В.А. Классификация волевых качеств // Эмоционально-волевая регуляция поведения и деятельности. – Симферополь, 1983.
  42.  Калин К.В. На путях построения теории воли // Психологический журнал. – 1989. – № 2.
  43.  Карсаевская Т. А. Социальная детерминация возрастных фаз человека// Соотношение биологического и социального в человеке. – М.: Наука, 1975. - С.747 - 757.
  44.  Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. - М., 1983.
  45.  Клацки Л. Память человека: Структуры и процессы. –  М.: Мир, 1978. – 319 с.
  46.  Ковалев А. Г., Мясищев В. Н. Психические особенности человека. Т. 2. Способности. – Л.: ЛГУ, 1960.
  47.  Кон И.С. В поисках себя. –  М.: Политиздат, 1984. – 335 с.
  48.  Кон И.С. Категория "Я" в психологии // Психологический журнал. –1981.– Т.2. – №3. –  С. 12-24.
  49.  Конституциональная психология У. Шелдона // К. Холл, Г. Линдсей Теории личности. – М., 1997. – С. 447-497.
  50.  Крайг Г. Психология развития. –  СПб, 2000.
  51.  Кулагина И.Ю. Возрастная психология. Развитие ребенка от рождения до 17 лет: Учебное пособие.- М., 1984.
  52.  Левитов Н. Д. О психических состояниях человека. – М.: Просвещение, 1964. С. 103-152.
  53.  Левитов Н.Д. Проблема характера в современной психологии // Вопросы психологии. – 1970. –  №5.
  54.  Лейтес Н.С. Способности и одаренность в детские годы. –  М.: Знание, 1984.
  55.  Леонтьев А. Н. Потребности, мотивы и эмоции: конспект лекций. –  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. – 40 с.
  56.  Леонтьев А.А. Основы теории речевой деятельности. – М.,1974.
  57.  Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность. – М.,1970.
  58.  Леонтьев А.Н. Лекции по общей психологии. - М.Смысл, 2000. - 511 с.
  59.  Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М.: Изд-во МГУ, 1981.  
  60.  Ломов Б.Ф. Методологические    и    теоретические    проблемы     психологической науки. – М.: Наука, 1984.  
  61.  Лурия А.Р. Лекции по общей психологии. – Спб.: Питер, 2004.  
  62.  Лурия А.Р. Об историческом развитии познавательных процессов. –  М., 1974.
  63.  Лурия А.Р. Язык и сознание.– М.,1979.
  64.  Люс. Р., Галантер Е. Психофизические шкалы//Психологические измерения. – М., Мир, 1976. – С. 111 - 195.
  65.  Макарушкина М.А., Эйдман Е.В., Иванников В.А. Проблема воли в зарубежной психологии // Вопросы психологии. – 1988. – № 3.
  66.  Маслоу А. Мотивация и личность. – Спб.: Питер, 2003. – С.60-95.
  67.  Матюшкин А. М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. –  М.: Педагогика, 1972. – 208 с.
  68.  Мерлин В. –  С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. –  М.: Педагогика, 1986.   –  С. 22-51.
  69.  Мерлин В.С. Структура личности. Характер, способности, самосознание: Учеб. пособие к спецкурсу. – Пермь, 1990.
  70.  Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. - 3-е изд.- М.,1998.
  71.  Мышление: процесс, деятельность, общение / Отв. ред. А.В.Брушлинский. –  М.: Наука, 1982. – 287 с.
  72.  Натадзе Р.Г. Воображение как фактор поведения.– Тбилиси,1972.
  73.  Небылицын В. Д. Избранные психологические труды. –  М., 1990. – 403 с.
  74.  Небылицын В. Д. К вопросу об общих и частных свойствах нервной системы // Вопросы психологии. – 1968. – №6. –С. 29 - 43.
  75.  Небылицын В. Д. Основные свойства нервной системы человека. – М., Просвещение, 1965. – 383 с.
  76.  Нейрофизиологические механизмы внимания / Под ред. Е.Д.Хомской. –  М., 1989.
  77.  Никандров В.В. Классические методы психофизики: Учеб. пособие. - СПб.: Санкт-Петербургский гос. ун-т, 1991. -107.
  78.  Никандров В.В. Систематизация волевых свойств человека // Вестник СпбУ. –1995. –№3.
  79.  Нюттен Ж. Мотивация // Экспериментальная психология. Вып. 5. / Ред. сост.: П. Фресс, Ж. Пиаже. –  М.: Прогресс, 1975.
  80.  Очерк теории темперамента / Под ред. В. С. Мерлина. – Пермь, Перм. книж. изд-во, 1973. – 292 с.
  81.  Петухов В. В. Психология мышления. –  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. – 90 с.
  82.  Пиаже Ж. Психология интеллекта. //Избр. психол. труды. – М., 1969.
  83.  Пиаже Ж. Речь и мышление ребенка.– М.,1994.
  84.  Платонов К. К. Проблемы способностей. – М.: Наука, 1972.
  85.  Платонов К. К. Система психологии и теория отражения. – М.: Наука, 1982.
  86.  Проблемы и методы психофизики / Под ред. А.Г. Асмолова, М.Б. Михалевской. –  М.: Изд-во Моск. ун-та., 1974. – 252 с.
  87.  Психологические исследования представлений и воображения /Под ред. Е.И.Игнатьева.М.,1972.
  88.  Психологические исследования творческой деятельности. –  М.: Наука, 1975. –  С. 3-22.
  89.  Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю. Б. Гипенрейтер, В. Я. Романова. –  М.: ЧеРо, 2002. – 776 с.
  90.  Психология сенсорных процессов. Психофизика // Современная психология: Справочное руководство. - М.:ИНФРА-М., 1999. - 688 с.
  91.  Пьерон А. Психофизика// Экспериментальная психология / Под ред. П. Фресса, и Ж. Пиаже. – М., Прогресс, 1966. – Вып. 1 – 2. – С. 241 -313.
  92.  Регуш Л.А. Наблюдение в практической психологии. – Л., 1991.
  93.  Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций. –  М.: Прогресс, 1979. – 391 с.
  94.  Рибо Т. Творческое воображение. СПб., 1901.
  95.  Роль среды и наследственности в формировании индивидуальности человека // Под ред. И. В. Равич-Щербо – М.: Педагогика; 1988. – 336с.
  96.  Рубинштейн С. Л. О мышлении и путях его исследования. –  М., 1958.
  97.  Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – Спб.: Питер, 2005.
  98.  Русалов В. М. Биологические основы индивидуально-психологических различий. – М., Наука, 1979. – 352 с.
  99.  Русалов В. М. О природе темперамента и его месте в структуре индивидуальных свойств человека // Вопросы психологии. 1985. №11.С.19-33.
  100.  Русалов В. М. Природные предпосылки и индивидуально-психофизиологические особенности личности. // Психология личности в трудах отечественных психологов/ Составитель Куликов Л.В. - СПб: Издательство "Питер", 2000. - С. 66-75
  101.  Русалов В. М. Теоретические проблемы построения специальной теории индивидуальности человека \\ Психологический журнал. – 1986. – Том 7. – №4. - С. 23-35.
  102.  Сафин В. Ф. Устойчивость самооценки и механизм ее сохранения // Вопросы психологии. – 1975.– № 3.– С. 62—72.
  103.  Селиванов В.И. Волевая регуляция активности личности // Психологический журнал. – 1982. – №4.
  104.  Селиванов В.И. Проблема воли в советской психологии //  Вопросы психологии. – 1964. – №1.
  105.  Сергиенко Е.А., Виленская Г.А. Роль темперамента в развитии регуляции поведения // Психологический журнал. – Т.22. – № 3. – 2001. – С. 68-85.
  106.  Симонов В.П, Ершов П.В. Темперамент, характер, личность. М.: Наука, 1984.
  107.  Симонов П.В. Что такое эмоция. – М.,1966.
  108.  Симонов П.В. Эмоциональный мозг. – М.: Наука, 1981. – С.19— 27.
  109.  Смирнов А.А. Проблемы психологии памяти.– М.,1966.
  110.  Смирнов Б.Н. К вопросу о психологических механизмах воли //  Категории, принципы и методы психологии:  Тезисы к VI всесоюзному съезду общества психологов СССР. – М., 1983.
  111.  Смирнов Л. Проблемы психологии памяти. –  М., 1966.
  112.  Соколов А.Н. Внутренняя речь и мышление. – М.,1968.
  113.  Соколов А.Н. Психофизиологическое исследование внутренней речи как механизма мышления //Проблемы общей, возрастной и педагогической психологии. – М., 1978.
  114.  Столин В.В. Самосознание личности. – М., Изд-во МГУ, 1983.
  115.  Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. – М-Прогресс, 1982. – С- 19-49, 67-89.
  116.  Теплов Б. –  М. Избранные труды: В 2 т. –  М.: Педагогика, 1985. – Т.2. –  С. 5-189.
  117.  Теплов Б. М. Способности и одаренность // Проблемы индивидуальных различий. –М., 1961. –С. 9—20.
  118.  Теплов Б.М. Об объективном методе в психологии: Избр. труды. – М.: Педагогика, 1985. – Т.2. – С.281-309.
  119.  Тихомиров О. К. Психология мышления. –  М.: Изд-во Моск. ун-та. 1984. – 272 с.
  120.  Тихомиров О. К. Структура мыслительной деятельности человека. –  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. –  С. 33-67.
  121.  Узнадзе Д.Н. Общая психология. – Спб.: Питер, 2004.
  122.  Фабри К. Э. Основы зоопсихологии. –  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976.
  123.  Флоренс Ц. Память // Экспериментальная психология / Под ред. П. Фресса, Ж. Пиаже. –М., Прогресс, 1973. –  Вып. 4.
  124.  Франсе Р. Восприятие формы и объектов //Экспериментальная психология / Под ред. П. Фресса, Ж. Пиаже. – М., Прогресс, 1978. – Вып. 6, с. 237 - 301.
  125.  Фресс П. Эмоции // Экспериментальная психология. Вып. 5. / Ред.-сост.: П. Фресс, Ж. Пиаже. –  М.: Прогресс, 1975.
  126.  Хекхаузен X. Мотивация и деятельность: В 2 т. –  М.: Педагогика, 1986. –Т.1.– 406 с.
  127.  Хекхаузен X. Мотивация и деятельность: В 2 т. –  М.: Педагогика, 1986. –Т.2. – 391 с.
  128.  Холл К.С., Линдсей Г. Теории личности. - М.: КСП+, 1997. - 719 с.
  129.  Холодная М. А. Психология интеллекта. – Спб: Питер, 2002.
  130.  Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности (Основные положения, исследования и применение). - СП б.: Питер Пресс, 1997. - 608 с.
  131.  Чеснокова И. И. Проблема самосознания в психологии. – М., 1977. 142 с.
  132.  Чудновский В.Э. Воспитание способностей и формирование личности. – М., 1986. – 80 с.
  133.  Шингаров Г. А. Эмоции и чувства как форма отражения действительности. –  М.: Наука, 1971. – 221 с.
  134.  Шифман Х. Ощущение и восприятие. – СПБ.: Питер, 2004.
  135.  Щербаков В.А. Волевые процессы и свойства личности. – Л., 1963.
  136.  Экспериментальная психология / Под ред. П. Фресса, Ж Пиаже. – Вып. 6. – М., Прогресс, 1978. – 304 с.
  137.  Эльконин Д. Б. К проблеме периодизации психического развития в детском возрасте // Вопросы психологии. – 1971. – № 4. –  С. 6-20.
  138.  Якобсон П. –  М. Психологические проблемы мотивации поведения человека. –  М.: Просвещение, 1969. – 316 с.
  139.  Якобсон П. М. Психология чувств. – М.: Изд. АПН, 1956. – С. 20-173.
  140.  Яновский М. И. Место метода самонаблюдения (интроспекции) в психологии//Вопросы психологии.– 2001.–№1. –С.91-96.
  141.  Ярошевский М. Г. Психология в XX столетии. –  М.: Политиздат, 1974. –  С. 54-60, 82-89.
  142.  Ярошевский М.Г. История психологии от античности до середины ХХ в. – М., 1996 (Глава VII. Основные психологические школы).

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

  1.  Агафонов Т.И. О волевых проявлениях личности в затрудненных условиях// Вопросы психологии. – 1956. – №.5.
  2.  Анастази А. Психологическое тестирование. – Кн. 2, – М., 1982.
  3.  Ананьев Б. Г. Некоторые проблемы психологии взрослых. – М.: Знание, 1972. – 32 с.
  4.  Асеев Н. Г. Мотивация поведения и формирования личности. –  М.: Мысль, 1976. – 156 с.
  5.  Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. –  М., Просвещение, 1968. – 464 с.
  6.  Боринг Э. История интроспекции // Вестн. МГУ. Сер. 14. Психология. 1991. № 2. С. 61–72.
  7.  Боринг Э. История интроспекции // Вестн. МГУ. Сер. 14. Психология. 1991. № 3. С. 54– 63 (продолжение).
  8.  БрунерДж. Психология познания. –  М.: Прогресс, 1977. – 412 с.
  9.  Брушлинский А. В. Культурно-историческая теория мышления. – Л.: Высшая школа, 1988. – 104 с.
  10.  Василюк Ф.Е. Психология переживания. – М.,1984.
  11.  Величковский Б. –  М. , Зинченко В.П., Лурия А.Р. Психология восприятия. –  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1973. – 246 с.
  12.  Восприятие и деятельность / Под ред. А. Н. Леонтьева. –  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. –  320 с.
  13.  Гальперин П.Я. К проблеме внимания   //Доклады    АПН РСФСР. – 1958. –N3.–С.33-38.
  14.  Гальперин П.Я. Психология мышления и учение о поэтапном формировании умственных действий // Исследования мышления в советской психологии / Отв. ред. Е. В. Шорохова. –  М.: Наука, 1966. –  С. 258-278.
  15.  Гершун С.И. Психический процесс - ощущение. - Фрунзе: КГУ, 1986.- 48 с.
  16.  Гиппенрейтер Ю.Б.Деятельность и внимание//А.Н.Леонтьев и современная психология /Под ред.А.В.Запорожца и др. – М.:Изд-во Моск.ун-та,1983. – С.165-177.
  17.  Годфруа Ж. Что такое психология: В 2 т. –  М., 1993.  
  18.  Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. –М., 1987.
  19.  Грегори Р. Глаз и мозг. –  М.: Прогресс, 1979. – 271 с.
  20.  Ждан А.Н. История психологии: от античности до наших дней: Учебник. – М.: МГУ, 1990.
  21.  Забродин Ю.М,    Лебедев    А.Н.    Психофизиология    и психофизика. – М., 1977.
  22.  Запорожец А. В. Происхождение и развитие сознательного управления движением у человека / Вопр. психологии. – 1988.  – № 1.
  23.  Запорожец А.В., Венгер Л.А., Зинченко В.П., Рузская А.Г. Восприятие и действие.– М.,1967.
  24.  Зинченко В.П. Миры сознания и структуры сознания \\ Вопросы психологии. –1991. –№3.
  25.  Зинченко В.П. Продуктивное восприятие //Вопросы  психологии.– 1971. – N 6. – С.27-42.
  26.  Зинченко В.П., Мамардашвили М.К. Проблема объективного метода в психологии//Вопросы психологии. – 1977. – N 7. – С. 109-125.
  27.  Иванников В. Л. Психологические механизмы волевой регуляции. –  М., 1991.
  28.  Иванников В.А. Формирование побуждения к действию //Вопросы психологии. –1985  –.N3.
  29.  Изучение мотивации поведения детей и подростков. –  М.: Педагогика, 1972. – 349 с.
  30.  Ильин Е.П.   Эмоции и чувства. – СПб: Питер, 2002.
  31.  Ильин Е.П. Двигательная память и память на движения - синонимы //Вопросы  психологии. – 1990.– N4. – С. 134.
  32.  Ильин Е.П. Психология воли. – Спб.: Питер, 2002. – 282 с.  
  33.  Клацки Л. Память человека: Структуры и процессы. –  М.: Мир, 1978. – 319 с.
  34.  Кликс Р. Пробуждающееся мышление.- М.: Прогресс, 1983. –  302 с.
  35.  Ковалев А. Г., Мясищев В. Н. Психические особенности человека. Т. 2. Способности. – Л.: ЛГУ, 1960.
  36.  Кравков С. В. Самонаблюдение. –  М.,1922. –  С. 25-31, 62-76, 112-116.
  37.  Крутецкий В.А. Психология математических способностей.  – М., 1968.
  38.  Крушинский Л. В. Биологические основы рассудочной деятельности. –  М., 1977.
  39.  Левитов Н. Фрустрация как один из видов психических состояний. // Вопросы психологии. – 1967. – № 6.
  40.  Лихи Т. История современной психологии. – Спб.: Питер, 2003. – 448 с.      
  41.  Логвиненко А.Д. Психология восприятия. – М.,1987.
  42.  Лопатин Л. Метод самонаблюдения в психологии // Вопр. философ. и психол. Кн. II (62). Март–апрель. М., 1902. С. 1031–1090.
  43.  Лурия А. Р. О естественнонаучных основах психологии // Естественнонаучные основы психологии / Под. ред. А.А. Смирнова, А.Р. Лурия, В.Д. Небылицына. М.: Педагогика, 1978. С. 7-23.
  44.  Лурия А.Р. Маленькая книжка о большой памяти (Ум мнемониста). –  М., 1968.
  45.  Лурия А.Р. Ощущения и восприятие. -М.: МГУ, 1975. - 67 с.
  46.  Макаренко Ю.А. Системная организация эмоционального напряжения. – М., 1980.
  47.  Норакидзе В.Г. Методы исследования характера. – Тбилиси, 1989.
  48.  Обуховский К. Психология влечений человека. –  М.: Прогресс, 1972. – 247 с.
  49.  Одаренные дети. Пер. с англ. /Общ. ред. Г. В. Бурменской и В. М. Слуцкого. – М.: Прогресс, 1991.
  50.  Пиаже Х Избранные  психологические  произведения. –  М., 1969.
  51.  Платонов К.К. Система психологии и теория отражения. – М., 1982.  
  52.  Познавательные процессы: ощущения, восприятие / Под ред. А.В. Запорожца, Б.Ф.Ломова, В.П. Зинченко.-М.: Педагогика, 1982.-336 с.
  53.  Пономарев Я. А. Психология творчества. –  М.: Наука, 1976. – 303 с.
  54.  Проблемы дифференциальной психофизики: Сб. науч. тр. - М.: Институт психологии АН СССР, 1991. - 242 с.
  55.  Психология внимания / Под ред Ю.Б.Гиппенрейтер, в.Я.Романова. – М.: ЧеРо, 2001. – 858 с.
  56.  Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю. Б. Гипенрейтер, В. Я. Романова. –  М.: ЧеРо, 2002. – 776 с.
  57.  Психология ощущений и восприятия / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер, В.В.Любимова, М.Б.Михалевской. -М.: ЧеРо, 1999. - 610 с.   
  58.  Психология эмоций: Тексты / Под ред. В. К. Вилюнаса, Ю.Б.Гиппенрейтер. –  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1993. – 287 с.
  59.  Рибо Т.Психология внимания. – СПб.:Изд-во Ф.Павленкова, 1890.– 126 с.
  60.  Рок И. Введение в зрительное восприятие. В 2 кн. –  М.: Педагогика, 1980.–  Кн. 1. – 311 с.
  61.  Рок И. Введение в зрительное восприятие. В 2 кн. –  М.: Педагогика, 1980.–  Кн.  2. –  279 с.
  62.  Рубин Э. Несуществование внимания//Хрестоматия по вниманию /Под ред.А.Н.Леонтьева и др.М.:Изд-во Моск.ун-та,1976. – С.144-145.
  63.  Рутман Э.М. Исследование развития внимания в онтогенезе //Вопросы  психологии.– 1990. – N4. – С.161.
  64.  Северцев А.И. Эволюция и психика//Психологический  журнал.– 1982. – N 4.
  65.  Селиванов В.И. Психология волевой активности. – Рязань, 1974.
  66.  Симонов В.П, Ершов П.В. Темперамент, характер, личность. – М.: Наука, 1984.
  67.  Симонов П. В. Мотивированный мозг. –  М.: Наука, 1987. – 237 с.
  68.  Скороходова О.И. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир. – М.,1990.
  69.  Слоним А.Д. Инстинкт. – Л.: Наука, 1967. – 160 с.
  70.  Соколова Е.Е. Тринадцать диалогов о психологии.– М.,1995.
  71.  Тигранян Р.А. Стресс и его значение для организма. – М., 1988.
  72.  Тинберген Н. Поведение животных. –  М.: Мир, 1985. –  С. 59-81.
  73.  Фабри К.Э. Научное наследие А.Н.Леонтьева и вопросы эволюции психики//А.Н.Леонтьев и и современная психология. – М.,1983. – С.101 - 117.
  74.  Фабри К.Э. Человек и шимпанзе: Вопросы сравнительного изучения поведения человека и обезьян//Вопросы антропологии. – 1979.– Вып.63. – С.22 - 33.
  75.  Хрестоматия по зоопсихологии и сравнительной психологии: Учебное пособие / Сост. М.Н. Сотская – М.: МГППУ, 2003.  
  76.  Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.В. Петухова. –  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. – 400 с.
  77.  Хрестоматия по общей психологии. Психология памяти / Под. ред. Ю.Б. Гиппенрейтера, В.Я. Романова. – М.: ЧеРо, 2002. – 816 с. 
  78.  Хьюбел Д. Глаз, мозг, зрение: Пер. с англ. -М.: Мир, 1990. -239 с.   Ананьев Б.Г. Теория ощущений.-Л.: ЛГУ, 1961.- 455 с.
  79.  Шульга Т.И. Проблемы волевой регуляции в онтогенезе //Вопросы психологии.– 1994.– N1. – С.105.
  80.  Шульц Д., Шульц С.Э. История современной психологии: Пер. с англ. – Спб: Евразия, 2002. – 532 с.

ДОВІДКОВІ ВИДАННЯ:

  1.  Словарь психолога-парктика / Сост. С.Ю.головнин. – Мн.: Харвест, 2003. – 976 с.
    1.  Общая психология. Словарь / Под ред. А.В.Петровского // психологический лексикон. Энциклопедический словарь в шести томах. – М.: ПЕР СЭ, 2005. – 251 с.
    2.  Большой психологический словарь / Сост. и общ. ред. Б.Мещеряков, В.Зинченко. – СПб.: Прайм-Еврознак, 2004. – 672 с.

Основні терміни дисципліни

Відчуття – відображення окремих властивостей предметів та явищ при їх безпосередній дії на органи чуття.

Вибірка - сукупність тих людей, які приймають реальну участь в експерименті.

Воля – це свідоме регулювання людиною своїх дій та вчинків, які вимагають подолання внутрішніх та зовнішніх перешкод.

Змінна - це будь-яка реальна умова ситуації, яка може бути змінена.

Інтерв’ю – метод отримання інформації в ході усного безпосереднього спілкування.

Експеримент – один із основних емпіричних методів психологічного дослідження, що полягає у зборі фактів у спеціально створених умовах для активного прояву психічного явища, що вивчається.

Емоції – це психічний процес, який відображає особистісну значущість та оцінку внутрішньої і зовнішньої ситуації для життєдіяльності людини у форми безпосередніх переживань.

Мислення - це опосередковане та узагальнене відображення наочно не даних властивостей, відношень та залежностей предметів і явищ дійсності.

Методи психології – основні прийоми і засоби пізнання психічних феноменів і їх закономірностей.

Мова – засіб спілкування, обміну думками, мислення, означення предметів і явищ навколишньої дійсності.

Мовлення – процес застосування мови у спілкуванні, при обміні думками, мисленні, при означенні предметів і явищ навколишньої дійсності.

Особистість – це саморегульоване системне утворення, що складається з соціально-значущих психічних властивостей та забезпечує вибірковість відношень та регуляцію поведінки людини, як поведінки суб’єкта активності.

Пам'ять – це форма психічного відображення, що полягає у запам'ятовуванні, збереженні чи забуванні та наступному відтворенні минулого досвіду (у вигляді образів та понять).

Психологічне дослідження – це спосіб наукового пізнання сутності психічних явищ і їх закономірностей.

Самосвідомість - усвідомлення себе як усталеної більш-менш визначеної одиниці, яка зберігається незалежно від змінених умов.

Сприймання – відображення предметів та явищ в сукупності їх властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

Спостереження – один із основних емпіричних методів психологічного дослідження, що полягає у цілеспрямованому, систематичному вивченні психічного явища на основі сприймання поведінки людини в різних умовах.

Спрямованість – це система спонук, яка визначає вибірковість відношень та активності людини.

Темперамент – психічна властивість особистості, яка характеризується динамікою протікання психічної діяльності.

Уява – створення в процесі мислення нових образів на основі минулого досвіду, отриманого завдяки відчуттям, сприйманню, пам’яті, уявленню.

Уявлення - це процес відображення предметів, що в даний момент не діють на органи чуття.

Увага – це спрямованість та зосередженість психічної діяльності людини на певних об'єктах.

Характер – це психічна властивість особистості, яку складає сукупність відносно сталих рис, у яких відображено ставлення людини до навколишнього світу та які визначають стиль її поведінки з людьми в типових умовах.

ДОДАТКИ

Діагностика комунікативних і організаторських схильностей.

Порядок роботи.   Студентам пропонується провести діагностування власних організаторських та комунікативних здібностей.

 Інструкція: "Вам потрібно відповісти на всі запропоновані запитання. Вільно виражайте свою думку з кожного питання. Якщо ваша відповідь на запитання ствердна, то у відповідній клітинці листа відповідей поставте плюс, якщо ж ваша відповідь заперечна — поставте мінус. Стежте за тим, щоб номер запитання і номер клітинки, в яку ви запишете свою відповідь, співпадали. Майте на увазі, що запитання мають загальний характер і не можуть враховувати всіх можливих подробиць. Тому уявіть собі типові ситуації і не розмірковуйте над деталями. Відповідайте швидко. Можливо, на деякі запитання вам буде важко відповісти. Тоді постарайтеся дати ту відповідь, яку ви вважаєте більш адекватною. Звертайте увагу на перші слова в формулюванні запитань, з якими узгоджується форма вашої відповіді. Не намагайтеся своїми відповідями справити сприятливе враження: в даному разі важлива не конкретна відповідь, а сумарний бал за комплексом запитань".

Студенти опрацьовують одержані результати, підраховуючи кількість збігів окремо за комунікативними і організаторськими схильностями на основі відповідного ключа.

Прізвище, ім'я, по батькові

Дата

Вік

І

2

3

4

5

6

7

8

9

10

П

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

ЗО

31

32

33

34

35

36

37

38

39

40

Ключ

Схильності

Відповіді

"так"

"ні"

Комунікативні

Організаторські

запитання 1-го стовпця

запитання 2-го стовпця

запитання 3-го стовпця

запитання 4-го стовпця

Обчислюється коефіцієнт комунікативних і організаторських схильностей як співвідношення кількості співпадіння відповідей за комунікативними і організаторськими схильностями до максимально можливого числа збігів (20). Отримані коефіцієнти співставляються з оцінками за шкалою:

Комунікативні

схильності

Організаторські

схильності

Шкальна оцінка

0,10-0,45

0,20-0,55

1

0,45-0,55

0,56-0,65

2

0,56-0,65

0,66-0,70

3

0,66-0,75

0,71-0,80

4

0,75-1,00

0,81-1,00

5

Текст опитника

1. Чи багато у вас друзів, з якими ви постійно спілкуєтеся?

2. Чи часто вам вдається переконати більшість своїх товаришів прийняти вашу думку?

3. Чи довго вас не покидає почуття образи, заподіяної кимось із ваших товаришів?

4. Чи завжди вам важко орієнтуватися в критичній ситуації?

5. Чи відчуваєте ви потребу в нових знайомствах з різними людьми?

6. Чи подобається вам виконувати громадську роботу?

7. Чи правильно, що вам приємніше і простіше проводити час за читанням книг чи за якимись іншими заняттями, ніж з людьми?

8. Якщо виникли якісь перешкоди для здійснення ваших намірів, то чи легко ви від них відступаєтесь?

9. Чи легко ви встановлюєте контакти з людьми, значно старшими від вас за віком?

10. Чи любите ви придумувати і організовувати зі своїми товаришами різні ігри і розваги?

11. Чи складно вам включитися в нову для вас компанію?

12. Чи часто ви відкладаєте на завтра ті справи, які потрібно було б виконати сьогодні?

13. Чи легко вам вдається встановлювати контакти з незнайомими людьми?

14. Чи домагаєтесь ви, щоб ваші товариші діяли у відповідності з вашою думкою?

15. Чи важко ви освоюєтеся в новому колективі?

16. Чи правильно, що у вас не буває конфліктів з товаришами через невиконання ними своїх зобов'язань?

17. Чи прагнете ви скористатись випадком для знайомства і спілкування з новою людиною?

18. Чи часто в розв'язанні важливих питань ви берете ініціативу на себе?

19. Чи дратують вас оточуючі люди і чи хочеться вам побути наодинці?

20. Чи правда, що ви здебільшого погано орієнтуєтеся в незнайомій для вас обстановці?

21. Чи подобається вам постійно перебувати серед людей?

22. Чи виникає у вас роздратування, якщо вам не вдається закінчити розпочату справу?

23. Чи відчуваєте ви незручність або скутість, якщо доводиться виявити ініціативу у знайомстві з новою людиною?

24. Чи правда, що вас стомлює часте спілкування з товаришами?

25. Чи любите ви брати участь у колективних іграх?

26. Чи часто ви виявляєте ініціативу при розв'язання питань, які заторкують інтереси ваших товаришів?

27. Чи правда, що ви почуваєте себе невпевнено серед малознайомих людей?

28. Чи правильно, що ви рідко намагаєтесь довести свою правоту?

29. Чи вважаєте ви, що вам неважко внести пожвавлення в малознайому компанію?

30. Чи берете ви участь у громадській роботі в школі?

31. Чи обмежене коло ваших знайомих невеликим числом людей?

32. Чи правильно, що ви не наполягаєте на своїй думці або рішенні, якщо воно не було відразу прийняте вашими товаришами?

33. Чи почуваєте ви себе невимушено, потрапивши в незнайому компанію?

34. Чи охоче ви організовуєте різні заходи для своїх товаришів?

35. Чи правда, що ви не почуваєте себе досить впевнено і спокійно, якщо доводиться виступати перед великою групою людей?

36. Чи часто ви спізнюєтеся на ділові зустрічі, побачення?

37. Чи правильно, що у вас багато друзів?

38. Чи часто ви виявляєтеся в центрі уваги своїх товаришів?

39. Чи часто ви бентежитеся, почуваєте незручність при спілкуванні з малознайомими людьми?

40. Чи правда, що ви не дуже впевнено почуваєте себе в оточенні великої групи своїх товаришів?

Исследование опосредованного запоминания

Цель исследования: определить влияние системы вспомогательных средств на запоминание конкретных понятий.

Материал и оборудование: наборы слов теста для запоминания, протокол исследования, бумага для записи, ручка, секундомер.

Процедура исследования 

Исследование состоит из двух опытов и проводится с одним испытуемым.

Задача первого опыта: определить объем памяти испытуемого при запоминании словесного материала, не предусматривающего заранее заданной системы связей.

В опыте используется классический метод удержания членов ряда. Экспериментальный материал состоит из 20 не связанных между собой простых слов, состоящих из 4-6 букв. Перед испытуемым ставится задача запомнить предъявляемые слова и по команде воспроизвести их на бумаге для записей. Слова экспериментатор должен читать четко и быстро с паузами в 2 с. После окончания чтения через 10 с. испытуемому предлагается воспроизвести вслух или записать на бумаге запомнившиеся слова в любом порядке. Экспериментатор отмечает у себя в протоколе те слова, которые воспроизведены правильно. Ошибочно воспроизведенные слова фиксируются в примечании. Протокол исследования выглядит следующим образом.

Испытуемый:
Экспериментатор:

Дата:
Время опыта:

Опыт 1

№/п слова

Предъявлено

Воспроизведено

Примечание

1.
2.
3.
...
...
...
20.

 

 

 

Словесный отчет испытуемого о запоминании и воспроизведении слов

Наблюдения экспериментатора


Инструкция испытуемому: "Я буду читать Вам ряд слов, слушайте меня внимательно и постарайтесь их запомнить. Когда я кончу читать слова и скажу "Говорите!", назовите те слова, которые Вы запомнили, в том порядке, в каком они Вам вспоминаются. Внимание! Начали!"

Слова для запоминания в опыте 1:

1. Рыба

6. Власть

11. Белка

16. Чулки

2. Фунт

7. Огонь

12. Песок

17. Волк

3. Бант

8. Кофта

13. Зубы

18. Завод

4. Нога

9. Хлеб

14. Окно

19. Лилия

5. Сено

10. Совок

15. Ручка

20. Пирог


По окончании опыта испытуемый дает словесный отчет о том, каким способом он старался запоминать слова. Этот отчет и наблюдения экспериментатора записывают в протокол.

Задача второго опыта: определить объем памяти испытуемого при запоминании словесного материала с заранее заданной системой смысловых связей.

В опыте используют метод удержания пар слов. Так же, как и в первом опыте, слова состоят из 4-6 букв. Перед испытуемым ставится задача прослушать пары слов и запомнить вторые слова каждой пары. Интервал чтения экспериментатором пар слов – 2с. После окончания чтения экспериментатором нижеприведенных пар слов для запоминания, через 10 с. он снова читает первые слова каждой пары, а испытуемому предлагает вспомнить вторые слова этой же пары. В протоколе второго опыта отмечают правильно воспроизведенные слова, причем ошибочные – фиксируют в примечании.

Инструкция испытуемому: "Я назову Вам пары слов. Слушайте меня внимательно и постарайтесь запомнить вторые слова каждой пары. Когда я закончу чтение этих пар, то буду снова читать первые слова, а Вы в ответ на названное первое слово отвечайте запомнившимся вторым словом этой же пары. Внимание! Приготовились слушать и запоминать!"

Слова для запоминания в опыте 2:

1. Курица – яйцо

11. Перо – бумага

2. Кофе – чашка

12. Закон – декрет

3. Стол – стул

13. Грамм – мера

4. Земля – трава

14. Солнце – лето

5. Ложка – вилка

15. Дерево – лист

6. Ключ – замок

16. Очки – газета

7. Зима – снег

17. Туфли – обувь

8. Корова – молоко

18. Полка – книга

9. Вино – стакан

19. Голова – волосы

10. Печка – дрова

20. Голос – певец


По окончании опыта экспериментатор записывает в протокол словесный отчет испытуемого и свои наблюдения об особенностях запоминания слов.

Обработка результатов 

По каждому из двух опытов подсчитывают количество правильно воспроизведенных слов и количество ошибочных воспроизведений. Данные заносят в сводную таблицу:

Слова, воспроизведенные

Опыт 1

Опыт 2

правильно
неправильно

 

 


Анализ результатов 

Анализируя результаты запоминания двух опытов и сравнивая количественные показатели, важно обратить внимание на словесные отчеты испытуемого и наблюдения экспериментатора.

Если запоминание в первом опыте было у испытуемого непосредственным, то его объем будет находиться в пределах 5-9 запомнившихся слов. Но если он запомнил более 9 слов, то использовал какие-то мнемотехнические приемы и успел за столь короткий интервал придумать некую систему связей, облегчающих воспроизведение.

Одним из моментов анализа может стать сравнение правильности воспроизведенного материала в зависимости от порядка предъявления слов в первом и втором опытах. Большинство испытуемых запоминают лучше начало, конец или середину ряда. Учитывая это, желательно составить рекомендации по улучшению памяти.

Если в исследовании приняло участие несколько человек, то после предупреждения о правилах соблюдения этики, можно предложить участникам поделиться теми приемами, которые были использованы ими для запоминания, выделив более и менее успешные из них. Среди таких приемов наиболее вероятны визуализация соответствующего предмета, представление ситуации образующих связи между словами, например: "фунт рыбы завязан бантом".

Эти приемы как раз и могут послужить началом составления рекомендаций и овладения мнемотехникой.




1. Лекарство уволен по собственному деланию сообщал о допускаемых этим общество нарушениях установленного
2. .д. а за другим роль пользователя этих ресурсов
3. Icom- Telecommuniction industry Senior engineer Divisionl Engineer with 2 yers experience in EngineeringElectricl-Electronic-Telecom industry
4. тематическому изменению значений другой или других величин
5. Японский самурайский меч
6. Сложные предложения гибкой и негибкой структуры
7. то знаем что это такое ~ детворы неугомонный рой И с одним то не найдешь п
8. .МАКИНТАЙРИнститут политических исследований ВашингтонИнститут международных экономических и политическ
9. Виробничо-комерційна діяльність ресторану Гомін Карпат
10. 1С- Бухгалтерия 8
11. это нечто Полная противоположность евроамериканскому супермаркету холодно и бездушно блистающему стекл
12. Контрольная работа- Работа с базами данных Microsoft
13. Лекция 4 Комплексный анализ финансово ~ хозяйственной деятельности предприятия как база диагностики его
14. часть поверхности земли в том числе почвенный слой границы которой описаны и удостоверены в установленном
15. Образование Древнерусского государства Проблема варягов и руси
16. Навигация в списках и блочные ссылки
17. Анализ конкурентоспособности продукции на производственном предприятии
18. Отраслевая структура современной промышленности
19. СанктПетербургский государственный университет кино и телевидения утверждаю Первый прор
20. Основные понятия страхования

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе