Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ГЛОБАЛІЗАЦІЯ: ПРИРОДА І ЗМІСТ
Глобалізація - її зміст і суперечливий характер, наслідки і широкий спектр сприйняття світовим загалом та наукова рефлексія цього феномену - чи не найзагальніше явище сучасності. Важко уявити когось із політиків або дослідників соціально-політичних процесів, які б пройшли повз неї. Твердять, що глобалізація наче дев'ятий вал захльостує планету, руйнуючи при цьому Вестфальсько-Філадельфійську систему як таку, що складається з понад двохсот суверенних націодержав з усталеним міжнародним правом. Відзначаючи нову якість глобалізації, її ідентифікують з п'ятою владою. Водночас доволі поширеними є твердження, що глобалізація нічого в собі не містить, що це лише друге видання колоніалізму. Вона при цьому інтерпретується на кшталт відомої марксистсько-ленінської тези зростання суспільного характеру виробництва та визначається терміном "інтернаціоналізація". Висловлюються також думки, що глобалізація просто модне слово, яке не має власного змісту.
Та як би там було, а явище глобалізації - це об'єктивна реальність сучасної цивілізації, а сам термін - найбільш уживаний як у спеціальній, так і публіцистичній літературі. Справа лише в тому, що від невмілого користування, яке найчастіше йде від нерозуміння явища, він ладен перетворитися на новітнє "слово-ласку" (Ф. Хейєк) чи то "слово-пастку" (Дж. Сарторі). Слова "суспільство" й "соціальний" і багато інших - у першого, "демократія" - у другого, на думку дослідників, втратили свій первісний зміст, почали відображати щось інше [1]. Необхідність убезпечення від цієї делірії (відхилення від нормальної діалогічної етики, за словами М. Фуко), а відтак запобігти викривленому усвідомленню феномену глобалізації, спонукає автора до вивчення і роздумів щодо об'єктивних умов та змісту глобалізації, а головне - її наслідків, зокрема, впливу на владу, яка становить стрижневий компонент політики та науки про неї.
Отже, що це за явище "глобалізація", яке все більше захоплює політиків, дослідників та й увесь людський загал? Запитання може виглядати дещо наївним і навіть недоречним, адже дослідниками вже напрацьовано чимало, у суспільствознавстві навіть виникла нова галузь - глобалістика.
Глобалістика - це методологія наддержавного планетарного всесвітнього підходу до вирішення земних проблем.
Поява її необхідності диктується умовами і вирішенням:
-катастрофічним погіршенням рівня життя у найменш розвинутих країнах;
Характеризуючи глобалістику як науку, можна приблизно визначити предмети її досліджень:
Перелік основних напрямків, що може бути предметом глобалістики, показує, що всі вони можуть бути зведені у певну кількість глобальних проблем.
Глобальні проблеми - це особливий рядок соціальних явищ і процесів у сучасному світі, які за масштабами і значимістю відрізняються загальнопланетарним характером, пов'язані з життєвими інтересами народів світу і можуть бути вирішені шляхом взаємодії усіх країн світу.
В останні десятиріччя у світі виникло чимало проблем, які безпосередньо стосуються долі всього людства, зачіпають інтереси всіх народів і вийшли на загальнопланетарний рівень. Від їх своєчасного розв'язання залежить існування земної цивілізації. Цього можна досягти лише спільними зусиллями всіх країн, міжнародних організацій.
Поняття "глобальні проблеми"1 походить від французького слова global, що означає всезагальний, той, що охоплює всю земну кулю.
До таких проблем належать відвернення світової ядерної війни та забезпечення стабільного миру, необхідність ефективної та комплексної охорони навколишнього середовища, ліквідація відсталості країн, що розвиваються, продовольча, сировинна, енергетична та демографічна проблеми, ліквідація хвороб, раціональне використання глибин світового океану та мирне освоєння космічного простору, проблема розвитку самої людини, перспективи забезпечення її гідного майбутнього.
Кожна з названих проблем породжена специфічними причинами, які зумовлені, з одного боку, специфікою розвитку продуктивних сил, географічного середовища, рівня прогресу техніки, природно-кліматичними умовами, тобто речовим змістом суспільного способу виробництва, а з іншого, - специфічною суспільною формою, особливістю розвитку відносин власності.
Демографічний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем, як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична. Важливою причиною загострення глобальних проблем, що розглядаються з точки зору речового змісту, є низький рівень впровадження ресурсо- та енергозаощаджуючих, екологічно чистих технологій. Внаслідок цього із загального обсягу природної речовини, що використовується у процесі виробництва, форми кінцевого продукту набуває лише 1,5 %, з надр планети щорічно добувають майже 100 млрд. т руди, корисних копалин і будівельних матеріалів (по 25 т на кожного жителя). В Україні річний обсяг видобутку мінеральної сировини становить 1 млрд. т, а гірської маси - близько 3 млрд. т, з них лише 5 - 8 % компонентів мінеральної сировини використовуються для виробництва продукції, а решта йде у відходи.
Застосування недосконалих технологій, зокрема, спалювання нафти, вугілля та природного газу, призвело до того, що у 1990 р. в атмосферу було викинуто 6 млрд. т вуглекислого газу промислового походження. Вміст вуглекислого газу в повітрі щорічно зростає на 0,5 %, а за останні 150 років він зріс на 25 %, причому на 12 % - за останні 30 років. Найбільшої шкоди завдають теплові електростанції, які працюють на вугіллі. Вони становлять 75 % усіх ТЕЦ і на їх частку припадає третина всіх викидів С02. У пилогазових викидах міститься понад 1400 шкідливих для людини речовин.
У 1990 р. кількість С02, який потрапляє в повітря, зросла у 3,4 раза порівняно з 1950 р. Наслідком цього є збільшення концентрації в повітрі вуглекислого газу і зменшення кисню. Так, щорічно спалюється близько 16 млрд. т вільного кисню, а натомість в атмосферу надходить до 25 млрд. т вуглекислого газу. Вміст двоокису вуглецю в атмосфері зростає, тому температура земної поверхні за останні сто років підвищилася на 0,6 %.
Внаслідок цього підвищився рівень світового океану на 10 %, а швидкість наступу океану на сушу постійно зростає і становить 1,1 см за 10 років.
У цілому глобалістика як самостійна галузь знань про найзагальніші, планетарні проблеми сучасного і майбутнього розвитку людської цивілізації перебуває в процесі становлення.
Проблеми взаємовідносин людини і суспільства з природою і самих суспільних відносин класифікують як глобальні, якщо:
а) вони мають загальносвітовий характер, тобто стосуються інтересів усіх або значної групи держав;
б) нерозв'язання їх викликає загрозу людству, регрес в умовах життя людей, у розвитку продуктивних сил;
в) вони потребують невідкладних та рішучих дій на основі колективних і скоординованих зусиль світового товариства.
Глобальність - це не географічне поняття. Воно означає, що подібні проблеми стосуються інтересів усіх класів і верств населення, усіх країн і народів планети, впливають на всі сфери суспільного життя та відбиваються певною мірою на стані справ у всіх районах планети.
За такими ознаками глобальні проблеми поділяють на три сфери дії.
Кожна глобальна проблема є об'єктивною за своїм характером і має матеріальну основу. Процеси інтернаціоналізації господарського життя, науки, культури і політики визначають зростання взаємозв'язку окремих ланок світового господарства, взаємозалежності держав і тим самим становлять основу для можливості глобалізації окремих проблем людської цивілізації.
Однак це не означає, що вже все з'ясовано і дослідникові тут немає чого робити. Навпаки, відповідно до нарощення знань зростає обсяг незрозумілого і неусвідомленого.
Понад усе це стосується самого явища глобалізації, її природи, змісту і наслідків. Існують різні концептуальні підходи відносно цього. Доволі поширене трактування глобалізації як такої, що фактично продовжує епоху Модерну, кінцево реалізуючи завдання творення індустріальної, ринкової економіки, представницької демократії, системи захисту прав і свобод людини. Отже, "кінцево" означає вирішення певного спектру проблем. Це і завершення модернових процесів власне на самому Заході, зокрема, відторгнення спотвореного капіталізмом того, що задумувалося в епоху Модерну (перебудова суспільства на просвітницьких засадах розуму, рівності, свободи). Тобто така собі домодернізація країн Заходу. Це і весь комплекс перетворень, які мають бути здійснені в тій (більшій) частині світу, де свого часу модернізація не відбувалася. Це також і якісно нові процеси в модернізованих західних країнах, домінантою яких є докорінні зміни у виробництві, але їм не надається належної уваги. Цілком логічно за цим підходом виглядає визначення часу зародження глобалізації, що нібито сягає глибин віків, коли традиційні держави і суспільства Темного Середньовіччя поступалися динамічним і відкритим, з якісно новими інституціями та суспільними формами. Інакше кажучи, тоді, коли було започатковано творення націодержави.