Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. інвестиції — це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти п-цької та інших видів д-сті, у результаті якої створюється прибуток (дохід) чи досягається соціальний ефект. Узагальнення поглядів щодо визначення поняття "інвестиції" на макро- та мікрорівнях дали змогу виділити такі ознаки інвестицій, що є найбільш суттєвими: 1) інвестування — відкрита система; 2) інвестиції потенційно мають здатність приносити прибуток або соціальний ефект; 3) інвестування — це процес перетворення частини накопиченого капіталу в альтернативні види активів суб'єкта господарювання; 4)використовуються різноманітні та можливі інвестиційні ресурси, які характеризуються попитом, пропозицією та ціною;5) мають цілеспрямований спосіб вкладення капіталу в будь-які об'єкти або активи щодо впровадження НТП;6) характеризуються наявністю строку вкладення;7) є метою інвестора (інвесторів) щодо вкладання (інвестування);8) є метою суб'єкта управління (держави, галузі, регіону, підприємства);9) характеризуються наявністю ризику вкладення капіталу;10) мають страхування грошових коштів від інфляції.
3. За об'єктом інвестування: Реальні інвестиції — вкладення у виробничі фонди (основні та оборотні). В основному, це вкладення в матеріальні активи — будинки, споруди, обладнання та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи (патенти, ліцензії, "know-how", технічна, науково-технічна, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація). Фінансові інвестиції — характеризують вкладення капіталу в різні фінансові інструменти (в основному в ЦП) з метою отримання прибутку в майбутньому. Інтелектуальні інвестиції — це вкладення в об'єкти інтелектуальної власності, які виходять з авторського права, винахідницького та патентного права, права на промислові зразки та корисні моделі. Інвестиції в людський капітал — це вкладення в освіту, підвищення кваліфікації, соціальну сферу. Ці інвестиції довгострокові та скуповуються в майбутньому. За характером участі в інвестуванні: Прямі інвестиції передбачають пряму участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладення капіталу. Непрямі інвестиції передбачають вкладення капіталу інвестора, опосередковане іншими особами (фінансовими посередниками). За періодом інвест.: Короткострокові –до 1 року, Довгострокові-понад 1 рік, За регіон.ознакою: Інвест.в середині країни Інвест.за кордон. За формами власності: Приватні Державні Іноземні Спільні
4. (інвестиційний процес)— це складний комплекс робіт, який включає такі основні фази: визначення об'єкта інвестування, залучення фінансових коштів, здійснення контролю за їх використанням. Зазвичай, з цим процесом пов'язані три основні чинники: час, ризик і величина очікуваного прибутку. У деяких випадках найважливішим чинником виступає час, наприклад, для державних облігацій. У інших ситуаціях головним є ризик, наприклад, для опціонів на купівлю звичайних акцій. У ряді випадків істотними є обидва ці чинники (наприклад, для купівлі звичайних акцій). Інвестиційна діяльність (інвестування) - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій.
5. Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди та оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, ЦП, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Суб'єктами (інвесторами та учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути фізичні та юридичні особи України й іноземних держав, а також держави.
6. Мотив.інвест.діял. Результатом будь-якої інвестиційної діяльності є отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту. Всі учасники інвестиційного процесу повинні бути зацікавлені в його організації та ефективному завершенні. Саме таким чином реалізуються індивідуальні інтереси учасників інвестиційної діяльності: - інвестори у даному разі отримують повернення вкладених капіталів і передбачені дивіденди; - замовники отримують реалізований інвестиційний проект та доходи від його використання; - керівник проекту та його команда отримують плату за контрактом, додаткову винагороду за результатами роботи та формування прибутку, а також підвищення професіонального рейтингу; - органи влади отримують податки з усіх учасників, а також задоволення громадських, соціальних та екологічних потреб і вимог у довіреній їм сфері; - споживачі отримують необхідні їм товари, продукти, послуги, плата за які відшкодовує витрати на здійснення інвестиційної діяльності та формує прибуток, який отримують активні учасники; - інші зацікавлені сторони отримують задоволення своїх інтересів.
7. Інвестиційна політика-комплекс екон,послідовних,правових заходів з метою встановлення оптимальних параметрів процесу і досягнення макс.ефективності необхідної для успішної реалізації еко.і соціальної програми розвитку держави.Стратегічні цілі:-створ.сприятливого інв.клімату(стимул.капіталовкладень у виробництво),-не забезп.структурної перебудови економіки(посилення соц.орієнт.екон.,науково техн.оновлення виробництва,розширення потенціалу країни,екологізація п-ства), -мобілізація всіх джерел інв.ресурсів і ефек.використан., -забезпечення сталого зростання ВВП.
13. Цінним папером є документ, що засвідчує з дотриманням установленої форми й обов'язкових реквізитів майнові права, здійснення або передача яких можливі тільки при його пред'явленні. Класифікація: 1) за формами існування (документарна, без документарна) 2) за порядком розміщення (емісійні, не емісійні(розміщуються не випуском)) 3) за правом власності (іменні, на пред’явника, ордерні).
8. Інвестиційний ринок — сукупність економ.відносин, які складаються між продавцями та покупцями інвестиційних послуг та товарів, також об’єктів інвестування у всіх його формах.Фонд споживання –споживчий ринок- ринок спож. товарів, ринок спож. кред. Фонд нагромадження- інв.ринок -ринок реальних інв. (нерухомості, прямих капіт. вкладень, ринок приватних обєктів, інтелект. цінності) ринок фін.інв. (кред.ринок, грошовий ринок, валютний ринок, фондовий ринок).
9. Кон'юнктура – сукупність факторів, що визначають сформоване співвідношення попиту і пропозиції рівня цін, і конкурентів на інцест.ринку. Стадії конюктури: підйом (підвищення активності ринкових процесів у зв’язку з пожвавленням економіки в цілому, обсяг попиту на об’єкт зростає, ціни зростають, розвивається конкуренція серед посередників), конюктурний бум (різке зростання попиту яке пропозиція не може задовольнити, зростають далі ціни, доходи високі), послаблення (зниження інцест.активності у зв’язку зі спадом економіки в цілому, повне насичення попиту, деякий надлишок пропозиції, зниження рівня цін, зниження доходів посередників), спад (це найнижчий рівень попиту, надлишок пропозиції, д-сть збиткова).
10. Інвестиційний клімат - це узагальнена характеристика сукупності соціальних, економічних, організаційних, правових, політичних, соціокультурних передумов, що зумовлює привабливість і доцільність інвестування в ту або іншу господарську систему.Виділяють п'ять груп чинників: - рівень розвитку продуктивних сил та стан інвестиційного ринку; - політична воля влади та правове поле держави; - стан фінансово-кредитної системи та діяльність фінансових посередників; - статус іноземного інвестора; - інвестиційна активність населення.
11. Фінансові інвестиції — це господарські операції з придбання корпоративних прав, ЦП, деривативів та ін. фін.інструментів, з метою одержання в майб.доходу, перетворення вільних заощаджень у високоліквідні ЦП або контролю над п-ством емітентом. Класифікація: 1) за формою інвестуванняя (державні, приватні, спільні, іноземні) 2) за періодом (короткострокові, довгострокові) 3) за характером (портфельні - господарські операції, які передбачають придбання цінних пaпepiв, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку, прямі - господарські операції, які передбачають внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою) 4) за регіон.ознакою ( внутр..,зовн) 5) за джер.інвестув.(внутрішні, залучені – за рах.випуску акцій, запозичені) 6) за способом фінансув.( прямі, непрямі).
12. особливості фін. інвестицій,: 1. незалежний вид господарської діяльності підприємств реального сектора економіки. 2. основний засіб здійснення підприємством зовнішнього інвестування. 3. формують інвестиційні потреби другого рівня.. 4. Стратегічні ФІ підприємства можуть бути засобом реалізації стратегії економічного розвитку при мінімальних витратах грошових ресурсів і часу. 5. Портфельні ФІ підприємства не інституціонального інвестора створюють можливість отримання додаткового інвестиційного доходу від використання тимчасово вільних грошових коштів або забезпечують їх антиінфляційний захист. 6. надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування за шкалою “дохідність-ризик” та “дохідність-ліквідність”. 7. Процес обґрунтування управлінських рішень, пов’язаний зі здійсненням ФІ є більш простим і менш трудомістким. 8. Високі коливання кон’юнктури фінансового ринку, порівняно з товарним. Форми фінансового інвестування: 1. Вкладання капіталу в статутні фонди підприємств 2. Вкладання капіталу в дохідні види грошових інструментів (депозитні внески). 3. Вкладання капіталу в дохідні види фондових інструментів (ЦП, які вільно обертаються на фондовому ринку).
14. Основними учасниками ринку ЦП є: 1) Емітенти – юр.особи АРК, міські ради, держава в особі вповноважених органів, які від свого імені розміщують ЦП та беруть на себе зобов’язання перед їх власником. 2) Інвестори 3) Посередники – професійні учасники фондового ринку, які здійснюють д-сть: торгівля ЦП (андерайтинг, брокери, диллери), д-сть з управління активами інституційних інвесторів; депозитарна; д-сть з організації торгівлі на фр. 4) саморегулівні організації – неприбуткові обєднання, учасники ФР, що здійснюють проф. д-сть на ФР з торгівлі ЦП управління активами інституційних інвесторів, утвореня до відповідних критеріїв, встановлених НКФРЦП. 5) національна депозитарна система – вищі: національний депозитарій, клірингові організації; нищі: зберігачі, реєстратори. 6) фондова біржа.
16. Курсова вартість – поточна ринкова ціна ЦП. Техніка визначення вартості ЦП: 1) визначається потік доходів за ЦП 2) знаходиться дисконтова на/теперішня вартість за папером кожного платежу 3) дисконтова ні вартості додаються. Визнач курсової вартості акції – 1) оцінка акцій з постійними дивідендами (ціна акції=річний дивіденд/ставку дохідності акції) 2)дивіденди з постійним темпом приросту (ціна = річний дивіденд* ((1+ темп приросту дивідендів) / (ставка дохідності акції – темп приросту дивідендів)). 3) оцінка вартості акції з непостійним темпом приросту (ціна = сума річних дивідендів періоду/ (1+ставка дохідності)період ).. Визначення курсової вартості облігації ( сума річних витрат поділених на (1+ставку дисконту)і і плюс номінал облігації поділений на (1+ставку дисконтування)к-сть років)
15. Інвестиційний портфель — цілеспрямована сформована сукупність фін.інструментів, призначена для здійснення фін.інвестування відповідно до розробленої інвестиційної політики. Цілі формування: 1) забезпечення високого рівня доходів поточного періоду 2) забезпечення ефективної д-сті п-ства в довгостроковій перспективі 3) мінімізація інвестиційного ризику 4) забезпечення достатньої ліквідності 5) забезпечення максимального ефекту додаткового щита. Види: 1) за цілями формування (портфель доходу - сформований за максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді незалежно від темпів росту інвестованого капіталу на тривалу перспективу; портфель росту - сформований за максимізації темпів приросту інвестованого капіталу на тривалу перспективу незалежно від рівня прибутку в поточному періоді) 2) за рівнем ризику (агресивний/спекулятивний; помірний/компромісний; консервативний) 3) за ліквідністю (високо, середньо, низько) 4) за стабільністю структури (з фіксованою і з гнучкою) 5) за к-стю цілей (моно цільові(1 ціль), поліцільові(багато цілей).
17.Реал. інвест. -вкладення коштів в реальний(основний) капітал, спрямований на приріст в-ва, фондів та матер.- техн. запасів. Особливості: 1).є головною формою реаліз. стратегії економ. розвитку п-ва. 2) знаходяться в тісному зв’язку з операційною д-стю п-ства. 3) забезпечують більш високий рівень рентабельності порівняно з фінансовим. 4) забезпечує п-ству стійкий чистий грошовий потік. 5) є найменш ліквідними. 6) високий рівень ризику морального старіння 7) високий ступінь антиінфляційного захисту.Об’єкти.:1)основні виробничі і невиробничі фонди, що підлягають придбанню, розширенню, реконструкції чи модернізації (об’єкти вироб. та невиробничого призначення, будови, об’єкти будівництва) 2) оборотні кошти. 3) інтелектуальні цінності. 4) майнові права (користув. землею). Форми: 1) придбання цілісних майнових комплексів. 2) нове будівництво 3) реконструкція 4) модернізація 5)оновлення окремих видів 6) інноваційне інвестув. в нематер.активи. 7) інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів.
18. Етапи руху інвестицій: 1)реалізація івест.попиту 2)процес в-ва продукції 3)реаліз. продукції одерж. доходу 4) формув.інвест. попиту І-інвестиції в будь-яких формах.Т-івестиц.товари.ОК-основний капітал. РС-робоча сила. В-виробнича стадія кругообігу інвестицій. Т’-товарна стадія кругообігу інвестицій. Г’-грошова стадія кругообігу інвестицій. С-фонд відшкодування. V-фонд оплати праці. М-прибуток. С1-фондвідшкодування матеріальних витрат. С2-фонд амортизаційних відрахувань. Фн-фонд накопичень. Фн1-фонд накопичень який направляється на накопичення відшкодувань вкладів капіталу. Фн2-фонд накопичень який використ. для нових інвестицій
22. Інтелектуальними є інвестиції вкладені в створення інтелектуального продукту. Здійснюються у вигляді: 1. придбання виключних прав користування — купівля патентів, ліцензій на винахід, промислові зразки, товарні знаки; 2. придбання інформаційних послуг через наймання різного роду спеціалістів. 3. придбання науково-технічної продукції, тобто інтелектуальних товарів у матеріальній формі. 4. вкладень у людський капітал, тобто витрат на освіту, підготовку та перепідготовку кадрів, навчання тощо. Інвестиції в людський капітал являють собою будь-які дії, що підвищують професійну кваліфікацію та продуктивні здібності людини
20.Інновація - це кінцевий результат інноваційної діяльності, який дістав утілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, процесу, що використовується у практичній діяльності, або нового підходу до соціальних послуг. Види: фундаментальні дослідження; прикладні дослідження; дослідно-конструкторські розробки; дослідно-експериментальні розробки; організаційно-економічна робота; промислове виробництво нових товарів. Інноваційна діяльність - це діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг. Об'єктом є інновації. Суб'єкти діяльності – фіз..і юр.особи У та іноземних держав; особи без громадянства; обєднання наведених осіб що проводять в У інноваційну д-сть. Групи суб’єктів: держ.органи управління(КМУ, місцеві органи самоврядування); іннноваційні п-ства (більше 70% продукції в грошовому вимірі інновації); фін-кредитні інноваційні установи (венчурні компанії, інноваційні банки, фонди).
21. Венчурне інвестування – вкладення акціонерних грошових коштів в перспективні підприємства або проекти. Типи венч.фірм: 1) незалежні (організовуються як акціонерні товариства, рекламуючи у пресі свою ідею створення інновацій і акумулюючи під цю ідею кошти інвесторів). 2) впроваджувальні (створюються декількома корпораціями на пайових засадах для впровадження інновацій). 3) що фінансуються інвестиційними фондами. 4) внутрішні вен чури. Особливості д-сті: 1) формуються за рахунок коштів індивідуальних і інституційних інвесторів, а управління здійснюють висококваліфіковані спеціалісти в галузі інноваційного менеджменту. 2) акумульовані кошти вкладаються у ретельно відібрані інноваційні проекти шляхом придбання пакету акцій. 3) фінансові кошти вкладаються у венчурний бізнес без матеріального забезпечення та без гарантій. 4) венчурні капіталісти є активними інвесторами.
23. Сучасні форми реал.інов.: 1) технопарки – компактно розташовані науково-тенхнічні комплекси до складу входять наукові установи, ВНЗ, комерційні фірми, консалтингові інформаційні фірми, і які функціонують на засадах комерціалізації науково-технічної д-сті. 2) технополіси – обєднання наукових, інноваційних, науково-технологічних парків і бізнес-інкубаторів на базі міста з метою надання потужного імпульсу економічному розвитку регіону. 3) бізнес-інкубатор – організаційна структура метою якої є формування сприятливих умов для стартового розвитку малих п-ств через надання їм певного комплексу послуг і ресурсів. (Послуги: оренда площі, технічно-адміністративне обслуговування, консультативні, економічні, навчальні, інформаційні, працевлаштування).
24.Держ.підт. Роль держави в сфері підтримки інновацій , як правило, зводиться до виконання таких функцій: Сприяння розвитку науки і її прикладних закладів; Підготовка наукових та інженерних кадрів; Здійснення різноманітних програм, спрямованих на підвищення активності інноваційного бізнесу, у межах єдиної державної програми. Форми впливу держави в інноваційній сфері поділяються на прямі і непрямі. У сфері інноваційної діяльності держава застосовує стимули двох видів - позитивні та негативні. До позитивних належать пільги та переваги, що надаються суб'єктам інноваційної діяльності з метою їх заохочення до здійснення такої діяльності. Позитивне стимулювання інноваційної діяльності включає: фінансову підтримку та пільги. Фінансова підтримка за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів. Крім фінансової підтримки (яка не є обов'язковою), суб'єкти інноваційної діяльності мають право на отримання таких видів пільг: податкових; амортизаційних; митних.
26.Іноземні інвестиції-всі види цінностей,що вкладаються безпосередньо іноземними інвесторами, в об'єкти підприємницької та інші види діяльності з метою
одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.
Суб'єкти -1)нерезиденти, які проводять інвестиційну діяльність на території України, а саме: - юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншої, ніж Україна, держави; 2) фізичні особи - іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні і не обмежені у дієздатності; - іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; -3)інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства Укр
27. Формами здійснення іноземних інвестицій є: - часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з укр.юр і фіз.особами, або придбання частки діючих п-ств; - створення п-ств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юр. осіб або придбання у власність діючих п-ств повністю; - придбання не забороненого законами У нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів; - придбання самостійно чи за участю укр.. юр. або фіз. осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території У. -придбання інших майнових прав; - господарська (підприємницька) діяльність на основі угод про розподіл продукції; інші. Однією з форм здійснення іноземних інвестицій є створення на території України представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності. По термінах розміщення: короткострокові, середньострокові і довгострокові (більше 15 р.). За характером використання: позичкові і підприємницькі За цілями: прямі і портфельні.
29. Форми стим.іноз.інвест: 1)Фінансово-кредитне стимулювання (Безпроцентні кредити, пільгові кредити, інвестиційні гарантії). 2) Податкове стимулювання (Зниження ставки податку, податкові угоди з іншими країнами, зняття податків на реінвестиції, безмитний імпорт обладнання та / або сировини, прискорена амортизація, податкові кредити). 3) Стимулювання інфра-структурного забезпечення (Надання землі у безкоштовне користування або на пільгових умовах, надання будівель і споруд у безкоштовне користування або за пільговими цінами, субсидії на користування енергією, транспортні гранти, пільги щодо фрахту). 4) Стимулювання конкретних інвестиційних проектів 5) Протекціоністьські заходи (Тарифи та нетарифні інструменти).
30.Фін.кре.інст. Найбільш впливовою міжнародною фінансово-кредитною установою є Група Світового банку, основою якої є Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Його засновано у червні 1944 року на валютно-фінансовій конференції, що відбулася у Бреттон-Вудсі, а розпочав він свою діяльність 25 червня 1946 року. Завдання Світового банку полягає у сприянні економічному зростанню країн, що розвиваються. Допомога спрямовується на будівництво шляхів сполучення, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, розвиток сільського господарства, перекваліфікацію вчителів, програми поліпшення харчування дітей та вагітних жінок. Деякі позики Світового банку йдуть на фінансування витрат, пов’язаних із структурною перебудовою, спрямованою на зміцнення стабільності, підвищення ефективності економіки та її ринкову орієнтацію. Світовий банк функціонує під адміністративним контролем Ради керуючих. До групи Світового банку входить п’ять міжнародних організацій: - Міжнародний банк реконструкції та розвитку; - Міжнародна асоціація розвитку; - Міжнародна фінансова корпорація; - Багатостороннє агентство гарантії інвестицій; - Міжнародний центр врегулювання інвестиційних суперечок.
31. Теорії ризику: класична та неокласична. Категорії: 1)історична (виникає у всі часи). 2)економічна (пов’язана з економічними втратами) 3) суб’єктивна (ризик залежить від нашого ставлення до нього). 4) об’єктивна (неможливість сховатися від ризику Елементи ризику: 1) об’єкти 2) суб’єкт 3) риси ризику (імовірнісна природа, економ. природа, суб’єктивно-об’єктивна, альтернативна, невизначеність, коливання рівня ризику, постійність існування) 4) умови існування ризику 5) фактори і джерела ризику.Функції ризику: 1)інноваційна(д-сть викликає ризики) 2) регулятивна(включ. конструктивний ризик(створ. чогось) і деструктивний (знищення)) 3) захисна(є: історико генетична та соц.-правова) 4) компенсаційна 5) соц.-економічна (поділяє на класи і п-ства) 6) аналітична (аналіз). Інвестиційний ризик – це імовірність виникнення непередбачених фін.втрат у ситуації невизначеності умов інвестиційної д-сті.
33.Види інв.ризику: за формою інвестув.: 1) реального інв. 2)фінансового; за джер.виникнення та можливістю усунення: 1)систематичний(не диверсифікований, ринковий) 2)несистематичний(диверсифікований, специфічний); за змістом: 1)селективний(вибір об’єкта) 2)інфляційний 3)%(зміна облікової ставки) 4)країнний 5) часовий 6)законодавчих змін 7)ліквідності.
Особливістю даного методу є відсутність строгих математичних доказів оптимальності рішень. Загальною спрямованістю цього методу є використання людини як "вимірювального" приладу для одержання кількісних оцінок процесів і суджень, що через неповноту і невірогідність наявної інформації не піддаються безпосередньому виміру.Етапи: підбір експертів і формування експертних груп; формування питань і складання анкет; робота з експертами; формування правил визначення сумарних оцінок на основі оцінок окремих експертів; аналіз і обробка експертних оцінок.Різновиди: 1) індивідуальні 2) групові (колективні) 3) делфі (анонімність членів комісії з метою уникнення групового прийняття рішення, домінування думки лідера.)
34.Статистичний метод оцінки ризику базується на аналізі коливань досліджуваного показника за певний відрізок часу. Статистичний метод полягає у вивченні статистики втрат і прибутку, що мали місце на даному чи аналогічному підприємстві, з метою визначення ймовірності появи події, установлення величини ризику.Головні інструменти: 1) тенденція 2) математичне сподівання(сума імовірність події*певну подію 3) дисперсія (середнє зважене з квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних) 4)коеф.еластичності 5) Середньоквадратичне відхилення (корінь з дисперсії)
35.Аналіз чутливості проекту полягає в оцінці того, наскільки зміниться ефективність проекту при зміні лише одного з вихідних параметрів - факторів формування ефективності інвестицій. Такими типовими факторами є обсяг продажів, ціна одиниці продукції, інвестиційні витрати або їх складові, операційні витрати та їх складові, термін затримки платежів, рівень інфляції, відсотки по кредитах, ставка дисконту. Показник еластичності показує на скільки відсотків змінюється критерій ефективності при зміні фактора на 1%.
36.Для обґрунтування управлінських рішень важливі можливості забезпечує маржинальний аналіз. Методика базується на вивченні співвідношення між трьома групами найважливіших економічних показників: 1) витрати 2)обсяг виробництва (реалізації) продукції 3) прибуток. Цей метод називають ще аналізом беззбитковості або сприяння доходу.Метод сценаріїв дозволяє поєднати дослідження чутливості результуючого показника з аналізом ймовірнісних оцінок його відхилень.Дерева рішень зазвичай викор.для аналізу ризиків проектів,які мають доступне для огляду чи розумне число варіантів розвитку. Метод імітаційного моделювання Монте-Карло являє собою синтез методів аналізу чутливості та аналізу сценаріїв на базі теорії ймовірності. Це складна методика, що має тільки комп'ютерну реалізацію. При застосуванні методу Монте-Карло необхідно визначити основні змінні інвестиційного проекту, всі можливі значення відібраних основних змінних, ймовірність виникнення кожного значення; побудувати модель, яка характеризує взаємозв язок між основними змінними параметрами проекту, похибками в їх оцінках та показником ефективності.
37. Інвестиційний проект – це системно обмежений і закінчений комплекс заходів, документів і робіт, фін.результатами якого є прибуток, матеріально речовим результатом – нові або реконструйовані основні фонди або придбання та використання фін.інструментів чи нематеріальних активів з подальшим отриманням прибутку або соц..ефекту. Форми: 1) нульовий (створення нового п-ства) 2) реконструкція (впровадження нових технологій без зміни профілю) 3) реабілітація (перепрофілювання) Класифікація:1) за обсягом інвестицій: малі; мега 2) за напрямом інвестування: реальні; фінансові; інноваційні; галузеві; регіональні; національні; міжнародні 3) за призначенням: в підвищення ефективності виробництва; в розширення діючого виробництва; в створення виробничих потужностей при освоєнні нових сфер бізнесу; пов'язаний з виходом на нові ринки збуту; дослідження і розробку нових технологій; для соц..вироб., соц..призначення; до вимог закону 4) за прогнозованим ефектом: нарощування обсягів виробництва; скорочування витрат; зниження ризиків; нові знання, технологія; політично – економічні; соціальні 5) за типом відношень між проектами: незалежні; альтернативні; компліментарні; з відношенням заміщення 6) за типом грошового потоку: з ординарним; не ординарним 7) за рівнем ризику: без ризикові; з мін ризиком; з сер ризиком; високо ризикові 8) за формою власності: державні; колективні; індивідуальні; спільні 9) за джерелом фінансування: за рах. внутр.джерел; за рах.емісії акції; за рах.кредиту; з змішаними джерелами.
38. Учасники інвестиційних проектів – це особи фізичні та юридичні, які зобов’язані виконати певну дію у випадку якщо вони приймуть рішення про участь у проекті. Учасники поділяються на рівні: 1) макрорівні (нац.господарства, рівень держави) 2) мезо рівень (регіон, галузі) 3) мікрорівень (автор власник ідеї проекту, автор розробник змісту, інвестори, п-ства, споживачі). Залежно від виконуючих функцій: 1) замовник(майб.власник і користувач результатами проеку) 2)інвестор 3) проектувальник (спеціалізовані проектні організації що розробляють проектно кошторисну організацію) 4) керівник (слідкує за реалізацією проекта) 5) підтримуючі структури (організації які сприяють команді проекту у вирішенні певних завдань) 6) постачальник 7)виконавець (будівельник) 8) науково-технічні ради (провідні спеціалісти з технічних питань, які консультують команду проекту) 9) команда проекту
39. Стадії життєвого циклу: 1) перед інвестиційна. Підстадії: аналітична(виявляє проблеми); проектна(показники доцільності проекту); оцінююча(обмеження декількох проектів) 2) інвестиційна – вкладення договорів, будівництво 3) експлуатаційна або виробнича або ліквідаційна – інвестор отримує прибуток.
40.Способи реаліз.інвест.прое: 1)підрядний – наймаємо підрядника що буде здійснювати в-цтво. Види підряду: поточний(послідовне виконання виду робіт); наскрізний(домовляємось зразу з усіма що виконують різні види робіт); колективний (одна організація але багато замовників). Договори підряду: генеральний, річні, під ключ, прямі. 2) господарський – виступає і замовником і інвестором і виконавцем тобто є забудовником 3) змішаний – підрядник виконує матеріаломісткі роботи, а забудовник - трудомісткі.
41.Техніко-економічне обґрунтування складається з наступних розділів:
1) початкові дані 2) місце розташування об’єкта 3) масштаб проекту, номенклатура продукції, спеціалізація та коопераційні зв’язки підприємства, основні технічні дані та економічні показники продукції 4) технологія 5) обладнання 6) на завершення наводяться дані про загальні вимоги до розробки, складання та затвердження ТЕО, перелік конструкторських і дослідних робіт, графік виконання проекту.
Технічний аналіз дозволяє визначити величину інвестиційних витрат за проектом та поточні витрати на випуск продукції. Це надає можливість при співставленні з прогнозним обсягом продажів зробити висновки щодо можливості реалізації проекту у даних умовах.
42.Бізнес – план – це стандартний документ у якому детально обґрунтовується концепція призначеного для реалізації інвестиційного проекту і наводяться основні технічні, економічні, фінансові і соціальні характеристики проекту.Принципи розробки: 1) безперервність(постійно перераховуються показники) 2) багатоваріантність 3) множинність мети 4) кількісна оцінка цілей розвитку п-ства 5) науковості 6) збалансованості 7) оптимальності 8) системності 9) спадкоємності 10) швидкості реагування або гнучкості. Вимоги: 1) чітка структуризація документа 2) достовірність інформації та обгрунтованість показників 3) наочність матеріалу що подається 4) якість оформлення 5) обсяг бізнес – плану – середній 40 сторінок. Структура: 1) резюме – включає всі наступні положення. 2) аналіз галузей де реалізується проект та характеристика п-ства, його продукції 3) аналіз ринку – тобто хто буде споживачем 4) виробничий план – переконати інвесторів що це хороший план 5) план маркетингу 6) організаційний план – відомість про персонал, організаційна структура 7) оцінювання ризиків та форми їх страхування 8) фінансовий план – загальний обсяг інвестицій, структура джерел фінансування проекту, план
43. Проектне фінансування – фінансування інвестиційних проектів при якому джерелом обслуговування боргових зобов’язань є грошові потоки які генеруються проектом..Типи: 1) без регресу на позичальника – зумовлює покладення на кредитора всієї відповідальності за реалізацією проекта 2) з повним регресом на позичальника – дозволяє оформити фінансування у найкоротші строки. Позичальник приймає на себе всі ризики, найнижча вартість за залучені кошти 3) з частковим – зумовлює паритетний розподіл ризиків між учасниками 4) фінансування на консорційних засадах – передбачає згоду між учасниками проекту щодо створення п-ства, його акціонування та експлуатацію власників на пайових умовах.
44. Показники оцінювання ефективності проекту: 1) бюджетна ефективність 2) суспільна ефективність 3) комерційна ефективність. Показники поділяються: статичні (не враховують вартість грошей у часі) та динамічні.Статичні: 1) проста норма дохідності – SRR=P/IC*100% (прибуток/поч..інвест.); 2) облікова норма дохідності ARR=Pсер/ICсер*100%; 3) період окупності не дисконтований РР= IC/CFсер (поч..інвест/грошовий потік)Динамічні: 1) дисконтований період окупності – DPP=IC/PVсер. 2) чиста приведена вартість – NPV=сума (CFi/(1+r)i) –IC (r-ставка дисконту, і-порядковий номер року) 3) індекс дохідності PI=PV/IC 4) внутрішня норма дохідності IRR=r+ + (NPV/NPVr+) - NPVr- * (r- - r+) 5) модифікована внутрішня норма дохідності MIRR= корінь n-го степеня з: чисельник: сума CFi(1+r)n-1; знаменник: сума ICj/(1+r)j від всього кореня відняти 1.
45.Статис.показ. У статичних методах за основні критерії беруть такі показники: витрати, дохід, прибуток, рентабельність та ін. Розмір витрат обчислюється для кожної альтернативи інвестування як середнє значення упродовж усього планового періоду. При цьому для деяких видів витрат необхідно враховувати їх залежність від майбутнього обсягу виробництва. Сума всіх складових витрат дає розмір витрат для кожної альтернативи
46. Динамічними є показники, які визначаються на основі значень результатів за проектом протягом всього строку реалізації проекту. Всі динамічні показники враховують фактор впливу часу. При їх розрахунку використовується техніка дисконтування. Важливим етапом цього методу є визначення ставки дисконту. З математичної точки зору, ставка дисконту - це процентна ставка, яка використовується для перерахунку майбутніх потоків доходів в єдине значення теперішньої (поточної) вартості, яка є базою для визначення ринкової вартості бізнесу
48.Інвест.проект.Основними завданнями: визначення основної мети проекту та її обґрунтування;; визначення необхідних обсягів та джерел фінансування; дослідження та врахування всіх ризиків щодо проекту; підбір виконавців (учасників) проекту, зокрема, через тендери чи конкурси; підготовка та укладання контрактів; визначення термінів виконання проекту, складання графіку його реалізації; визначення потреби у ресурсах ; складання кошторису та бюджетування проекту; забезпечення контролю та моніторингу проекту. Напрями: розробка проектно-кошторисної документації; організація фінансування інвестиційного проекту; впровадження проектів; контроль на усіх стадіях реалізації проекту. Цілі: забезпечення взаємодії учасників проекту; визначення відповідальності за прийняття рішень за проектом; забезпечення раціонального розподілу інформації за проектом; забезпечення гнучкості використання ресурсів
47. Проектний ризик – це небезпека небажаних відхилень від очікуваних станів у майбутньому, із розрахунку яких приймаються рішення в теперішньому. . Заходи протидії ризикам: розподіл ризику між учасниками проекту; заставні операції та гарантування; страхування (хеджування); лімітування; екаунтинг та ін. Види проектних ризиків: 1) Залежно від джерела виникнення: природно-кліматичні, екологічні; технічні; виробничі; економічні; ринкові; фінансові; соціальні; політичні; інноваційні, тобто ризики недосягнення очікуваних результатів наукових і інженерних розробок; регіональні, тобто ризики підприємницької діяльності з урахуванням різних країн і регіонів; галузеві, тобто специфічні ризики галузі підприємницької діяльності; ризики зловмисних дій. 2) Залежно від місця прояву: зовнішні (стосовно проекту ); внутрішні. 3) За видом виробництва: ризики основного виробництва; ризики допоміжних і обслуговуючих виробництв. 4) За тяжкістю прояву ризики , що викликають: втрачену вигоду; збиток; втрати; банкрутство. 5) За формою впливу: ризики прямих збитків; ризики непрямих збитків. 6) За можливістю страхування (захисту): ризики , що страхуються; ризики , що не страхуються. 7) За складністю: ризики часткові (локальні ); ризики системні; ризик сукупний. 8) За ступенем контролю: контрольовані ризики , яких можна уникнути або зменшити їхні шкідливі наслідки; частково контрольовані ризики; неконтрольовані ризики. 9) За інтенсивністю прояву наслідків: що швидко проявляються; що проявляються повільно. 10) За рівнем прояву: низькі; помірні; сильні; катастрофічні. 11) За ступенем передбачуваності: передбачувані з високою можливістю; передбачувані з малою можливістю; непередбачувані. 12) За регулярністю: систематичні; не систематичні. 13) За характером причин: ризики випадкових подій; ризики злочинних дій. 14) За часом прояву: ретроспективні; поточного періоду; майбутнього періоду.
49. Організаційна структура управл.реал.проекту– це склад та взаємозв’язок підрозділів управління. організаційні структури реалізації проекту поділ на: 1) Функціональна структура, яка припускає, що кожен орган управління спеціалізований на виконанні окремих функцій на всіх рівнях управління. 2)Дивізіональна форма, яка виникла у зв’язку з різким збільшенням розмірів підприємств, диверсифікованістю їх діяльності, ускладненням технологічних процесів, вона формується за регіональним, продуктовим або технологічним принципом. 3) Матрична структура, де ключовими фігурами в управлінні організаціями з даною структурою стають не керівники функціональних підрозділів, а менеджери, що очолюють виробничі підрозділи. 4) Проектна структура, де члени команди часто працюють разом, більша частина організаційних ресурсів залучена до роботи над проектом.
50.Інвестиційне проектування - це розробка комплексу технічної документації, яка містить техніко-економічне обґрунтування (креслення, пояснювальні записки, бізнес-план та інші необхідні документи) проектів. Етапи: 1)передпроектні роботи, до яких входять збір і підготовка вихідних даних та проведення наукових досліджень, необхідних для розробки проектів. 2)вишукувальні роботи, переважно, пов'язані з передплановими роботами, вибором та відведенням території під будівництво. 3)проектування об'єктів - це роботи, пов'язані зі створенням проектної документації для будівництва - текстових та графічні матеріалів,
51. Система матеріально-технічного забезпечення інвестиційного проекту містить: 1) постачання матеріальних ресурсів для реалізації проектів на стадії освоєння інвестицій; 2) оптову торгівлю технологічним обладнанням, будівельними матеріалами, конструкціями та деталями; 3) торгівлю будівельними матеріалами, конструкціями та деталями через систему будівельних бірж, торгових домів та посередницьких підприємств тощо
52.Моніторинг інв.про. Механізм проведення постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій називають моніторингом інвестиційних проектів. Принципи побудови системи моніторингу реалізації інвестиційного проекту: 1)Вибір для спостереження найбільш важливих напрямів реалізації інвестиційного проекту. 2) Побудова системи інформаційних (звітних) показників для кожного напряму реалізації інвестиційного проекту. 3) Розробка системи узагальнюючих (аналітичних) показників за кожним напряму реалізації проекту. 4) Встановлення періодичності формування звітної бази даних (інформаційних та аналітичних показників). 5) Аналіз основних причин, які призвели до відхилення фактичних результатів від передбачених. 6) Виявлення резервів та можливостей нормалізації ходу реалізації інвестиційного проекту. 7) Обґрунтування пропозицій зі зміни календарного плану та бюджету інвестиційного проекту. Методи оцінки виконання календарного плану або окремих робіт: метод простого контролю (метод «0-100»); метод детального контролю; метод «50/50»; метод етапів. Види моніторингу залежно від його виконавця: загальний; технічний; фінансовий; маркетинговий.
53. Інвестиційні ресурси – це усі види грошових та інших активів, залучених для здійснення вкладень в об’єкти інвестування. Класифікація: 1) За типом власності: власні, позикові, залучені. 2) За групами джерел стосовно підприємства: інвестиційні ресурси з внутрішніх джерел; інвестиційні ресурси із зовнішніх джерел. 3) За формою: інвестиційні ресурси у грошовій формі; інвестиційні ресурси у фінансовій формі; інвестиційні ресурси в матеріальній формі; інвестиційні ресурси в нематеріальній формі. 4) За часовим періодом залучення: інвестиційні ресурси, приваблювані на довгостроковій основі; інвестиційні ресурси, приваблювані на короткостроковій основі. 5) За національною належністю власників капіталу: інвестиційні ресурси, сформовані за рахунок вітчизняного капіталу; інвестиційні ресурси, сформовані за рахунок іноземного капіталу. 6) За цільовими напрямками використання: інвестиційні ресурси, призначені для використання в процесі реального інвестування; інвестиційні ресурси, призначені для використання в процесі фінансового інвестування. 7) За забезпеченням окремих стадій інвестиційного процесу: інвестиційні ресурси, що забезпечують передінвестиційну стадію; інвестиційні ресурси, що забезпечують інвестиційну стадію; інвестиційні ресурси, що забезпечують постінвестиційну стадію. Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів здійснюється за окремими етапами: 1) Прогнозування потреби у загальному обсязі інвестиційних ресурсів. 2) Вивчення можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел. 3) Визначення методів фінансування окремих інвестиційних програм і проектів. 4) Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів.
54. Особливості процесу формування інв. ресурсів: 1) основна вихідна умова здійснення інв. процесу. 2) зв'язок з процесом початкового накопичення капіталу. 3) можливість використання реінвестованого капіталу. 4) безпосередній зв'язок з усіма стадіями життєвого циклу п-ства. 5) безпосередній зв'язок з усіма стадіями інв. процесу. 6) неперервність процесу. 7) детермінованість і урегульованість параметрів процесу. 8) прямий зв'язок з цілями і напрямками інвестиційної стратегії підприємства. 9) зв'язок з тимчасовою перевагою власників п-ства. 10) важливіша умова забезпечення фін. стійкості п-ства. 11) високий ступінь взаємозв’язку і з досягнутою структурою капіталу на попередній стадії господарчого циклу. 12) високий ступінь взаємозв’язку і з вартістю залучення капіталу і можливостями ефективного його використання. Принципи формування інв.ресурсів: 1) облік перспектив розвитку інвестиційної діяльності п-ства. 2) забезпечення відповідності обсягів залучених інвестиційних ресурсів обсягу сформованих інвестиційних сформованих потреб. 3) забезпечення оптимальності структури інвестиційних ресурсів з позиції ефективності інвестиційної діяльності. 4) забезпечення мінімізації витрат по формуванню інвестиційних ресурсів із різних джерел. 5) забезпечення високоефективного використання інвестиційних ресурсів в процесі інвестиційної діяльності.
55. Вартість капіталу - це альтернативна вартість, тобто, дохід, який повинні принести інвестиції для того, щоб вони себе виправдали з точки зору інвестора. Вартість (або ціна) капіталу розраховується як відношення витрат з обслуговування залученого капіталу до величини цього капіталу, виражається у процентах і показує, яку суму потрібно заплатити за користування одиницею фінансових ресурсів з певного джерела, як правило, протягом року. На вартість капіталу мають вплив фактори: рівень доходності інших інвестицій; рівень ризику даного капітального вкладення; джерела фінансування. Середньозважена вартість капіталу – це середня плата п-ства за всі джерела фінансування: WASS=(E/V)*RE + (D/V)*RD (E – вартість власного капіталу, V – заг.вартість капіталу, RE – дохідність власного капіталу %, D – вартість запозиченого кап-лу, RD – сер.% ставка за банківськими кредитами %) .
59. Інвестиційна стратегія – це система вибраних довгострокових цілей і засобів їх досягнення, що реалізуються в інвестиційній діяльності підприємства. Етапи: 1) Аналіз і оцінка зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства. 2) Визначення стратегічних цілей інвестиційної діяльності. 3) Визначення інвестиційних потреб та інвестиційних можливостей підприємства. 4) Стратегічний аналіз і визначення стратегічних альтернатив. 5) Вибір інвестиційної стратегії. 6) Підготовка остаточного стратегічного плану інвестиційної діяльності. 7) Організація реалізації інвестиційної стратегії підприємства.
56. Інвестиційний менеджмент − це система принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних зі здійсненням різних аспектів інвестиційної діяльності підприємства з метою отримання доходу або прибутку в майбутньому при мінімізації витрат. Основна мета: забезпечити найефективнішу реалізацію інвестиційної стратегії суб´єктів підприємницької діяльності. Для цього необхідно розв´язати такі основні завдання: 1) забезпечити високий темп економічного розвитку суб´єктів підприємництва шляхом здійснення ефективної інвестиційної діяльності, розширення її обсягів, а також шляхом галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності. 2) забезпечити максимізацію прибутку від інвестиційної діяльності; 3) забезпечити мінімізацію інвестиційних ризиків, бо за несприятливих умов вони можуть спричинити втрату не тільки прибутків, а й частини інвестиційних капіталів; 4) забезпечити фінансову стабільність і платоспроможність суб´єктів підприємництва у процесі реалізації інвестиційних програм. 5) визначити можливі варіанти прискорення реалізації інвестиційних програм..
57. Закони інвест. менедж: 1) Закон єдності і цілісності: проявляється в організаційній і функціональній єдності управління елементами інвестиційного процесу та в єдності дії усіх ланок інвестиційного менеджменту, тобто він повинен містити всі необхідні для реалізації єдиної мети елементи і реалізовувати всі функції, необхідні для ефективного розвитку інвестиційних систем і процесів. 2) Закон збереження пропорційності й оптимальної співвідносності елементів інвестиційного менеджменту: передбачає їх функціональну і структурну відповідність можливостям, рівням, напрямам, цілям і завданням інвестиційного розвитку. 3) Закон забезпечення необхідного числа мір свободи: вимагає від системи управління не лише достатньої гнучкості володіння необхідними внутрішніми ресурсами, але і певної стійкості і жорсткості. принципів: 1) Системність, комплексність - інвестиційний менеджмент слід розглядати як комплексну систему, що забезпечує розробку управлінських рішень щодо інвестиційної діяльності. 2) Умовність кордонів - необхідність впливати не тільки на внутрішні процеси, але й зовнішні. 3) Інтегрованість з системою управління. 4) Симбіозність - взаємна пристосовність складових інвестиційного менеджменту. 5) Збереження пропорційності й оптимальної співвідносності - забезпечується певним співвідношення всіх елементів інвестиційного менеджменту і його підсистем, яке може мінятися. 6) Варіативність підходів - обґрунтування кожного рішення має враховувати можливі альтернативи. 7) Динамізм та коригованість - інвестиційний процес має особливу чутливість щодо змін. 8) Орієнтованість та узгодженість зі стратегічними цілями підприємства. 9) Емерджентність - володіє власними властивостями, яких не має жодний з його елементів. 10) Демократичний централізм - розумне раціональне поєднання централізованої і децентралізованої основ. 11) Обмеження свободи дій - ступінь свободи менеджменту під час ухвалення інвестиційних рішень значно вище ступеню свободи в ході їх реалізації. 12) Спеціалізація - об'єднання дій в групи відбувається згідно функціям інвестиційного менеджменту у відповідності з поставленими задачами. 13) Єдиноначальність і колегіальність - для кожної посадової особи має бути встановлена відповідальність за виконання визначених і точно обкреслених робіт. 14) Пріоритетність - інвестиційний менеджмент підприємства передбачає певну послідовність дій з врахуванням значущості
58. Функції інвестиц. Менедж.1) Прогнозування і планування). 2) Формування інвестиційного портфеля. 3) Реалізація інвестиційної програми. Механізм інвестиційного менеджменту − це система основних елементів, що регулюють процес розробки і реалізації інвестиційних рішень підприємства. Розрізняють: 1) Ринковий механізм регулювання інвестиційної діяльності підприємства. Формується насамперед у сфері інвестиційного ринку, а також товарного ринку у розрізі окремих їхніх сегментів. 2) Державне нормативно-правове регулювання інвестиційної діяльності підприємства. 3) Внутрішній механізм регулювання окремих аспектів інвестиційної діяльності підприємства. Механізм такого регулювання формується у межах самого підприємства, відповідно регламентуючи ті чи інші оперативні управлінські рішення з питань ефективності його інвестицій. 4) Система конкретних методів здійснення керування інвестиційною діяльністю підприємства. У процесі аналізу, планування і контролю інвестиційної діяльності підприємства використовується велика система методів, за допомогою яких досягаються необхідні результати: техніко-економічних розрахунків, балансовий, економіко-статистичний, економіко-математичний, порівняння й інші.
60. Макроекон.Регулювання інвестиційного процесу в державі здійснюється: через державну інвестиційну політику, яка визначає та підтримує пріоритетні напрями розвитку економіки; через індикативне планування певних показників і встановлення нормативів регулювання інвестиційного процесу; шляхом забезпечення належного функціонування договірно-правової системи; через порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт. Особливість державного макроекономічного регулювання полягає, по-перше, у некомерційних цілях, соціальній орієнтації, іноді в директивному (обов’язковому) характері, підтримці приватних підприємств, прямому стимулюванні їх розвитку, а, по-друге, в орієнтації на закони і принципи ринку, використанні його атрибутів, форм і методів саморегулювання виробництва й обігу продукції. Державне макроекономічне регулювання охоплює рівень галузей і сфер економіки і формується із заходів загальноекономічної дії.
61. Інвестиційний договір – це угода сторін, що регулює організаційно-економічні та правові відносини між суб’єктами інвестиційної діяльності та визначає відповідальність і права учасників угоди і юридично закріплює їх обов’язки. Предметом такого договору є інвестиції в будь-якій не забороненій законодавством України формі, а також дії, послуги тощо, що надаються (виконуються) учасниками інвестиційної діяльності та спрямовані на забезпечення вкладення інвестицій. Мета інвестиційного договору – це той безпосередній господарсько-правовий результат, якого намагаються досягти сторони в процесі його укладання та виконання. Структура: 1)преамбула (найменування договору, дата підписання, місце, повне фірмове найменування контрагента, посади, прізвища імена по-батькові осіб які укладають договір); 2) предмет договору (предмет, зобов’язання сторін за договором, ціна договору, порядок розрахунків, строки виконання сторонами своїх зобов’язань, строк дії договору, відповідальність сторін, способи забезпечення зобов’язань); 3) додаткові умови договору (підстави зміни або розривання договору в односторонньому порядку, умови конфіденційності інфи, порядок вирішення суперечок між сторонами, особливості зміни осіб за договором); 4) інші умови договору(законодавство що регулює відносини сторін, особливості узгоджень між сторонами, реквізити сторін, банківські реквізити сторін, кількість екземплярів договору, підписи сторін). Види: 1) Залежно від кількості сторін інвестиційного договору: двосторонні,багатосторонні. 2) За критерієм оплатності: оплатні, безоплатні. 3) За часом виконання: з одноразовим, з тривалим виконанням. 4) За змістом: купівлі-продажу; поставки; продажу підприємства; оренди; фінансової оренди (лізингу); підряду.
62. Тендер (торг) – це форма розміщення замовлення на виконання певних робіт, яка передбачає визначення підрядника шляхом конкурсного відбору кращої тендерної пропозиції (оферти) за критеріями, що встановлюються замовником. Учасник торгів – це особа, яка має право приймати участь у торгах, їх підготовці, проведенні та затвердженні результатів торгів. Основними учасниками торгів можуть бути: 1) Замовник 2) Організатор торгів 3) Тендерний комітет – постійний або тимчасовий орган, який створюється замовником та організатором торгів для їх проведення.. 4) Претендент – організація, фірма чи консорціум, під ім’ям якої подана заявка. 5) Інженерно-консультаційна фірма – залучається організатором торгів чи тендерним комітетом для проведення попередніх досліджень та видачі висновків про доцільність виставлення на торги конкретного об’єкту.Процедура проведення тендеру: 1) замовник публікує оголошення про тендер, в якому обов’язково зазначається: найменування та юридична адреса замовника; опис предмета тендеру, у тому числі необхідні його технічні та інші параметри, перелік критеріїв, що висуваються замовником під час оцінки тендерних пропозицій; строки та місце подання попередньої тендерної пропозиції. 2) претенденти формують заявки на участь в тендері. 3) організатор розсилає тендерну документацію потенційним учасникам. 4) учасники подають попередні тендерні пропозиції без зазначення ціни. 5) попередній відбір виконавців по зазначених критеріях. 6) виконавці, попередні пропозиції яких не було відхилено, подають остаточні тендерні пропозиції із зазначенням ціни.7) визначення найкращої оферти і формування акцепту (прийняття пропозиції). 8) публічне повідомлення результатів тендеру (протягом тижня після проведення тендеру). 9) укладення договору з обраним виконавцем (протягом 14 робочих днів). У разі відмови виконавця, тендерну пропозицію якого було акцептовано, підписати договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації замовник повторно визначає найкращу тендерну пропозицію з тих, строк дії яких ще не минув, за винятком тих пропозицій, які було попередньо відхилено.