Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 11. Специфіка вживання дієслівних форм у ділових паперах.
1. Правила творення та вживання особових, часових форм, вибір способу і форми дієслова залежно від характеру документа.
2. Творення і вживання дієприкметників.
3. Використання дієприслівників, дієслівних форм на но-, то- у діловому тексті.
Література: 1, 182-200; 5, с. 202-211;7,108-118.
1. Правила творення та вживання особових, часових форм, вибір способу і форми дієслова залежно від характеру документа.
Дієслово - це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан і виражає це значення в граматичних категоріях виду, стану, способу, часу, особи (роду), числа.
Дієслово як частина мови має п'ять основних граматичних форм: інфінітив, власне дієслово, дієприкметник, дієприслівник, дієслівні форми на но-, то-.
Інфінітив - це початкова форма дієслова, яка називає дію безвідносно до діючої особи, часу, способу та стану.
У системі ділового мовлення вживають, звичайно, неозначену форму дієслова із формантом -ти (паралельна форма на -ть поширена в розмовному та художньому стилях).
Часто в ролі головного члена речення інфінітив виступає самостійно або в складі стійкого словосполучення, виражаючи модальне значення повинності, напр.: Провести конференцію 5 травня; Ввести в дію з часу прийняття.
Форму інфінітива доконаного виду використовують в ухвальній частині ряду документів, зокрема протоколу, наказу, розпорядження тощо, для вираження наказовості, напр.: затвердити на посаді; взяти інформацію до відома: допустити до участі в конкурсі; позбавити пільг; встановити доплату в розмірі...; вважати увалу зборів трудового колективу недійсною; запропонувати ректорові кандидатуру ... для ...; вважати таким, що обраний за конкурсом.
Власне дієслова - це дієвідмінювані, або особово-часові та особово-способові, форми, які є основними і типовими формами дієслова і найповніше подають його граматичні ознаки.
Зміна дієслів за особами, часами і числами називається дієвідмінюванням.За типом відмінювання дієслова поділяються на дієслова 1-ої і 2-ої дієвідмін. Практично 1-а і 2-а дієвідміни поділяються за закінченням 3-ої особи множини теперішнього часу, тобто до 1-ої дієвідміни належать дієслова, які у 3-ії особі множини мають закінчення -уть, -ють (думають, хочуть, переживають), до 2-ої дієвідміни- закінчення -ать, -ять (сушать, варять).
Голосні звуки [е], [є] та [и] (ї) в закінченнях дієслів, за якими розрізняються дієвідміни, називають тематичними голосними (шиєш, шиємо; стоїш, стоїмо).
До 1-ої дієвідміни належать дієслова:
До 2-ої дієвідміни належать дієслова:
Окрему групу складають дієслова їсти, бути, дати і вісти (в сучасній мові вживається лише з префіксами: розповісти, відповісти та ін.):
Від дієслова бути вживається лише форма є (втім, інколи в поетичній мові зустрічаються єсть- для першої і третьої особи однини, а також суть- для третьої особи множини)
У текстах ділового спрямування (інструкції, статути тощо) часто використовують безособові дієслова, утворені від особових за допомогою постфікса -ся, з метою констатації факту, напр.: не дозволяється, (категорично) забороняється; не допускається.
У діловому мовленні поширені дієслова теперішнього часу із значенням позачасовості - теперішній постійний, виражені формами 1 -ої особи множини, 3-ої особи однини та множини, напр.: вважаємо за доцільне звернутися до ректора університету з пропозицією відкликати...; рівень інфляції становить; банк впроваджує нові форми роботи з клієнтами; допускають до участі в конкурсі осіб... .Теперішній час може вживатися в значенні майбутнього, якщо треба підкреслити обов'язковість виконання дії, напр.: Нарада розпочинається об 11 годині!
Майбутній час представляють дієслова доконаного виду (проста форма) або недоконаного виду (складена форма), напр.: Форум відбудеться у вересні; На засіданні вченої ради буде доповідати завідувач кафедри.
У більшості випадків надають перевагу активній конструкції. Це відбувається навіть тоді, коли реальний суб'єкт мислиться неозначено, напр.: Грошові доходи (витрати) оцінюють за такими статтями; Розрізняють такі нормативи питомих капітальних вкладень.
Використання дієслів пасивного стану пов'язано з потребою акцентувати увагу на об'єкті, а не на дії, напр.: Нормативи встановлюються банком. Однак зловживати такими структурами не варто.
2. Творення і вживання дієприкметників.
Дієприкметник – це форма дієслова, яка має ознаки і прикметника, і дієслова, бо позначає ознаку предмета, явища, іншої ознаки за дією: написаний твір (то, якого написали), пропущена буква (та, яку пропустили), керований механізм (той, яким керують).
В українській мові існують дієприкметники активні й пасивні.
Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від незначної кількості дієслів за допомогою суфіксів -ач (-яч), -уч (-юч): правлячий, киплячий.
В сучасній українській мові такі форми дуже рідко вживаються.
Наприклад: правлячий клан, зростаюче безробіття, кипляча вода, віруюча людина, квітучий сад тощо.
При перекладі з російської мови активні дієприкметники, як правило передаються в українській мові підрядними означальними реченнями або іменниками:
|
вступающий |
який (що) вступає, вступник |
|
ведущий |
який (що) веде, провідний |
|
движущийся |
який (що) рухається, рухомий |
|
заведующий |
який (що) завідує, завідувач |
|
начинающий |
який (що) починає, початківець |
|
служащий |
який (що) служить, службовець |
|
соединяющий |
який (що)з’єднує, сполучний, з’єднувальний |
|
соответствующий |
який (що) відповідає, відповідний, дійсний |
|
учащийся |
який (що) вчиться, учень |
|
окружающий |
який (що)оточує, навколишній |
Часто трапляються помилки при перекладі російського слова СЛЕДУЮЩИЙ. Дієприкметник СЛЕДУЮЩИЙ відповідно до певного значення передається в укр. мові по-різному:
|
следующий через станцию поезд |
поїзд, що проходить через станцію |
|
следующий советам врача пациент |
пацієнт, який (що) слухає порад лікаря, виконує поради лікаря, прислухається до порад лікаря |
|
следующие из сказанного выводы |
висновки, що (які) випливають зі сказаного |
ПРИКМЕТНИК СЛЕДУЮЩИЙ має такі українські відповідники: наступний, дальший, другий, такий
|
в следующий раз |
наступного разу |
|
на следующий день |
наступного (другого) дня, на другий день |
|
следующим выступает |
далі виступає |
|
вызываются следующие лица |
викликаються такі особи |
|
следущим образим |
так, таким чином, у такий спосіб |
Активні дієприкметники минулого часу утворюються за допомогою суфікса
-л: дозрілий, загорілий, зарослий.
Дієприкметники з суфіксом -ш,( -вш ) в сучасній українській мові не вживаються. Як правило, ці дієприкметники замінюються описовими формами:
|
помогавший нам |
той, що (хто) допомагав нам |
|
закончивший университет |
той, що (хто) закінчив університет |
|
победивший на конкурсе |
той, що (хто) переміг на конкурсі, переможець конкурсу |
|
вспыхнувший от гнева |
той, що (хто) спалахнув від гніву |
Найбільш широко представлені в українській мові пасивні дієприкметники минулого часу, які творяться за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -т-: записаний, повернений, повернутий, зірваний, зігрітий.
Дієслова з основами на -НУ, або -О можуть утворювати паралельні форми: кинутий і кинений, колотий і колений, молотий і мелений, стиснутий і стиснений, повернутий і повернений тощо.
Російські пасивні дієприкм. Теперішнього часу (ведомый, употребляемый) при перекладі на українську мову передаються описовими конструкціями або дієприкметниками Минулого часу:
|
ведомый |
ведений |
|
гонимый |
гнаний |
|
желаемый |
бажаний |
|
записываемый |
записуваний |
|
освещаемый |
освітлюваний |
|
пережываемый |
який переживається |
|
употребляемый |
вживаний |
|
применяемый |
застосовуваний |
|
создаваемый |
який створюється, створюваний |
|
иполняемый |
виконуваний, який виконується |
|
принимаемый |
який приймається |
При відтворюванні російських дієприкметників українською мовою не слід зловживати описовими зворотами. Милозвучність і органічність перекладу досягається використанням різних засобів мови.
3. Використання дієприслівників, дієслівних форм на но-, то- у діловому тексті.
Дієприслівник –– це форма дієслова, яка означає додаткову, другорядну дію порівняно з основною. Це незмінна форма дієслова, яка відповідає на питання ЩО роблячи? Що зробивши?
В українській мові існують дієприслівники доконаного і недоконаного виду.
Дієприслівники недоконаного виду творяться за допомогою суфіксів УЧИ, -ЮЧИ, -АЧИ, -ЯЧИ: висвистуючи, пишучи, вірячи, лежачи.
Форми із суфіксом -а (-я): лежа, сидя, стоя, ходя для сучасної української мови є ненормативними.
Дія, виражена дієприслівником, повинна виконуватись тим самим суб’єктом, що й основна дія, виражена присудком: Закінчивши університет, я поїхав працювати за направленням в іншу область.(Я закінчив і я поїхав). Читаючи книгу, Олег робив записи в зошиті. (Олег читав і Олег робив записи).
Якщо дія, виражена дієприслівником, стосується іншого суб’єкта, то дієприслівник чи дієприслівниковий зворот вжиті неправильно: Закінчивши університет, мене направили на роботу в іншу область. (Я закінчив університет, мене направили).
Дієприслівники доконаного виду утворюються за допомогою суфікса -вши (-ши): прочитавши, приготувавши, зробивши, принісши, перемігши.
Дієприслівник означає додаткову дію до дієслів-присудків (працював, щось наспівуючи). Дія, виражена дієприслівником, повинна виконуватись тим самим суб’єктом, що й основна дія, виражена присудком:
Закінчивши університет, я поїхав працювати за направленням в іншу область.(Я закінчив і я поїхав).
Читаючи книгу, Олег робив записи в зошиті. (Олег читав і Олег робив записи).
Якщо дія, виражена дієприслівником, стосується іншого суб’єкта, то дієприслівник чи дієприслівниковий зворот вжиті неправильно:
Речення, в яких суб’єкти дій, виражених дієприслівником і присудком, не збігаються, є порушенням норми:
Закінчивши університет, мене направили на роботу в іншу область. (Я закінчив університет, мене направили).
Отже дія, що виражається дієприслівником, обов’язково повинна стосуватися підмета,
Туристський автобус, петляючи між поліських лісів, вискочив на широку луку. Автобус петляв і автобус вискочив.
Відпочиваючи тут, мені все надзвичайно сподобалось.
Порушенням норми є також речення, у яких дієприслівник приєднаний до пасивної конструкції:
Працюючи тиждень, ремонт був завершений.
У безособовому реченні дієприслівник може вживатися тільки у тому випадку, якщо у складі присудка є інфінітив:
Будували нову хату і біля неї обов’язково висаджували калину, щоб восени, вставляючи подвійні вікна, можна було покласти між шибами пучки червоних грон.
В інших випадках уживання дієприслівника в безособових реченнях не відповідає нормі:
Вивчаючи економіку, у нас не було ніяких проблем. Правильно: Вивчаючи економіку, я не мав ніяких проблем.
Предикативні форми на -но, -то — це незмінні форми дієслова, що виступають головним членом (присудком) у безособових реченнях.
За своєю семантикою та використанням форми на -но, -то становлять специфіку української мови, яка вирізняє її з-поміж інших слов'янських мов.
Утворюються вони від основи пасивних дієприкметників за допомогою суфікса -о, напр.: завершений) —» завершен-о, написан(ий) —» написан-о, здобут(ий) —> здобут-о. Саме ці форми вживають замість пасивних дієприкметників, якщо хочуть наголосити на дії, а не на ознаці, пор.: Запрошення розіслано вчасно замість Запрошення розіслані вчасно.
Особливого звучання набувають предикативні форми на -но, -то в текстах художньої літератури, напр.: Все розтрачено, розгублено,
Бо воно було людьми
Не шановано, не люблено (Олександр Олесь).
Виражаючи значення результативного стану, що є наслідком виконаної дії, такі форми дієслова зосереджують в собі „усю силу вислову", їх використовують на останньому етапі пасивізації" суб'єкта дії двоскладних речень, пор.: Адміністрація виплатила заборгованість —> Заборгованість виплачена (адміністрацією) —> Заборгованість виплачено.
За характером своєї семантики виражають дію перехідну, минулу, пасивну. Однак можуть передавати значення майбутньої дії за допомогою допоміжного дієслова бути, напр.: Роботу буде завершено вчасно.
Як правило, безособові дієслівні форми на -но, -то вживають у значенні „хтось щось зробив", напр.: Роботу завершено (хтось завершив); Лист відправлено (хтось відправив). Рідко їх використовують стосовно явищ природи, напр.: Поля затоплено (вода затопила).
Слід пам'ятати, що форми на -но, -то в українській мові є безособовими і не можуть мати при собі навіть пасивного суб'єкта, вираженого формою орудного відмінка, типу Нами проаналізовано, а треба У роботі проаналізовано.
Типовими порушеннями нормативності вживання дієслівних форм є:
1) неправильне утворення особових форм дієслова: троянди колють (а не колять), все люди бачать (а не бачуть);
2) неправильне утворення наказового способу дієслова: зробімо перерву (а не давайте зробимо перерву);
3) уживання неозначеної форми дієслова на -ть у документах: пропонувати, виступати (а не пропонувать, виступать);
4) уживання розмовних (калькованих) дієслівних форм теперішнього часу в офіційно-діловому стилі: носить, робить (а не носе, робе);
5) уживання форм давньоминулого часу в офіційно-діловому та науковому стилях: я виконав (а не я виконав був), пропозицію узгодили (а не пропозицію узгодили були), повідомлення надійшло (а не повідомлення надійшло було);
6) неправильне поєднання дієслова з числівниками сто, тисяча, мільйон, мільярд: витрачено сто гривень (а не витрачені сто гривень);
7) неправильне поєднання дієслова-присудка зі словами разом, спільно: дирекція заводу спільно із профкомом розглянула...(а не розглянули). Але без слів разом, спільно дієслово вживається в множині: Адміністрація школи та міськво розглянули...;
8) уживання віддієслівних іменників на -ння, які потрібно замінювати дієприслівниковими зворотами: Читаючи цей проект, я зауважив (а не При читанні цього проекту, я зауважив);
9) порушення норм уживання форм залежного слова: свідчити про факти (а не свідчити факти), дякувати слухачам (а не дякувати слухачів);
10) уживання зворотних дієслів: Я прошу вибачення чи вибачте мені за те, що спізнився (а не я вибачаюся за спізнення); Цю дитину розшукує міліція (а не Ця дитина розшукується міліцією);
11) неправильне вживання форм іменників при перехідних дієсловах: купити молока (а не купити молоко), не написати листа (а не не написати лист);
12) уживання пасивних конструкцій: Наш клас достроково виконав завдання (а не Завдання було достроково виконане нашим класом);
13) уживання ненормативних форм дієприкметників та дієприслівників, які слід замінювати іменниками, іменниками із прийменниками (описова конструкція), дієсловами: довкілля / навколишнє середовище (а не оточуюче середовище); обізнаний учень / учень, який добре знає (а не знаючий учень).
Примітка. 1. Існує дві форми поєднання дієслів із числівниками: Шість бригад не виконало (не виконали) плану. Але: Не виконало плану шість бригад (непрямий порядок слів). Двоє студентів пішло до їдальні (пішли разом). Двоє студентів пішли до їдальні (кожен пішов окремо). 2. У науковому та офіційно-діловому стилях надають перевагу складеним формам дієслів недоконаного виду в майбутньому часі: будемо працювати сьогодні, а завтра будемо відпочивати (а не працюватимемо сьогодні, а завтра відпочиватимемо).
PAGE 9