Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Тема 11 Специфіка вживання дієслівних форм у ділових паперах

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 6.11.2024

Тема 11. Специфіка вживання дієслівних форм у ділових паперах.

1. Правила творення та вживання особових, часових форм, вибір способу і форми дієслова залежно від характеру документа.

2. Творення і вживання дієприкметників.

3. Використання дієприслівників, дієслівних форм на но-, то- у діловому тексті.

Література: 1, 182-200; 5, с. 202-211;7,108-118.

1. Правила творення та вживання особових, часових форм, вибір способу і форми дієслова залежно від характеру документа.

Дієслово - це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан і виражає це значення в граматичних категоріях виду, стану, способу, часу, особи (роду), числа.

Дієслово як частина мови має п'ять основних граматичних форм: інфінітив, власне дієслово, дієприкметник, дієприслівник, дієслівні форми на но-, то-.

Інфінітив - це початкова форма дієслова, яка називає дію безвідносно до діючої особи, часу, способу та стану.

У системі ділового мовлення вживають, звичайно, неозначену форму дієслова із формантом -ти (паралельна форма на -ть поширена в розмовному та художньому стилях).

Часто в ролі головного члена речення інфінітив виступає самостійно або в складі стійкого словосполучення, виражаючи модальне значення повинності, напр.: Провести конференцію 5 травня; Ввести в дію з часу прийняття.

Форму інфінітива доконаного виду використовують в ухвальній частині ряду документів, зокрема протоколу, наказу, розпорядження тощо, для вираження наказовості, напр.: затвердити на посаді; взяти інформацію до відома: допустити до участі в конкурсі; позбавити пільг; встановити доплату в розмірі...; вважати увалу зборів трудового колективу недійсною; запропонувати ректорові кандидатуру ... для ...; вважати таким, що обраний за конкурсом.

Власне дієслова - це дієвідмінювані, або особово-часові та особово-способові, форми, які є основними і типовими формами дієслова і найповніше подають його граматичні ознаки.

Зміна дієслів за особами, часами і числами називається дієвідмінюванням.За типом відмінювання дієслова поділяються на дієслова 1-ої і 2-ої дієвідмін. Практично 1-а і 2-а дієвідміни поділяються за закінченням 3-ої особи множини теперішнього часу, тобто до 1-ої дієвідміни належать дієслова, які у 3-ії особі множини мають закінчення -уть, -ють (думають, хочуть, переживають), до 2-ої дієвідміни- закінчення -ать, -ять (сушать, варять).

Голосні звуки [е], [є] та [и] (ї) в закінченнях дієслів, за якими розрізняються дієвідміни, називають тематичними голосними (шиєш, шиємо; стоїш, стоїмо).

До 1-ої дієвідміни належать дієслова:

  •  з основою на -оро-, -оло- (полоти, бороти, колоти);
  •  з односкладовою основою (бити, лити, пити);
  •  з суфіксами -ува-, -ну-, -і-, -а-, які в особових формах не випадають (крикнути, грати, перезимувати);
  •  з основою на приголосний (берегти, могти, нести);
  •  дієслова іржати, ревіти, сопіти, гудіти, хотіти.

До 2-ої дієвідміни належать дієслова:

  •  з суфіксом -а- після шиплячих та [й], який випадає в особових формах (стояти, лежачи);
  •  з суфіксами -и-, -і- (-ї-)-, які в особових формах випадають (клеїти, сидіти);
  •  дієслова бігти, спати.

Окрему групу складають дієслова їсти, бути, дати і вісти (в сучасній мові вживається лише з префіксами: розповісти, відповісти та ін.):

Від дієслова бути вживається лише форма є (втім, інколи в поетичній мові зустрічаються єсть- для першої і третьої особи однини, а також суть- для третьої особи множини)

У текстах ділового спрямування (інструкції, статути тощо) часто використовують безособові дієслова, утворені від особових за допомогою постфікса -ся, з метою констатації факту, напр.: не дозволяється, (категорично) забороняється; не допускається.

У діловому мовленні поширені дієслова теперішнього часу із значенням позачасовості - теперішній постійний, виражені формами 1 -ої особи множини, 3-ої особи однини та множини, напр.: вважаємо за доцільне звернутися до ректора університету з пропозицією відкликати...; рівень інфляції становить; банк впроваджує нові форми роботи з клієнтами; допускають до участі в конкурсі осіб... .Теперішній час може вживатися в значенні майбутнього, якщо треба підкреслити обов'язковість виконання дії, напр.: Нарада розпочинається об 11 годині!

Майбутній час представляють дієслова доконаного виду (проста форма) або недоконаного виду (складена форма), напр.: Форум відбудеться у вересні; На засіданні вченої ради буде доповідати завідувач кафедри.

У більшості випадків надають перевагу активній конструкції. Це відбувається навіть тоді, коли реальний суб'єкт мислиться неозначено, напр.: Грошові доходи (витрати) оцінюють за такими статтями; Розрізняють такі нормативи питомих капітальних вкладень.

Використання дієслів пасивного стану пов'язано з потребою акцентувати увагу на об'єкті, а не на дії, напр.: Нормативи встановлюються банком. Однак зловживати такими структурами не варто.

2. Творення і вживання дієприкметників.

Дієприкметник – це форма дієслова, яка має ознаки і прикметника, і дієслова, бо позначає ознаку предмета, явища, іншої ознаки за дією: написаний твір (то, якого написали), пропущена буква (та, яку пропустили), керований механізм (той, яким керують).

В українській мові існують дієприкметники активні й пасивні.

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від незначної кількості дієслів за допомогою суфіксів -ач (-яч), -уч (-юч): правлячий, киплячий.

В сучасній українській мові такі форми дуже рідко вживаються.

Наприклад: правлячий клан, зростаюче безробіття, кипляча вода, віруюча людина, квітучий сад тощо.

При перекладі з російської мови активні дієприкметники, як правило передаються в українській мові підрядними означальними реченнями або іменниками:  

вступающий

який (що) вступає, вступник

ведущий

який (що) веде, провідний

движущийся

який (що) рухається, рухомий

заведующий

який (що) завідує, завідувач

начинающий

який (що) починає, початківець

служащий

який (що) служить, службовець

соединяющий

який (що)з’єднує, сполучний, з’єднувальний

соответствующий

який (що) відповідає, відповідний, дійсний

учащийся

який (що) вчиться, учень

окружающий

який (що)оточує, навколишній

Часто трапляються помилки при перекладі російського слова СЛЕДУЮЩИЙ. Дієприкметник СЛЕДУЮЩИЙ відповідно до певного значення передається в укр. мові по-різному:

следующий через станцию поезд

поїзд, що проходить через станцію

следующий советам врача пациент

пацієнт, який (що) слухає порад лікаря, виконує поради лікаря, прислухається до порад лікаря

следующие из сказанного выводы

висновки, що (які) випливають зі сказаного

ПРИКМЕТНИК СЛЕДУЮЩИЙ має такі українські відповідники: наступний, дальший, другий, такий

в следующий раз

наступного разу

на следующий день

наступного (другого) дня, на другий день

следующим выступает

далі виступає

вызываются следующие лица

викликаються такі особи

следущим образим

так, таким чином, у такий спосіб

Активні дієприкметники минулого часу утворюються за допомогою суфікса

: дозрілий, загорілий, зарослий.

Дієприкметники з суфіксом -ш,( -вш ) в сучасній українській мові не вживаються. Як правило, ці дієприкметники замінюються описовими формами:

помогавший нам

той, що (хто) допомагав нам

закончивший университет

той, що (хто) закінчив університет

победивший на конкурсе

той, що (хто) переміг на конкурсі, переможець конкурсу

вспыхнувший от гнева

той, що (хто) спалахнув від гніву

Найбільш широко представлені в українській мові пасивні дієприкметники минулого часу, які творяться за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -т-: записаний, повернений, повернутий, зірваний, зігрітий.

 Дієслова з основами на -НУ, або -О можуть утворювати паралельні форми: кинутий і кинений, колотий і колений, молотий і мелений, стиснутий і стиснений, повернутий і повернений тощо.

Російські пасивні дієприкм. Теперішнього часу (ведомый, употребляемый) при перекладі на українську мову передаються описовими конструкціями або дієприкметниками Минулого часу:

ведомый

ведений

гонимый

гнаний

желаемый

бажаний

записываемый

записуваний

освещаемый

освітлюваний

пережываемый

який переживається

употребляемый

вживаний

применяемый

застосовуваний

создаваемый

який створюється, створюваний

иполняемый

виконуваний, який виконується

принимаемый

який приймається

При відтворюванні російських дієприкметників українською мовою не слід зловживати  описовими зворотами. Милозвучність і органічність перекладу досягається використанням різних засобів мови.

3. Використання дієприслівників, дієслівних форм на но-, то- у діловому тексті.

Дієприслівник –– це форма дієслова, яка означає додаткову, другорядну дію порівняно з основною. Це незмінна форма дієслова, яка відповідає на питання ЩО роблячи? Що зробивши?

В українській мові існують дієприслівники доконаного і недоконаного виду.

Дієприслівники недоконаного виду творяться за допомогою суфіксів УЧИ, -ЮЧИ, -АЧИ, -ЯЧИ: висвистуючи, пишучи, вірячи, лежачи.

Форми із суфіксом -а (-я): лежа, сидя, стоя, ходя для сучасної української мови є ненормативними.

Дія, виражена дієприслівником, повинна виконуватись тим самим суб’єктом, що й основна дія, виражена присудком: Закінчивши університет, я поїхав працювати за направленням в іншу область.(Я закінчив і я поїхав). Читаючи книгу, Олег робив записи в зошиті. (Олег читав і Олег робив записи).

 Якщо дія, виражена дієприслівником, стосується іншого суб’єкта, то дієприслівник чи дієприслівниковий зворот вжиті неправильно: Закінчивши університет, мене направили на роботу в іншу область. (Я закінчив університет, мене направили).

Дієприслівники доконаного виду утворюються за допомогою суфікса -вши (-ши): прочитавши, приготувавши, зробивши, принісши, перемігши.

Дієприслівник означає додаткову дію до дієслів-присудків (працював, щось наспівуючи). Дія, виражена дієприслівником, повинна виконуватись тим самим суб’єктом, що й основна дія, виражена присудком:

Закінчивши університет, я поїхав працювати за направленням в іншу область.(Я закінчив і я поїхав).

Читаючи книгу, Олег робив записи в зошиті. (Олег читав і Олег робив записи).

Якщо дія, виражена дієприслівником, стосується іншого суб’єкта, то дієприслівник чи дієприслівниковий зворот вжиті неправильно:

Речення, в яких суб’єкти дій, виражених дієприслівником і присудком, не збігаються, є порушенням норми:

Закінчивши університет, мене направили на роботу в іншу область. (Я закінчив університет, мене направили).

Отже дія, що виражається  дієприслівником, обов’язково повинна стосуватися підмета, 

Туристський автобус, петляючи між поліських лісів, вискочив на широку луку. Автобус петляв і автобус вискочив.

Відпочиваючи тут, мені все надзвичайно сподобалось.

Порушенням норми є також речення, у яких дієприслівник приєднаний до пасивної конструкції:

Працюючи тиждень, ремонт був завершений.

У безособовому реченні дієприслівник може вживатися тільки у тому випадку, якщо у складі присудка є інфінітив:

Будували нову хату і біля неї обов’язково висаджували калину, щоб восени, вставляючи подвійні вікна, можна було покласти  між шибами пучки червоних грон.

В інших випадках  уживання дієприслівника в безособових реченнях  не відповідає нормі:

Вивчаючи економіку, у нас не було ніяких проблем. Правильно: Вивчаючи економіку, я не мав ніяких проблем.

Предикативні форми на -но, -то — це незмінні форми дієслова, що виступають головним членом (присудком) у безособових реченнях.

За своєю семантикою та використанням форми на -но, -то становлять специфіку української мови, яка вирізняє її з-поміж інших слов'янських мов.

Утворюються вони від основи пасивних дієприкметників за допомогою суфікса -о, напр.: завершений) —» завершен-о, написан(ий) —» написан-о, здобут(ий) —> здобут-о. Саме ці форми вживають замість пасивних дієприкметників, якщо хочуть наголосити на дії, а не на ознаці, пор.: Запрошення розіслано вчасно замість Запрошення розіслані вчасно.

Особливого звучання набувають предикативні форми на -но, -то в текстах художньої літератури, напр.: Все розтрачено, розгублено,

Бо воно було людьми

Не шановано, не люблено (Олександр Олесь).

Виражаючи значення результативного стану, що є наслідком виконаної дії, такі форми дієслова зосереджують в собі „усю силу вислову", їх використовують на останньому етапі пасивізації" суб'єкта дії двоскладних речень, пор.: Адміністрація виплатила заборгованість —> Заборгованість виплачена (адміністрацією) —> Заборгованість виплачено.

За характером своєї семантики виражають дію перехідну, минулу, пасивну. Однак можуть передавати значення майбутньої дії за допомогою допоміжного дієслова бути, напр.: Роботу буде завершено вчасно.

Як правило, безособові дієслівні форми на -но, -то вживають у значенні „хтось щось зробив", напр.: Роботу завершено (хтось завершив); Лист відправлено (хтось відправив). Рідко їх використовують стосовно явищ природи, напр.: Поля затоплено (вода затопила).

Слід пам'ятати, що форми на -но, -то в українській мові є безособовими і не можуть мати при собі навіть пасивного суб'єкта, вираженого формою орудного відмінка, типу Нами проаналізовано, а треба У роботі проаналізовано.

Типовими порушеннями нормативності вживання дієслівних форм є:

1) неправильне утворення особових форм дієслова: троянди колють (а не колять), все люди бачать (а не бачуть);

2) неправильне утворення наказового способу дієслова: зробімо перерву (а не давайте зробимо перерву);

3) уживання неозначеної форми дієслова на -ть у документах: пропонувати, виступати (а не пропонувать, виступать);

4) уживання розмовних (калькованих) дієслівних форм теперішнього часу в офіційно-діловому стилі: носить, робить (а не носе, робе);

5) уживання форм давньоминулого часу в офіційно-діловому та науковому стилях: я виконав (а не я виконав був), пропозицію узгодили (а не пропозицію узгодили були), повідомлення надійшло (а не повідомлення надійшло було);

6) неправильне поєднання дієслова з числівниками сто, тисяча, мільйон, мільярд: витрачено сто гривень (а не витрачені сто гривень);

7) неправильне поєднання дієслова-присудка зі словами разом, спільно: дирекція заводу спільно із профкомом розглянула...(а не розглянули). Але без слів разом, спільно дієслово вживається в множині: Адміністрація школи та міськво розглянули...;

8) уживання віддієслівних іменників на -ння, які потрібно замінювати дієприслівниковими зворотами: Читаючи цей проект, я зауважив (а не При читанні цього проекту, я зауважив);

9)  порушення норм уживання форм залежного слова: свідчити про факти (а не свідчити факти), дякувати слухачам (а не дякувати слухачів);

10) уживання зворотних дієслів: Я прошу вибачення чи вибачте мені за те, що спізнився (а не я вибачаюся за спізнення); Цю дитину розшукує міліція (а не Ця дитина розшукується міліцією);

11) неправильне вживання форм іменників при перехідних дієсловах: купити молока (а не купити молоко), не написати листа (а не не написати лист);

12) уживання пасивних конструкцій: Наш клас достроково виконав завдання (а не Завдання було достроково виконане нашим класом);

13) уживання ненормативних форм дієприкметників та дієприслівників, які слід замінювати іменниками, іменниками із прийменниками (описова конструкція), дієсловами: довкілля / навколишнє середовище (а не оточуюче середовище); обізнаний учень / учень, який добре знає (а не знаючий учень).

Примітка. 1. Існує дві форми поєднання дієслів із числівниками: Шість бригад не виконало (не виконали) плану. Але: Не виконало плану шість бригад (непрямий порядок слів). Двоє студентів пішло до їдальні (пішли разом). Двоє студентів пішли до їдальні (кожен пішов окремо). 2. У науковому та офіційно-діловому стилях надають перевагу складеним формам дієслів недоконаного виду в майбутньому часі: будемо працювати сьогодні, а завтра будемо відпочивати (а не працюватимемо сьогодні, а завтра відпочиватимемо).

PAGE  9




1. Курсовая работа- Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности компании
2. Сущность, функции и роль денег в экономике
3. Эндогенная интоксикация
4. а когда речь шла о двух предметах или лицах причем количество могло быть и не указано- т' грамот' Новгор
5. Место юридической науки в системе научных знаний Все науки можно разделить на 3 ряда- естественные гумани.html
6. ЧЕЛОВЕК ПОД ДОЖДЕМ ориентирована на диагностику силы Эго человека его способности преодолевать небла
7. небречь Она обладает массой и способностью взаимодействовать с другими материальными точками
8. 31 18.html
9. марта пойти на интенсив; Заработать к концу года 500000 рублей чистыми; Помочь финансово всем нуждающимся
10. Предмет, методология и периодизация истории политических учений
11. правовой реформе
12. Тема 12 Логика речи Вопросов по этой теме на зачете НЕ БУДЕТ Тема 13
13. Возбуждение уголовного дела как стадия уголовного процесса
14. на тему РОЗРОБКА КОНСТРУКЦІЇ ТА РОЗРАХУНОК АЕРОДИНАМІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ ПОБУТОВОГО ПОРОХОТЯГА Розробит
15. Финансовая политика Республики Беларусь на современном этапе
16. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Київ ~
17. Базовый процесс обработки вызовов
18. Выбор материала труб
19. Об утверждении положения об условиях труда рабочих и служащих занятых на работах в лесной промышленности
20. Тема 1 Персонал как объект управления концепция принципы и методы управления персоналом