Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Волинець Владислав Володимирович
Кучма Ольга Леонідівна
Тема: Поняття соціального забезпечення, функції, роль та значення у суспільстві
Поняття соціального забезпечення та його основні ознаки
Право на соціальне забезпечення посідає важливе місце серед інших соціальних прав людини. Цілі соціальної держави – це максимальне задоволення постійно зростаючих матеріальних і духовних потреб членів суспільства, підвищення рівня життя, зниження соціальної нерівності, забезпечення загальної доступності основних соціальних благ, медичне і соціальне обслуговування та ін.
Розподілення суспільних благ
На даний час право на соціальне забезпечення визнається центральним і найбільш проблематичним серед усіх конституційних прав. Недостатньо лише юридичних механізмів.
Відображено:
Загальна декларація прав людини
Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права
Європейська соціальна хартія (1998)
Європейський кодекс соціального забезпечення (1964)
Ст.46 КУ – право на соціальний захист. Забезпечується:
Загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків
Наявністю бюджетних та позабюджетних фондів фінансування
Створенням мережі державним та недержавним закладів щодо догляду за непрацездатними.
Право на соціальний захист – це гарантовані державою і передбачені законодавством певні можливості людини отримати від держави та інших суб’єктів в умовах і в порядку, передбачених законодавством, матеріальну підтримку та соціальні послуги в разі настання соціальних ризиків.
Соціальний захист є ширшим, ніж соціальне забезпечення.
Ознаки соціального захисту в Україні:
Конституційне закріплення права громадян на соціальний захист
Створення державних гарантій соціального захисту
Закріплення в законодавстві переліку соціальних ризиків, які є підставою для надання соціального захисту
Закріплення на законодавчому рівні видів соціального забезпечення (пенсії, соціальні допомоги та послуги)
Створення розгалуженої мережі соціальних установ і закладів, які надають соціальні послуги.
Предмет ПСЗ
Вперше обґрунтував самостійність галузі ПСЗ у 1966 р. Андрєєв В.С.
Предмет ПСЗ – це система суспільних відносин по задоволенню першочергових та найнеобхідніших потреб тих громадян та членів їх сімей, які з об’єктивних поважних причин опинилися в складних життєвих обставинах, шляхом надання їм матеріального забезпечення чи допомоги в різних організаційно-правових формах.
Відносини:
Соцстрах
Пенсійне страхування
Забезпечення громадян допомогами
Соціальні послуги і медична допомога.
Поділяються на матеріальні, процедурні і процесуальні. Матеріальні – з приводу матеріального забезпечення. Процедурні – при встановленні юридичних фактів, які необхідні для СЗ. Процесуальні – при вирішенні спорів.
Метод ПСЗ
Ознаки:
Поєднання імперативного і диспозитивного способів правового регулювання. Імперативний – суб’єкти ПСЗ, право особи на соцзахист, перелік соціальних ризиків, обов’язкові страхові внески та їх розміри, умови надання соціальних послуг, відповідальність
Поєднання національного, локального і регіонального правового регулювання
Застосування спеціально дозволеного типу правового регулювання (дозволено лише те, що прямо зазначено в законі)
Правове становище учасників соціально захисних відносин є особливим (права і обов’язки виникають із закону)
Заявочний метод надання соцвиплат і соцпослуг.
Система ПСЗ має специфічну структуру – загальна і особлива частина. ЗЧ – поняття, предмет, метод, принципи, функції. ОЧ – види та форми СЗ (загальнообов’язкове державне соціальне страхування, загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, державна соціальна допомога, додатковий соціальний захист)
Принципи – загальні, галузеві. Галузеві:
Загальність соціального захисту
Всебічність (універсальність) соціального захисту (надається в усіх випадках настання соціальних ризиків)
Рівність прав і можливостей та заборона дискримінації
Диференціація умов та рівня соціального захисту (окремі категорії населення). Критерії: віковий, статевий, кількість дітей, тривалість трудового або страхового стажу
Незменшуваність змісту та обсягу прав у сфері соцзахисту при прийнятті нових законів (ст.22 Конституції)
Державна гарантованість встановлених прав у сфері соціального захисту.
Внутрішньогалузеві – характерні для різних підрозділів галузі.
Тема: Поняття та класифікація джерел
Джерело права – це документальний спосіб вираження і закріплення норм права, надання їм юридичного значення.
Особливості джерел ПСЗ:
Різноманітність (міжнародні акти, НПА, акти соціального партнерства)
Збільшення ролі локальних актів та актів ОМС
Відсутність в Україні єдиного кодифікованого акту, який би врегулював весь комплекс суспільних відносин, котрі є предметом галузі.
Класифікація джерел:
За способом прийняття – державні нормативні акти, нормативно-правові договори, корпоративні нормативні акти (приймаються органами соціальних страхових фондів)
За територіальною направленістю – внутрішньодержавні і міждержавні
За суб’єктами – загальні (поширюються на все населення України) та спеціальні (поширюються на визначене коло осіб).
Міждержавні акти – двосторонні угоди.
Акти Міністерства соціальної політики України мають важливе значення, бо одним з його основних завдань є участь у формуванні та забезпеченні державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту, соціального страхування, оплати праці, пенсійного забезпечення. Ці акти мають сприяти однаковому і правильному застосуванні актів у сфері соціального забезпечення.
Акти судових органів не є однорідними.
РКСУ:
Про виплату і доставку пенсій і грошових допомог (20.06.01)
Про рівень пенсій і щомісячного довічного грошового утримання (11.10.05)
Про соціальні гарантії громадян (09.07.07)
Про можливість обмеження соціальних виплат державним бюджетом (26.12.11).
Акти договірного характеру. Соціальне партнерство – система відносин між працівниками, роботодавцями і виконавчою владою з реалізації їх соціально-економічних прав та інтересів, спрямовується на врегулювання інтересів працівників і роботодавців шляхом переговорів, взаємних консультацій для досягнення та укладання угод, прийняття колективних договорів та інших спільних рішень. Види актів: регіональні, галузеві, локальні угоди, колективні договори.
Генеральна угода між КМУ, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнським профспілками і профоб’єднаннями на 2010 – 2012 рр.
Міжнародні акти – конвенції і рекомендації МОП (Конвенція про мінімальні норми соціального забезпечення №102 1952 р., Конвенція про основні цілі і норми соціальної політики №117 1962 р., Конвенція про медичну допомогу та допомогу у разі хвороби №130 1969 р.)
Тема: Соціальні ризики: поняття, ознаки, види
У вітчизняній правовій літературі термін «соціальний ризик» як підставу виникнення права на соціальне забезпечення вперше запропонувала Болотіна. Досліджували Вівдорчик, Семашко, Догадов та Роїк.
Роїк: соціальний ризик – це вірогідність настання матеріальної незабезпеченості працівників внаслідок втрати заробітку та внаслідок втрати працездатності.
Крім соціально-економічних причин не менш важливе значення мають деякі інші підстави здійснення державою функції СЗ (наприклад, фізіологічні, демографічні, безробіття).
Мачульська: соціальний ризик – це вірогідність настання матеріальної незабезпеченості особи внаслідок відсутності заробітку з об’єктивних соціально значимих причин та у зв’язку з додатковими витратами на утримання дітей чи інших членів сім’ї, а також для задоволення потреб у медичних чи соціальних послугах.
Кучма – підставою є не соціальний ризик, а соціальний випадок, бо кошти платяться не за ймовірність чогось, а за те, що вже настало.
Ознаки соціальних ризиків:
Завжди явища об’єктивного характеру (події), їх настання не залежить від волі особи та не є наслідком дій останньої
Такі події мають, як правило, наперед відомий характер, тобто вони є передбачувані
Не можуть бути усунуті нею самостійно через зовнішні чинники.
Соціальні ризики – це такі соціально значимі обставини об’єктивного характеру в житті людини, з настанням яких особи – члени їхніх сімей втрачають засоби для існування і не можуть власною працею задовольняти свої першочергові потреби, необхідні для збереження і відтворення повноцінного життя, а тому потребують додаткового матеріального захисту з боку держави.
У конвенціях та рекомендаціях МОП №102 «Про мінімальні норми СЗ», №128 «Про допомоги по інвалідності, по старості і в разі втрати годувальника», а також у Європейському кодексі соціального забезпечення та Європейській соціальній хартії.
Види соціальних ризиків:
Традиційні
Нетрадиційні.
Перелік традиційних – Конвенція МОП № 102, Європейський кодекс СЗ:
Хвороба
Безробіття
Старість (пенсійний вік)
Трудове каліцтво
Професійна хвороба
Утримання дітей
Вагітність та пологи
Інвалідність
Втрата годувальника.
Залежно від ступеня типовості та причини виникнення:
Загальнолюдські
Професійні
Державно-політичні
Техногенні
Екологічні.
Загальнолюдські – загальнопоширені та незагальнопоширені. Загальнопоширені зумовлені біологічною, фізіологічною і соціальною природою людини, отже, мають об’єктивний характер, є типовими для людської спільноти, виникнення їх має високу ступінь вірогідності, а такі обставини, як народження і смерть, трапляються обов’язково.
До незагальнопоширених соціальних ризиків можна віднести бідність (малозабезпеченість).
Професійні ризики є наслідком чи пов’язані з трудовою діяльністю, яку виконувала особа, та зумовлені негативними факторами виробництва (небезпечними, шкідливими, важкими умовами праці, які, у свою чергу, можуть спричинити трудове каліцтво або професійне захворювання).
Державно-політичні, техногенні, екологічні – публічні.
Державно-політичні:
Військові дії
Політичні репресії.
Передбачені статуси «жертва війни», «інвалід війни», учасник війни, ветеран війни, діти війни, жертви нацистських переслідувань, жертви політичних репресій.
Ризики, що виникають внаслідок техногенних та екологічних катастроф. Передбачено статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
Учасники ліквідації наслідків
Потерпілі (зазнали впливу радіоактивного випромінювання).
Особливості публічних:
Не є звичайними для цивільного життя
Залежать від сили, яка значно перевищує можливості окремої людини протистояти їм
Характеризується високим рівнем небезпеки для життя і невідворотними фізичними, матеріальними і моральними втратами.
За змістом:
Непрацездатність
Безробіття
Втрата годувальника
Малозабезпеченість
Багатодітність
Старість (пенсійний вік) та ін.
Непрацездатність – це такий соціально-фізіологічний стан людини, що зумовлений втратою чи зменшенням природних функцій організму або зниженням професійної кваліфікації та неможливістю здійснення трудової діяльності відповідно до суспільно значимих вимог.
За тривалістю в часі:
Постійна
Стійка
Тимчасова.
Постійна – досягнення особою пенсійного віку (старість).
Пенсійний вік:
Загальний – 60 років
Спеціальний – встановлюється окремими законами для призначення пенсії, зважаючи на виконання особою певного виду робіт. Може визначатись у пенсійному контракті, яким регулюється призначення пенсії у недержавній пенсійній системі. Визначається учасником недержавного пенсійного фонду, не може бути меншим за загальний пенсійний вік або перевищувати його більш як на 10 років.
Стійка – визначається медико-соціальними експертними комісіями на відповідний термін або безстроково. ЮФ, що визначають:
Встановлення групи інвалідності
-//- та ступеня втрати професійної працездатності
ступеня втрати професійної працездатності.
ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності та потребує соціальної допомоги і захисту.
Положення про медико-соціальну експертизу (ПКМ №1317 03.12.09)