Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Склад витрат виробництва та їх групування за різними ознаками
Згідно П(С)БО 16 “Витрати” до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг включаються:
а) прямі матеріальні витрати (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);
б) прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконання робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);
в) інші прямі витрати (всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку та на виправлення браку);
г) загальновиробничі витрати.
До складу загальновиробничих витрат включають: витрати на управління виробництвом; амортизацію основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення; витрати на утримання, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології і організації виробництва; на утримання виробничих приміщень; на обслуговування виробничого процесу; на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища; втрати від браку, оплату простоїв тощо.
Для правильного обліку виробничих витрат велике значення має їх наукова класифікація. Виробничі витрати класифікують за різними ознаками:
1) за місцем виникнення витрат (групуються по цехам, відділам, ділянкам, бригадам тощо);
2)за видами продукції, робіт, послуг;
3)за етапами виробничого процесу (стадіями, переділами);
4)за часом виникнення (по календарним періодам);
5)за статтями калькуляції. Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється
підприємством самостійно. Витрати, пов’язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), можуть групуватись за наступними статтями калькуляції: 1. Сировина і матеріали. 2. Купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій. 3. Паливо та енергія на
технологічні потреби. 4. Зворотні відходи (вираховуються). 5. Основна заробітна плата. 6. Додаткова заробітна плата. 7. Відрахування на соціальне страхування. 8. Витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції. 9. Відшкодування зносуспеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати.
10. Загальновиробничі витрати.
6 . За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі.
Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включають до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими.Непрямі витрати - це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу (загальновиробничі витрати).
7) За ступенем залежності від обсягів діяльності, витрати поділяються на змінні та постійні. Змінні витрати змінюються разом із зміною обсягів виробництва. Постійні - це витрати, абсолютна величина яких залишається постійною або змінюється при зменшенні або збільшенні обсягу виробництва продукції, яка випускається, в невеликій кількості.
Не включаються до виробничої собівартості продукції, а відносяться до витрат періоду наступні витрати:
понаднормативні відходи,
витрати на зберігання, крім тих, які необхідні в виробничому процесі,
адміністративні витрати ,
витрати на збут та ін.
2.Основні методи обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції
Організація обліку витрат залежить передусім від особливостей технології виробництва та характеру продукції, що випускається. Сукупність прийомів обліку виробничих витрат та способів обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) називається – методом обліку витрат і калькулювання.
Витрати виробництва в залежності від його типу можуть обліковуватися декількома методами: позамовним, попередільним, нормативним та комбінацією цих двох методів.
Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують, в основному, на індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Об’єктом обліку при використанні цього методу є окреме індивідуальне замовлення, окремий проект або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення. До таких виробництв відносяться суднобудівне, авіабудівне, видавниче, будівельне, меблеве та інші, аудиторська діяльність тощо.
При використанні позамовного методу обліку витрат на виробництво кожному замовленню присвоюється власний номер, який вказується у всіх документах про витрати на замовлення. Використання цього методу передбачає, що всі виробничі витрати збираються в розрізі окремого замовлення, яке є унікальним виробом (роботою, послугою), що виготовляється із додержанням конкретних вимог замовника.
Попередільний метод обліку витрат (від слова “переділ” – певна сукупність технологічних операцій, внаслідок яких отримують продукт праці) на виробництво використовується у виробництвах, де продукція одержується внаслідок послідовної переробки вихідної сировини по окремих стадіях (переділах) на безперервній основі.
Попередільний метод обліку витрат на виробництво використовується у серійних виробництвах на безперервній основі для обліку витрат на виготовлення окремого виду однакової продукції. Наприклад: випікання одного сорту хліба, печива, виготовлення одного виду макаронних виробів, фармацевтичних препаратів, взуття тощо.
Для обчислення собівартості продукції при попередільному методі вартість всіх виробничих витрат (прямих та непрямих), які були здійснені на підприємстві протягом одного звітного періоду, ділиться на загальну кількість зразків готової продукції.
Попередільний метод має два варіанти: одно передільний (простий) та багато передільний.
При застосуванні однопередільного методу технологічний процес не поділяється на окремі етапи, а від першої до останньої операції складає одне ціле. Наприклад, хлібовипікання тощо.
Багатопередільний метод використовується у випадку, коли технологічний процес поділяється на декілька технологічних фаз (переділів). При цьому наприкінці кожного переділу одержують напівфабрикат, собівартість якого калькулюється.
При нормативному методі витрати протягом відповідного періоду обліковуються згідно нормативів, а в кінці періоду знаходиться відхилення нормативних витрат від фактичних.
Змішаний метод використовується, в основному, в серійних виробництвах, де готова продукція має багато загальних та індивідуальних характеристик. Наприклад, одночасний випуск на одній технологічній лінії декількох марок телевізорів, комп’ютерів, автомобілів. При цьому облік витрат на виробництво будь-яких окремих ідентичних деталей (наприклад, корпусів до телевізорів) можна вести, використовуючи позамовний метод, а облік витрат на технологічній лінії (збирання або конвеєр), де із сировини одержується готовий продукт – попередільний.
З.Аналітичний облік витрат виробництва
Аналітичний облік витрат виробництва ведуть за видами виробництв (основні, допоміжні, обслуговуючі), за підрозділами цехами, ділянками тощо), за статтями витрат і видами або групами продукції.
4.Синтетичний облік прямих виробничих витрат
В синтетичному обліку прямі виробничі витрати збираються по Д-у рахунку 23 «Виробництво» з кредиту різних рахунків на основі даних аналітичного обліку і первинних документів.
Рахунок 23 «Виробництво» активний. За дебетом збирають витрати виробництва, а за кредитом відображають списання завершеної виробництвом продукції (робіт, послуг) за фактичною виробничою собівартістю.