Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Актуальність даної роботи визначається тим, що довгі роки матеріал і документи, пов'язані з питанням радянсько-німецького співробітництва в передвоєнний період, переховувався або перебував під грифом секретно. Це створювало однобоку трактування даної ситуації. Останнім часом було оприлюднено низку документів, які дозволяють створити цілісну картину процесу взаємини між СРСР і Німеччиною.
Метою даної роботи є розгляд розвитку радянсько-німецьких відносин з 1939 по 1941 роки. Дана мета дозволила сформулювати такі завдання даного дослідження:
Об’єктом курсової роботи
Хронологічні межі курсової роботи охоплюють період з 1939 р. по 1941р.
Географічні межі дослідження обмежуються територією Радянським Союзом та Німеччини.
Висновок
Підводячи підсумок вищесказаного необхідно відзначити основні підсумки зовнішньої політики Радянського Союзу передвоєнного десятиліття. У результаті дій СРСР на зовнішній арені їм були досягнуті наступні позитивні результати:
Однак, зовнішня політика СРСР цього періоду мала і безліч негативних наслідків і в цілому задача запобігання війни і створення системи колективної безпеки була не виконана.
Як відомо, З'їзд народних депутатів утворив комісію з політичної та правової оцінки договору про ненапад, укладеного СРСР і Німеччини 23 серпня 1939 р., яку очолював член Політбюро, секретар ЦК КПРС О.М. Яковлєв. Ця комісія була покликана оцінити правомірність укладення договорів 1939 р. і підсумки зовнішньої політики СРСР перед Великою Вітчизняною війною в цілому. Комісія зробила наступні висновки, які можна, на наш погляд, вважати найбільш вірними і компромісними для сьогоднішнього стану радянської історичної науки.
На відміну від існувала до цих пір офіційної точки зору, комісія З'їзду, грунтуючись на ретельному аналізі документів того часу та свідченнях ще живих очевидців, прийшла до однозначного висновку про те, що пакт від 23 серпня 1939 р., договір про дружбу і кордон від 28 вересня 1939 р. і інші акти та договори з Німеччиною, в яких знайшли своє вираження зовнішньополітичні устремління сталінського керівництва, знаходяться в глибокій суперечності з ленінськими принципами міжнародних відносин і норм права, не відображали волю радянського народу, а народ не несе відповідальності за таємні злочинні оборудки свого керівництва, а вся таємна зовнішня політика суперечить ідеям миру і безпеки, що проголошував СРСР на зовнішній арені. Крім того, "політика малих війн", до якої долучився і Радянський Союз, не може не викликати засудження з боку світового співтовариства і наступних поколінь. Незважаючи на те, що в передвоєнні роки Радянським Союзом були зроблені значні кроки в запобіганні загрози війни, сталінська внутрішня політика геноциду по відношенню до власного народу отримала своє відображення і в імперіалістичних схильностях, які проявлялися при реалізації зовнішньої політики СРСР, що звело всі мирні ініціативи нашої держави до нульового результату.
Радянська зовнішня політика передвоєнного часу носила суперечливий характер. Ця суперечливість пояснюється своєрідністю міжнародної обстановки того часу й особливостями склалася в СРСР бюрократичної системи партійно-державного керівництва, яка нехтувала моральними критеріями і критеріями міжнародного права у своїй діяльності, в тому числі зовнішньополітичної.
У першу чергу необхідно відзначити, що сама обстановка, що склалася на світовій арені до весни 1939 р., об'єктивно сприяла тому, що Радянський Союз не міг продовжувати свою діяльність на самоті, і йому треба було подбати про свою безпеку, тому що до весни 1939 р . друга світова війна у своїй локально - осередкової фазі була вже реальністю. У ситуації, що військово-політичній обстановці у СРСР були три альтернативи: досягти військової угоди з Францією і Англією; залишитися на самоті, укласти договір з Німеччиною. Найбільш вигідним уявлялося англо - франко - радянську угоду про взаємну допомогу, спрямоване проти фашистської Німеччини. Воно привело б до створення єдиної антифашистської коаліції, ефективно послужило б стримування фашистських агресорів і, можливо, перешкодило б розв'язанню світової війни.