Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
УДК [378.147+371]:371.134 Шумілова І.Ф.
канд. пед. наук, доцент
Бердянського державного
педагогічного університету
Управління як фактор формування загальнокультурної компетентності
майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей
Постановка проблеми. Підвищення якості підготовки спеціалістів пов’язано з переходом у нові соціокультурні умови педагогічної діяльності. Виходячи з цього, на нашу думку, формування загальнокультурної компетентності за допомогою засвоєння основ наукового управління, оволодіння знаннями, навичками, здатностями, досвідом ефективного управління, розвитком управлінських умінь і здібностей стає сьогодні одним із важливих завдань сучасного вчителя. У зв’язку з цим необхідно шукати нові підходи до організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному педагогічному закладі, діагностики стану загальнокультурного рівня студентів, їх поведінки, ціннісних орієнтацій, сформованості у них морально-етичних понять тощо.
Отже, із загальною характерною тенденцією вищого навчального педагогічного закладу – орієнтації на людину як вищу цінність, усвідомлення і сприйняття самоцінності особистості майбутнього вчителя, його неповторної індивідуальності, унікальності і творчої сутності – необхідна інтеграція загальнокультурних знань в гуманітарні дисципліни.
Вищий навчальний педагогічний заклад сьогодні, завданням якого є накопичення духовних ресурсів у сфері гуманістичних та гуманітарних знань має перетворитися на місце загальнокультурної взаємодії. Саме про таке створення „духовної взаємодії національного та інтернаціонального (полікультурного) рівнів” [7, с. 5] свідомих громадян йдеться у Меморандумі підготовленим доктором Норбертом Вензелем (Департамент менеджменту AO DEBIS) і професором у галузі освіти Стенфордського університету Хансом Н. Вайлером [1].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Слід зазначити, що питанням професійної підготовки майбутніх учителів з формування загальнокультурної компетентності в нових соціально-економічних умовах присвячено ряд дисертаційних досліджень, зокрема у таких напрямах: формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів іноземної мови розглядала Т.В. Несвірська [6], підготовку майбутніх учителів початкових класів до формування в учнів загальнокультурної компетентності вивчала Г.Р. Шпиталевська [11]; питання формування загальнокультурної компетентності студентів економічних спеціальностей вищих технічних навчальних закладів розкрито М.Л. Яковлевою [12].
Вважаємо за необхідне звернути увагу на такі напрямки вивчення проблеми формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей: визначення цілей і задач управління щодо формування у студентів гуманітарних спеціальностей загальнокультурної компетентності; характеристика функцій управління у формуванні загальнокультурної компетентності; виявлення педагогічної специфіки системності в управлінні з формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей.
Виклад основного матеріалу дослідження. Зазначені напрямки дослідження, на нашу думку, визначають цілі управління у формуванні загальнокультурної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей. Вимоги щодо вирішення питань якості освіти постійно змінюються, що обумовлює значне ускладнення педагогічної діяльності. Це знаходить прояв у постановці принципово нових соціально-педагогічних задач, збільшенні числа функцій педагога, розширенні змісту його діяльності. Відомо, що прояв управлінських явищ, відображено у функціях, підходах, принципах, методах, прийомах, механізмах, формах управління.
Слід зазначити, що наше дослідження проводиться з позицій діяльнісного підходу. Діяльність студента розглядається нами як мотивуюча, а саме: володіння навчальною метою, спрямованість на об’єкт, здійснюється за допомогою конкретних методів з використанням певних засобів, що у комплексній взаємодії спрямовані на результат.
У зв’язку з цим, на нашу думку, виявлення педагогічно важливих знань, умінь, навичок, якостей, функціональних можливостей управління є суттєвим для визначення змісту загальнокультурної діяльності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей.
У процесі дослідження питання формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей ми дійшли висновку, що рівень володіння управлінськими уміннями, рисами, якостями студентів не відповідає вимогам сучасного ринку праці. На нашу думку, причиною існуючого стану є недостатня розробленість проблеми визначення місця управління у формуванні загальнокультурної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей.
Разом з цим наше дослідження дало підставу зробити висновок про те, що формування загальнокультурної компетентності ми розглядаємо як системну організацію загальнокультурної діяльності через певну сукупність структурних компонентів загальнокультурної компетентності, що визначають їх співвідношення і представляють єдине ціле, де основними механізмами управління формуванням загальнокультурної компетентності є самовизначення майбутніми вчителями управлінських якостей, здібностей.
Виходячи з того, що сукупність теоретичних і практичних знань, умінь та навичок, досвіду, переконань є найважливішим показником підготовленого вчителя, слід наголосити на такому важливому компоненті його професійної підготовки, як формування особистісних умінь, навичок, здатностей, якостей, пов’язаних з новими мотиваціями, організацією педагогічної діяльності. Створенням позитивної атмосфери у студентському колективі та вмінням працювати в ньому, здатністю ефективно діяти в умовах невизначеності та робити свідоме прийняття рішень, розумний вихід із проблемних ситуацій, вирішення конфліктів.
На прикладі проведеного нами констатуючого експерименту щодо вивчення питання формування загальнокультурної компетентності, ми прийшли до висновку, що рівень володіння управлінськими уміннями, рисами, якостями учителями гуманітарних спеціальностей не відповідає вимогам сучасного ринку праці. На нашу думку, причиною існуючого стану є недостатня розробленість проблеми визначення управлінських якостей майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей.
Разом з цим, наше дослідження дало підставу зробити висновки про те, що формування загальнокультурної компетентності ми розглядаємо як системну організацію загальнокультурної діяльності через певну сукупність структурних компонентів загальнокультурної компетентності, що визначають їх співвідношення і представляють єдине ціле, де основними механізмами управління у формуванні загальнокультурної компетентності є самовизначення студентами управлінських якостей і здібностей.
Наслідки констатуючого експерименту співпадають з думками представників американської школи менеджменту М. Вудкоком та Д. Френсісом [2]. Які визначили низку якостей і здібностей: здатність управляти собою; розумні особисті цінності; чіткі особисті цілі; спрямування на постійний особистий ріст; навички вирішувати проблеми; винахідливість та здатність до інновацій; висока здатність впливати на оточуючих; знання сучасних управлінських підходів; здатність керувати; вміння навчати та розвивати учнів; здатність формувати та розвивати ефективні робочі групи. У рамках нашого дослідження ці якості свідчать про сформованість загальнокультурної компетентності.
Ми також звернули увагу на організаційні якості студентів, які на практиці не завжди мають місце. Так, досліджуючи питання організаційної діяльності і організаційних здібностей Л.І.Уманський [9] запропонував 10 якостей здібного організатора, а саме, практичність розуму (здатність використовувати теоретичні знання, враховувати особливість ситуації); товариськість (потреба, постійна готовність та вміння контактувати з людьми); активність (вміння діяти наполегливо, активно, самостійно, виходити на виконання навчальних завдань); ініціативність (активний прояв творчості, висування ідей, діловитість); наполегливість (вміння доводити до логічного завершення почату справу); самовладання (здатність до самоконтролю почуттів, прояв витриманості у складних ситуаціях); працездатність (витривалість, здатність тривалий час напружено працювати без відчуття втоми); спостережливість (вміння помічати видатне, зберігати в пам’яті деталі); організованість (здатність підкорятися визначеним режимним моментам, виявляти послідовність у вчинках); самостійність (здатність працювати в автономному режимі та вміти відстоювати власну думку).
У рамках нашого дослідження, ми зробили висновок, що студенти не володіють досконало цими якостями, яким їх слід навчати. Відповідно нами проаналізовані можливості студентів щодо формування у них управлінських якостей.
Так, розкриваючи питання управлінських здібностей керівника в теорії і практиці менеджменту в освіті В.В. Крижко визначає риси, які забезпечують ефективність управління, а саме: організаторська інтуїція (передбачення у процесі управління, прийняття управлінських рішень без володіння інформацією); ризик (рівень непевності при передбаченні результатів, можливість небезпеки, невдач та придбань, виграшу в передбаченні результатів ); рівень домагань (міра складностей цілей, до досягнення яких прагне керівник); здатність до емпатії (вміння розуміти інших, психологічний такт, правильне розуміння вчинків та дій колег і підлеглих) [2, с. 36–37]. Слід підкреслити думку В.В. Крижка стосовно того, що концепція освітнього менеджменту змінює роль вчителів у суспільстві, вимагаючи від них максимальної уваги до політичних подій у рідній країні і світі, стратегії і тактики школи, її технологічних, процедурно-ритуальних та естетичних цінностей, що у свою чергу орієнтує вчителів на творчість та гнучкість у формуванні установок і мотивів навчання, розвитку, раціонального використання часу [2, с. 34].
Ми поставили перед собою завдання перевірити які управлінські якості необхідні для майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей з метою формування загальнокультурної компетентності.
У рамках нашого дослідження на особливу увагу заслуговують професійно значущі якості особистості керівника, які представляє Є.П. Тонконога [8]. А саме: соціальні, моральні, комунікативні, управлінські. До групи соціальних якостей авторка відносить: гуманізм, демократизм, інтернаціоналізм, почуття суспільного обов’язку та особистої відповідальності перед державою, народом за освіту і виховання молодого покоління, патріотизм. До групи моральних якостей віднесено любов до дітей, повага до людей, працелюбність, чесність, добросовісність, справедливість, доброзичливість, незлопам’ятність, бажання самовдосконалення. У групі комунікативних якостей віднесено уміння встановлювати зв’язки, слухати співрозмовника, уміння поставити себе на місце іншої людини, інтерес до людей, коректність у спілкуванні, педагогічний і психологічний такт. І нарешті, група управлінських якостей, до якої входять: організованість, наступність, чіткість, не розходження слова з ділом, здатність бачити нове, наполегливість, енергійність, рішучість, оперативність, стриманість, зацікавленість, здатність приймати рішення та передбачати їх результати, об’єктивність оцінок, творча спрямованість, здатність бачити перспективу (у роботі, у розвитку процесів школи в цілому).
З метою визначення особистісних якостей майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей щодо формування у них загальнокультурної компетентності нами було проведено констатуюче опитування, бесіди, анкетування викладачів, студентів Інституту філології, соціально-гуманітарного факультету, Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв Бердянського державного педагогічного університету, вчителів загальноосвітніх шкіл. На підставі цих даних, вважаємо за необхідне визначити ще особисті якості майбутнього вчителя гуманітарних спеціальностей, які забезпечують ефективність управління у формуванні загальнокультурної компетентності.
Отже, в результаті дослідження ми визначили чотири групи якостей майбутнього вчителя гуманітарних спеціальностей, які відносяться до професійної складової. Групу особистісних якостей складають: оптимізм, критичність мислення, прагнення до самоосвіти, патріотичність, любов до рідного краю, чуйність по відношенню до дітей, старанність, дисциплінованість, тактовність, спостережливість. Групу естетичних якостей: знання про культуру та її сутність, світову культуру, національну культуру, знання і захоплення видами мистецтва. Групу психологічних якостей: емоційність, здатність до експерименту, комунікабельність, емпатія, активність. Групу морально-етичних якостей: віра у потенційні можливості дитини, повага до людини, культура поведінки людини, культура відносин між людьми, між жінкою та чоловіком, між учнем та вчителем, громадянська відповідальність, духовність, гуманність, педагогічний такт. Групу управлінських (ділових якостей) складають: цілеспрямованість, уміння визначати мотиви поведінки учнів, планування діяльності, організованість, здатність передбачувати педагогічний результат, самоаналіз, самоконтроль, здатність у педагогічних дослідженнях зосереджуватись на педагогічній ідеї тощо.
Отже, формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей в сучасних ринкових умовах є неможливим без розуміння, усвідомлення і визначення місця управління у їх професійній підготовці.
Слід зазначити, що однією з головних умов успішного управління навчально-виховним процесом є диференціація функцій управління, чітке і точне знання, виконання своїх обов’язків вчителем. Адже вчитель є організатором навчально-виховного процесу у школі. Саме тому, вважаємо за потрібне у рамках вивчення нашої проблеми, спиратись на дослідження і висновки науковців у галузі управлінської діяльності керівника, організатора навчально-виховного процесу школи [3; 4; 5]. Так, Г.В. Єльникова основними функціями управління виділяє наступні: цілепокладання, планування, організацію, контроль і регулювання [3]. В.В. Крижко стосовно функцій управління виокремлює мотивацію, організацію, планування і контроль [5]. Л.М. Карамушка функціями визначає стратегічне та тактичне планування, організація, контроль, комунікація, мотивація [4].
Досліджуючи питання педагогічного менеджменту Шаркунова В.В. виділяє провідну функцію управління сучасною школою це управління навчально-виховним процесом. [10] Дослідниця робить висновок, що організація навчально-виховного процесу вчителем передбачає програмування духовного, морального, етичного розвитку учнів. У контексті нашого дослідження, саме ці якості майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей набувають особливого значення.
На підставі аналізу цих досліджень ми дійшли висновків, що майбутній учитель повинен володіти знаннями, уміннями, навичками, досвідом прогнозування процесу і результатів власної (керівної) та учнівської (навчальної) діяльності, яка здійснюється за допомогою реалізації функцій управління: планування, організація (різноманітних форм навчально-виховної роботи з учнями), коригування за результатами моніторингу, аналізу і контролю, що знаходить прояв у забезпеченні всебічного розвитку і формуванні необхідних якостей учнів, ураховуючи їхні індивідуально-психологічні особливості. Так, учитель у своїй щоденній педагогічній діяльності виконує основні функції управління (прогноз, організація, коригування, моніторинг, контроль, аналіз), виконання яких вимагає наявності відповідних знань, управлінських умінь, навичок, здібностей і готовності до управління.
Таким чином, вирішення такого важливого та актуального завдання вищої педагогічної школи, як визначення місця управління у формуванні загальнокультурної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей певною мірою полягає у вміло організованій загальнокультурній діяльності.
Вивчення стану обраної проблеми в теорії і практиці вищої педагогічної школи дозволило зробити висновок про те, що загальнокультурна компетентність не створюється самостійно і вимагає цілеспрямованих дій з її формування. При цьому під формуванням загальнокультурної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей ми розуміємо цілеспрямований процес систематичного накопичення позитивних кількісних і якісних змін, які дозволяють ефективно здійснювати загальнокультурну діяльність. Системоутворюючим фактором формування цієї компетентності є гуманістична спрямованість, яка проявляється в умінні ставити конкретні завдання навчання і виховання, вирішувати педагогічні задачі, а також в умінні уникати конфліктів у педагогічній діяльності.
Виходячи з того, що сукупність теоретичних і практичних знань, умінь та навичок, досвіду, переконань є найважливішим показником підготовленого вчителя, слід наголосити на такому важливому компоненті його професійної підготовки, як формування особистісних умінь, навичок, якостей, пов’язаних із новими мотиваціями, організацією педагогічно-краєзнавчої діяльності, створенням позитивної моральної атмосфери у студентському колективі та вмінням працювати в ньому, здатністю ефективно діяти в умовах невизначеності та робити свідоме прийняття рішень, розумний вихід із проблемних ситуацій, вирішення конфліктів.
Успішне виконання загальнокультурної діяльності, складовою якої, у рамках нашого дослідження є педагогічно-краєзнавча діяльність, передбачає володіння студентами загальнокультурною компетентністю, яку ми розуміємо як фактор формування педагогічної культури вчителя гуманітарних спеціальностей. У нашому дослідженні вирішення проблеми внутрішньої структури загальнокультурної компетентності здійснюється нами через дослідження наповнення змісту педагогічної культури певними ознаками і властивостями. Цими ознаками виступають: духовність, моральність, етичність майбутніх учителів і наявність уміння у формуванні цих якостей власне у себе.
Отже, формування загальнокультурної компетентності забезпечує високий рівень педагогічної культури, що знаходить прояв у педагогічному спілкуванні майбутніх учителів; гуманістичній спрямованості на загальнокультурний розвиток студента та учня (змістом якої є історія, мистецтво, культурологія, література (українська, зарубіжна), мови, методики їх викладання тощо); професійно-етичних цінностях; професійно-значущих якостях майбутніх учителів, які виступають ознаками загальнокультурної компетентності.
Отже, у рамках нашого дослідження важливою складовою загальнокультурної діяльності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей є педагогічно-краєзнавча діяльність, що спрямована на вирішення загальнокультурних завдань навчання і виховання. Загальнокультурну діяльність, на нашу думку, слід розглядати як складний багатоплановий процес підготовки майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей спрямований на формування у них загальнокультурної компетентності, яка виникла внаслідок появи педагогічної потреби у самореалізації. Основним компонентом загальнокультурної діяльності, у рамках нашого дослідження, є надання студентам можливості усвідомити роль виховного впливу на формування особистості вчителя в його особистій самореалізації, що є важелем організаційної функції майбутнього вчителя у вихованні в першу чергу у себе загальнокультурної компетентності. В даному випадку основними механізмами формування загальнокультурної компетентності виступають функції моніторингу і оцінювання, які реалізуються під час підготовки студентів до педагогічно-краєзнавчої діяльності, а також її організації.
Із вищезазначеного доцільно зробити висновок, що формуванню загальнокультурної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей сприяє педагогічно-краєзнавча діяльність, яка знаходить прояв у відвідуванні музеїв, екскурсій до культурних пам’яток міста, села, школи, а підготовка студентів до проведення цих екскурсій є регулятором у реалізації важливої функції управління – планування.
Процес засвоєння досвіду загальнокультурної діяльності на основі освітніх традицій досліджуваного регіону, у рамках нашого дослідження – Північного Приазов’я, спричинює набуття особистісних, професійно-необхідних рис у прояві педагогічного характеру студентів. Усвідомлення студентами концептуальних положень регіональних педагогічно-культурних цінностей, ознайомлення з педагогічною, освітньою діяльністю педагогів, біографією видатних вчителів, письменників рідного краю, ознайомлення з їх життям і діяльністю, як минулого так і сучасності, прикладами з життя, вивчення їх педагогічного досвіду сприяє ефективному формуванню загальнокультурної компетентності. Написання творів есе, тез, доповідей, складання анотацій, рефератів, курсових, дипломних робіт з умілим використанням архівних матеріалів, що має педагогічно-краєзнавчу забарвленість, створення педагогічного календарю, а також вивчення полікультурних традицій регіону; аналіз праць педагогів минулого; робота студентів в архівах музеїв міста, області, школах тощо.
За результатами нашого науково-педагогічного дослідження педагогічно-краєзнавча діяльність формує у студентів важливі якості, які складають, на нашу думку, загальнокультурну компетентність. Ми вважаємо, що формування потреби у саморозвитку, самопізнанні, самоорганізації, самореалізації і прояв цих потреб у відповідних мотивах, відношеннях, переконаннях, особистісних установках, прагненні до безумовних відносин, емпатії, взаємовідкритості визначає і здібності до загальнокультурної діяльності, а професійно-педагогічні знання і уміння як особистісно-значущі. Все це є складниками мотиваційної функції вчителя-гуманітарія. Адже, саме характер мотивів особистості визначає ставлення до людини, відносин у колективі з яких складаються почуття, погляди, переконання, що сприяє формуванню загальнокультурної компетентності.
Висновки з даного дослідження. Таким чином, слід зазначити, що майбутнім учителям слід чітко дотримуватись функцій управління у загальнокультурній діяльності. Всю багатогранну, різнобічну, загальнокультурну діяльність майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей умовно можна звести до таких функцій: мотивації, планування, організації, моніторингу, оцінювання. Розмежування функцій носить умовний характер і зроблено лише для того, щоб чітко і виразно бачити поворотні події в загальнокультурній діяльності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей. На практиці ці функції переплетені і взаємопов’язані. І виконання цих всіх функцій передбачає комплексний характер.
Наше подальше дослідження буде спрямоване на виокремлення ефективних шляхів удосконалення змісту, принципів, методів, форм управління щодо формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей.
Література: