функція організації у менеджменті

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Питання 1. Поняття «функція організації» у менеджменті. Створення організаційної структури та розподіл повноважень. Побудова організації.

Функція організації взаємодії – це форма виявлення цілеспрямованого впливу на колективи людей, що передбачає формування об’єкта і суб’єкта управління, їх підрозділів і зв’язків між ними, створення структури управління підприємством.

Дана функція має 3 аспекти:

- розподіл роботи між працівниками відповідно до їх кваліфікації;

- поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегій;

- установлення взаємовідношень повноважень, які пов’язують вищі рівні з нижчими і забезпечують можливість розподілу і координацію завдань.

На базі цього виникає система підпорядкованості, або система владних взаємовідносин, що виражає спрямованість надходжень наказів та розпоряджень в організації. Підпорядкованість будується на взаєминах повноважень, що потребує виявлення сутності делегування.

 Функції організації:

1.  Організаційна структура – це система взаємозв’язків та підпорядкованість організаційних одиниць (підрозділів) апарату управління, які виконують різні функції управління підприємством.
2.  Організаційний процес:
   •  поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегії;
   •  взаємовідношення повноважень, які пов’язують вище керівництво із низовими рівнями і забезпечують можливість розподілу та координації завдань.

Повноваження – це обмежене право використовувати ресурси підприємства та спрямовувати зусилля підлеглих співробітників на виконання певних завдань:

•  визначаються політикою, процедурами, правилами;
•  делегують посаді, а не собі;

Делегування повноважень – це передавання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання; є основним процесом, із допомогою якого керівництво встановлює формальні взаємини працівників в організації.

Види управлінських повноважень:

1.  За характером делегування:
   •  Лінійні – передаються від вищої посадової особи до підлеглих. Це узаконена влада, формує ієрархію рівнів управління (скалярний принцип).
   •  Функціональні (штабні) – делегуються менеджером вищого рівня управління менеджеру нижчого рівня, який керує аналогічною функцією.
2.  За особливістю функціонування:

Узаконені – функціональний керівник діє в межах законодавчих норм, статутних документів, наказів;

Рекомендаційні – спрямовані на вироблення конкретних рекомендацій;

Обов’язкові – функціональний керівник з’ясовує свої рішення з лінійними керівниками різних рівнів;

Паралельні – рішення функціонального керівника діють незалежно і одночасно з рішенням лінійних керівників;

Формальні – чим вища посада в ієрархії, тим більше повноважень;

Неформальні – повинні збігатися з формальними;

Реальні – залежать від ефективності повноважень;

Офіційні (неофіційні) отримує особа, яка перебуває на посаді.

Не підлягають делегуванню такі функції та напрями діяльності керівника:

встановлення цілей; прийняття рішень; контроль результатів; перспективне планування; керівництво робітниками; завдання особливої складності; завдання високої міри ризику; незвичайні, виняткові справи; актуальні, термінові справи; завдання суворо довірчого характеру; остаточне визначення організаційної структури організації; остаточні рішення щодо напрямів фінансової, кадрової та соціальної політики; рішення щодо концепції маркетингу.

Розподіл відповідальності

Відповідальність – це покладений на посадову особу обов’язок виконувати поставленні завдання та забезпечувати їх задовільне рішення.

Відповідальність не може делегуватися.

Відповідальність вказується в нормативних документах трьох видів: положення про структурні підрозділи, регламентах виконання робочих операцій і персональних посадових інструкціях.

Типова схема службової інструкції включає в себе такі розділи:

1. Загальні положення.

2. Обов’язки (функції, роботи, завдання).

3. Права (повноваження).

4. Відповідальність (перелік функцій, за які несе відповідальність посадова особа).

 

Питання 2. Принципи побудови організаційної структури.

 Структура управління – це упорядкована сукупність взаємопов’язаних елементів систем, що визначає поділ праці та службових зв’язків між структурними підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень.

Елементи організаційної структури управління:

•  професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;
•  кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;
•  інформаційні зв’язки;
•  кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;
•  склад самостійних структурних підрозділів;
•  склад і структура функцій управління.

Значення організаційної структури:

•  забезпечує поєднання складових підприємства, його стійке та стабільне функціонування;
•  відображає просторово-часове розміщення частин підприємства: відділів, секторів, рівнів управління, лінійних підрозділів;
•  фіксується у графічних схемах,  штатних розписах персоналу, положеннях про підрозділи підприємства, посадових інструкція окремих виконавців;
•  із допомогою відповідної структури здійснюється перехід від стратегічних планів до координованих дій співробітників щодо їх виконання;
•  дає змогу працівникам усвідомити своє місце на підприємстві, завдяки чому вони спільно працюють над досягненням цілей компанії.

Структуру управління по горизонталі поділяють на окремі ланки, а по вертикалі – на ступені управління.

Ланки управління становлять організаційно відособлені структурні підрозділи (відділи, служби, групи), кожний із яких виконує визначену сукупність завдань згідно з вимогами функціонального поділу праці та її кооперації при опрацюванні, прийнятті та реалізації рішень.

Ступінь (рівень) управління – сукупність управлінських ланок, які перебувають на відповідному ієрархічному рівні управління та відображають послідовність їх підрозділів знизу доверху.

Принципи побудови організаційних структур:

•  Всеосяжність – охоплення всієї управлінської діяльності;
•  Гнучкість і динамічність – здатність своєчасно реагувати на зміни;
•  Економічність – мінімальна кількість рівнів і ланок;
•  Економія часу – мінімальні витрати часу на прийняття і проходження рішень;
•  Поєднання централізації та децентралізації функцій управління;
•  Оптимальна чисельність керівників і виконавців;
•  Рівномірність навантаження на кожну ланку та рівень управління.

Питання 3. Види організаційних структур управління: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, дивізійні, змішані.

Організаційні структури управління:

1.  Ієрархічні структури:
   1.  Елементарна організаційна структура:
      •  лінійна
      •  функціональна
   2.  Змішані (комбіновані):
      •  лінійно-штабна
      •  лінійно-функціональна
   3.  Дивізіональна структура управління:
      •  продуктова
      •  регіональна
      •  організаційна на базі стратегічних одиниць бізнесу.
2.  Адаптивні структури:
   1.  Проектна
   2.  Матрична
   3.  Програмно-цільова, проблемно-цільова
   4.  Організаційні структури, основані на груповому підході (командна, бригадна)
   5.  Мережева організаційна структура управління.

Переваги та недоліки лінійної структури управління підприємством:

Переваги:

1.  Єдність розпорядництва, простота і чіткість підпорядкування.
   1.  Повна відповідальність керівника за результати діяльності підлеглих йому підрозділів.
   2.  Оперативність у прийнятті рішень.
   3.  Погодженість дій виконавців.
   4.  Отримання нижчими за підпорядкуванням ланками погодження між собою розпоряджень і завдань.

Недоліки:

1.  Значне інформаційне перевантаження керівника, велика кількість контактів із підлеглими.
2.  Високі вимоги до керівника, адже він має бути висококваліфікованим фахівцем.
3.  Структуру може бути пристосовано тільки до вирішення оперативних і поточних завдань.
4.  структура не гнучка. Не дає змоги вирішувати завдання, обумовлені умовами функціонування, які постійно змінюються.

Переваги та недоліки функціональної структури управління:

Переваги:

1.  Висока компетентність фахівців, які відповідають за виконання конкретних функцій.
2.  Спеціалізація підрозділів на виконанні визначеного виду управлінської діяльності, ліквідація дублювання у виконанні завдань управління окремими службами.

Недоліки:

1.  Порушення принципом повноправного розпорядництва принципу єдиноначальності.
2.  Труднощі підтримки постійних взаємозв’язків між різними функціональними службами.
3.  Тривала процедура прийняття рішень.
4.  Зниження відповідальності виконавців за роботу, оскільки кожен виконавець отримує вказівки від кількох керівників.
5.  Неузгодженість і дублювання вказівок та розпоряджень.
6.  Кожен функціональний керівник і функціональний підрозділ ставлять свої питання на перше місце, не погоджуючи з іншими.

Переваги та недоліки лінійно-штабної структури управління:

Переваги:

1.  Стимулювання ділової та професійної спеціалізації
2.  Висока виробнича реакція підприємства, тому що вона побудована на вузькій кваліфікації фахівців.
3.  Зменшення дублювання зусиль у функціональних сферах.
4.  Покрашення координації діяльності у функціональних сферах.
5.  Дану структуру доцільно використовувати, коли вирішуються стандартні управлінські проблеми.
6.  Дана структура ефективна у стабільних зовнішніх умовах.

Недоліки:

1.  Підрозділи мають можливість ставити власні цілі вище за цілі підприємства.
2.  Відсутність тісних взаємозв’язків і взаємодії на горизонтальному рівні між підрозділами.
3.  різке збільшення обсягу роботи керівника підприємства та його заступників у зв’язку із необхідністю узгодження дій різних функціональних служб.
4.  Надмірно розвинута система взаємодії по вертикалі.
5.  Втрата гнучкості у взаєминах працівників апарату управління, скільки застосовуються формальні правила та процедури.
6.  Слабка інноваційна та підприємницька реакція підприємства.
7.  Неадекватне реагування на вимоги зовнішнього середовища.
8.  Утруднення й уповільнення процесу передачі інформації, що позначається на строках прийняття управлінських рішень.
9.  Ланцюг команд від керівника до виконавця стає занадто довгим, що ускладнює комунікацію.

Переваги та недоліки лінійно-функціональної структури

Переваги:

1.  Чіткі функціональні зв’язків на різних рівнях управління.
2.  Звільнення лінійного менеджера від перевантаження інформацією та виконання невластивих його посаді функцій.

Недоліки:

1.  Недостатньо чіткі межі відповідальності.
2.  Тенденція до централізація.

Переваги та недоліки продуктової структури

Переваги:

1.  Чітка спеціалізація керівника за певним видом продукції.
2.  Конкурентна боротьба, що стимулює до пошуку напрямів удосконалення виробничо-реалізаційної діяльності.

Недоліки:

1.  Збільшення витрат зв’язку з можливим дублюванням робіт для різних видів продукції.
2.  Негнучкість організаційної структури управління.

Переваги та недоліки організаційної структури, орієнтованої на споживача

Переваги:

1.  Визначена спеціалізація за певним споживчим ринком.
2.  Орієнтована на максимальне задоволення потреб певних споживачів.

Недоліки:

1.  Зростання витрат на більш деталізоване вивчення ринку.
2.  Можливість виникнення конфліктів між керівниками.

Переваги та недоліки регіональної структури

Переваги:

1.  Структура дає змогу швидше реагувати на зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі.
2.  Комплексний підхід до реалізації проекту, вирішення проблем.
3.  Концентрація всіх зусиль на вирішенні одного завдання.
4.  Велика гнучкість структури.
5.  Активізація діяльності керівників проектів і виконавців у результаті формування проектних груп.
6.  Посилення особистої відповідальності керівника.

Недоліки:

1.  За наявності кількох проектів, розпорошуються ресурси, ускладнюється підтримка як єдиного цілого.
2.  Формування проектних груп, які не є стійкими утвореннями.
3.  Керівник повинен не лише управляти всіма стадіями життєвого циклу проекту, а й враховувати місце проекту в даній організації.
4.  Виникнення труднощів із перспективним використанням фахівців.
5.  Часткове дублювання функцій.

Переваги та недоліки матричної структури

Переваги:

1.  Інтеграція видів діяльності.
2.  Отримання якісних результатів із великою кількості проектів.
3.  Значна активізація діяльності керівників і працівників, формування команд, які взаємодіють із функціональними підрозділами.
4.  Скорочення навантаження на керівників шляхом передавання повноважень.
5.  Збереження єдності координація та контролю на вищому рівні.
6.  Особиста відповідальність керівника за проект та його елементи.
7.  Швидше реагування на зміну зовнішнього середовища.
8.  Подолання внутрішніх бар’єрів.

Недоліки:

1.  Складна структура, необхідність підготовки високваліфікованих працівників та високо організаційна культура.
2.  Дорога структура впровадження.
3.  Важка й інколи незрозуміла форма.
4.  Система подвійного підпорядкування, підрив принципу єдиноначальності.
5.  Виникнення напруги та конфліктів між членами колективу.
6.  Нечітко розподілені права та відповідність між елементами.
7.  Для даної структури характерна боротьба за владу, тому що не визначено владні повноваження.
8.  Виникнення труднощів із перспективним використанням фахівців.
9.  Дублювання функцій.
10.  Характерне групове прийняття рішень.
11.  Практичне відсутній контроль за рівнями управління.
12.  Неефективність у кризових періодах.

1. тематичних методів та інформаційних технологій
2. книгу рекордов Гиннеса
3. Лабораторная работа 2
4. Лекция 8. Полимодельное представление таможенного дела Раскрываются основные предпосылки полимодельно
5. ~он ж~не этникалы~ процесстер; E Саяси процестер
6. Гімнастика дихання та її оздоровчий ефек
7. инаудит В 1989 в КазСССР была создана хоз расчетная группа при контр ревиз комиссии министерства фин
8. Водозаборные скважины
9. Деятельность третейских судов
10. Вариант 1 Шрифт Times New Romn размер 16 пт начертание ~ полужирное цвет ~ красный Междустрочный интервал ~ м.
11. Бизнес план на тему Каким видом бизнеса вы хотели бы заниматься
12. Риск и его виды
13. Методические рекомендации для студентов- Информация в современном мире стала наиважнейшим ресурсом обл
14. ЕТАПИ НОВОНАРОДЖЕНОСТІ- ГРУДНИЙ НЕМОВЛЯ ЯСЕЛЬНИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ТА ШКІЛЬНИЙ
15. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Луганськ ~6 Д
16. 2010 г РАБОЧАЯ ПРОГРАММА по курсу ПРАВОВЕДЕНИЕ
17. . Раздел. Анализ предприятия строительного комплекса Архангельской области.
18. Положенням про операції банків з векселями затвердженим постановою Правління НБУ 28 травня 1999 р.html
19. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства1
20. тема позволяющая мне создать несколько персонажей и играть ими также играя их роли

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе