Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
пеціальна психокорекція
Тема. ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ
План
1. Визначення психологічної корекції
Психологічна корекція – тактовне втручання у процеси психічного і особистісного розвитку людини з метою виправлення відхилень у цих процесах. Передбачає вплив не тільки на особистість, але й на її оточення, організацію життєдіяльності вцілому. Спрямований і обґрунтований вплив психолога на дискретні характеристики внутрішнього світу людини.
У вітчизняній віковій психології цілі психокорекції визначаються з позиції розуміння закономірностей психічного розвитку дитини як активного діяльнісного процесу, реалізованого у співробітництві з дорослими. На цій підставі виділяють три напрямки постановки цілей психологічної корекції: оптимізація соціальної ситуації розвитку, створення «зони найближчого розвитку», розвиток видів діяльності дитини, у першу чергу провідних, і формування психічних новоутворень віку.
2. Диференційні ознаки психологічної корекції як виду психологічної допомоги
Дискретність психокорекційного впливу – диференційна риса психологічної корекції, яка означає вплив психолога на відносно незалежні конкретні складові внутрішнього світу людини.
Орієнтація на вікову норму психічного розвитку – диференційна риса психологічної корекції, яка означає, що психокорекційний вплив здійснюється на основі теоретичних положень про норму протікання пізнавальних і емоційних процесів, про норму новоутворення у тому чи іншому віковому періоді.
3. Принципи психологічної корекції
Принцип автономності особистості. Даний принцип психокорекції передбачає, що психолог, плануючи і здійснюючи психокорекційний вплив, повинен враховувати те, що з розвитком самосвідомості в дитини формується психологічна стійкість до впливу, яка з віком стає домінуючою, дедалі більшого значення набуває саморегуляція, саморозвиток і відносна автономія особистості.
Принцип нормативності та індивідуальності розвитку. Даний принцип психокорекції передбачає, що психолог, плануючи і здійснюючи психокорекційний вплив, повинен орієнтуватися на основні закономірності психічного розвитку і формування особистості дитини, вікові норми цього розвитку. У той же час психолог повинен пам’ятати, що всі ці загальні закономірності мають індивідуальний прояв у реальній поведінці чи психічному складі людини, з якою проводиться психокорекцій на робота.
Принцип особистісного досягнення. Даний принцип психокорекції передбачає, що психолог, плануючи і здійснюючи психокорекційний вплив, створює умови для, по можливості, більш повного особистісного зростання, але в жодному разі не підштовхує клієнта до досягнення ним певного, наперед регламентованого результату. Реалізація даного принципу є логічним продовження реалізації індивідуального підходу у наданні психологічної допомоги.
Принцип випереджального розвитку. Даний принцип психокорекції передбачає, що психолог, плануючи і здійснюючи психокорекційний вплив, тримає в центрі уваги перспективи розвитку дитини, а основним змістом психокорекційної роботи є створення «зони найближчого розвитку». Таким чином, психологічна корекція передбачає не тільки подолання актуальних труднощів, але й попередження виникнення труднощів у майбутньому, створюючи умови для повноцінного формування вікових психічних новоутворень.
Принцип системності розвитку. Даний принцип психокорекції передбачає, що психолог, плануючи і здійснюючи психокорекційний вплив, повинен пам’ятати, що психічний розвиток особистості в онтогенезі має складний, системний характер. Будь-яка проблема розвитку виникає внаслідок певних причин. Тому психокорекція повинна бути спрямована переважно на усунення причин труднощів (відхилень) психічного розвитку дитини, а не на їх симптоматику.
Діяльнісний принцип корекції. Даний принцип психокорекції передбачає, що психокорекційний вплив повинен здійснюватися в контексті тієї чи іншої діяльності (часто – в контексті провідної діяльності). При цьому психокорекцій на робота має будуватися не як просте тренування умінь і навичок, не як окремі вправи з удосконалення психічної діяльності, а як цілісна, осмислена, особистісно-значуща для клієнта діяльність.
Принцип залучання значущих осіб. Даний принцип психокорекції означає, що до реалізації цілей психологічної корекції психолог повинен залучати батьків та інших значущих осіб з оточення дитини. Таким чином, психологічна корекція передбачає активний вплив на близьких дитини дорослих з метою підвищення їхньої психологічної культури, зміни позиції і ставлення до дитини, навчання їх адекватних способів комунікації.
Принцип особистісної вмотивованості. Даний принцип психокорекції передбачає, що психолог має будувати психокорекційну роботу так, щоб викликати в клієнта (особливо це стосується підлітків і юнацтва) інтерес, бажання, прагнення до самопізнання й саморегуляції, тобто актуалізувати й активізувати його потребу в саморозвитку, а самого суб’єкта сприймати як суб’єкта саморозвитку.
Принцип психологічного контакту. Даний принцип психокорекції передбачає, що при організації взаємодії з клієнтом (перед і у процесі психокорекційної роботи) необхідно встановити з ним хороший психологічний контакт і досягти взаєморозуміння.
Принцип єдності діагностики і корекції. Даний принцип психокорекції передбачає, що перед плануванням і реалізацією психокорекційної роботи необхідно здійснити комплексне, всебічне психологічне обстеження клієнта, труднощів його розвитку, що дозволить психологу зробити достовірні висновки про причини труднощів (порушень) розвитку, правильно розробити психокорекційну програму та розробити психолого-педагогічні рекомендації з надання психологічної допомоги.
4. Визначення психокорекційної ситуації
Коррекционная ситуация включает в себя 5 основных элементов:
5. Виды психокоррекции
6. Форми психологічної корекції
Залежно від специфіки конкретної ситуації психологічної допомоги застосовуються дві основні форми психокорекційної роботи: індивідуальна і групова.
Індивідуальна форма психокорекції передбачає, що психолог працює з клієнтом сам на сам, без присутності сторонніх осіб. Індивідуальній формі психокорекції віддається перевага в таких випадках: сильна тривожність, сором’язливість, невпевненість у собі, необґрунтовані страхи, інертність мислення, загальмованість реакцій, виражена збудливість, емоційна нестабільність, агресивність клієнта. Перевагою індивідуальної форми психокорекції є те, що вона забезпечує конфіденційність, за своїм результатом буває глибшою, краще розкриває особистісні особливості клієнта, допомагає зняти в нього психологічні бар’єри.
Груповій формі психокорекції віддається перевага при розв’язанні проблем міжособистісного характеру, у випадках, коли зміст проблем потребує розвивальної, навчальної спрямованості або групової, соціальної підтримки. Перевагою групової форми психокорекції є одержання різноманітного зворотного зв’язку, апробація набутих навичок спілкування, альтернативної поведінки та соціальної взаємодії, а також сам факт спільного переживання емоційно насичених подій у групі. Якщо відповідно до проблеми клієнта потрібна групова робота, а він не може працювати в групі, тоді як перший етап на шляху розв’язання особистісних проблем бажано використовувати індивідуальну форму психокорекції і поступово підводити клієнта до включення його в групову форму психокорекції.
Тема. ЕТАПИ ДІАГНОСТИКО-КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ
План
1. Основні етапи діагностико-корекційної роботи
Основними етапами діагностико-корекційної роботи є: вивчення запиту на психологічну допомогу; первинне формулювання психологічної проблеми; висування гіпотез стосовно причини психологічної проблеми; комплексна психологічна діагностика; формулювання психологічного діагнозу; визначення психологічного прогнозу; розробка і впровадження програми психологічної корекції та аналіз ефективності психокорекційної програми.
У психологічному діагнозі, на основі результатів психологічної діагностики, фіксуються показники психічного розвитку дитини, їх відповідність нормі, формулюється гіпотеза відносно причин відхилення. Психологічний діагноз є підґрунтям для планування мети і завдань подальшого психокорекційного впливу.
Психологічний прогноз – це обґрунтоване припущення про подальший розвиток особистості за умов своєчасної психологічної корекції та за умов відсутності такої, який визначається на підставі результатів психодіагностичного обстеження та психологічного діагнозу.
2. Програма психологічної корекції: структура, зміст, логіка побудови
Програма психологічної корекції передбачає реалізацію двох її змістовних частин: психологічної і педагогічної.
Педагогічну частину психокорекційної програми психолог може розробити як самостійно, так і сумісно з педагогами, дефектологами, соціальними працівниками, батьками (в залежності від того, хто буде працювати з дитиною). Педагогічна части передбачає розробку психолого-педагогічних рекомендацій по роботі з дитиною. Здійснюється під постійним контролем психолога. Психологічну частину психокорекційної програми розробляє і впроваджує безпосередньо сам психолог.
3. Основні принципи розробки програми психологічної корекції
1. Принцип системности коррекционных, профилактических и развивающих задач. Этот принцип указывает на необходимость присутствия в любой коррекционной программе задач трех видов: коррекционных, профилактических и развивающих. При определении целей и задач коррекцинно-развивающей программы нельзя ограничиваться лишь актуальными на сегодняшний день проблемами и сиюминутными трудностями развития ребенка, а нужно исходить из зоны ближайшего прогноза развития. Взаимообусловленность в развитии различных сторон психики ребенка позволяет в значительной степени оптимизировать развитие за счет интенсификации сильных сторон личности по средством механизмов компенсации.
2. Принцип единства диагностики и коррекции. Этот принцип отражает целостность процесса оказания психологической помощи в развитии клиента как особого вида деятельности практического психолога.
3. Принцип приоритетности коррекции каузального типа. В зависимости от направленности выделяют два типа коррекции: симптоматическую и каузальную. Симптоматическая коррекция направлена на преодоление внешней стороны трудностей развития, внешних признаков, симптомов этих трудностей. Каузальная коррекция предполагает устранение причин, лежащих в основе нарушения развития, может обеспечить наиболее полное разрешение проблем. Принцип приоритетности коррекции каузального типа означает, что приоритетной целью проведения коррекционных мероприятий должна стать устранение причин трудностей и отклонений в развитии клиента.
4. Деятельностный принцип коррекции. Теоретической основой для формирования указанного принципа является теория психического развития ребенка, разработанная в трудах А.Н.Леонтьева, Д.Б.Эльконина, центральным моментом которой является положение и роли деятельности в психическом развитии ребенка.
5. Принцип учета возрастно-психологических и индивидуальных особенностей клиента. Данный принцип согласует требования соответствия хода развития клиента нормативному развитию, с одной стороны, и признание бесспорного факта уникальности и неповторимости конкретного пути развития личности – с другой.
6. Принцип комплексности методов психологического воздействия. Данный принцип утверждает необходимость использования всего многообразия методов, техник и приемов из арсенала практической психологии.
7. Принцип активного привлечения ближайшего социального окружения к участию в реализации коррекционной программы. Принцип определяется той ролью, которую играет ближайший круг общения в психическом развитии клиента. Система отношения ребенка с близкими взрослыми, особенности их межличностных отношений и общения, формы совместной деятельности, способы ее осуществления составляют важнейший компонент социальной ситуации развития ребенка, определяет зону ее ближайшего развития. Ребенок не развивается как изолированный индивид отдельно и независимо от социальной среды, вне общения с другими людьми. Ребенок развивается в целостной системе социальных отношений, неразрывно от них и в единстве с ними. То есть объектом развития является не изолированный ребенок, а целостная система социальных отношений, субъектом которых он является.
8. Принцип опоры на разные уровни организации психических процессов. При составлении коррекционных программ необходимо опираться на более развитые психические процессы и использовать методы, их активизирующие. Это эффективный путь коррекции интеллектуального и перцептивного развития. Развитие человека не является единым процессом, оно гетерохронно. Например, зачастую в детском возрасте отстает развитие произвольных процессов, в то же время непроизвольные процессы могут стать основой для формирования произвольности в ее различных формах.
9. Принцип программированного обучения. Наиболее эффективно работают программы, состоящие из ряда последовательных операций, выполнение которых сначала с психологом, а затем самостоятельно приводит к формированию необходимых умений и навыков.
10. Принцип усложнения. Каждое задание должно проходить от минимально простого к максимально сложному. Наиболее эффективная коррекция на максимальном уровне трудности доступна конкретному человеку. Это позволяет поддерживать интерес к коррекционной работе и дает возможность клиенту испытывать радость преодоления.
11. Учет объема и степени разнообразия материала. Во время реализации коррекционной программы необходимо переходить к новому объему материала только после относительной сформированности того или иного умения. Увеличивать объем материала и его разнообразие необходимо постепенно.
12. Учет эмоциональной сложности материала. Проводимые игры, занятия, упражнения, предъявляемый материал должны создавать благоприятный эмоциональный фон, стимулировать положительные эмоции. Коррекционное занятие обязательно должно завершаться на позитивном эмоциональном фоне.
4. Вимоги до формулювання цілей психологічної корекції
1. Позитивная формулировка целей ПК – описание тех форм поведения, деятельности, структур личности и познавательных способностей, которые должны быть сформированы у клиента (отказ от «не», запретительного характера, ограничивающего возможности клиента, его личностного развития и проявления инициативы).
2. Реалистичность целей ПК, их соотнесенность с продолжительностью коррекционного воздействия и возможностями переноса клиентом нового позитивного опыта и усвоенных на коррекционных занятиях способов действий и реальную практику жизненных отношений.
3. При постановке общих целей ПК необходимо учитывать дальнюю и ближайшую перспективу развития личности и планировать как конкретные показатели личностного и интеллектуального развития клиента по окончанию коррекционной программы, так и возможности отражения этих показателей в особенностях деятельности и общения клиента на последующих стадиях его развития.
4. Эффекты коррекционной работы проявляются на протяжении достаточно длительного временного интервала: в процессе коррекционной работы, к моменту ее завершения и примерно полгода спустя можно говорить о закреплении или об утрате клиентом позитивных эффектов коррекционной программы.
5. Етапи діагностико-корекційної роботи у процес здійснення програми психологічної корекції
У психокорекційній роботі психолога можна умовно виділити кілька взаємопов’язаних етапів: діагностичний, установчий, психокорекційний та етап оцінки ефективності психокорекційного впливу.
Діагностичний етап психокорекційної роботи передбачає такі види діяльності психолога як вивчення запиту, первинне формулювання психологічної проблеми, висунення гіпотез стосовно причини психологічної проблеми, комплексна психологічна діагностика особистості, визначення чинників, які пов’язані з психологічною проблемою клієнта або зумовлюють її, а також формулювання психологічного діагнозу з обов’язковим визначенням прогнозу подальшого розвитку особистості за умови своєчасної корекції та за відсутності такої.
Установчий етап психокорекційної роботи передбачає формування адекватного ставлення клієнта до своєї проблеми, до психолога та до методів психокорекційного впливу; створення активної настанови особистості на психокорекційну роботу; формування мотивів самопізнання та самовдосконалення, усвідомлення себе суб’єктом розвитку.
Психокорекційний етап психокорекційної роботи передбачає безпосереднє здійснення корекційно-розвивальної програми.
Реалізація етапу оцінки ефективності психокорекційного впливу у психокорекційній роботі передбачає пролонгованість корекційного впливу: навіть у період після завершення корекції (період відкладеного контролю ефективності) психологу бажано підтримувати контакти з клієнтом, цікавитися його психоемоційним станом, особистісним самопочуттям, можливістю появи нових проблем у спілкуванні, поведінці чи розвитку в цілому.
При оцінці ефективності психологічної корекції доцільно враховувати як суб’єктивні показники (емоційне задоволення від занять і спілкування з психологом, зміна особистісного самопочуття вбік позитивного сприйняття себе та інших, усвідомлення отриманих змін), так і об’єктивні показники, а саме результати контрольного психодіагностичного дослідження.
Основними цілями психокорекційної допомоги сім’ям, що виховують дітей з порушеннями психофізичного розвитку є: забезпечення адекватних мікросоціальних умов розвитку дитини в сім’ї, подолання стану фрустрації і оптимізація самосвідомості батьків, а також формування у близьких дитини позитивного ставлення до неї і оптимістичного погляду у майбутнє.
ОСНОВИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ
Принципи психокорекційної роботи з дітьми і підлітками з порушеннями психофізичного розвитку
Принцип комплексності психологічної корекції передбачає, що психокорекція повинна реалізовуватися як єдиний комплекс клініко-психолого-педагогічного впливу, а ефективність психологічної корекції значною мірою залежить від врахування клінічних та педагогічних факторів у розвитку дитини.
Каузальний принцип психокорекції передбачає врахування психологом складної ієрархії відношень між симптомами та їх причинами. Саме структура дефекту повинна визначати мету і завдання психологічної корекції, а сам психокорекційний вплив повинен бути спрямований на усунення причин відхилень у психічному розвитку дитини.
Принцип единства диагностики и ПК. До начала ПК необходимо выявить особенности психического развития ребенка, уровень сформированности определенных психических новообразований, соответствие уровня развития умений, знаний, навыков, личностных и межличностных связей возрастным периодам. Задачи ПК могут быть правильно поставлены только на основе полной психологической диагностики как ЗАР, так и ЗБР.
Принцип личностного подхода – подход к ребенку как к целостной личности с учетом всей ее сложности и всех ее индивидуальных особенностей. В процессе ПК мы должны рассматривать не какую-то отдельную функцию или изолированное психическое явление у человека, а личность в целом.
Принцип деятельностного подхода. Личность проявляется и формируется в процессе деятельности. ПК работа должна строиться не как простая тренировка умений и навыков ребенка, не как отдельные упражнения по совершенствованию психической деятельности, а как целостная, осмысленная деятельность ребенка, органически вписывающаяся в систему его повседневных жизненных отношений. ПК процесс должен проводиться с учетом основного ведущего вида деятельности ребенка. Кроме того, ПК должна ориентироваться на тот вид деятельности, который является личностно значимым для ребенка и подростка. Это особенно важно при ПК эмоциональных нарушений у детей. Эффективность ПК процесса у детей в значительной степени зависит от использования продуктивных видов деятельности ребенка (рисование, конструирование, танцы, драматизация и т.д.).
Иерархический принцип психологической коррекции – базируется на положениях Л.С.Выготского, который считал, что в качестве основного содержания ПК работы необходимо создание зоны ближайшего развития (ЗБР) личности и деятельности ребенка. Поэтому ПК должна строиться как целенаправленное формирование психологических новообразований, составляющих сущностную характеристику возраста. Упражнение и тренировка уже имеющихся у ребенка психологических особенностей не делает коррекционную работу эффективной, так как обучение в этом случае лишь следует за развитием, совершенствуя способности в количественном направлении, не поднимая их на более перспективный, качественный уровень.
Принципи надання психокорекційної допомоги сім’ям, що виховують дитину з порушеннями психофізичного розвитку
1. Принцип гармонізації внутрішньосімейної атмосфери передбачає допомогу у вирішенні особистісних і міжособистісних конфліктів між членами сім’ї, спрямування їх на успішну сімейну взаємодію.
2. Принцип обов’язкового включення батьків у корекційно-виховний процес дозволяє не тільки оптимізувати дитячо-батьківські стосунки, але й підвищити педагогічну компетентність батьків, сформувати позитивне прийняття дитини з порушеннями психофізичного розвитку.
3. Принцип формування позитивного ставлення до дитини з порушеннями психофізичного розвитку спрямований на формування позитивних ціннісних настанов у батьків дитини (або осіб, що їх заміщують) на прийняття її вади психофізичного розвитку членами сім’ї і значущими особами соціального оточення сім’ї.
4. Принцип єдності корекційно-виховного впливу сім’ї, освітніх закладів і фахівців соціальних і психолого-педагогічних служб передбачає, що успіх психокорекційної роботи можливий лише за умов тісної взаємодії між сім’єю, спеціальним корекційним освітнім закладом і фахівцями служби соціальної та психологічної допомоги сім’ї.
Психолого-педагогічний супровід сім’ї, що виховує дитину з порушеннями психофізичного розвитку, здійснюється психологом и передбачає комплексну реалізацію таких трьох видів діяльності як психологічна діагностика, психологічна корекція та психологічне консультування.
Психологічний супровід дітей з порушеннями психофізичного розвитку – це діяльність психолога, спрямована на створення комплексної системи клініко-психологічних, психолого-педагогічних та психотерапевтичних умов, що сприяють успішній адаптації, реабілітації та особистісному зростанню дітей та підлітків з порушеннями психофізичного розвитку у соціумі (школа, сім’я, медичний заклад тощо).
Види психокорекції
За характером спрямованості корекційного впливу можна виділити такі два види психологічної корекції як каузальна психокорекція та симптоматична психокорекція.
Каузальна психокорекція спрямована на джерела та причини відхилень у психічному розвитку. Вона більш довгострокова, потребує значних зусиль, однак вона є більш ефективною, на відміну від корекції симптоматичної.
Групова психокорекція передбачає цілеспрямоване використання усієї сукупності взаємодії та взаємостосунків між учасниками групи у психокорекційних цілях.
У роботі з дітьми і підлітками з порушеннями психофізичного розвитку при комплектації психокорекційної групи необхідно враховувати ступінь важкості і клініко-психологічну структуру дефекту дитини. Бажано, щоб у психокорекційній групі були діти з різним ступенем важкості фізичного і психічного дефекту, але однієї нозологічної форми. При комплектації психокорекційної групи вік дітей не має великого значення, особливо коли в психокорекційній роботі беруть участь діти з психічним недорозвиненням і затримкою психічного розвитку. В таких групах різниця у віці учасників може варіювати від 2 до 5 років.
Тривалість психокорекційного заняття залежить від завдань психокорекції, особливостей психофізичного розвитку дитини і від віку дитини.
Запит на психологічну допомогу – це потреба у діагностико-корекційній допомозі, що виражається клієнтом у формі скарги або у формі бажаного результату цієї допомоги.
Психологическая помощь детям и подросткам с особыми образовательными потребностями – это сложная система психолого-реабилитационных воздействий, направленных на повышение социальной активности, развитие самостоятельности, укрепление социальной позиции личности ребенка с нарушением в развитии, формирование системы ценностных установок и ориентаций, развитие интеллектуальных процессов, которые соответствуют психическим и физическим возможностям ребенка (И.И.Мамайчук, 2006).
Существующие сегодня в мировой практике виды психологической помощи детям и подросткам чрезвычайно разнообразны. Они различаются по характеру решаемых задач специалистами, работающими с детьми и подростками: педагогов, дефектологов, социальных работников, врачей и т.д. Эти различия формируют ту или иною модель психологической помощи. Каждая из таких моделей опирается на собственную теоретическую базу и предопределяет используемые методы работы.
По своему характеру психологическая помощь может состоять:
а) в рекомендациях, связанных с дальнейшим обучением и воспитанием ребенка (например, направление в специальные или вспомогательные школы; направление на дополнительные консультации у психоневролога, логопеда, психолога-консультанта другого профиля и т.д.);
б) в рекомендации методов воспитания и обучения;
в) в рекомендации по профессиональной ориентации подростков;
г) в определении готовности ребенка к школьному обучению и выявлению причин трудностей в учении;
д) в осуществлении психотерапевтических и психокоррекционных воздействий.
По мнению И.И.Мамайчук (1989), можно выделить несколько моделей психологической помощи детям и подросткам с особыми образовательными потребностями:
- Педагогическая модель включает в себя оказание помощи родителям в воспитании детей. Педагог-консультант анализирует вместе с родителями сложившуюся ситуацию и вырабатывает программу мер, направленных на ее изменение.
- Диагностическая модель. Как правило, объектом диагностики оказываются дети или подростки с отставании в развитии, с трудностями в учебе, с отклонениями в поведении. Процесс диагностики является комплексным и предполагает участие группы специалистов для осуществления медицинской, педагогической или психологической диагностики. Диагностическая модель широко используется в медико-психолого-педагогических комиссиях, где решается вопрос о дальнейшем обучении ребенка.
- Социальная модель помощи чаще используется в семейной консультации. Такого рода помощью может быть, например, знакомство родителей детей с нарушениями в развитии друг с другом с целью общения, знакомство родителей с имеющимися в городе социальными службами (родительскими ассоциациями, семейными клубами и т.д.).
- Медицинская модель помощи предполагает усилия специалистов, направленных на лечение, реабилитацию детей с особыми образовательными потребностями, а также на психологическую адаптацию здоровых членов семьи к особенностям больного ребенка.
- Психологическая модель помощи, опираясь на закономерности психического развития ребенка, предполагает анализ особенностей формирования познавательных процессов и личности ребенка с нарушениями в развитии и разработку адекватных методов психологического воздействия, т.е. оказание всесторонней психологической помощи.
Система психологической помощи детям и подросткам с особыми образовательными потребностями
В процессе психологической помощи детям с особыми образовательными потребностями необходимо учитывать сложную структуру, специфичность их развития, характер сочетания в картине их состояния биологических и социальных факторов развития, особенности социальной ситуации развития, степень выраженности изменений личности в связи с заболеванием, особенности межличностного общения в семье и социуме.
Система психологической помощи детям и подросткам с особыми образовательными потребностями представляет собой взаимосвязь таких направлений работы как психодиагностика, психологическое консультирование, психокоррекция, психологическая поддержка.
Психологическое сопровождение детей с особыми образовательными потребностями – это деятельность психолога, направленная на создание комплексной системы клинико-психологических, психолого-педагогических и психотерапевтических условий, способствующих успешной адаптации, реабилитации и личностному росту детей в социуме (школа, семья, медицинское учреждение и т.д.).
Под сопровождением подразумевается динамический процесс, целостная деятельность психолога, куда включены 5 взаимосвязанных компонентов:
Отслеживание психологического статуса ребенка является достаточно трудоемким процессом, требующим тесного взаимодействия всех специалистов, участвующих в жизнедеятельности ребенка (психолога, педагога-дефектолога, врача-психиатра, врача-невропатолога, логопеда и т.д.). Психолог, устанавливая контакт со специалистами, обязательно должен объяснить им цели психологического сопровождения ребенка.
Основные этапы процесса психологического сопровождения:
- установление контакта со всеми участниками сопровождения ребенка;
- определение объема работы и последовательности процесса сопровождения;
- подготовка необходимой документации, составление графика работы.
2. Ориентировочный этап включает в себя следующие задачи:
- устанавливается контакт с родителями и родственниками ребенка;
- устанавливается контакт с группой, которую посещает ребенок, а также с пед.персоналом;
- ознакомление специалистов с результатами психологического обследования ребенка;
- совместное обсуждение с педагогами и другими специалистами особенностей психического развития ребенка.
3. Этап планирования включает создание индивидуальной программы сопровождения ребенка и утверждение этой программы со специалистами.
4. Этап реализации индивидуальной программы включает в себя следующие задачи:
- оказание необходимой помощи родителям ребенка, педагогам в создании условий, необходимых ребенку с особыми образовательными потребностями для полноценного здорового образа жизни, успешного овладения образовательными программами с учетом его психических и физических возможностей;
- оказание необходимой психологической помощи родителям ребенка, его родственникам, друзьям с целью гармонизации межличностных отношений, оптимизации воспитательного процесса;
- просвещение и консультирование педагогов, педагогов-дефектологов и других специалистов, работающих с ребенком.
5. На заключительном этапе анализируется, насколько эффективно проведена работа, даются рекомендации по дальнейшей работе с ребенком.
Психологическая поддержка в системе психологической помощи должна осуществляться в двух основных направления: во-первых, поддержка родителей и других родственников детей с особыми образовательными потребностями; во-вторых, поддержка самих детей и подростков.
И.И.Мамайчук рассматривает психологическую поддержку родителей детей с особыми образовательными потребностями как систему мер, направленных на:
- снижение эмоционального дискомфорта в связи с заболеванием ребенка;
- укрепление уверенности родителей в возможностях ребенка;
- формирование у родителей адекватного отношения к болезни ребенка;
- установление адекватных детско-родительских отношений и стилей семейного воспитания.
Процесс реализации психологической поддержки родителей является длительным и требует обязательного комплексного подхода, что предусматривает участие не только специалиста-психолога, но и других специалистов, наблюдающих ребенка, но при ведущей роли психолога. Психолог разрабатывает конкретные мероприятия, направленные на психологическую поддержку родителей, в зависимости от имеющихся проблем семейного воспитания больного ребенка. Среди этих мероприятий, по мнению ряда исследователей, можно выделить следующие:
1. Убеждение во вступлении родителей детей с особыми образовательными потребностями в клубы, ассоциации и другие родительские объединения. Общение родителей друг с другом предполагает взаимную поддержку, обмен информацией, организацию совместного досуга, оказание пассивной материальной помощи и т.д. Эффективность поддержки определяется активным включением родителей, особенно отцов, в процесс реабилитации ребенка.
2. Основными психотехническими приемами психологической поддержки являются родительские семинары, основная задача которых – расширение знаний родителей о психологических особенностях их ребенка, психологии воспитания и психологии семейных отношений. На семинарах не только повышается информированность родителей о ребенке, но и происходит изменение отношения родителей к проблемам ребенка и задачам воспитания ребенка с особыми образовательными потребностями.
При проведении родительских семинаров используются такие методические приемы, как мини-лекции, групповые дискуссии, дискуссии по «трудным ситуациям».
Частота и длительность таких семинаров зависит от возможностей родителей, степени их мотивированности. Рекомендуемая частота – не чаще 1 раза в месяц. Эффективность психологической поддержки родителей оценивается по субъективным (отчеты родителей) и объективным (эмоциональное состояние самого ребенка) параметрами. Психологическая поддержка родителей осуществляется не только в форме их группового взаимодействия, а также и в процессе индивидуальных бесед с психологом о проблемах семьи ребенка.
МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ И ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ РАЗРАБОТКИ ПСИХОКОРРЕКЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ ДЛЯ ДЕТЕЙ С ПРОБЛЕМАМИ В РАЗВИТИИ
В отечественной психологии цели ПК работы с детьми и подростками с проблемами в развитии определяются пониманием закономерностей психического развития ребенка как активного деятельностного процесса, реализуемого в сотрудничестве со взрослыми. Основными направления постановки целей ПК являются:
Сложность, многообразие и специфика аномального развития ребенка требует системного подхода к разработке ПК технологий. Психокоррекционные технологии – это совокупность знаний о способах и средствах проведения ПК процесса.
Особенности ПК технологий при работе с детьми и подростками с проблемами в развитии:
1. Психокоррекционный процесс – это сложная система, включающая в себя как стратегические, так и тактические задачи. Стратегическими задачами являются разработка психокоррекционных программ и психокоррекционных комплексов. В тактические задачи входит разработка методов и ПК техник, форм проведения ПК работы, подбор и комплектование групп, продолжительность и режим занятий.
2. Нельзя создать универсальную ПК программу для детей с проблемами в развитии. Это обусловлено тем, что кроме структуры дефекта и степени тяжести его проявления, необходимо учитывать время возникновения дефекта, уровень развития межфункциональных связей, типологические и индивидуально-психологические особенности ребенка, а также предшествующую социальную ситуацию развития.
3. ПК работа с ребенком должна строиться не как простая тренировка умений и навыков, не как отдельные упражнения по совершенствованию психологической деятельности, а как целостная осмысленная деятельность. При этом необходимо проводить ПК работу как с самим ребенком по изменению его отдельных психологических образований, так и с условиями жизни, воспитания и обучения, в которых находится ребенок.
4. Важно, чтобы ПК ребенка с проблемами в развитии носила опережающий, предвосхищающий характер. Она должна стремиться не к упражнению и совершенствованию того, что уже есть, что уже достигнуто ребенком, а к активному формированию того, что должно быть достигнуто ребенком в ближайшей перспективе в соответствии с законами и требованиями возрастного развития и формирования личности.
5. Специфика конкретных задач ПК программы зависит от типа детского учреждения, которое посещает ребенок (специализированный детский сад, вспомогательную школу, обучение на дому и пр.). Важно, чтобы ПК программа была согласована с другими специалистами, которые работают с ребенком (логопед, педагог-дефектолог, учитель, врач-психиатр и пр.).
В практике ПК работы традиционно выделяются три основные модели коррекции: общая, типовая и индивидуальная ПК (А.А.Осипова, 2000).
Общая модель коррекции – это система оптимального возрастного развития личности в целом. Она включает в себя щадящий охранительно-стимулирующий режим для ребенка, соответствующее распределение нагрузок с учетом психического состояния, организацию жизнедеятельности ребенка в школе, в семье и в других группах.
Типовая модель коррекции основана на организации конкретных ПК воздействий с использованием различных методов: игротерапии, семейной терапии, психорегулирующих тренировок и пр.
Индивидуальная модель коррекции ориентирована на ПК различных нарушений у ребенка или подростка с учетом его индивидуально-типологических, психологических, клинико-психологических особенностей. Это достигается в процессе создания индивидуальных ПК программ, направленных на коррекцию имеющихся недостатков с учетом индивидуальных факторов.
Все три модели тесно связаны и взаимозависимы, хотя имеют разные задачи. Так, общая модель ПК ориентирована на профилактическую работу с ребенком, типовая модель – на оптимизацию, стимулирование психического развития, а индивидуальная модель – ПК недостатков в развитии ребенка с учетом его клинико-психологических и индивидуально-психологических особенностей.
Эффективность ПК процесса в значительной степени зависит от умения психолога составить ПК программу. При этом необходимо учитывать следующие методические требования к ПК программе:
Целенаправленное ПК воздействие на ребенка и подростка с проблемами в развитии осуществляется через ПК комплекс, который состоит из четырех взаимосвязанных блоков:
В диагностический блок входят диагностика психического развития ребенка и диагностика социальной среды. Диагностика психического развития ребенка включает в себя:
Коррекционный блок включает в себя следующие задачи:
В достижении этой цели на первый план выступает работа психолога не только с близким социальным окружением ребенка (семьей), но и с педагогами, которые обучают ребенка, и с его одноклассниками, друзьями, знакомыми. Это одна из важных задач, так как социальная интеграция ребенка с проблемами в развитии в обществе является важным фактором всестороннего воспитания личности.
Оценочный блок, или блок оценки эффективности ПК воздействий, направлен на анализ изменений познавательных процессов, психических состояний, личностных реакций у ребенка в результате психокоррекционных воздействий. Критерии оценки эффективности ПК требуют учета структуры дефекта, механизмов его проявления, анализа целей ПК и используемых методов психологического воздействия. Результаты ПК работы могут проявляться у ребенка в процессе работы с ним, к моменту завершения ПК процесса и на протяжении длительного времени после окончания занятия.
Эффективность ПК зависит как от объективных, так и субъективных факторов. К объективным факторам относятся:
К субъективным факторам можно отнести:
При оценке эффективности ПК воздействий необходимо использовать разнообразные методы, в зависимости от поставленных ПК задач. Например, при анализе эффективности ПК эмоциональных нарушений у детей целесообразно использовать отчеты родителей о поведении детей до и после занятий. При оценке поведенческих и эмоциональных реакций ребенка целесообразно сочетать метод наблюдения с проективными методами исследования личности. При оценке эффективности ПК познавательных процессов у детей можно использовать функциональные пробы, направленные на анализ гностических процессов, результаты педагогических наблюдений. Оценку эффективности ПК может провести и независимая экспертная комиссия, включающая в себя не только психологов, а также врачей, педагогов и социальных работников.
Организационные аспекты психокоррекционных технологий
Эффективность ПК воздействий в значительной степени зависит от:
Традиционно выделяются две формы проведения ПК занятий – индивидуальную и групповую. Выбор формы работы зависит от особенностей психического и физического развития ребенка, от его возраста и выраженности аффективных проблем. В практике часто используется смешанная, индивидуально-групповая форма ПК.
Индивидуальная ПК выбирается в следующих случаях:
Групповая форма ПК включает в себя целенаправленное использование всей совокупности взаимодействий и взаимоотношений между участниками группы в коррекционных целях. Групповая ПК сфокусирована на трех составляющих самосознания (А.А.Осипова, 2000):
Групповая ПК в большей степени акцентирует внимание на межличностных проблемах ребенка и подростка, а индивидуальная – на внутриличностных проблемах.
При комплектации ПК групп необходимо учитывать степень тяжести и клинико-психологическую структуру дефекта у ребенка. Желательно, чтобы в группе были дети с различной степенью тяжести физического и психического дефекта, но одной нозологической формы. Например, в ПК группу детей с ДЦП целесообразно отобрать детей с разной степенью тяжести двигательного дефекта, но с сохранным интеллектом. При комплектовании ПК группы детей с СРДА необходимо ориентироваться на уровень их аффективного и интеллектуального развития.
Возраст детей не играет определяющей роли при отборе в группу, особенно когда в коррекции участвуют дети в психическим недоразвитием и ЗПР. В таких группах разница в возрасте может варьировать от 2 до 5 лет. В группах детей с эмоциональными проблемами (дисгармоничное развитие, диспропорциональное развитие и т.д.) желательно, чтобы возраст участников группы был приблизительно одинаков.
Групповую ПК детей с проблемами в развитии рекомендуется проводить в малых группах (4-7 человек). Поскольку общение активно формируется у детей в дошкольном и младшем школьном возрасте, но не является ведущим видом деятельности, рекомендуется формировать микрогруппы численностью 2-3 человека. Оптимальное число членов группы в значительной степени зависит от частоты и длительности ПК занятий. Для группы с частотой занятий 1-2 раза в неделю рекомендуется состав из 2-7 человек.
ПК процесс может быть кратковременным (от 2 до 6 месяцев) или долговременным (от 1 года и дольше). Продолжительность занятий зависит от задач ПК, от психологических особенностей членов группы и от возраста участников ПК. Для детей с выраженными аффективными и интеллектуальными нарушениями продолжительность групповых занятий может быть от 40 до 70 минут при частоте 2 занятия в неделю. При частоте 1 занятие в неделю продолжительность занятий может быть увеличено до 90 минут.
14