Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Поняття вимірювання та вибірки. Форми обліку результатів спостережень.
Науково-дослідну роботу психолога, який проводить експеримент, можна представити наступною схемою: Дослідник (психолог) - предмет дослідження (психічні явища, процеси, функції т.д.) - досліджувані (група досліджуваних) – експеримент (вимірювання) – дані експерименту (числові коди) – статистична обробка даних експерименту – результати статистичної обробки (числові коди) – висновки ( звіт, стаття, дипломна робота і т. д.) – отримувач наукової інформації (керівник роботи, замовник, читач і т.д.)
Будь-яке емпіричне наукове дослідження починається з того, що дослідник фіксує прояви властивості (властивостей), які його цікавлять у об’єкта (об’єктів) дослідження, як правило за допомогою чисел.
Таким чином розрізняють :
Генеральна сукупність – це вся множина об’єктів, по відношенню до якої формулюється експериментальна гіпотеза. Нехай потрібно вивчити сукупність однорідних об’єктів відносно деякої якісної або кількісної ознаки, яка характеризує ці об’єкти. Кількісні ознаки елементів генеральної сукупності можуть бути одновимірними і багатовимірними, дискретними і неперервними.
Вибірка – це обмежена за чисельністю група об’єктів (досліджувані, респонденти), спеціально відібрані з генеральної сукупності для вивчення її властивостей.
Обсягом сукупності (випадкової або генеральної) називають число об’єктів цієї вибірки.
Основними критеріями обґрунтування висновків дослідження – це репрезентативність вибірки і статистична достовірність (емпіричних) результатів.
Репрезентативність вибірки - це можливість вибірки представляти досліджувані явища достатньо повно – з точки зору їх мінливості в генеральній сукупності.
Статистична достовірність (статистична значимість) результатів дослідження визначається за допомогою методів статистичного висновку.
Для психолога-дослідника вибіркою називають будь-яка підгрупа елементів (досліджуваних, респондентів). Обсяг вибірки в статистиці розрізняють: мала (менше 30), середня (від 30 до 100), велика (більше 100).
Якщо психологічному дослідженню (спостереженню, вимірюванню, експерименту) піддаються всі представники досліджуваної генеральної сукупності, то таке дослідження називають повним. Якщо психолог проводить вибір обмеженої кількості елементів з генеральної сукупності, то таке дослідження називають частковим або вибірковим.
Вибірку називають залежною, якщо процедура експерименту і отримання результатів вимірювання певної ознаки у досліджуваних однієї вибірки не впливають на особливості проходження цього ж експерименту і результати вимірювання цієї ж ознаки у досліджуваних іншої вибірки. (Одна і та ж група респондентів, з якою двічі проводили дослідження по різних ознаках є залежною вибіркою)
Способи відбору вибірки: простий випадковий відбір, стратифікований випадковий відбір (відбір за властивостями генеральної сукупності),
Вимоги до вибірки:
Простий випадковий (рандомінізований ) відбір – передбачає такі умови, щоб кожен член генеральної сукупності має рівні з іншими шанси попасти у вибірку.
Стратифікований відбір – відбір за властивостями генеральної сукупності. Передбачає попередньо визначення тих якостей, які можуть впливати на мінливість досліджуваної властивості 9 стать, рівень достатку, освіта і т.д.)
Вимоги що до обсягу вибірки (чисельність):
Залежні і незалежні вибірки. Незалежні вибірки характерні тим, що ймовірність відбору будь-якого досліджуваного однієї вибірки не залежить від вибору будь-якого досліджуваного іншої вибірки. Залежні вибірки характерні тим, що кожному досліджуваному однієї вибірки поставлено у відповідність за певним критерієм досліджуваний іншої вибірки.
Кодування – це така операція, за допомогою якої експериментальним даним надається форма числового повідомлення (коду). Вимірювання 1 і 2 типом вважають якісними, а 3 і 4 - кількісними. Специфічні особливості шкал обов’язково враховуються при отриманні експериментального матеріалу дослідження і повинен відповідати поставленій задачі дослідження.
В залежності від того, яка операція лежить в основі вимірювання ознаки, виділяють вимірювальні шкали. Ці шкали встановлюють певні співвідношення між властивостями чисел та властивістю об’єктів, що вимірювали.
Номітативна шкала (шкала найменувань): вимірювання нею полягає у присвоєнні певній властивості або ознаці символу (цифрового, буквеного) або позначення. При здійсненні вимірювання за даною шкалою здійснюється класифікація або розподіл об’єктів на класи (групи), які не перетинаються. Таких груп може бути декілька.
Приклад: а) розподіл людей за темпераментами: сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік; б) вивчення вподобання людей проводити дозвілля: з приятелями, на природі, заняття спортом, в сім’ї.
Проста номінативна шкала – дихотомічна ( так, ні; 0 і 1; А і Б) В номінативній шкалі можна підрахувати частоту ознаки, яка зустрічається.
Порядкова (рангова) шкала: всі ознаки розміщують по рангу від самого великого (високого, сильного, розумного) до самого малого ( низького, слабкого, нерозумного). В порядковій (рангові) шкалі має бути не менше трьох класів(груп): відповіді на запитання ( так, ні, не знаю); рівень знань: самий низький, низький, середній, високий, самий високий.
При кодуванні використовують будь-які цифри (коди), але в цих кодах( цифрах) обов’язково має зберігатись порядок, тобто кожна наступна цифра має бути більшою або меншою за попередню.
Правила ранжування:
Якщо необхідно проранжувати якісну ознаку, то максимальний ранг (п- кількість ознак) присвоюється найбільш значимій ознаці, а мінімальний 1 – найменш значимому ( або навпаки від найменш значимого до найбільш значимого).
Приклад: Проранжувати якості особистості “Я ідеальне”: відповідальність, наполегливість, енергійність, життєрадісність, терпеливість, рішучість, дружелюбний.
Особливості ранжування кількісних характеристик.
Приклад: Психолог отримав у 11 досліджуваних такі показники невербального інтелекту: 113, 107, 123, 122, 117, 117, 105, 108, 114, 102, 104. Проранжувати ці показники.
Інтервальна шкала: основним поняттям цієї шкали – інтервал, який може визначати частину ознаки, що вимірюється між двома сусідніми позиціями на шкалі.
Шкала відношень ( шкала рівних відношень): особливість цієї шкали є наявність твердо фіксованого нуля, який означає повну відсутність певної ознаки або властивості. Шкала відношень є найбільш інформативною, що допускає будь-які математичні операції та використання різноманітних статистичних методів. По своїй суті вона дуже близька до інтервальної, оскільки якщо строго фіксувати початок відліку, то будь-яка інтервальна шкала перетворюється в шкалу відношення.
Для наочного прийняття експериментальних даних використовують різні прийоми, які полегшують перш за все візуальний аналіз отриманих експериментальних даних.
Аналіз даних розпочинається з вивчення, як часто зустрічаються ті чи інші значення ознаки, які цікавлять дослідника. Для цього будують таблиці і графіки розподілу частот.
Таблиця частот та відносних частот розподілу, таблиця згрупованих даних, таблиця накопичених частот.
Для наочного представлення розподілу слугують графік розподілу частот або графік накопичених частот - гістограма або крива розподілу (полігон частот).
Гістограма частот, гістограма накопичених частот.
Таблиці та графіки розподілу частот дають попередню інформацію про форму розподілу ознаки: які значення зустрічаються частіше, наскільки виражена мінливість ознаки.
Типові форми розподілу: рівномірний ( коли всі значення зустрічаються однаково (майже однаково) часто), симетричний (коли однаково часто зустрічаються крайні значення), нормальний (симетричний розподіл, у якого крайні значення зустрічаються рідко і частота поступово збільшується від крайніх до середніх значень ознаки). Асиметричний розподіл: лівосторонній (з перевагою частот малих значень), правостороння (з перевагою частот великих значень).
PAGE 4