Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
25
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ
ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ ЗДАТНОСТІ ДО
САМОРЕГУЛЯЦІЇ В ЕМОЦІОГЕННИХ УМОВАХ
19.00.07 –педагогічна та вікова психологія
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України, лабораторія психології навчання
Науковий керівник - доктор психологічних наук,
дійсний член АПН України, професор
Максименко Сергій Дмитрович,
Інститут психології ім. Г.С.Костюка
АПН України, директор.
Офіційні опоненти - доктор психологічних наук, професор
Яковенко Сергій Іванович,
Київський інститут внутрішніх справ,
завідувач кафедри юридичної психології.
- Блінов Олег Анатолійович,
кандидат психологічних наук,
заступник завідувача кафедри психології
гуманітарного факультету Національної академії
оборони України, м. Київ.
Провідна установа: Харківський національний університет
ім. В.Н. Каразіна, кафедра прикладної психології.
Захист відбудеться 10 червня 2004 р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.453.02 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ, вул.Паньківська,2.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.
Автореферат розісланий “7” травня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.В.Андрієвська
Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується зростанням чинників, які зумовлюють психічну дезадаптацію індивіда. До їх числа відносять, зокрема, особливі умови професійної діяльності, за яких має місце емоційна перенапруга, пов’язана із загрозою для життя людини.
До професій, які складають особливу групу ризику, належить і професія працівників податкової міліції. Складність оперативної обстановки, фізичні перевантаження, ненормований режим праці, відсутність повноцінного відпочинку, наявність міжособистісних конфліктів, підвищений рівень відповідальності –це ті чинники, які призводять до нервово-психічної перенапруги і, як наслідок, впливають на ефективність службової діяльності податківців.
У цьому зв’язку особливої актуальності набирає дослідження психологічних особливостей професійної діяльності податківця, розроблення професіограми і психограми спеціаліста, вимог до професії, що сприятиме визначенню критеріїв психологічної придатності людини до даної професії, а також засобів відповідної психологічної допомоги й реабілітації.
Однією з невід’ємних передумов ефективності професійної діяльності працівника податкової міліції є здатність до саморегуляції власної поведінки, що виявляється у мобілізації його особистісних та когнітивних ресурсів.
Недостатня розробленість та очевидна актуальність проблеми зумовили обрання теми даного дисертаційного дослідження: “Формування у працівників податкової міліції здатності до саморегуляції в емоціогенних умовах ”.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, темами, планами.
Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України “Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти”. Номер держреєстрації 0196U006943.
Тема затверджена 02.12.02 р. на Вченій Раді Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (протокол №12) та погоджена з координаційною Радою АПН України (протокол № 2 від 25.02.03).
Об’єкт дослідження: процес саморегуляції поведінки особистості.
Предмет дослідження: особливості саморегуляції поведінки у працівників податкової міліції в емоціогенних умовах.
Мета дослідження полягає у виявленні механізмів саморегуляції, за допомогою яких забезпечується успішне виконання податківцями професійної діяльності в емоціогенних умовах, а також у розробці засобів оптимізації їх здатності до саморегуляції.
Основні гіпотези дослідження:
Відповідно до мети та гіпотези дослідження були поставлені такі завдання дослідження:
Методологічну основу дослідження складають: системний підхід до вивчення психічного розвитку і формування особистості (Б.Г.Ананьєв, К.А.Абульханова-Славська, Л.І.Анциферова, М.Й.Боришевський, Г.С.Костюк, О.В.Киричук, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, Н.В.Чепелєва та ін.); загальнонаукові принципи системогенезу діяльності (Є.О.Климов, О.М.Леонтьєв, А.В.Петровський, В.Д. Шадріков); принцип детермінізму (С.Л. Рубінштейн); теоретичні та практичні засади феномену саморегуляції (Л.Г.Дика, О.А. Конопкін, В.І.Моросанова, Г.С. Нікіфоров та ін.).
Методи дослідження. У процесі емпіричних досліджень застосовувалися такі методи: експертні оцінки, опитування, анкетування, тестування, бесіди, включене спостереження, аналіз продуктів діяльності, констатуючий та формуючий експерименти. Опрацювання результатів здійснювалася з використанням процедур математичної статистики.
Наукова новизна і теоретичне значення роботи полягає у тому, що вперше досліджено психологічні особливості професійної діяльності працівника податкової міліції, зокрема:
Практичне значення дослідження полягає у розробці авторського варіанту психотренінгу здатності податківців до саморегуляції поведінки у емоціогенних ситуаціях. Розроблений психотренінг сприятиме ефективній професіоналізації майбутніх працівників податкової міліції, їх перекваліфікації, а також ефективній адаптації податківця до емоціогенних умов професійної діяльності.
Надійність і вірогідність наукових результатів забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних положень, цілісною організацією дослідження, поєднанням математичних методів обробки експериментальних даних із їх якісним психологічним аналізом.
Апробація та впровадження:
Основні положення та результати дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Формування національних, загальнолюдських ціннісних орієнтацій студентської молоді” (Київ, 2002), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми підготовки й підвищення кваліфікації практичних психологів у вищих навчальних закладах” (Тернопіль, 2002), на Перших Ірпінських науково-педагогічних читаннях “Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому навчальному закладі освіти” (Ірпінь, 2003). Результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри психології та педагогіки Національної академії державної податкової служби України та лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.
Публікації. Зміст та результати дослідження відбито у семи публікаціях, серед яких 3 статті у фахових збірниках, затверджених АПН України, матеріали конференцій.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 173 найменувань, та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 159 сторінках. Робота містить 5 таблиць, 2 схеми і 7 рисунків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність проблеми дослідження, визначаються його об’єкт і предмет, встановлюється мета роботи, формулюється її гіпотеза та завдання, розкривається наукова новизна, теоретична та практична значущість дослідження.
У першому розділі –“Феномен саморегуляції у структурі професійної діяльності” - подано теоретичний аналіз літератури з досліджуваної проблеми.
У розділі проаналізовано основні підходи до вивчення механізмів саморегуляції у контексті проблеми професійної придатності людини.
Зазначається, що розвиток уявлень про феномен саморегуляції відбувався у контексті розвитку інформаційного та діяльнісного підходів (60 –роки), які зумовили можливість відносно незалежного виокремлення процесів ( активності та її регуляції) на кожному з рівнів організації психіки (В.Н.Мясіщев, Д.Н.Узнадзе, А.С.Ромен, В.А.Ядов, К.О.Абульханова –Славська та ін.).
З часом (80-ті роки) у науковій школі О.А.Конопкіна була створена структурно-функціональна модель усвідомленого саморегулювання діяльності людини. Ядром цієї концепції є положення про свідомий контроль саморегуляції довільної активності, завдяки чому людина може реалізуватися як суб’єкт діяльності. Показано, що вирішальну роль у процесі саморегуляції відіграє акт прийняття суб’єктом мети діяльності. Мета, як доведено, служить ключовою ланкою саморегуляції. Під її безпосереднім впливом формується “суб’єктивна модель значимих умов діяльності” і “програма виконавчих дій”.
У запропонованій моделі саморегуляції центральна роль належить функціональному блоку “оцінки результатів”, який регулює і коригує робочу поведінку з метою досягнення відповідних результатів. У експериментальному дослідженні Конопкіна О.А., Нерсесяна Л.С. (1976) було підтверджено, що ані сила, ані лабільність нервової системи не є визначальними чинниками високої професійної майстерності. Натомість досягненню майстерності, зокрема у машиністів локомотивів, сприяла наявність у них індивідуальних способів, стилів діяльності та особливостей саморегуляції.
Залежність процесу саморегуляції від змісту мети і міри її прийняття суб’єктом підтверджена багатьма дослідниками цієї проблеми. Ряд вчених, зокрема Н.Д.Завалова, Б.Ф.Ломов, В.А.Пономаренко, ґрунтуючись на дослідженнях Д.А.Ошаніна (1973) і запропонованому ним понятті “оперативний образ”, зауважують, що “зміст образу-цілі не можна визначити на основі навіть найповнішого врахування об’єктивно заданих умов діяльності (задач, інформаційних моделей, сукупності технічних засобів і т.д.)”[44, с.67]. Важливим завданням у цьому сенсі є розкриття суб’єктивних умов діяльності: мотивів, суб’єктивно-особистісного ставлення людини до завдання, рівня складності завдання, внутрішньої готовності людини діяти на даний момент.
Це дало можливість розглядати загальні закономірності регуляції діяльності, - спочатку особливості сенсомоторного реагування, а потім на моделях в умовах операторської та інших видах професійної діяльності. У цьому ж контексті розпочалось вивчення проблем саморегуляції у професіях, що мають стресогенний (емоціогенний) характер. Важливим було виявлення тих факторів, які забезпечують успішне функціонування людини в особливих умовах (М.А.Котик, В.Л.Марищук, В.І.Євдокимов, А.Б. Леонова та ін.).
Праці вітчизняних і зарубіжних психологів (Ф.Б.Березіна, Л.А. Китаєва-Смика, С.А.Разумова, К.Спілбергера, Ю.Куля та ін.) стали підґрунтям для розробки концепції про саморегуляцію як самостійну психічну діяльність. Дослідження Л.Г.Дикої, В.В.Семикіна довели, що в ситуаціях емоційної напруги, фрустрації, перевтоми активність суб’єкта набирає цілеспрямованого характеру .
Як наслідок була оформлена концепція усвідомленого саморегулювання довільної активності людини (Л.П.Гримак, О.В.Киричук, В.І.Моросанова). Прикладний характер досліджень був зумовлений потребою надання психологічної допомоги у сфері авіації, спорту, педагогічної діяльності та підприємницької діяльності. Актуальною стає ця проблематика і в діяльності державних силових структур, зокрема у податковій службі (П.В.Мельник, В.О.Шамрай, М.М.Ібрагімов).
Відповідно до змісту зазначеної концепції, саморегуляція розглядається як системно організований процес внутрішньої психічної активності людини, спрямовану на ініціацію, побудову, підтримку та управління різними видами та формами довільної активності, що безпосередньо реалізує досягнення особистістю цілей (В.І. Моросанова ).
Сучасний момент дослідження проблеми саморегуляції пов’язаний із пошуком особистісних та індивідуальних характеристик людини, як суб’єкта діяльності. Зокрема розробка поняття індивідуального стилю саморегуляції є основою для побудови базисних універсальних та гнучких моделей професіонала. Феномен стилю виявляється в тому, яким чином людина планує і програмує досягнення життєвих цілей, враховує значимі зовнішні та внутрішні умови, оцінює результати та коректує свою активність для досягнення суб’єктивно прийнятих результатів, в тому, настільки процеси самоорганізації розвинені та усвідомлені.
Таке розмаїття існуючих підходів до проблеми саморегуляції поведінки в особливих умовах професійної діяльності спричиняє значну строкатість останніх, що унеможливлює розробку несуперечливих прийомів, необхідних для обґрунтованої діагностики і формування професіонала, зокрема в галузі податкової сфери.
У другому розділі –“Експериментальне дослідження співвідношення особливостей саморегуляції поведінки із професійно важливими якостями особистості” - представлено результати емпіричного дослідження, мета якого полягала у виявленні психологічних особливостей професійної діяльності працівників податкової міліції. Дослідження проводилось у три етапи. Загалом у дослідженні взяло участь 513 респондентів.
На першому (пілотажному) етапі вирішувались наступні завдання: вивчалися чинники професійного ризику податківців, з’ясовувалась ступінь задоволення податківцями своєю професією, а також визначались найбільш типові поведінкові реакції в емоціогенних ситуаціях податківців.
Вибірка складалась із 228 слухачів курсів підготовки і перепідготовки кадрів для податкової служби України у м. Ірпінь.
Отримані дані опитувань і статистичного аналізу дозволили зробити висновок, що у складі чинників, які негативно впливають на професійну діяльність податківців, переважають такі: “недосконалість податкового законодавства” (77%); “багатоплановість професійної діяльності” (73%); “психоемоційне навантаження протягом роботи” (66%); “наявність нештатних ситуацій” (64%).
У цілому названі чинники відображають особливості формування правових відносин у державі, які насамперед стосуються тих, хто представляє її інтереси. Постійна зміна положень податкового законодавства, внесення поправок часто-густо породжує упереджене та негативне ставлення до податківців. Правова незахищеність негативно позначається на ефективності професійної діяльності, що призводить до невіри в себе та в свої можливості, а також до знецінення результатів своєї праці.
Окрім своїх прямих функціональних обов’язків, податківцю доводиться виконувати ролі юриста, фінансиста-економіста, психолога, бухгалтера, що потребує відповідної компетентності. Неможливість одночасного й глибокого опанування цих професій породжує невпевненість та незадоволення собою.
В анкетуванні, спрямованому на вивчення ступеню задоволеності податківцями своєю професією, брали участь 168 осіб, стаж роботи яких становив від двох місяців до двох років. Результати діагностики показали, що для 4% працівників професія податківця відповідає потребам, бажанням і слугує зростанню особистості; 10% досліджуваних піддають сумнівам подальше перебування на службі; для решти 86% респондентів лише окремі аспекти професійної діяльності підтримують бажання працювати далі.
Було виявлено, що переважна більшість працівників вважає її суто “чоловічою” справою, пов’язаною з ризиком, небезпекою, непередбачуваністю. Разом з тим виявилось, що ефективність професійної діяльності унеможливлюється через безліч формальних процедур та відсутність на місцях податкового менеджменту, що повинен включати спеціальні технології проведення оперативних дій та операцій, єдину із податковою інспекцією базу інформаційних даних , раціональне використання часу впродовж робочого дня, сучасну матеріально-технічну базу та засоби комунікації.
Для виявлення найбільш типових поведінкових реакцій податківців в емоціогенних ситуаціях податківців нами були обрані три групи респондентів: першу становили податківці, стаж роботи яких налічував до 2-х років (“початківці”), другу - до 4-х років (“зрілі”) і третю - понад чотири роки (“досвідчені”).
Дослідження виявило зростання зовнішньої агресивності суб’єктів діяльності, яка прямо корелює із збільшенням стажу роботи у податковій сфері. Виявилось, що “досвідчені” виявляються менш адаптованими до стресових ситуацій. Вони самі частіше ініціюють конфлікт, перекладають вину на інших, демонструють власну непогрішимість, захищаючи себе і своє “Я”. Встановлено, що вміння стримувати себе, свої емоції, адекватно регулювати психоемоційний стан зменшується із роками. Стосунки працівників податкової міліції з партнерами по спілкуванню стають все більш категоричними та агресивними.
Такі реакції, швидше за все, є свого роду захисною психологічною поведінкою, яка зумовлена надмірними психологічними контактами та підвищеною відповідальністю у професійній діяльності.
Таким чином, результати першого етапу дослідження дали змогу виокремити основні чинники професійної діяльності податківців, зокрема її емоціогенні фактори, ставлення податківців до своєї професії, встановити динаміку поведінкових реакцій, які мають місце впродовж виконання службової діяльності. Водночас виявлені особливості професійної діяльності працівників податкової міліції дозволили глибше зрозуміти її специфіку, що знайшло своє відображення у розробленій професіограмі та психограмі праці, яка представлена у дисертації.
Завдання другого етапу дослідження полягало у встановленні індивідуально-психологічних властивостей суб’єктів професійної діяльності та особливостей саморегуляції, що зумовлюють її ефективне виконання.
З цією метою використовувались такі методики: 1) опитувальник “ССП- 98” (стиль саморегуляції поведінки) В.І.Моросанової; 2) опитувальник локусу контролю 3) тест Р. Кеттелла (16 PF); 4)експертне оцінювання. Отримані дані були піддані математико-статистичній обробці. Вибірку склали 72 особи –працівники оперативних підрозділів районних відділів податкової міліції м. Києва.
На основі експертних оцінок і результатів кількісного аналізу із загальної вибірки досліджуваних було виокремлено 2 групи: успішних та неуспішних працівників (в подальшому - контрольна та експериментальна групи).
Порівняльний аналіз результатів дослідження вказаних груп дав можливість виявити характерні індивідуально-психологічні властивості досліджуваних та притаманні їм типові профілі саморегуляції. Встановлено, що група успішних, на відміну від неуспішних, вирізняється :
Побудований для цієї групи типовий профіль саморегуляції свідчить про однаковий рівень сформованості усіх регуляторних процесів: планування цілей діяльності, моделювання значимих умов, програмування дій та оцінки й корекції результатів. Майже усі вони (окрім автономності) знаходяться на середньому рівні саморегуляції, і не спостерігається різких перепадів між піками. Встановлений профіль був визначений нами як конструктивний.
Домінантним у конструктивному профілі виявився процес моделювання, що вказує на сформовану у професіоналів здатність виокремлювати найбільш значимі умови для досягнення мети як в безпосередній ситуації, так і в перспективному майбутньому. Важливою ознакою конструктивного профілю є розвиненість процесів програмування та планування, які забезпечують працівнику можливість глибше усвідомлювати способи дій, що відповідають планам діяльності, і в цілому планувати цю діяльність. Поєднання вищеназваних способів саморегуляції дозволяє компенсувати той недостатньо сформований механізм саморегуляції, яким є оцінка результатів діяльності.
Високим у конструктивному профілі виявився показник за шкалою гнучкості, що забезпечує пластичність усіх регуляторних процесів і швидку адаптацію до мінливих обставин. В разі виникнення труднощів, непередбачених ситуацій, зміні умов “гнучкий” суб’єкт здатен перебудовувати плани, змінювати програму дій, вносити корективи в разі неузгодженості між отриманими результатами і поставленими цілями. Гнучкість регуляторики дозволяє адекватно реагувати на швидку зміну подій і успішно вирішувати завдання в ситуації ризику.
Разом з тим було виявлено, що автономність, яка характеризує здатність до самостійної організації активності, перебуває на найнижчому рівні сформованості. У когнітивному плані це означає, що суб’єкт повинен постійно узгоджувати свої плани та програму дій з іншими. Виявлена особливість відображає специфіку професійної діяльності податківця, де переважає чітко ієрархизована структура управління.
Всі механізми саморегуляції: планування, програмування, моделювання та оцінка результатів діяльності виявились у досліджуваних не на вищому, а на середньому рівні сформованості.
Профіль саморегуляції у групі неуспішних, означений нами, як неконструктивний, характеризується низьким рівнем розвиненості регуляторних механізмів і несформованістю компенсаторних механізмів.
Виокремленні у дослідженні конструктивний і неконструктивний регулятивні профілі перебували у корелятивному зв’язку із успішністю здійснення суб’єктом професійної діяльності.
З метою перевірки гіпотези дослідження нами була розроблена програма психологічного тренінгу, спрямованого на розвиток основних механізмів саморегуляції поведінки.
На третьому, завершальному етапі дослідження проводився тренінг.
У третьому розділі - “Формування у податківців здатності до саморегуляції поведінки засобами психотренінгу” - представлена авторська програма психотренінгу. Основна мета тренінгу полягала у формуванні здатності до саморегуляції на етапі оволодіння професією.
У тренінгу взяло участь 18 осіб із неконструктивним профілем саморегуляції, які надалі представляли експериментальну групу.
У процесі проведення тренінгу й відпрацюванні його алгоритму були враховані:
Заняття проходили двічі на тиждень (по 1.5 год.).
Розроблена програма складалась із 4 етапів (див. табл. 1).
Таблиця 1.
Програма психологічного тренінгу
|
№ п/п |
Етапи тренінгу |
Зміст |
|
1. |
Модуль І. Формування позитивної “Я-концепції” професіонала |
. Знайомство. Рефлексія власного “Я”. Самопрезентація учасників і визначення групою цілей своєї роботи; самопізнання і саморозкриття, довіра і прийняття себе. . Психологія поведінки іншої людини. Прийняття її особистості як цінності. Розуміння емоційних станів іншої людини; розуміння мотивації вчинків; актуалізація професійної позиції. . Розвиток психологічної проникливості та професійної спостережливості. Розширення сфери усвідомленого у вчинках іншого; механізми ідентифікації, емпатії, каузальної атрибуції та їх формування; розвиток уміння складати психологічний портрет. |
|
2. |
Модуль 2. Ефективне професійне спілкування, його компоненти. |
. Вербальне і невербальне спілкування. Формування поняттєвих уявлень про невербальні засоби спілкування; розвиток чутливості до невербальних проявів поведінки. . Техніки та прийоми ефективної комунікації. Вироблення групою концептуального уявлення про особливості ділового спілкування; знайомство і відпрацювання технік відкритих запитань та активного слухання. . Особливості встановлення контактів у оперативній діяльності. Оволодіння навичками повного і адекватного сприйняття людини; відпрацювання вміння аналізувати себе, ситуацію та іншого в умовах спілкування. |
|
3. |
Модуль 3. Рольова поведінка податківця у професійних ситуаціях. |
. Розвиток професійних уявлень. Оволодіння навичками пригадування сенсорних відчуттів; відпрацювання навичок психологічного аналізу професійних ситуацій. . Рольове перевтілення. Оволодіння артистичними навичками перевтілення; закріплення навичок професійної спостережливості. |
|
4. |
Модуль 4. Саморегуляція поведінки в емоціогенних умовах професійної діяльності. |
. Способи саморегуляції психічного стану. Розвиток навичок зняття емоційної напруги в стресових станах; досягнення ефекту швидкого і глибокого відновлення; зміцнення мотивації досягнень. . Рефлексія отриманої інформації. Індивідуалізація набутого досвіду. Відпрацювання навичок рефлексії та вміння аналізувати групові процеси; закріплення індивідуальних стратегій поведінки у професійних ситуаціях. |
Відповідно до мети та завдань дослідження проводився якісно-кількісний аналіз змін у поведінці учасників тренінгу.
Мета першого етапу полягала у розвитку рефлексії власного “Я” податківців та усвідомлення себе у професії. Використана з цією метою проективна методика “Неіснуюча тварина” виявила досить високу ступінь (85% малюнків) агресивності суб’єктів, їх внутрішньої конфліктності та тривожності. Разом з тим, проективна методика “Я –професіонал…” виявила перелік найбільш суб’єктивно-значимих професійних якостей податківців, характерних для учасників цієї групи. Серед них, в першу чергу, виокремились: впевненість, стійкість, інтуїція, хитрість.
Отримана невідповідність між реальним та уявним “Я” потребувала адекватних форм та методів психокорекційної роботи, спрямованої на усвідомлення особистістю своїх сильних та слабких сторін, своєї індивідуальності та розуміння психології поведінки іншої людини. Набуті навички саморефлексії та самоаналізу в подальшому слугували основою для розвитку механізмів саморегуляції.
Мета другого етапу полягала у відпрацюванні способів ефективної комунікації податківців у професійних ситуаціях та формування механізмів планування, програмування, моделювання діяльності, оцінки її результатів в емоціогенних умовах. Учасниками групи було виокремлено типові професійні ситуації емоціогенного характеру:
Результатом цього етапу стало вироблення індивідуальних алгоритмів поведінки та закріплення ефективних способів комунікації, які ґрунтувалися на усвідомленні механізмів саморегуляції. Зокрема, для тих податківців, які найбільше потерпають від зухвалого або ж ігноруючого типу поведінки з боку суб’єктів оподаткування, найбільш ефективною виявилась вироблена стратегія “безперечності юридичної норми”. Особливість її полягає у тому, що податківець намагається не втягуватися у спровоковану конфліктну ситуацію, не піддаватися негативним емоціям, а у відповідь посилатися на правові юридичні норми, які зумовлюють його повноваження.
Мета третього етапу полягала у виробленні в податківців навичок рольової поведінки, як однієї із професійно важливих якостей оперативника.
Найбільш ефективними у цьому сенсі виявились ділові та рольові ігри (зокрема із застосуванням модифікованого варіанту методики Розенцвейга). Характер вживаних висловлювань та поведінкових реакцій податківців виявив дві різко полярні тенденції рольової поведінки. Першу із них можна охарактеризувати як “я правий, а ти ні, і це не обговорюється”, а другу “вибачте, я не хотів”. Тобто, з одного боку намагання учасників були спрямовані на те, щоб якомога “очевидніше” та “вагоміше” психологічно побороти партнера спілкування, а з іншого, - поступитись, взяти відповідальність на себе.
Результатом проведення низки вправ, спрямованих на вміння моделювати, планувати та програвати різні уявні образи, стало вироблення ефективної моделі рольової поведінки податківця. Окрім того, учасники здобули навички рольового перевтілення, професійної спостережливості, адекватної поведінки в непередбачених та несподіваних професійних ситуаціях. Найбільш типовими “ролями” для податківців виявились наступні: “типового покупця”, “гравця казино”, “зацікавленого клієнта”, “професіонала-простачка” та ін.
Мета четвертого етапу полягала у формуванні та закріпленні способів і прийомів зняття емоційної напруги. Серед останніх - дихальні вправи, навички релаксації, прийоми візуалізації тощо. В цілому вони сприяли підвищенню емоційно-вольової стійкості кожного учасника
Заключний етап мав на меті самопрезентацію кожного учасника і слугував закріпленню набутого досвіду, а саме:
) опис партнера взаємодії (його соціальний статус, психологічні характеристики);
В результаті аналізу особливостей самопрезентації виявилось, що більш як 50 % учасників здатні до побудови програми своїх дій, вміють аналізувати поведінку іншої людини, можуть передбачити труднощі, що виникнуть у процесі взаємодії та знайти шляхи для їх подолання.
Для решти учасників визначення окремих етапів такого планування та прогнозування поведінкових дій виявилось досить складним завданням.
У підсумку був проведений порівняльний аналіз ефективності розробленої програми. Діагностичний блок містив методики, що використовувались на констатуючому етапі.
Отримані дані (див. рис.1.) показали, що під впливом формувального експерименту відбулися значущі зміни у структурі механізмів саморегуляції.
.
Рис.1. Профілі саморегуляції у групі “неуспішних” до і після експерименту. Механізми саморегуляції: 1- ланка планування мети діяльності, 2 –моделювання значимих умов, 3 –програмування дій, 4 –оцінка й корекція результатів, 5 –гнучкість. 6 –автономність.
Одержані результати порівняльного аналізу дозволили констатувати, що завдяки впливу програми покращився загальний рівень саморегуляції: із 13,3 до 19,2 (p < 0,001). Значних змін зазнали і окремі механізми у загальній структурі саморегуляції. Зокрема, збільшився показник планування із 1,9 до 3,4( p < 0,05); моделювання із 3,27 до 5,0(p < 0,01); оцінки результатів із 2,6 до 4,2 (p < 0,05); а також така властивість як гнучкість: із 3,72 до 6,0 (p < 0,01). Усі показники розташовувались на середньому рівні розвиненості, окрім програмування.
Цікавим виявився і той факт, що фактично ніяких змін не зазнала автономність, що може свідчити про стійкість сформованого механізму завдяки опосередкованому впливу специфіки професійної діяльності.
Підвищення показника гнучкості дало змогу констатувати той факт, що зміна в структурі саморегуляції впливає й на формування особистісних структур. Виявилось, що її рівень наблизився до того, який був притаманний контрольній (успішній) групі на етапі констатуючого експерименту.
Аналіз результатів за методикою Р.Кеттелла та Дж.Роттера дав можливість виявити низку відмінностей, які набули найбільшої виразності серед показників відображених в таблиці (див. табл. 2).
Таблиця 2.
Порівняння середніх значень особистісних факторів за тестом Кеттелла.
|
Показник |
До експерименту |
Після експерименту |
Рівень значимості (р) |
|
А |
7,12 |
,2 |
0,05 |
|
С |
7,2 |
,8 |
,05 |
|
G |
6,4 |
,0 |
,05 |
|
N |
4,8 |
,3 |
,01 |
|
Q1 |
6,83 |
,7 |
,01 |
|
Q3 |
4,88 |
,2 |
,05 |
Як видно із таблиці підвищились показники комунікабельності (А) та емоційної стійкості (С), що вказує на появу у членів групи тенденції до відкритості, емоційної зрілості і, відповідно, більш адекватного сприйняття дійсності. Змінився показник підпорядкованості нормативним вимогам (G) та гнучкості, дипломатичності (N), що свідчить про наявність ділового та більш проникливого підходу до подій та оточуючих людей. Підвищився показник самоконтролю, точності виконання соціальних вимог (Q3). Набуває більшої виразності прагнення бути більш інформованим, готовність до нестандартного вирішення складних ситуацій, бажання мати власну точку зору (Q1).
Таким чином, запропонований психотренінг, спрямований на розвиток механізмів саморегуляції, по-перше, як впливає на саму структуру саморегуляції та на розвиток її основних механізмів (планування, моделювання та оцінки результатів), так і сприяє розвитку компенсаторних механізмів, зокрема, гнучкості. По - друге, в ході його застосування виявлено, що відбувається позитивна зміна та розвиток деяких індивідуально –психологічних властивостей особистості (зокрема комунікабельності, емоційної стійкості, дипломатичності, самоконтролю) та рівня суб’єктивного контролю над значимими ситуаціями, що в цілому забезпечує успішне виконання професійної діяльності в емоціогенних умовах.
Повторне діагностичне обстеження контрольної групи (А), яка не брала участі у формувальному етапі експерименту, виявило, що значних змін тут зазнали лише окремі показники, зокрема збільшився показник розвитку мислення із 4,0 до 5,2 (p < 0,05), нормативності поведінки із 9,8 до 11,4 (p < 0,05), самостійності та творчості у вирішенні поставлених завдань із 8,75 до 11,1 (p < 0,05).
Таким чином, можна констатувати, що суттєвих змін показників контрольної групи не відбулося (окрім тенденції до більш самостійного та креативного мислення).
Профіль механізмів саморегуляції також не зазнав значних змін. Як і до проведення експерименту, у складі механізмів саморегуляції найбільш розвиненими виявились моделювання значимих умов діяльності та гнучкість, яка виконує компенсаторну функцію для всіх механізмів саморегуляції завдяки здатності суб’єкта швидко реагувати на зміни в ситуації.
Таким чином була підтверджена виявлена на вихідному етапі специфіка механізмів саморегуляції поведінки серед успішних професіоналів, яка полягає в особливій гнучкості врахування значимих умов діяльності і поведінки.
Отримані результати дослідження дозволили зробити такі висновки:
1. Успішність професійної діяльності податківців у емоціогенних умовах значною мірою забезпечується рівнем сформованості у них механізмів саморегуляції. Найбільш ефективним виявився конструктивний профіль саморегуляції, який характеризується збалансованістю усіх її механізмів: планування, програмування, моделювання та оцінки результатів, а також –гнучкості.
. Для успішних податківців властивий конструктивний профіль саморегуляції, який характеризується такими індивідуально-психологічними властивостями: комунікабельністю та відкритістю, емоційною зрілістю, цілеспрямованістю й відповідальністю, високим рівнем суб’єктивного контролю, адекватною самооцінкою.
. Неуспішні працівники характеризуються неконструктивним профілем саморегуляції, який виявляється у низькому рівні сформованості усіх механізмів саморегуляції та відсутності компенсаторних механізмів, які забезпечують її збалансованість. Основними властивостями неуспішної групи є: низька емоційна стійкість, часта зміна настрою, висока втомлюваність, різкість та принциповість у оцінках, внутрішня конфліктність.
. Індивідуально-психологічні властивості особистості знаходяться у тісному взаємозв’язку із специфікою структури індивідуальних особливостей саморегуляції.
5. Розроблена у дослідженні програма тренінгу сприяє формуванню ефективного стилю саморегуляції поведінки податківця в емоціогенних ситуаціях. Досягнення згаданої ефективності відбувається в ході опанування податківцями таких послідовних етапів тренінгу:
6. Участь у тренінговій роботі дає можливість її учасникам формувати позитивне настановлення на перебудову (або корекцію) таких особистісних утворень, як: усвідомлення планування діяльності, виокремлення важливих етапів досягнення цілей, вміння оцінювати результати своєї діяльності та коректувати їх у разі необхідності.
Перспектива подальшого дослідження убачається нами у встановленні кореляційних зв’язків між механізмами саморегуляції поведінки і сталими особистісними диспозиціями, що дасть можливість встановити цілісну картину поведінки податківців як у звичайних, так і в особливих умовах діяльності.
Основний зміст роботи відбито у таких публікаціях:
АНОТАЦІЯ
Плотко О.В. “Формування у працівників податкової міліції здатності до саморегуляції в емоціогенних умовах” –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 –педагогічна і вікова психологія. Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - Київ, 2004.
Дисертацію присвячено дослідженню особливостей саморегуляції поведінки працівників податкової міліції в емоціогенних умовах діяльності. В роботі дається психологічний аналіз професійної діяльності податківця, виокремлюються фактори, що впливають на її здійснення. Встановлено, що у структурі професійної придатності податківця чільне місце посідає саморегуляція поведінки, яка забезпечує ефективність професійної діяльності. Виявлено два типові профілі структури саморегуляції, властиві, відповідно, для груп успішних та неуспішних професіоналів. Доведено, що узгодженість усіх механізмів саморегуляції, якими є планування, моделювання, програмування поведінки та оцінка її результатів, є головною характеристикою ефективного стилю діяльності. З’ясовано роль у структурі саморегуляції компенсаторних механізмів, зокрема, гнучкості. Виявлено, що стиль діяльності зазнає змін в умовах застосування спеціальної процедури впливів розвивального (тренінгового) характеру. Пропонується програма оптимізації здатності до саморегуляції в емоціогенних умовах професійної діяльності податківця.
Ключові слова: саморегуляція, емоціогенні умови, профіль саморегуляції, успішність професійної діяльності працівника податкової міліції.
АННОТАЦИЯ
Плотко О.В. “Формирование у работников налоговой милиции способности к саморегуляции в эмоциогенных условиях” –Рукопись.
Диссертация на получение научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 –педагогическая и возрастная психология. Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины.- Киев, 2004.
Диссертация посвящена исследованию особенностей саморегуляции поведения работников налоговой милиции в эмоциогенных условиях деятельности. В работе осуществлен психологический анализ профессиональной деятельности работников налоговой милиции, выделены составляющие ее компоненты: условия труда, специфика объекта труда, психологическая характеристика субъектов взаимодействия, особенности профессиональных действий. Разработаны профессиограмма и психограмма работника налоговой милиции.
Выявлены факторы, которые обуславливают эмоциогенный характер осуществляемой деятельности. Установлено, что в структуре профессиональной пригодности налоговика важное место принадлежит саморегуляции поведения, которая обеспечивает эффективность профессиональной деятельности. Выявлены типичные профили структуры саморегуляции, характерные для группы успешных и неуспешных профессионалов, названные конструктивным и неконструктивным. Доказано, что согласованность всех механизмов саморегуляции, а именно планирования, моделирования, программирования и оценки результатов выступает главной характеристикой эффективного стиля деятельности. Показана роль компенсаторных механизмов (в частности гибкости) в структуре саморегуляции поведения налоговика.
Показано, что отличительными индивидуально-психологическими чертами успешных работников (с конструктивным профилем саморегуляции), являются: коммуникабельность и открытость, эмоциональная зрелость, целенаправленность и ответственность, высокий уровень субъективного контроля, адекватность самооценки.
Выявлено, что профиль саморегуляции подвержен изменениям благодаря применению специальной развивающей процедуры (тренингового характера).
Предлагается программа оптимизации способности к саморегуляции в эмоциогенных условиях профессиональной деятельности налоговика, которая представляет собой четко разработанную структуру последовательных модулей с включением обязательных процедур, направленных на формирование и закрепление навыков саморегуляции:
- формирование позитивной “Я”концепции;
- повышение саморегуляции поведения в эмоциогенных условиях.
Ключевые слова: саморегуляция, эмоциогенные условия, профиль саморегуляции, успешность профессиональной деятельности работника налоговой милиции.
SUMMARY
Plotko O.V. “ The forming of the tax policy stuff of the abilities to self regulation in the emotional conditions ” –Manuscript
Dissertation to gain Candidate degree in Psychology. Specialty 19.00.07 –Pedagogical and Developmental Psychology, G.S. Kostiuk Institute of Psychology, Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. Kyiv, 2004.
The dissertation is devoted to the research of Peculiarities of self-regulation of behavior of the tax policy stuff in the emotional conditions. The author gives the psychological analysis of professional activity of tax stuff, distinguishes the factors that have an influence over its conduct. It’s shown that in the structure of the professional activity the main role belongs to self-regulation, that provides the success in professional activity. There are revealed two typical profiles of self-regulation structure, that are peculiar to the groups of successful and unsuccessful professionals respectively. It’s shown that effective style of activity is possible on the condition of concordance of self-regulation mechanisms such as planning, modeling, programming, estimation of results. The role of selfregulation of compensative mechanisms, for example flexibility in the structure of self-regulation, is shown. The program of optimization self-regulation ability in emotional conditions of professional activity is proposed.
The key words: self-regulation, emotional conditions, the profile of selfregulation, success of the professional activity of tax policy stuff.