Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ІНСТИТУТ ЕНДОКРИНОЛОГІЇ ТА ОБМІНУ РЕЧОВИН
ім. В.П.Комісаренка АМН України
ВОРОНКО Андрій Анатолійович
УДК 616.379-008.64.-085:621.039.586-051
ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ТА ЛІКУВАННЯ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ В
УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС
14.01.14 - ендокринологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ - 1998
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному медичному університеті ім.
О.О.Богомольця, МОЗ України
НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
доктор медичних наук, професор Боднар Петро
Миколайович, Національний медичний університет ім.
О.О.Богомольця, завідувач кафедри ендокринології
ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:
доктор медичних наук, професор Никула Тарас Денисович,
Націо нальний медичний університет ім. О.О.Богомольця,
завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб N 2
доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Лучицький Євген Васильович, Інститут ендокринології та
обміну речовин ім. В.П.Комісаренка АМН України, завідувач
відділом клінічної андрології
ПРОВІДНА УСТАНОВА: Івано-Франківська державна
медична акаде мія, кафедра ендокринології, МОЗ України, м.
Івано-Франківськ
Захист відбудеться "17" листопада 1998 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.558.01 з ендокринології в Інституті ендокринології та обміну речовин ім. В.П.Комісаренка АМН України (254114, Київ-114, вул. Вишгородська, 69).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П.Комісаренка АМН України (254114, Київ-114, вул.. Вишгородська, 69).
Автореферат розісланий “15” жовтня 1998 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Калинська Л.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність проблеми. Цукровий діабет (ЦД) є одним з найбільш розповсюджених захворювань. Кількість хворих на діабет складає близько 4% і в останній час у всьому світі прогресивно збільшується [ВООЗ, 1994]. Проблема ЦД є надзвичайно актуальною для України, оскільки на початок 1996 року кількість хворих на діабет складала біля 900 тис. осіб [М.Д.Тронько зі співавт., 1996]. Епідеміологічними дослідженнями встановлено, що смертність хворих на ЦД, в 3 рази перевищує відповідну в загальній популяції [А.С.Ефимов и соавт., 1983, 1989, 1994; М.И.Балаболкин, 1994].
Вплив екологічних змін навколишнього середовища на людину є однією з актуальних тем сучасної медицини. Поширений інтерес до цього в останній час викликаний наслідками аварії на ЧАЕС. Вивченням вплику “Чорнобильського чинника” (ЧЧ) на організм людини активно займаються у всьому світі [В.П.Антонов, 1989; C.K.Cassel et al., 1989; Ph. Hubert et al., 1989]. Майже 45,6% всіх постраждалих від Чорнобильської катастрофи проживає на Україні [Ю.П.Спіженко зі співавт., 1993; ВООЗ, 1995; А.М.Середюк, 1997].
Стан здоров`я осіб, що зазнали впливу наслідків Чорнобильської катастрофи значно погіршився [О.І.Авраменко, 1993, 1995; А.К.Гуськова, 1993; J.Conredy, 1989]. Намітилася стійка тенденція зростання серед них загальної захворюваності [А.Е.Романенко, 1992; M.M.Quinn et al., 1987; H.David Wegman, 1987], більш важким став перебіг багатьох захворювань [А.Ф.Возіанов, 1996]. За останні вісім років кількість здорових осіб серед учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи зменшилась у 4 рази [А.Ф.Возіанов, 1996].
Доведена етіологічна роль іонізуючого випромінення в патології щитовидної залози [А.Д.Чернобров зі співавт., 1994; В.І.Боцюрко, 1995; Т.І.Богданова, 1996], порушенні статевої сфери [О.М.Демченко, 1994], ураженні гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи [О.Н.Коваленко, 1992, 1994, 1996; О.С.Ром-Бугославська зі співавт., 1994; Т.П.Безверха зі співавт., 1996]. Питанням післячорнобильського ушкодження ендокринного апарату підшлункової залози приділяється недостатня увага, що певно пов`язано з концепцією радіорезистентності останньої [Н.Д.Тронько и соавт., 1991]. Одначе, захворюваність на ЦД серед мешканців забруднених радіонуклідами територій та учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи зростає [В.И.Кравченко и соавт., 1991; А.М.Нагорна зі співавт., 1994; Ю.П.Спіженко, 1994; А.К.Чебан, 1994, 1996; A.E.Okeanov et al., 1996].
Через це ми вирішили вивчити особливості клінічного перебігу ЦД в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (УЛНА) і застосувати в лікуванні цієї категорії хворих нові ефективні засоби лікування - лазеропунктуру та ентеросорбцію, завдяки їх позитивному впливу на імунну систему і обмін речовин [Г.П.Михальчишин, 1995, 1996; І.Є.Гайда, 1996; K.Lam et al., 1995].
Зв'язок роботи з науковими програмами. планами, темами. Дослідження виконано згідно плану науково-дослідницької роботи Головного військово-медичного управління МО України та Української військово-медичної академії.
Мета роботи. Оцінка ефективності комплексної терапії УЛНА, хворих на інсулінозалежний цукровий діабет (ІЗЦД) та інсулінонезалежний цукровий діабет (ІНЦД), з застосуванням ентеросорбції і лазеропунктури.
Задачі дослідження:
1. Вивчити особливості клінічного перебігу ІЗЦД та ІНЦД у учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
2. Провести порівняльний аналіз змін показників вуглеводного і ліпідного обмінів, стану перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), структурно-функціональних порушень лівого шлуночка у хворих з різними типами ЦД в залежності від наявності Чорнобильського чинника в анамнезі.
3. Оцінити вплив традиційної протидіабетичної терапії, комплексної терапії з ентеросорбцією сорбентом "Вуглесорб" та лазерною акупунктурою на клінічні показники у УЛНА, хворих на ІЗЦД та ІНЦД.
4. Провести оцінку ефективності лікування хворих на ЦД-УЛНА з застосуванням ентеросорбції і лазеропунктури на підставі комплексної оцінки змін показників вуглеводного і ліпідного обмінів, ПОЛ, структурно-функціонального стану лівого шлуночка.
Наукова новизна роботи. Вперше вивчені особливості клінічного перебігу ЦД у УЛНА. Показано, шо для хворих на ІЗЦД-УЛНА, в порівнянні з контрольною группою, більш характерна лабільність перебігузахворювання зі схильністю до гіпоглікемій, характерний частіший розвиток макроангіопатій, нейропатій, артеріальної гіпертензії. А у хворих на ІНЦД-УЛНА до цього приєднується більш лабільний перебіг хвороби зі схильністю до кетоацидозу, частіший розвиток декомпенсації, вторинної сульфаніламідної резистентності та мікроангіопатії.
Вперше виявлені особливості вуглеводного, ліпідного обмінів та активності ПОЛ у хворих на ЦД-УЛНА. Так у хворих на ІЗЦД відмічались значніші порушення, в порівнянні з контрольною групою хворих, вуглеводного обміну та ПОЛ. А у хворих на ІНЦД - значніші порушення вуглеводного і ліпідного обмінів.
Вперше проведено вивчення структурно-функціональних змін лівого шлуночка серця у УЛНА, хворих на ЦД. Показано, що у цих хворих відмічались більш значні, ніж в контрольній групі, порушення скоротливої здатності лівого шлуночка, які значніші у хворих на ІНЦД.
Вперше вивчена ефективність комплексної терапії з ентеросорбцією сорбентом "Вуглесорб" і лазеропунктурою у хворих на ЦД-УЛНА. Доказана їх ефективність, яка зумовлена нормалізуючим впливом на вуглеводний, ліпідний обміни та структурно-функціональний стан лівого шлуночка, а у лазеропунктури - ще й вираженою антиоксидантною дією.
Вперше проведено кореляційний аналіз між показниками обміну речовин та структурно-функціонального стану лівого шлуночка у хворих на ЦД-УЛНА. Доведена наявність взаємозв'язків між показниками систоличної функції лівого шлуночка і показниками вуглеводного обміну та ПОЛ у хворих на ІЗЦД. А у хворих на ІНЦД-УЛНА - між показниками структурно-функціонального стану лівого шлуночка і показниками вуглеводного та ліпідного обмінів.
Практичне значення одержаних результатів. Виявлено особливості клінічного перебігу ЦД у УЛНА. Встановлено, що 10-денний курс лазеропунктури і ентеросорбції сприяє компенсації ЦД, усуває чи зменшує його клінічні прояви та ускладнення, позитивно впливає на вуглеводний, ліпідний обміни, активність ПОЛ та структурно-функціональний стан серця. Результати вивчення особливостей клінічного перебігу та лікування цукрового діабету в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи використовуються у викладанні на кафедрі військової терапії Української військово-медичної академії, кафедрі ендокринології Національного медичного університету. Отримані дані дозволяють рекомендувати ентеросорбцію та лазеропунктуру у лікувальну практику до широкого використання в комплексній терапії хворих на діабет. Ці методи лікування можуть використовуватись в лікувальних закладах МОЗ та МО України.
Особистий внесок автора. Він самостійно виконав усі клінічні та лабораторно-інструментальні дослідження, провів аналіз, оформив матеріали дисертації сумісно з науковим керівником. Автору належить головна роль у підготовці отриманих даних до всіх наукових публікацій.
Апробація роботи. Результати роботи доповідались на Київській міський науково-практичній конференції лікарів-ендокринологів (1996 рік), засіданнях кафедри ендокринології Національного медичного університету і кафедри військової терапії Української військово-медичної академії (Київ, 1996, 1997), YI Конгресі Світової Федерації Українських лікарських товариств (Одеса, 1996), конференції молодих учених Національного медичного університету (Київ, 1997), засіданні Київського міського товариства терапевтів (1998 рік).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано чотири наукові праці, з яких три статті в наукових фахових журналах, що затверджені ВАК України, та одні тези.
Об'єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 176 сторінках машинописного тексту і складається з вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, обговорення, висновків, практичних рекомендацій, покажчика літератури. Текст дисертації ілюстровано 3 малюнками, 22 таблицями, 1 схемою. Бібліографічний покажчик включає 349 літературних джерел.
ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Обстежено 103 УЛНА, які приймали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в період до липня 1986 року, і після цього захворіли на ЦД. Серед них було 28 хворих на ІЗЦД і 75 хворих на ІНЦД. Контрольну групу склали 64 особи, які не приймали участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не проживали на забруднених радіонуклідами територіях і захворіли на ЦД після липня 1986 року. Серед них було 33 хворих на ІЗЦД і 31 хворий на ІНЦД. Всі обстежені були чоловічої статі. За віком, тривалістю та важкістю перебігу ІЗЦД та ІНЦД групи, що порівнювались, були статистично однорідні (Р>0,05).
В подальшому хворі на ЦД-УЛНА були розподілені на три групи, які за віком, тривалістю та важкістю перебігу захворювання були також статистично однорідні (Р>0,05). Перша група хворих (n=31) лікувалась традиційною протидіабетичною терапією (7 хворих на ІЗЦД та 24 хворих на ІНЦД). Хворі другої групи (n=38) поруч з традиційною цукрознижуючою терапією отримували ентеросорбент "Вуглесорб", серед них хворих на ІЗЦД було 10 осіб, хворих на ІНЦД - 28 чоловік. Третя група (n=34) додатково до традиційної терапії лікувалась лазеропунктурою (11 хворих на ІЗЦД та 23 хворі на ІНЦД). Традиційна терапія ЦД включала цукрознижуючі (інсулін або пероральні препарати - похідні сульфанілсечовини), ангіопротекторні (препарати нікотинової кислоти) та гепатопротекторні (карсіл, есенціалє) засоби, вітамінні препарати (В1, В6, В12 через день).
Друга група хворих на ЦД-УЛНА лікувалась поруч з традиційною цукрознижуючою терапією ентеросорбентом "Вуглесорб". Препарат призначали в перервах між прийомами їжи та інших ліків (1,5-2 години до і після їжи) по 0,5 тричі на день. Рекомендували запивати рідиною. Курс лікування 10 днів.
Третя група хворих на ЦД-УЛНА додатково до традиційної цукрознижуючої терапії лікувалась лазеропунктурою. В цьому дослідженні ми використовували гелій-неоновий лазер червоного спектру з довжиною хвилі 632,8 нм. Проводили опромінення точок класичної акупунктури (лазеропунктура). Опромінення проводилось за допомогою лазерної установки ЛГ-75-1. Для лазеропунктури використовували точки Е36, RP6, G14, у хворих з діабетичними ангіо- та нейропатіями в схему лікування були включені ще чотири активні точки: F2, F3 (через день), V40, V57. Сеанси проводили кожний день, вплив на одну точку тривав 30 секунд, вся процедура тривала не більше 6 хвилин. Курс лазеропунктури включав 10 сеансів. Щільність потужності лазерного випромінення становила 1,5 мВт/см2. Вищезазначені акупунктурні точки визначали методом пропорційного цуня.
Обстежували хворих до та після лікування - при госпіталізації та після завершення курсу ентеросорбції чи лазеропунктури.
Для оцінки особливостей перебігу ЦД у УЛНА та ефективності лікування враховували динаміку клінічних симптомів, ступеня глікемії, загального білка, загального холестерину (ХС) плазми та ХС ліпопротеїнів високої густини (ЛПВГ), креатініну, сечовини, білірубіну, активності трансаміназ, рівнів глікозильованого гемоглобіну (НвА1с), фруктозаміну (ФА), малонового діальдегіду плазми і еритроцитів (МДАП та МДАЕ). Оцінювали також реографічні показники, що характеризують стан судин нижніх кінцівок, скорочувальну здатність міокарда - за даними ехокардіографії.
Загальний ХС плазми, ХС ЛПВГ, МДАП та МДАЕ визначали апробованими методами [И.Тодоров, 1963; М.С.Гончаренко и соавт., 1985]; ФА плазми - за калориметричним методом з використанням нітросинього тетразолію [L.Cruschelli, 1990]; рівень НвА1с - також за калориметричним методом [E.V.Subramanian et al., 1980].
Діагноз ЦД встановлювався на підставі характерних скарг, анамнезу захворювання й життя, даних фізікального обстеження, рівнів глікемії, НвА1с, глюкозурії, кетонурії.
Важкість перебігу ЦД оцінювали загальноприйнятими критеріями [А.С.Ефимов и соавт., 1983, 1989; М.И.Балаболкин, 1994; Н.Т.Старкова и соавт., 1997]. Крім того, враховували особливості перебігу діабету (лабільний, стабільний), наявність ускладнень.
Ступень компенсації ЦД оцінювали за допомогою клінічних і лабораторних даних. Якщо за даними глікемічного профілю коливання глікемії не перевищувало 7,0 ммоль/л, в сечі аглюкозурія, HbA1c не вище 7%, то стан діабету оцінювали як компенсований. Коливання глікемії до 11 ммоль/л розцінювали як субкомпенсоване, а вище 11 ммоль/л - як декомпенсоване.
Результати досліджень та їх обговорення. Отримані нами дані свідчать про наявність певних особливостей клінічного перебігу ЦД у УЛНА. У УЛНА, хворих на ІЗЦД частіше, ніж у хворих контрольної групи, відмічалась лабільність перебігу захворювання зі схильністю до гіпоглікемій (у 1,8 рази, Р<0,05). У хворих на ІНЦД-УЛНА частіше, ніж у хворих без чорнобильського чинника в анамнезі, відмічався стан декомпенсації діабету (у 1,5 рази, Р<0,05), частіше виникала вторинна сульфаніламідна резистентність (у 2,2 рази, Р<0,05) та спостерігалась лабільність перебігу захворювання зі схильністю до гіпоглікемій (у 2,6 рази, Р<0,05) і кетоацидозу (у 3,1 рази, Р<0,05). За важкістю перебігу ІЗЦД та ІНЦД групи, що порівнювались, були статистично однорідні (P>0,05).
У хворих на ІЗЦД та ІНЦД - УЛНА частіше, ніж у хворих контрольної групи, відмічались: діабетична макроангіопатія нижніх кінцівок (відповідно у 2,6 та 1,7 рази, Р<0,05), ІХС (відповідно у 2,8 та 1,5 рази, Р<0,05), артеріальна гіпертензія (відповідно у 3,0 та 1,8 рази, Р<0,05), діабетична периферична полінейропатія (відповідно у 2,0 та 1,8 рази, Р<0,01-0,05), діабетична енцефалопатія (відповідно у 3,5 та 1,9 рази, Р<0,05). Крім цього у хворих на ІЗЦД-УЛНА частіше спостерігалась діабетична вегетативна нейропатія серця (у 4,1 рази, Р<0,05), а у хворих на ІНЦД-УЛНА - діабетичне ураження мікросудин сітківки (у 1,9 рази, Р<0,05) та діабетична ентеропатія (у 2,6 рази, Р<0,05). Діабетична нефропатія хоча й не виникала частіше у УЛНА, хворих на ІЗЦД, але характеризувалась більш прогресуючим перебігом, що підтверджувалось частішим розвитком нефротичної стадії останньої (у 4,1 рази, Р<0,05). У УЛНА частота ІХС збільшувалась за рахунок больових форм захворювання, тобто стенокардії (в групі УЛНА 25,3%, в контрольній групі 9,7%, Р<0,05). Діабетичне ураження мікросудин сітківки у хворих на ІНЦД-УЛНА виникало частіше та мало більш прогресуючий перебіг, що підтверджувалось частішим розвитком у них проліферативної ретинопатії (в групі УЛНА 4,0%, в контрольній групі 0%, Р<0,05).
Особливості порушень обміну речовин у хворих на ІЗЦД та ІНЦД - УЛНА, в порівнянні з контрольними групами хворих на ці захворювання, полягали у більш високих рівнях глікемії натще (у 1,1 рази, Р<0,05 в обох випадках) і ФА (у 1,3 та 1,5 рази відповідно, Р<0,05). При цьому у хворих на ІЗЦД-УЛНА мали місце ознаки підвищення активності процесів ПОЛ в рідинних середовищах та мембранних структурах організму (підвищення МДАП у 1,3 рази, Р<0,05 і МДАЕ у 1,1 рази, Р<0,05), а у хворих на ІНЦД-УЛНА - підвищення рівня глікемії після харчового навантаження (у 1,1 рази, Р<0,05) та атерогенності плазми крові (збільшення у 1,1 рази загального ХС плазми, Р<0,05; та у 1,3 рази індексу атерогенності, Р<0,01; зменшення у 1,2 рази ХС ЛПВП, Р<0,05).
У хворих на ЦД-УЛНА відмічались більш значні, ніж в контрольній групі, порушення скорочувальної здатності лівого шлуночка, які були значніші у хворих на ІНЦД. Так, у хворих на ІЗЦД-УЛНА спостерігалось збільшення об`єму лівого шлуночка в діастолу (Р<0,05) та зменшення ударного об`єму серця у 1,1 рази (Р<0,01). А у хворих на ІНЦД-УЛНА відмічались збільшення передньозадніх розмірів лівого шлуночка в систолу та діастолу (у 1,1 рази, Р<0,05 в обох випадках), об`ємів лівого шлуночка в систолу та діастолу (у 1,2 рази, Р<0,01 в обох випадках), зменшення ударного об`єму серця та фракції викиду (у 1,1 рази, Р<0,01 в обох випадках).
Ентеросорбція вуглеволоконним сорбентом "Вуглесорб" мала значний клінічний ефект, сприяла зникненню клінічних проявів діабету - спраги, сухості у роті, поліурії, полідипсії, ніктурії та інших, його ускладнень, прискорювала строки компенсації діабету на фоні зменшення доз цукрознижуючих засобів, при сульфаніламідній резистентності також позитивно впливала, допомогаючи деяким хворим знову повернутися до вживання таблеток. Лазеропунктура ефективніше зменшувала прояви діабетичних ангіо- та нейропатій: знижувала біль у нижніх і верхніх кінцівках, заніміння їх та судоми гомілкових м`язів.
Самостійна протидіабетична терапія на протязі 10 днів не нормалізовувала вуглеводний обмін у хворих на ІЗЦД та ІНЦД - УЛНА, зміни рівнів показників вуглеводного обміну при цьому були не суттєві (P>0,05 у всіх випадках). У хворих на ІЗЦД-УЛНА комплексна протидіабетична терапія з ентеросорбентом "Вуглесорб" знижувала рівні глікемії натще та після харчового навантаження (у 1,4 рази, Р<0,01 в обох випадках). Комплексна терапія з лазерною акупунктурою у цих хворих знижувала рівень глікемії після харчового навантаження у 1,2 рази (Р<0,05). Цей же метод лікування хворих на ІНЦД-УЛНА знижував рівень глікемії після харчового навантаження у 1,3 рази (P<0,05). При комбінованій терапії з сорбентом "Вуглесорб" у хворих на ІНЦД-УЛНА спостерігалось зниження рівнів глікемії натще у 1,4 рази (Р<0,01) та після харчового навантаження у 1,5 рази (Р<0,01), ФА у 1,4 рази (Р<0,05).
Самостійна протидіабетична терапія у хворих на ІЗЦД-УЛНА протисклеротичної дії не мала (P>0,05). Комплексна протидіабетична терапія з ентеросорбцією сорбентом "Вуглесорб" у цих хворих знижувала атерогенні властивості плазми у 3,5 рази (P<0,01) за рахунок зниження рівня загального ХС плазми у 1,5 рази (P<0,01). Комплексна терапія з лазерною акупунктурою у хворих на ІЗЦД-УЛНА знижувала атерогенні властивості плазми у 3,3 рази (P<0,01) за рахунок підвищення рівня ХС ЛПВГ у 1,6 рази (P, 0,05). Самостійна протидіабетична терапія у хворих на ІНЦД-УЛНА зменшувала ІА у 1,3 рази (P<0,01), не маючи суттєвого впливу щодо зниження рівня загального ХС плазми та підвищення рівня ХС ЛПВП (Р>0,05). Комплексна терапія з сорбентом "Вуглесорб" у цих хворих знижувала індекс атерогенності (ІА) у 1,9 рази (P<0,01) за рахунок зниження рівня загального ХС плазми у 1,4 рази (P<0,01). Комплексна тарапія з лазерною акупунктурою у них знижувала ІА у 2,5 рази (P<0,01) за рахунок підвищення рівня ХС ЛПВП у 1,5 рази (P<0,01).
Десятиденний курс самостійної протидіабетичної терапії та комплексної терапії з вуглеволоконним ентеросорбентом "Вуглесорб" у хворих на ІЗЦД і ІНЦД - УЛНА антиоксидантного впливу не мав. Комплексна терапія з лазеропунктурою за цей же час у хворих на ІЗЦД-УЛНА зменшувала активність ПОЛ у рідинних середовищах та мембранних структурах організму, що підтверджувалось зниженням рівнів МДАП у 1,6 рази (P<0,05) та МДАЕ у 1,3 рази (P<0,01). Комплексна терапія з лазеропунктурою у хворих на ІНЦД-УЛНА також зменшувала активність ПОЛ в рідинних середовищах та мембранних структурах організму, що підтверджувалось зниженням рівнів МДАП у 1,5 рази (P<0,05) та МДАЕ у 1,1 рази (P<0,01).
В результаті дослідження встановлено, що у УЛНА, хворих на ІЗЦД існували кореляційні зв'язки середньої сили між показниками систолічної функції лівого шлуночка і показниками вуглеводного обміну та ПОЛ (r=0,42-0,69). А у хворих на ІНЦД-УЛНА спостерігались кореляційні зв'язки середньої сили між показниками структурно-функціонального стану лівого шлуночка і показниками вуглеводного та ліпідного обмінів (r=0,49-0,69).
Застосування ентеросорбції сорбентом "Вуглесорб" і лазеропунктури у комплексному лікуванні хворих на ЦД-УЛНА дозволяє суттєво покращити структурно-функціональний стан лівого шлуночка при ІЗЦД та ІНЦД. Застосування цих методів лікування у хворих на ІЗЦД-УЛНА (табл. 1) призводить не тільки до збільшення ударного об'єму серця та фракції викиду, як при традиційній терапії, а й до зменшення кінцево-систолічного розміру лівого шлуночка (у 1,1-1,2 рази, Р<0,05), об'єму лівого шлуночка в систолу (в обох випадках у 1,2 рази, Р<0,01), та діастолу (у 1,1-1,2 рази, Р<0,01) при збільшенні ударного об'єму серця (в обох випадках у 1,2 рази, Р<0,01), та фракції викиду (в обох випадках у 1,2 рази, Р<0,01). У хворих на ІНЦД-УЛНА (табл. 2) застосування комбінованих методів лікування також збільшує ударний об'єм серця (у 1,1-1,2 рази, Р<0,01) та фракцію викиду (в обох випадках у 1,2 рази, Р<0,01) при зменшенні кінцево-діастолічного розміру лівого шлуночка (в обох випадках у 1,1 рази, Р<0,05), та об'ємів лівого шлуночка в систолу (у 1,2-1,3 рази, Р<0,01) і діастолу (у 1,1-1,2 рази, Р<0,01).
Таблиця 1
Вплив ентеросорбції сорбентом “Вуглесорб” і лазеропунктури на показники структурно-функціонального стану лівого шлуночка у хворих на ІЗЦД-УЛНА
|
Показник |
Ліковані традиційно, n=7 |
Ліковані традиційно, n=7 |
Ліковані ентеросорбцією,n=10 |
Ліковані ентеросорбцією,n=10 |
Ліковані лазеропунктуроюn=11 |
Ліковані лазеропунктуроюn=11 |
|
До ікування |
Після |
До лікування |
Після |
До ікування |
Після |
|
|
Ds (см) P Dd (см) P Vs (куб.см) P Vd (куб.см) P SU (куб.см) P EF (%) P |
4,08+0,16 5,18+0,32 70,29+2,05 138,93+2,85 68,90+0,95 60,43+1,08 |
3,91+0,18 >0,05 4,97+0,28 >0,05 66,69+1,05 >0,05 134,07+2,11 >0,05 81,99+1,11 <0,01 64,57+0,77 <0,05 |
4,10+0,16 5,28+0,25 71,50+2,01 140,69+2,18 70,03+1,18 59,30+0,82 |
3,59+0,15 <0,05 4,93+0,21 >0,05 61,12+1,03 <0,01 124,04+2,22 <0,01 82,15+0,79 <0,01 68,10+0,72 <0,01 |
4,06+0,17 5,30+0,23 72,20+1,91 143,65+2,02 69,77+1,13 58,82+0,95 |
3,54+0,18 <0,05 4,85+0,20 >0,05 58,79+0,99 <0,01 118,28+1,73 <0,01 84,65+0,78 <0,01 72,36+0,86 <0,01 |
Примітка: Р - достовірність різниць до і після лікування;
Ds - передньозадній розмір лівого шлуночка в систолу;
Dd - передньозадній розмір лівого шлуночка в діастолу;
Vs - об'єм лівого шлуночка в систолу;
Vd - об'єм лівого шлуночка в діастолу;
SU - ударний об'єм серця;
EF - фракція викиду.
Таблиця 2
Вплив ентеросорбції сорбентом “Вуглесорб” і лазеропунктури на показники структурно-функціонального стану лівого шлуночка у хворих на ІНЦД-УЛНА
|
Показник |
Ліковані традиційно, n=24 |
Ліковані традиційно, n=24 |
Ліковані ентеросорбцією,n=28 |
Ліковані ентеросорбцією,n=28 |
Ліковані лазеропунктуроюn=23 |
Ліковані лазеропунктуроюn=23 |
|
До ікування |
Після |
До лікування |
Після |
До ікування |
Після |
|
|
Ds (см) P Dd (см) P Vs (куб.см) P Vd (куб.см) P SU (куб.см) P EF (%) P |
4,59+0,18 5,68+0,17 86,65+2,31 160,56+3,73 63,40+1,22 43,75+0,99 |
4,54+0,17 >0,05 5,49+0,15 >0,05 79,22+2,03 <0,05 156,40+3,05 >0,05 72,99+0,72 <0,01 47,39+1,07 <0,05 |
4,69+0,17 5,73+0,16 87,49+3,49 162,66+4,24 64,55+1,16 44,39+1,07 |
4,52+0,14 >0,05 5,30+0,14 <0,05 71,21+1,74 <0,01 142,61+2,85 <0,01 73,59+0,87 <0,01 51,92+0,80 <0,01 |
4,57+0,19 5,67+0,19 85,11+2,97 158,96+3,67 61,53+1,32 42,52+0,76 |
4,35+0,16 >0,05 5,15+0,15 <0,05 66,27+2,74 <0,01 135,67+2,38 <0,01 75,13+0,71 <0,01 52,61+0,43 <0,01 |
Примітка: Р - достовірність різниць до і після лікування;
Ds - передньозадній розмір лівого шлуночка в систолу;
Dd - передньозадній розмір лівого шлуночка в діастолу;
Vs - об'єм лівого шлуночка в систолу;
Vd - об'єм лівого шлуночка в діастолу;
SU - ударний об'єм серця;
EF - фракція викиду.
12
Наслідки Чорнобильської аварії слід розглядати як комплекс радіаційних і нерадіаційних чинників. Останній складається зі значних фізичних та емоційних навантажень, змін способу життя і харчування, "радіаційного напруження" [П.Н.Любченко и соавт., 1991; А.М.Середюк, 1997].
Радіаційний чинник може бути найбільш імовірною причиною ІЗЦД та ІНЦД. Радіація безпосередньо пошкоджує бета-клітини острівців підшлункової залози [З.И.Брилевская, 1993]. Поряд з пошкодженням молекул ДНК [A.Maccubbin et al., 1991] відмічаються зміни в структурі клітинних мембран внаслідок активації ПОЛ [Л.Х.Эйдус, 1994, 1996; С.П.Ярмоненко, 1997; S.P.Verma et al., 1991].
В експериментальних і клінічних дослідженнях встановлено, що в умовах підвищеної функціональної активності, зумовленої впливом комплексу нерадіаційних чинників аварії на ЧАЕС, радіорезистентність ендокринних органів значно знижується [В.И.Дедов, 1982].
Виникнення ІНЦД у УЛНА "йодного періоду" може бути пов`язано з наявністю у більшості з них ожиріння, гіпофункції щитовидної залози, зменшенням чутливості рецепторів жирової тканини до інсуліну. Не виключена контрінсулярна дія АКТГ і кортикостероїдів, рівень яких у осіб з інкорпорованим радіоактивним йодом підвищений [Т.П.Безверха зі співавт., 1996].
Дослідження функції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи у осіб з інкорпорованим радіоактивним йодом виявили в плазмі крові високі рівні кортизолу, кортикотропіну, соматотропіну, які є гормонами гіперглікемізуючої дії [Т.П.Безверха зі співавт., 1996; О.М.Коваленко, 1996].
В етіопатогенезі ІЗЦД чільне місце займають інфекції та імунні зрушення в організмі. У УЛНА відмічається зниження імунного статусу організму з розвитком вторинного імунодефіциту [Д.І.Заболотний, 1996], що сприяє підвищенню захворюваності на вірусні хвороби, хронізації і рецидивуючому перебігу запальних процесів, які можуть бути імовірними причинами ІЗЦД [В.І.Боцюрко, 1995].
Згідно з отриманими в ході дослідження даними та даними літературних джерел ми склали схему розвитку ЦД в УЛНА "йодного періоду" (схема 1).
Схема
Схема розвитку цукрового діабету в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС “йодного періоду”
Чорнобильський чинник
- :
-
-
-
: ( - 131)
-