Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ХАНОВА ОЛЕНА В’ЯЧЕСЛАВІВНА
УДК 332:330.341.1(477)
РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
11.00.02 –економічна та соціальна географія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки та
міжнародних економічних відносин Харківського національного
університету імені В.Н. Каразіна
Науковий керівник: доктор географічних наук, професор
Голіков Артур Павлович
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,
завідувач кафедри міжнародної економіки
та міжнародних економічних відносин
Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор
Топчієв Олександр Григорович,
Одеський національний університет імені І.І. Мечникова,
завідувач кафедри економічної та соціальної географії
кандидат географічних наук, доцент
Мезенцева Наталія Іванівна
Київський національних університет імені Тараса Шевченка,
доцент кафедри економічної та соціальної географії
Провідна установа: Інститут географії Національної академії наук України,
відділ суспільно-географічних досліджень
Захист відбудеться “29” вересня 2003 року о 16.00 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д26.001.07 у Київському національному
університеті імені Тараса Шевченка за адресою:
, м. Київ, вул. Васильківська, 90, географічний факультет, ауд. 212
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського
національного університету імені Тараса Шевченка за адресою
(01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58)
Автореферат розісланий “__4_” серпня_ 2003 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор географічних наук, професор С.І. Іщук
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Концептуальними засадами стратегії економічного та соціального розвитку України, які визначені в посланні президента України до Верховної Ради від 30.04.2002 р. значна увага приділяється науково-технічній та інноваційній політиці.
Подолання загальноекономічної кризи, вихід на межі економічного зростання, приріст соціального ефекту, підвищення оплати праці до рівня стимулювання її високої продуктивності та ринкової платоспроможності вимагають пріоритетної ролі інноваційної діяльності в економічній політиці країни.
За кордоном вивченням розвитку інноваційних процесів займаються з середини двадцятого століття, що широко виявляється не тільки в теоретичному, а й в практичному плані. В Україні проблема нововведень тільки сьогодні почала привертати до себе увагу, про що свідчать лише слабкі спроби впровадження інновацій у виробництво, хоча керівники промислових підприємств розуміють значення цього процесу для країни.
Вимагає подальшого дослідження та розробки питання якісної оцінки інноваційної діяльності, умов, за яких вона відбувається, визначення її ролі як фактора регіонального розвитку, окреслення шляхів удосконалення територіальної організації інновацій.
Інноваційна діяльність є одним з факторів розвитку регіональної політики України. Через це пошук шляхів її удосконалення є одним із пріоритетних, що виявляється у практичних заходах, які здійснюються як на державному рівні, так і обласними адміністраціями.
Зросла необхідність у глибоких економіко-географічних дослідженнях інноваційної діяльності.
У географічній та економічній науці цього питання торкаються роботи зарубіжних і вітчизняних учених, зокрема: Й. Шумпетера, Н.Д. Кондратьєва, З.Грилічеса, Е. Менсфілда, Д. Сахала, С. Кузнеца, Р. Нельсона, П. Нійкампа, Г. Менша, Дж. Мартіно, Т. Хагерстранда, Р. Фостера, Б. Твісса, О.Я. Якрвца, Д.С. Львова, С.Ю. Глазьєва, А.Г. Круглікова, Ю.М. Бажала, А.П. Голікова, М.Г. Нікітіної, В.М. Московкіна, Я.Б. Олійника та інш. Ознайомлення з роботами цих та інших авторів дозволило визначити ряд питань, які залишаються й тепер поза увагою географічної науки. В нових умовах господарювання важливого значення набуває інноваційна діяльність, орієнтована на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво. Об’єктивна необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень і методичних розробок з метою підвищення використання інновацій обумовила актуальність теми дисертації та її значення для розвитку України. Як у країні в цілому, так і в окремих регіонах, зростання політичної та економічної самостійності потребує координації діяльності в здійсненні науково-технічної політики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає вимогам “Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України” (Постанова Верховної Ради України № 916-XIV від 13.07.1999 р.). Окремі її положення увійшли до науково-дослідної держбюджетної теми № 3-21-99 “Транскордонне співробітництво Харківщини в умовах створення єврорегіону “Слобожанщина” (номер державної реєстрації 0198U005321).
Об'єкт дослідження –інноваційна діяльність, що впроваджується у виробництві, науці та інших сферах господарювання.
Предмет дослідження –територіальна диференціація інноваційної діяльності в Україні.
Мета і завдання роботи. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка методичних рекомендацій щодо комплексного аналізу особливостей інноваційної діяльності в Україні як регіонального фактору соціально-економічного розвитку.
Досягнення мети дисертаційної роботи здійснювалось послідовним вирішенням таких питань:
систематизувати та поглибити теоретичні та методологічні положення із територіальної організації інноваційної діяльності;
проаналізувати регіональні особливості інноваційної діяльності в Україні;
охарактеризувати інноваційні структури України;
визначити інтегральний показник інноваційної діяльності;
виділити основні чинники територіальної диференціації інновацій;
провести районування території України за рівнем розвитку інноваційної діяльності.
Робота базується на теоретико-методологічних положеннях та принципах, сформульованих у працях Н.Д. Кондратьєва, П. Ньюби, Б. Твісса, П. Тойн, Ю.М. Бажала, А.П. Голікова, М.Г. Нікітіної, О.І. Шаблія із використанням методик просторового та системного аналізів.
В процесі дослідження використано системно-структурний, порівняльно-описовий, картографічний та математичний методи. Для розрахунків використано стандартну комп’ютерну програму STATISTICA.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження полягає у обґрунтуванні теоретико-методологічних положень про інновації як об’єкта суспільно-географічних досліджень та у комплексному підході до вивчення просторової організації інноваційної діяльності і конструюванні її розвитку, для чого автором:
розкрито роль інновацій у просторовому соціально-економічному розвитку України, що дало змогу розглянути інноваційну діяльність у географічному аспекті;
визначені характерні особливості інноваційної діяльності в Україні та її регіональні відмінності, що дозволило встановити нерівномірність впровадження інноваційних процесів по регіонах та підвести підґрунтя для просторового моделювання інноваційних процесів;
охарактеризовано технопарки України як одну із форм удосконалення територіальної організації інноваційної діяльності;
розвинуто науково-методичний апарат просторового дослідження інноваційної діяльності, завдяки якому були визначені закономірності та тенденції розвитку інновацій в Україні та обґрунтовано систему методів регіонального аналізу інноваційної діяльності, зокрема вперше використовуються:
а) розрахунок інноваційного потенціалу та інтегрального показника інноваційної діяльності, що дозволило визначити існуючі та перспективні можливості інноваційної діяльності в окремих промислових та наукових центрах України;
б) кореляційний аналіз для визначення зв`язків між факторами інноваційної діяльності та їх впливом на рівні соціально-економічного розвитку регіонів;
в) кластерний аналіз для районування інноваційної діяльності в Україні.
Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Висновки і пропозиції, викладені у дисертаційному дослідженні, ґрунтуються на великому статистичному матеріалі. Розрахунки, які зроблені в роботі, є достовірними. Дослідження виконані із застосуванням різноманітних методів обробки інформації, зокрема, математичного та картографічного моделювання.
Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати і рекомендації виконаного дослідження є методологічною і практичною основою до подальших досліджень інноваційної діяльності та, в перспективі, створення наукового напряму у суспільній географії. Теоретико-методологічні положення дисертаційної роботи та результати аналізу регіональних особливостей впровадження інноваційних технологій можуть використовуватись при розробці планів (проектів) із втілення інновацій в практичну діяльність та складанні програм комплексного соціально-економічного розвитку країни. Запропонована автором методика дослідження регіональних особливостей інноваційної діяльності може бути використана при дослідженні інноваційної діяльності в окремих регіонах. Наукові розробки автора реалізуються у освітянській практиці при викладанні окремого розділу в курсі “Економіка України”. Деякі результати дисертаційного дослідження увійшли до звітів науково-дослідницької теми
№ 11-21-01 ”Соціально-економічна стратегія формування в Україні нової моделі економічного розвитку”.
Особистий внесок автора. Вперше зроблено розрахунок інтегрального показника інноваційної діяльності по регіонах України як фактора, що визначає можливості подальшого соціально-економічного розвитку області. Проведено оцінку інноваційної діяльності по регіонах України, кореляційний аналіз її чинників та районування за допомогою кластерного аналізу.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на наукових конференціях та семінарах:
“Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління”, міжнародна науково-практична конференція (Харків, 2000р.);
“Социально-экологические проблемы регионального развития” (Смоленск, 2001г.);
“Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління”, 2-га міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція (Харків, 2001р.);
“Механізм регіональної зовнішньоекономічної діяльності”, міжнародна науково-практична конференція (Запоріжжя, 2001р.).
“Європейська хартія місцевого самоврядування: стратегія регіонального розвитку України”, науково-практична конференція молодих вчених (Харків, 2001р.).
Публікації. Основні положення і результати дослідження викладені автором у 10 публікаціях, у тому числі 5 наукових статтях обсягом 0,39 ум. друк. арк. (з них 3 –у фахових виданнях), 5 матеріалах і тезах доповідей на наукових конференціях обсягом 0,41 ум. друк. арк. Загальний обсяг тексту в усіх опублікованих роботах складає 0,8 ум. друк. арк.
Структура і обсяг роботи. Загальний обсяг дисертації складає 175 сторінок, з них основного обсягу –сторінок. Робота включає 7 додатків, 17 рисунків, 17 таблиць. Список використаної літератури містить 174 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі “Методологічні основи вивчення інноваційної діяльності” визначено теоретичні основи дослідження та методику його проведення.
Сучасна наука під поняттям “інновація”розуміє вперше створений чи використаний такий вид діяльності, який слугує задоволенню суспільних потреб і спрямований на досягнення реального ефекту в тих сферах, де було застосовано нове знання у вигляді наукового відкриття чи технічного винаходу. Інноваційна діяльність –це складна система взаємодії різних методів, факторів і органів управління, які займаються науковими дослідженнями, створенням нових видів продукції, удосконаленням устаткування та засобів виробництва, технологічних процесів і форм їх організації при застосуванні новітніх досягнень науки і техніки.
У ролі регіонального фактору соціально-економічного розвитку особливе місце займає інноваційний потенціал, що поєднує фактори інноваційного розвитку. Потенціал інноваційної діяльності як похідний інших потенціалів –неоднорідний на території України.
Інновації поширюються не тільки в часі, але й у просторі, викликаючи “дифузію інновацій”. У географії поняття “дифузія” використовується в двох значеннях –як дифузія розширення і дифузія переміщення.
Дифузія розширення описує процес, у ході якого певне явище (матеріального чи інформаційного характеру) поширюється від одного ареалу (міста, району, країни) до іншого. При цьому воно зберігається й у межах свого первинного ареалу, нерідко стаючи ще виразнішим або численнішим.
Дифузія переміщення досліджуване явище залишає свій первісний ареал і переміщується на нові території.
На сучасному етапі інновації –пріоритетна галузь у всіх розвинених країнах де інноваційна наука давно стала галуззю народного господарства. Інтенсивний розвиток усіх сфер науки став причиною стрімкого нагромадження знань у вигляді інтелектуального ресурсу, що за значенням дорівнює традиційним матеріальним –землі, корисним копалинам тощо. Роль інноваційних ресурсів у світі постійно зростає, на них збільшується попит у країнах з неоднаковим рівнем економічного розвитку. За обсягом фінансових і матеріальних ресурсів, вартістю фондів науково-виробничого апарату, числом зайнятих у цій сфері, розміром економічного ефекту від використання її досягнень, вона не поступається іншим, традиційним галузям народного господарства.
Тісний зв'язок науки і виробництва, перетворення науки у виробничу силу –основа інноваційного прогресу, суть якого полягає у виникненні, розвитку й поширенні його в різних сферах діяльності.
Сучасна науково-технічна революція в багато разів підвищила значення нововведень. Швидке впровадження нововведень багато в чому визначає і чисто комерційний успіх, його вплив на загальний соціально-економічний і культурний розвиток країн і регіонів. Усе це разом узяте надало теоретичному вивченню географічних закономірностей і поширенню нововведень у виробництво велике значення.
Географічний аналіз у класичному розумінні –це дослідження факторів регіонального характеру, що виявляються у тих чи інших регіонах, вивчення тих закономірностей та особливостей, що сприяють чи перешкоджають різним видам людської діяльності (господарської, політичної, соціальної тощо).
Інноваційну діяльність характеризують такі географічні ознаки, як комплексність і територіальність. Тому для їх вивчення використовуються традиційні методи просторового аналізу: моделювання, порівняльно-описовий, картографічний, математичний, статистичний та історичний.
У другому розділі “Територіальні особливості розвитку інноваційної діяльності в Україні” проведено характеристику інноваційної діяльності в Україні та визначені тенденції розвитку інноваційної діяльності в територіальному розрізі.
Одним з основних факторів її розвитку є підготовка висококваліфікованих наукових кадрів. Незважаючи на економічний спад, Україні вдалося зберегти розгалужену мережу наукових організацій і значний науковий потенціал. Щорічно збільшується число кандидатів і докторів наук. Вчені України активно співробітничають з іноземними колегами. Щороку кількість їх виїздів на стажування за кордон збільшується на 5%. Але складне соціально-економічне становище призвело до погіршення умов праці фахівців наукової сфери, що і стало причиною виїзду багатьох висококваліфікованих спеціалістів за кордон. Розподіл висококваліфікованих наукових кадрів за регіонами розподіляються так: найбільша концентрація науковців у м. Києві –чоловік на 10 тис. жителів., у Харківській області –, у м. Севастополі –, у Миколаївській області –, у Запорізькій –. Найменші значення цього показника у Хмельницькій області –чол., Житомирській і Рівненській –по 5, Закарпатській –, Волинській і Тернопільській –по 9 чоловік.
Одним з основних важелів здійснення інноваційної діяльності є її фінансування. Відповідно закону України “Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності” держава повинна здійснювати бюджетне фінансування (крім витрат на оборону) в розмірі не нижче 1,7 відсотка валового внутрішнього продукту. У 2001 році його обсяг становив лише 1,2% від ВВП України, а основними джерелами фінансування інноваційної діяльності в Україні були кошти замовників (як вітчизняних, так й іноземних) –% і держбюджет –%.
Про результати інноваційної діяльності можна говорити лише за кількістю виконаних наукових розробок. Незважаючи на економічні негаразди їх кількість за останні роки щорічно збільшується на 5% і кожна четверта з них спрямована на створення нових видів техніки й технологій. Частка ж у загальній кількості становить 13,8 %.
Інноваційну діяльність здійснюють біля 18% промислових підприємств України. Найчастіше нововведення впроваджуються на великих підприємствах з числом працюючих до 5 тис. чоловік. Інноваційно активними є медична, мікробіологічна, порцеляново-фаянсова, хімічна та нафтохімічна промисловість, чорна та кольорова металургія, легка промисловість, машинобудування та металообробка. Щорічно кількість таких підприємств знижується приблизно на 9%. До числа факторів, що гальмують інноваційну діяльність, належать: відсутність фінансування (85,7%), витрати, пов'язані з нововведеннями (40,3%), відсутність коштів у замовника (39,8%), високі кредитні ставки (38,7%), недосконалість законодавчої бази (31,5%), труднощі із сировиною (29,2%), великий економічний ризик (24,1 %), невеликий попит на нову продукцію (15%).
В Україні продовжується процес формування ринку інтелектуальної власності, що сприяє підвищенню рівня конкурентноздатності вітчизняних товарів. Однією з ефективних форм використання світових науково-технічних досягнень є придбання закордонних ліцензій і використання їх при освоєнні нових видів продукції. Але тільки 24 підприємства України закупили 36 ліцензій на об'єкти інтелектуальної власності, максимальну кількість з яких було придбано Київською (11), Запорізькою (5) й Чернігівською областями (4).
Про результати інноваційної діяльності можна говорити за кількістю виконаних наукових розробок. Кожна четверта із них –це створення нових видів техніки й технологій, їх частка склала 13,8 %. Найбільше розробок в таких областях як Київська (25,8%), Харківська (24,4%) й Донецька (22,5%). Найменша –в Хмельницькій (13) і Волинській (7). У 15 регіонах з 25 рівень нових розробок перевищував відомі світові аналоги. Для порівняння, у 1991 році тільки 3 регіони України: Волинська, Закарпатська й Херсонська області не мали розробок, які б перевищували світовий рівень. Почалося створення таких видів техніки й технологій, технічний рівень яких би відповідав світовим стандартам. І в цьому лідерами теж були Київська й Харківська області. Майже половина –регіонів (АР Крим, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Луганська, Львівська, Одеська, Харківська й Чернівецька області) подавали розробки низького рівня. Найбільше їх було в Київській і Львівській областях (87 і 39), найменше –у Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській (по 2).
За останні роки відбулися і глибинні зміни в структурі інновацій, що позначається на їх появі, методах реалізації і впровадженні, інтенсивності та якості змін, яким вони сприяють. Вони свідчать про активізацію розвитку науки і техніки, які обумовлюються потребами суспільства.
Кожну науково-технологічну інновацію треба розглядати не тільки в технічному, а й в соціально-економічному контексті –процес оновлення галузей впливає не тільки на окремі з них, а й на цілі регіони. Нівелюється розрив між великими і малими містами, між містами і сільськими районами (наприклад, розвиток засобів інформатизації та зв’язку).
Процес падіння виробництва, який триває в Україні, незацікавленість підприємств в освоєнні нових технологій ведуть до подальшого зниження експорту наукомісткої продукції, що зараз є незначною. По експорту такої продукції Україна відстає від розвинених країн, що є лідерами у цій галузі, —у 30 разів. У 2001 р. нові технології у виробництві складали п'яту частину, третина з них повторювала технології, створені в інших країнах, ще третина –була застарілою.
Однією з нових і прогресивних форм інноваційної діяльності на регіональному рівні є створення технологічних парків і технополісів, для розробки передових науково –технічних ідей та їх комплексного впровадження у виробництво. В Україні з 2000 року функціонують три технопарки: “Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка і сенсорна техніка” (м. Київ); “Інститут монокристалів” (м. Харків); “Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона” (м. Київ).
У регіональному розрізі за результатами інноваційної діяльності виділяються Донецька, Дніпропетровська, Київська, Львівська та Харківська області.
У третьому розділі роботи “Моделювання інноваційних процесів в Україні” проведено територіальну диференціацію інноваційної діяльності в Україні, яка проходить по території України нерівномірно. Це пояснюється різними умовами соціально-економічного розвитку областей (більш високий рівень на сході країни і більш низький –у західних регіонах). Суттєвими є також розходження в економічному та історичному аспектах розвитку. Крім того, регіони країни знаходяться в неоднакових умовах потенційного фінансування, що позначається на просторовій диференціації інноваційної діяльності. Як наслідок, постала необхідність у вивченні передумов її розвитку на регіональному рівні. У першу чергу –це інноваційний потенціал, що обумовлюється наявністю, силою та розміщенням центрів інноваційної діяльності –наукових і науково-дослідних інститутів, підприємств, побудованих в умовах ринку інноваційних фірм тощо. Для цього було використано інтегральний показник.
При аналізі просторової диференціації інноваційної діяльності застосовано системний метод с використанням формули Стюарта:
; (1)
де –інноваційний потенціал галузі; –кількість освоєних на виробництві нових видів продукції в i-тому центрі; –кількість освоєних на виробництві нових видів продукції в j-тому центрі; r –відстань між i-тим та j-тим для визначення потенціалу поля інноваційної діяльності.
Результати розрахунків (рис. 1) свідчать про концентрацію інноваційної діяльності у великих промислових центрах. Але недоліком цього методу є суб'єктивність дослідження, оскільки він базується тільки на одному показнику.
Через це, для комплексної оцінки розвитку інноваційної діяльності в Україні доречним є використання ряду показників. В першу чергу, це: фінансування інноваційної діяльності, матеріально-технічна база, показники інноваційної діяльності на підприємствах, ринкові ліцензійної та сертифікованої продукції.
Із зазначених видів діяльності для аналізу рівня інноваційної діяльності регіонів нами обрано 25 найважливіших, які було об’єднано в п'ять блоків:
1. Показники наукової діяльності: кількість наукових організацій в Україні; кількість захищених кандидатських дисертацій; кількість захищених докторських дисертацій; число працівників із науковим ступенем у наукових організаціях; число працівників із науковим ступенем, зайнятих в економіці України; кількість виїздів науковців за кордон для навчання та стажування; число працівників, зайнятих у дослідницьких виробництвах; число винахідників.
2. Показники фінансування інноваційної діяльності: обсяг фінансування наукових і науково-технічних робіт по регіонах (тис. грн.); обсяги інвестицій (зовнішніх і внутрішніх), спрямованих на проведення інноваційної діяльності (тис. грн.);
3. Показники матеріально-технічної бази інноваційної діяльності: кількість дослідницьких виробництв (одиниць); наявність устаткування в наукових організаціях і дослідницьких виробництвах (одиниць).
4. Показники інноваційної діяльності на підприємствах: кількість підприємств, що проводили інноваційну діяльність; обсяг витрат на проведення інноваційної діяльності (тис. грн.); впровадження прогресивних технологій (одиниць); освоєння виробництва нових видів продукції (найменувань); кількість підприємств, що експортують нову продукцію; кількість виконаних розробок по регіонах; кількість нових видів техніки та технологій, технічний рівень яких перевищує або відповідає світовим стандартам; прибуток від використання нових винаходів (тис. грн.).
5. Показники ліцензування та сертифікації нових видів продукції: обсяги виробництва сертифікованої продукції (тис. грн.); витрати на придбання закордонних ліцензій (тис. грн.); виробництво та постачання на експорт ліцензійної продукції (тис. грн.); кількість підприємств, що продали ліцензії; кількість підписаних ліцензійних договорів.
На основі цих показників та стандартизованої програми STATISTICA 5.5 було визначено інтегральний показник інноваційної діяльності по 25 регіонах України методом відстані від точки-еталона. На табл. 1 відображено рівні її розвитку.
Таблиця 1
Розподіл регіонів України за рівнем розвитку інноваційної діяльності
на основі інтегрального показника
|
Рівні розвитку інноваційної діяльності |
|
Дуже низький 0 0,2 |
Низький 0,2 0,4 |
Середній 0,40,6 |
Високий 0,60,8 |
|
АР Крим Волинська Житомирська Закарпатська Кіровоградська Миколаївська Полтавська Рівненька Сумська Тернопільська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська |
Вінницька Луганська Львівська Одеська Івано-Франківська |
Дніпропетровська Донецька Запорізька Харківська |
Київська |
Для детального дослідження регіональної диференціації інноваційної діяльності варто розрахувати інтегральний показник розвитку інноваційної діяльності за методом рейтингу регіонів. Це дозволяє більш об'єктивно оцінити територіальну неоднорідність інноваційної діяльності в Україні. Територіальна неоднорідність інноваційної діяльності оцінюється за допомогою інтегрального індексу.
Визначення інтегрального індексу розвитку інноваційної діяльності в регіоні на основі ранжування регіонів здійснювалось за формулою:
, (2)
де –інтегральний індекс розвитку інноваційної діяльності в регіоні; - рейтинг регіону за -й ознакою; - кількість ознак, за якими оцінюється рівень інноваційного розвитку регіону.
За даними ранжування кожному регіону України було присвоєно певний ранг. На основі алгоритму регіон з найбільшим рівнем показника одержує перший ранг, з найменшим рангом –останнє місце. Ранжування дозволило згрупувати регіони України таким чином (табл. 2).
Таблиця 2
Групування регіонів України за рівнем розвитку інноваційної діяльності на основі рейтингу регіонів
|
Групи |
Регіони |
Значення індексу |
|
Регіони-лідери |
Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Луганська, Львівська, Харківська області |
2,24 –,16 |
|
Середньорозвинені регіони |
Одеська, Полтавська області |
9,76 –,96 |
|
Проблемні регіони |
АР Крим, Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області |
10,64 –,32 |
Визначення інтегрального показника за методиками, поданими вище, дозволило здійснити диференціацію регіонів України за рівнем розвитку інноваційної діяльності, табл. 3.
Основні чинники розвитку інноваційного процесу було визначено за допомогою кореляційного аналізу, враховуючи такі фактори як природний, екологічний, технічний, соціально-демографічний, економічний.
Для кореляційного аналізу було відібрано 11 чинників, які, на нашу думку, показують, як територія впливає на розвиток інноваційної діяльності в Україні, а саме: сукупний ресурсний потенціал, ВДС на особу, інвестиційна привабливість, інвестування в основний капітал, рівень екологічного розвитку, трудові ресурси, число осіб, що навчаються у ВНЗ, обсяг науково-технічних робіт, кількість наукових організацій, щільність залізничних шляхів та автомобільних доріг.
Порівняння з підсумковим рейтингом (таблиця 3, стовпчик 9) свідчить, що найбільше інноваційна діяльність залежить від економічного та соціально-демографічного факторів (сукупний ресурсний потенціал, ВДС на особу, інвестиційна привабливість, трудові ресурси, кількість осіб, що навчаються у ВНЗ, обсяг науково-технічних робіт, число наукових організацій). Майже не залежить –від технічного (щільність залізничних шляхів та автомобільних доріг) та екологічного факторів.
У процесі роботи було використано кластерний аналіз із застосуванням комп’ютерної програми “STATISTICA”, що дозволило побудувати відповідну дендрограму просторової диференціації потенціалу інноваційної діяльності (табл. 4, рис. 2).
За нею в межах України виділяються 10 кластерів (типів) областей, які визначено за спільністю ознак при характеристиці інноваційної діяльності.
Таблиця 4
Характеристика кластерів регіонів України
|
№ |
Кластери областей |
Інноваційний потенціал |
Підсумковий рейтинг регіонів |
|
1 |
Київська область |
43,5 |
|
|
2 |
Вінницька область |
24,7 |
|
|
3 |
Кіровоградська, Закарпатська області |
2,2-3,7 |
-25 |
|
4 |
Харківська, Донецька області |
18,5-18,7 |
-3 |
|
5 |
Чернівецька, Херсонська, Тернопільська, Рівненська, Черкаська, Миколаївська області |
7,8-11,0 |
-23 |
|
6 |
Львівська область |
16,1 |
|
|
7 |
Сумська, Івано-Франківська, Запорізька, Дніпропетровська області |
12,2-13,2 |
-11 |
|
8 |
Чернігівська, Полтавська області |
18,3-18,6 |
-12 |
|
9 |
Хмельницька, Житомирська, Волинська області |
15,2-15,9 |
-21 |
|
10 |
Одеська, Луганська області, АР Крим |
2,2-5,2 |
-17 |
Кластери ми класифікували у порядку зменшення інтенсивності інноваційної діяльності:
Кластер 1 –Київська область;
Кластер 4 –Харківська, Донецька області;
Кластер 6 –Львівська область;
Кластер 2 –Вінницька область;
Кластер 7 –Сумська, Івано-Франківська, Запорізька, Дніпропетровська області;
Кластер 8 –Чернігівська, Полтавська області;
Кластер 10 –Одеська, Луганська області, АР Крим;
Кластер 5 –Чернівецька, Херсонська, Тернопільська, Рівненська, Черкаська, Миколаївська області;
Кластер 9 –Хмельницька, Житомирська, Волинська області;
Кластер 3 –Кіровоградська, Закарпатська області.
Останнім часом в регіональній політиці інноваційній діяльності, як фактору соціально-економічного розвитку, приділяється особлива увага. А тому визначення інтегрального показника розвитку інноваційної діяльності в регіональному розрізі сприятиме підвищенню ефективності державної регіональної політики в цій галузі.
Виходячи з просторового аналізу інноваційної діяльності основними заходами, що сприяли б її активізації були:
створення бізнес інкубаторів і технопарків у регіонах-лідерах з розвитку інноваційної діяльності;
організація багаторівневої системи навчання й підготовки кадрів в галузі інноваційної діяльності у наукових центрах України;
розробка програм інноваційного розвитку в кожному із регіонів України та їх реалізація в цивільних галузях науково-технічного й виробничого потенціалу;
державна підтримка інноваційної діяльності на державному рівні шляхом цільового фінансування з бюджету, прямих і непрямих фінансових дотацій, податкових пільг, системи прискорення автоматизації підприємств й організацій, що здійснюють інноваційну діяльність;
розвиток науково-технічних та економічних міждержавних зв'язків для підвищення рівня вітчизняної техніки й технологій, залучення інвестицій, розширення експортно-імпортних зв'язків, купівля та продаж ліцензій, “ноу-хау” й участь у міжнародних проектах і програмах.
Результати дослідження показали, що регіонами-лідерами в галузі інноваційної діяльності в Україні є Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Луганська, Львівська та Харківська області (табл. 2). Саме вони в майбутньому повинні стати головними при здійсненні регіональної інноваційної політики. В наслідок підвищення її рівня у цих областях поступово буде активізуватися розвиток інших.
ВИСНОВКИ
Інноваційна діяльність –один із важливих факторів сталого регіонального розвитку. Оцінка її територіальної диференціації може здійснюватись за допомогою методів суспільно-географічного аналізу: системно-структурного, порівняльно-описового, картографічного, математичного (з використанням кореляційного та кластерного аналізів).
Під впливом науково-технічного прогресу здійснюються глибинні зміни в структурі інновацій, що позначається на часі їх виникнення, методах реалізації й упровадження, а також в інтенсивності та якості змін, які вони створюють. Незважаючи на значний науковий потенціал і наявність висококваліфікованих кадрів в Україні відставання від світового рівня складає декілька десятиліть. Розробка та залучення високих технологій сьогодні –складний процес, оскільки це вимагає вкладення великих коштів. Сприянню виходу із цієї ситуації може слугувати удосконалення територіальної організації інноваційної діяльності в Україні.
Кореляційний аналіз чинників розвитку інноваційного процесу, куди входять екологічні, технічні, соціально-демографічні й економічні фактори свідчить, що найбільше інноваційна діяльність залежить від соціально-демографічного та економічного факторів. В умовах сучасного соціально-економічного розвитку України на динаміку інноваційної діяльності практично не впливають технічний та екологічний фактори.
При географічному вивченні інноваційної діяльності важливим є визначення інноваційного потенціалу, який зумовлюється наявністю, силою та розміщенням центрів інноваційної діяльності –наукових і науково-дослідних інститутів, підприємств, що використовують високі технології, тощо. Для розрахунку показника інноваційного потенціалу доцільним є використання моделі Стюарта, яка дозволяє виділяти зони інноваційної діяльності. В Україні - це Центральна, Східна та Західна інноваційні зони.
При комплексному вивченні розвитку інноваційної діяльності пропонується використання інтегрального показника, куди входять параметричні характеристики економічного, технічного та наукового змісту.
Серед факторів, що мають найбільший вплив на рівень розвитку інноваційної діяльності, відносяться: наукові кадри, фінансування інноваційної діяльності, матеріально-технічна база, стан та умови інноваційної діяльності на підприємствах, ринок ліцензійної та сертифікованої продукції.
Застосування у дисертаційному дослідженні для просторового аналізу інноваційної діяльності методики розрахунку інтегрального показника дозволяють класифікувати регіони України за рівням інноваційного розвитку (табл.1). На цій базі виділяються регіони-лідери, середньорозвинуті та проблемні регіони (табл. 2).
Територіальну диференціацію інноваційної діяльності в України доцільно визначати за допомогою кластерного аналізу. На території України виокремлюються 10 кластерів, які відповідають типам регіонів, що характеризуються суспільно-географічними особливостями інноваційної діяльності. Для кожного з них характерні своєрідні природні, економічні, фінансові та інші передумови розвитку.
Для підвищення ефективності інноваційної діяльності як одного з факторів прискорення науково-технічного прогресу в Україні на базі виокремлених кластерів регіональної інноваційної діяльності, доцільна розробка комплексних та галузевих програм інноваційної діяльності.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Ханова Е.В. Инновационная деятельность и её потенциал в Украине // Збірник наукових праць. Вісник Харківського національного університету № 455. Геологія –географія –екологія, 1999. –с. –С. 130-133
Ханова Е.В. Социально-экономический аспект инновационной деятельности // Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції / Харків, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, українська інженерно-педагогічна академія, 2000. – с. –С. 68
Ханова О.В. Територіальна організація інноваційних процесів // Збірник наукових праць. Вісник Харківського національного університету № 521. Геологія –географія –екологія, 2001. –. –С. 220-222.
Ханова Е.В. Региональные особенности инновационной деятельности как предмет изучения социально-экономической географии в Украине // Социально-экологические проблемы регионального развития: научные материалы конференции. –Смоленск: Изд-во “Универсум”. 2001. –С. 128-130.
Ханова О.В. Розвиток інноваційної діяльності в регіонах (на прикладі Харківської області) // Регіон: стратегія та пріоритети, 2001, том 1, №1. –с. –С. 60-61.
Ханова О.В. Впровадження біотехнологій –шлях до підвищення ефективності функціонування АПК // Современные проблемы гуманизации и гармонизации управления. Материалы 2-й Международной междисциплинарной научно-практической конференции / Харьков, Украинская ассоциация “Женщины в науке и образовании”, Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, 2001. –с. –C. 265.
Ханова Е.В. Моделирование процессов инновационной деятельности как одна из задач экономической географии // Современные проблемы гуманизации и гармонизации управления. Материалы 2-й Международной междисциплинарной научно-практической конференции / Харьков, Украинская ассоциация “Женщины в науке и образовании”, Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, 2001. –с. –C. 233.
Ханова Е.В. Состояние рынка лицензий на объекты интеллектуальной собственности в Украине // Механізм регіональної зовнішньоекономічної діяльності: тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції “Механізм регіональної зовнішньоекономічної діяльності” / Відповідальний ред. Філіпенко А.С. –Запоріжжя, 2001. –с. – С. 95-96.
Ханова О.В. Сучасний стан науково-технічної діяльності в Україні (на прикладі Харківської області) // Регіон: стратегія та пріоритети, 2002, № 1-2 (2-3) –с. – С.77-80.
Ханова О.В. Просторова диференціація інноваційної діяльності в Україні: регіональний аспект // Економічна та соціальна географія: Наук. зб. / ред. кол.: С.І. Іщук (відп. ред) та ін. –К., 2002. –Вип. 52. –с. –С.105-108.
АНОТАЦІЯ
Ханова О.В. Регіональні особливості інноваційної діяльності в Україні. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 –економічна та соціальна географія. –Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.
Захищаються результати теоретичного дослідження, методичні розробки й рекомендації щодо розвитку інноваційної діяльності по регіонах України.
У роботі розкрито сутність інноваційної діяльності як фактора регіонального розвитку; вказано на можливість її кількісної оцінки; обґрунтовано методологію територіальної диференціації інноваційної діяльності, здійснено розрахунки та класифіковано регіони України за рівнем розвитку інноваційної діяльності. Визначено чинники розвитку інноваційної діяльності. На основі кластерного аналізу виділено 10 кластерів (типів) областей, що об’єднуються за спільністю ознак при характеристиці їх інноваційної діяльності; виходячи з особливостей територіальної диференціації, подано пропозиції подальшого удосконалення ефективності інноваційної діяльності.
Ключові слова: інновація, інноваційна діяльність, інноваційний потенціал, інтегральний показник, чинники, регіон, територіальна диференціація.
АННОТАЦИЯ
Ханова Е.В. Региональные особенности инновационной деятельности в Украине. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.02 –экономическая и социальная география. –Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2003.
Защищаются результаты теоретического исследования, методические разработки уровня инновационной деятельности по регионам Украины.
Диссертация посвящена исследованию инновационной деятельности в качестве регионального фактора социально-экономического развития. Методологической базой работы служат основные положения и методы экономико-географического анализа, основными исследовательскими методами которого являются: исторический, сравнительно-описательный, картографический, математический (с использованием корреляционного и кластерного анализов).
За последние десятилетия состоялись глубинные изменения в структуре инноваций, которые в данное время отражаются на стимулах их возникновения, методах реализации и внедрения, интенсивности и качестве изменений, которые они несут в себе. В настоящее время любую научно-технологическую инновацию можно рассматривать как с технической точки зрения, так и с позиции социально-экономической значимости. В работе дано определение инновационного потенциала Он неоднороден на территории Украины и изменяется во времени и пространстве.
Определены и основные факторы развития инновационной деятельности: подготовка высококвалифицированных научных кадров, финансирование инноваций, их результативность, рынок лицензий в региональном разрезе. Охарактеризованы технопарки Украины, являющиеся одной из новых и прогрессивных форм инновационной деятельности на региональном уровне. Перечислены наиболее приоритетные, с точки зрения инноваций, отрасли.
Проведено моделирование инновационных процессов в Украине. Обоснован метод исследования территориальной неоднородности инновационной деятельности на региональном уровне, при определении показателя которого использовалась модель Стюарта. Для комплексного изучения развития инновационной деятельности в территориальном разрезе приемлем расчет интегрального показателя инновационной деятельности на базе совокупности ряда показателей. К важнейшим из них относятся: показатель научной деятельности, финансирование инновационной деятельности, материально-техническая база, инновационная деятельность на предприятиях, рынок лицензионной и сертифицированной продукции. Интегральный показатель позволил объединить регионы Украины по уровню развития. Это позволило выделить на территории Украины три зоны: регионы-лидеры, среднеразвитые, проблемные.
Проведен корреляционный анализ факторов развития инновационной деятельности.
Для итоговой пространственной дифференциации инновационной деятельности Украины использован кластерный анализ регионов, позволивший выделить 10 кластеров (типов) областей, объединенных общностью признаков в инновационной деятельности. Дана характеристика каждому из них.
Предложены рекомендации по повышению эффективности региональной инновационной политики в стране.
Ключевые слова: инновация, инновационная деятельность, инновационный потенциал, интегральный показатель, фактор, регион, территориальная дифференциация.
SUMMARY
Khanova E.V. Regional features of innovation activity in Ukraine. –Manuscript.
Thesis on competition of an academic degree of the Candidate of Geographic Science on a speciality 11.00.02 –Economic and Social Geography. –“Taras Shevchenko” Kyiv National University, Kiev, 2003.
The nature of innovation activity as factor of regional development is uncovered. The capabilities by its by quantitative and quality standard are rotined. The methodology of territorial differentiation of innovation activity is substantiated; the calculations and classification of locales in Ukraine on a level of development innovation of activity are carried out. On the basis of cluster analysis 10 clusters of areas described by a commonality of tags are secured at the characteristic them innovation of activity. Outgoing from features of territorial differentiation the proposals on further perfecting of efficiency innovation of activity are designed.
Keywords: innovation, innovation activity, innovation a potential, integral index, region, and territorial differentiation.