Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Зміст
Вихідні дані………………………………………………………………..3
Вcтуп………………………………………………………………………..4
1.Попереднє визначення продуктивності котельної установки..…………5
1.1 Визначення параметрів теплоносіїв в тепловій схемі………………….7
2. Аеродинамічний розрахунок газового тракту………………………..13
3. Розрахунок газового тракту……………………………………………14
3.1 Аеродинамічний розрахунок димової труби
3.3 Вибір обладнання……………………………………………………….17
3.4 Розрахунок і підбір димососа………………………………………......18 3.5 3.5 Розрахунок і підбір продувного вентилятора………………………...20
4. Розрахунок і підбір теплообмінних апаратів………………………....23
Висновок………………………………………………………………….27
Список використаної літератури…………………………………….…28
Вихідні дані:
= 6,3 МВт
Тиск технологічної пари = 0,5 МПа
Частка повернення конденсату з виробництва α = 65%
= 7,3 МВт
= 2,4 МВт
= 52
Вступ
Опір окремих елементів газового або повітряного тракту серійних котлів не розраховується, а приймається за літературними даними або маючим розрахункам. Самотяга може бути як позитивною, так і негативною. Якщо продукти згорання рухаються знизу вверх, самотяга позитивна, тобто буде створюватись додатковий напор , який можна використовувати для подолання опорів. При русі продуктів згорання зверху вниз ( як це має місце в опускних газоходах) самотяга буде негативною, тобто для її подолання потребується додатковий напор. Тяга, яка створюється димовою трубою, завжди позитивна.
Продуктивністю димососа ( вентилятора) називають об’єм переміщених машиною продуктів згорання (повітря) в одиницю часу. Потрібна розрахункова продуктивність димососа (вентилятора) визначається з урахуванням умов всмоктування, тобто надлишкового тиску або розрідження і температури перед машиною, і являє собою дійсні об’єми продуктів згорання або повітря, які повинен переміщати димосос (вентилятор).
1. Попереднє визначення продуктивності котельної установки
Розрахунок теплової схеми слід починати з попереднього визначення продуктивності котельної установки «брутто».
Продуктивність котельної «брутто» складається з продуктивності «нетто» витрати пара на технологічні потреби промислового споживача витрати пара на підігрів води й дучу в теплову мережу для опалення і гарячого водопостачання, на підігрів вихідної води, витрати пара на термічну деаерацію живильної води і витрат пара в котельній установці.
Витрата пара на виробництво кг/с, залежить від технологічного навантаження, МВт, і ентальпій виробничого пара з парового колектора , кДж/кг, і конденсата з виробництва , кДж/кг:
=
= 2748,1 кДж/кг
= · = 4,187 · 52 = 217,6
= = 2,48 кг/с
Витрати конденсатора
= ·
= 65 · = 1,612 кг/с
Підігрів мережної води, яка подається на опалення і гаряче водопостачання, здійснюються паром після редукційно охолоджувальної установки РОУ в мережному підігрівачі і охолоджувачі конденмата пари мережного підігрівача.
За рівнянням теплового баланса для мережного підігрівача і охолоджувача конденсата мережного підігрівача можна знайти витрати пара на покриття загального навантаження на опалення, вентиляцію і гаряче водопостачання:
=
= · = 4,187 · 80 = 335,2 кДж/кг
Де + – сума навантажень на опалення, вентиляцію ГВП, МВт;
– ентальпія пара, який подається з парового колектора на мережний підігрівач,кДЖ/кг;
– ентальпія конденсата після охолоджувача конденсата мережного підігрівача Т6, кДж/кг.
= = 3,95 кг/с
Загальні витрати пара на покриття промислової і житлово-комунальної навантажень зовнішніх споживачів:
= +
= 2,48 + 3,95 = 6,43 кг/с
Витрата пара на власні потреби котельної приймають рівним 15-30 % від величини а витрата пара в тепловій схемі котельної складає 3-5% загальної витрати пара на зовнішнього споживача.
= ( 0,15 … 0,3 ) ·
= 0,15 · 6,43 = 0,96 кг/с
= ( 0,03 … 0,05 ) ·
= 0,03 · 6,43 = 0,19 кг/с
Кількість пара, який подається через паровий колектор після редукційно-охолоджувальної установки, складає,кг/с:
= + +
= 6,43 + 0,19 + 0,96 = 7,58 кг/с
При паропостачанні від редукційно-охолоджувальної установки (РОУ) в РОУ разом с паром подають живильну воду , відібрану перед економайзером, для отримання вологого насиченого пара.
+ =
· + · = ·
=
= 2892,355 кДж/кг ( при р = 1,4 МПа, = 245 )
= · t = 4,187 · 104 = 435,99 кДж/кг
Де – ентальпія пара який подається з парового колектора після РОУ, кДж/кг;
– ентальпія пара після парогенератора перед РОУ кДж/кг
– ентальпія живильної води,добавленої в РОУ кДж/кг.
= 7,58 · = 0,44 кг/с
Попередньо визначити повну продуктивність котельної можна за формулою;
= -
= 7,58 – 0,44 = 7,14 кг/с = 7,14 · = 25,704 т/час
1.1 Визначення параметрів теплоносіїв в тепловій схемі
Витрата добавочної живильної води яка призначена для поповнення втрат пара и конденсата з теплової схеми котельної, складається з втрат пара и неповернення конденсата з виробництва
= +
= - , кг/с
= 2,48 – 1,612 = 0,868 кг/с
= 0,19 + 1,612 = 1,802 кг/с
Для зменшення солевмісту котлової води і отримання чистого пара виконується неперервна продувка котельних агрегатів. Величина продувки залежить від солевмісту хімічно очищеної води і частки втрат пара и конденсата =
Р = · 100%
Де – солевміст котлової води приймається 3000 – 10000 мг/кг (6500)
– солевміст хімічно очищеної води,приймається 250-350 мг/кг (300)
= = = 0,23
Р = · 100 = 1,1 %
Витрата продувочної води складає кг/с
= · = · 7,14 = 0,079 кг/с
Для зменшення втрат тепла з продув очною водою приміняють сепаратори неперервної продувки СНП. Пар з сепаратора направляють в колонку атмосферного деаератора.
Теплоту продувочної води як правило використовують для підігріва вихідної води в охолоджувачі неперервної продувки, а потім скидують в каналізацію.
Кількість пара , який виділяється з продувочної води, можна визначити з теплового баланса сепаратора неперервної продувки:
= +
· = · + ·
Де – ентальпія котлової води при тиску в барабані котла, кДж/кг
– ентальпія пара, який виділяється з продувочної води в сепараторі, кДж/кг
– ентальпія воді при тиску в сепараторі ,кДж/кг
= - – витрата продувочної води, яка зливається в каналізацію після сепаратора, кг/с.
З рівняння теплового балансу сепаратора слідує:
=
= 859,610 кДж/кг
= 439,29 кДж/кг
= 2683,058 кДж/кг
= 0,079 · = 0,0147 кг/с
Для постійного підживлення котлоагрегата, в тому числі для відновлення втрат теплоносія з продувочною водою, використовується живильна вода. Витрата живильної води після деаератора складає:
= + = 7,58 + 0,079 = 7,659 кг/с
Деаератор призначений для видалення з випаром корозійноагресивних газів, розчинених у воді. Нормативна витрата випара для атмосферних і вакуумних деаераторів дорівнює відповідно 2 і 5 кг на тонну деаерованої води, тобто , наприклад, витрата випара деаератора живильної води атмосферного тиску складає:
= 0,002 = 0,002 · 7,659 = 0,015 кг/с
Витрата мережної води на опалення і вентиляцію кг/с, можна визначити за формулою:
=
= = = 21,77 кг/с
Де – ізобарна теплоємкість води, кДж/(кг · );
– температура води в подаючий і зворотній магістралі відповідно,
В закритій системі витрата води на ГВП можна визначити за формулою:
= = = 7,15 кг/с
Для поповнення витікання води з тепломережі використовують підживлювальну воду, оброблену в першій ступені хімводоочищення і в деаераторі підживлювальної води. Витрата підживлювальної води кг/с, складається з витрат в тепломережі, які складають 2 – 5 від загальної витрати мережної води, і витрати води на ГВП:
= 0,02 () = 0,02 ( 21,77 + 7,15 ) = 0,57 кг/с
В котельних, які мають мазутне господарство, необхідно постійно подавати деяку кількість пара кг/с на підігрів мазута і його розпилення в форсунках:
= 0,01 = 0,01 · 6,43 = 0,0643 кг/с
Кількість конденсата кг/с, поверненого з мазутного господарства в теплову схему котельної, складає 60 % подаючої витрати пара кг/с, через витрати пара при розпиленні мазута в форсунках , кг/с:
= 0,6 = 0,6 · 0,0643 = 0,0385 кг/с
Витрата пари при розпалюванні мазута у форсунках
= - = 0,0643 – 0,0385 = 0,0258 кг/с
Уточнені сумарні витрати пара і конденсата в тепловій схемі котельної і тепломережі, які необхідно поповнити хімічно очищеною водою, складають:
= + + + + + = 2,48 + 0,19 + 0,57 + 0,0643 + 0,0258 + 0,015 = 3,3451 кг/с
Де – витрата випара деаератора підживлювальної води, кг/с.
З урахуванням витрат в водо підготовчій установці на пом’якшення води витрата вихідної сирої води кг/с, перед ХВО можна розрахувати за формулою:
= 1,5 = 1,15 · 3,3451 = 3,846 кг/с
Вихідна вода послідовно нагрівається в охолоджувачі неперервної продувки Т1, пароводяних підігрівачах Т2 і Т3 і водо водяному теплообміннику Т4.
Ентальпію вихідної води після Т1 можна визначити з рівняння теплового балансу:
= + · ( - )
= · t = 4,187 · 5 = 20,95 кДж/кг
= · t = 4,187 · 40 = 267,697 кДж/кг
Де – ентальпія конденсата підігрівача Т1, кДж/кг.
= 20,95 + ( 439,299 – 267,697 ) = 36,1 кДж/кг
Витрата пара на підігрівач вихідної води Т2, кг/с, дорівнює:
=
= 4,187 · 50 = 503,785 кДж/кг
– ентальпія води на виході з підігрівача Т2 перед ХВО, кДж/кг
= = 217,697
= 2748,108кДж/кг
= = 0,710 кг/с
Між підігрівачем Т2 і Т3 вода проходить хімічну очистку , в результаті якої з неї видаляється солі жорсткості, а температура падає приблизно на 3
Ентальпія вихідної води після Т3 (перед Т4) можна визначити з рівняння теплового балансу:
= - · ( - )
= · t = 4,187 · 104 = 435,448 кДж/кг
= 4,187 · 70 = 293,09 кДж/кг
= 4,187 · 94 = 393,806 кДж/кг
= 393,806 - ( 435,448 – 293,09) = 393,53 кДж/кг
– ентальпія води після підігрівача Т4, кДж/кг
– ентальпія деаерованої води після деаератора живильної води, кДж/кг
Витрата пара на підігрівач Т3, кг/с:
=
- ентальпія хімічно очищеної води після ХВО, кДж/кг
= 4,187 · 27 = 117,384 кДж/кг
– ентальпія конденсата підігрівача Т3, кДж/кг.
= = 0,3650 кг/с
Витрата гріючого агрегата пара , на підігрів води у деаераторі живильної води:
= / =
(7,695 + 0,57) · 435,988 + 0,015 · 2683,058 – 0,003 · 2683,058 – 3,3451 · 398,806, – 0,86 · 217,6 – 0,385 · 125,745 – 3,95 · 335,2 – 0,86 · 217,6 – 0,385 · 125,745· 4,187 / 2757,561 = 0,59
Розрахункова витрата пари на власні потреби котельної складають:
= + +
= 0,59 + 0,710 + 0,365 + 0,0643 = 1,729 (кг/с)
Розрахункова паропродуктивність котельної складає:
= + + +
= 1,729 + 2,48 + 0,19 + 3,95 = 8,349 (кг/с)
Підбір кількості котлів. Кількість котлів для продуктивно-опалювальної котельної обирається в залежності від співвідношення:
n = = = 2,57
де – одинична продуктивність котла.
Підбираємо 3 котла з паропродуктивністю 10 т / час.
2. Аеродинамічний розрахунок газового тракту
Під час руху продуктів згорання, в яких присутня в’язкість, виникє опір, який заважає руху. На подолання цього опору витрачається частина енергії, якою володіє движучий потік.
Аеродинамічний опір якої-небудь ділянки тракту складається з опорів тертя і місцевих опорів. Для парогенераторів і водогрійних котлів до вказаних опорів додається особливий вид опору – опір поперечно омиваючих пучків труб.
Опір окремих елементів газового або повітряного тракту серійних котлів не розраховується, а приймається за літературними даними або маючим розрахункам.
3. Розрахунок газового тракту
3.1 Аеродинамічний розрахунок димової труби
Площа перерізу гирла труби, :
=
Де – розрахункова витрата палива, /с;
– об’єм вихідних газів, /
– температура вихідних газів, ;
– кількість котлоагрегатів, які обслуговує димова труба;
– швидкість руху димових газів на виході з димової труби, ( 15 – 20 м/с).
Розрахункова витрата палива:
=
==0,25 /с
= =0,40 /с
Де – ККД котла;
– нижча теплота згорання палива ( ɳ = 0,8 – 0,85, = 33915)
= + (– 1)
= 11,19 + (1,2 – 1) · 9,98 = 13,9 /
= 150
= 18 м/с
= = 0,78
Діаметр гирла димової труби
= = = 1 м
Діаметр основи димової труби;
= + 0,02 · = 1,2 + 0,02 · 30 = 1,8 м
– висота димової труби, м.
Середній діаметр димової труби:
= ( + ) / 2 = ( 1,2 + 1,8 ) / 2 =1,5 м
Самотяга димової труби при штучній тязі:
= Н · g ( 1,21 – р )
= 1,29 кг/
Р = 1
= 30 · 9,81 ( 1,21 – 1 · 1,29 ) = 291,35 Па
Н – відстань по вертикалі між серединами кінцевого і початкового перерізу даної ділянки тракту ( для димової труби – її висота, м )
Р – абсолютний середній тиск продуктів згорання на ділянці ( при надлишковому тиску менше 5000 Па приймаємо рівним 1),
– густина продуктів згорання при нормальних умовах, кг/
– середня температура продуктів згорання на даній ділянці,
1,21 – густина зовнішнього повітря при тиску 101080 Па и температурі 20
Самотяга може бути як позитивною, так і негативною. Якщо продукти згорання рухаються знизу вверх, самотяга позитивна, тобто буде створюватись додатковий напор , який можна використовувати для подолання опорів. При русі продуктів згорання зверху вниз ( як це має місце в опускних газоходах) самотяга буде негативною, тобто для її подолання потребується додатковий напор. Тяга, яка створюється димовою трубою, завжди позитивна.
Перепад повних тисків при урівноваженій тязі (Па)
= + Н -
Де - розрідження в верхній частині топочної камери, приймається рівним 20 Па;
– сумарна самотяга газового тракту, включаючи димову трубу, Па.
Н = + +
= +
= · = = 34,4
= ·
= 1,29 · = 0,83 кг/
= = 1 · = 134,46 Па
=34,4+134,46=168,86 Па
= 220 + 1550 + 168,86 = 1938,86 Па
= 216 + 1680 +168,86 = 2764,86 Па
= 20 + 1938,86 = 1958,86
= 20 + 2764,86 = 2784,86
3.2. Розрахунок повітряного тракту.
Розрідження в топці на рівні вводу повітря (Па)
= + 0,95 Н
= 20 + 0,95 · 2,5 = 22,4 Па
Де Н – відстань по вертикалі між вищою точкою перетину виходу газів і серединою перетину вводу повітря в топку, м.
Перепад повних тисків по повітряному тракту ( Па)
= Н – Нс =
Де Н – сумарній опір повітряного тракту, Па
Нс – самотяга повітряного тракту, розраховується тільки для двох ділянок: повітропідігрівача і всього повітропровода гарячого повітря,Па
- розрідження в топці на рівні вводу повітря, Па.
= 1240 – 22,4 = 1217,62 Па.
= 1730 – 22,4 = 1707,60 Па.
3.3. Вибір деаераторів
Підбір деаераторів здійснюється по витраті деаерованої води з урахуванням витрат на власні потреби.
Деаератор атмосферного тиску:
- необхідна продуктивність
Вибираємо атмосферний деаератор марки ДА-50
3.4. Розрахунок і підбір димососа
Розрахункова продуктивність димососа.
Продуктивністю димососа ( вентилятора) називають об’єм переміщених машиною продуктів згорання (повітря) в одиницю часу. Потрібна розрахункова продуктивність димососа (вентилятора) визначається з урахуванням умов всмоктування, тобто надлишкового тиску або розрідження і температури перед машиною, і являє собою дійсні об’єми продуктів згорання або повітря, які повинен переміщати димосос (вентилятор). Розрахункова продуктивність димососа, /ч, визначається за формулою:
= · 3600
= 1,05 * 5,3 · 3600 = 20455 м3/г
= 1,05 * 8,4 · 3600 = 32419 м3/г
Де – коефіцієнт запасу за продуктивністю;
– витрата продуктів згорання, /с
– барометричний тиск повітря, Па.
Витрата продуктів згорання визначають за формулою
= ( + ( – 1 ) ) ·
= 0,25 *13,9 · = 5,3 /с.
= 0,40 *13,9 · = 8,4 /с.
Де – розрахункова витрата палива, /с
– об’єм продуктів згорання /кг
– кількість теоретично необхідного повітря, /кг
– температура продуктів згорання у димососа, приймається рівною температурі вихідних газів, .
Теплова потужність:
ДЕ – 10 – 14 ГМ – 6977,6 кВт
ДЕ – 16 – 14 ГМ – 6977,6 кВт
= 1,05
Підбираємо димососи центробіжні:
ДН-11,2
ДН-12,5
Повний розрахунковий тиск ( мм. вод. ст. ), який повинен створювати димосос, визначається за формулою:
=
Де – коефіцієнт запасу за напором.
– перепад повних тисків в газовому тракті, (Па).
= = 136,53 мм. вод. ст.
= = 191,47 мм. вод. ст.
Приведений тиск димососа ( мм. вод. ст. )
У зв’язку з тим, що напорні характеристики машин, приведені в каталогах, складені для роботи на повітрі при абсолютному тиску 101080 Па.
Приведений тиск димососа:
=
= 136,53 = 121,93 мм. вод. ст.
= 191,47 = 171,93 мм. вод. ст.
Де – густина переміщуючих газів при 0і 101080 Па;
– температура продуктів згорання перед димососом, ;
– температура для якої складена напорна характеристика, .
Потужність, яка споживається димососом:
N = · ·
= = 9,026 кВт
= = 20,06 кВт
Де – ККД димососа.
Розрахункова потужність електродвигуна димососа (кВт), визначається за формулою:
= N
= 9,026 · 1,05 = 9,477 кВт
= 20,06 · 1,05 = 9,477 кВт
Де – коефіцієнт запасу (1,05).
Електродвигун вибираємо за потужністю з переліку двигунів, рекомендованих заводом-виробником.
Вибираємо електродвигун для ДН – 11,2 – 4А – 160 S6 ( 11 кВт )
3.5 Розрахунок і підбір продувного вентилятора
Розрахункова продуктивність продувного вентилятора (/ч) :
= · · · 3600;
Де – коефіцієнт запасу;
– витрата повітря, /с
– барометричний тиск.
Витрата повітря на горіння палива визнач. за формулою:
= · ( - - + ) ·
=
Де – розрахункова витрата палива. /с
– кількість теоретично необхідного повітря
, – присоси повітря в топці і системі прилеприготування
- присос повітря в повітропідігрівачі при розрахунку гарячого повітря
= 30
= 0,25 · 9,98 (1,07 – 0,02 – 0 + 0) · = 2,91 /с
= 0,40 · 9,98 (1,07 – 0,02 – 0 + 0) · = 4,65 /с
= 1,05 · 2,91 · · 3600 = 11219,3 /ч
= 1,05 · 4,65 · · 3600 = 17928,5 /ч
Повний розрахунковий тиск (мм. вод. ст..), який повинен створюватись продувним насосом, визнач. за ф-ю:
=
= = 136,5 мм. вод. ст.
= = 191,5 мм. вод. Ст.
Де – коефіцієнт запасу за напором
– перепад повних тисків в повітряному тракті
Приведений тиск продувного вентилятора (мм. вод. ст..) знаходиться за формулою:
= · ·
Де – густина повітря при 0 і 101080 Па
– температура повітря перед продувним вентилятором
– температура, для якої складена напорна характеристика.
= · 136,5 · · = 149 мм. вод. ст.
= · 191,5 · · = 209,4 мм. вод. ст..
Підбираємо продувний вентилятор ВДН – 8 продуктивністю 10,2 · /ч
Напор – 2,19 кПа
КПД = 83%
Потужність, яка споживається продувним вентилятором:
N = · · ·
= · · · = 5,1 кВт
= · · · = 11,35 кВт
Розрахункова потужність електродвигуна продувного вентилятора
= N ·
= 5,1 · 1,05 = 5,4 кВт
= 11,35 · 1,05 = 11,9 кВт
Тип двигуна: 4А – 160 S6 ( 12 кВт)
3.6 Розрахунок і вибір живильного насоса.
Розрахунок продуктивності насоса:
= 1,2 ·
= 1,2 · 25,704 = 30,844 /ч
Розрахунковий напір живильного насоса:
= 1,1 ( ( 1 + ) + + + + - )
= 1,1 ( 1500000 · ( 1 + ) + 200000 + 200000 + 10000 + 0 – 20000 = 2161500 Па.
Підбираємо паровий поршневий насос марки ПДГ 40/30 з подачею 25 /ч, напором 3 МПа
4.Розрахунок і підбір теплообмінних апаратів.
Теплообмінник Т5
Рівняння теплового балансу:
=81°С
Найменший і найбільший температурний напір:
=160 -150=10°С;
=160 -81 =79°С.
Середньо логарифмічний температурний напір:
Площа поверхні теплообмінника, м²:
Підбираємо пластинчастий теплообмінник M15FFM8 фірми Альфа-Лаваль.
Розрахунок водоводяного теплообмінника Т6
Рівняння теплового балансу:
(кВт)
Найменший і найбільший температурний напір:
=80-70=10 °С;
=160-81=79 °С.
Середньо-логарифмічний температурний напір:
Площа поверхні теплообмінника, м²:
Підбираємо пластинчастий теплообмінник M10MFM фірми Альфа-Лаваль.
Висновок
Для котельні з продуктивністю = 25,704 т/год обираємо 2 котла з паропродуктивністю 14 т/год та 16 т/год. За результатами аеродинамічного розрахунку маємо:
- сумарний опір газового тракту
= 220 + 1550 + 168,86 = 1938,86 Па
= 216 + 1680 +168,86 = 2764,86 Па
- середній діаметр димової труби м;
- висота димової труби = 30 м.
Для подолання аеродинамічних опорів повітряного та газового тракту обираємо:
- дуттьовий вентилятор ВДН-8 ( продуктивність 10,20* /год; напір 2,19 (219) кПа (кгс/) при t = 30 ; ККД 83%),
- електродвигун 4А-160 S6 (11 кВт).
- димососи ДН-11,2 та ДН-12,5. Для живлення парових котлів встановлюємо поршньовий насос НДГ 40/30.
Підбираємо пластинчасті теплообмінники M6MFG фірми Альфа-Лаваль з максимальною площею 60 м² та робочим тиском 1 МПа (Т5 і Т6)
Висновок
Під час руху продуктів згорання, в яких присутня в’язкість, виникє опір, який заважає руху. На подолання цього опору витрачається частина енергії, якою володіє движучий потік. Аеродинамічний опір якої-небудь ділянки тракту складається з опорів тертя і місцевих опорів. Для парогенераторів і водогрійних котлів до вказаних опорів додається особливий вид опору – опір поперечно омиваючих пучків труб. Опір окремих елементів газового або повітряного тракту серійних котлів не розраховується, а приймається за літературними даними або маючим розрахункам.
Самотяга може бути як позитивною, так і негативною. Якщо продукти згорання рухаються знизу вверх, самотяга позитивна, тобто буде створюватись додатковий напор , який можна використовувати для подолання опорів. При русі продуктів згорання зверху вниз ( як це має місце в опускних газоходах) самотяга буде негативною, тобто для її подолання потребується додатковий напор. Тяга, яка створюється димовою трубою, завжди позитивна.
Список використаної літератури
1. СНиП II-35-76 «Котельные установки».
2. Ю. Л. Гусев «Основы проектирования котельных установок». – Москва, 2009.
3. Р. И. Эстеркин «Котельные установки. Курсовое и дипломное проектирование». - Ленинград, 2009.
4. К. Ф. Раддатис , А. Н. Полтарецкий. «Справочник по котельным установкам малой производительности» 2007.
5. Ф. М. Костерев, В. И. Кушнырев «Теоретические основы теплотехники». -Москва, Энергия 2010.
PAGE \* MERGEFORMAT3