Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Вид ІНДЗ, вимоги до нього та оцінювання:
літературознавчий аналіз ліричного твору на вибір, схема див. Ткаченко А. Мистецтво слова, с.410 (30 балів)
Орієнтовна структура ІНДЗ
І. Схема аналізу.
ІІ. Тексти на вибір.
Леся Українка
ВІДПОВІДЬ
Не жаль мені, що я тебе кохаю,
Та в нас дороги різно розійшлись.
Ні не кажи, що зійдуться колись!
Не зійдуться,мій друже,я те знаю.
Моє кохання--то для тебе згуба:
Ти наче дуб високий та міцний,
Я ж наче плющ похилий та сумний,--
Плюща обійми гублять силу дуба.
Та без притулку плющ зелений в'яне,
Я не зав'яну, я знайду руїни,
Я одягну обдерті, вбогі стіни,
Зелений плющ оздобою їм стане.
В країну смутку вітерець прилине
І принесе мені луну розмови
Від мого дуба любого з діброви,-
І спогад любих літ повік не згине.
Володимир Сосюра
Ілюзії
Синій місяць химерною грою
Опромінив узор на вікні
І ридає рояль за стіною
Про далекі загублені дні
Од ридань тих заплакати можна
Прошу серце моє не мовчи
Хтось на клавіші душу тривожну
Виливає сльозами вночі
Прости мені цей раз останній
В простій душі чуття пусті
Це все ілюзії її... кохання
Прости мені а я тобі
Прости мені а я...
Що згубив ти і що я згубила
Що тривожить так душу мою
Звуків цих зачаровану силу
Я все дужче і дужче люблю
Але раптом ридання змінила
Пісня щастя мов сяєва тінь
Мою душу на огненних крилах
Понесла в голубу далечінь
Прости мені цей раз останній
В простій душі чуття пусті
Це все ілюзії її... кохання
Прости мені а я тобі
Прости мені а я...
Олена Теліга
* * *
Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом:
Не студить вітер уст — зігрівся біля них;
І радісно моїм тонким, рухливим пальцям
Торкатись інших рук і квітів весняних.
Тебе нема, нема... Та в серці сміх іскриться,
Ось він стрільне в юрбу, мов золотий шампан!
В чужих очах вогонь, привітом сяють лиця,
І кожний мій порив — сьогодні владний пан.
Любов — лише тобі... А це її уламки,
Це — через край вино, в повітря квіт дерев,
Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки
Закритої душі і рамку цю дере,
Щоб зайвину свою розсипати перлисто:
Комусь там дотик рук, комусь гарячий сміх.
Ось так приходить мент, коли тяжке намисто
Перлинами летить до випадкових ніг.
Василь Симоненко
Любов
Дзвенять німою тугою ліси,
Коли їх ніч тремтлива обнімає
І від очей у ревності ховає
Принади їх первісної краси.
Бринять живою радістю ліси,
Як ранок спалахне на небокраї,
Як сонце огняне завісу піднімає
Із їх первісної і чистої краси.
Мені здається, — може, я не знаю, —
Було і буде так у всі часи:
Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси.
І тому світ завжди благословляє
І сонце, що встає, і серце, що кохає.
Василь Герасимюк
Я написав стільки віршів
про твої руки, плечі,
волосся, очі,
що тепер не знаю,
якими вони були...
Я пам'ятаю, як ти усміхалась,
про що ми розмовляли,
які переглянули кінофільми...
Я згадую, як ти засинала,
як прокидалась -
і мені перехоплює подих...
А все інше - вірші.
Ліна Костенко
Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.
Не говори печальними очима...
Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Я не скажу і в пам’яті — коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.
Олександр Олесь
Ти не прийшла в вечірній час...
Без тебе день вмирав сьогодні,
Без тебе захід смутно гас
І сонце сходило в безодні...
Ти не прийшла в вечірній час.
Тебе, здавалось, ждало море,
І все не гасли скелі гір,
І все дивилися в простори...
І довго їх останній зір
Шукав тебе і гас на морі.
Ти не прийшла в вечірній час...
Самотньо сонце попрощалось,
І сумно, сумно день погас...
Когось, мов, серце не дождалось,
Хтось не прийшов в вечірній час.
Іван Левченко
ПРОЩАЛЬНИЙ ПОЦІЛУНОК
Ще й досі пам'ятаю на собі
Останній твій — прощальний поцілунок…
… Для мене час ледь повз, для тебе — біг,
І ти шукала вихід-порятунок.
Я ждав кінця. Боялась ти його:
Я відлюбив, а ти все ще кохала.
Камінний я і ти — вогонь
Прощально-мовчазні стояли.
Ну, от і все — спинивсь автобус мій.
Байдужим я пірнув між люди…
"Зажди! — у тиші мов прибій —
Одну лиш мить зажди, мій любий!"
І проштовхавши натовп весь —
До вуст моїх, мов до води, припала.
"Іч, мало їй!" — бурчало десь,
А ти все цілувала, цілувала…
З тих пір зійшло немало літ —
Солідності рокам відкрив рахунок!
Та й досі топить серця лід
Останній твій — прощальний поцілунок.
Марія Матіос
ІЗ ДНІВ ОПТИМІЗМУ
Веселої трави зелені походеньки,
Зеленої весни веселі молитви.
І що воно життя –
коли його лиш жменька?
А грішниць – мов ікон.
Закочуй рукави.
Отож,
Печалі вбік
І смійтеся жвавенько,
Любіться до плачу,
Мій голубе, і Ви.
Бо що воно життя?
Великі витребеньки,
Що скінчаться ось-ось
Під горбиком трави