тема RGB зручна для поверхонь які мають здатність світитися наприклад екранів ЕПТ або кольорових ламп
Работа добавлена на сайт samzan.net:
5.2 Системи змішування основних кольорів
У машинній графіці найбільшого поширення такі системи змішування основних кольорів: адитивна (RGB), субтрактивна – (CMY), HSV, LAB.
Модель RGB (Red, Green, Blue) (рис. 3 кольорової вкладки) сьогодні знайшла найбільше поширення. У ній колір показано сумою інтенсивностей трьох складових кольору. Адитивна кольорова система RGB зручна для поверхонь, які мають здатність світитися, наприклад, екранів ЕПТ або кольорових ламп.
Кольори однієї системи є додатковими до іншої: блакитний – до червоного, пурпурний – до зеленого, жовтий – до синього. Додатковий колір це різниця білого та даного кольору: блакитний це білий мінус червоний, пурпурний – білий мінус зелений, жовтий – білий мінус синій. Хоча червоний можна вважати додатковим до блакитного, за традицією червоний, зелений і синій вважаються основними кольорами, а голубий, пурпурний і жовтий – їх додатками. Цікаво, що в спектрі веселки або призми пурпурного кольору немає, тобто він породжується зоровою системою людини.
У середині минулого століття німецький учений Герман Грассман сформулював три закони адитивного синтезу кольорів.
Перший закон (тривимірності). Будь-який колір однозначно визначається трьома, якщо вони лінійно незалежні. Лінійна незалежність полягає в тому, що жоден із цих трьох кольорів не можна одержати додаванням двох інших.
Другий закон (безперервності). При неперервній зміні випромінювання колір суміші також міняється безперервно. Не існує такого кольору, до якого не можна було б підібрати нескінченно близький.
Третій закон (адитивності). Колір суміші випромінювань залежить тільки від їхнього кольору, а не від спектрального складу. Наслідком є адитивність колірних рівнянь: якщо кольори випромінювань, що змішуються, описані колірними рівняннями, то колір суміші виражається сумою колірних рівнянь.
Модель RGB має недоліки – кольори на екрані монітора можуть відрізнятися від отриманих, існує взаємозв’язок кольорових каналів (при підвищенні яскравості в одному каналі в інших каналах яскравість зменшується). Розвитком RGB-моделі є RGBА-модель, яка враховує прозорість елементів зображення (канал Alpha).
Для поверхонь відбиття, наприклад, друкарських фарб, плівок і екранів, що не світяться, застосовується субтрактивна система CMY. У субтрактивних системах зі спектра білого кольору віднімаються довжини хвиль додаткового кольору. Наприклад, при відбитті або пропусканні світла крізь пурпурний об'єкт поглинається зелена частина спектра. Якщо отримане світло відбивається або заломлюється в жовтому об'єкті, то поглинається синя частина спектра й залишається лише червоний колір. Після його відбиття або заломлення в блакитному об'єкті колір стає чорним, бо при цьому виключається весь видимий спектр. За цим принципом працюють фотофільтри.
Модель HSB (рис. 4 кольорової вкладки) (Hue – відтінок, Saturation – насиченість, Brightness – яскравість) є варіантом моделі RGB і також базується на використанні базових кольорів. Із усіх використовуваних у цей час моделей ця модель найбільш точно відповідає способу сприйняття кольору людським оком. У HSB моделі всі кольори визначаються за допомогою комбінації трьох базових параметрів. Відтінок (Н) – це довжина світлової хвилі, відбитої або пропущеної через об'єкт. Звичайно для опису відтінку (у деяких джерелах використовується термін колірний тон) використовується назва кольору, наприклад: червоний, жовтогарячий або зелений. Кожний відтінок займає певне положення на периферії колірного кола та характеризується величиною кута в діапазоні від 0 до 360 градусів. Насиченість (S) описує ступінь чистоти кольору. Насиченість дозволяє оцінити, наскільки "глибоким" і "чистим" є даний колір, тобто наскільки він відрізняється від ахроматичного. Вона визначає співвідношення сірого кольору та даного відтінку та виражається у відсотках від 0% (сірий) до 100% (повністю насичений). Із переміщенням поперек колірного кола (у відмінності від руху по колу зменшується частка кольору, від якого ви віддаляєтеся, і зростає частка кольору, до якого ви наближаєтеся. При значенні параметра насиченість (S), яке дорівнює 0, виходить відтінок сірого кольору (від білого до чорного залежно від значення параметра яскравість (B)). У деяких джерелах для цього параметра використовується термін контрастність. Яскравість (B) характеризує відносну освітленість або затемненість кольору (інтенсивність кольору), тому вона виміряється у відсотках у діапазоні від 0% (чорний) до 100% (білий). При збільшенні яскравості колір стає більш світлим (білим). Компонента яскравість є нелінійною, що близько відповідає нашому сприйняттю світлих і темних кольорів.
У деяких випадках модель HSB подається у формі HSL (Hue- відтінок, Saturation- насиченість і Luma – світність) або HSV (Hue- відтінок, Saturation- насиченість, Value – величина).
Графічно модель HSB можна зобразити у вигляді кільця, уздовж якого розташовуються відтінки кольорів. На зовнішньому краю кола перебувають чисті спектральні кольори або колірні тони (параметр Н виміряється в кутових градусах, від 0 до 360). Чим ближче до центра кола розташовано колір, тим менша його насиченість, тим він більш пастельний (параметр S виміряється у відсотках). Яскравість (освітленість) відображається на лінійці, перпендикулярній площині колірного кола (параметр У виміряється у відсотках). Усі кольори на зовнішнім колі мають максимальну яскравість
Перевага цієї моделі порівняно з моделлю RGB полягає в тому, що вона дає можливість заздалегідь подати колір за колірними параметрами цієї моделі й дозволяє легше задати колір і виконати плавну його корекцію. У рамках моделі RGB важко уявити, який колір вийде при заданих колірних параметрах.
Вище вже відзначалося, що модель RGB орієнтована в основному на особливості випромінюваного світла (монітор), a CMYK – на особливості світла, що поглинається (принтер). Крім того, колірні діапазони цих моделей не збігаються. Додамо, що RGB добре відтворює колір у діапазоні від синього до зеленого та трохи гірше – жовті й жовтогарячі відтінки, а в моделі CMYK не вистачає дуже багатьох відтінків. Більшість цих недоліків усунено в моделі Lab. У рамках Lab працюють багато професіоналів комп'ютерної графіки.
Колірні моделі
Згадаємо, що кольори пікселів растрових зображень кодуються числами. Так само кодуються кольори об'єктів у векторних зображеннях і будь-які інші кольори в комп'ютерній графіці. Механізм, за яким певному числу або набору чисел зіставляється колір, визначається колірною моделлю.
Колірною моделлю називають систему кодування кольорів, яка використовується для зберігання, відображення на екрані та друку зображення.
Є десятки колірних моделей, більш чи менш поширених. Ми розглянемо три найуживаніші — RGB, CMYK і HSB.
Колірна модель RGB
Для того щоб ми змогли що-небудь побачити, потрібне світло. Його випромінюють сонце, електричні лампи, вогонь, газова горілка, телевізор, монітор. Світло може мати певний колір, а світло, що здається нам без¬колірним, насправді містить кольорові складові (згадайте радугу). Кольори джерел світла можна описати за допомогою колірної моделі RGB, у якій кольори розглядаються як результат змішування (додавання) трьох базових кольорів: червоного (Red), зеленого (Green), синього (Blue).
Частки базових кольорів визначаються трьома числами з діапазону від 0 до 255 та записуються в порядку їх згадування в моделі. Так, чистий червоний колір у моделі RGB подається як 255, 0, 0 (червона складова максимальна, зелена і синя — відсутні), чистий зелений — як 0, 255, 0, а синій — як 0, 0, 255
Чорний колір подається як 0, 0, 0 (жоден з кольорів не випромінюється, частка всіх складових дорівнює нулю). Білий колір відповідає максимуму випромінювання — рівень кожної складової максимальний; у числовому вигляді білий колір записується так: 255, 255, 255.
Позаяк частка кожного базового кольору описується 256 числами, всього в моделі RGB можна описати 2563 кольорів (близько 16,8 мільйона).
Колірна модель CMYK
Ви задумувалися над тим, чому об'єкт, на який падає світло, має певний колір? Це пояснюється тим, що матеріал поверхні об'єкта одні компоненти світла поглинає, а інші відбиває. Якщо, наприклад, об'єкт відбиває лише червоні компоненти світла, вони сприймаються оком, і об'єкт здається нам червоним.
Для опису цього явища застосовують колірну модель CMYK (Cyan, Magenta, Yellow, BlacK), базові кольори якої утворено шляхом вилучення з білого світла базових кольорів моделі RGB: блакитний (білий мінус червоний), пурпуровий (білий мінус зелений), жовтий (білий мінус синій).
Основна сфера застосування колірної моделі CMYK — повноколірний друк, оскільки у разі її використання за допомогою чотирьох фарб можна отримати на папері повноколірне зображення. Це стає можливим завдяки властивості людського ока «усереднювати» колір маленьких і близько розташованих об'єктів. Тому якщо, наприклад, дуже близько або з накладанням нанести на папір пурпурні та жовті крапки, око сприйматиме їх як область червоного кольору. Друкуючи у такий спосіб крапки чотирьох базових кольорів, можна отримати більшість існуючих кольорів.
Колір у моделі CMYK задається чотирма числами від 0 до 100, які визначають інтенсив- (yellow) і 5 % чорного (black). Цьому кольору відповідає четвірка чисел (З0, 45, 80, 5). Білий колір — це повна відсутність кольору (значення всіх колірних складових дорівнюють 0), а чорний утворюється, коли значення усіх компонентів максимальні. Змішування трьох компонентів CMY в рівних кількостях дає відтінки сірого. Хоча моделі RGB і CMYK взаємопов'язані, не всі кольори моделі CMYK можуть бути подані в моделі RGB і навпаки: найяскравіші кольори моделі RGB неможливо передати за допомогою CMYK, а для найтемніших кольорів моделі CMYK немає аналогів у RGB.
Колірна модель HSB
Розглянуті колірні моделі базуються на змішуванні основних кольорів. Але коли ми бачимо певний колір, нам складно сказати, скільки в ньому відсотків червоного, зеленого і синього, проте легко визначити колірний тон, насиченість та яскравість.
Третя модель, яку називають HSB (Hue, Saturation, Brightness) або HSV (Hue, Saturation, Value), враховує цей аспект та визначає колір за допомогою трійки чисел, кожне з яких відповідає одній з базових його характеристик.
• Відтінок (Hue) задає розташування кольору у спектрі видимого світла, тобто визначає, яким саме є колір: жовтим, червоним, синім тощо. Значення 0 колірного тону відповідає червоному кольору, який зміню¬ється на жовтий, потім — на зелений, блакитний, синій, пурпуровий і знову червоний.
• Насиченість (Saturation) визначає, наскільки колір є інтенсивним, віддаленим від сірого. Нульова насиченість відповідає відтінку сірого кольору.
• Яскравість (Brightness)
визначає, наскільки колір світлий чи темний. Нульова яскравість — чорний колір, максимальна — білий.
Для стиску отсканованих фотографій і ілюстрацій використовується алгоритм стиску JPEG. Цей алгоритм використовує той факт, що людське око дуже чутливе до зміни яскравості окремих крапок зображення, але набагато гірше відчуває зміну кольору. Дійсно, при глибині кольору 24 біта комп'ютер забезпечує показ більш 16 млн різних кольорів, тоді як людина навряд чи здатна розрізнити й тим більше назвати більш сотні кольорів і відтінків.
Застосування методу JPEG дозволяє стискати файли в десятки разів, однак може приводити до необоротної втрати інформації (файли не можуть бути відновлені в первісному виді).
Деякі формати графічних файлів є універсальними, тому що можуть бути оброблені більшістю графічних редакторів. Деякі програми обробки зображень використовують оригінальні формати, які розпізнаються тільки самою програмою. Перевага оригінальних форматів файлів полягає в тому, що вони дозволяють зберігати зображення при меншому розмірі файлу.
Формат GIF (розширення імені файлу .GIF). GIF (Graphics Interchange Format – формат взаємообміну графікою) є растровим форматом і розроблявся для мереж з низькими швидкостями передачі даних. Він став першим графічним форматом, що підтримується Web. GIF здатен ефективно стискати графічні дані, використовуючи алгоритм LZW, який полягає в стисканні ряду однакових символів в один символ, помножений на кількість повторень. Анімаційні файли GIF дозволяють в одному файлі зберігати декілька зображень, які відтворюються послідовно.
Формат GIF стандартизований в 1987 році як засіб збереження стиснених зображень з фіксованою (256) кількістю кольорів. Остання версія формату GIF89а дозволяє виконувати черезрядкове завантаження зображень і створювати малюнки з прозорим фоном. Обмежена кількість кольорів обумовлює його використання переважно в електронних публікаціях. До достоїнств динамічних файлів GIF відносять невеликий об’єм файлу за рахунок стискання (до 40%), він не вимагає постійного зв’язку з сервером і повторного звертання до сервера, його просто розмістити на сторінці. Однак його палітра не перевищує 256 кольорів, він забезпечує гірше стискання фотографій, ніж JPEG, не підтримується броузерами в повному обсязі.
Формат JPEG (розширення імені файлу .JPG). JPEG призначений для зменшення розмірів файлів растрових зображень, що мають плавні переходи кольорових тонів і відтінків. Дозволяє регулювати співвідношення між мірою стискання файлу і якістю зображення. JPEG стискує зображення, зберігаючи його повну чорно-білу версію і більшу частину колірної інформації. Так як зберігається не вся колірна інформація, JPEG є форматом зі втратами, що проявляється, особливо в сильно стиснених файлах, в вигляді розмитого або випадкового розподілення пікселів.На відмінність від алгоритму стискання GIF, який аналізує файли по рядках, JPEG розбиває зображення на області близьких кольорів. Якщо використовувати формат JPEG для різкої графіки з великими областями одного і того ж кольору, то звичайно отримують погані результати.Прогресивні файли JPEG подібні на черезрядкові файли GIF тим, що вони визначають спосіб виводу зображення на екран при завантаженні (завантажують різні області графічного файлу одночасно). При цьому користувач може бачити, що містить зображення ще до того, як весь файл буде повністю завантажений. JPEG не дозволяє включати в файл більше одного зображення, тому анімація JPEG не дуже поширена в Web. Якщо потрібно відтворити послідовність файлів JPEG в одному і тому ж місці Web-сторінки, можна використати сценарій або додаток, що завантажується, написані на Java. Однак Java-аплет може вимагати багато часу для ініціалізації і виконання на повільних комп’ютерах. JPEG найбільше всього підходить для фотографій або графіки зі складними тінями та ефектами освітлення і використовується в Web для фотографій товарів, об’ємних зображень і графіки з ефектами освітлення.
Формат PNG (розширення імені файлу .PNG). PNG (Portable Network Graphics – мережева графіка, що переноситься) є растровим, стандартизований в 1995 році і призначений для публікації зображень в Інтернеті. Розробка PNG була викликана тим, що в 1994 році фірма Unisys, винахідник методу стискання GIF, заявила, що буде вимагати плату зі всіх розробників програмного забезпечення, яке підтримує формат GIF. Потенціальні витрати, пов’язані з використанням формату GIF, разом з недоліками формату JPEG привели до необхідності розробки нового графічного формату, який був би безоплатним і поліпшив би параметри форматів JPEG та GIF.PNG підтримує три типи зображень – кольорові з глибиною 8 або 24 біти і чорно-білі з градацією 256 відтінків сірого. Стискання інформації здійснюється без втрат, передбачені 254 рівня альфа-каналу та черезрядкова розгортка. Вважається, що PNG забезпечує краще стискання, ніж GIF (на 10 –30 %), що залежить від якості кодувальника. Специфікація формату PNG включає можливості автоматичної корекції кольорів при перенесенні зображень між апаратними платформами і ефектів змінної прозорості.
Формат TIFF (розширення імені файлу .TIF). TIFF (Tagged Image File Format – формат файлу ознакових зображень) є растровим і призначений для збереження зображень високої якості та великого розміру. Забезпечує зберігання чорно-білих зображень та зображень з глибиною кольору 8, 16, 24 і 32 біт. Підтримується більшістю графічних, верстальних і дизайнерських програм та переноситься між платформами IBM PC та Apple Macintosh. Починаючи з версії 6.0 в форматі TIFF можна зберігати відомості про маски (контури обтравки) зображень. Для зменшення розміру файлу використовується вмонтований алгоритм LZW.
Формат Windows Bitmap (розширення імені файлу .BMP або .DIB). Windows Bitmap (бітова карта Windows) – формат растрових зображень, що підтримується Windows–сумісними програмами. Дозволяє використовувати палітри в 2, 16, 256 кольорів або повну палітру в 16 млн. кольорів.
Формат PCX (розширення імені файлу .PCX). Растровий формат PCX використовується розповсюдженим графічним редактором Paintbrush та підтримує палітри в 2, 16, 256 кольорів або повну палітру в 16 млн. кольорів. В зв’язку з відсутністю можливості зберігати зображення, розділені на кольори, недостатністю моделей кольорів та наявністю інших обмежень в даний час вважається застарілим.
В сучасних цифрових фотокамерах існують сюжетні, автоматичні, напівавтоматичні і ручні режими. У рекламних проспектах, в описі фотокамер часто можна зустріти подібного роду тексти: «великий набір режимів зйомки - 15 - допомагає отримати блискучий результат за будь-яких умов зйомки. Передвстановлені режими зйомки особливих сцен, такі як в приміщенні, Пляж і Сніг, дозволяють фотографувати за складних умов освітлення.» і т.д. Прочитавши цю інформацію, виникає питання - а навіщо тоді потрібна решта режимів, якщо камера сама уміє непогано знімати? Спробуємо розібратися.
Повністю автоматичний режим
Так звана «зелена зона». На диску вибору режимів він відмічений зеленим значком або написом «AUTO». «Повний автомат» призначений для того, щоб користувач камери зосередився тільки на компоновці кадру. Ви вибираєте об'єкт, зуміруєте, натискаєте наполовину кнопку спуску, камера фокусується, визначає експозицію (спосіб експозамера, як і витримку з діафрагмою, зону фокусування, світлочутливість, баланс білого - камера всі параметри вибирає без вашої участі), і знімок готовий. Якщо камера визнає, що світла недостатньо, то включить спалах.
Переваги: коли умови зйомки «по плечу» автоматиці - ви отримаєте непогані кадри, зосередившись цілком на композиції. В цьому випадку ви швидко і без зайвого головного болю отримуєте знімок. Цей режим особливо стане в нагоді в походах, на екскурсіях і т.п., коли немає часу, навиків, знань, щоб уручну виставляти різні режими і параметри. Зйомка ведеться за принципом «наведи і клацни». В основному для такого роду зйомки купуються камери початкового рівня - моделі з «однією кнопкою».
Зробити такий кадр в автоматичному режимі буде непросто
Недоліки: камера може сфокусуватися зовсім не там, де вам потрібно. І у результаті потрібний об'єкт може опинитися просто не у фокусі. Наприклад, фон буде різким, а людина - ні, або замість особи камера сфокусується на вітці дерева. Камера також може не справитися з незвичайними умовами освітлення, і є ризик отримати темний або, навпаки, дуже світлий кадр. Автоматика може вибрати дуже високу світлочутливість, і картинка вийде галасливою. Або коли спалах не бажаний автоматика не дозволить її примусово відключити. Там де потрібна коротка витримка, вона встановить довгу - при зйомці спорту, наприклад. В результаті - змащений рух.
Камера не знає, що ви хочете зняти і який параметр зйомки для вас в конкретному випадку найголовніший. Вона виставляє параметри на свій розсуд, по закладеному розробниками алгоритму. І не завжди результат виходить вдалим.
.
Сюжетні програми
Фотокамери професійного класу не мають сюжетних режимів. Чому? Тому, що професійні фотографи мають великий досвід і самі вибирають знімальні параметри. Використовуючи значно гнучкіший контроль в професійних камерах, можна добитися набагато кращого результату, чим при використанні сюжетних режимів. Сюжетні режими - це перевага компактних камер. У невеликих камерах не дуже зручно встановлювати витримку і діафрагму і т.д., натискаючи на крихітні кнопки, - це заняття не для із слабкими нервами. Набагато простіше повернути одне коліщатко і встановити сюжетний режим.
Трапляється, що при покупці камери, орієнтуються на число «сюжетів». Хоча це не далеко найважливіша перевага при виборі камери, але, якщо ви хочете отримати хоч якийсь контроль над процесом зйомки, але досвід вам ще не вистачає, велика кількість сюжетних програм, безперечно, не перешкодить. Але якщо є бажання добитися більшого, отримати повний контроль над зйомкою, то з двох камер потрібно вибрати ту, в якій є ручні настройки.
Такий динамічний сюжет можна зняти за допомогою сюжетної програми «Спорт»
Отже, наступний крок до «свободи творчості» - це сюжетні програми. Поза сумнівом, для новачків сюжетні режими це справжня палочка-виручалочка. Повністю автоматичний режим, як ми з'ясували і як, напевно, ви вже встигли переконатися на практиці, часто зв'язує вас по руках і ногах. А ось сюжетні програми (або сценарні режими) дають можливість вже краще підстроїтися під сюжети і умови освітлення.
Використовуючи їх, вже ви отримуєте дещо більше свободи дій. Є з чого вибрати, оскільки в сучасних камерах набір сюжетних програм досить великий. Камера встановить експопару (діафрагма і витримка) відповідно до вибраного вами сюжету. Також вам не знадобиться виставляти решту параметрів зйомки.
Найчастіше в камерах вбудовані такі сюжетні режими як портрет, пейзаж, спорт, нічний портрет, макро.
Портретний режим - камера встановлює максимально відкриту діафрагму, щоб зменшити глибину різкості. При цьому добре опрацьовуються риси обличчя, а фон виходить розмитим. Головний об'єкт зйомки відділяється від фону, і головний композиційний акцент робиться саме на портретіруємом. Також часто встановлюються точкове фокусування і центрально-зважений вимір.
В портретному режимі головний об'єкт виходить різким, а фон - розмитим
Пейзаж - камера встановлює малу, закриту діафрагму, при цьому досягається велика глибина різкості. Відповідно, при малій діафрагмі встановлюється довга витримка. Непогано камеру встановити на штатив, особливо якщо освітлення слабке. Часто фокусування встановлюється на нескінченність, завдяки чому передній, середній і дальні плани вдаються чітко, що добре пропрацювали, різкими. Цей режим ще можна використовувати при зйомці через скло, оскільки в інших режимах камера швидше за все сфокусується саме на склі. Режим експозамера - матричний, по всьому полю кадру.
В пейзажному режимі встановлюється якомога більш закрита діафрагма
щоб все поле вийшло в різкості
Спортивний режим - камера встановлює максимально допустиму коротку витримку, щоб понизити ризик «смаза» рухомого об'єкту. Можуть примусово включитися стежачий автофокус і серійна зйомка. У деяких камерах режим з подібними настройками називається «Дітьми» - забавне, звичайно, назва, але батьки розуміють, наскільки воно близьке до правди.
Коротка витримка і серійна зйомка в спортивному режимі
дозволяють знімати динамічні сюжети
Нічний портрет - на знімку разом з портретом проработаєтся і задній план (нічні ліхтарі, рекламні вогні, світло у вікна і т.д.). Включається спалах і досить довга витримка, так що камеру варто зафіксувати.
Макро - в цьому режимі камера дозволить вам крупним планом зняти зблизька маленький об'єкт: квітку, комаху, монету, марку. Автофокус перемикається на фокусування зблизька.
В макрорежимі камера перемикається на фокусування з малої відстані
Перерахованих сюжетних програм цілком достатньо для більшості випадків. У багатьох сучасних камерах зустрічаються такі режими як пляж/снег/ночная съемка/фейерверк/текст і т.д. Набір залежить від моделі камери, відрізняються додаткові режими трохи і не так часто потрібні, як чотири-п'ять основних. Потрібні сюжетні режими, використовувати їх чи ні - вирішувати вам.
Переваги: головне - вони дозволяють швидко перемкнутися у відповідний режим, забезпечуючи непоганий результат, в більшості випадків. Щодо режиму «Авто», ви вже точніше указуєте камері, як потрібно знімати, в яких умовах. Це корисно, якщо ви не знаєте, як встановлювати: діафрагму, витримку і т.д.
Недоліки: не все так гладко, як може показатися спочатку. Ви обмежуєте себе тим, що за вас вибирає камера. Алгоритми роботи сюжетних режимів далекі від досконалості, вони розраховані на результат «в цілому», «в середньому».
Для зимових пейзажів існують окремі сценарії, оскільки у таких сюжетів дуже висока яскравість
і її потрібно компенсувати
Якщо, наприклад, знімаючи пейзаж, ви встановите відповідний режим, то отримаєте цілком прийнятну картинку. Але камера не знає, яка глибина різкості вам необхідна, або ж на якій діафрагмі саме ваш об'єктив забезпечить найбільш якісну картинку. У одному випадку знімаючи з діафрагмою f8, ви отримаєте відмінну картинку - різкість, деталізацію, в іншому випадку може знадобитися f11 або f16. А автоматика вам видасть f6. 3, наприклад. Не зовсім те, що ви хочете отримати. Тобто ви не повністю контролюєте процес зйомки. Там де потрібно добавить/убавить різкості/чутливості і т.д.
ви просто довіряєтеся автоматиці, яка користується тільки своїм шаблоном «поведінки», розрахованим на «середньостатистичний» варіант. Тому існують ще і інші режими - так звані творчі.
.
Творчі режими
Програмний режим. Позначається буквою «Р». Це, загалом, автоматичний режим, але на відміну від «Авто» дозволяє вам вносити свої зміни до багатьох вибраних камерою параметрів. Він дозволяє міняти світлочутливість ISO, баланс білого, вибрати режим і точку автофокусування, експозамер, експокоррекцию, змінювати пару витримка-діафрагма, зрушуючи пару в потрібну сторону (програмне зрушення). Також можна управляти роботою спалаху.
Переваги: звичайно, він зручніше порівняно з повним автоматом, оскільки зміна параметрів зйомки дає вам можливість впливати на результат.
Недоліки: він незручний тим, що ви не можете задати фіксоване значення потрібного параметра - витримки, діафрагми. Не завжди доводиться погоджуватися з тим, що пропонує камера - наприклад, коли умови освітлення постійно міняються і часто підстроювати потрібну експопару незручно.
Цей знімок зроблений в програмному режимі з вибором
найбільш відповідної пари витримка-діафрагма
Режими пріоритету витримки і діафрагми. Практично будь-які сюжетні режими можна змоделювати відповідною установкою витримки і діафрагми. Але зворотне неможливе. Якщо знати, коли яку встановити витримку з діафрагмою, світлочутливість, то можна цілком обійтися без сюжетних режимів. Розробники камери створюють їх для зручності користувачів - отака шпаргалка.
Пріоритет витримки і діафрагми - дуже зручні режими для зйомки в більшості випадків, вони дозволяють точно встановити необхідний параметр. Допустимо, ви знімаєте виставку. Експонати всі разниє, освітлені по-різному. Вам потрібно, щоб вони вийшли однаково різкими, чіткими і, зрозуміло, нормально проекспонованими. Підбирати кожного разу витримку і діафрагму незручно або просто немає часу, особливо якщо знімати доводиться багато. На камері ви встановлюєте фіксоване значення діафрагми, при якій глибина різкості вас влаштовує, наприклад, f6.3. Далі камера вже сама підбиратиме витримку, орієнтуючись на встановлені вами значення діафрагми і чутливості.
Режим пріоритету витримки буде корисний, коли ви хочете «зловити» рух. Скажімо, вам потрібно зняти спортсмена в русі. Ви встановлюєте коротку витримку, наприклад 1/500 з або 1/1000 з, і камера підбере відповідну діафрагму (оскільки вона в цьому випадку грає другорядну роль). У результаті ви знімаєте гарантовано без «шевеленки».
Пріоритет діафрагми стане в нагоді, коли при зйомці в різному освітленні
потрібна постійна глибина різкості, наприклад на виставці
Режими пріоритету витримки і діафрагми, як і всі інші, мають свої переваги і недоліки.
Переваги: дозволяють не «крутити» коліщатка, не «підганяти» до кожного кадру відповідно витримку або діафрагму. Економиться час, зйомка проводиться більш оперативно. Режими пріоритету зручні при зйомці репортажу. В більшості випадків вони разом з інтегральним (матричним) виміром забезпечать добрий результат, особливо на вулиці. Порівняно з сюжетними режимами вони дають точніший і передбачений результат.
Недоліки: камера може помилитися, вимірюючи освітленість - в результаті ви отримаєте невірну експозицію. Також вони перешкодять, якщо ви навмисно захочете перетримати або недотримати знімок - все-таки експопару камера підбирає автоматично.
Повністю ручний режим. «М» - manual. Ще точніший, вірніше, найточніший контроль над процесом фотографування дає повністю ручний режим. В цьому випадку ви виставляєте уручну як витримку, так і діафрагму, а також світлочутливість, і тип експозамера. Тим самим, добиваючись такої експозиції, яка вас влаштує.
Пріоритет витримки: була потрібна коротка витримка
а виставити експозицію уручну не було часу
Переваги: це найчастіше зручно при студійній зйомці із спалахами, коли ви точно встановлюєте всі параметри і отримуєте гарантовано потрібний результат. До того ж бувають складні умови зйомки, коли автоматика просто не справляється, і видає невірний результат. Ручний режим можна віддати перевазі, знімаючи архітектуру, пейзаж. Камера відпрацює все як потрібно - передбаченість результату стовідсоткова. Корисний ручний режим і при зйомці панорам, оскільки автоматика для різних частин панорами може просто встановити різну експозицію.
Не завжди може вийти точно з першого разу. Ви можете зробити декілька знімків, підбираючи точніше параметри зйомки, оцінюючи результат. Але на те вона і цифрова фотографія, щоб сміливо експериментувати, не жаліючи плівки, де зробити пробних 10 кадрів вже розкіш. А головне, результат ви оцінюєте відразу - по гістограмі, по картинці на ЖК-моніторі або на комп'ютері.
Недоліки: це не дуже зручно при зйомці репортажу, коли потрібна висока оперативність. Як показує практика, дуже часто, навчившись знімати в ручних режимах, вже не хочеться повертатися до автоматичних, хоча з ними швидше і простіше. Маючи великий досвід, можна завжди знімати в ручних режимах і цілком укластися в часі, все залежить від навиків. Проте все одно автоматичні і напівавтоматичні режими дають виграш в часі.
Не завжди час дозволяє «зловити момент» навіть в автоматичних режимах. Для таких завдань можна включити режим серійної зйомки - камера зробить декілька кадрів підряд, і ви відберете найбільш вдалий знімок.
Знімайте більше. Чим частіше фотографуєте, тим краще. Будь-яку теорію потрібно закріплювати практичними діями. Кожна камера має свої сильні і слабкі сторони і, вивчивши їх на практиці, ви доб'єтеся кращих результатів. Точно експонувати кадр можна в будь-яких умовах зйомки. Все залежить від правильного коректування роботи автоматики камери.
2. Всему свой черед твой еще не настал.html
3. Тема -Колво часов - -п-п- -
4. Контрольная работа Виды психология и правовое регулирование рекламы
5. Рисуем скелет или План курсовой работы Велосипед изобретать не надо нужно пользоваться тем что уже изоб
6. истец ~ лицо по заявлению которого начато дело обратившегося в суд за защитой прав свобод и законных инт
7. Проблемы управления процессами формирования и использования кадрового потенциала предприятия
8. Курсовая работа- Пути улучшения использования персонала
9. Кейнсианская теория
10. Тема 13 132 Специализация производства Специализация производства это форма разделения труда и конц
11. Оно образуется из вспомогательного глагола voir или ~tre в будущем времени futur simple и prticipe pss~ спрягаемого глаго.html
12. организованная система социальных связей и социальных норм которая объединяет общезначимые ценности и пр
13. Роль животных в почвообразовании
14. Философия и культура
15. Расчет основных статистических характеристик и взаимосвязь результатов измерений
16. представительной монархии её особенности Создание общерусского государственного аппарата Важне
17. БАШКИРСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ АГРАРНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ Кафедра технологии металлов и ре
18. анализ исполнения бюджета; 2 анализ финансового состояния территории
19. Реферат- Стратегия развития корпоративных структур в России
20. Эксплуатация природоохранных сооружений для студентов 5 курса специальности природоохранное обустройств