Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
26.Охарактеризуйте сутність власності,і її місце в економічній теорії
Власність - складна і багатогранна категорія, яка виражає всю сукупність суспільних відносин-економічних, соціальних, правових, політичних, національних, морально-етичних, релігійних тощо. Вона займає центральне місце в економічній системі, оскільки зумовлює спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, мету функціонування і розвитку економічної системи, визначає соціальну і політичну структуру суспільства, характер стимулів трудової діяльності і спосіб розподілу результатів праці. Виражаючи найглибинніші зв'язки і взаємозалежності, власність, таким чином, розкриває сутність соціально-економічного буття суспільства. Відповідно, власність виражає відносини між людьми з приводу привласнення речей.Інакше кажучи, соціально-економічна сутність власності розкривається і реалізується не в системі зв'язків "людина - річ", а в площині взаємодії "людина - людина" з приводу привласнення об'єктів власності. Привласнення - процес, що виникає у результаті поєднання об'єкта і суб'єкта привласнення, тобто це конкретно-суспільний спосіб оволодіння річчю. Воно означає відношення суб'єкта до певних речей як до власних. Привласнення формує і виражає конкретну рису тієї або іншої форми власності та її видів. Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин
- відносини з приводу привласнення об'єктів власності;
- відносини з приводу економічних форм реалізації об'єктів власності (тобто одержання від них доходу);
- відносини з приводу господарського використання об'єктів власності.
Існує два основних типи власності: приватна і суспільна.
Приватна власність - це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об'єктом власності та отримання доходу належить приватній (фізичній чи юридичній) особі.
Приватний тип власності виступає як сукупність індивідуально-трудової, сімейної, індивідуальної з використанням найманої праці, партнерської і корпоративної форм власності. Суспільна власність означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів. Суб'єкти суспільної власності відносяться один до одного як рівноправні співвласники. У цих умовах основною формою індивідуального привласнення стає розподіл доходу, а мірою його розподілу - праця.
Суспільна власність існує у двох формах: державній і колективній. Державна власність - це така система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядження власністю здійснюють органи (інститути) державної влади.
Державна власність поділяється на загальнодержавну і муніципальну (комунальну).
27.Поясніть суть,види і ф-ї ціни
Ціна є грошовим вираженням вартості товару. Роль ціни полягає в тому, що вона повинна покривати витрати на виробництво товарів (послуг) і приносити товаровиробнику гарантований прибуток, забезпечуючи справедливий рівень рентабельності. Функції'цін:
1) вимірювально-інформаційна функція полягає у вираженні в єдиній грошовій формі різних за своєю натуральною формою товарів (послуг).
2) розподільна функція передбачає, що за її допомогою здійснюється перерозподіл доходів між товаровиробником і споживачем;
3) стимулююча функція полягає в тому, що ціна має інтенсифікувати виробництво, спрямовуючи його на залучення додаткового капіталу для розширення та розбудови діяльності підприємства;
4) регулююча функція полягає в тому, що ціна коригує попит і пропозицію товарів на ринку, а також визначає взаємини між споживачами і виробниками на рівні встановлення рівноважної ціни.
В практиці ціноутворення існує досить розгалужена класифікація цін:
- за обсягами реалізації продукції виділяють оптові і роздрібні ціни;
- за якістю виготовленої продукції розрізняють ціни для товарів вищої якості, першого сорту, другого сорту тощо;
- за часом дії розрізняють постійні, тимчасові (на освоювану продукцію), сезонні ціни (відповідно до пори року);
- за територіальною ознакою виділяють єдині (загальнодержавні), місцеві, світові ціни тощо;
- за ступенем урахування в ціні транспортних витрат (франкування цін) розрізняють тринадцять базисів постачання. За ступенем визначеності розрізняють визначені ціни та ціни, що визначаються.Під визначеною ціною розуміють фіксовану вартість товару.Під ціною, що визначається, розуміють непряме посилання на умови обчислення ціни до моменту здійснення платежу.За способом фіксації ціни бувають: тверді, періодично тверді, рухливі та плаваючі.
28.Розкрийте суть та головні елементи грошових систем
Грошова система - це форма організації грошового обігу, що історично склалася у країні й закріплена в національному законодавстві. Грошова система сформувалась в Європі хоч її елементи (наприклад види грошових знаків) існували й раніше. Таким чином, національна грошова система складається історично, її зміст і структурні елементи відображають досягнутий соціально-економічний рівень розвитку країни.Вона регламентується законами держави та іншими юридичними актами. Грошова система є однією із складових банківської системи. Тому в багатьох країнах правові норми, що формують грошову систему, визначаються безпосередньо у банківському законодавстві, насамперед у законах, що регламентують діяльність центральних банків. Більше того, відповідно до цих законів центральним банкам надаються широкі повноваження з регулювання грошового обороту. Тому є всі підстави вважати центральний банк інституційним центром грошової системи. Грошова одиниця встановлюється законодавством країни, виходячи із соціально-економічних та історичних закономірностей її розвитку. Нині у світі налічується понад 300 найменувань національних грошових одиниць. У Конституції України зазначається, що грошовою одиницею України є гривня.Розмінною грошовою одиницею є копійка. Забезпечення стабільності гривні - основна функція центрального банку нашої держави - Національного банку України.Види грошових знаків що використовуються у національній системі країни визначаються відповідними юридичними актами. У сучасних умовах в Україні у грошовому обороті використовуються банківські білети (банкноти) і розмінна монета. Масштаб цін - це засіб вираження вартості у грошових одиницях. У металевому обігу, коли грошовий товар - метали (золото або срібло) - виконував усі функції грошей, масштаб цін являв собою валовий вміст грошового металу, прийнятого у країні в ролі грошової одиниці. Масштаб цін встановлюється й вимірюється у законодавчому порядку.
29.Поясніть власність як юридичну і економічну категорії
Загалом комплексний підхід до аналізу власності як економічної категорії наводить на такі висновки:
1. Між власністю (як економічною категорією) і виробничими відносинами існує відмінність, яка полягає у тому, що економічна власність розкриває системну сутність виробничих відносин, надає їм цілісності, є їх системною характеристикою. Якщо у відносинах економічної власності подані лише внутрішні, необхідні, сталі, визначальні, сутнісні зв'язки і відносини, то у виробничих відносинах, крім них, містяться не тільки внутрішні, а й зовнішні, не тільки необхідні, а й випадкові, не тільки сутнісні, а й такі, що утримуються на рівні зовнішніх форм поверхневих зв'язків та відносин і т. д.
2. Власність в економічному розумінні відрізняється від виробничих відносин речовим змістом, матеріальним носієм. Якщо такими в економічній власності є різні об'єкти привласнення (засоби виробництва, робоча сила, предмети споживання, послуги та ін.), то у виробничих відносинах — продуктивні сили та їхня речова форма, тобто технологічний спосіб виробництва.
3. Між категоріями "економічна власність" та "економічні відносини" простежується різниця. Поняття "економічна власність", яке розглядається з погляду суспільної форми, відображає вужче коло зв'язків і відносин, є менш ємним, охоплює лише одну, хоч і найважливішу підсистему економічних відносин.
4. Аналіз різних суб'єктів привласнення в історичному аспекті дає змогу розкрити еволюцію відносин економічної власності. Так, якщо на ранній стадії капіталізму основним суб'єктом такої власності був індивідуальний капіталіст, то на вищій — колективний у різних видах з неоднаковим ступенем колективності. Крім того, за сучасних відносин економічної власності при капіталізмі до найновіших об'єктів привласнення належать інтелектуальна власність (у формі патентів, ліцензій та ін.) і частково інформація. Історичний аспект також відображається при детальнішій конкретизації кожного об'єкта привласнення.
5. Визначення власності як системи соціально-економічних зв'язків надає їй цілісності і завершеності, що характеризує у такій же повноті виробничі відносини, а отже, відповідає вимогам системно-структурного аналізу. 6. Визначення власності як системної сутності виробничих відносин зорі-єнтовує на дослідження важливих теоретико-методологічних та практичних проблем.
7. Такий підхід сприяє змістовнішому з'ясуванню механізму дії двох сторін суспільного способу виробництва.
Юридична власність — загальна умова виробництва, вияв волі певного класу і правове оформлення цієї волі в юридичних актах і нормах, у праві власності.Оскільки юридична власність є виразом вольових відносин між людьми, пов'язаних з певним видом матеріальних чи нематеріальних благ або з речами, то вона (як і економічна власність) має два аспекти: вольове ставлення людини до іншої людини або групи людей до іншої групи; ставлення людини до речі. У другому аспекті речі (засоби праці, предмети праці, предмети споживання та ін.) належать певним особам, перетворюючись при цьому на сферу вияву людської волі, і є об'єктом їхнього володіння, їхнім майном, а люди — власниками майна. При цьому встановлюється вольове ставлення людини до речі, вона вкладає свою волю у певну річ. Юридична власність означає ставлення індивіда до речей як до своїх, владу над речами, розпоряджання ними на власний розсуд. Речі при цьому уособлюються, персоніфікуються і протиставляються іншим речам, які або взагалі не перебувають у чиємусь володінні, або перебувають у володінні інших суб'єктів. Вільний доступ до таких речей інших членів суспільства не допускається. Певні речі як об'єкти володіння становлять майно конкретної особи, стають монопольною сферою вияву лише волі їх власника.
30.Охарактеризуйте принципи організації ринкової економіки:вільний ринок і приватна власність
Ринкова економіка — економіка, заснована на принципах вільного підприємництва, договірних відносин між господарюючими суб'єктами:
-у будь-якій економіці присутнє різноманіття форм власності, як мінімум дві: державна і приватна;
-ринкове ціноутворення не припускає будь-яке втручання держави;
-будь-яке втручання держави в економіку є обмеженим.
Поява теорії вільних ринків
В 1970-х роках економісти Чиказького університету, включаючи нобелівського лауреата М. Фрідмана, сформулювали тезу про те, що вільні ринки — найефективніший механізм розподілу ресурсів і ризиків. Більшість розвинених країн у 1970-1980-х роках лібералізував ринки, що призвело до їх вибухового зростання. Вважалося, що втручання держави в економіку повинне бути мінімальним.
Приватна власність — одна з форм власності, що означає абсолютне, захищене законом право громадянина чи юридичної особи на конкретне майно (землю, нерухомість, засоби виробництва, гроші і цінні папери, товари, інтелектуальний продукт), яка полягає в тому, що ці об'єкти власності належать приватним особам, сім'ям, групі осіб. Приватна власність назасоби виробництва є базисним елементом ринкової економіки.
Форми приватної власності
Основними формами приватної власності є :
-індивідуально-трудова, коли власником виступає одна особа, або сім'я;
-партнерська, коли колективне володарювання здійснюється певним колом людей (засновниками акціонерного товариства закритого типу);
-корпоративна, коли колективне володіння здійснюється колективом людей, склад якого постійно змінюється (акціонерне товариство відкритого типу).
Різновидом індивідуальної власності є особиста власність. Розрізняють:
-трудову приватну власність, за якої власник є одночасно трудівником, наймана праця не застосовується;
-капіталістичну приватну власність, засновану на системі найманої праці.
Індивідуально-трудова власність характеризується тим, що фізична особа в підприємницькій діяльності використовує власні засоби виробництва і свою робочу силу. Якщо в господарстві використовується праця членів сім'ї, така власність є сімейною трудовою власністю. Індивідуальний приватний власник може використовувати в господарстві й працю найманого робітника
Партнерська власність є об'єднанням капітала або майна кількох фізичних чи юридичних осіб з метою здійснення спільної підприємницької діяльності.
Корпоративна ( акціонерна ) власність - це капітал, утворений завдяки випуску і продажу акцій. Об'єктом власності акціонерного товариства є, крім капіталу, і інше майно, яке придбане в результаті господарської діяльності. Акціонерний капітал поєднує приватну власність і колективну форму її використання.
Межі між приватною і суспільною формами власності дуже рухомі, зміни пов язані з різнонаправленими процесами:
-націоналізації;
-роздержавлення. Однією з основних форм роздержавлення є приватизація.
31.Організуйте принципи організації ринкової економіки:економічна свобода,особиста заінтересованість та обмежене управління
Ринкова економіка грунтується на приват-ній власності та ціновому механізмі розв'язання основних проблем економічної організації. Іншими важливими її принципами є: свобода підприємництва й вибору; особиста заінтересованість як головний мотив економічної поведінки; конкуренція та обмежена роль уряду в господарському житті. Свобода підприємництва й вибору. З приватною власністю тісно пов'язана свобода підприємництва й вибору. Ринкова економіка покладає на підприємства відповідальність за ухвалення рішень, ефективність яких перевіряється ринком.
Свобода підприємництва означає, що власники матеріальних ресур-сів і грошей можуть вільно організовувати виробництво товарів і послуг. Вибір конкретної галузі діяльності та вихід з неї здійснюються підприємцями самостійно.
Свобода вибору передбачає, що власники ресурсів і грошей викорис-товують або реалізують їх на свій розсуд і що особа вільна вибрати будь-який вид діяльності. Цей принцип також означає, що споживачі на свій розсуд у межах грошових доходів визначають, які товари й послуги купувати. Однак свобода підприємництва й вибору у ринко-вій економіці не абсолютна, її обмежує державне втручання в економіку. Держава встановлює загальні юридичні обмеження для здійснення вибору суб'єктами господарювання та використання об'єктів приватної власності. Вона, наприклад, забороняє вироб-ництво наркотиків, небезпечне забруднення довкілля, визначає технічні умови використання автотранспорту тощо.
Особиста заінтересованість (особистий інтерес) є рушійною силою ринкової економіки. Кожна людина й господарська ланка намагають-ся робити те, що їм вигідно. Власники ресурсів прагнуть продати їх або надати в користування за найвищу ціну. Фірми бажають отри-мати найбільший прибуток. Споживачі розподіляють свої доходи так, аби дістати максимальну користь від споживання. Отже, особис-тий інтерес визначає фундаментальний спосіб дій учасників еконо-мічного життя. Причому цей спосіб поведінки має узгоджуватися з чужими інтересами. Тому дотримання особистого інтересу не слід плутати з егоїзмом.
Мотив особистого інтересу скеровує і впорядковує функціону-вання економіки. Фірми й постачальники ресурсів, дбаючи про власну вигоду й діючи в межах конкурентної ринкової системи, одночасно — ніби спрямовані невидимою рукою — сприяють до-сягненню суспільних інтересів.
32.Розкрийте суть та головні види сучасного ринку
Сучасний ринок надзвичайно строкатий, багатосегментований. Він суттєво відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції. Йому властиві такі риси:
-гарантований збут великої кількості товарів;
-ринкова економіка
-розвинена система соціального захисту населення;
-державна активність у регулюванні фінансової, кредитної та цінової політики;
-розвиток нових сегментів (ринок інформації та ін.);
-розвинена інфраструктура.
Сучасний ринок проник в усі сфери економіки, в усі її клітинки й усі регіони держави. Уся економіка стає ніби сукупністю ринків.
Отже, сучасний ринок - це складне полісистемне утворення, у якому ринкові закономірності тісно взаємодіють з регулювальним зусиллями держави.
На сучасному ринкові багато суб´єктів: індивідуальні товаровиробники, фірми, домогосподарства, держава, різні громадські та інші організації.Об´єкти ринку - це специфічні групи товарів і послуг. Ринок країни цілісний, однак, він має надзвичайно багату структуру.Є різні класифікації ринку.
За ступенем обмеження конкуренції (ступенем монополізації) виділяють:
-ринок досконалої конкуренції;
-ринок монополістичної конкуренції;
-олігополістичний ринок;
-чисто монополістичний ринок.
Ці моделі часто поділяють ще на два великі блоки:
-ринок вільної (досконалої) конкуренції;
-ринок недосконалої конкуренції, який охоплює монополістичний ринок, олігополістичний і ринок монополістичної конкуренції
За адміністративно-просторовою ознакою виділяють такі види ринку:
-місцевий;
-регіональний;
-національний;
-міжнародний;
-світовий.
За характером продаж ринок поділяють
-на оптовий і роздрібний;
-за ступенем регулювання - на регульований і не-регульований;
-за ступенем насиченості - на рівноважний, насичений і дефіцитний;
-за відповідністю законодавчим нормам -на легальний і "тіньовий" ("чорний").
Докладніше розгляньмо структуру ринку за економічним призначенням об´єктів ринку. За цією ознакою виділяють:
-ринок товарів і послуг;
-ринок праці;
-ринок природних ресурсів;
-фінансовий ринок;
-ринок науково-технічних розробок;
-інші види ринку.
Національний ринок є взаємопов´язаною сукупністю усіх конкретних ринків: товарів і послуг, праці, природних ресурсів, капіталів, грошей, цінних паперів, науково-технічних розробок тощо. Зміни в будь-якому секторі національного ринку зумовлюють зміни в інших його секторах.
На кожному з ринків циркулюють певні об´єкти купівлі-продажу, взаємодіють особливі продавці й покупці та під впливом попиту і пропозиціїформуються своєрідні ціни.
33.сформулюйте та охарактеризуйте закон попиту
Проста модель відображає поведінку покупця і продавця, співвідношення попиту і пропозиції при купівлі-продажу одиниці будь-якого товару.
Попит на певний товар залежить від різних факторів. Так, учений, розглядаючи попит на сорочки з боку покупців, називає такі основні фактори:
1) величина доходу покупців;
2) скільки сорочок вони вважають за необхідне мати;
3) наявність у них відповідного одягу (джемпери, светри та ін.), який можна використати замість сорочок;
4) ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони за сорочки);
5) смак і моду;
6) ціни подібних сорочок.
Вивчаючи еластичність попиту залежно від рівня цін, західні економісти сформулювали закон попиту, відповідно до якого "при незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни призводить до відповідного зростання величини попиту", і навпаки. Найважливішим положенням цього закону є обернена залежність між ціною і величиною попиту. Проте видавати його за сутність усього закону, як це робить більшість українських економістів, не слід, оскільки в умовах значної змінюваності інших параметрів (наприклад, насиченості ринку) такої залежності не спостерігається.
Простежуючи обернену залежність між кількістю реалізованої продукції та ціною, Самуельсон сформулював закон поступового зниження попиту. Щодо ядра, така позиція є сумнівною, оскільки ним є відносини економічної власності у сфері безпосереднього виробництва. Економіст пояснює цей закон тим, що:
— зниження цін на певний товар розширює коло покупців;
— зниження цін може спонукати кожного споживача цього товару здійснити додаткові покупки, і навпаки;
— зниження попиту при зростанні ціни пояснюється тим, що при цьому споживач намагається замінити його іншими товарами (наприклад, каву — чаєм), а також тим, що людина у цьому випадку стає біднішою і починає споживати певні товари у менших кількостях. Закон попиту—внутрішньо необхідні, сталі, суттєві зв'язки між потребами в наявних на ринку товарах і послугах, що можуть бути надані, і цінами на них, які перебувають в обернено пропорційній залежності.
34. сформулюйте та охарактеризуйте закон пропозиції
Пропозиція - це кількість певного товару, яку виробники бажають виготовляти і продавати за кожної ціни протягом певного періоду часу за інших однакових умов. Шкала пропозиції показує прямий зв'язок ціни і кількості пропозиції продукту. Такий тип зв'язку властивий більшості продуктів, що пропонуються на ринок. Цей зв'язок називають законом пропозиції. Його суть полягає в тому, що за інших однакових умов, як правило, виробники бажають виготовляти і продавати більшу кількість свого продукту за високої ціни, ніж за низької. Позитивний нахил кривої пропозиції виражає збільшувані затрати на виробництво додаткової продукції за постійних виробничих потужностей. Для пояснення висхідної траєкторії кривої пропозиції використовують також закон зростання альтернативної вартості. удь-яка крива пропозиції стосується певного періоду часу, і ЇЇ вигляд та положення залежать від тривалості та інших характеристик цього періоду. Надзвичайно важливим чинником, що визначає положення і вигляд кривої пропозиції, є вдосконалення технології. Коли технологія прогресує, то це дозволяє знижувати витрати виробництва, внаслідок чого фірми часто бажають пропонувати певну кількість продукції за нижчу ціну, ніж раніше. Отже, удосконалення технології часто спричиняє переміщення кривої пропозиції вправо. Інший важливий визначник, що впливає на вигляд і положення кривої пропозиції, - це ціни споріднених товарів, зокрема товарів, які легко замінюють один одного у виробничому процесі. Якщо підвищується ціна на один товар-замінник, то пропозиція іншого замінника зменшується, а отже, його крива пропозиції переміщується вліво. Ще одним важливим чинником, що впливає на пропозицію, є рівень цін ресурсів (праці, капіталу, землі), що використовуються у виробництві певного продукту. Зниження цін цих факторів виробництва дозволяє здешевити виробництво продукту, а тому фірми зможуть пропонувати певну його кількість за меншу ціну, ніж раніше. Таке зниження цін ресурсів за інших однакових умов спричинятиме переміщення кривої пропозиції вправо. З іншого боку, підвищення цін ресурсів може спричиняти переміщення кривої пропозиції вліво. Наступний визначник пропозиції - це організація ринку. Зміни у податкових ставках, дотації окремим виробникам якогось товару, зменшення мит і квот на імпортні та експортні товари - все це впливає на зміни у пропозиції, про що детальніше буде сказано у темі "Державне втручання в сучасну економіку". Якщо на ринку якогось товару з'являється монополія, то, як правило, ціни за будь-якого обсягу виробництва зростатимуть, тоді як на досконало конкурентному ринку вироблятиметься максимально можлива кількість продукції за кожного рівня ціни.
35.Поясніть,що собою представляє рівноважна ціна на ринку,як вона формується?
Формування ринкової рівноважної ціни
P - ціна; Р Е - оптимальна ціна, Q - обсяг; Q Е - оптимальний обсяг; E - точка беззбитковості.
Дуже важливо також визначити ціну і оптимальний обсяг виробництва з урахуванням конкуренції. Фахівці з економічних наук розрізняють 4 ринкові ситуації: досконалу конкуренцію, чисту монополію, монополістичну конкуренцію і олігополію. Згідно з результатами аналізу цих економічних моделей, існують такі основні показники, що формують тип ринку: витрати виробництва, попит, ціна, валовий дохід.
На четвертому етапі на основі цих показників здійснюється побудова кривих попиту, загальних середніх, сpеднепеpеменних та граничних витрат виробництва, граничного доходу. На основі поєднань цих кривих аналізується тип ринку і приймається рішення по ціновій стратегії фірми. Характер кривих, їх взаємне розташування дозволяють визначити тип ринку, на якому фірма організовує свою роботу, і прогнозувати її економічні результати: оптимальний обсяг продажів, максимальну ціну і очікуваний прибуток або збиток.
36.Охарактеризуйте сучасний ринок товарів і послуг
У найширшому розумінні з ринком пов’язують сферу обміну, сукупність наявних та потенційних покупців товару. Отже, ринок — це місце для зустрічі і здійснення обміну продавців і покупців
З поняттям «обмін» звичайно ототожнюють акт отримання будь-якого бажаного об’єкта з пропонуванням будь-чого натомість. Тобто ринок — це система економічних відносин, зв’язків господарських суб’єктів, які приймають рішення самостійно.
Це означає, що ринкова економіка може успішно розвиватися лише за умов вільного вибору у споживанні, свободи обрання фаху та місця праці, свободи підприємництва. Для функціювання такої економіки потрібна реалізація різноманітних форм власності (приватної, кооперативної, акціонерної, державної тощо) і наявність відповідної інфраструктури.Інфраструктура — це сукупність організаційно-правових форм, які опосередковують та гармонійно поєднують у завершену цілісність рух матеріальних ресурсів і ділових відносин. Інфраструктура ринкової економіки складається із ринків; товарів та послуг; засобів виробництва; фінансового ринку.
Ринок товарів та послуг базується на розгалуженій мережі товарних бірж, підприємств оптової торгівлі, маркетингових організацій, тобто інфраструктура ринку товарів та послуг — це організаційні, матеріальні та технічні засоби, за допомогою яких товари просуваються від місця безпосереднього виробництва до місця реалізації, нагромаджуються, зберігаються та продаються. Це також певні схеми й структури товаропросування, матеріально–технічна база оптової торгівлі, мережа роздрібних торгових підприємств, торговельно-технологічне обладнання, засоби організації і обліку товаропросування, система торговельних та після продажних послуг.
37.Охарактеризуйте сучасний ринок праці
Ринок праці України увійшов до нової фази свого розвитку, що характеризується такими факторами: сукупний попит на ринку праці зростає, підвищується реальна ціна праці. Разом з тим, підвищення сукупного попиту на ринку праці не супроводжується зростанням сукупної пропозиції в довгостроковій перспективі, що визначається особливостями демографічної ситуації в країні. Тобто, на даному етапі розвитку України необхідним є по-перше, збільшення масштабу пропозиції праці (забезпечення розширеного відтворення населення та збільшення тривалості його трудового періоду, регулювання міграційних процесів); по-друге, підвищення якості пропозиції праці (всебічний розвиток професійних знань, вмінь та навичок населення, інтелектуальних, духовних та фізичних його здібностей); по-третє, оптимізація структури пропозиції праці відповідно до прогнозів розвитку сукупного попиту на неї (формування ринку професій відповідно до оцінки та прогнозу потреби в робочих місцях в економіці країни, визначення і стимулювання створення нових та збереження існуючих високопродуктивних робочих місць відповідно до територіальних та галузевих пріоритетів, підвищення професійної та регіональної мобільності праці). При цьому перспективні та щорічні програми зайнятості населення України, що розробляються на національному та регіональному рівнях, доцільно було б розширити, трансформувати в програми розвитку ринку праці України та її регіонів, що не тільки включали б аналіз та план діяльності центрів зайнятості щодо надання соціальних послуг, а були комплексними програмами розвитку ринку праці, включаючи формування потенційного та фактичного рівня сукупної пропозиції, її професійно-кваліфікаційної структури, формування ефективного попиту на працю відповідно до пріоритетних сфер розвитку країни та її регіонів, регулювання ціни на ринку праці.Враховуючи демографічну ситуацію в Україні, а саме, скорочення чисельності населення взагалі і економічно активного населення зокрема, слід прогнозувати поступове врівноваження ринку праці України та її регіонів і підвищення ринкової ціни праці.
38.Охарактеризуйте сучасний фінансовий ринок
Фінансовий ринок є неодмінним атрибутом фінансової системи. Через взаємодію на фінансовому ринку фінансові інститути виконують ті функції, які на них покладені. Фінансовий ринок покликаний забезпечити просторову (місце, реальне чи віртуальне, яке створене телекомунікаційною мережею, де зустрічаються продавці, покупці), часову, функціональну взаємодію учасників ринку з приводу купівлі-продажу фінансових ресурсів (грошей, валюти, капіталу, цінних паперів, боргових зобов'язань тощо) і фінансових послуг.Завдяки взаємодії попиту-пропозиції на певний фінансовий ресурс, а також додаткових впливів регулюючих фінансових інститутів, встановлюється рівноважна ринкова ціна. Фінансовий ринок в кожній країні має свою структуру, яку формують інші ринки-складники фінансового ринку. Серед найбільш важливих слід назвати ринок грошей (короткотермінові позики), ринок капіталів (довготермінові позики), ринок похідних фінансових інструментів (деривативів), ринок цінних паперів тощо. Фінансовий ринок кожної країни, зокрема України, так чи інакше взаємодіє із світовим фінансовим ринком, враховує тенденції його розвитку. Серед найважливіших сучасних тенденцій останнього слід назвати глобалізацію фінансових потоків, суттєве зростання обсягів купівлі-продажу фінансових ресурсів, зростання впливу спекулятивного капіталу, диверсифікація ринку цінних корпоративних паперів, збільшення обсягу цінних паперів держав, формування потужних регіональних фінансових ринків, зокрема фінансового ринку Європейського Союзу.
39.Розкрийте суть і ф-ї ринкової інфраструктури
Система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, капіталів, робочої сили, цінних паперів та надання послуг, називається інфраструктурою ринку. Підприємства інфраструктури відіграють важливу роль в економіці розвинутих країн. Вони забезпечують взаємозв'язок між основними суб'єктами економічних відносин — виробниками та споживачами, надають їм необхідні послуги, які сприяють підвищенню ефективності виробництва, прискорюють просування товарів до безпосереднього споживача, а з іншого боку — здійснюють акумуляцію вільних грошових ресурсів і сприяють їх перерозподілу всередині галузі та між галузями.
Надаючи різні посередницькі послуги підприємствам і домашнім господарствам, установи інфраструктури викочують ряд важливих функцій. Серед них доцільно виділити такі:
1) доведення товарів до безпосереднього споживача;
2) забезпечення зворотного зв'язку між виробниками та споживачами;
3) акумуляція тимчасово вільних грошових коштів і регулювання грошового обігу;
4) здійснення перерозподілу ресурсів між різними галузями і всередині галузей.
Установи інфраструктури здійснюють інвестиції, довірчі операції, страхують різні види господарської діяльності.
Інфраструктура використовується також у макроекономічному регулюванні — з її допомогою держава здійснює антиінфляційні заходи, політику, спрямовану на підвищення рівня зайнятості, протидіє циклічним коливанням економіки. Отже, економічна інфраструктура суттєво впливає на функціонування економічної системи в цілому. Важливими суб'єктами інфраструктури є товарні і фондові біржі та біржі праці.
40.Охарактеризуйте нецінові чинники попиту та як вони впливають на криву попиту
Попит — загальне поняття, в якому відображається фізичний обсяг потреб людей у тому або іншому товарі чи послузі, це природна категорія, що виражає їх бажання, потреби суспільства (ринку). На величину попиту впливають не тільки ціна або тариф, а й не-цінові чинники. Одним з нецінових чинників зміни величини попиту на товар є ефект заміщення.
Ефект заміщення пов'язаний з існуванням взаємозамінних товарів (товарів-субститутів), наприклад, пепсі-коли і мінеральної води. Взаємозамінні товари — це такі пари товарів, для яких збільшення ціни одного товару приводить до збільшення величини попиту на інший товар. Так, підвищення ціни на пепсі-колу приведе до збільшення попиту на мінеральну воду. Попит на мінеральну воду зміниться без зміни ціни на цей товар. Отже, згідно з ефектом заміщення споживач купуватиме більше тієї продукції, ціна якої знижена, і замінить нею інші товари, які при цьому відносно дорожчають. У практиці господарювання розраховується гранична норма заміни товару А на товар Р. Ще одним неціновим чинником, що впливає на зміну величини попиту, є ефект доходу споживача. Те, що споживач заплатив за товар або послугу, — це його витрати. Сума, яку він зекономив при купівлі, становить його дохід, або споживчий надлишок. Споживчий надлишок — це різниця між максимумом ціни, яку споживач готовий заплатити за певний товар, і тією реальною ціною, що він заплатив фактично. Важливим неціновим чинником, що впливає на величину попиту, є ефект взаємодоповнення. У всій масі товарів існують взаємодоповняльні товари (товари-комплементи), тобто такі пари товарів, для яких зростання ціни одного товару викликає скорочення величини попиту на інший товар. Наприклад, підвищення ціни на автомобільне пальне приведе до скорочення величини попиту на автомобільні покришки, акумулятори та інші запасні частини до автомобілів, тому що їх власники стали менше їздити, хоч ціни на запасні частини не змінились.
Ефект очікування також впливає на зміну величини попиту. Якщо споживач очікує скорочення обсягів виробництва товару або зростання його ціни, то він збільшує обсяги купівлі цього товару, що викликає зростання попиту на цей товар раніше, ніж відбудуться зміни в його обсягах виробництва або в ціні. Термін "попит" в економічній науці означає платоспроможну потребу, тобто потребу, яку суб'єкт здатний оплатити. Із такого визначення випливає, що попит на той чи інший товар (послугу) залежить від ціни. зменшення ціни на 1 упаковку йогурту зумовлює збільшення попиту на нього (за інших умов). Крива індивідуального попиту не дають відповіді на запитання, яка ціна у зазначених варіантах є ринковою. Вони тільки показують, як змінюватиметься величина попиту, якщо змінюватиметься ціна, а всі інші чинники залишатимуться незмінними. І цифрове, й графічне зображення вказують на обернений зв'язок між величиною попиту на товар і ціною цього товару. Це означає, що збільшення ціни на будь-який товар зумовить зменшення величини попиту на нього, і, навпаки, зменшення ціни сприятиме підвищенню попиту.
41.Охарактеризуйте нецінові чинники пропозиції та як вони впливають на криву пропозиції
Крім цінових чинників на зміну пропозиції впливають інецінові чинники. Найважливіші з них — зміна технології виробництва, зміна цін на ресурси, зміна цін на інші товари та ефект очікування.
Зміна технології виробництва. Виробники завжди шукають технології, що зменшують витрати виробництва. Зменшення витрат на виробництво певного товару робить вигідним збільшення його виробництва і збуту за існуючою ціною. Пропозиція збільшується без зміни ціни товару.
Зміна цін на ресурси. Зростання або зменшення цін на ресурси для виробництва певного товару (наприклад, зміна ціни нафти через події у Перській затоці) приведе до збільшення або зменшення витрат на виробництво товару (наприклад, бензину), викличе зміну величини пропозиції бензину ще до зміни його ціни.
Зміна цін на інші товари, тобто зміна цін на взаємозамінні або взаємодоповняльні товари. Так, зміна цін на дизельне паливо або скраплений газ викличе зміну обсягів продажу цих товарів і вплине на динаміку пропозиції бензину. Скорочення пропозиції скрапленого газу зумовить збільшення пропозиції бензину.
Ефект очікування. Наприклад, виробники бензину, передбачаючи можливість початку війни у Перській затоці, враховували можливість руйнування нафтових свердловин у Кувейті і скорочення постачань нафти на світовий ринок, отже, зменшили обсяг пропозиції бензину. Зрушення пропозиції.Під впливом розглянутих нецінових чинників величина пропозиції товару може зростати і зсуватись праворуч від попередньої величини або скорочуватись і зсуватись ліворуч. У тому або іншому разі під впливом нецінових чинників відбувається зрушення пропозиції. Зрівноважена ціна є водночас результатом і засобом взаємозв'язку та координації попиту і пропозиції. Результатом, оскільки формується в процесі вільного і постійного коливання співвідношення попиту та пропозиції, постійного вирівнювання цих величин за кожною ціною. Також зрівноважена ціна є основним засобом координації попиту та пропозиції, тим центром, навколо якого коливаються ринкові ціни. Завдяки зрівноваженій ціні формується загальна вигода ринкової торгівлі.
42.Охарактеризуйте капітал як матеріальну основу підприємницької діяльності
Капітал-це могутній фактор виробництва. Достеменно відомо, що капітал здійснює постійний рух, своєрідний кругооборот. Капітал, що вкладається у виробництво, починає свій рух з авансування певної суми грошей Г на придбання засобів виробництва 3В і робочої сили РС, які використовуються з метою виробництва В певних товарів, що містять додаткову вартість у товарній формі Т1.
Після реалізації створених товарів власник авансового капіталу отримує додаткову вартість не тільки у товарній, а й у грошовій формі Г1. З цього видно, що рух капіталу, який включає авансування, застосування у виробництві, реалізацію товарів і повернення до початкової грошової форми утворює його кругооборот, що можна позначити такою формулою:
Г - Т... В ... Т1 – Г1
Стадія 1 Стадія 2 Стадія З
Рух капіталу в межах кругообороту поділяється на три стадії. На першій стадії капітал виступає у грошовій формі і використовується на купівлю засобів виробництва і робочої сили; на другій здійснюється процес виробництва і створення додаткової вартості; на третій відбувається реалізація новоствореного товару, вартість якого містить додаткову вартість.
З метою реалізації додаткової вартості капітал має перебувати у постійному кругообігу, що єоборотом капіталу.
Швидкість обороту капіталу вимірюється числом оборотів, що він здійснює за рік. У процесі обороту функціонуючий капітал розподіляється на основний і оборотний.
Основний капітал – це та частка виробничого капіталу (приміщення, споруди, верстати, обладнання та інші засоби праці), які беруть участь у виробництві та переносять свою вартість на новостворений продукт частково.
Оборотний капітал – це та частка виробничого капіталу (предмети праці й робоча сила), яка, беручи участь у виробництві, переносить всю свою вартість на новостворений продукт повністю за один раз.
Основний капітал не вічний, він зношується. Розрізняють два види зносу – фізичний і моральний.
Фізичний знос - це матеріальне зношування машин, інструментів, будинків і споруд та інших засобів праці за час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання.
Фізичний знос є наслідком виробничих навантажень, впливу атмосферних умов, змін у будові матеріалу, з якого виготовлено знаряддя праці тощо.
Моральний знос - це передчасна втрата капіталом його вартості або зменшення її.
Передчасною вона є тому, що відбувається до закінчення нормативного терміну служби засобів праці. Припустимо, верстат розрахований на 10 років використання. А моральний знос виявляється раніше цього терміну.
Є два види (дві форми) морального зносу.
При першій формі зростає продуктивність праці у сфері виробництва засобів праці. Це призводить до зниження витрат праці на відтворення основного капіталу. Зниження вартості засобів праці змушує здійснювати переоцінку основного капіталу, тобто зменшується його вартість.
При другій формі морального зносу з’являються нові засоби праці, які мають більш високі конструктивні характеристики й експлуатаційні якості. Іншими словами, нові засоби праці мають вищу продуктивність. З появою таких засобів праці є два шляхи, які визначають використання старих засобів праці: їх треба модернізувати, тобто підвищити їх продуктивність до рівня нових засобів праці; в разі неможливості модернізації старі засоби праці вилучаються з основного капіталу. Безумовно, при цьому виникають певні витрати.
Отже, при другій формі морального зносу знижується вартість основного капіталу внаслідок науково-технічного прогресу. Отже у результаті функціонування капіталу він частково обезцінюється.
Під амортизацією розуміють зміщення в грошовій формі зношених засобі в праці поступовим перенесенням вартості на продукт, що виробляється.
Відношення суми амортизаційних відрахувань до вартості основного капіталу у відсотках називають нормою амортизації. На момент зношення речових елементів основного капіталу в амортизаційному фонді накопичується сума грошей, що забезпечує заміну зношеного основного капіталу або його капітальний ремонт.
43.дайте характеристику інноваційним формам підприємницької діяльності
Інноваційне підприємництво здійснюється в двох принципово різних організаційних формах: в формі індивідуального підприємництва (ІДП), без створення підприємства як самостійної юридичної особи; шляхом створення самостійного підприємства як окремої юридичної особи з правом здійснення всієї господарської діяльності від його імені. В першому випадку підприємець, будучи основою інноваційної діяльності як фізична особа, несе повну персональну майнову відповідальність за результати здійснюваного бізнесу. В другому випадку майнова відповідальність за ведення інноваційної підприємницької діяльності переноситься на створювану нову юридичну особу. Учасники МІП солідарно несуть відповідальність за результати діяльності в залежності від його організаційно-правової форми і міри своєї особистої участі.
44.охарактеризуйте кругообіг промислового капіталу
Кругооборот промислового капіталу - безперервний рух капіталу за трьома стадіями із послідовною зміною форм і поверненням у свою початкову форму у збільшеному, як правило, обсязі. Безперервний рух капіталу за логікою його кругообороту є оборотом капіталу.Перетворення грошового капіталу на продуктивний-це перша стадія руху промислового капіталу. Вона протікає у сфері обігу.Після цього процес обігу капіталу переривається, хоча рух його продовжується. Куплені підприємцем у сфері обігу фактори виробництва,повинні бути застосованими. І це застосування відбувається в процесі виробництва, яким починається друга стадія руху капіталу.У процесі виробництва в результаті поєднання робочої сили із засобами виробництва відбувається продуктивне їх споживання, в якому робітники своєю конкретною працею переносять на продукт, що виробляється, вартість засобів виробництва, що споживаються, а абстрактною працею створюють нову вартість, причому більшу, ніж вартість робочої сили. Тому вироблені більшу, ніж вартість робочої сили. При цьому капітал знову змінює свою форму з продуктивної він перетворюється на товарну (Т).Проте й на цьому рух капіталу не припиняється, бо ж створена в процесі виробництва додаткова вартість поки що "річ у собі", тому вона прихована у вартості нового виробленого товару (Т). Тому підприємець знову повертається на товарний ринок, але вже не як покупець, а як продавець.У цьому акті капітальна вартість скидає з себе товарну форму й набуває первісної грошової форми. Кожна з форм промислового капіталу зобов'язана своїм існуванням одному і тому ж класовому відношенню — експлуатації найманої праці. Завдяки цьому відношенню гроші набувають форми грошового
капіталу, фактори виробництва — форми промислового капіталу, товар —форми товарного капіталу.Кожна з форм капіталу виражає свою специфічну функцію, тому вони називаються функціональними. Функцією грошового капіталу є підготовка матеріальних умов виробництва додаткової вартості; товарного —реалізація додаткової вартості.
45.охарактеризуйте амортизацію та відтворення основного капіталу
Амортизація- термін, що використовується у двох значеннях:1) процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в міру Його зношування;2) процес відновлення вартості основного капіталу за рахунок цільового нагромадження грошових засобів.Розрізняють фізичне та моральне зношування основного капіталу. Фізичне зношування основного капіталу відбувається у процесі виробничого споживання його елементів, а також під фізико-хімічним впливом навколишнього природного середовища. Розмір фізичного зносу залежить від тривалості та інтенсивності використання основного капіталу. Втрати від фізичного зносу машин та обладнання можуть бути скорочені за рахунок поточного та капітального ремонтів. Однак з часом можливості подальшої експлуатації засобів праці у зв'язку з погіршенням їхніх техніко-експлуатаційних властивостей поступово втрачаються. Моральне зношування основного капіталу - техніко-економічне старіння його елементів, що виявляється у втраті доцільності їхньої подальшої експлуатації через появу дешевих або досконаліших засобів праці. Амортизаційне відрахування - щорічне списання частини вартості основного капіталу. Амортизаційні відрахування є частиною валових витрат підприємства. Водночас вони виступають джерелом відшкодування зношування основних засобів, утворюючи фінансові передумови для інвестування. Саме тому система амортизаційних відрахувань є важливим чинником підвищення ефективності суспільного виробництва. Норма амортизації^ - виражене у відсотках відношення річної суми амортизації до вартості елементів основного капіталу. До основних методів амортизації належать: 1. Метод прискореної амортизації-така система її нарахування, за якої протягом перших років чи всього амортизаційного періоду забезпечується випереджальне зростання нагромадженої суми амортизаційних відрахувань порівняно з реальними темпами втрати споживчих властивостей і вартості засобів праці,2. Метод неприскореної амортизації - така система її на* рахування, за якої протягом економічно раціонального строку служби засобів праці забезпечується рівність нагромадженої суми амортизаційних відрахувань та реальних темпів втрати споживчих властивостей і вартості цих засобів праці. Основний капітал частина промислового капіталу, яка функціонує у натуральній формі засобів виробництва протягом кількох виробничо-технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію. Оборот основного капіталу завдяки багаторічному функціонуванню його матеріально-речових елементів відбувається у формі амортизації.
46.розкрийте суть відтворення сукупного суспільного продукту
Результатом суспільного відтворення, незалежно від його типу, є сукупний суспільний продукт (ССП) Суспільне відтворення - це процес суспільного виробництва, який взято не як окремий одноразовий акт, а як постійно повторюваний процес. Важливою характеристикою сукупного суспільного продукту є його вартісна структура. Досить повне уявлення щодо цієї економічної категорії надав К. Маркс у другому томі "Капіталу". Він довів, що структура вартості сукупного суспільного продукту, так само як і окремого товару, складається з двох частин: матеріальних затрат (с) і новоствореної вартості (V + т). Остання охоплює необхідний продукт К, що використовується для відтворення робочої сили, і додатковий продукт т, який іде на розширення виробництва та задоволення суспільних потреб. Сукупний суспільний продукт необхідно постійно вимірювати, щоб орієнтуватися в його зміні. Зрозуміло, що для виміру всього суспільного продукту можна використати тільки вартісний показник. Його визначають за певний період, як правило, за рік. Але здійснити підрахунок вартості сукупного суспільного продукту шляхом простого підраховування вартості продукції, виробленої на підприємствах і в галузях народного господарства, неможливо. Це пояснюється тим, що сучасне виробництво базується на надзвичайно глибокому поділі праці й через це продукція багатьох виробників проходить низку виробничих циклів, на яких вона ще не являє собою кінцевої продукції (тобто продукції, призначеної і готової для кінцевого споживача), а являє собою проміжну продукцію. Остання включає ті матеріальні блага і послуги, виготовлені виробником, які використовуються для подальшої переробки чи перепродажу. Вартість проміжної продукції багато разів повторюється у вартості продукції наступних виробників, і цей так званий повторний рахунок унеможливлює реальне визначення вартості сукупного суспільного продукту шляхом простого підсумовування вартості продукції, виготовленої всіма товаровиробниками.
47.розкрийте економічні ф-ї держави в ринковому господарюванні
Економічні функції держави в ринковому господарстві визначаються неспроможністю ринку в реалізації суспільнозначимих проблем. Функції держави у регулюванні ринку полягають в підтримці конкурентного середовища, забезпечення умов функціонування ринкового механізму; розробки й організації реалізації додержання господарського законодавства; у визначенні пріоритетів макроекономічного розвитку економічної системи; в стабілізації економіки через фіскальну та грошово-кредитну політику; у здійсненні протекціоністських заходів забезпечення стратегічних проривів і освоєння нових напрямків науково-технічного прогресу. Держава здійснює фінансування суспільних благ і послуг, гасіння негативних зовнішніх ефектів, реалізацію соціальних цінностей, регулювання зовнішньоекономічних відносин. Реалізація функцій регулювання економіки різноманітна. Це прямі, тобто адміністративні, й економічні (ринкові методи). Як правило адміністративні методи обмежені, використовуються переважно в екстремальних обставинах - в період війн, природних катаклізмів, епідемій та ін., рідше - в умовах кризового розвитку економіки. Адміністративним методом розподіляють дефіцитні ресурси (по галузях і підприємствах), регулюють ціни і заробітну плату, здійснюють антимонопольне законодавство. У звичайних умовах уряд здійснює свої функції регулювання економічними методами. Найважливіша функція державного регулювання ринкової економіки -підтримка конкурентного середовища, забезпечення • необхідних умов для функціонування ринкового механізму. Регулювання ринкових відносин сприяє ефективності ринкового господарства.
48.охарактеризуйте монополії та їх вплив на економічні процеси
Монопо́лія — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу тощо), що належить одній особі, групі осіб (олігополія) чи державі. Ринок і конкуренція завжди були антиподами монополізму. Ринок є єдиною реальною силою, яка перешкоджає монополізації економіки. Там, де існував ефективний ринковий механізм, поширення монополій не зайшло занадто далеко. Встановилася рівновага, коли монополія, співіснуючи з конкуренцією, зберегла старі і породила нові форми конкурентної боротьби.
Але в кінцевому підсумку в більшості країн з розвиненими ринковими системами баланс ринку і монополій виявився нестійким і викликав необхідність проведення антимонопольної політики, спрямованої на захист конкуренції. Завдяки цьому великі фірми, здатні придушити будь-які паростки конкуренції, часто вважають за краще утримуватися від проведення монопольної політики.
Держава не прагне зробити всі ринки абсолютно конкурентними, а намагається усунути серйозні недоліки ринку. Воно створює середовище, де заохочується конкуренція, а не монополізм, де перший варіант поведінки вигідніше другого. Таким чином, антимонопольна політика являє собою інструмент адміністративного регулювання економіки, з метою запобігання порушень економічної рівноваги або соціально небажаних змін, її основними моментами є: -охорона та заохочення конкуренції; -контроль над фірмами, що займають панівне становище на ринку; -контроль над цінами; -захист інтересів та сприяння розвитку дрібного і середнього бізнесу.
Поки існують монопольні ринки, їх не можна залишати без державного контролю. Так, еластичність попиту стає в цій ситуації єдиним чинником, але не завжди достатньою, що обмежують монопольне поведінку. З цією метою проводиться антимонопольна політика. Можна виділити два її напрями. До першого належать форми і методи регулювання, призначення яких полягає у лібералізації ринків. Не торкаючись монополію як таку, вони націлені на те, щоб зробити монополістичне поведінка невигідним. Сюди відносяться заходи щодо зниження митних тарифів, кількісних обмежень, поліпшення інвестиційного клімату,підтримка малого бізнесу. Другий напрямок об'єднує заходи безпосереднього впливу на монополію. Зокрема, це фінансові санкції, у разі порушення антимонопольного законодавства, аж до поділу компанії на частини. Антимонопольне регулювання не обмежується якимись часовими рамками, а є постійноюполітикою держави.
Держава прагне не допустити перетворення великого бізнесу, що виник на основі концентрації та централізації виробництва і капіталу, в монополію, що порушує нормальне функціонування ринкового механізму. Держава контролює процеси злиття корпорацій, і далеко не кожне з них визнається законним і допустимим. Саме проти таких монополій, що виникли на основі централізації капіталу, в першу чергу направлено антимонопольне законодавство. Проте, слід пам'ятати, що метою є не боротьба з окремими компаніями, а запобігання погіршення умов конкуренції. Суперечливість такого явища, як монополізм відбивається і на спеціальному законодавстві. З одного боку антимонопольне законодавство спрямоване на захист прав споживача, а з іншого покликане заохочувати процес концентрації виробництва та утворення великих корпорацій, якщо це обумовлено розвитком науково-технічного прогресу та умовами конкуренції на світових ринках.
49.охарактеризуйте ф-ю держави по забезпеченню справедливості
Ринкова економіка спричиняє значну нерівність, диференціацію доходів: високі доходи отримують високооплачувані (відповідно до природних здібностей і майстерності ), а також ті, хто володіє капіталом і землею, отриманими у спадок. Ті ж члени суспільства, які мають менші здібності, некваліфіковані, старші люди, люди з вродженими і набутими вадами та інші мають менші доходи, або й цілком позбавлені їх. Такий результат розподілу доходів може бути політичне чи етично неприйнятним. Тому суспільство не має сприймати результату конкурентного розподілу доходів як щось недоторкане, а змінювати їх через перерозподіл. Отже, держава повинна не допустити надмірної нерівності в доходах та вживати заходів щодо зменшення масштабів бідності.
Бідність - це суспільне явище всіх країн, але особливо загрозливих масштабів вона набула в перехідних економіках, в Україні також. Варто зазначити, що в сучасних умовах перерозподіл доходів через бюджет та систему оподаткування є лише одним з елементів участі держави в соціальній сфері - соціального регулювання. Якщо антимонопольне регулювання заторкувало інтереси передусім великого бізнесу, то соціальне регулювання викликало опір всіх підприємців, і не тільки. Соціальний захист охоплює широку систему заходів, що захищають людину від економічної і соціальної деградації, яка може статися внаслідок втрати роботи й відповідного доходу, хвороби, травми, професійного захворювання і т.п. Соціальне регулювання держава здійснює:
-через податкову систему (прогресивне оподаткування; рівень неоподатковуваних доходів та ін.);
-через державні трансфери (допомоги в разі нещасних випадків у побуті, хвороби, інвалідності, старості, безробіття);
-через прийняття законодавчих актів, що забезпечують регулювання соціальних питань: (встановлення мінімальної зарплати, граничних рівнів оплати житлово-комунальних послуг тощо).Діяльність держави в соціальній сфері в розвинених країнах оцінюють неоднозначне. Зокрема відзначають такі негативні наслідкиперерозподільних зусиль держави, як зменшення зацікавленості підприємців в інвестиціях, втрата стимулів до продуктивної праці.Надмірні трансферні платежі негативно впливають на розвиток економіки, оскільки високий рівень соціальних виплат підриває мотивацію до праці: з´являється спокуса жити за рахунок соціальної допомоги, а не заробляючи гроші працею. До того ж високі соціальні виплати вимагають високих податків, що скорочує інвестиційні можливості приватного сектору, підриває мотивацію до інвестицій у підприємств.У розвинених країнах частка виплат на соціальне забезпечення становить 26-37% сукупних видатків урядів. Однак останніх часом соціальна сфера в західноєвропейських країнах постала перед низкою проблем, пов´язаних, зокрема із демографічними проблемами та економічним спадом. Уряди змушені вживати непопулярні заходи, що викликають протести населення.
В Україні, на жаль, ще не створено ефективного механізму соціального регулювання. А тому маємо:
-падіння життєвого рівня населення;
-його погіршення порівняно з розвиненими країнами;
-втрату довіри в більшості працівників і пенсіонерів до соціально-економічної політики влади.
50.охарактеризуйте ф-ю держави по забезпеченню стабілізації економіки
Більша частина державних видатків оплачується з податків. Громадянство накладає на людину тягар податків, але водночас кожен громадянин користується благами, які фінансує уряд (встановлення знаків на дорогах, будівництво автострад, маяків і т.п.).
Поряд з функціями сприяння ефективності та справедливості уряд у ринковій економіці також виконує функцію забезпечення (підтримання) економічної стабільності. Ринкова економіка характеризується циклічним розвитком (спадом і піднесенням виробництва), змінами в рівні зайнятості населення, коливанням цін, позикового процента та ін. Це вносить в економіку елементи нестабільності.
Окрім економічної нестабільності, у національній економіці уряд може стикатися з нестабільністю зовнішньоекономічної діяльності - відсутністю рівноваги експорту та імпорту чи різким коливанням валютного курсу.Ці явища можуть мати інтенсивний і навіть руйнівний характер, як це було в часи Великої депресії - труднощі тривали десятиліття. Тому держава виконує функцію макроекономічної стабілізації, застосовуючи фіскальні та монетарні інструменти впливу на економіку (монетарна та фіскальна політика), а також зовнішньоекономічну політику та політику доходів.Застосовуючи ці інструменти, уряд може впливати на економіку: уповільнювати чи прискорювати економічне зростання, знижувати рівні інфляції та безробіття, збалансовувати експорт та імпорт та ін.
Монетарна політика передбачає регулювання грошового обігу і банківської системи, щоб впливати на рівень процента, умови кредиту та обмінного курсу, її інструментами є:-облікова ставка;-норма резервування;-операції на відкритому ринку.
Фіскальна політика має справу з державним бюджетом -податками й урядовими видатками. Знижуючи державні видатки та податки, уряд може впливати на рівні зайнятості та інфляції.На боротьбу з інфляцією спрямована політика доходів. Обмежуючи зростання заробітної плати або встановлюючи орієнтири динамік заробітної плати і цін, уряд може впливати на інфляцію.
Зовнішньоекономічна політика спрямована на врівноваження експорту й імпорту, стабільність валютного курсу. З цією метою уряд використовує такі інструменти:-митні та немитні бар ´єри;-валютні інтервенції.-забезпечення високих і стабільних темпів економічного зростання;-досягнення високої зайнятості й зменшення безробіття;-забезпечення стабільності цін;-забезпечення зовнішньоторговельної рівноваги.
51.охарактеризуйте суть та структуру світового господарства світового господарства
Світове господарство являє собою сукупність взаємопов'язаних національних економік, які взаємодіють на основі міжнародного поділу праці. У межах світового господарства діють і розвиваються міжнародніекономічні відносини. Світове господарство має певну структуру. Вона формувалась протягом багатьох століть. У сучасних умовах ця структура достатньо складна й характеризується наявністю цілої низки суперечностей, що притаманні міжнародним економічним відносинам. Як найважливіші структурні елементи світового господарства слід виділити національні економіки країн світової співдружності. Вони відрізняються одна від одної цілою низкою особливостей, але визначальною ознакою їх групування є рівень економічного розвитку. За цією ознакою виділяють три великі групи країн: високорозвинені країни; країни, що розвиваються, і, нарешті, країни з перехідною економікою.
До першої групи належать країни, які мають високий рівень розвитку економіки, а відтак, і значні досягнення в соціальному розвитку. їх характеризує потужний динамізм у розвитку продуктивних сил, інтенсивний тип відтворення, висока якість і стандарти життя населення. Найбільш узагальненим критерієм належності країн до цієї групи є значний обсяг (більше 12тис. дол. СІНА) виробництва ВВП на душу населення. До цієї групи належить відносно невелика (близько 30) кількість країн. Більшість з них входить в об'єднання країн, яке має назву "Організація економічного співробітництва й розвитку" (ОЕСР). Це надзвичайно потужний елемент світового господарства. Достатньо зазначити, що на початку XXI ст на них припадає більше половини усього ВВП і більша частина світового торговельного обороту.Другу групу країн представляють країни, що розвиваються. їх часто ще називають слаборозвиненими, і це достатньо точне визначення рівня розвитку їх економіки. Але ця велика за кількістю група країн (їх більше 120) досить неоднорідна. Так, сюди входять країни, які характеризуються зовні сучасною структурою економіки, значним виробництвом ВВП у розрахунку на душу населення. До них належать країни Перської затоки та деякі країни Латинської Америки. Проте в цих країнах зберігається багатоукладність економіки, часто їх характеризує великий рівень безробіття і наявність гострих соціальних суперечностей.
52.розкрийте суть і ф-ї ринкової інфраструктури
Інфраструктура ринку - це система установ, підприємств, організацій і служб, які забезпечують рух товарів і послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. До неї належать аукціони, різні види бірж, ярмарки, торгові палати, банки та інші фінансові установи, страхові та інвестиційні компанії, пункти прокату та лізингу, інформаційно-комерційні та постачальницько-збутові організації, служби зайнятості, аудиторські організації, центри маркетингу, холдингові компанії, брокерські та дилерські контори, транспортні комунікації та засоби оперативного зв'язку, рекламні агентства та ін. Тобто, ринкова інфраструктура - це сукупність різних інститутів ринку, що обслуговують і створюють сприятливі умови для ефективного функціонування різних видів ринків. Функції: забезпечує фінансову і кредитну підтримку, включно з лізингом, аудитом, страхуванням суб'єктів підприємницької діяльності; сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації продукції товаровиробників; здійснює маркетингове, інформаційне і рекламне обслуговування, правове та економічне консультування підприємців і т. ін., що в кінцевому результаті забезпечує прискорення товарно-грошового обігу, руху капіталів, переливання їх із менш прибуткових галузей економіки у більш прибуткові.
20.охарактеризуйте марксистську філософську концепцію економічної науки
Марксистська філософія є результатом теоретичного усвідомлення суперечливої капіталістичної дійсності, непримиренних суперечностей між робітниками, з одного боку, і роботодавцем (буржуазією), з іншого. Марксистська філософія є радикальним оновленням світової філософії. В чому цей радикалізм виявляється?1. В тому, що марксистська філософія вперше стала світоглядом пригніченого класу, відображала інтереси пролетаріату. Робітничий клас знайшов у марксистській філософії свою духовну зброю. Марксистська філософія знайшла в особі робітничого класу свого матеріального носія.2. Радикалізм марксистської філософії виявляється у визначенні самого її предмету, яким є найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення.3. Радикалізм, далі, виявляється у розповсюдженні діалектики Гегеля не лише на сферу духовного життя суспільства, але і на матеріальний світ, суспільство, що дало змогу визначити матеріальну основу суспільства – спосіб виробництва матеріальних благ, обґрунтувати тезу про первинність суспільного буття щодо вторинності суспільної свідомості.4. Радикалізм філософії К.Маркса виявляється у відкритті матеріалістичного розуміння історії.5. Для марксистської філософії є визначальним відкриття основних законів розвитку суспільства (основного соціологічного закону, закону відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил тощо); погляд на розвиток суспільства як на природно-історичний процес.6. В марксистській філософії, вперше, практика, як людська предметна діяльність, включена в теорію пізнання як основа, джерело і критерій істини.І, насамкінець, останнє міркування стосовно марксизму і марксистської філософії, їхньої трагедії.
21.наведіть та розкрийте ринкову класифікацію ресурсів
До ринку ресурсів відносяться ринок праці і ринок землі.
Особливості ринку праці пов'язані зі специфікою його об'єкта як одного з найважливіших ресурсів економіки. Як і товарний ринок, ринок праці доволі розгалужений, що зумовлено потребами економіки у різних видах праці.
Продавцями праці є люди працездатного віку, а покупцями приватні підприємства або держава. Попит на ринку праці є похідним від попиту на товари і послуги, які виробляє економіка, а також залежить від продуктивності праці. Згідно з законом спадної продуктивності ресурсів, з певного моменту, продуктивність праці кожного додатково найнятого працівника зменшуватиметься.
На пропозицію праці впливають різні чинники, передусім свобода вибору. Працівник повинен зробити вибір: продавати чи не продавати свою працю. Звичайно, він робить вибір - працювати, бо праця - це важливе джерело його доходу. Далі працівник повинен вирішити, яку кількість праці продати, тобто він робить вибір між дозвіллям і тоді споживчими благами, які він зможе придбати за отриману платню. У цьому разі мають значення такі обставини:- із підвищенням платні виявляється ефект заміщення: працівникові буває вигідно відмовитися від певної кіль. кості годин дозвілля задля збільшення годин праці за умови що ціна його праці висока і, отже, забезпечує більше переваг;- зі збільшенням тривалості робочого часу працівник витрачає щораз більше енергії в кожній додатковій одиниці часу (зростають граничні витрати праці). Тому тільки за умови збільшення заробітної платні працівник погодиться працювати довше (більше); з підвищенням заробітної платні діє ефект доходу, він виявляється у тому, що одержуючи вищу платню і задовольнивши свої першочергові потреби, працівник починає більше цінити дозвілля. Тільки вища заробітна платня може спонукати працювати його більше.
Іншими словами, пропозиція праці прямо залежить від ціни на неї. На пропозицію праці впливають також демографічна ситуація в країні, міграційні процеси та ін.Ринок природних ресурсів пов'язаний із купівлею-продажем такого особливого фактора виробництва, як земля. Окремі природні ресурси (повітря, вода) безпосередньо об'єктами купівлі — продажу не стають. На ринку природних ресурсів відбувається передання права власності від їхніх власників до майбутніх користувачів підприємств (видобувних, будівельних, сільськогосподарських — приватних чи державних). Покупцями землі можуть бути й окремі особи. Власниками, а, отже, і продавцями, землі можуть бути приватні особи, органи державної влади, навіть корпорації.
22.охарактеризуйте суть сучасного виробництва та його структуру
У структурі виробництва виділяються матеріальна і нематеріальна складові.Матеріальне виробництво – це вирішальна сфера людської діяльності. Вона визначає виникнення, становлення і розвиток нематеріального виробництва. Водночас, нематеріальне виробництво має великий зворотний вплив на розвиток матеріального виробництва.Нематеріальне виробництво охоплює галузі, де створюють нематеріальні блага і послуги (охорона здоров’я, освіта тощо). Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг. Вона охоплює підприємства й галузі, що виробляють як матеріальні, так і нематеріальні послуги.Праця у сфері обігу (оптової торгівлі) передбачає сортування, фасування, зберігання та пакування засобів виробництва, що також є продовженням гання та пакування засобів виробництва, що також є продовженням процесу виробництва. Роздрібну торгівлю, перевезення пасажирським транспортом, зв’язок, що задовольняє потреби людей, відносять до нематеріальних послуг. Структуру виробництва можна розглядати також з позиції того, що одні види виробничої діяльності є похідними від інших. Відповідно до цього виділяють первинне, вторинне і третинне виробництво. Первинне виробництво базується на привласненні готових природних ресурсів (сільське господарство, гірничодобувна промисловість, лісництво, рибальство та ін.).Вторинне виробництво ґрунтується на первинному. Воно охоплює галузі обробної промисловості, що створюють засоби виробництва та продукти споживання, а також будівництво.Третинне виробництво – створення різноманітних послуг, які обслуговують виробництво й особисті потреби. Сукупність галузей, які обслуговують виробництво, становлять виробничу інфраструктуру.Це підприємства транспорту, зв’язку, торгівлі, фінансово-кредитної сфери, інформації, реклами тощо. Галузі, які надають особисті послуги людині, становлять соціальну інфраструктуру.Соціальна інфраструктура охоплює ті підприємства, які безпосередньо впливають на стан і розвиток окремих людей, надаючи їм нематеріальні форми багатства, і задовольняючи соціальні та духовні потреби.
23.розкрийте суть та причини виникнення товарного виробництва
Товарне виробництв воно являє собою таке виробництво, продукти якого призначені для продажу.Причиною виникнення товарного виробництва є безпосередньою причиною виникнення товарного виробництва є економічна відособленість товаровиробників — це таке становище, за якого вони самостійно вирішують питаннягосподарської діяльності: що виробляти, якими засобами, які ресурси використовувати тощо (госпрозрахунок).
Економічна відособленість товаровиробників нероздільно пов'язана з розвитком приватної власності на засоби виробництва та економічною і юридичною свободою виробника і передбачає самостійне розпорядження виробленою продукцією, володіння нею, її відчуження і використання відповідно до власних інтересів. Тому економічне відособлення невіддільне від власності на засоби виробництва і продукцію, що виробляється.На певному ступені суспільного поділу праці економічний зв'язок різних власників неминуче виступає у товарній формі.3 економічною відособленістю товаровиробників нерозривно пов'язані еквівалентність і відплатність їх відносин. Це є однією із загальних корінних ознак товарного виробництва і обміну. Товарне господарство виникає також через наявність суперечності між виробництвом і споживанням, невідповідність споживної вартості вироблених благ потребам суспільства та його членів. Це вимагає обов'язкового визнання споживачами виробленої продукції апостеріорі, тобто що ґрунтуються на певному досвіді. Відсутність саме такого визнання фактично означає відсутність товарного господарства і товарної форми господарювання. В натуральному господарстві споживачі також користуються продуктами не лише особистої праці, а й праці своїх одноплемінників. Однак вони отримують свою частину без права відкинути її або вільно обирати іншого виробника. Як конкретно-історичний тип організації суспільного виробництва, товарне господарство характеризується постійним рухом уперед.
24.охарактеризуйте види товарного виробництва
Зважаючи на ступінь розвитку відносин власності і організаційно-економічні відносини, можна виділити два види товарного виробництва: просте товарне виробництво та розширене (розвинуте) товарне виробництво. Специфіка товарного виробництва насамперед пов'язана з існуванням різних його типів. По-перше, товарне виробництво поділяється на просте і підприємницьке (тобто розвинуте, розширене).Просте товарне виробництво (de:Einfache Warenproduktion) ґрунтується на особистій праці власників засобів виробництва і є вихідною формою товарного виробництва. Воно невелике за своїм обсягом, характеризується безпосереднім і добровільним поєднанням виробника з засобами виробництва, відсутністю купівлі-продажу робочої сили як товару. В товарній формі виступають лише речові фактори виробництва та готова продукція.Просте й підприємницьке товарне виробництво має як спільні риси, так і суттєві відмінності. Спільним є те, що вони існують за умови панування приватної власності на засоби виробництва, ринкової форми зв'язку між виробниками і споживачами, конкуренції між товаровиробниками тощо.Відмінності полягають у тому, що при простому товарному виробництві виробник і власник засобів виробництва і продуктів праці — це одна особа, тоді як при підприємницькому виробництві виробник відокремлений від засобів виробництва і продуктів праці. В умовах простого товарного виробництва процес виробництва здійснюється на основі індивідуальноїпраці. Він спрямований на задоволення особистих потреб виробника та членів його сім'ї. Підприємницьке виробництво передбачає спільну працю найманих робітників заради прибуткувласника господарства. Просте товарне виробництво засноване, як правило, на нескладній техніці, а підприємницьке — на великій машинній індустрії, автоматизованих системах тощо.Просте товарне виробництво є характерним для країн, що розвиваються. В розвинутих країнах воно має залишковий характер і виступає у вигляді дрібного товарного господарства ремісників, фермерів, роздрібних торговців та ін. Останнє набуває все більше підприємницької спрямованості як дрібний бізнес, породжений вже існуючою економічною системою.
25.розкрийте суть ф-ї,які виконують гроші
Функція міри вартості полягає в тому, що гроші використовуються для вимірювання і порівняння вартостей благ. Вартість благ можна вимірювати за допомогою кількості затраченого на їх вивиробництво часу, або за допомогою інших благ, але найзручніше це робити за допомогою грошей. За допомогою грошей вартість речей вимірюється так само, як і з допомогою кілограмів і метрів визначається вага і довжина. ри виконанні функції засобу обігу гроші виступають посередниками при товарообмінних операціях і використовуються під час купівлі та продажу благ між людьми, фірмами, країнами. Як засіб обігу, гроші допомагають замінити натуральний обмін товарами за схемою „товар - товар" на обмін за схемою „товар - гроші — товар", що тягне за собою якісні зміни економічних відносин. Застосування грошей як визнаного всіма посередниками в угодах купівлі-продажу роблять процес обміну більш швидким та ефективним. Третю функцію засобу платежу гроші виконують тоді, коли взаємопов'язані зустрічні потоки ресурсів або благ і грошей розриваються у часі і, внаслідок цього, виникає борг. Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин. Дану функцію гроші реалізують як у сфері купівлі-продажу благ при здійсненні угоди в кредит, так і поза ним (заробітна плата, сплата податків, орендна і квартирна плата, повернення позик та ін). Четвертою функцією грошей є засіб зберігання (нагромадження), тобто особливий вид активів, що вилучається з обігу після продажу товарів та послуг, зберігаючись, поступово нагромаджується й забезпечує його власникові купівельну спроможність у майбутньому. Звичайно, будь-який актив певною мірою може бути засобом нагромадження. Ним може служити будь-яка нерухомість, акції, колекції, коштовності та ін. П'ята функція грошей світові гроші полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов'язаних з розрахунками за угодами, укладеними між економічними суб'єктами різних країн. У цій функції гроші виступають у трьох значеннях: як загальний платіжний засіб (розрахунки за торгівельним і платіжним балансами країни), як загальний купівельний засіб (купівля різних благ, зокрема таких, як зброя, зерно, енергоресурси з негайною готівковою оплатою), як втілення певної суми нагромадженого багатства (надання міждержавних позик, сплата контрибуцій, передача золотовалютних цінностей на збереження з однієї країни в іншу тощо).
15.охарактеризуйте індуктивний і дедуктивний методи економічного аналізу
Індукція — це спосіб вивчення явищ від часткового до загального, від окремих факторів до узагальнень, від причин до наслідків. Прикладом використання індуктивного методу може бути перенесення окремих особливостей розвитку, притаманних певним об’єктам дослідження, на закономірності розвитку системи в цілому. Якщо на одному, другому та третьому підприємстві спостерігаються проблеми з реалізацією продукції, то цю закономірність можна перенести на всю галузь і дійти висновку про зниження конкурентоспроможності продукції даної галузі в цілому або про зниження платоспроможності покупців.Дедукція — це спосіб вивчення явищ від загального до часткового, від наслідків до причин. Наприклад, якщо в банківській сфері спостерігається фінансова криза, то можна висновувати, що кожен окремий банк теж має певні проблеми з фінансовою стійкістю та платоспроможністю. Індуктивний метод в аналізі використовується тільки в єдності з дедуктивним. Використання тільки одного з них неминуче збіднює аналіз, робить його неповним.
16.розкрийте ф-ї економічної теорії
Економічна теорія виконує такі функції: пізнавальну, практичну, методологічну та ідеологічну.1. Пізнавальна функція економічної теорії полягає в систематизації, виявленні субординації, тлумаченні та узагальненні зібраних даних, що відображають розвиток економічних процесів. Завданням або результатом пізнавальної функції економічної теорії є формулювання економічних законів, принципів, економічних понять і моделей.2. Практична функція. Знання з економічної теорії мають практичне значення для всіх суб'єктів господарювання. Це полягає в тому, що всі економічні суб'єкти повинні здійснювати свою практичну діяльність, виходячи з економічних законів. І це вони роблять часто навіть тоді, коли не розуміють суті самого закону. 3.Методологічна функція. Економічна наука в цілому включає ряд конкретних галузевих наук, які є своєрідними відгалуженнями, що виходять безпосередньо на господарську практику. А економічна теорія (політична економія) є їх теоретичною основою. Конкретні галузеві економічні науки досліджують господарську діяльність в окремих галузях господарства — промисловості, сільському господарстві, транспорті, будівництві, освіті та інших. Ці дослідження ґрунтуються на економічній теорії.4. Ідеологічна функція. В економічній науці є різні школи, які певною мірою відстоюють інтереси окремих соціальних груп населення і націй. Кожна соціальна група, клас і нація мають свої інтереси, які обґрунтовуються і захищаються економічними школами. Різні класи і соціальні групи відрізняються своєю ідеологією, яка заснована на економічних інтересах. Отже, ідеологію класу, нації обґрунтовують на основі того економічного становища, яке вони займають у суспільстві. На основі відмінностей психології та ідеології різних соціальних груп і класів формується плюралізм різних течій і партій, без яких не може бути демократії. Усе це означає, що економічна теорія (політекономія), як і інші економічні дисципліни, виконує ідеологічну функцію. І в цьому немає нічого негативного.
17.сформулюйте та розкрийте цілі економічнох політики
1. Мета економічного зростання. Це загальна кінцева мета для кожної національної економіки і національної економічної політи-ки в ринковій та перехідній до ринку економіці. Вона конкретизу-ється в обсягах виробництва ВНП, рівні життя населення країни. Заходи економічної політики, спрямовані на досягнення цієї мети, можуть бути різноманітними, проте їх поєднує націленість на акти-візацію найважливіших факторів економічного зростання, серед яких - інвестиції капіталу, реструктуризація економіки,, ефектив-на зайнятість і зростання продуктивності праці, достатній плато' спроможний попит населення тощо. Використовуються заходи структурної політики загалом.2. Мета ефективної зайнятості. Як правило, вона поєднується, з першою і передбачає активну економічну політику держави.
3. Мета зростання економічної ефективності. Своєрідна "над-мета" ринкової економіки, досягти яку можливо заходами еконо-мічної політики, що мають достатньо довгострокове і стратегічне значення для національної економіки і передбачають розвиток на-уково-технічного прогресу, освіти, науки, використання своєрід-них переваг національного характеру, національної економіки в системі міжнародного поділу праці. Використовуються заходи про-мислової політики.4. Мета стабільного рівня цін. В розвинутій ринковій економіці досягається переважно заходами грошово-кредитної та бюджетної політики, що мають антиінфляційну спрямованість. Як правило, в короткостроковий термін ця мета вступає в протиріччя з метою найбільшого рівня зайнятості та стимулювання економічного зрос-тання. В перехідних до ринку умовах пріоритетне місце в напрямі досягнення даної мети має належати загальній економічній полі-тиці з підтримки національного товаровиробника.5. Мета захисту і підтримання конкурентного господарського порядку, принципів економічної свободи. Досягається заходами ан-тимонопольної політики, контролю за використанням економічної влади, захисту прав людини та інституту приватної власності. Всту-пає в певне протиріччя з принципами активної державної еконо-мічної політики економічного регулювання.6. Мета соціальної безпеки і стабільності. Досягається засоба-ми збалансування економічних інтересів роботодавців та найма-них працівників, політики соціального страхування та забезпечен-ня, ефективної зайнятості, професійної підготовки та перепідготовки, сприяння малому бізнесу, а також засобами прогресивного оподаткування особистих доходів, оподаткуванням нерухомого май-на тощо.7. Мета рівноваги зовнішньоторговельних-операцій і платіжно-го балансу, ефективного курсу національної валюти. Досягається заходами зовнішньоекономічної політики, політики центрального (національного) банку щодо курсу національної валюти тощо.
18.охарактеризийте класичну філософську концепцію економічної науки
У праці А. Сміта "Дослідження про природу та причини багатства народів" стверджувалося, що "вільна гра ринкових сил (принцип "невидимої руки") створює гармонійний устрій". Відповідно до класичного підходу держава має забезпечувати безпеку життя людині та розв'язувати суперечки, іншими словами, робити те, що індивідуум або не в змозі виконати самостійно, або робить це неефективно. У своєму описі системи ринкової економіки А. Сміт доводив, що саме прагнення підприємця до задоволення своїх приватних інтересів є головною рушійною силою економічного розвитку, збільшуючи в кінцевому результаті добробут, як його самого, так і суспільства загалом. Сутність цієї теорії полягала в тому, що для всіх суб'єктів господарської діяльності мають бути гарантовані основні економічні свободи, зокрема: свобода вибору сфери діяльності, свобода конкуренції та свобода торгівлі.
19.охарактеризуйте кейнсіанську філософію економічної науки
Теорію Дж. Кейнса можна назвати "кризовою", оскільки він розглядав економіку в стані депресії. Відповідно до його теорії держава має активно втручатися в економіку внаслідок відсутності у вільного ринку механізмів, які по-справжньому забезпечували б вихід економіки з кризи. При цьому Дж. Кейнс вважав, що держава має впливати на ринок з метою збільшення попиту, оскільки причина капіталістичних криз - перевиробництво товарів. Він пропонував декілька інструментів: гнучка грошово-кредитна політика, активна бюджетно-фінансова політика та пряме створення державою робочих місць. Модель державного регулювання, запропонована Дж. Кейнсом, дозволила ослабити циклічні коливання протягом двох післявоєнних десятиріч. Однак приблизно з початку 70-х років виявилася невідповідність між можливостями державного регулювання та об'єктивними економічними умовами. Кейнсіанська модель могла бути стійкою тільки в умовах високих темпів зростання. Високі темпи зростання національного доходу створювали можливість перерозподілу без збитку накопиченого капіталу. Однак у 70-ті роки умови відтворювання різко погіршилися. Кейнсіанський шлях виходу з кризи тільки розкручував інфляційну спіраль. Під впливом цієї кризи сталася кардинальна перебудова системи державного регулювання та склалася нова, неоконсервативна модель регулювання.
12.розкрийте роль держави в ринковій економіці
Державне регулювання економіки представляє собою систему опосередкованого впливу на поведінку суб'єктів господарювання і тим самим на економіку в цілому шляхом зміни законодавства, системи оподаткування, митних зборів, валютних курсів, застосування інших інструментів обмеження або, навпаки,мотивації тієї чи іншої діяльності. Роль держави в ринковій економіці виявляється через його функції. Діяльність держави спрямована на досягнення генеральної мети - блага людини, його морального та фізичного благополуччя, максимальної правової і соціальної захищеності особистості. Як правило, держава коректує ті "недосконалості", які притаманні ринковому механізму і з якими він сам або впоратися не в змозі, або це рішення неефективно.Держава бере на себе відповідальність за створення рівних умов для суперництва підприємців, для ефективної конкуренції, за обмеження влади монополій. Воно також піклується про виробництво достатньої кількості суспільних товарів і послуг, так як ринковий механізм не в змозі належним чином задовольняти колективні потреби людей. Участь держави в економічному житті диктується ще й тим, що ринок не забезпечує соціально справедливий розподіл доходу. Держава мала б дбати про інвалідів, малозабезпечених, людей похилого віку. Йому також належить сфера фундаментальних наукових розробок. Це необхідно тому що для підприємців це дуже ризиковано, надзвичайно дорого і, як правило, не приносить швидких доходів. Оскільки ринок не гарантує право на працю, державі доводиться регулювати ринок праці, вживати заходів щодо скорочення безробіття. У цілому держава реалізує політичні та соціально-економічні принципи даного співтовариства громадян. Воно активно бере участь у формуванні макроекономічних ринкових процесів. Економічні функції сучасної держави досить різноманітні і складні
13.охарактеризуйте методи державного регулювання ринкової економіки
Держава виконує свої функції, застосовуючи методи, до яких ринкова система ставить такі вимоги:
По-перше, виключаються будь-які дії держави, що розривають ринкові зв'язки. Неприпустимі, наприклад, тотальне директивне планування, натуральне розподіл виробничих ресурсів і предметів споживання (фонди, талони, купони), загальний адміністративний контроль над цінами і т.п. По-друге, впливати на ринок в основному економічними методами. Якщо держава покладається виключно на адміністративні методи, то воно здатне зруйнувати ринковий механізм. Разом з тим це не означає, що в ринковому господарстві адміністративні методи не мають право на існування, в ряді випадків їх застосування не тільки припустиме, але й необхідно. По-третє, економічні регулятори не повинні ослаблювати або замінювати ринкові стимули, їх слід застосовувати за правилом «не заважай ринку». Якщо держава ігнорує цю вимогу, не звертає увагу на те, як дія регуляторів відображається на механізмі ринку, останній починає давати збої. По-четверте, держава, застосовуючи економічні регулятори, має постійно контролювати принесені ними позитивні і негативні ефекти, нести відповідальність за довгострокові наслідки своїх рішень. По-п'яте, необхідно враховувати національну специфіку, яка відчутно позначається на економічній діяльності. Держава впливає на ринковий механізм через: 1) свої витрати,2) оподаткування, 3) регулювання, 4) державне підприємництво.
14.розкрийте суть економічних інтересів
Економічні інтереси - це усвідомлені потреби (умови) існування різних суб'єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, їх реалізації. Економічні інтереси - це причина та умова взаємодії й саморозвитку економічних суб'єктів.Соціальним суб'єктом вираження економічного інтересу є індивід, сім'я, колектив (група), люди, які проживають у певному регіоні, верства, суспільство, а кінцевим об'єктом - результат (продукт, послуга, інформація) суспільного виробництва, що іде на задоволення потреби, з приводу якої і складаються конкретні відносини між людьми.Кожний суб'єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу. Скільки суб'єктів економічних відносин, стільки і економічних інтересів. Серед цієї групи інтересів виділяють особистий, колективний і суспільний інтерес. Це класифікація інтересів за ознакою суб'єктності.Економічні інтереси можна класифікувати і за іншими критеріями:* за ознакою важливості розрізняють інтереси головні та другорядні; * за часовою ознакою - поточні та перспективні;*за об'єктом інтересів - майнові, фінансові, інтелектуальні, інтереси режиму праці та вільного часу, комфорту, умов праці й життя; * за ступенем усвідомлення - дійсні та помилкові.Отже, для економічного життя суспільства характерна наявність різноманітних взаємозв'язаних і взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Проте система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб'єктами конкретних економічних цілей. У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації.