Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Назва реферату: Основні ознаки офіційно-ділового стилю
Розділ: Діловодство
Основні ознаки офіційно-ділового стилю
У ст. 11 Закону «Про мови в Українській РСР» записано: «Мовою роботи, діловодства й документації, а також взаємовід носин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ, організацій є українська мова».
Офіційно-діловий стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, гро мадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управлі ння адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою книжності.
Основне призначення — регулювати ділові стосунки зазначених вище сферах та обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях.
Під функціональним різновидом мови слід розуміти систему мовних одиниць, прийомів їх виокремлення та використання, обумовлених соціальними завданнями мовлення.
Мовленню у сфері управління притаманна низка специфіч них особливостей. Учасниками ділового спілкування є органи та ланки управління — організації, заклади, підприємства, по садові особи, працівники. Характер і зміст інформаційних зв'язків, у яких вони можуть бути задіяні, залежать від міс ця установи в ієрархії органів управління, її компетенції, функціонального змісту діяльності. Ці стосунки стабільні й ре гламентуються чинними правовими нормами.
Специфіка ділового спілкування полягає в тому, що неза лежно від того, хто є безпосереднім укладачем документа й кому безпосередньо його адресовано, офіційним автором та адреса том документа майже завжди є організація в цілому.
Іншою важливою характеристикою ділового спілкування є конкретна адресність інформації.
Суттєвим фактором ділового спілкування, що впливає на характер управлінської інформації, є повторність дій і ситуа цій. Управлінська діяльність — це завжди «гра за правилами». Як наслідок цього повторність управлінської інформації приво дить до регулярності використовування весь час однакових мов них засобів.
Наступною характерною рисою ділового спілкування є тема тична обмеженість кола завдань, що вирішує організація, а це, у свою чергу, є наслідком певної стабільності її функцій. Отже, можна вирізнити такі властивості управлінської інформації в умовах ділового спілкування:
- офіційний характер;
- адресність;
- повторність;
- тематична обмеженість.
Специфіка ОДС полягає в певних стильових рисах (ознаках), що притаманні лише йому, а саме:
— нейтральний тон викладу змісту лише у прямому зна ченні;
— точність та ясність повинні поєднуватися з лаконічністю, стислістю й послідовністю викладу фактів;
— документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, котрі мають певну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми;
— наявність усталених одноманітних мовних зворотів, висо ка стандартизація вислову;
— сувора регламентація тексту; для чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти.
Ці основні риси є визначальними у формуванні системи мовних одиниць і прийомів їх використання в текстах ділових, (управлінських) документів.
Мовознавець М. Пилинський зазначав, що найпершою традиційною ознакою досконалості для групи «нехудожніх» стилів, до яких належить й офіційно діловий, залишається стислість, а також такі вимоги:
— додержання основних загальномовних і функціонально-стилістичних мовних норм;
— слова й вирази, що безпосередньо пов'язані з думкою, по винні стояти в тексті якнайближче;
— дотримування максимально чіткого, послідовно-логічного і граматичного зв'язку між реченнями, що містять окремі судження;
— вставні речення, застереження, супровідні твердження, усякі відхилення від основної думки повинні значно по ступатися своїм обсягом перед викладом основної думки [34, с. 170-171].
У результаті багатовікового розвитку в ОДС сформува лися такі мовні засоби та способи викладу змісту, які дозволяють найефективніше фіксувати управлінську інфор мацію й відповідати всім вимогам, що до неї висуваються, а саме:
1) широке використовування суспільно-політичної та адмі ністративно-канцелярської термінології (функціонуван ня закладу, узяти участь, регламентація дій);,
2) наявна фразеологія повинна мати специфічний характер (ініціювати питання, висунути пропозицію, поставити до відома);
3) обов'язкова відсутність будь-якої авторської мовної інди відуальності та емоційно-експресивної лексики;
4) синонімія повинна бути зведена до мінімуму й не викли кати двозначності сприймання;
5) наявність безособових і наказових форм дієслів у формі теперішнього часу із зазначенням позачерговості, постій ності дії;
6) чітко регламентоване розміщення та будова тексту; обсяг основних частин, наявність обов'язкових стандартних стійких висловів, певних кліше (що дозволяє користува тися готовими бланками);
7) до мінімуму зведено використання складних речень із сурядним і підрядним зв'язком, натомість широко вико ристовуються безсполучникові, прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при од ному підметі, кілька додатків при одному з головних членів речення тощо). ОДС має такі функціональні підстилі:
Законодавчий— використовується в законотворчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між при ватними особами, між державою і приватними та службовими особами. Реалізується в Конституції, законах, указах, статутах, постановах та ін.
Дипломатичний— використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культу ри. Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян. Реалізується в конвенціях (міжна родних угодах), комюніке (повідомленнях), нотах (зверненнях), протоколах, меморандумах, договорах, заявах, ультиматумах і т. ін.
Юридичний— використовується у юриспруденції (судо чинство, дізнання, розслідування, арбітраж). Цей підстиль обслу говує й регламентує правові та конфліктні відносини:
— між державою та підприємствами й організаціями всіх форм власності;
— між підприємствами, організаціями та установами;
— між державою та приватними особами;
— між підприємствами, організаціями й установами всіх форм власності та приватними особами;
— між приватними особами.
Реалізується в актах, позовних заявах, протоколах, постано вах, запитах, повідомленнях та ін.
Адміністративно-канцелярський — використовуєть ся у професійно-виробничій сфері, правових відносинах і діло водстві. Він обслуговує та регламентує:
— службові (офіційні) відносини між підприємствами од ного й різного підпорядкування;
— службові відносини між структурними підрозділами одного підпорядкування;
— службові відносини між приватною особою та організа цією, установою, закладом і навпаки;
— приватні (неофіційні) відносини між окремими грома дянами.
Реалізується в офіційній кореспонденції (листах), догово рах, контрактах, заявах, автобіографіях, характеристиках, дору ченнях, розписках та ін.
Сучасна людина так чи інакше долучена до наукової чи виробничої сфери. Це — одна з передумов злиття наукового й офіційно-ділового стилів унаслідок їхнього спільного функ ціонування в одному часі й просторі. Ці два стилі не лише функціонально близькі — вони є спорідненими з походжен ня, що принципово уможливлює їхнє зближення в умовах істо ричної потреби. У період свого становлення ці два стилі «по ряд із процесами дивергенції1 завжди показували багато пунктів конвергенції2, у результаті чого утворився складний конгломерат схожих спільностей і пізніших сходжень і взаємопроникнень» [24, с. 127]. Нині відбувається процес відро дження — на якісно новому рівні — книжної мови (а укра їнці, як відомо, мали високорозвинену книжну мову ще в ХІV-XVI ст.).
Той факт, що більшість сучасних людей функціонує в науко во-виробничій сфері, є причиною взаємопроникнення двох інших різновидів мови — писемної (книжної) та розмовної (яку не варто обмежувати лише розмовно-побутовим стилем). Розмов ний стиль уже має досить істотно виявлений різновид — розмовно-офіційний (професійний), тобто мову, якою спілкуються не в побуті, а у виробничій, освітній та інших сферах.
Формулюючи поняття «ділова мова», слід мати на увазі при наймні три сучасні стилі — офіційно-діловий, науковий, роз мовний, оскільки ділова мова містить близькі, взаємопроникні й навіть спільні мовні засоби різних рівнів. Уміле використан ня цих засобів — необхідна умова досягнення успіхів у про фесійній сфері.
Із часу введення курсу «Ділова українська мова» у вищих навчальних закладах (1992) відбулася певна переорієнтація щодо розуміння самого предмета викладання.
Низький рівень культури усної й письмової ділової мови спричинений багатьма чинниками як об'єктивного, так і суб'єк тивного характеру, серед яких основними є:
1. Знання мови й мовна грамотність не усвідомлюються пев ною категорією суспільства як такі, що є обов'язковими для досягнення високих щаблів у службовій кар'єрі.
2. Невміння відділяти явища, одиниці, структури однієї мови від іншої в умовах функціонування на одній території двох і біль ше мов.
3. Відсутність навичок користування довідковою літерату рою, недостатність такої, завелика вартість подібних видань (слов ників, енциклопедій, довідників тощо).
4. Шаблонність, несамостійність мислення, нетворчий підхід у розв'язанні різноманітних проблем як загального характеру, так і в офіційній сфері.
5. Спрощений підхід до вивчення як мови документів, так і їхньої структури і як наслідок — невміння врахувати конк ретні чинники, що впливають на ситуацію [28, с. 8].
1 Дивергенція (від латин, divergere — відхилятися, розходитися) — тут утворення самостійних стилів.
2 Конвергенція (від латин, convergentio на грунті converge — сходжусь, набли жаюсь) — тут розвиток подібних рис у різних стилях унаслідок тісних і три валих контактів.