Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
3
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
Дзюбенко Олександр Миколайович
Спеціальність 08.08.01 –Економіка природокористування
і охорони навколишнього середовища
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної Академії наук України.
Науковий керівник:
доктор економічних наук, професор
Коваль Ярослав Васильович,
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,
завідувач відділу економічних проблем лісокористування та природоохоронних територій.
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Мішенін Євген Васильович, Сумський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри теоретичної та прикладної економіки;
доктор економічних наук, старший науковий співробітник
Хлобистов Євген Володимирович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу сталого розвитку та екологічної безпеки.
Провідна установа:
Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, відділ проблем регіональної економіки, м. Київ.
Захист відбудеться "03" січня 2007 р. об 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню
продуктивних сил України НАН України за адресою:
, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
Автореферат розісланий "1"грудня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор економічних наук, професор Коваль Я.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В Україні склалася несприятлива еколого-економічна ситуація. Природно-ресурсна сфера продовжує функціонувати в складному становищі. Використання. охорона та відтворення природно-ресурсного потенціалу не відповідає економічним і екологічним вимогам. Відбулося антропогенне переформування природних ландшафтів, знизилася їх продуктивність, збіднилося біорізноманіття. Значно порушена породна та вікова структура лісів, виснажилися їх експлуатаційні запаси, а природно-захисні функції лісових насаджень нижчі потенційно можливих. Через відсутність в лісоресурсній сфері власних коштів, залишаються низькими темпи лісовідновлення і лісорозведення, поглибилась диспропорція між лісоресурсною базою, можливостями лісоексплуатації та лісоспоживання. Теоретико-методологічні засади розвитку лісового господарства, лісової промисловості, організаційно-економічні, екологічні і правові механізми вважаються необгрунтованими. Власнісний статус природних ресурсів, у тому числі й земель лісогосподарського призначення і лісових ресурсів, функції управління лісами і лісогосподарським виробництвом суперечать вимогам як сталого розвитку, так і ринковим умовам господарювання.
Ситуація, що склалася вимагає вирішення низки важливих завдань галузевого і міжгалузевого характеру, зокрема: оцінки природно-ресурсного потенціалу; визначення ролі природних ресурсів в структурі соціально-економічного розвитку і еколого-економічної безпеки; розробки методологічних і методичних підходів оцінки ефективності програмних заходів з проблем використання природних ресурсів; структурної трансформації природно-ресурсної сфери; переходу галузей економіки на ринкові відносини. Поза увагою не повинна залишатися і розробка ефективних напрямків щодо збереження лісів їх розширеного відтворення, раціонального використання та переходу галузі на засади екологічно−збалансованого (сталого) розвитку, що визначені в рамках Конференції ООН з навколишнього середовища (Ріо − 1992, Ріо + 5, Лісабон − 1998).
Розробка наукової проблематики, пов’язаної з пріоритетними напрямками трансформації використання, охорони та збереження природно-ресурсного потенціалу в останні роки посилилася. У її вирішення внесли вкалад:
Бистряков І.К., Варанкін В.В., Генсірук С.А., Данилишин Б.М., Добряк Д.С., Дяченко Я.Я., Коваль Я.В., Лакида П.І., Лисецький А.С. Мельник Л.Г., Міщенко В.С., Мішенін Е.В., Олійник Я.Б., Паламарчук О.М., Пила В.І., Петров А.П., Хвесик М.А., Римар М.В., Синякевич І.М., Туниця Ю.Ю.та інших.
Трансформація лісоресурного комплексу по новому ставить питання щодо розробки науково-методологічних напрямків розширеного відтворення лісових ресурсів, формування ринково-орієнтованого організаційно-фінансового механізму, відродження багатоукладної системи організації у сфері лісового господарства, забезпечення комплексного збалансованого використання і відтворення лісових ресурсів, підвищення частки лісових ресурсів в природо-ресурсному потенціалі та національному багатстві країни. Атуальність дисертаційної роботи визначається тим, що вона спрямована на вирішення еколого-економічних пріоритетів розвитку лісоресурсного комплексу України, останнє і обумовило вибір теми дисертації, визначило мету, структуру та зміст дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення і висновки досліджень безпосередньо пов’язані з тематикою науково-дослідних робіт РВПС НАН України, зокрема з темами: 3.1.5.85. “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів (областей) України до 2015 року (комплексне фундаментальне дослідження)” розділ “Лісові ресурси”, номер держреєстрації 0100U000657 (автором здійснена оцінка лісоресурсного потенціалу Львівської і Житомирської області, визначена ефективність його використання і відтворення); 3.1.5.64. − “Проблеми сталого розвитку: основні напрями структурних трансформацій в економіці України” − розділ “Лісові ресурси”, номер держреєстрації 0101U007882 (автором розроблено пропозиції, щодо реформування власнісного статусу лісів ресурси і переходу лісового господарства України на засади сталого розвитку); 3.1.5.77. − “Проблеми формування збалансованого лісокористування в системі сталого розвитку економіки” (розділ “Напрями організації системи використання лісових ресурсів”), номер держреєстрації 0101U007869 (автором розроблено пропозиції зі стратегії сталого розвитку лісоресурсної сфери).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення пріоритетних напрямків розвитку лісоресурсного комплексу в умовах трансформації економіки. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання дисертаційного дослідження:
Об’єктом дослідження є процеси формування пріоритетів ринково-орієнтованої стратегії лісоресурсного комплексу в контексті його переходу на засади сталого розвитку.
Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних засад з питань еколого-економічних пріоритетів розвитку лісоресурсного комплексу в умовах трансформації економіки.
Методи дослідження − методологічною основою проведеного дослідження стали класичні положення сучасної економічної теорії, економіки природокористування, теорії управління, економічної теорії сталого розвитку. Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі в основному використовувалися такі методи: системного підходу − для розкриття змісту поняття “еколого-економічна природа лісу”, оцінки антропогенних чинників на лісові екосистеми, аналітичної оцінки тенденцій розвитку лісоресурсної сфери; абстрактно-логічний –для структурної трансформації, розвитку і розміщення виробничих структур лісового комплексу та оптимізації лісоресурсного відтворення; діалектичний і причинно-наслідкових зв’язків –для формування ринково-орієнтованого фінансового механізму в сфері використання і відтворення лісових ресурсів; факторний аналіз і економіко-статистичний метод –для оцінки стану лісових ресурсів, напрямків їх використання та розкриття методологічних аспектів оцінки ефективності відтворення і використання лісових ресурсів; наукової абстракції –для розробки стратегічних напрямків оптимізації розвитку лісоресурсної сфери, формування ефективної системи організації управління лісами і лісогосподарським виробництвом.
Інформаційну базу дослідження складають законодавчі і нормативно-правові акти України з питань природокористування, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних авторів, інформаційні матеріали, статистичні дані Державного комітету статистики України, Державного комітету лісового господарства, власні матеріали досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів. Науковою новизною відзначаються такі теоретичні та методологічні результати дисертаційного дослідження:
вперше
визначено факторні ознаки формування оптимальної структури лісу як екологічної і соціально-економічної системи, основними складовими якої є: відповідність лісистості території зональним природно-кліматичним умовам; наявність просторової збалансованості між лісовими насадженнями, землями сільськогосподарського призначення і системами розселення; забезпечення пропорційності між обсягами приросту лісових насаджень, розмірами лісоексплуатації і використання різноманітних природно-захисних функцій;
удосконалено
напрямки структурної трансформації лісоресурсної сфери, що знайшло своє відображення в пропозиціях щодо необхідності переходу лісовирощування на розширене відтворення, невиснажливе лісокористування, збереження біорізноманіття, підвищення стійкості лісів до негативних природних і антропогенних чинників;
фінансовий механізм в сфері лісового господарства, в основу якого порівняно з існуючим, покладено такі важелі - рентна плата за лісокористування, забезпечення відновлення лісових насаджень за рахунок рентного доходу, відповідальність за нанесення шкоди лісам;
методологічні підходи до оцінки еколого-економічної ефективності використання і відтворення лісових ресурсів, що на відміну від традиційних, ґрунтуються на принципах комплексності, цільової орієнтації лісовирощування, збалансованості рубки лісу і лісовідновлення, соціально-екологічних пріоритетах лісоресурсного розвитку;
критерій оцінки економічної ефективності лісогосподарських заходів, структура якого доповнена формалізованим введенням до цього складу різноманіття лісопродукції (деревина, продукти побічного лісокористування у грошовому виразі тощо) та надання послуг різного екологічного спрямування (робіт);
обґрунтовано
напрямки формування управління лісоресурсним комплексом, що порівняно з існуючими, дозволяє розмежувати функції управління лісами і лісогосподарським виробництвом та відповідає основним вимогам ринкової системи господарювання;
одержало подальший розвиток
класифікація антропогенних чинників впливу на лісові екосистеми, яка порівняно з наявною, розподіляє її на ієрархічні групи –позитивну, що сприятливо впливає на екосистеми лісу (зниження навантаження на лісові насадження, розширене лісовідновлення, заощадження компонентів лісу, консервування лісів), –негативну, що супроводжується деградацією лісів (забруднення лісових насаджень, нераціональні рубки, розрив усталених зв’язків між ценозами і біотою, зміна типів ландшафтів) і нейтральну групу (раціональні рубки, просте лісовідновлення, збереження і охорона лісових насаджень);
зміст поняття “еколого-економічна природа лісу”, що на відміну від існуючого, інтерпретується як територіально-соціально-економічна система, яка виступає як головний засіб виробництва в лісовому господарстві, просторовий базис розміщення лісоексплуатації, деревообробки, сфери обслуговування та як ефективний чинник стабілізації навколишнього середовища.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційній роботі наукові результати, положення та висновки, поглиблюють науково-методологічні засади еколого-економічної оцінки використання лісових ресрусів і в поєднанні з практичними рекомендаціями можуть служити науковою базою для удосконалення пріоритетних напрямків розвитку лісоресурсного комплексу, оптимізації використання і відтворення лісових ресурсів. Вони можуть бути використані для формування та реалізації лісоресурсної політики, формування ринково-орієнтованого фінансового механізму лісового господарства, розмежування функцій управління лісами і лісогосподарською діяльністю в умовах трансформації економіки.
Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у комплексних розробках Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, відповідно до планів науково-дослідних робіт (довідка № 25/658-21-4, від 06.09.2006 р.). Матеріали дисертації з питань екологічно-збалансованого розвитку лісоресурсної сфери використані кафедрою − “Менеджмент лісового господарства” Навчально-наукового інституту лісового і лісопаркового господарства НАУ у навчальному процесі та знайшли своє відображення в науково-дослідних роботах Інституту (довідка № 209, від 31.08.2006 р.), а також при розробці напрямків формування оптимальної структури лісу Житомирської області (довідка №10-04/ІІІ, від 01.09.2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто автору та є його науковим доробком. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій розв’язано важливе наукове завдання –розроблено науково-методолочні та практичні підходи до еколого-економічної оцінки і використання лісових ресурсів, оптимізації їх відтворення, удосконалення організаційно-фінансового механізму лісоресурсної сфери,формування ринковоорієнтованої системи організації і управління лісами і лісовими ресурсами.
Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті ідеї, які належать особисто автору.
Апробація результатів досліджень. Основні положення та результати досліджень обговорювалися на: четвертій Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно-чистої агропромислової продукції” (Суми, 24-27 травня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Наукові основи ведення сталого лісового господарства”, (Івано-Франківськ, 24-25 жовтня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Туризм в Україні: сучасний стан та пріоритети розвитку”, (Львів, 20-22 жовтня 2005 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 17 наукових працях, з них 7 у фахових виданнях, загальним обсягом 4,1 друк. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 219 стор. комп’ютерного тексту, який містить 8 таблиць та 6 рис., з них повну сторінку займає лише 1 рисунок. Список використаних літературних джерел із 174 найменувань викладено на 14 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У першому розділі “Науково-методологічні засади еколого-економічної оцінки використання лісових ресурсів” наведена інтерпретація сутності еколого-економічної природи лісу в суспільному виробництві, сформульована низка особливостей лісових ресурсів, що відрізняє їх від інших ресурсів природи основними з яких, на наш погляд, є: здатність до природного відновлення (самовідновлення) та відтворення за допомогою праці, довготривалість лісовирощування, продукування різноманіття продукції корисностей, які широко використовуються у виробництві і споживанні. Унікальною особливістю лісу, виходячи із аналізу використання його у сфері суспільного виробництва, є те, що лісові ресурси можуть виконувати різноманітні економічні функції, зокрема виступати в трьох іпостасях: засобу праці, предмета і продукта праці. Це так звана троїста природа лісу. Таким чином, точка зору економістів, що ліс в економічній сфері може виступати як головний засіб виробництва, просторовий базис розміщення лісозаготівельної промисловості, мисливства, сфери обслуговування, як ефективний чинник стабілізації і поліпшення навколишнього середовища, нами поділяється. Інші ресурси природи такими властивостями не характеризуються.
Економічний розвиток суспільства, як зазначається в роботі, без лісу унеможливлюється. Ресурси лісу –це економічна категорія, що виражає їх зв’язок з іншими ресурсами природи і людською діяльністю. Основна цінність лісу як головного засобу виробництва проявляється в тому, що його різні компоненти при науково-обгрунтованих (раціональних) методах використання не виснажуються і самовідтворюються. Вказана особливість лісу і є основою комплексного, раціонального і невиснажливого лісокористування. Цінність лісу, як ресурса природи і екологічного фактору незрівноважується з результатами, які можна одержати від лісоексплуатації. Частка лісогосподарського виробництва в економічній сфері є порівняно “незначною”, а шкода нанесена природі від нераціонального лісокористування та неефективного використання різних несировинних функцій лісу негативно відбивається на екологічній ситуації.
Наведена в роботі оцінка екологічних корисностей лісу, визначено їх господарське значення. З цього питання в дисертації зазначається, що ці функції лісу, не маючи фізичної (матеріальної) форми, важко піддаються виміру. Екологічні корисності лісу (продукування кисню, поглинання вуглецю, водоохоронне, захисне значення лісу тощо) безпосередньо носіями ефекту в лісовому господарстві не виступають, а проявляються в соціальній сфері, сільському господарстві, водному та інших галузях. Оцінка ефективності екологічних функцій лісу вважаємо, і це підтверджується іншими дослідженнями може визначатися не прямо, а опосередковано, через величину впливу лісових насаджень на підвищення ефективності суспільного виробництва.
Подана оцінка антропогенного впливу на лісові насадження, внаслідок чого спостерігається їх деградація, зниження ефективності самовідтворення, падіння лісоресурсного потенціалу. Останнє у свою чергу призводить до значних економічних, соціальних і екологічних збитків. Антропогенні чинники впливу на ліси і природу в цілому, проявляються як: негативні, нейтральні і позитивні. Негативна сторона антропогенного впливу супроводжується небажаними чинниками для об’єктів лісоресурсного комплексу, які нерідко є наслідком навіть руйнування об’єктів лісового середовища. Сюди відноситься: забруднення лісових екосистем; зниження придатності лісів для рекреації; погіршення екологічних функцій. Нейтральна група чинників –(раціональна рубка, охорона, захист лісу, просте лісовідновлення) не наносить шкоди лісовим екосистемам, а позитивна –(зниження навантаження на ліси, консервування лісу, відновлення, меліорація земель) –сприяє поліпшенню навколишнього середовища.
В дисертації, в результаті досліджень показано місце лісових ресурсів в системі еколого-економічної безпеки, яка вважається однією з найважливіших базових потреб людства, захисту життєвих інтересів людини, суспільства та держави. Зміст еколого-економічної безпеки нами інтерпретується як функціонально регулююча і контролююча складова стосовно до проблеми територіально соціально-економічного розвитку, як складова державної політики, яка є чинником забезпечення збалансованості екологічних і економічних факторів, тобто збалансування як економічного капіталу, так і природоресурсного потенціалу. Ефективність впливу лісів в системі забезпечення еколого-економічної безпеки визначається їх якісними лісівничо-таксаційними характеристиками. Небезпечними ж їх чинниками в структурі еколого-економічної безпеки вважаються сировинна спрямованість використання лісів, низька лісистість території, породна і вікова структура незбалансованість лісових насаджень, неефективна лісоресурсна політика.
У другому розділі “Аналітична оцінка тенденцій розвитку лісоресурсної сфери в умовах трансформації економіки” розкрито тенденції розвитку лісоресурсної сфери в контексті структурної перебудови економіки, визначено місце лісоресурсного потенціалу в соціально-економічному розвитку. В дисертації відзначається, що сценарій розвитку лісоресурсної сфери суттєво не відрізняється від напрямків розвитку і тенденцій формування економіки. В тім, дослідженнями встановлено, що лісове господарство країни у формуванні еколого-економічної безпеки порівняно з іншими галузями в період спаду економіки характеризувалося навіть деякими позитивними зрушеннями. Галузь функціонувала більш менш стабільно, за винятком господарювання в лісах, що знаходяться в користуванні не спеціалізованих відомств –Мінагрополітики, Міноборони тощо. Ліси, данних відомств на значних площах, в наслідок незадовільної охорони, самовільних рубок, пошкодження їх шкідниками і хворобами розладнані, деградовані, їх продуктивність на 35 відсотків і більше нижча ніж лісових насаджень, що знаходяться у користуванні Держкомлісгоспу.
Окреслено пріоритетні напрямки лісогосподарського виробництва, основним з яких є: збереження біологічного різноманіття лісових екосистем; підвищення стійкості лісових екосистем до негативних факторів середовища; раціональне невиснажливе лісокористування з метою задоволення потреби в деревині.
Викладено лісівничо-економічні тенденції лісоресурсного відтворення, що представляє собою так званий цикл лісовирощування і має тенденцію до багаторазового повторення. Визначено, якщо лісоекономічний цикл повторюється без збільшення обсягу лісогосподарських заходів: посадки лісу, рубки лісу, накопичення лісоресурсного потенціалу, лісоспоживання і охорони лісових екосистем, то лісоекономічна діяльність відбувається за схемою простого відтворення. Якщо ж лісоекономічний цикл здійснюється при збільшенні лісогосподарського виробництва –обсягу лісогосподарських заходів –посадки лісу, рубки, інтенсифікації лісовирощування, накопичення лісоресурсного потенціалу, лісоспоживання тощо, то маємо справу з процесом розширеного лісоекономічного відтворення. Розглянуто процеси лісоресурсного відтворення через призму такого показника як валовий внутрішній лісоресурсний продукт (ВВЛРП), як частку ВВП. Дослідженнями встановлено, що обсяги інтенсифікації лісовирощування в кожному наступному циклі відбуваються, як правило, в незмінних масштабах із однаковою якістю при незмінному розвитку лісогосподарського виробництва, хоча мало місце (1991-1995 рр.) коли обсяги лісовирощування і рубок лісу відбувалися за принципом звуженого лісоресурсного відтворення. Сформульовано складові моделі лісовідтворювального процесу країни (рис. 1) основними критеріями
f0
f2
f0
eb
eb
cb
ee
f1
ea