Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Художній образ
Олександр Потебня спробував розрізнити образ поетичний, тобто чим відрізняється образ поетичний від прозового. 8 основних відмінностей поетичного образу від образу прозового і від наукового поняття:
Поетичний образ – це образ із живим представленням: «Всякое слово с живым представлением есть эмбриональная форма поэзии» Потебня
Художній образ вживається у двох основних значеннях: 1) це специфічна форма пізнання і відображення дійсності у мистецтві, 2) це специфічна форма буття художнього твору в цілому і кожної його частини зокрема
Таким чином художній образ – це притаманний мистецтву спосіб творення уявного світу. ЗА визначенням Тимофєєва «Художній образ – це конкретна і водночас узагальнена картина людського життя, що створена за допомогою вимислу і має естетичне значення»
До основних особливостей художнього образу відносять:
Цими трьома рисами худ. образ відрізняється від поняття, яке покликане дати нам абстраговану , об’єктивну картину світу. Таким чином худ. образу від конкретної деталі до цілого худ. твору є завжди образом авторської уяви, імагінації.
В розумінні худ. образу виділяють поняття фактуального і фіктивного: Фактуальне – дійсне, те що існує, фіктивне – придумане письменником
Німецький дослідник Шмідт писав « видумане фіктивне розуміється як мімезис і є худ. конструкцією можливої уявної дійсності. Таким чином літературний вимисел, який не претендує на пряме відношення до будь-якої реальної поза літературної дійсності. Він є фіктивною конструкцією. Поряд із поняттям образу в сучасному літературознавстві є поняття образності. На думку Бочарова «Образність взагалі складає собою буття худ. твору, його матерію. Образність – це і характер героїв, і сюжетні ходи, і композиційна розбудова мовлення, все це видима плоть, тканина літературного тексту. Модифікації образу – це його перетворення.»
Чотири типи трактувань образності
Всі образи групуються за двома типами:
«Символ - це світ у краплині води», Гете.
Російський прозаїк Михайло Прішвин: «Символ – це вказівний палець образу у сторону смислу». Сергій Аверінцев: « Будь-який символ є образом, але якщо категорія образу передбачає предметну тотожність самому собі, то категорія символу робить акцент на присутності певного смислу, тісно злитого з образом, але все ж йому нетотожного. Предметний образ та глибинний смисл виступають у структурі символу я к два різних полюси.»
В алегоричному образі на відміну від символічного акцент смислу втілюється не за суттю, а формально, схематично, повністю абстрагуючись від того, що цей образ означає.
На думку Лосєва, алегоричний образ вказує на певну абстраговану ідею від якої він не тільки різко відрізняється, але й з якою немає нічого спільного. При чому даний алегоричний образ може бути легко замінений іншим, тому, що він є лише ілюстрацією якоїсь загальної абстрагованої ідеї.
Підтекст – це тип худ. образності, у якому предмет зображення окрім власного, має значення зумисно прихованого натяку на якусь іншу ідею чи образ, що прямо не називається, але мається на увазі, і суттєво переоцінює зміст того, про що йдеться відкрито у прямій формі. Основна відмінна ознака підтексту – це спеціальна авторська настанова на приховування якогось змісту, на який більшою чи меншою мірою натякається, але без остаточної цілковитої певності, так, що безпосередньо зображене у творі, сприймається як самодостатня картина життя, яка водночас породжує відчуття недостатності, недомовленості, зміст якої може бути дешифрований зіставленням даної конкретної фабульної ситуації зі змістом твору в цілому.
Оніричний образ – це образ сну.
Міфологічний образ і художній образ – це якісно відмінні поняття. Міфологічний образ – образ, взятий із міфу.
Потебня писав, розрізняючи міфологічний образ із художнім: «Свідомість співвідноситься із образом двояко, або так, що образ вважається об’єктивним і тому цілком переноситься у значення і служить основою для подальших висновків про властивості означувального(1). Або так, що образ розглядається як суб’єктивний засіб для переходу до значення і ні для жодних подальших висновків не служить(2).» (перший є міфологічним)
У міф. мисленні об’єкт дорівнює суб’єкту, а у худ. – вони відмінні.
Вічні образи – це літературні образи, які за глибиною худ. узагальнення виходять за межі конкретних творів та історичного часу і містять невичерпні можливості філософського осмислення буття. Фауст Гете став символом європейської цивілізації, образ Гамлета – це вічний образ людських сумнівів, образ Каїна – образ братовбивства, e.c.
Образ архетип – прообраз, первісний образ, ідея, споконвічний образ. Архетип перших людей, простору, часу, e.c.
Топос – загальні спільні місця образної структури твору. Польська дослідниця Яніна Абрамовська визначає топос, як результат скам’яніння традиційного мотиву, який постійно перебуває у зв’язку з певним значенням, застосуванням та упізнаваною напівготовою мовною формою. Топос – є спільним для багатьох текстів.