Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Монташевич К. В.
3 група 4 курс
Міжамериканська система захисту прав людини та основних свобод
Міжамериканська система захисту прав людини та основних свобод має досить тривалу історію становлення. І починалася вона з формування загальної системи міжамериканського співробітництва. Пропозиції С. Болівара 1822 р. про створення конфедерації нових незалежних держав, доктрина Монро, перший конгрес американських держав 1826 р. і вироблення на ньому договору про вічний союз, лігу і конфедерацію започаткували цей процес. Згодом на першій Міжнародній американській конференції {жовтень 1898 — квітень 1899 рр.) створюється міжнародний союз американських республік, більш відомий як Панамериканський союз. Вісім конференцій американських держав, проведених за період до Першої світової війни, мало просунули її членів до створення стабільної системи. Ситуація активізувалася в період Другої світової війни. Консультації міністрів закордонних справ у 1939 р., 1940 р., 1942 р. і Міжамериканська конференція з проблем миру і війни в Мехіко (лютий — березень 1945 р.) засвідчили необхідність створення міжамериканської системи співробітництва. Міжамериканська конференція в Ріо-де-Жанейро 1947 р. і підписаний 2 вересня 1947 р. Міжамериканський договір про взаємодопомогу стали реальним кроком до створення регіональної системи захисту прав людини та основних свобод. З прийняттям Богогської хартії 1948 р. було створено Організацію американських держав (ОАД), схвалено "Принципи і фундаментальні права і обов'язки держав", а також Американську декларацію прав і обов'язків людини. Остання багато в чому подібна до Загальної декларації прав людини, хоч і була прийнята за кілька місяців до неї (в травні 1948 р.).
На консультативній зустрічі в Сантьяго (1959 р.) міністрів закордонних справ було домовлено про розробку Міжамериканською радою юристів проекту конвенції з прав людини. На другій спеціальній Міжамериканській конференції (1965 р., Ріо-де-Жанейро) розглядалося три проекти: підготовлений Міжамериканською радою юристів, переглянуті проекти Чилі та Уругваю. В 1965 р. Рада ОАД запросила Міжамериканську комісію з прав людини, створену згідно з резолюцією міністрів закордонних справ у Сантьяго, переглянути наявні проекти і подати на розгляд свій власний. Запропонований Комісією проект після врахування зауважень держав було схвалено на спеціальній конференції з прав людини в листопаді 1969 р. у Сан-Хосе (Коста-Рика) — тому цю Конвенцію часто називають "Пактом Сан-Хосе". Конвенція набрала сили18 липня 1978 р. Згодом її доповнили додаткові протоколи (1988 р. — щодо кола захищених прав, 3990 р. — щодо скасування смертної кари).
У 1948 році була створена Організація американських держав (далі – ОАД), яка є регіональною організацією, що нині об’єднує 35 держав Американського континенту. ОАД має розгалужену систему органів, які спрямовані на єдину ціль – захист прав людини. Основними органами ОАД є Міжамериканська Комісія з прав людини та Міжамериканський Суд з прав людини.
Міжамериканська Комісія з прав людини є головним органом, який було засновано на основі Статуту ОАД для захисту і заохочення прав людини. Основним обов'язком Комісії з прав людини є заслуховування та розгляд петицій, що подаються проти держави-учасниці ОАД. В петиціях заявляється про порушення прав людини. Комісія після розгляду петиції приймаєрішення, що має рекомендаційний характер, та в якому вказується на те, які дії слід вжити державі по конкретній справі.
Міжамериканський Суд з прав людини є другою ланкою у цій системі. Судовий розгляд здійснюється як письмово, так і усно. Обговорення Суду завжди конфіденційні, його рішення і висновки публікуються. Якщо Суд вирішить, що право було порушено, він повинен розпорядитися виправити ситуацію
Щодо оцінки ефективності захисту прав людини на американському континенті існує багато суперечностей, оскільки діюча в рамках ОАД система захисту прав людини володіє певними особливостями в порівнянні з іншими регіональними системами захисту прав людини
Однією з особливостей є нормативна основа діяльності ОАД. Основу функціонування міжамериканської системи захисту прав людини складають одразу три документи: Статут Організації Американських Держав, Американська декларація прав і обов'язків людини і Міжамериканська конвенція з прав людини.
Міжамериканська конвенція з прав людини, як і Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Європейська конвенція) є багатостороннім міжнародним договором «закритого типу»: правом підписання, ратифікації або приєднання до неї мають тільки держави-члени ОАД.
Перелік прав і свобод, що міститься в Міжамериканській конвенції, не виходить за межі традиційних каталогів громадянських і політичних прав. Він, як і в Європейській конвенції, містить перелік, який закріплений в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права.
Однак, слід зазначити, що цей перелік прав в Міжамериканській конвенції є значно ширшим, ніж в Європейській конвенції. Зокрема, в Міжамериканській конвенції містяться такі права, як право на ім'я, права дитини, право на громадянство чи національність, право на рівність перед законом, право на притулок та ін.
Другою особливістю Міжамериканської системи захисту прав людини є те, що в основі функціонування створеного відповідно до Конвенції контрольного механізму (Комісії та Суду) лежить положення, відповідно до якого будь-яка особа або група осіб, а також неурядова організація, законно визнана в одній або більше держав-членів ОАД, наділяються правом подання в Міжамериканську комісію петицій зі скаргами про порушення норм Конвенції державою-учасницею (ст. 44 Конвенції).
Функції Міжамериканської комісії та Міжамериканського суду з прав людини багато в чому запозичені з Європейської конвенції. Проте діяльність цих органів, на відміну від європейської системи, виявилася практично не ефективною. Міжамериканська конвенція, на наш погляд, є відірваною від реального життя та соціально-економічних умов, що склалися на Латиноамериканському континенті.
Всі петиції повинні направлятися в Комісію, яка спочатку вивчає їх на предмет відповідності. Критерії відповідності петиції за Міжамериканською конвенцією в цілому співпадають з аналогічними вимогами Європейської конвенції. У разі визнання петиції прийнятною, Комісія проводить розслідування. За підсумками розгляду петиції Міжамериканська комісія складає доповідь, в якій міститься висновок про те, чи були порушені норми Конвенції. Дану доповідь Комісія, за певних умов, може надалі передати для розгляду в Міжамериканський Суд з прав людини.
Функції Міжамериканської Комісії полягають в заохоченні прав людини та їх захисті. Для реалізації цих функцій Комісія наділена відповідними повноваженнями, серед яких: надання урядам держав-членів ОАД відповідних рекомендацій; розгляд петицій щодо порушення прав людини з боку держави-учасниці Конвенції та ін. З вищезазначеного випливає, що Міжамериканська комісія має функції, не властиві Європейській Комісії (Європейська Комісія діяла до реформи Європейського суду, а з 1 листопада 1998 року її повноваження перейшло до Нового Європейського Суду).
Міжамериканський Суд з прав людини – це автономний судовий орган, наділений функціями щодо: а) застосування Міжамериканської конвенції. Як показує практика, однією з витребуваних функцій Суду стало прийняття заходів у вкрай важливих і термінових випадках, а також у разі потреби запобіганню заподіяння особам непоправної шкоди; б) тлумачення положень як самої Конвенції, так і інших договорів, які стосуються захисту прав людини в країнах американського континенту. Таким чином, коло питань, по яких Суд може давати консультативні висновки, значно ширше аналогічного кола по Європейській конвенції .
Невелика кількість винесених Судом рішень (а саме – 15 рішень) і консультативних висновків дозволяє зробити висновок, що діяльність контрольних органів в рамках Міжамериканської системи є не в повній мірі ефективною, що пояснюється тим, що основою для її створення була Європейська система захисту прав людини, яка наділена певним рядом географічних та політичних особливостей, які відрізняються від американських.