У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

модульного контролю з філософії для студентів 2 курсу медичного факультету ОНМедУ Контрольні питання-

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2015-07-05

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 6.4.2025

Контрольні питання та тестові завдання

до модульного контролю з філософії

для студентів 2 курсу медичного факультету ОНМедУ

Контрольні питання:

  1.  Поняття світогляду. Історичні типи та структура світогляду.
  2.  Філософія в системі світоглядних знань про світ та людину.
  3.  Предмет філософії. Зв'язок філософії та науки.
  4.  Основні функції філософії.
  5.  Філософія стародавньої Індії. Веди – джерела філософської та релігійної думки Стародавньої Індії.
  6.  Ортодоксальні школи Стародавньої Індії.
  7.  Буддизм: виникнення, розвиток, сучасний стан. Школа локаята.
  8.  Етика конфуціанства.
  9.  Поняття «Дао» в давньокитайській філософії. Даосизм: виникнення та еволюція.
  10.  Передумови та джерела виникнення античної філософії.
  11.  Мілетська школа (Фалес, Анаксімандр, Анаксімен). Діалектика Геракліта.
  12.  Вчення Піфагора про число та «гармонію сфер». Проблема буття та руху у вченні елеатів (Парменід, Зенон).
  13.  Антропологічна лінія в античній філософії. Софісти та Сократ.
  14.  Об’єктивний ідеалізм в давньогрецькій філософії: платонівське вчення про «світ ідей» та «світ речей».
  15.  Атомістичний матеріалізм Демокрита.
  16.  Онтологія Аристотеля. Логічна система філософа.
  17.  Порівняльний аналіз атомістичних концепцій Епікура та Демокріта. Епікурейська етика.
  18.  Стоїцизм. Фаталістична тенденція вчення стоїків. Скептицизм про сумнівність можливості достовірного, повного пізнання світу.
  19.  Епоха пізнього еллінізму. Філософські джерела виникнення християнства.
  20.  Патристика та схоластика.
  21.  Релігійний фаталізм та спроби його подолання. Вчення Августина Аврелія та Боеція.
  22.  Дискусія про природу універсалій.
  23.  Філософія Томи Аквінського та її продовження в неотомізмі.
  24.  Гуманістичний характер філософії епохи Відродження.
  25.  Проблема людини у творчості італійських гуманістів.
  26.  Пантеїстичні тенденції в філософії Ренесансу. Протиборство схоластики та Дж. Бруно.
  27.  Наукова революція ХVІ-ХVІІ століть та її роль у формуванні нової картини світу.
  28.  Проблема методу пізнання. Емпіризм та раціоналізм. Філософія Ф.Бекона про оптимальний шлях пізнання. Вчення Р.Декарта.
  29.  Онтологія Нового часу: дуалізм та монізм (Р.Декарт та Б.Спіноза).
  30.  Жорсткий детермінізм і заперечення свободи волі людини у філософії Б.Спінози.
  31.  Механіцизм як одна з сторін філософської думки ХVІІ-ХVІІІ ст.: вчення Т.Гоббса, французький матеріалізм (П.Гольбах, Ж.Ламетрі, Д.Дідро).
  32.  Суб’єктивістська тенденція філософії Нового часу: Дж.Берклі, Д.Юм.
  33.  Вчення І.Канта про пізнання, поняття апріорного та апостеріорного знання. Кант про дуалізм природного і морального в людині.
  34.  Об’єктивний ідеалізм Г.В.Ф.Гегеля. Розробка теорії діалектики.
  35.  Критика філософії Гегеля Л.Фейєрбахом.
  36.  Філософія К.Маркса і Ф.Енгельса (діалектико-матеріалістична філософія): від гегельянства до радикального оновлення філософії.
  37.  Пошук нових орієнтирів в філософії. Позитивізм О.Конта.
  38.  Волюнтаризм А.Шопенгауера та Ф.Ніцше.
  39.  Екзистенціалізм. Вчення М.Хайдеггера, А.Камю, Ж.-П.Сартра.
  40.  Неопозитивізм та постпозитивізм про нові орієнтири філософського знання.
  41.  «Критичний раціоналізм» Р.Поппера. Поняття «парадигми» у вченні Т.Куна.
  42.  Вітчизняна філософія (виникнення, періодизація, особливості, тенденції розвитку) в руслі розвитку світової філософської культури, її джерела.
  43.  Києво-Могилянська академія. Філософська думка Петра Могили, Феофана Прокоповича.
  44.  Г.С.Сковорода про три світи та дві натури. Концепція «спорідненої праці».
  45.  Академічна філософія ХІХ століття. «Філософія серця» П.Юркевича.
  46.  Суспільно-філософське направлення в українській думці другої пол. ХІХ – поч. ХХ ст. Вчення Т.Г.Шевченка, М.П.Драгоманова, І.Я.Франка, Лесі Українки.
  47.  Українська філософія ХХ ст. (М.С.Грушевський, В.К.Винниченко, В.І.Вернадський).
  48.  Наукові та філософські погляди М.В.Ломоносова (природничонауковий матеріалізм).
  49.  Західництво та слов’янофільство. Філософія Всеєдності В.С.Соловйова.
  50.  Вчення Н.А.Бердяєва про свободу та творчість.
  51.  Категорія буття  як вихідне філософське поняття, його світоглядне та методологічне значення.
  52.  Буття духовне та матеріальне. Структура буття: об'єктивна та суб'єктивна реальність.
  53.  Природа, сутність та призначення людини. Діалектика біологічного та соціального в людині.
  54.  Людина (індивід, особа, особистість, індивідуальність) та суспільство.
  55.  Категорія «матерія» та її фундаментальне значення в філософії і науковому пізнанні.
  56.  Поняття "рух". Різноманітність форм руху, їх класифікація.
  57.  Простір та час як основні форми та атрибути матерії.
  58.  Проблема змінюваності світу та його розвитку. Місце синергетики в поясненні світу.
  59.  Категорія "свідомість": її науковий, філософський зміст. Аналіз   концепцій свідомості в історії філософії: гілозоїзм, вульгарний матеріалізм, фрейдизм, біхевіоризм, психологічний напрям.
  60.  Свідомість та мова. Структура свідомості. Ознаки свідомості.
  61.  Самосвідомість. Свідоме та несвідоме в психіці людини.
  62.  Суспільство як складна об'єктивна система, що саморозвивається. Структура  суспільства.
  63.  Суспільна свідомість як проблема соціальної філософії. Форми суспільної свідомості.
  64.  Етична свідомість. Мораль і медицина. Принципи та особливості лікарської етики та медичної деонтології.
  65.  Проблема пізнаваності світу в історії філософії.
  66.  Шляхи і способи пізнавального освоєння світу. Сучасна філософська позиція щодо джерела знань, критика крайніх підходів.
  67.  Істина та заблудження. Різноманітність концепцій істини. Істина в медичному пізнанні.
  68.  Специфіка наукового пізнання. Форми організації та розвитку наукового пізнання: проблема, науковий факт, ідея, гіпотеза, теорія.
  69.  Класифікація методів пізнання.
  70.  Діалектика як метод пізнання та відповідна теорія. Історичні типи діалектики.
  71.  Категорії, закони, принципи діалектики.
  72.  Синергетика як метод пізнання систем, що самоорганізуються.
  73.  Ознаки систем, що самоорганізуються
  74.  Історія як процес розвитку людства. Проблема сенсу історії.
  75.  Поняття культури. Культура і цивілізація. Культура сучасного лікаря.
  76.  Поняття глобальних проблем цивілізації та пошуки шляхів їх вирішення.
  77.  Класифікація форм релігійних вірувань.
  78.  Світові релігії: буддизм, християнство, іслам.
  79.  Напрямки в християнстві: католицизм, православ'я, протестантизм.
  80.  Іслам: основи віровчення та культу. Коран – священна книга мусульман. Основні напрямки в ісламі.
  81.  Релігія як світоглядна система. Структурні елементи релігії. Функції релігії.
  82.  Поняття "філософія релігії", його широке та вузьке значення.

Тестові завдання:

1. Філософія із давньогрецької перекладається як:

А. Мудрість.

В. Знання.

+С. Любов до мудрості.

D. Медитація.

Е. Шлях до істини.

2. На чому заснований життєвий (повсякденний) світогляд?

А. На знаннях, раціональній аргументації.

В. На вірі.

+С. На життєвому досвіді, орієнтації людини на досягнення практичної мети діяльності.

D. На традиції.

Е. На теорії.

3. На чому базується релігійний світогляд?

А. На знаннях, раціональній аргументації.

+В. На вірі.

С. На життєвому досвіді.

D. На орієнтації людини на досягнення практичної мети діяльності.

Е. На спотворенні інформації.

4. Філософія виникла в:

А. IV-III ст. до н.е.

B. I-II ст. н.е.

C. X-IX ст. до н.е.

D. V-VI ст. н.е.

+E. VII-VI ст. до н.е.

5. Перші відомі нам філософи з'явилися в:

+А. Стародавній Греції, Стародавній Індії, Стародавньому Китаї.

B. Стародавній Греції, Арабському Халіфаті, Імперії Карла Великого

C. Російській Імперії, Стародавній Греції, Стародавньому Римі.

D. Київській Русі, Стародавній Греції, Стародавній Індії.

E. Мозамбіку, Монголії, Україні, Молдові.

6. Одні з перших відомих грецьких філософів:

А. Фалес, Анаксімандр, Марк Аврелій.

B. Фалес, Арістотель, Анаксімен.

C. Фалес, Платон, Арістотель.

+D. Фалес, Анаксімандр, Анаксімен.

E. Фалес, Анаксімен, Козьма Прутков.

7. До форм культури відносяться (виберіть логічно несуперечливий варіант):

А. Філософія, медицина, наука, фізика.

+B. Міфологія, релігія, філософія, наука, мистецтво.

C. Міфологія, релігія, фізика, наука, стоматологія.

D. Релігія, християнство, іслам, філософія.

E. Фізика, медицина, наука, філософія, релігія.

8. Антропоморфізм це:

А. Особливість філософського світогляду, принципове нерозрізнення рослин, тварин і людини.

B. Особливість міфологічного світогляду, надання звірам людських якостей

C. Особливість філософського світогляду, надання людині звіриних якостей.

D. Особливість релігійного світогляду, надання рослинам людських і звіриних якостей.

+E. Особливість міфологічного світогляду, надання об'єктам природи людських якостей.

9. Нероздільність (синкретизм) сну і реальності, того, що здається, і дійсного – особливість:

А. Філософського світогляду.

B. Релігійного світогляду.

+C. Міфологічного світогляду.

D. Наукового світогляду.

E. Релігійно-філософського світогляду.

10. Практика є критерієм перевірки істинності теоретичних положень в:

+А. Науці.

B. Філософії.

C. Релігії.

D. Міфології.

E. Релігії і міфології.

11. Які передумови були найбільш важливими для виникнення філософії?

+А. Поява у людей вільного часу і здібності до абстрактного мислення.

В. Поява бібліотек.

С. Виникнення мови.

D. Матріархат.

Е. Виникнення міст.

12. Розділ філософії – вчення про мораль, норми поведінки людей:

А. Естетика.

+В. Етика.

С. Логіка.

D. Онтологія.

Е. Гносеологія.

13. Розділ філософії – вчення про буття:

А. Естетика.

В. Етика.

С. Логіка.

+D. Онтологія.

Е. Гносеологія.

14. Розділ філософії – вчення про прекрасне:

+А. Естетика.

У. Етика.

З. Логіка.

D. Онтологія.

Е. Гносеологія.

15. Розділ філософії, який вивчає знання і пізнання:

А. Онтологія.

+В. Гносеологія.

С. Аксіологія.

D. Етика.

Е. Естетика.

16. Логіка як підрозділ філософії вивчає:

А. Природу цінностей.

+В. Форми мислення.

С. Буття.

D. Мораль.

Е. Природу людини.

17. Упанішади – це:

А. Опис ритуалів у Ведах.

В. Гімни з Вед.

+С. Філософські частини Вед.

D. Легенди про богів у Ведах.

Е. Найвідоміші Веди.

18. Пасивна і активна (відповідно) чесноти в буддизмі:

+А. Шила і дана.

В. Дана і шила.

С. Карма і нірвана.

D. Інь і ян.

Е. Ян і інь.

19. Головна істина буддизму – “життя є...”:

А. Насолода.

+B. Страждання.

C. Шлях до вічності.

D. Хвороба.

E. Карма.

20. Нірвана в перекладі з санскриту:

+А. Згасання.

B. Насолода.

C. Досягнення вищої мети.

D. Виконання всіх бажань.

E. Нове перевтілення.

21. Всесвітній моральний закон у філософії буддизму:

А. Нірвана.

+В. Карма.

C. Реінкарнація.

D. Сансара.

E. Мокша.

22. Першоосновою всього, з погляду представників школи локаята, є:

А. Земля, вода, вогонь, вітер.

В. Земля, вода, вогонь, метал, дерево.

+С. Земля, вода, вогонь, повітря.

D. Земля, вода, повітря, метал, дерево.

Е. Земля, вода, повітря, вітер.

23. Принцип гуманності в конфуціанстві:

А. «Лі».

+В. «Жень».

С. «Дао».

D. «Інь».

Е. «Ян».

24. Багатство, положення, знатність, згідно з Конфуцієм, визначаються:

А. Богом.

В. Верховним правителем.

С. Долею.

D. Зборами громадян.

+Е. Небом.

25. Закінчить фразу: «Чеснота простолюдина – трава, благородного – …»:

А. дерево.

В. дощ.

С. сонце.

+D. вітер.

Е. земля.

26. Ієрогліф «Дао» складається з двох ієрогліфів, які означають:

А. «Голова» і «думати».

+В. «Голова» і «йти».

С. «Голова» і «вирішувати».

D. «Голова» і «проникати в приховане».

Е. «Голова» і «сидіти».

27. Етичним ідеалом в даосизмі є:

А. «Благородний чоловік».

В. «Просвітлений»

С. «Гуманний».

D. «Простий».

+Е. «Довершеномудрий».

28. Вища форма існування  і діяльності, яка  гідна вільної людини в уявленні стародавніх греків:

А. Війна.

В. Торгівля.

С. Матеріальне виробництво.

D. Спортивні ігри.

+Е. Поглиблене споглядання.

29. Одним з «семи мудреців» і засновником мілетської школи в Стародавній Греції був:

+А. Фалес.

В. Маркс.

С. Арістотель.

D. Нерон.

Е. Цицерон.

30. Представники школи м. Мілет:

А. Фалес, Анаксімандр, Геракліт.

В. Фалес, Анаксімен, Ксенофан.

+C. Фалес, Анаксімандр, Анаксімен.

D. Фалес, Анаксімен, Геракліт.

E. Фалес, Анаксімандр, Парменід.

31. Фалес у якості субстанції, що лежить в основі речей, бачив:

А. Вітер.

В. Повітря.

C. Вогонь.

D. Землю.

+E. Воду.

32. „Апейрон” – це:

А. Безмежна матеріальна першооснова у вченні Геракліта.

В. Безмежна духовна першооснова у вченні Анаксімена.

+C. Безмежна матеріальна першооснова у вченні Анаксімандра.

D. Безмежна духовна першооснова у вченні Анаксімандра.

E. Безмежна матеріальна першооснова у вченні Парменіда.

33. Анаксімен вважав першоосновою всього існуючого:

А. Вітер.

+В. Повітря.

C. Вогонь.

D. Землю.

E. Воду.

34. Хто вчив, що першооснова всього – вогонь?

А. Платон.

В. Парменід.

С. Фалес.

D. Анаксімен.

+Е. Геракліт.

35. Число – це:

А. Матеріальне начало буття, символ якісної визначеності всього існуючого в ученні Піфагора.

+В. Ідеальне начало буття, символ кількісної визначеності всього існуючого в ученні Піфагора.

C. Ідеальне начало буття, символ кількісної визначеності всього існуючого в ученні Фалеса.

D. Ідеальне начало буття, символ якісної визначеності всього існуючого в ученні Піфагора.

E. Матеріальне начало буття, символ кількісної визначеності всього існуючого в ученні Піфагора.

36. Закінчіть фразу і вкажіть її автора: „Бутття є ...”

А. його не може не бути – Платон.

+В. а небуття немає – Парменід.

C. чи його немає – нам не відомо – Сократ.

D. і небуття є – Анаксімен.

E. життя немає – Рабіновіч.

37. Апорія Зенона:

+А. „Ахіллес та Черепаха”.

В. „Ахіллес та Крокодил”.

C. „Одіссей та Черепаха”.

D. „Аякс та Черепаха”.

E. „Ахіллес та Мавпа”.

38. Апоріями Зенон показує:

А. Відсутність руху в нашому досвіді.

В. Неможливість руху ні в досвіді, ні в бутті.

+C. Складність логічного аналізу руху.

D. Можливість логічного оволодіння рухом як категорією буття.

E. Можливість логічного оволодіння рухом як категорією досвіду.

39. Представниками школи софістів були:

+А. Протагор, Горгій, Гіппій.

В. Продік, Гіппій, Платон.

C. Протагор, Сократ, Платон.

D. Протагор, Горгій, Парменід.

E. Гіппій, Платон, Аристотель.

40. Теза, яка є однією з основних в філософії Сократа: „Пізнай...”

А. світ – пізнаєш себе.

В. світ у всіх його явищах.

+C. самого себе.

D. себе – пізнаєш друга.

E. друга – пізнаєш себе.

41. Вкажіть правильний варіант:

А. Учнем Сократа був Аристотель, учнем Аристотеля – Платон.

В. Учнем Аристотеля був Платон, учнем Платона – Сократ.

С. Учнем Платона був Аристотель, учнем Аристотеля – Сократ.

D. Учнями Платона були Сократ і Аристотель.

+Е. Всі варіанти не вірні.

42. Школа Платона мала назву:

А. Лікей.

В. Гімназія.

+С. Академія.

D. Сад.

Е. Університет.

43. Школа Аристотеля мала назву:

+А. Лікей.

В. Гімназія.

С. Академія.

D. Сад.

Е. Університет.

44. Вкажіть твір Платона, написаний у формі монологу:

А. «Федр».

В. «Держава».

С. «Бенкет».

D. «Гіппій Більший».

+Е. «Апологія Сократа».

45. Представникові об'єктивно-ідеалістичного світогляду Платону належить думка:

+А. Світ ідей – буття, світ речей – тіні буття.

В. Світ є число і гармонія.

С. Світ розділено на форми і їх втілення.

D. Світ є діалектичний зв'язок «буття» і «ніщо».

Е. Світ є гармонія мікрокосму і макрокосму.

46. Згідно з Платоном:

А. Річ і ідея існують незалежно.

В. Річ – праобраз ідеї.

+С. Ідея – праобраз речі.

D. Узагальнюючи ознаки різних речей одного роду, людина породжує ідею –

родове поняття.

Е. Узагальнюючи ознаки різних ідей, людина породжує речі.

47. Суб'єктом свободи, згідно до платонівської теорії «ідеальної держави», є:

А. Особа.

В. Вибрані.

+С. Сама держава.

D. І особа, і держава.

Е. Всі, хто усвідомив природну необхідність.

48. За Демокрітом, субстанція є поєднання:

А. Молекул і порожнечі.

В. Різних молекул.

С. Протонів і електронів.

+D. Атомів і порожнечі.

Е. Землі, води, вогню і повітря.

49. Твором Аристотеля не є:

А. «Органон».

+В. «Новий органон».

С. «Про частини тварин».

D. «Метафізика».

Е. «Політика».

50. Аристотель наполягає на наступному:

А. Форма пасивна, матерія активна.

+В. Форма активна, матерія пасивна.

С. Активні і матерія, і форма.

D. Пасивні і матерія, і форма.

Е. Матерія сама творить в собі форми.

51. Серед причин, що визначають буття кожної речі, за Аристотелем, відсутня:

+А. Проміжна.

В. Кінцева.

С. Матеріальна.

D. Формальна.

Е. Діюча.

52. Період патристики датується:

А. IV – I ст. до н.е.

+В. II – VIII ст. н.е.

С. II – V ст. н.е.

D. XI – XIV ст. н.е.

Е. I ст. до н.э.– II ст. н.е.

53. Вкажіть представника схоластики:

А. Василій Великий.

В. Августин Аврелій.

С. Боецій.

D. Оріген.

+Е. Тома Аквінський.

54. "Вірую, бо абсурдно". Хто автор цієї думки?

A. Августин Аврелій.

B. Тома Аквінський.

+С. Тертулліан.

D. К. Маркс.

Е. Апостол Павло.

55. Хто в середньовіччі розробив систему 5-ти доказів буття Бога ?

A. Аристотель.

B. Аль-Фарабі.

C. Августин.

+D. Тома Аквінській.

E. Тертулліан.

56. Позиція, згідно з якою загальні поняття існують до речей, має назву:

А. Помірний реалізм.

В. Крайній номіналізм.

С. Концептуалізм.

D. Помірний номіналізм.

+Е. Крайній реалізм.

57. Згідно з переконаннями крайніх номіналістів:

+А. Універсалії як імена існують після речей.

В. Універсалії як речі породжують нові речі.

С. Универсалії як поняття існують після речей.

D. Універсалії існують до речей.

Е. Универсалії як речі існують після імен.

58. Релігійно-фаталістичним може бути назване вчення про людину та її діяльність:

А. Томи Аквінського.

+В. Августина Аврелія.

С. Боеція.

D. Ф.Ніцше.

Е. Піко делла Мірандолли.

59. Теодіцея – це проблема:

А. Виявлення Божої Суті.

В. Визначення співвідношення Божественного Промислу і людської свободи.

С. Доказу буття Бога.

D. Виправдання людини.

+Е. Виправдання Бога.

60. Термін  “Відродження”  означає:

A. Реставрацію цінностей та ідеалів Нового часу  і одночасно пошук нового тлумачення світу і людини в ньому.

В. Реставрацію цінностей і ідеалів середньовіччя  і одночасно пошук нового тлумачення світу і людини в ньому.

+C. Реставрацію цінностей і ідеалів античності  і одночасно пошук нового тлумачення світу і людини в ньому.

D. Реставрацію цінностей і ідеалів Новітнього часу і одночасно пошук нового тлумачення світу і людини в ньому.

E. Реставрацію цінностей і ідеалів первісної культури і одночасно пошук нового тлумачення світу і людини в ньому.

61. Немає світу поза Богом, немає Бога поза світом. Це положення є квінтесенцією:

A. Теоцентрізму.

+B. Пантеїзму.

C. Деізму.

D. Платонізму.

E. Атеїзму.

62. Гурток шанувальників Платона під керівництвом М.Фічино виник в:

А. Мілані (Медіолані).

В. Римі.

С. Венеції.

+D. Флоренції.

Е. Генуї.

63. За Фічино, існують три вида краси:

А. Тіл, голосів, ароматів.

+В. Тіл, голосів, душ.

С. Ароматів, звуків, душ.

D. Тіл, душ, ароматів.

Е. Людей, тварин і рослин.

64. Твір Фічино:

А. «Коментарі на «Суму теології» Томи».

В. «Коментарі на «Метафізику» Аристотеля».

+С. «Коментарі на «Бенкет» Платона».

D. «Коментарі на «Сповідь» Августина».

Е. «Коментарі на «Малу Землю» Брежнєва».

65. Поняття «Єдине» – одне з центральних у філософії:

A. Томи.

В. Августина.

С. Фічино.

+D. Бруно.

E. Декарта.

66. Онтологічні погляди Декарта в своїй суті:

+А. Дуалістичні.

В. Пантеїстичні.

С. Метафізико-матеріалістичні.

D. Ідеалістичні.

Е. Діалектико-матеріалістичні.

67. Дуалізму традиційно протиставляють:

А. Діалектичний матеріалізм.

В. Пантеїзм.

С. Вульгарний матеріалізм.

D. Ідеалізм.

+Е. Монізм.

68. Закінчить думку Спінози: «Субстанція .»:

А. духовна – причина матеріальної.

В. матеріальна – причина духовної.

+С. є причиною самої себе.

D. потребує причини незважаючи на свою вічність.

Е. включає дві незалежні субстанції: духовну і матеріальну.

69. З погляду Спінози, випадком люди називають те,…

А. що не необхідне.

+В. причин чого вони не знають.

С. що не має причини.

D. що відбувається врозріз з природним, закономірним ходом подій.

Е. що не закономірно.

70. «Категоричний імператив» в етичному вченні І.Канта:

А. Закон природи.

В. Метод пізнання.

С. Закон буття.

+D. Моральний закон.

Е. Естетичний ідеал.

71. Філософська позиція Дж.Берклі та І.Г.Фіхте:

А. Вульгарний матеріалізм.

В. Діалектичний матеріалізм.

С. Дуалізм.

D. Об'єктивний ідеалізм.

+Е. Суб'єктивний ідеалізм.

72. Г.В.Ф.Гегель вважає, що:

А. Першоосною всього є вічно незмінна Абсолютна Ідея.

В. Першоосновою всього є вічно незмінна Абсолютна Матерія.

+С. Першоосновою всього є Абсолютна Ідея, що саморозвивається.

D. Першоосновою всього є Абсолютна Матерія, що саморозвивається.

Е. Першоосновою всього є породжена людським мисленням Абсолютна Ідея, що вічно розвивається.

73. З погляду Гегеля, до розвитку здатні:

А. Світова Ідея і (як наслідок) природа.

В. Природна субстанція і (як наслідок) мислення людини.

С. Мислення людини і (як наслідок) Світова Ідея.

+D. Світова Ідея і (як наслідок) мислення людини.

Е. Природна субстанція і (як наслідок) Світова Ідея.

74. Відповідно до трьох стадій розвитку Абсолютної Ідеї у філософії Гегеля виділяються три частини: логіка, філософія природи і:

+А. Філософія Духу.

В. Філософія людини.

С. Філософія людського духу.

D. Філософія суспільства.

Е. Філософія культури.

75. Матеріалізм Л.Фейєрбаха традиційно називають:

А. Діалектичним.

В. Вульгарним.

+С. Антропологічним.

D. Атеїстичним.

Е. Соціологічним.

76. Вкажіть правильний варіант визначення ідеального за К.Марксом:

А. «Ідеальне є не що інше, як Абсолютна Ідея і людське мислення».

В. «Ідеальне є не що інше, як об'єктивно існуюче нематеріальне начало».

С. «Ідеальне є не що інше, як матеріальне, в яке втілилося духовне».

D. «Ідеальне є все, що породжене Абсолютним Духом».

+Е. «Ідеальне є не що інше, як матеріальне, пересаджене в людську голову і перетворене в ній».

77. Твір «Анті-Дюрінг» належить перу:

А. Гегеля.

+В. Енгельса.

С. Маркса.

D. Леніна.

Е. Фейєрбаха.

78. Засновником позитивізму був:

А. Гегель.

В. Кант.

+С. Конт.

D. Кун.

Е. Карнап.

79. Стихійні життєві пориви, інстинкти, волю бачили визначальними чинниками людської життєдіяльності:

А. Гегель і Конт.

В. Гегель і Шопенгауер.

С. Гегель і Ніцше.

D. Маркс і Ніцше.

+Е. Шопенгауер і Ніцше.

80. Філософська течія, яка ставить у центр уваги індивідуальні сенсо-життєві  питання людського існування (провини, відповідальності, свободи вибору, життя і смерті):

А. Неопозітівізм.

В. Прагматизм.

С. Неотомізм.

+D. Екзистенціалізм.

Е. Герменевтика.

81. Одна з провідних тез екзистенціалізму:

+А. «Існувати – означає бути в настрої».

В. «Існувати – означає бути сприйманим».

С. «Мислю, отже, – існую».

D. «Існувати – означає існувати в дусі».

Е. «Існувати – добре, а добре існувати – ще краще».

82. Представником неотомізму не був:

+А. А.Камю.

В. Ж.Маритен.

С. Е.Жильсон.

D. Ю.Бохенський.

E. Г.Веттер.

83. Найвідоміший твір Володимира Мономаха:

+А. «Повчання дітям».

В. «Послання до єпископів».

С. «Вітання друзям».

D. «Повість полум’яних літ».

E. «Златоуст».

84. До Острозького культурно-просвітницького центру не належить:

А. І. Вишенський.

В. Г. Смотрицький.

С. Д. Наливайко.

D. І. Княгиницький.

+E. Ю. Котемак-Дрогобич.

85. Києво-Могилянська академія виникла в:

А. XV столітті.

В. XVI столітті.

+С. XVII столітті.

D. XVIII столітті.

E. XIX столітті.

86. «Серце» – орган пізнання Бога. Хто з цих філософів відстоював таку думку?

A. Декарт.

B. Тома Аквінський.

C. Феофан Прокопович.

+D. Григорій Сковорода.

E. Л.Фейєрбах.

87. «Серце» – духовна субстанція, Боже Слово в людині. До якої концепції відноситься це положення?

A. Матеріалізм.

B. Ідеалізм.

C. Пантеїзм.

+D. Кордоцентризм.

Е. Психоаналіз.

88. Твір «Наркис» належить перу:

A. Ф.Прокоповича.

+B. Г.Сковороди.

C. П.Юркевича.

D. Лесі Українки.

Е. Т.Шевченко.

89. Вчення про «три світи» запропонував український філософ:

А. Петро Могила.

В. Памфіл Юркевич.

+С. Григорій Сковорода.

D. Феофан Прокопович

Е. З.С. Ореховський.

90. Філософію П.Юркевича називають:

A. «Філософією розуму».

B. «Філософією досвіду».

C. «Філософією свободи».

D. «Філософією буття».

+Е. «Філософією серця».

91. Світогляд Т. Шевченко можна охарактеризувати як:

А. Натуралістичний.

В. Геліоцентричний.

С. Антропологічний.

+D. Гуманістичний.

Е. Ідеалістичний.

92. Закінчить думку М.Драгоманова: «Людство є лише сукупність.»

+А. Націй.

В. Народів.

С. Людей.

D. Культур.

Е. Цивілізацій.

93. Російській філософській течії західників традиційно протиставляють течію:

А. Східняків.

В. Москвофілів.

С. Візантійців.

+D. Слов'янофілів.

Е. Слов'ян.

94. У філософії В.Соловйова ідея єдності реалізується в спробі об'єднання:

А. Філософії Світу і філософії людини.

+В. Релігії, філософії і науки.

С. Релігії і науки.

D. Релігії і філософії.

Е. Науки і філософії.

95. «Філософське кредо» Л.Н.Толстого:

А. Національна релігія.

В. «Бог є любов».

С. Буддизм.

D. Громадянська непокора.

+E. «Неспротив злу насильством».

96. Для Н.Бердяєва свобода – це:

А. Свобода слова.

В. Свобода вибору.

С. Свобода совісті.

D. Свобода пізнання.

+Е. Свобода творчості.

97. Н.Бердяєв стверджує пріоритет:

А. Соціуму.

+В. Особи.

С. Верховного правителя.

D. Сильних.

Е. Держави.

98. У якій думці найадекватніше визначається категорія буття?

А. Буття – це матеріальний світ.

В. Буття – це безмежний Всесвіт.

С. Буття – це все форми психічної діяльності.

+D. Буття – це все, що існує.

Е. Буття не існує, є тільки небуття.

99. Поняття «Esse» і «essentia» перекладаються з латинської як:

А. Існування і сутність відповідно.

В. Сутність і існування відповідно.

+С. Буття і сутність відповідно.

D. Сутність і буття відповідно.

Е. Буття і існування відповідно.

100. Виберіть правильний варіант:

+А. Буття – це все суще, а існування – це буття одиничного, конкретного.

В. Буття – це буття одиничного, конкретного, а існування – це все суще.

С. Буття – це все об'єктивно суще, а існування – це буття одиничного, конкретного тільки в людській свідомості.

D. Буття – це все суще, а існування неможливе.

Е. Буття неможливе, можливо тільки існування одиничного, конкретного.

101. Першоосновою світу є духовне начало. Це положення відстоює:

А. Філософія.

В. Матеріалізм.

С. Утилітаризм.

D. Прагматизм.

+Е. Ідеалізм.

 

102. Потенція і акт у філософії розрізняються як:

А. Дійсне і можливе буття відповідно.

+В. Можливе і дійсне буття відповідно.

С. Реальне і можливе буття відповідно.

D. Реальне і дійсне буття відповідно.

Е. Сексуальна можливість і статевий контакт відповідно.

103. З погляду матеріалістів XIX-XX ст., духовне – це:

А. Світовий початок.

В. Абсолютний Дух.

С. Людська душа і Абсолютний Дух.

D. Тільки людська душа.

+Е. Людська свідомість і результати її діяльності.

104. Яка думка відповідає ідеалістичному баченню буття?

А. Ідеї повинні відповідати речам.

+В. Речі повинні відповідати ідеям.

С. Повинно бути взаємодоповнення між речами і ідеями.

D. Ідей не існує до речей.

Е. Ідеї є лише відображенням матеріального світу.

105. Щось внутрішнє, глибинне, відносно стійке, таке, що визначає природу того або іншого предмету, явища, процесу, – це:

+А. Сутність.

В. Необхідність.

С. Явище.

D. Субстанція.

Е. Форма.

106. Вкажіть правильний варіант:

У «гомінідну тріаду» не входить така відмінність людини від тварин, як:

А. Високорозвинений головний мозок.

В. Розвинута рука.

С. Прямоходіння.

+D. Мовленнєвий апарат.

Е. Поняття «гомінідної тріади» не існує, є поняття «гомінідної дуади».

107. Спроба поєднання у вченні про походження людини ідей природної  еволюції і Божественного Творчого Акту властива:

А. Традиційним релігійно-філософським концепціям.

В. Природничонауковим концепціям.

С. Матеріалістичним концепціям.

D. Біогенетичним концепціям.

+Е. Новорелігійним концепціям.

108. Антропогенез почався:

А. Близько 1 млн. років тому.

В. Близько 0,5 млн. років тому.

С. Близько 100 тис. років тому.

D. Близько 40 тис. років тому.

+Е. Близько 3 млн. років тому.

109. Єдиним регулятором діяльності людини є його власна воля. Така позиція – ядро:

А. Жорсткого детермінізму.

В. М’якого детермінізму.

С. Провіденціалізму.

D. Релігійного фаталізму.

+Е. Волюнтаризму.

110. Абсолютизація свободи волі людини властива:

+А. Ф.Ніцше.

В. К.Марксу.

С. Б.Спінозі.

D. І.Канту.

Е. Сенеці.

111. Сутність людини у всіх її вимірах вивчає:

А. Філософська пропедевтика.

+В. Філософська антропологія.

С. Герменевтика.

D. Синергетика.

Е. Етика.

112. Матеріальне ідентифікується:

А. Тільки приладами.

В. Тільки органами чуття.

С. Розумом.

+D. Органами чуття і / або приладами.

Е. Інтуїцією.

113. Вкажіть правильний варіант. Атрибутами матерії є:

А. Структурність і мислення.

В. Мислення і протяжність.

+С. Рух і структурність.

D. Рух і мислення.

Е. Поняття атрибутів матерії логічно некоректно.

114. Відповідає сучасному науковому розумінню простору і часу наступне положення:

А. Простір і час – це форми людської свідомості.

В. Простір і час – це форми соціального узгодження досвіду різних людей.

С. Простір і час – базові умови буття.

D. Простір і час – спосіб, за допомогою якого ми сприймаємо речі.

+Е. Простір і час – це категорії, які відображають основні форми існування матерії.

115. Концепції простору і часу І.Ньютона і А.Ейнштейна називаються відповідно:

А. Субстанціальна і «уявного часу».

В. Реляційна і «уявного часу».

+С. Субстанціальна і реляційна.

D. Відносності і реляційна.

Е. Субстанціальна і «біологічного часу».

116. На безповоротності часу наполягає:

А. Ньютон.

В. Борн.

+С. Пригожин.

D. Ейнштейн.

Е. Планк.

117. Атрибутом духовного є воля, інтуїція. Така позиція властива:

+A. Ірраціоналістичним концепціям.

B. Раціоналістичним концепціям.

C. Пантеїстичним концепціям.

D. Дуалістичним концепціям.

E. Матеріалістичним концепціям.

118. Яке співвідношення між поняттями "рух" і "розвиток"?

+А. Розвиток – частина руху.

В. Рух – частина розвитку.

С. Рух і розвиток виключають один одного.

D. Рух і розвиток – протилежні поняття.

Е. Рух існує, а розвиток – це суб'єктивна оцінка.

119. Відповідає сучасному науковому розумінню твердження, що матерія – це:

+А. Об'єктивна реальність, що володіє атрибутами руху і структурності.

В. Все те, що пізнається через відчуття.

С. Все те, з чого складається світ.

D. Тільки енергія.

Е. Тільки інформація.

120. Людська свідомість – це:

А. Властивість матерії.

В. Знання про себе, світ, здатність людини набувати знання.

С. Інтегратор можливостей людини (ухвалення рішень, «створення» обставин).

D. Корінна відмінність людини від тварин.

+Е. Сукупність розумових, чуттєво-емоційних, вольових, мнемонічних,  інтуїтивних процесів.

121. Свідомість не тільки відображає об'єктивний світ, але і створює його. Така властивість свідомості має назву:

А. Раціональність.

В. Загальність.

С. Необхідність.

+D. Активність.

Е. Ідеальність.

122. Така відмінна ознака свідомості, як спрямованість на предмет, має назву:

А. Ідеальність.

В. Матеріальність.

+С. Інтенціональність.

D. Активність.

Е. Соціальність.

123. Суспільство – це:

А. Суб’єктивне буття.

В. Сукупність індивідів.

+С. Система зв'язків і відносин в життєдіяльності людей.

D. Об'єднання індивідів за інтересами.

Е. Група людей без стійких зв'язків.

124. Поняття, що характеризує склад суспільства, його розділення на

соціальні групи:

А. Соціальне буття.

+В. Соціальна структура.

С. Соціальний елемент.

D. Соціальний шар.

Е. Соціальний клас.

 

125. Поняття «суспільна свідомість» визначається як:

+А. Духовна сторона буття людства.

В. Сукупність результатів діяльності свідомості різних індивідів.

С. Емпіричний і теоретичний рівні пізнання.

D. Ознака нашого існування, спілкування.

Е. Функція людського мозку як системи, що саморегулюється.

126. Сукупність поглядів, відповідно  яким  суспільство і  природа  є  соціоприродною  системою,  де  гармонійний  розвиток  суспільства  неможливий  без  всебічного  урахування  природних чинників  і  навпаки:

А. Системний  підхід.

+В. Коеволюція.

С. Синергетичний підхід.

D. Принцип  антропного  впливу  на  природу.

Е. Екологічна оптимізація.

127. Вкажіть правильний варіант:

А. Індивід – соціалізована особистість.

В. Особистість – соціалізована індивідуальність.

+С. Особистість – соціалізований індивід.

D. Індивідуальність – соціалізована особистість.

Е. Суспільство – соціалізовані особи.

128. Біоетика – це:

А. Вчення про цінності.

+В. Вчення, в центрі якого ідея найвищої цінності людського життя.

С. Процес продуктивного творчого мислення.

D. Розділ гносеології.

Е. Вчення про буття.

129. Евтаназія – це:

+А. Позбавлення життя на прохання пацієнта.

В. Наука про смерть.

С. Опікунство, шефство.

D. Уявлення про життя як про самоцінність.

Е. Захист права людини на життя.

130. Танатологія – це:

А. Захист права людини на життя.

В. Позбавлення життя на прохання пацієнта.

С. Філософське вчення про природу цінностей.

+D. Вчення про смерть.

Е. Процес продуктивного творчого мислення.

131. Відомий лікар, філософ ХХ ст., лауреат Нобелівської премії, автор концепції “благоговіння перед життям”:

А. Л.Толстой.

В. М.Ганді.

+С. А.Швейцер.

D. К.Барнард.

Е. Парацельс.

132. Ятрогенні захворювання є наслідком:

А. Помилок діагнозу.

В. Неуважності лікаря.

+С. Недбало вимовленого слова медперсоналу.

D. Недовірливості хворого.

Е. Так званої «внутрішньої мови».

  1.  Теорія пізнання:

А. Онтологія.

+В. Гносеологія.

С. Антропологія.

D. Логіка.

Е. Деонтологія.

134. Діагностика – це:

А. Опанування нових, невідомих науці фактів, законів.

В. Відображення цілісного образу об’єкта за допомогою його частини.

+С. Розпізнавання внутрішнього стану об’єкта шляхом методичного дослідження характерних для нього ознак.

D. Визначення відхилень від норми.

Е. Анамнез.

135. На думку Ф. Бекона, який відстоював цінність досвіду, дійсне знання речей і природи досягається методом:

А. Дедукції.

В. Абстрактного мислення.

С. Спостереження.

D. Моделювання.

+Е. Індукції.

136. Бекон протиставляє істинний шлях пізнання (“шлях бджоли”) шляхам:

А. “Мурахи” і “бабки”

В. “Мурахи” і “метелика”

С. “Метелика” і “павука”

+D. “Мурахи” і “павука”

Е. “Метелика” і “бабки”.

137. На думку Ф. Бекона, головна роль у пізнанні належить:

А. Показанням органів чуттів.

В. Розуму.

+С. Досвіду, який сприяє відкриттю причин і аксіом.

D. Досвіду, який не потребує раціонального опанування.

Е. Абстрактному мисленню.

  1.  Хто є засновником новоєвропейського раціоналізму?

А. Сократ.

В. Парацельс.

С. Авіценна.

+D. Декарт.

Е. Маркс.

  1.  Вихідним етапом у процесі пізнання за Декартом є:

А. Методична послідовність.

В. Енумерація.

С. Аналіз.

D. Дедукція.

+Е. Сумнів.

  1.  Закінчіть думку Декарта: “Мислю, отже, – …”:

+А. існую.

В. маю рацію.

С. творю.

D. здатний до цього.

Е. розумний.

  1.  Орієнтація на першорядність и пріорітет чуттєвого пізнання:

+А. Сенсуалізм.

В. Утилітаризм.

С. Раціоналізм.

D. Детермінізм.

Е. Матеріалізм.

142. Представниками раціоналізму та емпіризму (відповідно) в історії філософії   є:

А. Платон і Декарт.

В. Бекон і Декарт.

+С. Платон і Бекон.

D. Гегель і Декарт.

Е. Локк і Спіноза.

  1.  Засновником школи скептицизму був:

А. Епікур.

В. Ксенофан Колофонський.

+С. Піррон.

D. Сенека.

Е. Марк Аврелій.

  1.  Скептицизм як філософське вчення протистоїть:

А. Агностицизму.

Б. Матеріалізму.

С. Релятивізму.

D. Ідеалізму.

+Е. Догматизму.

 

  1.  Агностицизм – це напрям у філософії, представники якого:

А. Заперечують можливість досвідного пізнання.

+В. Заперечують можливість повного пізнання, пізнання за межами досвіду.

С. Стверджують можливість позадосвідного пізнання.

D. Заперечують можливість пізнання.

Е. Сумніваються у можливості повного пізнання.

  1.  Оптимістично розцінювали пізнавальні можливості людини:

+А. Фейербах, Маркс, Енгельс.

В. Кант, Маркс, Енгельс.

С. Піррон, Фейербах, Маркс.

D. Зенон Елейський, Піррон, Юм.

Е. Піррон, Кант, Маркс.

  1.  Згідно з Ф. Енгельсом, об’єктивним критерієм перевірки знань є:

А. Інтуїція.

В. Логіка.

С. Мислення.

+D. Практика.

Е. Чуття.

  1.  За Кантом, пізнання є:

А. Процес, у якому суб’єкт активний, а об’єкт пасивний.

В. Процес, у якому об’єкт активний, а суб’єкт пасивний.

С. Процес, у якому суб’єкт активізую об’єкт.

D. Процес, у якому об’єкт активізує суб’єкта.

+Е. Активна взаємодія суб’єкта і об’єкта.

  1.   Міркування: «“Річ у собі” принципово непізнанна» стосується:

А. Скептицизму.

В. Агностицизму.

С. Релятивізму.

D. Ідеалізму.

С. Матеріалізму.

  1.  «A priori» означає:

А. На досвіді.

В. Із досвіду.

С. Після досвіду.

+D. До досвіду.

Е. Поза досвідом.

  1.  Одна з головних ідей неопозитивізму: предметом філософії має стати:

А. Сама філософія.

В. Релігія.

С. Культура в цілому.

+D. Наука.

Е. Життя в усіх його проявах.

152. Зіставлення наукових і філософських висловлювань з даними досвіду, результатами експериментів:

А. Раціоналізація.

+В. Верифікація.

С. Фізикалізація.

D. Фальсифікація.

Е. Порівняльний аналіз.

153. Концепція К. Поппера називається:

А. “Критичний сенсуалізм”.

В. “Критичний емпіризм”.

+С. “Критичний раціоналізм”.

D. «Критичний агностицизм».

Е. «Критичний скептицизм».

154. Еволюційний та революційний періоди в науці виділяв:

А. П. Файерабенд.

В. Б. Рассел.

+С. Т. Кун.

D. К. Поппер.

Е. Р. Карнап.

155. Сукупність переконань, цінностей, технічних засобів і прийомів дослідження, прийнятих науковою спільнотою:

А. Факт.

В. Гіпотеза.

С. Теорія.

D. Концепція.

+Е. Парадигма.

156. Відображення окремої властивості, сторони об`єкта:

+А. Відчуття.

В. Сприйняття.

С. Уявлення.

D. Поняття.

Е. Судження.

157. Синтез й інтерпретація всіх конкретних актів відчуття:

А. Умовивід.

+В. Сприйняття.

С. Уявлення.

D. Поняття.

Е. Судження.  

158. Що з перерахованого є формою чуттєвого пізнання?

А. Судження.

+В. Уявлення.

С. Доказ.

D. Умовивід.

Е. Поняття.

159. Думка, що є результатом узагальнення ознак різних предметів одного роду, – це:

А. Судження.

В. Сприйняття.

С. Доказ.

D.Умовивід.

+Е. Поняття.

160. Судження форми «Всі S суть P» називається:

А. Загальнозаперечувальним.

В. Окремозаперечувальним.

+С. Загальностверджувальним.

D. Окремостверджувальним.

Е. Загальнозапитальним.

161. До форм логічного пізнання не належать:

А. Поняття і судження.

+В. Відчуття і сприйняття.

С. Умовивід і доказ.

D. Уявлення і умовивід.

Е. Поняття і сприйняття.

162. Умовивід – це:

А. Висновок із ряду понять.

В. Висновок із ряду уявлень.

С. Експлікація понять.

D. Порівняльний аналіз суджень.

+Е. Висновок із ряду суджень.

163. Істинно те, що адекватно відображено суб’єктом, який пізнає. Це судження – ядро:

А. Конвенціональної істини.

В. Прагматичної істини.

С. Когерентної істини.

+D. Класичної істини.

Е. Всі варіанти не вірні.

164. Класична концепція істини бере свій початок у працях:

А. Канта і Гегеля.

В. Шопенгауера і Ніцше.

С. Поппера і Куна.

+D. Платона й Арістотеля.

Е. Маркса й Енгельса.

165. Діалектиці традиційно протиставляють:

+А. Метафізику.

В. Дидактику.

С. Ідеалізм.

D. Релятивізм.

Е. Синергетику.

166. Поняття «метафізика» в своєму початковому значенні близько до поняття:

А. «Гносеологія».

В. «Антропологія».

+С. «Онтологія».

D. «Діалектика».

Е. «Фізика».

167. Первісний зміст терміну «діалектика» в античній філософії:

А. Наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства, мислення.

+В. Мистецтво вести бесіду, дискусію.

С. Мистецтво представляти помилкове і сумнівне як істинне і достовірне.

D. Формальна логіка.

Е. Рух думки від більш низьких форм до більш високих.

  1.  Який з процесів слід віднести до процесу розвитку?

А. Рух планети орбітою.

В. Рух стрілки годинника.

+С. Процес навчання.

D. Політ на Марс.

Е. Подорож з Одеси до Жмеринки.

  1.  Стихійно-діалектичним може бути назване вчення:

А. Сократа.

В. Г.В.Ф. Гегеля.

С. К. Маркса.

D. В.І.Леніна.

+Е. Геракліта.

  1.  Ідеалістичною є діалектика:

А. Сократа.

+В. Гегеля.

С. Маркса.

D.Леніна.

Е. Геракліта.

  1.  Формальній логіці Гегель протиставляє:

+А. Діалектичну логіку.

В. Неформальну логіку.

С. Ідеалістичну логіку.

D. Логіку взагалі.

Е. Змістовну логіку.

  1.  Основні закони діалектики запропоновані:

А. Кантом.

В. Марксом.

С. Енгельсом.

D. Гераклітом.

+Е. Гегелем.

  1.  Закінчіть думку Гегеля: «Істинно нове може виникнути лише у сфері…»:

А. Природи.

+В. Духа.

С. Науки.

D. Матерії.

Е. Філософії.

  1.   Положення про постійне становлення, розвиток, взаємообумовленість явищ матеріального світу належить до:

А. Ідеалістичної діалектики.

В. Стихійної діалектики.

С. Суб’єктивної діалектики.

+D. Матеріалістичної діалектики.

Е. Діалектики Духа.

  1.   Об’єктивна діалектика, згідно з Ф. Енгельсом, відображується в мисленні людини як:

А. Об’єктивна метафізика.

В. Суб’єктивна метафізика.

С. Діалектика природи.

+D. Суб’єктивна діалектика.

Е. Суб’єктивний ідеалізм.

  1.  Взаємодія протилежних, взаємовиключаючих сторін і тенденцій предметів і явищ, які разом з тим знаходяться у внутрішній єдності:

+А. Протиріччя.

В. Протилежність.

С. Дуалізм.

D. Синтез.

Е. Дихотомія.

  1.   Філософська категорія, що виражає зовнішню визначеність об’єкта: його величину, об’єм, ступінь розвитку властивостей і т. і.:

А. Сутність.

В. Міра.

С. Якість.

+D. Кількість.

Е. Вимір.

  1.  Філософська категорія, що виражає істотну визначеність об’єкта, завдяки якому він є цим, а не іншим:

А. Кількість.

В. Міра.

+С. Якість.

D. Сутність.

Е. Вимір.

  1.  Категорію “можливість” традиційно осмислюють в парі з категорією:

А. Потенція.

+В. Дійсність.

С. Необхідність.

D. Випадковість.

Е. Імовірність.

  1.  Вчення про загальну причинну обумовленість явищ і процесів (природних, соціальних, психологічних тощо):

+А. Детермінізм.

В. Діалектика.

С. Телеологія.

D.Системність.

Е. Еволюціонізм.

  1.  Розуміння причинного зв’язку як однозначного, необхідного та постійного зв’язку явищ, що заперечує випадковість:

А. Фаталізм.

В. М’який детермінізм.

+С. Механістичний (жорсткий) детермінізм.

D. Закономірність.

Е. Волюнтаризм.

  1.  Який з названих законів належить до основних законів діалектики?

А. Закон тотожності.

В. Закон взаємозв’язку сутності та явища.

С. Закон протиріччя.

D. Закон взаємозв’язку змісту та форми.

+Е. Закон єдності та боротьби протилежностей.

  1.  Кількісний показник, за яким зміна кількості тягне за собою зміни якості об’єкта і навпаки:

А. Сума.

В. Сукупність.

С. Норма.

+D. Міра.

Е. Такса.

  1.   Заперечення в діалектичному смислі:

А. Повне знищення.

В. Відкидання через втрату актуальності.

+С. Зміна старого новим зі збереженням фундаментального, профілюючого.

D. Незгода, висловлена з належною аргументацією.

Е. Переробка старого на нове.

  1.  З точки зору традиційної діалектики, будь-який розвиток є послідовністю циклів, кожний з який включає такі етапи:

А. Антитеза, теза, синтез.

В. Синтез, теза, антитеза.

С. Теза, аналіз, синтез.

+D. Теза, антитеза, синтез.

Е. Теза, заперечення, синтез.

  1.  Синергетика – вчення про:

А. Самоорганізацію систем закритого типу з лінійними зворотніми зв’язками.

+В. Самоорганізацію систем відкритого типу з нелінійними зворотніми зв’язками.

С. Самоорганізацію систем відкритього типу з лінійними зворотніми зв’язками.

D. Самоорганізацію систем закритого типу з нелінійними зворотніми зв’язками.

Е. Самоорганізацію систем закритого і відкритого типів з нелінійними зворотніми зв’язками.

  1.  Поняття аттрактора впровадив:

+А. А. Пуанкаре.

В. І. Пригожин.

С. Г. Хакен.

D. В. І. Арнольд.

Е. Арнольд Шварценегер.

  1.  Відкриті системи – це системи:

А. Що не мають доступу до зовнішніх джерел енергії, речовини, інформації, а також не володіють блоками відповідного виходу.

В. Що мають доступ до зовнішніх джерел енергії, речовини, інформації, але не володіють блоками відповідного виходу.

С. Що продукують для власного функціонування енергію, речовину, інформацію.

+D. Що мають доступ до зовнішніх джерел енергії, речовини, інформації, а також володіють блоками відповідного виходу.

Е. Що продукують для потреб зовнішнього середовища енергію, речовину, інформацію.

  1.  Властивість системи, яка полягає в тому, що причинна зміна здатна викликати неадекватний відгук у її стані, називається:

А. Відкритість.

В. Зворотній зв’язок.

+С. Нелінійність.

D. Детермінація.

Е. Самоорганізація.

  1.  Вихід із стійкого стану аттрактора, що відрізняється непередбачуваністю, несподіваністю:

А. Еволюція.

В. Флуктуація.

С. Аттракторизація.

D. Трифуркація.

+Е. Біфуркація.

  1.  Однією з головних складових синергетичного вчення є концепція:

А. Статичного хаосу.

+В. Динамічного хаосу.

С. Хаосу як антипорядку.

D. Позасвітового хаосу.

Е. Антихаосу.

  1.   Феноменологія розглядає світ:

А. В аспекті його розвитку.

В. В його об’єктивному існуванні.

С. В аспекті його сутності.

D. В аспекті його буття.

+Е. В даності його свідомості.

  1.   Термін «герменевтика» буквально означає:

А. Розвиток, зміну.

+В. Пояснення, тлумачення.

С. Навчання, виховання.

D. Вміння вести бесіду.

Е. Пізнання, осягнення.

  1.   Наукове припущення, істинісне значення якого неозначене:

А. Ідея.

В. Концепція.

С. Теорія.

+D. Гіпотеза.

Е. Модель.

  1.  Сукупність поглядів, спрямованих на тлумачення і пояснення будь-яких явищ, процесів:

А. Ідея.

В. Концепція.

+С. Теорія

D. Гіпотеза.

Е. Модель.

  1.   До загальнонаукових методів дослідження не належить:

+А. Анамнез.

В. Синтез.

С. Аналіз.

D. Узагальнення.

Е. Моделювання.

197. Заперечував єдину спрямованість, закономірність, єдиний смисл історичного процесу:

А. Маркс.

В. Гегель.

С. Бердяєв.

+D. Ніцше.

Е. Августин Аврелій.

198. «Цивілізаційного підходу» в оцінці історичного процесу дотримувались:

А. Гегель і Маркс.

+В. Шпенглер і Тойнбі.

С. Бердяєв і Соловйов.

D. Ніцше і Ясперс.

Е. Гегель і Ясперс.

  1.   Цивілізація – це:

А. Творчість суб’єктів історії.

В. Духовна культура людства.

С. Ідеальні цінності.

D. Матеріальні цінності.

+Е. Рівень суспільного розвитку, матеріальна й духовна культура.

  1.  Серед виділених О. Шпенглером культур відсутня:

А. Єгипетська.

В. Вавілонська.

+С. Індійсько-Китайська.

D. Греко-римська.

Е. Візантійсько-арабська.

  1.  З точки зору Гегеля, Всесвітня історія – «арена діяльності…»:

А. Розумної людини.

В. Нерозумної людини.

С. Людини, яка розумна і нерозумна.

+D. Світової Ідеї.

Е. Розумної природи.

  1.  Закінчіть думку Бердяєва: « Історія має сенс, тому що вона…»:

А. Наслідок розвитку Світового Духа.

+В. Скінчиться.

С. Результат цілеспрямованої людської діяльності.

Д. Нескінченна.

Е. Такою показана в підручнику з філософії.

  1.  Ноосфера – це:

+А. Сфера розумової діяльності людства.

В. Всі матеріальні речі, зроблені людиною.

С. Всі живі організми.

D. Вся поверхня Землі.

Е. Всесвіт.

  1.  Вчення про ноосферу розробив:

А. Аристотель.

В. І. Пригожин.

+С. В. І. Вернадський.

D. Т. Мальтус.

Е. К. Ясперс.

  1.  До основних досягнень науково-технічної революції ХХ століття не належить:

А. Створення атомної енергетики, атомної та водородної зброї.

В. Створення кібернетики.

С. Відкриття подвійної спіралі – ДНК, матеріальних носіїв спадковості – генів.

D. Створення Інтернету.

+Е. Встановлення закона збереження енергії.

  1.   Римський клуб – це:

А. Міжнародна організація, створена з метою вивчення онтологічних питань.

В. Міжнародна організація, створена з метою вивчення гносеологічних питань.

+С. Міжнародна організація, створена з метою вивчення глобальних проблем.

D. Міжнародна організація, що об’єднує представників фінансових еліт країн «Великої Вісімки».

Е. Всеіталійський центр нічних розваг.

  1.  Л. Гумільов у праці “Етногенез і біосфера землі” пов’язав виникнення етносів з:

А. Військовими зіткненнями різних родоплеменних груп, у ході яких формується відчуття етнічної ідентичності.

+В. Викидом біохімічної “надлишкової” енергії, виверженням пассіонарності.

С. Колонізацією нових територій.

D. Формуванням національного характеру.

Е. Формуванням загального національного ринку.

  1.  Сутністю “планетарного мислення” є:

+А. Положення про те, що особистість – частина Всесвіту, космічного розуму.

В. Положення про відчай особистості, трагізм її існування.

С. Спростування раціоналізму.

D. Позиція відчуженості людини від природи, суспільства.

Е. Антропологічне наповнення природи.

  1.  Який з принципів протирічить ідеї гармонійного розвитку людини і природного середовища?

А. Загальна і всебічна екологізація економіки.

В. Принцип благоговіння перед життям.

С. Принцип “ахімси” – ненанесення шкоди живому.

+D. «Не чекати милостей від природи, взяти їх – наше завдання».

Е. Перебудова пріоритетів людини, тісна узгодженість їх з можливостями природи.

  1.  Виберіть правильне визначення терміна «урбанізація»:

А. Історичний процес підвищення ролі міської культури в житті суспільства.

В. Опанування нових територій.

С. Сезонні переміщення населення з села в місто і навпаки.

D. Зростання мегаполісів.

+Е. Зростання міст і підвищення питомої ваги міського населення.

  1.  Розділ філософії – вчення про цінності:

А. Гносеологія.

В. Онтологія.

+С. Аксіологія.

D. Антропологія.

Е. Етика.

212. Гносеологічною передумовою походження релігії є:

+A. особливості людського пізнання.

B. страх перед невідомим.

C. надання свячених рис владі.

D. почуття провини перед батьком.

E. необхідність душевної розради.

213. Соціальною передумовою виникнення релігії є:

A. здатність людини надавати людські риси предметам свого пізнання.

+B. залежність людини від суспільних сил.

C. страх смерті.

D. потреба подолати кризові ситуації життя.

E. бажання пояснити природні явища.

214. Психологічним чинником виникнення релігії є:

A. умови соціального життя.

B. особливості людського пізнання світу.

C. надання свячених рис владі.

+D. бажання подолати страх смерті.

E. потреба у соціальному порядку.

215. Віра в можливість впливу на людей, предмети і явища об’єктивного світу за допомогою певних дій:

A. фетишизм.

B. анімізм.

+C. магія.          

D. тотемізм.

E. політеїзм.

              

216. Заборона будь-що робити, за порушення якої неминуче наступає надприродне покарання:

A. закон.

B. мораль.

+C. табу.

D. магія.

E. анімізм.

217. Віра в існування душі і духів:

A. пантеїзм.

+B. анімізм.

C. магія.

D. тотемізм.

E. фетишизм.

218. Віра у надприродну спорідненість груп людей з певними видами тварин:

+A. тотемізм.

B. анімізм.

C. фетишизм.

D. пантеїзм.

E. магія.                

219. Надання священних рис предметам неживої природи:

A. магія.

B. анімізм.

+C. фетишизм.

D. тотемізм.

E. табу.

220. До якого з видів уявлень можна віднести заборону в індуїзмі їсти мясо корів?

A. табу.

+B. тотемізму.

C. магії.

D. віри у переселення душ.

E. фетишизму.

221. Критики шанування ікон вважають, що воно є проявом:

A. магії.

+B. фетишизму.

C. анімізму.

D. тотемізму.

E. атеїзму.

222. Віра в існування багатьох богів:     

A. варварство.

+B. політеїзм.                              

C. магія.

D. монотеїзм.

E. фетишизм.

  

223. Єдинобожжя:

A. християнство.

B. іслам.

+C. монотеїзм.

D. політеїзм.                             

E. іудаїзм.

224. Який з перелічених Богів не відноситься до політеїстичної релігії?

A. Зевс.

B. Перун.

+C. Яхве.                                           

D. Ра.

E. Юпітер.

                                            

225. Яку з первісних форм релігії Е.Тейлор вважав “мінімумом релігії”?

A. магію.

+B. анімізм.

C. фетишизм.

D. тотемізм.

E. монотеїзм.

226. До ранніх національних релігій не відноситься релігія:

А. стародавньої Греції.

+В. аборигенів Австралії.

С. народів Дворіччя.

D. цивілізації інків.

E. стародавньої Індії.

227. Яка з релігій, що перелічені, не є політеїстичною:

+A. іудаїзм.

В. індуїзм.

С. релігія стародавньої Греції.

D. релігія стародавнього Риму.

E. синтоїзм.

228. Яка з релігій запропонувала ідею єдиного Бога творця та володаря світу?          

А. християнство.

В. іслам.

+С. іудаїзм.

D. сикхізм.

E. зороастризм.

229. Ідея договору між людьми та Богом:  

А. біблія.

+В. завіт.

С. декалог.

D. монотеїзм.

E. політеїзм.

230. Основою якої релігії є Веди?

A. іудаїзм.

B. конфуціанство.

C. даосизм.

+D. індуїзм.

E. буддизм.           

231. Головним храмом якої релігії є Золотий храм Амритсара?

A. індуїзм.

B. іслам.

C. конфуціанство.

D. буддизм.

+E. сикхізм.

232. Збірка яких Священних текстів перекладається як “знання”?

A. біблія.

+B. веди.

C. талмуд.

D. трипітака.             

E. коран.

233. Ідею “богообраного народу” містить у собі:

A. іслам.

B. християнство.

C. індуїзм.

+D. іудаїзм.

E. джайнізм.

234. Доповнить тріаду головних індуїстських богів: Брахма, Вішну та ...

A. Аватара.

В. Крішна.

C. Будда.                      

+D. Шива.

E. Калі.

235. Головний Бог в Іудаїзмі має ім’я:

+A. Яхве.

B. Бог-отець.

C. Мойсей.

D. Ісус.

E. Месія.

236. Месія в християнстві – це:

A. пророк.

B. засновник нової релігії.

C. головний бог певної релігії.

D. автор Священної книги.

+E. Божественний Спаситель.

237. 10 заповідей, які складають основи моралі, в іудаїзмі та християнстві: 

A. старий Завіт.

+B. декалог.

C. слово про закон та благодать.

D. тора.

E. псалтир.

238. Втілення Бога в індуїзмі:

+A. Аватара.

B. Будда.

C. Крішна.

D. Брахман.

E. Вішну.

239. Принцип ненасилля  в буддизмі:

+A. ахімса.

B. тримурті.

C. нірвана.

D. аватара.

E. реінкарнація.

240. На кастовому поділі суспільства базується східна релігія:

A. буддизм.

B. джайнізм.

+C. індуїзм.

D. конфуціанство.

E. синтоїзм.

241. Буддизм виник у:

A. VI ст. н.е.

B. VII ст. н.е.

+C. VI ст. до н.е.

D. I ст. н.е.

Е. III ст. н.е.

242. Будда у перекладі означає:

A. розумний.

B. наділений вищою силою.

C. досконалий.

+D. освітлений.

E. спаситель.

243. Чуттєвий світ у повторенні народжень та смертей: 

A. карма.

B. нірвана.

+C. сансара.

D. чакра.

E. дхарма.

244. Збірка канонічних текстів у буддизмі:

A. веди.

B. хінаяна.                                            

C. сансара.

D. махаяна.

+E. трипітака.

245. “Закон відплати”, автоматично діючий у світі, це:

A. нірвана.

+B. карма.

C. реінкарнація.

D. сансара.

E. мокша.

246. Християнство стає державною релігією у:

A. I ст. н. е.

B. VII ст. н.е.

+C. 324 р. н.е.

D. 1054 р. н.е.

E. 553 р. н.е.

247. Символ віри встановлювався у:

A. новому завіті.

B. нагорній проповіді.

+C. постановах Вселенських Соборів.

D. енцикліках Папи Римського.

E. рішеннях Синоду.

248. Церковна організація у християнстві остаточно складається у:

A. VI ст.

B. I ст.

C. II ст.

D. XVII ст.

+E. IV ст.

249. Чиї свідчення про існування Ісуса Христа можна вважати історичними свідченнями?

A. Лукі.

B. Августина.

C. Марка.

D. Понтія Пілата.

+E. Йосифа Флавія.

250. Скільки Вселенських Соборів визнає православна церква?

A. 20.

+B. 7

C. 3.

D. 14.

E. 6.

251. Дата остаточного розділення православної та католицької церкви:

A. 395.

B. 1517.

+C. 1054.

D. 988.

E. 622.

252. Незалежні, самостійні церкви у православ’ї:

A. уніатські.

B. патріархальні.

C. помісні.

+D. автокефальні.

E. соборні.

253. Скільки таїнств у православ’ї та католицизмі:

A. 3.

+B. 7.

C. 10.

D. 15.

E. 21.

254. З переліченого не є таїнством:

A. хрещення.

B. причастя.

+C. молитва.

D. сповідь.

E. шлюб.

255. Помазання хворого освяченою олією:

A. євхаристія.

+B. соборування.

C. миропомазання.

D. причастя.

E. покаяння.

256. Не визнається православним віровченням положення:

A. непорочне зачаття Ісуса Христа.

B. шлюб є таїнством.

C. причастя є таїнством.

+D. непорочне зачаття діви Марії.

E. віра у Божественну Трійцю.

257. Зараз католицькою церквою керує Папа Римський: 

A. Іоанн Павло I.

+B. Бенедикт ХVІ.

C. Іоанн Павло II.

D. Пій XII.

E. Алексій II.

258. Загальним для католицької та православної церкві є положення:

A. віра у тілесне вознесіння Богородиці на небо.

+B. визнання творів Отців Церкви.

C. сходження Духа Святого як від Отця, так і від Сина.

D. віра у чистилище.

E. про обов’язковий целібат.

259. Принцип безшлюбності у католицизмі це:

A. понтифікат.

+B. целібат.

C. конфірмація.

D. індульгенція.

E. конклав.

260. Протестантизм виник у:

A. XVIII ст.

B. II ст.

+C. XVI ст.

D. VII ст.

E. XIII ст.

261. Протестантизм не виступає проти:

A. папської влади.

B. церковної Ієрархії.

+C. віри у Святе Письмо.

D. віри у Святий Переказ.

E. визнання 7-ми  таїнств.

262. З перелічених церков не є протестантською:

A. лютеранська.

+B. старообрядницька.

C. англіканська.

D. методистська.

E. адвентистська.

263. Не є притаманною протестантизму позиція:

A. спасіння тільки вірою.

+B. віра в особливу місію церкви.

C. виключний авторитет біблії.

D. священство всіх віруючих.

E. рідна мова використовується для богослужінь.

264. У протестантизмі збережено таїнство:

A. соборування.

B. сповіді.

C. шлюбу.

D. священства.

+E. причастя.

265. Не є частиною Нового Завіту:

A. Євангеліє від Луки.

B. Діяння апостолів.

C. Апокаліпсис.

D. Послання Апостолів.

+E. Книга Буття.

266. Сучасного вигляду Біблія набуває у:

+A. XVI ст.                                    

B. II ст.

C. I ст.

D. XX ст.

E. XIII ст.

267. Не належить до 10-ти заповідей Божих положення:

A. не називай даремно імені Господа Бога свого.

B. не вбий.

C. пам’ятай день святий святкувати.

D. шануй отця свого і матір свою.

+E. шануй Бога у трьох особах Пресвятої Трійці.

268. Іслам у перекладі означає:

A. закон.

B. віра.

+C. покірність.

D. послання.

E. завіт.

269. Іслам виник у:

A. VI ст. н.е.

B. V ст. н.е.

+C. VII ст. н.е.

D. XVII ст. н.е.

Е. XI ст. н.е.

270. Мусульманин в перекладі з арабської:

A. покірний.

+B. відданий.

C. досконалий.

D. чистий.

E. справедливий.

271. Мусульманське право: 

A. джихад.

+B. шаріат.

C. намаз.

D. рамадан.

E. сунна.

272. Ходіння до молитви до Мекки:

A. джихад.

B. намаз.

+C. хадж.

D. газават.

E. шаріат.

273. Ранньослов’янський бог – творець блискавок:

A. Велес.

B. Род.

+C. Перун.

D. Ярило.

Е. Ра.

274. Прийняття Християнства у Київській Русі відбулось у:

A. 990 році.

+B. 988 році.

C. 325 році.

D. 867 році.

E. 1064 році.

275. Уніатська греко-католицька церква виникла у:

A. 988 році.

B. 1918 році.

C. 1054 році.

+D. 1596 році.

E. 1991 році.

276. З перелічених церков не існує на Україні:

A. українська православна церква Московського Патріархату.

+B. українська православна церква Львівського Патріархату.

C. українська Автокефальна Православна церква.

D. українська православна церква Київського Патріархату.

Е. українська греко-католицька церква.

277. Суперечить принципу свободи совісті положення:

+A. викладання Закону Божого у державному навчальному закладі.

B. відокремлення церкви від держави.

C. право людини вільно обирати та відстоювати власні релігійні погляди.

D. право створювати релігійні організації.

E. право припинення діяльності релігійної організації, небезпечної для суспільства.

278. Сучасна релігія яка відновлює українське язичництво:

A. церква уніфікації.

B. біле братство.

+C. українська рідна віра.

D. українська автокефальна церква.

Е. уніатська українська церква.

279. В Одеській області більше прихильників:

А. католицизму.

В. греко-католицизму.

+С. православ’я.

D. ісламу.

Е. протестантизму.

280. Крайній підхід до релігії, який заперечує її вивчення:

A. толерантність.

+B. фанатизм.

C. атеїзм.

D. нейтральність.

E. теологія.

281. З зазначених проблем суто теологічною є:

A. коріння релігії.

B. виникнення релігії.

+C. докази буття Бога.

D. порівняльний аналіз релігій.

E. психологія віруючих.

282. Первісність Бога по відношенню до світу обґрунтовується  з точки зору:

A. матеріалізму.

B. атеїзму.

+C. ідеалізму.

D. толерантності.

E. свободи совісті.

283. Твердження про те, що надприродні сили існують та відношення з ними можливі характерні для:

A. атеїстичних концепцій.

+B. теологічних концепцій.

C. антропологічних концепцій.

D. релігієзнавчих концепцій.

E. марксистської концепції.

284. Ідею Божественного Логосу запропонували:

+A. філософи античної Греції.

B. філософи Стародавньої Індії.

C. філософи Середньовічної Європи.

D. сучасні філософи.

E. філософи Стародавнього Китаю.

285. Думку: “Страх породжує богів” обґрунтував:

A. Августин.

B. Г.Сковорода.

+C. Демокрит.

D. Аристотель.

E. Тома Аквінський.

286. Хто називав релігію та її реалізацію в суспільстві “благородної брехнею”?

A. К.Маркс.

+B. Платон.

C. Демокрит.

D. Вольтер.

E. Аристотель.

287. Бог є формою усіх форм. Хто з філософів вперше обґрунтував цю ідею?

A. Платон.

+B. Аристотель.

C. Демокрит.

D. Епікур.

E. Плотін.

288. Закінчить відомий вислів: “Вірую, бо...”

A. розумно.

B. усвідомив.

+C. абсурдно.

D. маю докази.

E. відчув.

289. Віра не суперечить розуму, оскільки і те, і друге істинне. До якої теорії належить це положення?

+A. двоїстої істини.

B. вроджених ідей.

C. двох світів.

D. благородної брехні.

E. пантеїзму.

290. Визначення релігії як фантастичного відображення, у якому земні сили приймають форму неземних, сформулював:

A. К.Маркс.

+B. Ф.Енгельс.

C. М.Вебер.

D. З.Фрейд.

E. Е.Дюркгейм.

291.  Визначення релігії: “Релігія – це життя нас в Бозі та Бога в нас” належить: 

A. З.Фрейду.

B. К.Марксу.

+C. П. Флоренському.

D. О.Меню.

E. Папі Римському Іоанну Павлу ІІ.

292. “Віра – то підстава повіданого, доказ небаченого”. Хто дав таке визначення релігійної віри?

A. К.Маркс.

B. Іоанн Павло ІІ.

+C. апостол Павло.

D. Тома Аквінський.

E. М.Вебер.

293. Визначення релігії “Релігія є визнання людиною певної вищої сили, яка керує його долею та потребує шанування, послуху і поклоніння” дає:

+A. оксфордський словник.

B. релігієзнавчий словник.

C. православний енциклопедичний словник.

D. атеїстичний словник.

E. філософська енциклопедія.

294. Базова ознака релігійної свідомості:

A. емоційність.

+B. віра.

C. знання.

D. страх.

E. образність.

295. Сукупність релігійних дій, що мають на меті дати наглядний вираз релігійної шани та направлені на залучення надприродного, Божественного: 

+A. культ.

B. молитва.

C. богослужіння.

D. таїнства.

E. обряд.

             

296. Тип релігійної організації, якої притаманні наявність спільного віровчення та розробленої догматики:

A. секта.

B. тоталітарна секта.

+C. церква.

D. деномінація.

E. конфесія.

 

297. Релігійна організація, яка виникає як опозиція існуючому релігійному напрямку:

A. єресь.

B. деномінація.

+C. секта.

D. церква.

E. рада.

298. Яка з релігійних організацій перекладається як “Дім Божий”?

A. деномінація.

B. Євангеліє.

C. секта.

+D. церква.

E. конфесія.

299. Сукупна система поглядів, ідей, притаманних будь-якій релігії, яка виникає завдяки потребі видалення вірного ті невірного для даної релігії:

A. теологія.

B. культ.

+C. доктрина.

D. докази буття Бога.

E. Євангеліє.

300. Правовіря, неухильне слідування традиційному вченню церкви:

A. єресь.

+B. ортодоксальність.

C. догматизм.

D. толерантність.

E. свобода совісті.

301. Стислий виклад головних догматів якогось релігійного напряму або Церкви, безумовне визнання яких є обов’язком віруючого:

A. культ.

B. священна Книга.

C. конспект.

D. собор.

+E. символ віри.

302. Релігійне вчення про кінцеву долю людства та світу:

A. апокаліпсис.

B. откровіння.

C. армагеддон.

+D. есхатологія.

E. теологія.

303. Поширення представниками певної релігійної організації своєї віри серед населення, яке сповідує іншу:

+A. місіонерство.

B. релігійна війна.

C. проповідь.

D. хрещення. 

E. пропаганда.

304. Ослаблення впливу релігії на суспільство, відділення церкви від держави, системи освіти: 

A. сакралізація.

B. місіонерство.

+C. секуляризація.

D. віротерпимість.

E. свобода совісті.

305. Релігія створює певну картину світу та Всесвіту. До якої з функцій релігії належить це положення?

A. регулятивної.

B. комунікативної.

компенсаційної.

+D. світоглядної.

E. інтегративної.

306. Релігія втішає людину в її стражданнях. До якої з функції релігії можна віднести це положення?

A. регулятивної.

+B. компенсаційної.

C. комунікативної.

D. світоглядної.

E. інтегративної.

307. Релігія визначає певну схему сприймання людини людиною та їхнього спілкування. Це така її функція, як:

A. світоглядна.

B. компенсаційна.

+C. комунікативна.

D. регулятивна.

E. інтегративна.

308. Релігія створює певну систему норм та зразків поведінки. До якої з функцій релігії залежить це положення?

A. комунікативної.

+B. регулятивної.

C. компенсаційної.

D. світоглядної.

E. інтегративної.

309. Релігія об’єднує єдиновірців своїм віровчення. До якої з функцій релігії відноситься це положення?

A. комунікативної.

B. регулятивної.

C. компенсаційної.

D. світоглядної.

+E. інтегративної.

310. Що з наведених рис відрізняє релігію від філософії?

A. спосіб духовного освоєння світу.

B. те, що вона звертається до такого рівня Буття, який перевищує межі людського досвіду.

C. має справу з вічними, надприродними, абсолютними цінностями.

+D. спирається на віру.

E. розробляє проблеми сенсу людського життя та його свободи.

311. Право кожної людини визначати своє ставлення до релігії: 

A. толерантність.

B. віротерпимість.

+C. свобода совісті.

D. консенсус.

E. атеїзм.




1. тема программной документации ГОСТ 19
2. Экономический рост и структурные сдвиги в экономике
3. КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА По дисциплине Механика материалов и конструкций студенты заочной формы обучения
4. Эстетические отношения искусства к действительности
5. 4 реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту
6. Значение Урала как важного экономического региона страны
7. витратиплюс Мета- навчитися обчислювати витрати на виробництво та собівартість одиниці продукції;
8. Тема- Союзные сложные предложения
9. Метафизика как наука Метафизическая наука испытывает особую склонность к логическим построениям дедукт
10. тема механизмов обеспечения и защиты прав и свобод