Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Інструкція про єдиний облік злочинів
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Єдиний облік злочинів полягає в первинному обліку, реєстрації та введенні у статистичну звітність виявлених злочинів та осіб, які їх учинили.
2. Система єдиного обліку злочинів і осіб, які їх учинили, грунтується на реєстрації злочинів з моменту порушення кримінальної справи та осіб, які вчинили злочини, з моменту затвердження прокурором обвинувального висновку або винесення мотивованої постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності і на подальшому коригуванні цих даних залежно від наслідків розслідування та судового розгляду справи. Але таке коригування допускається лише впродовж звітного періоду. Підставами для коригування можуть бути також: розкриття злочинів минулих років; постанова злочинів на облік прокурором; додаткове виявлення злочинів у ході досудового слідства або дізнання; виявлення технічних або методологічних помилок в обліку і звітності (у разі виявлення помилок минулих років коригування у звітах не проводиться, а допущені помилки відображаються у спеціальній записці, яка додається до звіту про злочинність).
3. Правила єдиного обліку злочинів поширюються на органи прокуратури (включаючи й військові прокуратури), органи внутрішніх справ, податкової міліції, Служби безпеки України.
Ведеться шляхом заповнення прокурором, слідчим або дізнавачем картки на виявлене злочин. Вона заповнюється негайно після порушення кримінальної справи, направлення до суду матеріалів з протоколом, санкціонованим прокурором, або винесення постанови про звільнення особи від кримінальної відповідальності з застосуванням до нього заходів громадського впливу, а також у випадках, коли необхідно зареєструвати злочин, раніше не враховане.
Облік злочинів має багато особливостей. Діяння враховується як один злочин, якщо скоєно кількома особами у співучасті або організованою групою, якщо складається з декількох злочинних дій, якщо складається з однієї дії, але шкода заподіяна багатьом потерпілим, якщо однією дією вчинено два злочини. Ці та інші особливості відображаються на рівні врахованої злочинності.
Зареєстроване злочин підлягає зняттю з обліку, якщо кримінальну справу про нього припинено за реабілітуючими підставами або за нього винесено виправдувальний вирок. Корекція відомостей про виявлені злочини здійснюється за даними карток про результати розслідування, руху кримінальної справи і розгляду справи в суді.
Таким чином, загальне число відомостей про виявлення і розкриття злочинів, які відображаються в статистичних картках, становить близько 1500 ознак, текстуальних і закодованих для роботи як вручну, так і на електронно-обчислювальних машинах. У цих картках ми можемо знайти короткий опис злочину, його кваліфікацію та категорію, місце, спосіб, знаряддя та засоби вчинення діяння, об'єкт і предмет посягання, характеристику особи (групи), яка вчинила діяння, мотиви злочину, матеріальний збиток, ким виявлено і розслідувано діяння , рух справи і т.д. і т.п.
Основні правила заповнення та подання документів первинного обліку для забезпечення достовірності статистичної звітності в судових органах, регламентуються «Інструкцією щодо заповнення статистичної картки на підсудного (обвинуваченого)» від 24 вересня 2001 р.; «Інструкцією щодо заповнення форм статистичної звітності про роботу судів загальної юрисдикції (крім господарських судів)» від 27 травня 2002 р.; «Інструкцією про порядок складання статистичної звітності щодо роботи державної виконавчої служби (форма 4)» від 20.03.2001.
В кожній із зазначених інструкцій наводяться роз`яснення стосовно вірного заповнення тих чи інших документів, що дає змогу уникнути помилок і доброякісно провести статистичне спостереження.
2. Види документів первинного обліку для реєстрації та обліку злочинів в органах внутрішніх справ, прокуратури, податкової міліції та Служби безпеки України
Первинний облік і реєстрація злочинів в органах внутрішніх справ, прокуратури, податкової міліції та Служби безпеки України здійснюється за такими документами карткової системи:
форма №1 (статистична картка на виявлений злочин);
форма №1.1 (статистична картка про наслідки розслідування злочину);
форма №1.2 (статистична картка про результати відшкодування матеріальних збитків та вилучення предметів злочинної діяльності);
форма №2 (статистична картка на особу, яка вчинила злочин);
форма №3 (статистична картка про рух кримінальної справи);
форма №4 (статистична картка на злочин, за вчинення якого особі пред`явлено обвинувачення);
форма №6 (довідка про наслідки судового розгляду кримінальної справи).
Документом спискової форми, який заповнюється в районних, міських і лінійних відділах внутрішніх справ є Єдиний журнал обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочин. Для Служби безпеки України форма цього журналу розробляється самостійно.
Первинні облікові документи повинні відповідати єдиним вимогам і містити такі реквізити, які необхідні для автоматизованої обробки на всіх рівнях їх аналізу і оцінки. Забороняється вносити в статистичні картки будь-які зміни і доповнення. Документи первинного обліку злочинності можуть змінюватися і доповнюватися, оскільки вони єдині для всіх органів прокуратури та правоохоронних органів, тільки за узгодженням з Генеральною прокуратурою України.
Реєстрація злочинів, осіб, які їх вчинили, кримінальних справ, що розслідуються прокурорами, слідчими прокуратури, слідчими і працівниками органів дізнання МВС, податкової міліції, їх облік, обробка, ведення статистичної звітності здійснюється органами внутрішніх справ. Злочини, у справах яких проводиться розслідування органами Служби безпеки України, обліковуються в цих органах. Військові та інші злочини у Збройних Силах та в інших військових формуваннях, дислокованих в Україні, вчинені військовослужбовцями, військовозобов’язаними під час проходження зборів, та службовцями Збройних Сил і інших військових формувань у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків або скоєні в розташуванні військових частин, установ, навчальних закладів, підприємств чи організацій обліковуються військовими прокуратурами відповідно до цих же правил.
Звітність правоохоронних органів є основним джерелом статистичної інформації про суспільно-правові явища і процеси. Звітність складається на основі даних первинного обліку злочинності, цивільних та адміністративних правопорушень. Звітність правоохоронних органів поділяється на державну статистичну звітність, яка розробляється і затверджується Державним комітетом статистики України, та внутрішньовідомчу адміністративну звітність, яка затверджується спільним наказом Держкомстату та відповідного правоохоронного відомства (Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції, Державної служби безпеки, Державної судової адміністрації та ін.). Ця звітність є обов’язковою для відповідних правоохоронних органів.
За періодичністю подання статистична звітність поділяється на місячну, квартальну, піврічну та річну. Залежно від терміновості подання звітність може передаватися експрес-поштою, електронною поштою, телетайпом.
Правоохоронні органи різних рівнів складають і подають близько ста різних форм державної і відомчої статистичної звітності,
а тому зосередимо свою увагу на найважливіших формах держав-
них статистичних спостережень. Перелік основних державних спо-
стережень та статистичних звітів правоохоронних міністерств і відомств наведено в додатку 18.
Місячна статистична звітність органів МВС, прокуратури, служби безпеки, які здійснюють попереднє слідство та дізнання за
ф. 1-СЛМ «Основні показники органів досудового слідства», стисла і містить лише 24 показники про рух справ та число осіб затриманих, виправданих і щодо яких провадження справи закрито.
Щоквартально органами слідства та дізнання складається Звіт про роботу органів досудового слідства за ф. 1-СЛ, який налічує вісім розділів. Розділ І «Справи, по яких закінчено слідство» — це велика комбінаційна таблиця, яка за видами злочинів (20) згідно зі статтями Кримінального кодексу подає кількість переданих до суду справ з обвинувальним вироком та для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, кількість закритих справ, а також відносно якої кількості осіб подано до суду справи. Розділ ІІ «Робота слідчого апарату» відображає рух кримінальних справ, строк розслідування незакінчених справ з установленням особи, яка вчинила злочин, кількість заарештованих осіб по закінчених справах у розподілі за строком тримання під вартою, кількість слідчих станом на кінець кварталу. Розділ ІІІ «Затримання осіб в якості підозрюваних» характеризує кількість затриманих осіб та кількість звільнених осіб за відповідними причинами звільнення. У розділі ІV наводяться дані щодо осіб, стосовно яких провадження закрито за реабілітуючих підстав; у розділі V — зупинені справи в цілому та у випадках, коли не встановлено особу, яка вчинила злочин, або коли обвинувачений ухиляється від слідства. Розділи VI і VІІ характеризують додаткове розслідування справ за окремими видами злочинів, які повернуті прокурором або судом та його результати. Останній розділ VIII стосується забезпечення відшкодування збитків по закінчених кримінальних справах у національній та іноземній валюті в цілому і в тому числі за окремими напрямками економічної діяльності (у кредитно-фінансовій і банківській системі, у зовнішньоекономічній діяльності, в аграрно-промисловому та паливно-енергетичному комплексах, у сфері економіки).
Основними формами статистичної звітності прокуратури є «Показники роботи прокурора» за ф. ПМ (місячна) та «Звіт про роботу прокурора» за ф. П (піврічна), зміст яких виходить за межі відомостей про стан злочинності і боротьби з нею до загальної характеристики правопорядку в країні. У них відображено результати загального нагляду, нагляду за дотриманням законів органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю, нагляду за дотриманням законів у місцях позбавлення волі та місцях утримування під вартою, а також дані про участь прокурора в розгляді кримінальних справ у судах та в цивільному і господарському судочинстві. Наприклад, розділ VI піврічної ф. П «Розгляд скарг» містить три розгорнуті таблиці щодо вирішення скарг і їх задоволення, з яких питань вирішувались і задовольнялись скарги:
з питань загального нагляду чи з питань застосування адміністративних стягнень, або з питань слідства і дізнання чи кадрових питань; а також інформацію про стан законності, роз’яснення законодавства.
Статистична звітність судових органів складається з цілого ряду форм, які висвітлюють роботу судів із розгляду кримінальних справ, роботу судових виконавців, роботу Верховного суду, роботу обласних та районних судів як першої, так і касаційної та наглядової інстанцій.
Суди складають і подають до Державної судової адміністрації і до статистичних органів за місцем розташування такі головні форми:
Основою для складання цих форм звітів є статистичні картки на кримінальні і цивільні справи, на виконавське провадження,
а також реєстраційні журнали, які ведуться в кожному суді згідно з інструкцією.
Звіти за формами 1 і 2 складають районні, міські, обласні суди за півріччя та рік. Звіт за ф. 1 містить інформацію про рух усіх кримінальних справ та закінчених провадженням за видами злочинів, і кількість засуджених або виправданих осіб, кількість осіб, справи яких закрито чи повернуто на додаткове розслідування, або кількість осіб, до яких застосовано примусові заходи медичного характеру. У звіті усі справи поділяються за мірами покарання, а потерпілі — за статтю, віком і за об’єктом завдання шкоди (життю, здоров’ю, матеріальної, моральної), наводяться також відомості про провадження за поданнями в порядку виконання вироків, ухвал, постанов.
У звіті за ф. 2 рух цивільних справ та суми матеріальної і моральної шкоди подаються за категоріями справ, поділених на три групи: справи позовного провадження, спори, пов’язані з адміністративно-правовими відносинами, і справи окремого прова-
дження.
Звіт за ф. 1-АП складають лише один раз на рік органи, посадові особи яких уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Цей звіт складається з однієї величезної таблиці, де за назвою статті Адміністративного кодексу або адміністративного правопорушення, яке не ввійшло до Кодексу, але передбачене іншими законодавчими актами, подаються показники про кількість розглянутих правопорушень та кількість осіб, стосовно яких винесено рішення про накладення адміністративного стягнення; сума накладеного і стягненого штрафу; встановлений розмір заподіяної матеріальної шкоди; відшкодування.
Особливою частиною статистичної звітності для правознавців-господарників є система статистичних спостережень правопорушень у сфері економічної діяльності, які виявляються відповідними правоохоронними органами і відображаються в певних формах звітів.
1. Єдиний звіт про злочинність на території України за ф. № 1 містить інформацію про злочини проти держави, державної та колективної власності, господарські та службові злочини за статтями Кримінального кодексу, за місцем скоєння злочину; інформацією щодо виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів за окремими їхніми характеристиками.
2. Звіт про зареєстровані злочини і результати роботи на території України за ф. № 1-А дає змогу проаналізувати кількість зареєстрованих економічних злочинів; виявлених осіб, підозрюваних у їх скоєнні, а також кількість кримінальних справ щодо злочинів економічного спрямування, які перебувають у провадженні, кількість направлених до суду, закінчених розслідуванням та зупинених справ. У звіті враховується також кількість економічних злочинів, учинених стосовно об’єктів Національного банку, Ощадбанку, кас господарських суб’єктів, художніх, історичних та інших культурних цінностей; установлена сума завданих матеріальних збитків, їх відшкодування та вилучення предметів злочинної діяльності. Знаходять відображення у звіті також результати оперативно-розшукової діяльності ОВС та податкової міліції в бороть-
бі з економічною злочинністю.
3. Звіт про осіб, які вчинили злочини на території України, за ф. № 2 дозволяє всебічно їх охарактеризувати за статево-віковим складом, соціальним станом, сферою діяльності, зайнятістю та іншими соціально-демографічними і юридичними ознаками.
4. Звіт про виявлені підрозділами прокуратури і ОВС злочини у сфері економічної діяльності за ф. № 5 містить інформацію про кількість економічних злочинів у цілому та виявлених на підприєм-
ствах, в установах, організаціях за видами економічної діяльно-
сті; кількість виявлених осіб, які вчинили економічні злочини (притягнутих або звільнених від кримінальної відповідальності, їх соціальний та службовий стан), у цілому і на підприємствах, установах, організаціях за видами економічної діяльності; кількість виявлених фактів виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або фактів збуту державних цінних паперів чи білетів державної лотереї; вилучення майна та цінностей для забезпечення відшкодування матеріальних збитків.
5. Звіт про результати боротьби з організованими групами та злочинними організаціями за ф. № 1-03 подає характеристику організованих злочинних груп та злочинних організацій економічного спрямування; завдані ними матеріальні збитки, їх відшкодування та вилучення предметів злочинної діяльності щодо злочинів, учинених ОГ та ЗО у сфері економіки.
6. Звіт про роботу органів досудового слідства та дізнання за ф. № 1-СЛ характеризує рух справ про злочини, скоєні у сфері економіки, в яких закінчено досудове слідство та дізнання (усього закінчено справ, направлено справ до суду з обвинувальним ви-
сновком; направлено справ до суду для звільнення від криміналь-
ної відповідальності; закрито справ), а також забезпечення від-
шкодування збитків слідчими ОВС у закінчених кримінальних спра-
вах (сума встановлених збитків; сума відшкодованих збитків; сума накладеного арешту на майно).
7. Цікавою є експрес-інформація «Відомості про злочини економічної спрямованості», яка в регіональному розрізі відображає окремі види злочинів економічного характеру, завдані матеріальні збитки та їх відшкодування у сфері економіки.
2.7. Контроль вірогідності даних
статистичного спостереження
Контроль вірогідності здійснюється на всіх етапах збору і обробки статистичних матеріалів: під час заповнення формулярів статистичного спостереження, складання звітів, розробки статистичних даних і складання аналітичних таблиць. Особливе значення контроль має на початку спостереження, бо помилки, яких припустилися на цьому етапі, впливають на всі подальші розрахунки.
Контроль — це насамперед перевірка даних спостереження на їх повноту та вірогідність. Контроль повноти даних, тобто зовнішній контроль, здійснюється візуально і полягає у встановленні, чи від усіх джерел надійшла інформація, чи всі показники заповнені в документах первинного обліку та формах звітів. Наприклад, чи всі суди області подали звіти до обласної судової адміністрації.
Вірогідність даних перевіряється засобами арифметичного чи логічного контролю. Арифметичний контроль ґрунтується на використанні взаємозв’язків між різними показниками звітів та перевірці всіх узагальнювальних показників і погодженні тих із них, які виводяться один з одного. Це балансові зв’язки між показ-
никами або контрольні арифметичні підсумки. Так, в усіх формах статистичної звітності судів про розгляд кримінальних або цивіль-
них справ з метою забезпечення вірогідності даних введено кон-
трольну суму: надійшло справ у звітному періоді плюс залишок незакінчених справ на початок періоду дорівнює закінчено справ провадженням плюс їх залишок на кінець періоду.Отже, арифметичний контроль дає змогу виявляти і виправляти лише помилки в розрахунках.
Для встановлення змістовних помилок здійснюється логічний контроль, який полягає у зіставленні відповідей на взаємозв’язані питання, що дає змогу виявляти їх несумісність. Якщо, наприклад, засуджений був службовцем, то за логікою, він освічений, тобто соціальна категорія порівнюється з освітою і заняттям. Можна виявити помилки, порівнюючи правові показники різних регіонів або зіставляючи дані поточного періоду з попереднім.
Звичайно, здебільшого встановити вірогідність даних неможливо (коли помилки виходять за межі логічного та арифметичного контролю). Отже, необхідно враховувати природу помилок. Залежно від причин виникнення розрізняють помилки:
Залежно від природи виникнення помилки реєстрації можуть бути випадковими або систематичними.
Випадкові помилки виникають унаслідок збігу випадкових об-
ставин, а саме через неуважність реєстратора або незосередженість респондента. Вони викривлюють дані спостереження в той чи інший бік, проте завдяки величезній кількості випадків їхня дія врівноважується, і вони істотно не впливають на результати.
Більш небезпечними є систематичні помилки, які виникають у результаті постійних спотворень в одному напрямі. Такі помилки істотно зміщують результати спостереження в один бік (збіль-
шення або зменшення).
Систематичні помилки поділяються на ненавмисні (виникають унаслідок необґрунтованості програм спостереження, некомпетентності реєстраторів, неосвіченості респондентів) танавмисні (виникають через свідоме викривлення фактів з певною метою).
Прикладом навмисних помилок є масові факти приховування доходів від оподаткування, приписки у звітах, приховування виторгу від реалізації в комерційній торговельній мережі, пунктах громадського харчування. З боку держави такі акції підлягають адміністративному та кримінальному покаранню. Проте цим перекрученням можна запобігти, якщо усунути умови для їх виник-
нення, а також ужити дієвих заходів контролю (наприклад, обов’язкова наявність касових апаратів).