Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Назва реферату: Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків
Розділ: Банківська справа
Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків
План
стор.
|
Вступ |
|
Розділ 1. Основи зовнішньоекономічної діяльності в Україні |
|
1.1. Характеристика зовнішньоекономічної діяльності в Україні |
|
1.2. Правові основи валютного регулювання зовнішньоекономічної діяльності |
|
1.3. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій |
|
1.4. Укрексімбанк у системі банків України |
|
Розділ 2. Міжнародні розрахунки, їхнє оформлення, облік, контроль і аналіз в Укрексімбанку |
|
2.1. Характеристика Міжнародних розрахунків по експорно-імпорним операціям |
|
2.2. Оформлення, облік, контроль операцій по банківському переказу |
|
2.3. Оформлення, облік, контроль операцій по документарному акредитиву |
|
2.4. Оформлення, облік, контроль операцій по інкасо |
|
Розділ 3. Аналітична оцінка результативності різних форм міжнародних розрахунків та шляхи забезпечення ефективності їх широкого впровадження і використання в Україні |
|
3.1. Аналіз міжнародних розрахунків; сучасний етап і напрямки підвищення прибутковості банку від їх здійснення |
|
3.2. Недоліки та переваги окремих видів міжнародних розрахунків. |
|
Розділ 4 Охорона праці |
|
4.1. Атестація робочих місць |
|
4.2. Труднощі нормування факторів трудової діяльності |
|
4.3. Розумова працездатність та особливості її психофізіологічного забезпечення |
|
Висновок |
|
Використана література |
Вступ
Полгиблення економічних реформ, розвиток фінансово-кредитної і банківської систем, введення національної валюти україни сприяли становленню і змицненню валютно ринку України.
Продовження процесу економічних перетворень, інтеграція України у світову економічну систему, вихід на міжнародні фінансові ринки, удосконалення валютного законодавства і нормативних баз сприяли тому, що розвиток валютного ринку в останні роки характеризувався: збільшенням обсягів операцій в іноземній валюті у всіх сегментах; удосконалененням його стрктури і спрямованості на дозвіл конкретних економічних і фінансових проблем суб’єктів господарювання і держави в цілому; розширенням видів валют, по яких проводяться операції на валютному ринку; відсутністю різких коливань валютних курсів; удосконаленням законодавчої і нормативної діяльності суб’єктів валютного ринку; введенням нових видів валютнимх операцій і форм розрахунків; врегулюванням діяльності нерезидентів на українському ринку і т.д.
Вихід на світовий зовнішній ринок - закономірність розвитку ринкової економіки. Діяльість підприємств на світовому ринку пов’язана з міжнародною виробничою та науково-технічною кооперацією, експортом і імпортом товарів і послуг. Вона також включає вивіз капіталу в формі інвестування в іноземні підприємства і залучення іноземних інвестицій. У законодавчих актах України зовнішньоекономічна діяльність визначається як діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними що має місце як на території України, так і за її межами.
Законодавством України передбачені різні види, форми і способи міжнародних розрахунків, що здійснюють уповноважені банки, маючи відповідні на це ліцензії.
В Україні використовуються наступні форми розрахунків: банківський переказ, акредитив, інкасо.
Дипломна робота складається з чотирьох розділів, вступа і висновків.
В першому розділі згідно законодавства України розглаянуті питання що стосуються валютного регулювання.
У другому розділі на основі практичних матеріалів відділення Укрексімбанку м.Одеси розглянуто порядок оформлення, обліку і контролю операцій по міжнародних розрахунках, проведений аналіз стуктури і динаміки міжнародних розрахунків, що дозволив внести деякі рекомендації, спрямовані на удосконалення відносин з іноземними партнерами.
У третьому розділі розглядається аналітична оцінка результативності різних форм міжнародних розрахунків та шляхи забезпечення ефективності їх широкого впровадження і використання в Україні.
В четвертому розділі розглядається охорона праці на робочому місці.
При написанні роботи використовувався Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, нормативні акти Національного банку України, облікових і звітних даних відділення Укрексімбанку в м.Одеса, економічна література за даними проблемами.
Розділ 1. Основи зовнішньоекономічної діяльності в Україні.
Характеристика зовнішньоекономічної діяльності в Україні.
Зовнішньоекономічна діяльність є однією з основних форм економічних відносин України з іноземними державами.
Конституцією, Декларацією про державний суверенітет України і Законом України «Про економічну самостійність України» установлено, що однією з основ реалізації державного суверенітету України є її самостійність при здійсненні і регулюванні зовнішньоекономічних відносин.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємств України регулюється Законом України від 16.04.1991р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України від 23.09.1994р. «Про порядок здійснення розрахунків у зовнішньоекономічних відносинах», наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 05.10.1995р. № 75 «Про затвердження положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» і т.д.
Ведуче місце серед вищевказаних нормативних актів займає Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», що визначає зовнішньоекономічну діяльність як діяльність суб'єктів господарської діяльності України й іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудовану на взаєминах між ними, що має місце, як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічну діяльність можуть здійснювати і фізичні особи, які тим чи іншим способом зв'язані з зовнішньоекономічною діяльністю.
Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:
- експортери, продаючи товари іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивозом або без вивозу цих товарів через митний кордон України, українські суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють експорт товарів;
- імпортери, купуючи товари в іноземних суб'єктів господарської діяльності з перетинанням або без перетинання цими товарами митного кордону України, українські суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють імпорт товарів на територію України, включаючи покупку товарів, призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами;
- інвестори, ввіз або вивіз капіталу;
- фінансові посередники, комерційні банки, страхові суспільства і т.д. Основна відмінність фінансового посередника банку від посередника небанківського типу полягає в тому, що банки випускають власні зобов'язання;
- різні міжнародні організації, що здійснюють консалтингові послуги по різних питаннях.
Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права здійснювати які-небудь види цієї діяльності визначені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
По валютному законодавству всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності підрозділяються з погляду валютних обмежень на дві групи :
резиденти:
фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), що мають постійне місця проживання на території України, у тому числі ті, котрі тимчасово перебувають за кордоном;
юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням на території України, що здійснюють свою діяльність на основі законів України;
-дипломатичні, консульські, торгові й інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії представництв і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницьку діяльність;
нерезиденти:
фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), що мають постійне місця проживання за межами України, у тому числі ті, котрі тимчасово перебувають на території України;
юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням за межами України. Створено і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи й інші суб'єкти підприємницької діяльності при участі юридичних осіб і інших суб'єктів підприємницької діяльності України;
розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торгові й інші офіційні представництва, міжнародні організації і їхні філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, що не здійснюють підприємницьку діяльність на основі законів України.
Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права здійснювати які-небудь види цієї діяльності, визначені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Україна як держава захищає інтереси всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території.
Основні види зовнішньоекономічної діяльності передбачені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» і до них можна віднести:
експорт і імпорт товарів, капіталу і робочої сили;
надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, посередницьких, брокерських, агентських, облікових, аудиторських, юридичних і ін., що прямо не заборонені законами України, а також надання перерахованих вище послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;
наукова, науково-технічна, виробнича й інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;
міжнародні фінансові операції й операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
кредитні і розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, страхових і кредитних установ за межами України;
спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм власності, проведення спільних господарських операцій і спільне володіння майном як на території України так і за її межами;
підприємницька діяльність на території України, пов'язана з видачею ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок і інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
організація і здійснення діяльності в області проведення виставок, аукціонів, торгів, симпозіумів, семінарів, і інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, при участі суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
товарообмінні (бартерні) операції й інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;
операції по покупці, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах, орендні, у тому числі лізингові, операції;
операції на валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;
інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законодавством України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності одержують право на здійснення їх видів після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності в Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України. Зовнішньоекономічні договори або контракти , що є невід'ємною умовою здійснення зовнішньоекономічної діяльності, складаються відповідно до законів України і міжнародних договорів, при цьому можливо використання рекомендацій міжнародних організацій і відомих міжнародних порядків .
Структура експорту-імпорту в Україні по системі міжнародної торгової класифікації (SІТС) приведена в таблиці 1.1.
Таблица 1.1.
Структура експорту-імпорту в Україні в 1998-2000 роках по системі SITC*.
(у % від загального обсягу)
|
Роки |
По SITC |
Експорт |
Імпорт |
|
1998 |
0 - 1 |
25,38 |
2,60 |
|
2 - 4 |
3,83 |
56,37 |
|
|
3 |
52,28 |
19,76 |
|
|
5 - 9 |
18,51 |
21,27 |
|
|
1999 |
0 - 1 |
26,98 |
2,50 |
|
2 - 4 |
3,91 |
57,01 |
|
|
3 |
51,02 |
18,49 |
|
|
5 - 9 |
18,08 |
22,00 |
|
|
2000 |
0 - 1 |
27,96 |
2,38 |
|
2 - 4 |
4,01 |
56,00 |
|
|
3 |
49,46 |
19,12 |
|
|
5 - 9 |
18,56 |
22,51 |
*SITC - System of international Trade Classification (Система міжнародної торгової класифікації):
0-1 – продовольство (продукція сільського господарства), 2-4 – сировина і матеріали, 3 – проміжна продукція, 5-9 – кінцева продукція.
Дані таблиці свідчать, що в 2000 р. домінуючими для нашої економіки були експорт проміжної продукції (49,46 %), продовольства (27,96 %) і імпорт сировини і матеріалів (56 %). Така ситуація, незважаючи на те, що після фінансової кризи удалося досягти позитивного сальдо торгового балансу, очевидно не сприяє економічному росту. Це є значущим обмежуючим фактором на найближчі 5 років.
Необхідно відзначити, що окремі види експорту й імпорту в Україні заборонені, у тому числі:
експорт із території України предметів, що складають національне багатство, історичне чи культурне надбання українського народу, обумовлене відповідно до законів України;
імпорт чи транзит яких-небудь товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди чи здоров'ю установити загрозу життю чи населення тваринного світу, чи привести до загибелі навколишнього середовища;
імпорт продукції і послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму або расової дискримінації, геноциду і т.д., що суперечать відповідним нормам Конституції України;
експорт і імпорт товарів, що здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності.
Верховна Рада України може затверджувати конкретний список товарів, експорт і імпорт яких забороняється, по представленню Кабінету Міністрів України.
Контроль за виконанням даних вимог покладається на митні органи України і Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України.
Експорт товарів забезпечує значну частину надходжень валюти в платіжному балансі України. Збільшенню експорту сприяло б приєднання України до ЄС, але для цього необхідно подбати про створення діючої конкурентноздатної ринкової економіки. Виходячи з цього, необхідно додавати всі зусилля для збільшення експорту, але не за рахунок зниження внутрішнього споживання, а за рахунок стимулювання розширення експортного виробництва. Географія товарного експорту України досить різноманітна.
Таблиця 1.2.
Географія товарного експорту України в 1999 р.
.
|
Країна |
Обсяг, млн. діл. |
Питома вага |
|
Росія |
2905 |
23,0 |
|
Китай |
737 |
5,8 |
|
Туреччина |
696 |
5,5 |
|
Німеччина |
639 |
5,1 |
|
Італія |
550 |
4,4 |
|
Бєларусь |
548 |
4,3 |
|
США |
502 |
4,0 |
|
Польща |
313 |
2,5 |
|
Словаччина |
245 |
2,1 |
|
Болгарія |
205 |
1,9 |
|
Сирія |
204 |
1,6 |
|
Пакистан |
195 |
1,6 |
|
Тайвань |
193 |
1,5 |
|
Єгипет |
187 |
1,5 |
|
Молдова |
186 |
1,4 |
|
Чехія |
171 |
1,4 |
|
Румунія |
161 |
1,3 |
|
Інші |
425 |
31,1 |
/Вісник НБУ, грудень 2000 р. «Роль зовнішньої торгівлі в платіжному балансі України».
На територію України дозволяється імпорт тільки тих товарів, що по своїх технічних, фармакологічних, санітарних, ветеринарних і екологічних характеристиках не порушують мінімальних умов відповідних стандартів і вимог, що діють на території України. Якщо національні стандарти відсутні, на визначений товар можуть поширюватися міжнародні або іноземні стандарти і вимоги, що діють у ведучих країнах - експортерах цих товарів. Необхідно відзначити, що всі стандарти і вимоги повинні офіційно публікуватися в загальнодоступних засобах інформації України не менш чим за 60 днів до вступу їх у дію.
До товарів, що імпортуються на територію України, застосовується національний режим їхньої сертифікації. Якщо ж здійснюється імпорт товарів, що не мають аналогів в Україні, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює імпорт або іноземний суб'єкт господарської діяльності, що здійснює експорт, повинний пред'явити сертифікат відповідності товару міжнародним стандартам і вимогам.
Структура товарного імпорту досить проста. На Росію приходиться майже половина українського імпорту, хоча і спостерігається тенденція до його зменшення. Це зв'язано з необхідністю закуповувати велику кількість енергоносіїв у РФ, що складає 70 % російського експорту в Україну. Другим партнером України по розміру імпорту виступає Німеччина. Їхня частина в імпорті України зросла з 6.2 % у 1996 році до 8.6 % у 1999 році. Третє місце в імпорті України займають США, питома вага яких за цей же період зріс з 2.7 % до 4.0 %. Далі випливають Польща, Італія, Бєларусь, Франція, Чехія, Великобританія, Австрія, Нідерланди.
Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюють різні по своєму роду торгові і неторгові операції, повинні погасити їх наприкінці року в цілому по країні. Якщо держава здатна погашати свої зобов'язання протягом звітного періоду, то така держава має достатній запас платоспроможності або ліквідності. Це є однією з причин різних обмежень, що вводяться в країні, на виконання валютних операцій з валютними цінностями суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Ці обмеження стосуються усіх валютних операцій, але вони по-різному співвідносяться із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і тісно зв'язані з валютним контролем. У цьому полягає суть валютного регулювання.
Правові основи валютного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Сучасний валютний ринок являє собою розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць і іноземних валют з метою їхнього використання для обслуговування міжнародних платежів.
Найбільш істотним і функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної волі вибору і дій власника валюти. Тому ступінь зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних операцій, але і його здатністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.
Воля вибору суб'єктів ринку зв'язана з їхнім прагненням одержати для себе в процесі здійснення валютних операцій визначені матеріальні вигоди, виражені у відповідному доході.
Отже, валютному ринку властиві атрибути будь-якого ринку.
Невід'ємним атрибутом валютного ринку є присутність функціональних елементів його регулювання.
Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків і інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
На території України відповідно до даного Декрету діє наступний статус валюти України: валюта України є єдиним законним способом платежу на території України, що приймається без обмежень для оплати яких-небудь вимог і зобов'язань, якщо інше не передбачене Декретом або іншими актами валютного законодавства України.
Порядок ввезення, переказ через границю, а також вивіз, переказ за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України. Суми у валюті України, що були завезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно вивезені, переслані, переказані назад в Україну.
Валютними цінностями є:
валюта України - грошові знаки у виді банкнот, казначейських квитків, монет і в інших формах, що є в обігу і є законним платіжним способом на території України, а так само вилучені з обігу або такі, що підлягають обміну на грошові знаки, що є в обігу, засоби на рахунках у виді внесків у банківській і іншій кредитно-фінансовій установах на території України;
платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселя, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові і банківські документи), виражені у валюті України;
іноземна валюта - іноземні грошові знаки у виді банкнот, і казначейських квитків, монет, що є в обігу і є законним платіжним способом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що підлягають обміну на грошові знаки, що є в обігу, засоби в грошових одиницях іноземних держав, що знаходяться на рахунках або вносяться в банківські й інші кредитно-фінансові установи за межами України;
платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселя, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати й інші фінансові і банківські документи)» виражені в іноземній валюті або монетарних металах.
Під валютним регулюванням розуміється діяльність держави, спрямована на регламентування розрахунків і порядку здійснення угод з валютними цінностями. Країни за допомогою валютного регулювання прагнуть поставити під контроль держави валютні операції, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів і позик, ввіз, вивіз і переказ валюти за кордон і тим самим підтримувати рівновагу платіжного балансу і стійкість валюти. В міру поглиблення кризових явищ спостерігається тенденція розширення сфери валютного регулювання. У багатьох країнах установлені ліміти вивозу валюти за кордон, введена спеціальна система дозволів на надання кредитів іноземним юридичним особам і т.д. Валютне регулювання є нормативним, тобто здійснюється головним чином шляхом висновку міжнародних валютних угод і видання нормативних актів. Деякі країни зобов'язують експортерів своєї країни здавати виручені їм суми в іноземній валюті або депонувати її у визначених ситуаціях. Валютне законодавство багатьох західноєвропейських держав установлюють регламентацію національних валютних ринків. У багатьох країнах валютне законодавство передбачає установлення валютних рахунків, ліміти вивозу валюти. Необхідність валютного регулювання полягає в прагненні мінімізувати валютні ризики.
Валютні обмеження це законодавчі або адміністративні заборони, лімітування і регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою і валютними цінностями. Валютні обмеження є однією з форм валютної політики.
Валютні обмеження переслідують різноманітні цілі: вирівнювання платіжного балансу, підтримка валютного курсу, концентрацію валютних цінностей для рішення державних поточних і стратегічних задач.
Закон про валютне регулювання визначає лише основні положення регулювання валютної сфери. У цьому зв'язку велике значення мають нормативні акти в області валютного регулювання.
Валютна політика на Україні виявилася одним зі слабких місць у програмі економічних перетворень.
У процесі розробки програми валютного регулювання варто враховувати досягнутий рівень розвитку валютного ринку, необхідність сприяння розвитку банківсько-фінансового сектора, залежність економіки від автономного (критичного) імпорту (насамперед енергоносіїв), а звідси і необхідність усілякого стимулювання збільшення експортних надходжень і іноземних інвестицій .
Режим валютного курсу повинний передбачати можливість його регулювання з урахуванням темпів внутрішньої інфляції й інтересів експортерів. Останнє найбільш важливе для України, що не має значних іноземних інвестицій і доступу до зовнішніх кредитів, у зв'язку з чим експортери є основним джерелом іноземної валюти.
Таке регулювання повинне здійснюватися ринковими методами.
Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю.
Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, про стан банківських рахунків в іноземній валюті в межах повноважень.
Органами валютного регулювання в Україні є:
Національний банк України – який здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України, забезпечує виконання уповноваженими банками функцій по здійсненню валютного контролю і є головним органом валютного контролю.
Уповноважені банки, що здійснюють контроль за валютними операціями, що виробляються резидентами і нерезидентами через ці банки.
Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що виробляються резидентами і нерезидентами на території України.
Міністерство зв'язку України здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів і пересилання валютних цінностей через державний кордон України.
Державний митний комітет України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через державний кордон України.
Національний банк України в сфері валютного регулювання здійснює також:
- державну валютну політику, виходячи з принципів загальної валютної політики в Україні;
- складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс;
- контролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу України;
- видає обов'язкові до виконання нормативні акти по здійсненню операцій на валютному ринку України;
- робить видачу ліцензій на здійснення валютних операцій і прийняття рішень про їхнє призупинення;
- робить нагромадження, заощадження і використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики.
Виходячи з цього, валютну політику держави можна розділити на дві частини: поточна і перспективна. Поточна складається в організації повсякденного оперативного регулювання поточної валютної кон'юнктури, а перспективна - у здійсненні довгострокових структурних змін у міжнародному валютному механізмі, що реалізується через участь держави в міждержавних угодах.
Ліцензування зовнішньоекономічних операцій.
З метою підвищення надійності і стабільності банківської системи України, забезпечення захисту інтересів кредиторів, вкладників комерційних банків, з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків і банківських організацій, умови діяльності яких відповідають установленим Національним банком України обов'язковим вимогам і діяльність яких не загрожує інтересам їхніх клієнтів, проводиться ліцензування діяльності комерційних банків і організацій.
Під ліцензуванням розуміється порядок надання права на здійснення окремих або всіх банківських операцій комерційному банку, що з моменту реєстрації Національним банком України одержав статус юридичної особи.
Відповідно до Положення про порядок видачі банком ліцензії на здійснення банківських операцій, затвердженим Постановою Правління НБУ від 06.05.98р. №181 усі комерційні банки зобов'язані одержати ліцензію НБУ на ведення відповідних операцій. Філії комерційних банків здійснюють банківські операції при наявності відповідно оформленого доручення головного банку і дозволу регіонального управління Національного банку України за місцем перебування філії банку.
Національний банк України видає індивідуальні і генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, що підпадають під режим ліцензування, відповідно до операції перерахованих нижче. Основним документом, що регламентує порядок видачі ліцензій на проведення валютних операцій і здійснення контролю за їхнім неухильним дотриманням є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993р. № 15-93.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам і іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не вимагають індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Індивідуальної ліцензії вимагають наступні операції:
вивіз, переказ і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком ввозу, переказу і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, обумовлену Національним банком України;
надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі;
використання іноземної валюти на території України як засіб платежу або як заставу;
розміщення валютних цінностей на рахунки і внески за межами України;
здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами-резидентами як подарунок або в спадщину.
Перелік валютних операцій, що відповідають генеральної ліцензії Національного банку України, виданих комерційним банкам.
У залежності від якості, наданих комерційним банком документів, технічних умов, кваліфікації керівників і виконавців валютних операцій, НБУ може дозволити проведення наступних операцій (усіх, або деяких з них).
1. Ведення валютних рахунків клієнтів, а саме зарахування валютних надходжень на рахунки резидентів і нерезидентів (включаючи транзитні) і списання сум перерахувань передбачені чинним законодавством.
2. Неторгові операції. Це операції по перерахуванню валютних цінностей, не зв'язаних зі здійсненням розрахунків за експорт і імпорт товарів і послуг (у тому числі видача готівки для покриття витрат особи, що виїжджають за кордон у відрядження), а також з рухом капіталу
3. Установлення кореспондентських відносин з іноземними банками, тобто банки самостійно відкривають рахунки для міжнародних розрахунків з іноземними банками. Досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародних розрахунках. Робота через кореспондентські рахунки Центра міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків.
4. Операції по міжнародних торгових розрахунках. Це операції по міжнародних розрахунках, пов'язані з експортом і імпортом товарів і послуг, відповідно до вимог діючого законодавства, інструкцій Національного банку України, уніфікованих правил і традицій міжнародної торговельної палати.
5. Операції по торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку. Це покупка і продаж іноземної валюти в наявній і безготівковій формах за власний рахунок або згідно доручення клієнтів (брокерські послуги) на міжбанківському і біржовому ринках.
6. Операції по залученню (пасивні операції) і розміщенню (активні операції) валютних засобів на внутрішньому ринку
Ці операції здійснюються з резидентами України, з обмеженнями, установленими нормативними актами Національного банку України.
Пасивні операції - це створення валютних резервів в іноземній валюті (прийом депозитів в іноземній валюті, продаж за іноземну валюту цінних паперів, емітованих резидентами України і використовуваних у національній валюті (включаючи власні цінні папери банку), одержання кредитів в іноземній валюті від інших уповноважених банків).
Активні операції - це використання створених валютних резервів (видача кредитів в іноземній валюті, покупка за іноземну валюту цінних паперів, використовуваних в національній валюті).
7. Операції по залученню (пасивні операції) і розміщенню (активні операції) валютних засобів на міжнародних ринках. Ці операції здійснюються з нерезидентами України, з обмеженнями, установленими нормативними актами Національного банку України.
Пасивні операції - це створення валютних резервів в іноземній валюті (прийом депозитів до іноземній валюті, (за винятком міжбанківських одержання кредитів в іноземній валюті).
Активні операції - це використання створених валютних резервів (видача кредитів в іноземній валюті, покупка за іноземну валюту цінних паперів, використаних у національній і іноземній валюті).
8. Валютні операції на міжнародних грошових ринках. До них відносяться депозитні і конверсійні операції (у тому числі і ф'ючерсні, якщо це не заборонено законодавством відповідних країн), особами з комерційними банками і міжнародними фінансовими організаціями - нерезидентами України.
9. Операції з монетарними металами на внутрішньому ринку. Покупка і продаж (у тому числі на термін), прийняття в депозити, відповідальне збереження, використання на умовах застави по виданий кредит монетарних металів або цінних паперів, номінал яких виражений у монетарних металах, якщо ці операції здійснюються на території України з резидентами України.
10. Операції з монетарними металами на міжнародному ринку. Покупка і продаж (у тому числі на термін), прийняття в депозити, відповідальне збереження, використання на умовах застави під виданий кредит монетарних металів або кримінальну відповідальність, відповідно до діючого законодавства України.
Дані про кількість банків, що одержали ліцензії на проведення різних операцій приведені в таблиці 1.3.
Таблиця 1.3.
Кількість банків, що одержали ліцензію
на проведення операцій у 1999 році.
|
№ операції |
Назва операції |
Кількість банків, що одержали ліцензію |
|
|
1 |
Касове обслуговування клієнтів |
174 |
|
|
2 |
Перевезення грошово-валютних цінностей і інкасація коштів |
46 |
|
|
3 |
Відповідальна схоронність цінностей клієнтів банку |
107 |
|
|
4 |
Ведення рахунків клієнтів у грошовій одиниці України |
180 |
|
|
5 |
Ведення рахунків банків-кореспондентів у грошовій одиниці України |
101 |
|
|
6 |
Операції по касовому виконанню державного бюджету |
6 |
|
|
7 |
Операції по касовому виконанню місцевих бюджетів |
36 |
|
|
8 |
Кредитування юридичних і фізичних осіб |
178 |
|
|
9 |
Видача/одержання кредитів на МР |
179 |
|
|
10 |
Факторинг |
163 |
|
|
11 |
Вкладення засобів у статутні фонди інших юридичних осіб |
140 |
|
|
12 |
Залучення депозитів юридичних осіб |
180 |
|
|
13 |
Залучення депозитів фізичних осіб |
141 |
|
|
14 |
Емісія цінних паперів |
111 |
|
|
15 |
Ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті і клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України |
159 |
|
|
16 |
Неторгові операції з валютними цінностями |
156 |
|
|
17 |
Ведення кореспондентських рахунків в іноземній валюті |
134 |
|
|
18 |
Ведення кореспондентських рахунків у грошовій одиниці України |
134 |
|
|
19 |
Відкриття кореспондентських рахунків у банках України в іноземній валюті |
160 |
|
|
Продовження таблиці 1.3. |
|||
|
20 |
Відкриття кореспондентських рахунків у банках України в грошовій одиниці України |
135 |
|
|
21 |
Залучення і розміщення іноземної валюти на валютному ринку України |
129 |
|
|
22 |
Залучення і розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках |
102 |
|
|
23 |
Валютні операції на міжнародних ринках |
67 |
|
|
24 |
Операції з банківськими металами на валютному ринку України |
1 |
|
|
25 |
Операції з банківськими металами на міжнародних ринках |
0 |
|
|
26 |
Фінансування капітальних вкладень |
150 |
|
|
27 |
Видача поручительств, гарантій і т.д. |
114 |
|
|
28 |
Покупка, продаж цінних паперів |
128 |
|
|
29 |
Управління коштами з доручення клієнтів |
160 |
|
|
30 |
Покупка, продаж державних, цінних паперів і операції з ними |
174 |
|
Спеціальні санкції, що застосовуються до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення ними законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності, установлені ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959.
За порушення сьогодення або зв'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані наступні спеціальні санкції:
- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності своїх обов'язків згідно із сьогоденням або зв'язаним з ним законом України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України або рішеннями судових органів України;
- застосування до конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами положень дійсного Закону щодо зазначених у ньому положень, що установлюють визначені заборони, обмеження або режиму здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави;
- тимчасове припинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення дійсного Закону або зв'язаних з ним законів України, проведення дій, що можуть нашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Спеціальні санкції можуть застосовуватися як до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, так і до іноземних суб'єктів господарської діяльності.
Однак на практиці фактично застосовуються дві з них – індивідуальний режим ліцензування і тимчасова зупинка зовнішньоекономічної діяльності, хоча до спеціальних санкцій відноситься ще і така санкція, як накладення штрафів.
На сьогоднішній день у законах України не передбачені конкретні випадки застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності штрафів як спеціальної санкції. Тому на практиці ця спеціальна санкція практично не застосовується, як така.
1.4. Укрексімбанк у системі банків України.
Для обслуговування зовнішньоекономічної діяльності в Україні значне місце приділяється Державному Експортно-Імпортному банку.
Державний експортно-імпортний банк України заснований 3 січня 1992 року у відповідність з Указом Президента України "Про створення Державного експортно-імпортного банку України" від 3.01.1992 р.
Державний експортно-імпортний банк України створений на базі Банку для зовнішньої торгівлі СРСР (Внешторгбанк) - комерційної кредитної установи, що здійснював кредитування зовнішньої торгівлі СРСР, валютні операції, розрахунки по експорту й імпорту товарів і наданню послуг, що почали свою діяльність ще в 1924 році на базі перетвореного Російського комерційного банку. Внешторгбанк СРСР протягом тривалого часу залишався єдиним акціонерним товариством на території СРСР. Внешторгбанк СРСР діяв на підставі статуту і до складу його акціонерів входили:
- Держбанк СРСР
- Міністерство фінансів СРСР
- Міністерство зовнішньої торгівлі СРСР
- Комітет Ради Міністрів СРСР по зовнішньоекономічних зв'язках
- Ингосстрах СРСР
- Міністерство морського флоту СРСР
- Стройбанк СРСР
Зовнішньоторговельні організації:
- "Експортліс"
- "Союзпромекспорт"
- "Техпромімпорт"
- "Союзпушнина" і ін.
Банк заснований для організації банківського обслуговування українських і іноземних юридичних і фізичних осіб, проведення міжнародних і внутрішніх розрахунків, кредитування експортно-імпортних операцій, обслуговування державного зовнішнього боргу України й інших операцій відповідно до чинного законодавства України.
Таким чином, завдяки специфіці своєї діяльності (обслуговування зовнішньої торгівлі), Внешторгбанк СРСР був однією з найбільш наближених до західних стандартів комерційною структурою. Внешторгбанк СРСР за станом на 1 січня 1969 року мав близько 1200 банків-кореспондентів у більш ніж 90 країнах світу. Акціонерний капітал на 1.01.1969 склав 300 млн.руб., валюта балансу - 6,308 млн.руб. На 1.01.1969 року кредитний портфель Внешторгбанка СРСР склав 4.815 млн.руб.; притягнуті кошти – 4.625 млн. руб. Чистий прибуток Внешторгбанка СРСР у 1968 році склав 29,9 млн.руб.
З вищенаведених фактів видно, Укрексімбанк створювався на дуже солідній базі, більш того, у тільки утвореної державі Україна, що орієнтується на розширення зовнішньоторговельних зв'язків, Укрексімбанк, як своєрідний спадкоємець Внешторгбанка виявився єдиним банком, що знали за межами України, і з яким працювали західні банки. Укрексімбанку дісталася в "спадщину" і багата клієнтура, що експортує, від Внешторгбанка. Тому закономірними можна вважати результати перших років роботи банку в Україні: у 1992-1994 роках активи банку виросли приблизно в 9 разів, фонди - у 11 разів, балансовий прибуток - у 12 разів. До кінця 1994 року Укрексімбанк мав 22 філії в найбільших обласних і промислових центрах України, а число кореспондентів дорівнювало 300 у 70 країнах світу.
У 1996 р. банк продовжував удосконалення своєї кореспондентської мережі, що було викликано необхідністю поліпшення і прискорення процесу проведення розрахунків. Установлено кореспондентські відносини більш ніж з 345 банками світу. Міжнародні розрахунки банк проводив через 51 рахунок «Ностро» у вільно конвертованих валютах, відкритих у ведучих західних банках, а також через 6 рахунків у російських і білоруських карбованцях з використанням системи S.W.I.F.T.
У 1996 р. велика увага була приділена роботі з відкриття і ведення рахунків у вільно й обмежено конвертованих валютах для банків України і країн СНД. У результаті проведеної роботи загальна кількість банків-кореспондентів по рахунках «Лоро» зросло до 19, а кількість відкритих ними рахунків до 90. Широка кореспондентська мережа забезпечує Укрексімбанку гнучкість при здійсненні платежів як на Україні, так і за її межами, дозволяє проводити їх оперативно з використанням усіх форм розрахункових операцій - акредитивів, інкасо, переказів. Збільшилася кількість звертань банків країн ближнього і далекого зарубіжжя з проханням відкрити рахунки в національній валюті України.
Існуюча мережа банків-кореспондентів дозволяє банку в найкоротший термін і з найбільшою ефективністю здійснювати банківські операції не тільки з традиційними регіонами співробітництва - країнами Східної Європи, країнами СНД, але і з країнами Південно-Східної Азії, Близького Сходу, Південної Америки.
Торгові зв'язки клієнтів Укрексімбанку з банками світу представлені на малюнку 1.1.
Мал. 1.1. Торгові зв'язки клієнтів Укрексімбанку зі світом.
Банк у своїй діяльності керується Законом України "Про банки і банківську діяльність", іншими законодавчими актами України, нормативними актами НБУ і власним статутом.
Банк є юридичною особою, має самостійний баланс, здійснює свою діяльність на комерційній основі.
Банк здійснює операції на території України і за кордоном у відповідності з цілями своєї діяльності і Статутом .
Банк відповідає за своїми обов'язками, що належать йому майном, на яке, відповідно до законодавства України, може бути спрямоване стягнення . Банк, є державним, однак не відповідає по зобов'язаннях держави, також, як і держава Україна не відповідає по зобов'язаннях банку, за винятком окремо обумовлених випадків.
Банк може відкривати філії і представництва, як на території України, так і за кордоном, і наділяти їх правами в рамках положень Статуту.
Власні кошти банку складаються зі статутного і резервного фондів, основних фондів, амортизаційного фонду й інших фондів, створюваних за рахунок прибутку банку. Положення про порядок формування і використання фондів затверджується правлінням Укрексімбанку.
Гривневий еквівалент статутного фонду банку на 01.01.1999 р. склав 107,3 млн. грн., а на 01.01.2000 р. – 107,35 млн. грн.
В даний час це один з найбільших статутних фондів серед зареєстрованих в Україні комерційних банків. Так, наприклад, найближчими конкурентами по величині статутного фонду за станом на 01.01.2000 р. є:
АКБ "Промінвестбанк" України – 200,18 млн. грн., «Ощадний банк» - 158,00 млн. грн., КБ "Приватбанк" – 140,00 млн. грн., АПБ "Україна" – 70, 34 млн. грн., АППБ «Аваль» – 63,00 млн. грн.
На 01.01.2000 р. капітал банку (власні засоби) склав 139,08 млн. грн., доходи – 218,20 млн. грн. (9 місце серед банків України), витрати – 189,73 млн. грн. (10 місце).
Банк створює резервний фонд для забезпечення зобов'язань банку і покриття можливих збитків по своїх операціях у розмірі 25 % статутного фонду. Щорічні відрахування в резервний фонд складають не менш 5 % від суми чистого прибутку банку.
Основні фонди складаються з приналежних банку будинків, споруджень, устаткування й іншого майна, що відноситься до основних фондів.
Амортизаційний фонд створюється і використовується відповідно до законодавства України.
Інші фонди формуються за рішенням Правління Банку.
Банк здійснює операції відповідно до отриманої ліцензії НБУ.
23.06.1998 року Державний експортно-імпортний банк України одержав нову Генеральну ліцензію НБУ, на здійснення операцій, що включає наступні пункти: 1-6, 8-23, 26-30.
|
№ операції |
Назва операції |
|
1 |
Касове обслуговування клієнтів |
|
2 |
Перевезення грошово-валютних цінностей і інкасація коштів |
|
3 |
Відповідальне збереження цінностей клієнтів банку |
|
4 |
Ведення рахунків клієнтів (резидентів) у грошовій одиниці України |
|
5 |
Ведення рахунків банків-кореспондентів (резидентів) у грошовій одиниці України |
|
6 |
Здійснення операцій по касовому виконанню державного бюджету України, у тому числі ведення бюджетних рахунків клієнтів і рахунків державних позабюджетних фондів |
|
7 |
Здійснення операцій по касовому виконанню місцевого бюджету, у тому числі ведення бюджетних рахунків клієнтів і рахунків місцевих позабюджетних фондів |
|
8 |
Видача й одержання кредитів на міжбанківському ринку |
|
9 |
Кредитування юридичних і фізичних осіб, фінансовий лізинг |
|
10 |
Факторинг |
|
11 |
Вкладення засобів у статутні фонди інших юридичних осіб |
|
12 |
Залучення депозитів юридичних осіб |
|
13 |
Залучення депозитів фізичних осіб |
|
14 |
Емісія цінних паперів |
|
15 |
Ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті |
|
16 |
Неторгові операції з валютними цінностями |
|
17 |
Ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті |
|
18 |
Ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України |
|
19 |
Відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті і здійснення операцій по них |
|
20 |
Відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті і здійснення операцій по них |
|
21 |
Залучення і розміщення іноземної валюти на валютному ринку України |
|
Продовження. |
|
|
22 |
Залучення і розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках |
|
23 |
Валютні операції на міжнародних ринках |
|
24 |
Операції з банківськими металами на валютному ринку України |
|
25 |
Операції з банківськими металами на міжнародних ринках |
|
26 |
Фінансування капітальних вкладень з доручення власників або розпорядників інвестуємих засобів |
|
27 |
Видача поручительств, гарантій і інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їхнє виконання в грошовій формі |
|
28 |
Покупка, продаж цінних паперів і операції з ними |
|
29 |
Управління коштами і цінними паперами з доручення клієнтів |
|
30 |
Покупка, продаж державних цінних паперів і операції з ними |
Таким чином, Укрексімбанк у даний час має право на здійснення самого широкого кола операцій. Але, що ще важливіше, банк не тільки має право, але і має необхідний фінансовий і кадровий потенціал для здійснення самого широкого кола операцій і надання спектра послуг.
Правління Банку організовує і здійснює управління діяльністю Банку і несе відповідальність за виконання його статутних цілей.
Правління складається з Глави Правління, призначуваного на посаду Президентом України, першого заступника Глави Правління, заступників Глави й інших членів Правління, призначуваних Главою Правління.
У систему Укрексімбанку входить Головний банк, 27 балансових установ і 22 безбалансових відділення, що розташовані майже у всіх регіонах України.
Відділення має право вести переговори з питань, що входять у його компетенцію з українськими й іноземними організаціями, фірмами, і представниками, а також з українськими й іноземними громадянами.
Відділення приступає до здійснення своєї діяльності після рішення Правління Банку і його реєстрації в НБУ. Діяльність відділення припиняється за рішенням Банку й в інших випадках, передбачених чинним законодавством, а також у випадку збиткової діяльності відділення Правління Банку може прийняти рішення про припинення діяльності відділення.
Одеське відділення Внешторгбанка СРСР почав свою роботу 18 лютого 1974 року. Завдяки своєму місцеві розташування (один з найбільших морських портів СРСР із величезним вантажообігом), одеське відділення Внешторгбанка СРСР, незабаром стало одним з найбільших і прибуткових у всій системі Внешторгбанка. З утворенням Укрексімбанку, одеське відділення згодом утратило той ступінь самостійності, якою воно володіло в часи Внешторгбанка . Це пояснюється відсутністю прямих кореспондентських відносин з іноземними банками - усі проходить через Головний банк.
Але і в даний час відділення Укрексімбанку в м. Одесі залишається одним з найбільших і найбільш прибуткових у системі. На сьогоднішній день у банку обслуговується близько 1000 клієнтів - юридичних осіб, з них більш 500 – активно працюючі підприємства й організації.
Таким чином, Укрексімбанк є одним із самих могутніх і одним з найбільш перспективних банків України, що здійснює повний спектр банківських послуг, завоював репутацію надійного ділового партнера, як на Україні, так і за її межами. З ним підтримують відносини багато великих банків світу, а також міжнародні фінансові установи.
Широке визнання міжнародними фінансовими колами професійних підходів у діяльності Укрексімбанку сприяло активному залученню іноземних кредитних ресурсів в економіку України.
Загальна мрія всієї діяльності банку полягає у виведенні на ринок сучасних, якісних, орієнтовані на пріоритетних клієнтів банківських продуктів і послуг, досягненні постійних конкурентних переваг.
Необхідно акцентувати увагу на подальше акціонування Укрексімбанку.
Розділ 2. Міжнародні розрахунки їхнє оформлення, облік, контроль і аналіз в Укрексімбанку.
2.1. Характеристика міжнародних розрахунків по експортно-імпортним операціях.
Значне місце в процесі створення реальних ринкових умов господарювання в Україні приділяється питанням удосконалення механізму проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Форми зовнішньоторговельних розрахунків, що вироблені міжнародною практикою, є свого роду захисними засобами від валютних ризиків і розділяються між собою по механізму, ступеню гарантованості і форми участі в розрахунках банків.
Цивільно-правове регулювання цих розрахунків ґрунтується на правових нормах як національного законодавства (Указ Президента України “Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності” № 556/94 від 04.10.1994р. Інструкція НБУ “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”), так і міжнародного, до яких відносять Уніфіковані норми, створювані в порядку міжнародно-договірної уніфікації права або шляхом розробки і кодификації міжнародних порядків. До них відносяться видання Міжнародної Торговельної Палати, а саме «Уніфіковані правила по інкасо» і «Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів». Ці правила широко поширилися в діловій практиці завдяки уніфікації банківських і договірних стандартів, що сприяють полегшенню світової торгівлі.
Основними формами міжнародних розрахунків є акредитив, інкасо і банківський переказ.
Найбільша питома вага серед використовуваних форм розрахунків займає банківський переказ. Структура операцій по експорту й імпорту приведена в таблицях 2.1. і 2.2.
Таблиця 2.1.
Структура міжнародних розрахунків по експортних операціях
організацій відділення Укрексімбанку в м. Одесі за 1998-2000р.
(шт., %)
|
Показники |
1998 рік |
1999 рік |
2000 рік |
|||
|
Кіл. |
Пт. вага |
Кіл. |
Пт. вага |
Кіл. |
Пт. вага |
|
|
Експорт усього, у тому числі: |
7926 |
100,00 |
6426 |
100 |
5911 |
100 |
|
Акредитиви |
45 |
0,57 |
25 |
0,39 |
11 |
0,19 |
|
Інкасо |
1 |
0,01 |
1 |
0,01 |
- |
- |
|
Переказ |
7880 |
99,42 |
6400 |
99,60 |
5900 |
99,81 |
Виходячи з даної таблиці 2.1. можна зробити висновок, що при загальній тенденції зниження кількості міжнародних розрахунків по експортних операціях організацій, найбільша питома вага за 1998-2000 р. приходиться на розрахунки у формі банківського переказу.
Таблиця 2.2.
Структура міжнародних розрахунків по імпортним операціях
організацій відділення Укрексімбанку в м. Одесі за 1998-2000 р.
(шт., %)
|
Показники |
1998 рік |
1999 рік |
2000 рік |
|||
|
Кіл |
Пт. вага |
Кіл |
Пт. вага |
Кіл |
Пт. вага |
|
|
Імпорт усього, у тому числі: |
5517 |
100,00 |
3614 |
100 |
3489 |
100 |
|
Акредитиви |
12 |
0,22 |
12 |
0,33 |
27 |
0,77 |
|
Інкасо |
5 |
0,09 |
2 |
0,06 |
2 |
0,06 |
|
Перекази |
5500 |
99,69 |
3600 |
99,61 |
3460 |
99,17 |
За даними таблиці 2.2. видно, що в загальному обсязі міжнародних розрахунків по імпортним операціях організацій значне місце приділяється банківському переказу, однак спостерігається тенденція збільшення акредитивної форми розрахунків.
При аналізі даних таблиць 2.1 і 2.2, спостерігається значне зниження як експортних, так і імпортних операцій, що пояснюється фінансово-економічною обстановкою в країні і твердій конкуренції з боку комерційних банків, що пропонують здійснення переказних операцій через свої прямі кореспондентські рахунки «день-в-день» без стягування додаткової комісії.
Отже, у даний час найбільш розповсюдженою і дешевою формою міжнародних розрахунків є банківський переказ, що являє собою доручення одного банку іншому виплатити визначену суму на прохання і за рахунок платника іноземному одержувачу (бенефіціару).
Розрізняють два види банківського переказу:
авансовий платіж;
- по факту відвантаження товару.
Вибір валюти і форми розрахунків визначаються за узгодженням сторін і фіксуються в умовах контракту.
Авансовий платіж в оплату імпорту рекомендується використовувати тільки у випадку абсолютної впевненості нашого клієнта в одержанні товару в законодавчо встановлений термін постачань (90 днів).
Платежі в оплату імпортних товарів і послуг на користь нерезидентів можуть здійснюватися через кореспондентські рахунки – Лоро і Ностро, що ведуться в Головному банку. Усі платіжні доручення, на перерахування через Лоро рахунки, оформляються на російській (українській) мові, через Ностро рахунки - тільки іноземною мовою .
Комісії і S.W.I.F.T. - витрати стягуються відповідно до тарифів банку і суми стягнених комісій вказуються в платіжному дорученні.
Гарантованою і більш дорогою формою міжнародних розрахунків є документарний акредитив. «Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів» розглядають акредитив як: « яку-небудь угоду, якби вона не була названа або визначена, відповідно до якої банк (банк-емітент), діючи на прохання і по інструкції клієнта (заявника) або його наказу, або акцептувати й оплатити переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром, або уповноважує інший банк провести такий платіж або акцептувати й оплатити переказні векселі (тратти) , або уповноважує інший банк негоціїровать проти передбачених документів при стримуванні термінів і умов акредитиву». Тобто, це є умовним грошовим зобов'язанням банку здійснити платіж, акцепт або негоціацію тратт, або надати повноваження іншому банку на здійснення цих дій.
Виходить, в основі акредитива лежить формула - «гроші проти документів», а звідси універсальність акредитивної форми розрахунків полягає в тому, що продавцю гарантується негайна оплата відвантажених товарів або зроблених послуг, і він застрахований від неплатоспроможності або відмовлення покупця платити; покупцю - що виплачені їм засоби не пропадуть і надійдуть у розпорядження контрагента після того, як він виконає свої зобов'язання. Саме в цьому і складається перевага акредитивної форми розрахунків. Але основним її недоліком є вартість акредитива (комісійні банків за авізування, підтвердження, перевірку документів, платіж), що значною мірою і впливає на активність його використання в зовнішньоторговельних відносинах .
Норми права, що регламентують механізм здійснення акредитивної операції, ґрунтуються на двох основних принципах, а саме на автономії акредитива і його строгого виконання.
Розрізняють такі основні види акредитивів: відкличні і безвідкличні, підтверджені і непідтверджені, трансферабельні, револьверні, покриті і непокриті, акредитиви з «червоним застереженням», резервні. Цей перелік видів акредитива не є вичерпним. У банківській практиці застосовуються й інші види акредитивів, але більшість з них є модифікацією зазначених вище видів.
Підставою для виникнення акредитивних зобов'язань є доручення платника про відкриття акредитива, що він дає банку, що його обслуговує (банк-емітент). Таке доручення є основою для виникнення інших правовідносин по акредитивній операції. Варто визначити, що форма доручення на відкриття акредитива, як правило, є типовою, і в ній повинні бути зазначені усі вимоги, передбачені Уніфікованими правилами.
Оскільки акредитив – це зобов'язання по проведенню платежів, умови акредитива є умовами виконання цих зобов'язань, тому вони повинні бути складені так, щоб з одного боку, вони давали можливість банкам без ускладнень їхній проконтролювати і перевірити документально, а з іншого боку – забезпечували б інтереси сторін, що використовують акредитивну форму розрахунків. Усі терміни, що застосовуються, повинні відповідати вимогам Уніфікованих правил, тобто варто використовувати стандартні терміни і формулювання, передбачені Уніфікованими правилами, якщо акредитив не містить інших умов. Це дає можливість заявнику акредитива включати в умови акредитива, відповідні застереження.
Уніфіковані правила вимагають від заявника не тільки чітко й у повному обсязі формулювати інструкції з відкриття і виконання акредитива, але і внесення в нього змін.
Умови і порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.
Кожен акредитив призначений для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований.
Важливе значення має питання щодо терміну дії акредитива. Банк-емітент може провести платіж як негайно після надання необхідних документів, так і через деякий час (акредитиви з частковою відстрочкою платежу). Уніфіковані правила визначають термін дії акредитива, як граничний період для надання документів для оплати, акцепту, негоціації. До того ж, Уніфіковані правила вимагають, щоб «всі акредитиви передбачали дату закінчення термінів і місце надання документів для платежу, акцепту або за винятком вільної негоціації акредитива місця надання документів для негоціації».
У правовому регулюванні акредитивних відносин акредитивні документи (транспортні, страхові, комерційні рахунки й інші документи) є підставою для проведення розрахунків по документарному акредитиву. Тому в інструкціях з відкриття акредитивів, у самих акредитивах повинні бути чітко зазначені документи проти яких варто здійснити платіж, акцепт або негоціацію.
Виходить, акредитив – це фактично безпечна попередня оплата. Він є свого роду компромісом у випадку, коли покупець товару сумнівається в надійності продавця і не зважується ризикувати своїми грошима, і крім того акредитив дає можливість звести до мінімуму всі ризики, особливо в тому випадку, коли комерційні зв'язки з іноземними партнерами тільки налагоджуються.
Ще одною, у даний час менш використовуваною, формою міжнародних розрахунків є інкасо, що визначено як «одержання, передача і пред'явлення до оплати векселя, чека або іншого документа банком, що інкасує, для клієнта з наступним переказом коштів на його рахунок». Інкасо - банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк із доручення свого клієнта одержує, на підставі розрахункових документів належні йому від платника за відвантажені на його адресу товарно-матеріальні цінності або зроблені послуги і зараховує ці засоби на рахунок свого клієнта в банку, тобто інкасо - це доручення експортера (кредитора) своєму банку одержати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через інший банк, зазначену суму або підтвердження того, що сума буде виплачена у встановлений термін.
В основі інкасової форми розрахунку лежить домовленість експортера зі своїм банком, що передбачає його зобов'язання передати товарно-супровідну документацію імпортеру тільки за умовами виплати останнім вартості відвантаженого товару або домовитися про це з банком, розташованим у країні імпортера.
Розрізняють два види інкасо: чисте і документарне.
Чисте інкасо означає - інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами, тобто банки обробляють тільки вексель (простий або переказний), чек або інші фінансові документи і не обробляють рахунок фактуру, коносамент, транспортну накладну й інші.
Документарне інкасо - інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами; комерційні документи, не супроводжувані фінансовими документами і являє собою своєрідний компроміс між авансовим платежем (коли покупець розраховує на експортера, що повинний відправити товар відповідно до замовлення й оплати) і торгівлею по відкритому рахунку (коли експортер розраховує на покупця, що повинний оплатити відправлений йому товар) .
Важливою ознакою документарного інкасо є те, що якщо банку дана вказівка обробляти комерційні документи, до яких входить і коносамент, експортер має можливість зберегти контроль над своїм товаром, поки імпортер (покупець) не заплатить за них або не акцептує переказний вексель. Це обумовлено тим, що коносамент є документом на право власності і тому банк контролює це право на поставлені товари і має право їх передавати покупцю, після того як він виконує всі умови експортера, зазначені в інкасовому дорученні.
Існує кілька видів операцій по застосуванню документарного інкасо. Це так називані «документи проти платежу», «документи проти акцепту» і «акцепт із платежем проти документів».
Завдяки значно меншим формальним вимогам це банківська послуга є більш дешевою і гнучкою в порівнянні з документарним акредитивом. Розрахунок за інкасову форму більш вигідний імпортеру, оскільки зберігає його право власності на товар до моменту оплати розрахункових документів. Разом з тим при розрахунках документарним інкасо експортер, що відвантажує товар не може бути упевнений у тім, що покупець вчасно оплатить відвантажений товар..
Тому інкасова форма розрахунків застосовується в тому випадку, коли: експортер не сумнівається у своєму контрагенті за договором, оскільки між двома боками діють перевірені часом відносини; політичні, економічні і правові умови в країні імпортера, розглядаються як стабільні; у країні покупця немає імпортних обмежень або якщо є такі, останній завчасно одержав усі необхідні дозволи на здійснення угоди; у країні експортера немає твердих обмежень термінів здійснення розрахунків за отриманий товар.
2.2 Оформлення, облік і контроль операцій по банківському переказу.
Банківський переказ – це доручення одного банку іншому виплатити визначену суму на прохання і за рахунок коштів платника іноземному одержувачу (бенефіціарові).
Підставою для банківського переказу валютних засобів за кордон є договір (контракт, угода) про зовнішньоекономічну діяльність (резидента з нерезидентом).
Зовнішньоекономічний договір (контракт) – матеріально оформлена угода двох або більш суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і їхніх іноземних контрагентів, якщо інше не передбачено законом і міжнародним договором України, і спрямоване на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Договір (контракт) полягає відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» і іншими законами України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні порядки, рекомендації міжнародних органів і організацій. Договір може бути визнаний недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.
Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця його висновку, якщо сторони не погодили іншого, і відображаються в умовах договору.
До умов, що повинні бути передбачені в договорі (контракті) відносяться:
- найменування, номер договору (контракту), дата і місце його висновку;
- преамбула;
- предмет договору;
- кількість і якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг);
- базисні умови постачання товарів (прийому/здачі виконаних робіт або послуг);
- ціна і загальна вартість договору (контракту);
- умови платежів;
- умови здачі (прийому) товару (робіт, послуг);
- упакування і маркірування;
- форс-мажорні обставини;
- санкції і рекламації;
- арбітраж;
- юридичні адреси, поштові і платіжні реквізити сторін.
За домовленістю боків у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення співвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, схоронності торгових марок, порядок сплати податків, мита, зборів, різного роду захисних застережень, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних екземплярів договору (контракту), можливість і порядок внесення змін і доповнень у договір (контракт) та інше.
Дані контракту передбачають виставляння рахунків. До контракту можливі доповнення (додатка), де вказується, наприклад, класифікація товару. Контракт повинний бути обов'язково завізований, тобто повинні бути підписи обох сторін, відбитки печаток, тільки в цьому випадку він має міжнародну законодавчу силу. Вибір валюти і форми розрахунків визначаються за узгодженням сторін і фіксується в умовах контракту.
Розрізняють два види банківського переказу:
- авансовий платіж;
- по факті відвантаження (постачання) товару.
Розрахунки на території України за вільно використовувану (конвертовану) валюту заборонені, і тільки при наявності в продавця ліцензії Національного банку України можна здійснювати платежі у валюті.
Платежі в оплату імпортних товарів і послуг на користь нерезидентів можуть здійснюватися через кореспондентські рахунки – лоро (1500) і ностро (1600).
1500 А – «Кореспондентські рахунки, відкриті в інших банках»
1600 П – «Кореспондентські рахунки інших банків»
Усі платіжні доручення, на перерахування через лоро рахунки, оформляються українською мовою, а платежі здійснювані через ностро рахунки, оформляються тільки іноземною мовою.
При прийнятті платіжного доручення від клієнта варто звертати увагу на те, щоб у заяві були зазначені всі необхідні реквізити, а саме:
- повне найменування банку одержувача з обов'язковою вказівкою міста, країни. Варто врахувати, що багато банків світу мають свої коди, так банки США об'єднані в єдину банківську мережу – FEDWIRE (код АВА або ROUFING), позначена дев'ятьма знаками; банки Німеччини – BLZ, позначена вісьма знаками; банки Англії – SORT CODE – чотирма знаками;
- повне найменування одержувача;
- ціль платежу з указівкою номера і дати контракту.
Якщо платіж здійснюється по факту одержання товару або надання послуг, то в банк надається вантажна митна декларація, або акт виконаних робіт (чи зроблених послуг), а в графі «деталі платежу» указується номер і дата акту.
Якщо платіж здійснюється як аванс в оплату імпорту, то в платіжному дорученні робиться позначка про це і таке платіжне доручення ставиться на 90 - денний валютний контроль.
Валютний контроль здійснюється на підставі Постанови Правління НБУ від 24.03.99р. № 136 «Про твердження інструкції про порядок здійснення контролю й одержання ліцензій по експортним, імпортним і лізинговим операціях”, що набрало сили 08.06.99 р.
При експорті продукції виторг резидентів підлягає зарахуванню на рахунок у банку не пізніше 90 календарних днів з дати оформлення вантажної митної декларації (ВМД) на продукцію, що експортується, а у випадку експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) - з моменту підписання акта або іншого документа, що підтверджує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.
Відлік законодавчо встановленого терміну розрахунків банк починає з наступного календарного дня після оформлення ВМД або підписання акту (іншого документу).
Банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виторгу по цій операції на поточний рахунок останнього.
Відлік законодавчо встановленого терміну розрахунків при здійсненні імпортних операцій резидентів банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення авансового платежу.
Банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що доводить постачання нерезидентам продукції, виконання робіт, одержання послуг, що оплачені резидентом.
Порядок здійснення банками контролю за своєчасністю розрахунків по експортним, імпортним операціях клієнтів банку полягає в тім, що банки зобов'язані вимагати від своїх клієнтів повну інформацію про експортні, імпортні операції, розрахунки по яким останні здійснюють через ці банки.
Банк зобов'язаний при перерахуванні резидентом коштів на користь нерезидента, при надходженні від нерезидента коштів резиденту потребувати від останнього (у залежності від виду операцій) копії: договору з нерезидентом, ВМД, акта й інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності й інших документів, що необхідні банку для контролю за своєчасністю розрахунків по експортним, імпортним операціях його клієнта. Копії цих документів зберігаються в справі клієнта протягом терміну, визначеного НБУ.
Для того, щоб здійснити банківський переказ коштів за межі України, резидент повинний представити в банк відповідний пакет документів, необхідних для здійснення даного переказу. Підставою для переказу валютних засобів за кордон є договір (контракт, угода), а також виставлені рахунки або інвойси. Клієнт представляє оригінали і копії документів. Копії документів звіряються з оригіналами, після чого оригінали повертаються. У контракті перевіряють суму контракту, валюту контракту, терміни постачання товару, терміни дії контракту, предмет контракту, найменування резидента і партнера нерезидента, банківські реквізити сторін, умови платежу (аванс або за отримані товари, зроблені послуги). Якщо оплата здійснюється за отриманий товар (зроблені послуги), то надається ВМД, або акт виконаних робіт (зроблених послуг), а якщо здійснюється авансовий платіж, то підставою для переказу є виставлені рахунки або інвойси і ця імпортна операція ставиться на валютний контроль. Після перевірки законності контракту і наявності коштів на рахунку, клієнт заповнює платіжне доручення на переказ валюти . Працівник банку звіряє банківські реквізити з контрактом, списує комісію і виконує переказ. Усі перекази здійснюються через Головний банк у м. Києві. Сума переказу списується з поточного інвалютного рахунка платника і зараховується попередньо на транзитний рахунок.
Дт – 2600
Кт – 290900632, на суму переказу
2600 – “Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності”;
2909 – “Інша кредиторська заборгованість по операціях із клієнтами банку”
Підставою для відображення в обліку є меморіальний ордер, що складається в чотирьох екземплярах.
Перший екземпляр після відображення в обліку міститься в документи дня. Другий - залишається у працівника банку, що здійснює переказ, третій - в документи по кореспондентському рахунку, і останній, четвертий екземпляр до виписки з особового рахунка платника.
За переказ банк стягує комісію з поточного інвалютного рахунка в розмірі 0,2 % від суми переказу.
Дт – 2600
Кт – 3800 / на суму комісії (0,2 % від суми переказу)
3800 – «Позиція банку щодо іноземної валюти і банківських металів»
Одночасно виробляється дооцінка валютної позиції на підставі меморіального ордера.
Дт – 3801
Кт – 6110 / на еквівалент суми комісії в гривні
3801 – «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти і банківських металів»
6110 – «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів»
Так-як, відділення Укрексімбанку користається послугами системи S.W.I.F.T., то витрати за використання цієї системи оплачуються також з поточного інвалютного рахунка клієнта і зараховується на транзитний рахунок 2909.
Дт – 2600
Кт – 2909, на суму SWIFT витрат (10$)
2909 – «Інша кредиторська заборгованість по операціях із клієнтами банку»
Комісії за використання системи SWIFT накопичуються на цьому рахунку і 25 числа кожного місяця відкредитуються до Головного банку.
Дт – 2909 (субрахунок нагромадження)
Кт – 2909 (транзитний рахунок), на суму накопичених за місяць комісій.
Після зарахування суми переказу на транзитний рахунок і списання всіх комісій, відділення Укрексімбанку посилає в Головний банк доручення на переказ коштів по електронній пошті в інший іноземний банк. Якщо в дорученні не зазначений конкретний банк-кореспондент, то Головний банк вибирає банк-кореспондент, через який можна перелічити кошти, або якщо зв'язаний з ним - прямо здійснює переказ.
Дт – кореспондентський рахунок відділення Укрексімбанку (3901)
Кт – кореспондентський рахунок іноземного банку (рахунки Ностро або Лоро)
Після виконання переказу Головний банк надсилає дебетове повідомлення типу t-900 про здійснення переказу. В автоматичному режимі виробляється списання суми переказу з транзитного рахунка.
Дт – 290900632
Кт – кореспондентський рахунок відділення Укрексімбанку (3900)
3900 - «Рахунки відкриті в установах банку що знаходяться в Україні»
Бухгалтерський облік по банківському переказу показаний у виді таблиці.
|
Дебет |
Кредит |
Короткий зміст операцій |
|
2600 |
290900632 |
Перерахування засобів на транзитний рахунок. |
|
2600 |
3800 |
Списання комісії в інвалюті. |
|
3801 |
6110 |
Дооцінка валютної позиції. |
|
2600 |
2909 |
Списання витрат за використання системи S.W.I.F.T. за курсом НБУ. |
|
2909 |
2909 |
Кошти за використання системи S.W.I.F.T. с накопичувального рахунка відділення перелічуються на рахунок Головного банку. |
|
3901 |
1500 (1600) |
Головний банк Перелічує засобу інобанку. |
|
290900632 |
3900 |
Списання суми переказу з транзитного рахунка через кореспондентський рахунок відділення. |
Якщо ж засобів на рахунку недостатньо для переказу за кордон, то валюту купують на міжбанківському валютному ринку.
Підставою для покупки іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами по торгових операціях вважаються такі документи: заявка, договір з нерезидентом; вантажна митна декларація, акт прийому-здачі, акт виконаних робіт (зроблених послуг); документи, передбачені при документарній формі розрахунків (акредитив, інкасо); довідка державної податкової адміністрації (інспекції), у якій резидент зареєстрований як платник податків.
Отже, у банк для покупки іноземної валюти надаються три комплекти документів: оригінал і дві копії. Оригінал документів банк залишає в себе до закриття клієнтом контракту, другий комплект документів після перевірки його працівником банку підшивається в справу клієнта, третій – відсилається в податкову інспекцію. Копії документів надані в банк повинні бути звірені з оригіналами, і на копіях проставляється напис «копія вірна», печатка, підписи керівника і головного бухгалтера підприємства. Після звірення копій документів з оригіналами працівник банка візує копії.
Банк відсилає пакет документів у державну податкову адміністрацію з заявками на покупку валюти, а також реєстр заявок клієнтів на покупку валюти на УМВР в електронному виді. Державна податкова інспекція, перевіривши документи, посилає інформацію в електронному виді в НБУ, що вирішує питання про можливість здійснення даної операції по конкретному клієнту і тільки одержавши підтвердження НБУ, відділення Укрексімбанку дає запит у Київ на покупку валюти.
При цьому формується заявка на покупку валюти. На підставі меморіального ордера з поточного гривневого рахунка клієнта провадиться списання коштів на біржовий персональний рахунок клієнта.
Дт - 2600
Кт - 2900ДО03 (біржовий персональний рахунок клієнта).
Здійснюється зарахування коштів на персональний рахунок клієнта (1 % від суми заявки на покупку валюти) для подальшого перерахування в Пенсійний фонд:
Дт - 2600
Кт - 2909 (персональний рахунок).
Після набору заявки на покупку валюти сума перераховується з персонального рахунка клієнта на збірний біржовий рахунок.
Дт - 2900ДО03 (біржовий персональний рахунок клієнта)
Кт - 2900104 (збірний гривневий рахунок)
Після покупки валюти на Міжбанківському валютному ринку, Головний банк перераховує куплену суму валюти з кореспондентського рахунка на збірний валютний рахунок у відділення Укрексімбанку.
Дт - 3900
Кт - 2900102 (збірний валютний рахунок)
Зі збірного валютного рахунка куплена валюта розподіляється по поточних рахунках клієнтів в іноземній валюті.
Дт - 2900102
Кт - 2600
Зарахована на персональний рахунок клієнта сума для подальшого перерахування в Пенсійний фонд, акумулюється на збірному рахунку:
Дт - 2909
Кт - 290990163
За покупку валюти банк стягує комісійні в розмірі 0,8 % від суми заявки:
Дт - 2900104 (біржовий збірний гривневий рахунок)
Кт - 6114
6114 – «Комісійні доходи по операціях на валютному ринку і ринку банківських металів для клієнтів».
Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України при проведенні безготівкових операцій по покупці і продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України одержують комісійну винагороду від клієнтів у гривні.
Після зняття комісії і зарахування купленої валюти на поточний валютний рахунок клієнта, акумульовані на спеціальному збірному рахунку кошти перераховується на рахунок розподілу засобів у Пенсійний фонд по районах:
Дт - 290990163
Кт - 2560
2560 – «Кошти позабюджетних фондів».
Бухгалтерські проводки, зв'язані з покупкою іноземної валюти на МВБ, показані у виді таблиці.
|
Дебет |
Кредит |
Короткий зміст операції |
|
2600 |
2900ДО03 |
Формування заявки на покупку валюти. |
|
2900ДО03 |
2900104 |
Перерахування засобів на збірний біржовий рахунок з персонального біржового рахунка. |
|
3900 |
2900102 |
Куплена валюта Головним банком перераховується через коррахунок на збірний валютний рахунок. |
|
2900102 |
2600 |
Зі збірного валютного рахунка куплена валюта розподіляється на поточні рахунки клієнтів. |
|
2900104 |
6114 |
Банк стягує комісію в розмірі 0,8 % від суми заявки. |
|
2600 |
2909 |
Зарахування засобів на персональний рахунок клієнта для подальшого перерахування в Пенсійний фонд. |
|
2909 |
290990163 |
Сума для подальшого перерахування в Пенсійний фонд акумулюється на збірному рахунку. |
|
290990163 |
2560 |
Зі збірного рахунка сума перераховується на рахунок розподілу коштів у Пенсійний фонд по районах. |
Так як курс на Міжбанківському валютному ринку України коливається, то курс зазначений у заявці на покупку валюти звичайно завищуються, і різниця яка виникла при покупці , повертається клієнту. При цьому здійснюються наступні проводки:
Дт - 3900
Кт - 2900104 (збірний гривневий рахунок)
Зі збірного гривневого рахунка сума невикористаних засобів направляється на поточний рахунок або персональний біржовий рахунок клієнта.
Дт - 2900104
Кт - 2600 або 2900
Також провадиться повернення гривні на поточний рахунок клієнта з персонального рахунка для перерахування в Пенсійний фонд.
Дт - 2909
Кт - 2600
Іноземна валюта, що придбана у встановленому порядку через уповноважені банки або уповноважені кредитно-фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України, повинна бути використана резидентом протягом п'яти робочих днів з моменту зарахування її на поточний рахунок на цілі, зазначені в заяві на покупку іноземної валюти.
Куплена іноземна валюта може бути перерахована резидентом для виконання власних зобов'язань перед нерезидентом тільки з поточного рахунка в іноземній валюті, визначений резидентом як рахунок, з якого здійснюються всі перерахування з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентом у цій іноземній валюті.
У випадку порушення резидентом термінів використання купленої валюти, придбана валюта продається уповноваженим банком протягом п'яти (5) робочих днів на міжбанківському валютному ринку України . При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути в зв'язку з цією операцією, щокварталу направляється в державний бюджет України, а негативна – на результати господарської діяльності резидента.
Переказ коштів надходить також і на користь суб'єктів господарської діяльності України як експортний виторг . Експортний виторг, що надійшов через кореспондентський рахунок, зараховується на розподільний рахунок.
Дт – 3900
Кт – 2603
2603 – «Розподільні рахунки суб'єктів господарської діяльності»
Протягом 5-ти днів клієнт повинний представити платіжні доручення на перерахування 50 % виторгу на поточний інвалютний рахунок і 50 % для обов'язкового продажу на Міжбанківській валютній біржі.
При одержанні такого доручення будуть складатися наступні бухгалтерські проводки:
Дт – 2603
Кт - 2600 / 50 % експортного виторгу
Кт - 2900 (біржовий персональний рахунок клієнта) / 50 % експортного виторгу
2900 – «Кредиторська заборгованість по операціях купівлі-продажу іноземної валюти і дорогоцінних металів для клієнтів»
З біржового персонального рахунка засоби перелічуються на збірний біржовий рахунок.
Дт – 2900
Кт – 290001 (збірний біржовий валютний рахунок)
Зі збірного біржового валютного рахунка кошти перераховуються в Головний банк для продажу на МВБ.
Дт – 290001
Кт – 3900
Куплена національна валюта у відділення надходить через кореспондентський рахунок.
Дт – 3900
Кт – 2900003 (збірний гривневий рахунок)
Кошти зі збірного біржового рахунка розподіляються на поточні рахунки клієнтів.
Дт – 2900003
Кт – 2600
В міру виникнення потреб клієнти можуть на добровільних початках продавати іноземну валюту на МВБ, при цьому надаючи в банк заяву, оформлену у встановленому банком порядку і платіжне доручення на суму проданої валюти.
Таблиця 2.3.
Динаміка росту обсягу біржових операцій
у відділенні Укрексімбанку за 1994– 1997 р.
(млн.USD)
|
1994р. |
1995р. |
1996р. |
1997р. |
|
|
Обов'язковий продаж |
86,5 |
115,1 |
153,5 |
164,7 |
|
Добровільний продаж |
27,0 |
16,1 |
17,7 |
69,9 |
Практика показує, що за 1993-1996 р. обов'язковий продаж перевищує добровільний продаж.
Усього відділенням у 1998р. було продано 156,2 тис. доларів США, що на 29 % менше, ніж у минулому звітному році. Це відбулося по наступним причинам: по-перше, у зв'язку зі скасуванням обов'язкового продажу валюти наприкінці 1997р. і введенням її знову тільки у вересні 1998р.; по-друге, надходження на користь клієнтів - експортерів знизилися на 39,39 % і склали 200 тис. доларів США .
Комісія від продажу валюти в 1998р. склала 990 тис.грн., що на 14,63 % менше, ніж у 1997р., комісія за покупку валюти склала 670 тис. грн. (зменшення на 28,86 %). Основна причина зниження доходів від проведення операцій по покупці-продажі безготівкової валюти викликано впливом наслідків фінансової кризи і уведенням відповідних регламентів з боку НБУ і Головного банку.
Аналіз розрахунків по експортно-імпортнім операціям показує, що банківський переказ займає переважне місце в розрахунках між суб'єктами господарської діяльності України і суб'єктами господарської діяльності інших країн світу.
Торгові зв'язки клієнтів Укрексімбанку з іншими країнами світу представлені в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Торгові зв'язки клієнтів Укрексімбанку по регіональним
напрямкам, обсяги і питома вага в загальному обсязі імпортних операцій.
|
Частини світла, країни |
Кількість країн |
Питома вага переказів (%) |
|
Європа |
38 |
51,6 |
|
Америка |
15 |
24,4 |
|
СНД |
13 |
21,1* |
|
Азія |
31 |
2,7 |
|
Африка |
9 |
Незначний |
|
Австралія |
1 |
Незначний |
|
Усього |
107 |
100,0 |
* у т.ч. Росія – 16,5
Дані таблиці представлені на малюнку 2.2.
Мал. 2.2. Питома вага переказів в загальному обсязі імпортних операцій.
2.3. Оформлення, облік і контроль операцій по документарному акредитиву.
В Україні акредитиви застосовуються вкрай рідко, хоча 80 % світової торгівлі здійснюється за допомогою акредитивів. Цей вид розрахунків заслужив повагу і популярність за компромісний підхід до проблеми недовіри.
Документарний акредитив являє собою зобов'язання банку сплатити за рахунок і з доручення платника встановлену суму грошей постачальнику товарів або послуг, якщо банку будуть вручені у встановлений термін документи, що засвідчують факт відправлення товару або надання послуги. Таким чином, документарний акредитив – це платіжний інструмент, без якого сучасна міжнародна торгівля не змогла б обійтися.
Акредитив по своїй природі являє собою угоду, відособлену від договору закупівлі-продажу або іншого договору, на якому він може бути заснований.
В операціях по акредитиву всі зацікавлені сторони мають справу з документами, а не з товарами, послугами й іншими видами виконання зобов'язань, до яких можуть відноситися документи.
При здійсненні операцій по акредитиву в його основній формі беруть участь: платник (покупець, аккредитивонадаватель), що звертається в банк із проханням про відкриття акредитиву; банк-емітент, що відкриває акредитив; постачальник (бенефіціар по акредитиву). У більшості випадків як четверта сторона підключається банк-кореспондент за місцем перебування бенефіціара.
Документарні акредитиви розрізняються по ступені забезпеченості платежу і по способу оплати.
Різниці по ступеню забезпеченості платежу: відкличний, безвідкличний непідтверджений, безвідкличній підтверджений.
При відкличному документарному акредитиві банк-емітент має право в будь-який час змінити або анулювати відкличний акредитив, тому що в більшості випадків банк діє з доручення покупця. Банк-емітент зобов'язується зробити оплату по представленні відповідних документів.
Відкличний документарний акредитив менш дорогий для платника, чим інші види документарного акредитива. Його головна перевага складається в більш швидкому здійсненні оплати. Однак цей спосіб платежу можна застосувати при одній неодмінній умові: партнери, що укладають контракт, повинні добре знати один одного, і продавець повинний досить довіряти імпортеру. В інших випадках переважніше використовувати безвідкличній акредитив.
Безвідкличній непідтверджений документарний акредитив - найбільше часто використовуваний вид акредитива і встановлює для банку-емітента строго визначені зобов'язання. Як тільки зобов'язання дані, банк не може відмовитися від нього без згоди бенефіціара акредитива. Тому ніяка наступна зміна або анулювання акредитива неможливо.
Відносини, які пов'язані з виконанням узятих зобов'язань, виникають тільки між бенефіціаром і банком-емітентом. Тому бенефіціар повинен ретельно аналізувати ризики неплатоспроможності покупця і регіональні ризики.
При безвідкличному підтвердженому документарному акредитиві банк-емітент доручає іншому банку або просить інший банк підтвердити його безвідкличній акредитив і даний банк додає своє підтвердження, що являє собою суворе зобов'язання з боку підтверджуючого банку, що приєднується до зобов'язань банку-емітента.
Розходження акредитивів по способу оплати: розрізняють пред'явницький документарний, акцептний документарний, з відстроченим платежем, з виплатою авансу, автоматично поновлюваний або револьверний.
При пред'явницькому документарному акредитиві користувачу гроші виплачуються після того, як він вручає документи і відбувається їхня перевірка. Операція здійснюється за принципом «даю, одночасно одержую замість» (платіж проти документів). У розпорядженні банку є визначена кількість часу, достатня для перевірки документів. Однак навіть по пред'явницькому акредитиву дата платежу може бути відстрочена на кілька днів. Це відбувається, зокрема, тоді, коли банк-платник повинен забезпечити відповідне покриття за допомогою третіх банків.
У випадку акцептного документарного акредитива експортер виписує у відповідності зі спеціальними вимогами термінову тратту на банк-емітент, або на банк, що підтверджує платіж, або на покупця, або на третій банк. Термін платежу по тратті може бути, наприклад, через 90 днів після дати оформлення торгового рахунка або документа про відправлення товару.
Документарний акредитив з відстроченим платежем для бенефіціара мало чим відрізняється від попереднього. Після представлення відповідних документів банк (банк-емітент або банк, що підтверджує платіж) дає письмове зобов'язання здійснити платіж по настанні його терміну. Термін платежу повинний бути строго зазначений в умовах документарного акредитива. Відстрочка платежу можлива як при підтвердженому, так і при непідтвердженому акредитиві.
З погляду комісійних акредитив з відстроченим платежем більш вигідний, чим акредитив з терміновою траттою. Але недоліком цього виду акредитива є те, що він, як правило, дозволяє виплату авансу тільки банком-емітентом або банком, що підтверджує платіж, у той час як дисконт переказного векселя дає більш широкі можливості.
Терміновий документарний акредитив (тобто акредитив з акцептом тратт і акредитив з відстроченим платежем)- це фактично інструмент фінансування покупця. Останній може найчастіше перепродати товар до настання терміну платежу і за рахунок отриманих засобів оплатити вартість документарного акредитива.
Документарний акредитив з виплатою авансу – виплата авансу при наданні документарного акредитива може відбуватися різними шляхами. Однак корисно відрізняти гарантований аванс від негарантованого. Коли видається гарантований аванс, банк бенефіціара повинний дати відповідну гарантію, термін дії якої в більшості випадків скорочується пропорційно здійсненим постачанням. Негарантований аванс не дає імпортеру захисту, якщо аванс витрачений неправомірно.
Існує так названа «червона умова». Це спеціальна пільга, що надається продавцю в рамках документарного акредитива. Вона дозволяє банку, що робить виплату по акредитиву, виплатити авансом частину суми акредитива продавцю, щоб той зміг приступити до відправлення товарів.
Різновидів акредитива досить багато, аж до похідних інструментів, що вільно обертаються на фондовому ринку. Виділяють також трансферабельний акредитив «стенд бай» (резервний акредитив) і інші види акредитивів.
В Україні застосування акредитивної форми розрахунків було закріплено Указом Президента «Про заходи для упорядкування розрахунків по договорах, укладеним суб'єктами підприємницької діяльності» від 04.10.1994 р. № 566/94. Указом установлено, що розрахунки по зовнішньоекономічних контрактах, укладеним суб'єктами підприємницької діяльності усіх форм власності, предметом яких є товари, роботи, послуги, здійснюються у відповідності і з «Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів» і «Уніфікованими правилами по інкасо» Міжнародної торговельної палати.
Акредитивна форма розрахунків є більш гарантованою формою, оскільки оплата відбувається після постачання товару і продавець нічим не ризикує, а покриття акредитива переходить на контроль уповноваженого банку, однак у загальному обсязі міжнародних розрахунків частка акредитивів не настільки значна, як частка банківських переказів.
Таблиця 2.5.
Структура міжнародних розрахунків по експортно-імпортнім операціях
організацій відділення Укрексімбанку в м. Одесі за 1997-1999р.
(шт., %)
|
Показники |
1997 рік |
1998 рік |
1999 рік |
||||
|
Кіл. |
Пв. вага |
Кіл. |
Пв. вага |
Кіл. |
Пв. вага |
||
|
Експорт усього, у тому числі: |
7926 |
100,00 |
6426 |
100 |
5911 |
100 |
|
|
Акредитиви |
45 |
0,57 |
25 |
0,39 |
11 |
0,19 |
|
|
Інкасо |
1 |
0,01 |
1 |
0,01 |
- |
- |
|
|
Перекази |
7880 |
99,42 |
6400 |
99,60 |
5900 |
99,81 |
|
|
Імпорт усього, у тому числі: |
5517 |
100,00 |
3614 |
100 |
3489 |
100 |
|
|
Акредитиви |
12 |
0,22 |
12 |
0,33 |
27 |
0,77 |
|
|
Інкасо |
5 |
0,09 |
2 |
0,06 |
2 |
0,06 |
|
|
Перекази |
5500 |
99,69 |
3600 |
99,61 |
3460 |
99,17 |
|
З таблиці 2.5. видно, що спостерігаються тенденції до скорочення кількості експортних акредитивів, що в більшому ступені пояснюється спадом виробництва й експорту в цілому по країні і до збільшення кількості імпортних акредитивів через обмеження НБУ на здійснення розрахунків між партнерами у формі банківського переказу, уведених наприкінці серпня 1999р.
Відділення Укрексімбанку в м. Одесі здійснює операції з експортними й імпортними акредитивами.
Акредитиви за імпортовані товари й отримані послуги відкриваються Укрексімбанком з доручення української організації - наказодателя акредитива.
Акредитив відкривається банком на підставі інструкцій імпортера (наказодателя), що складаються відповідно до умов контракту . У зв'язку з цим у контракті з необхідною повнотою і чіткістю повинні бути визначені всі основні умови майбутнього акредитива: вид акредитива (відкличний, безвідкличної, трансферабельний, револьверний, з підтвердженням або без підтвердження іншим банком), найменування авізуючого банку і виконуючого банку, сума акредитива, спосіб реалізації акредитива, перелік документів, наданих бенефіціаром, і їхня характеристика, терміни для надання документів, терміни відвантаження, умови страхування, сплати фрахту, банківської комісії і ін.
Українські організації надають в Укрексімбанк заяву на акредитив установленої форми в трьох екземплярах.
Укрексімбанк може відкривати акредитиви з доручення інших банків, що знаходяться на території України, за рахунок попередньо внесеного в банк валютного покриття.
Умови акредитивів, що відкриваються для розрахунків за товар, що поставляється, повинні обов'язково передбачати надання комерційного рахунка, транспортного документа, що підтверджує відвантаження товару (чи прийняття до перевезення) і страхового документа (при постачаннях на умовах СІП і СІФ).
Співробітник відділу міжнародних розрахунків, одержавши від української організації заяву на відкриття акредитива, перевіряє правильність оформлення заяви з урахуванням існуючих вимог.
Прийнята заява на відкриття акредитива виконується відділенням у наступному порядку:
перший екземпляр заяви з оцінкою про наявність забезпеченості (валютне покриття, позичка Укрексімбанку й ін.) даного акредитива і правильності підписів міститься в документи дня;
другий екземпляр заяви використовується відділенням Укрексімбанку для складання акредитива і відправляється по електронній пошті в Головний банк, потім міститься в досьє акредитива;
третій екземпляр заяви повертається організації з розпискою працівника банку про прийняття до виконання доручення про відкриття акредитива.
Сума акредитива списується з поточного або позичкового рахунка організації -наказодателя акредитива і зараховується на транзитний рахунок відділення для подальшого зарахування Головним банком на відповідний балансовий рахунок, на якому враховуються акредитиви Укрексімбанку.
Дт – 2600
Кт – 2909
2600 – « Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»
2909 – «Інша кредиторська заборгованість по операціях з клієнтами банку»
Зміст умов акредитива направляється Головному банку по електронній пошті відповідно до наказу Укрексімбанку № 86 від 27.05.1994 р. Оформлення відкриття акредитива і відправлення його авізуючому банку повинно бути зроблено не пізніше, ніж через три робочих дні з дня прийому від організації заяви на відкриття акредитива .
В підтвердження відкриття акредитива співробітник Головного банку направляє у відділення Укрексімбанку електронне повідомлення про відкриття акредитива з указівкою номера акредитива і банку-кореспондента, через який був відкритий акредитив.
По кожному акредитиву Укрексімбанку в Головному банку і відділенні ведеться досьє за установленою формою. У досьє містяться всі документи і переписка, що відносяться до акредитива, а також робляться записи по оперативному обліку використання акредитива в іноземній валюті, оцінки про внесені в умови акредитива змінах, про комісії і витрати, стягнених Укрексімбанком, комісіях і витратах, сплачених іноземним банком і ін.
Відкриті акредитиви Укрексімбанку враховуються на балансовому рахунку 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності».
Попередньо переказані іноземному банку покриття по відкритих акредитивах враховується на балансовому рахунку 1511 «Гарантовані депозити в інших банках».
Непокриті акредитиви враховуються на позабалансовому рахунку 9122 «Непокриті акредитиви».
Суми акцептованих документів з відстрочкою платежу або суми акцептованих тратт враховуються на позабалансовому рахунку 9002 «Акцепти, що представлені банком».
Працівник Головного банку перевіряє комплектність представлених по акредитиву документів і їхня відповідність умовам акредитива.
Банк повинний мати розумний термін, що не перевищує семи банківських днів, що передує дню одержання документів, для того, щоб перевірити документи і визначити, чи треба їх приймати або відмовитися від них, і щоб відповідно інформувати сторону, від якої були отримані документи.
У випадку, коли акредитив виконується Укрексімбанком, Головний банк робить платежі по акредитиву іноземному банку відповідно до рамбурсьних інструкцій протягом 3-х робочих днів після перевірки документів або в терміни, зазначені в акредитиві. Головний банк списує виплачені по акредитиву суми з відповідних балансових рахунків і відображає по кореспондентських рахунках.
Зміна умов акредитива або дострокова ануляція (відкликання) безвідкличного акредитива, відкритого Укрексімбанком на користь іноземної фірми, провадиться за заявою організації - наказодателя акредитива. Прохання про зміни або відкликання акредитива направляється відділенням у Головний банк по електронній пошті.
Повідомлення про зміну умов акредитива або його відкликання направляється Головним банком по СВІФТу або телексу через той іноземний банк, що авізує акредитив. Акредитив підлягає закриттю після закінчення терміну для надання документів по акредитиву або після дати останнього платежу.
Належна Укрексімбанку комісія за здійснення по документарним акредитивам і телекомунікаційним витратам нараховуються відповідно до тарифів комісійної винагороди за виконання доручень клієнта.
Дт – 2600
Кт – 3800
Одночасно провадиться дооцінка валютної позиції за допомогою контррахунку 3801.
Дт – 3801
Кт - 6110
При цьому відділенням Укрексімбанку стягується тільки комісія за відкриття акредитива, всі інші суми комісійної винагороди і телекомунікаційних витрат стягуються Головним банком.
При надходженні в банк емітента всього пакета документів сума акредитива з транзитного рахунка перераховується через кореспондентський рахунок у Головний банк для подальшого здійснення платежу.
Дт – 2909
Кт – 3900
Бухгалтерські проводки по імпортному акредитиву показані у вигляді таблиці.
|
Дебет |
Кредит |
Короткий зміст операції |
|
2600 |
2909 |
Списання суми акредитива з інвалютного поточного рахунка. |
|
2600 |
3800 |
Списання комісії за відкриття акредитива відповідно до тарифів банку. |
|
3801 |
6110 |
Дооцінка валютної позиції. |
|
2909 |
3900 |
Перерахування коштів через кореспондентський рахунок у Головний банк. |
Розглянувши бухгалтерський облік операцій по імпортних акредитивах, можна побачити тенденцію росту або зниження імпортних акредитивів за визначений період часу, представлену в таблиці 2.6.
Таблиця 2.6.
Кількість імпортних акредитивів за 1994 – 2000 р.
у відділенні Укрексімбанку м. Одеси.
(шт.)
|
Рік/Кіл |
1994р. |
1995р. |
1996р. |
1997р. |
1998р. |
1999р. |
2000р. |
|
Імпорт: Акредитиви |
46 |
16 |
30 |
21 |
12 |
12 |
27 |
Дані про кількість імпортних акредитивів показані також на малюнку 2.4.
Мал. 2.4. Динаміка імпортних акредитивів у 1994 - 2000 р.
З даної таблиці 2.6. видно, що спостерігається тенденція росту в 2000 р. імпортних акредитивів. Кількість імпортних акредитивів у 2000 р. у порівнянні з минулим роком збільшилося на 125 %. Збільшення кількості імпортних акредитивів можна пояснити обмеженнями НБУ на здійснення розрахунків між партнерами у формі банківського переказу, що введені наприкінці серпня 1999 р. Також необхідно сказати, що українські організації «змушені» використовувати акредитивну форму забезпечення виконання умов торгової угоди .
Акредитиви для розрахунків за експортовані українськими організаціями товари і зроблені послуги з доручення іноземних фірм імпортеру відкриваються іноземними банками на користь українських експортерів з візуванням через Укрексімбанк м. Києва. Умови акредитива направляються експортеру безпосередньо Головним банком, або через відділення Укрексімбанку.
Укрексімбанк при наявності повноважень від іноземного банку авізує і підтверджує акредитиви, відкриті на користь українських організацій, виступає в ролі виконуючого банку, одержує відшкодування від іноземних банків, а також здійснює переказ трансферабельних акредитивів.
Якщо умови акредитива були отримані відділенням безпосередньо з інобанку, то вони повинні бути негайно спрямовані в Головний банк для того, щоб стати на облік.
Після посвідчення дійсності акредитива і його підпорядкованості Уніфікованим правилам і звичаям для документарних акредитивів, Головний банк направляє відповідному відділенню Укрексімбанку умови акредитива з необхідними інструктивними вказівками по електронній пошті для подальшої обробки і виконання.
У цьому зв'язку відділення Укрексімбанку повинно дотримуватися наступного порядку.
Протягом 3-х робочих днів від дати одержання акредитива з Головного банку авізувати його експортеру, направивши йому письмове повідомлення з додатком копії акредитива .
Зареєструвати акредитив у журналі, у якому вказується найменування бенефіціара, сума акредитива, номер акредитива іноземного банку, номер акредитива, привласнений Головним банком, а також найменування банку-емітента.
На кожен акредитив відкривається досьє, що служить особовим рахунком і ведеться в іноземній валюті.
Облік сум отриманих акредитивів, а також виплат по них здійснюється по рахунку 9802 «Акредитиви до оплати» в іноземній валюті.
Прийняти відвантажувальні документи від бенефіціара при супровідному листі дорученні.
Перевірити наявність усіх документів, передбачених умовами акредитива, а також перевірити самі надані документи, щоб упевнитися в тому, що вони строго відповідають умовам акредитива і не суперечать один одному.
Підготувати супровідний лист в іноземний банк англійською мовою .
Нарахування комісій з акредитива здійснюється відповідно діючого Тарифу комісійної винагороди.
Отримана з Головного банку експортна виручка підлягає зарахуванню на рахунок клієнта.
Усі прохання і побажання клієнта, пов'язані з виконанням акредитива, повинні прийматися від нього в письмовій формі і передаватися в Головний банк по електронній пошті.
Умови акредитива, отримані від іноземного банку, враховуються на спеціальному позабалансовому рахунку 9802.
Дт – 9802
Кт – 9910 / на суму акредитива
9802 - «Акредитиви до оплати»
9910 – «Контр рахунок до рахунків 96-98»
При одержанні від клієнта всього пакета необхідних документів, що підтверджують відвантаження і відповідають умовам акредитива, співробітник відділу міжнародних розрахунків перевіряє правильність їхнього оформлення й у момент відсилання документів через Головний банк іноземному банку-емітенту провадиться списання з позабалансового рахунка.
Дт – 9910
Кт – 9802
Іноземний банк через Головний банк Укрексімбанку перелічує відповідну суму на рахунок українського бенефіціара.
Дт – 3900
Кт – 2603
Списання комісії з поточного рахунка клієнта.
Дт – 2600
Кт – 3800
Одночасно провадиться дооцінка валютної позиції за допомогою контррахунка 3801.
Дт – 3801
Кт – 6110
Бухгалтерський облік по експортному акредитиву показаний у виді таблиці.
|
Дебет |
Кредит |
Короткий зміст операції |
|
9802 |
9910 |
Отримані умови акредитива враховуються на позабалансовому рахунку. |
|
9910 |
9802 |
Списання з позабалансового рахунка при одержанні необхідних документів. |
|
3900 |
2603 |
Зарахування коштів через кореспондентський рахунок на рахунок одержувача. |
|
2600 |
3800 |
Списання комісії відповідно до тарифів банку. |
|
3801 |
6110 |
Дооцінка валютної позиції. |
Кількість експортних акредитивів у відділенні Укрексімбанку з кожним роком значно зменшується. Це показано в таблиці 2.7.
Таблиця 2.7.
Кількість експортних акредитивів за 1994 – 2000 р.
у відділенні Укрексімбанку м. Одеси.
(шт.)
|
Рік /Кіл. |
1994 р. |
1995р |
1996р. |
1997р. |
1998р. |
1999р. |
2000р. |
|
Експорт: Акредитиви |
94 |
65 |
60 |
61 |
43 |
25 |
11 |
Дані про кількість експортних акредитивів показані також на малюнку 2.5.
Мал. 2.5. Динаміка експортних акредитивів у 1994 – 2000 р.
Як видно з таблиці 2.7. кількість експортних акредитивів щорічно значно знижується. Зменшення кількості експортних акредитивів пояснюється зниженням експортного виробництва в регіоні, а також тим, що основними одержувачами експортної виручки є підприємства морської інфраструктури «посередницькі організації», де акредитивна форма розрахунків не застосовується.
Оформлення, облік і контроль операцій по інкасо.
Інкасо - доручення експортера своєму банку, одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк, суму належну йому за відвантажену продукцію імпортеру на підставі розрахунково-грошових документів.
Різновидом інкасо є документарне і чисте інкасо.
Документарне інкасо - це засіб, шляхом якого банк інкасує суму, що повинен покупець, проти пред'явлення відповідних документів. При документарному інкасо одержання належних клієнту коштів, виробляється на підставі комерційних документів: транспортних, страхових і інших документів, що підтверджують відвантаження товару.
При чистому інкасо – одержання засобів здійснюється по різних грошових зобов'язаннях (чеки, векселі).
Банк виконує функції агента по грошових розрахунках між експортером і імпортером. Він пред'являє імпортеру, за вказівкою експортера або його банку, документи про відвантаження товару або наданні послуги й інкасує проти цих документів належну суму або одержує акцептований вексель.
Операції по документарному інкасо здійснюється відповідно до «Єдиних правил інкасо», опублікованими Міжнародною торговельною палатою в Парижі і ратифікованими більшістю банків. Ці Правила фіксують основні зобов'язання і права партнерів, що прибігають до способу документарного інкасо. Однак правила, так само як і визначення, що містяться в них, є обов'язковими тільки в тому випадку, якщо вони не суперечать національному, регіональному або місцевому законодавству або інструкціям, що партнери не можуть обійти.
Відповідальність банків обмежується передачею й оформленням документів проти оплати або акцептування векселя. На відміну від документарного акредитива, де банки самі несуть зобов'язання, тут вони ніяким чином не зобов'язані платити самі, якщо покупець не виконує або не в змозі виконати свої зобов'язання по оплаті. У Правилах говориться, що «банки повинні діяти сумлінно і розумно»; вони не несуть відповідальності за наслідки, що можуть виникнути в результаті обставин невизначеної сили, за затримку або втрату повідомлень або документів при їхньому пересиланні, за винятком тих випадків, коли вони самі допустили серйозне порушення.
На відміну від документарного акредитива, документарне інкасо передбачає, що продавець виконує свої зобов'язання шляхом виробництва і відвантаження товару або надання послуг, причому оплата за це не гарантується. Тому документарне інкасо рекомендується тільки в тих випадках, коли продавець і покупець підтримують відносини взаємної довіри; готовність до оплати і кредитоспроможність покупця не викликають сумніву; політична, економічна і правова обстановка в країні імпортера є стабільною; міжнародні платіжні операції країни імпортера не обмежуються, не перебувають під загрозою контролю або інших аналогічних обмежень.
Переваги документарного інкасо полягають у простоті і низькій вартості виконання операцій і в більш швидкій оплаті, у передачі безпосередньо покупцю документів і, у визначених випадках, товару після попередньої домовленості проти оплати належної суми або акцептування векселя (при необхідності, з поручительством або банківською гарантією).
Однак, якщо покупець відмовляється прийняти документи, пошуки нового покупця або повернення товару можуть викликати значні витрати.
У даній операції (документарне інкасо), як правило, беруть участь чотири сторони: продавець/експортер, що дає доручення, або ремітент, що передає документи своєму банку і дає йому доручення про інкасування; банк-ремітент, що передає документи банку, якому доручене інкасування в країні покупця відповідно до інструкцій доручення про інкасування; банк - якому доручене інкасування, або банк-пред'явник, який здійснює інкасування сам або запитує акцептування у трасата, керуючись при цьому інструкціями, отриманими від банку-ремітента; трасат (покупець/імпортер), якому представляються документи інкасування.
Розрахунки у формі інкасо відділення Укрексімбанку в м. Одесі останнім часом здійснює досить рідко, зокрема експортні інкасо не здійснюється взагалі, а імпортні в невеликих обсягах. Тенденцію зниження по експортно-імпортних операціях документарного інкасо можна побачити в таблиці 2.8
Таблиця 2.8.
Структура експортно-імпортних операцій по документарному
інкасо у відділенні Укрексімбанку за 1996 – 2000 р.
(млн.діл.США).
|
Показники |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
|||||
|
Кіл. |
Сума |
Кіл. |
Сума |
Кіл. |
Сума |
Кіл. |
Сума |
Кіл. |
Сума |
|
|
Експорт: |
||||||||||
|
Інкасо |
13 |
0,233 |
5 |
0,108 |
1 |
0,06 |
1 |
0,171 |
- |
- |
|
Імпорт: |
||||||||||
|
Інкасо |
11 |
0,426 |
22 |
0,377 |
5 |
0,127 |
2 |
1,125 |
2 |
0,03 |
Дані таблиці представлені на малюнку 2.7.
Мал. 2.7. Динаміка експортно-імпортних операцій по документарному інкасо в 1996 – 2000 р.
З таблиці 2.8. видно, що спостерігається тенденція зниження експортно-імпортних операцій по документарному інкасо.
Інкасові операції по експорту товарів і послуг у 2000 р. відділення не здійснювало, тому що інкасова форма розрахунків не є гарантованою формою оплати, і експортери віддають перевагу укладати контракти, що передбачають передоплату. Характеризуючи загальний стан за 1996 – 2000 р. спостерігаємо загальну картину зниження експортного інкасо.
Також спостерігається зменшення імпортних інкасових операцій за 1996 - 2000 р., хоча кількість інкасових операцій у 2000р. залишилась на колишньому рівні в порівнянні з 1999р., але в сумарному відношенні відбувається зменшення на 1,095 млн. діл США.
Укрексімбанк у якості інкасуючого банку, виконуючи інкасові доручення іноземних банків, видає організаціям, що імпортують через границю товари й одержує послуги, комерційні документи проти одержання від них акцепту або платежу, а також одержує від цих організацій акцепт або платіж по фінансових документах.
Інкасові доручення разом з товарними й іншими документами надходять у Головний банк Укрексімбанку або безпосередньо у відділення Укрексімбанку.
Співробітник уповноваженого відділу ретельно перевіряє інкасове доручення, повноту і точність інструкцій, що містяться в ньому, а також наявність товарних і ін. документів (оригінали, дублікати), зазначених в інкасовому дорученні. Документи, що надійшли, на інкасо враховуються на позабалансовому рахунку 9830.
Дт - 9830
Кт – 9910
9830 - «Документи і цінності, прийняті на інкасо»
9910 - «Контрахунок для рахунків розділу 96 –98»
При одержанні документів для оплати співробітник уповноваженого відділу закриває позабалансовий рахунок 9830.
Дт – 9910
Кт – 9830
Кошти списуються з поточного рахунка клієнта і перераховуються в Головний банк для подальшого здійснення платежу.
А) Дт – 2600
Кт – 2909
Після одержання підтвердження від Головного банку про депонування коштів складається наступна проводка.
Б) Дт – 2909
Кт – 3900
У Головному банку кошти депонуються на рахунку 2602.
В) Дт – 3901
Кт – 2602
За здійснення інкасової операції банк із клієнта стягує комісію відповідно до діючих тарифів .
Дт – 2600
Кт – 3800
Одночасно провадиться дооцінка валютної позиції за допомогою контррахунка 3801.
Дт – 3801
Кт – 6110
Бухгалтерський облік по імпортному інкасо відділення Укрексімбанку в м. Одесі.
|
Дебет |
Кредит |
Короткий зміст операції |
|
9830 |
9910 |
Документи, що надійшли, на інкасо враховуються на рахунку 9830. |
|
9910 |
9830 |
Надходження документів до оплати. |
|
2600 |
2909 |
Перерахування в Головний банк для депонування суми інкасо. |
|
2909 |
3900 |
Одержання підтвердження про депонування коштів від Головного банку. |
|
3901 |
2602 |
Депонування коштів для подальшої виплати одержувачу коштів. |
|
2600 |
3800 |
Списання комісії в інвалюті. |
|
3801 |
6110 |
Дооцінка валютної позиції. |
Перший екземпляр інкасового доручення залишається в Укрексімбанку для контролю за оплатою (акцептом) інкасо. Другий екземпляр разом із прикладеними до нього документами видається представнику платника під розписку на першому екземплярі інкасового доручення.
При одержанні трьох екземплярів інкасового доручення третій екземпляр після відповідного оформлення повертається банку-ремітентові як підтвердження про одержання Укрексімбанком інкасових документів.
Документи по інкасо до їхнього акцепту або повної оплати знаходяться в Укрексімбанку.
Відділення Укрексімбанку здійснює контроль за своєчасною оплатою (акцептом) українськими організаціями по інкасових дорученнях, а також за своєчасним поверненням документів у випадку повного або часткового відмовлення від оплати (акцепту) інкасо. У цих цілях відділення Укрексімбанку регулярно перевіряє термінові інкасо.
При оплаті інкасового доручення організація-платник представляє у відділення Укрексімбанку заяви на переказ за установленою формою. Співробітник уповноваженого відділу перевіряє правильність оформлення представленого організацією заяви на переказ на відповідність найменування іноземного банку, номери і суми інкасо й інших даних, зазначених у заяві на переказ, з даними, що містяться в інкасовому дорученні.
Оплата інкасо повинна вироблятися в повній відповідності з вказівками іноземного банку, що містяться в інкасовому дорученні.
На підставі належним чином оформленої заяви на переказ відділення Укрексімбанку складає платіжне доручення для відправлення його по електронній пошті на виконання в Головний банк.
Після повної або часткової оплати (акцепту) інкасо відділення Укрексімбанку проставляє дату оплати (акцепту) у реєстраційному журналі; при частковій оплаті в журналі проставляється також сума платежу (акцепту).
За виконання інкасових доручень Укрексімбанк стягує комісію відповідно до діючого Тарифу комісійної винагороди Укрексімбанку. Стягування комісії провадиться одночасно з переказом платежу в оплату інкасо або при поверненні неоплачених неакцептованих документів.
Комісії і витрати по інкасо відносяться за рахунок іноземного банку, якщо в інкасовому дорученні не обговорене інше.
Відділенням Укрексімбанку здійснюється валютний контроль за надходженням товару або наданням послуг протягом 90 днів з моменту здійснення платежу в оплату інкасо.
При здійсненні операцій по інкасо відділення Укрексімбанку повинне керуватися «Уніфікованими правилами по інкасо», а також наступним порядком:
1. Документи, що підлягають інкасуванню, приймаються від клієнтів при інкасовому дорученні , що заповнюються в шести екземплярах:
- перший екземпляр - інкасове доручення Укрексімбанку іноземному банку, підписане двома уповноваженими особами направляється останньому разом з документами;
- другий екземпляр – лист-запит іноземному банку про причини затримки платежу. Зазначений екземпляр відділення Укрексімбанку разом з четвертим і з додатком копії рахунків направляють у Головний банк. Лист - запит використовується Головним банком у разі потреби звертання до іноземного банку;
- третій екземпляр – лист, з яким іноземному банку відсилається другий екземпляр коносамента;
- четвертий екземпляр є дорученням клієнта Укрексімбанку;
- п'ятий екземпляр залишається у відділенні Укрексімбанку;
- шостий екземпляр повертається клієнту з оцінкою банку про прийняття.
2. Всі інкасові доручення повинні містити відповідні реквізити: номер і дата доручення, найменування інобанку і його адреса, найменування платника і його поштова адреса, найменування української організації продавця, перелік прикладених до інкасового доручення документів, найменування і сума іноземної валюти.
3. Документи, прикладені до інкасового доручення, перевіряються з погляду відповідності їхніх реквізитів даним інкасового доручення і між собою.
4. Після перевірки й оформлення інкасового доручення і прикладених документів перший і четвертий екземпляри інкасового доручення підписуються двома уповноваженими особами відділення Укрексімбанку.
Перший екземпляр інкасового доручення разом із документами що відносяться до нього , у день прийняття документів відсилаються в інобанк.
Другий і четвертий екземпляри інкасового доручення з додатками копій рахунків направляються Головному банку при повідомленні, що повертається відділенню з оцінкою про прийняття.
5. Інкасові доручення повинні бути виписані на банки-кореспонденти Укрексімбанку.
6. За виконання інкасових доручень відділення Укрексімбанку стягує комісії відповідно до діючого Тарифом комісійної винагороди.
7. Контроль за надходженням експортного виторгу здійснює Головний банк.
8. Усі прохання клієнта, що стосуються конкретного інкасо повинні прийматися від клієнтів у письмовому виді і передаватися в Головний банк по електронній пошті.
Документи прийняті на інкасо попередньо враховуються на рахунку 9831.
Дт – 9831
Кт – 9910
9831 – «Документи і цінності, відіслані на інкасо».
При здійсненні експортного інкасо співробітник уповноваженого відділу робить списання комісії з поточного рахунку клієнта відповідно до тарифів, установленими банком.
Дт – 2600
Кт – 3800
Одночасно з цією проводкою провадиться дооцінка валютної позиції з використанням контррахунка 3801.
Дт – 3801
Кт – 6110
Кошти приходять на рахунок одержувача у виді звичайного переказу (експортної виручки: 50 % із коштів, що надійшли, підлягають зарахуванню на поточний рахунок клієнта, а 50 % - обов'язковий продаж).
Дт – 3900
Кт – 2603
Бухгалтерський облік показаний у вигляді таблиці.
|
Дебет |
Кредит |
Короткий зміст операції |
|
9831 |
9910 |
Документи відправлені на інкасо. |
|
2600 |
3800 |
Списання комісії за відкриття інкасо. |
|
3801 |
6110 |
Дооцінка валютної позиції. |
|
9831 |
9910 |
Документи прийняті на інкасо. |
|
3900 |
2603 |
Надходження експортного виторгу на рахунок одержувача. |
|
9910 |
9831 |
Списання з позабалансового обліку документів після одержання клієнтом експортного виторгу. |
Розділ 3 Аналітична оцінка результативності різних форм міжнародних розрахунків та шляхи забезпечення ефективності їх широкого впровадження і використання в Україні
3.1. Аналіз міжнародних розрахунків;
сучасний етап і напрямки підвищення прибутковості банку від їх здійснення
Відділення Державного Експортно-імпортного банку України в м. Одесі, як суб'єкт господарської діяльності, виконує широкий спектр операцій спрямованих на одержання максимального прибутку.
Міжнародні розрахунки у формі документарного акредитива, документарного інкасо і банківського переказу, як і інші операції відділення Державного Експортно-імпортного банку України в м. Одесі приносять доход і впливають на результат діяльності банку.
Динаміка міжнародних розрахунків відділення Укрексімбанку в м. Одесі 1994 – 2000р. показана в таблиці 2.9.
Таблиця 2.9.
Стан міжнародних розрахунків у відділенні Укрексімбанку
у м. Одесі за 1994-2000 р.
(шт.)
|
Показники |
1994 |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
|
Експорт: |
|||||||
|
Акредитиви |
94 |
65 |
60 |
61 |
45 |
25 |
11 |
|
Інкасо |
41 |
50 |
13 |
5 |
1 |
1 |
- |
|
Перекази |
11254 |
10960 |
9815 |
8428 |
7880 |
6400 |
5900 |
|
Імпорт: |
|||||||
|
Акредитиви |
46 |
16 |
30 |
21 |
12 |
12 |
27 |
|
Інкасо |
13 |
6 |
11 |
22 |
5 |
2 |
2 |
|
Перекази |
7320 |
7212 |
6945 |
6117 |
5500 |
3600 |
3460 |
Слід зазначити, що за даними таблиці 2.9. можна зробити висновок про прогресуюче зниження використання в господарській діяльності міжнародних форм розрахунків. Це пояснюється фінансово-економічною обстановкою в країні і твердій конкуренції з боку комерційних банків, що пропонують здійснення переказних операцій по більш низьким тарифним ставкам.
Серед українських підприємств цієї формі розрахунків надають перевагу експортери, що поставляють свою продукцію в країни, що розвиваються, в основному Індію, Шрі-Ланку, Пакистан, Іран і ін., законодавство яких обмежує застосування прямого переказу; підприємства, «вимушені" використовувати акредитивну форму по вимозі покупця їх товару для забезпечення умов торгової угоди.
За даними таблиці 2.9. спостерігається тенденція до скорочення кількості експортних акредитивів, що в більшому ступені пояснюється падінням виробництва й експорту в цілому. Кількість імпортних акредитивів за останній рік збільшилося через обмеження Національного банку України на здійснення розрахунків між партнерами у формі банківського переказу, уведених наприкінці серпня 1999 року.
Інкасова форма розрахунків, як видно з представлених у таблиці 2.9. даних, використовується вкрай рідко, що обумовлено недостатністю гарантій при використанні даної форми розрахунків по обидва боки, і експортери надають перевагу укладанню контрактів, що передбачають передоплату. Тому документарне інкасо рекомендується тільки в тих випадках, коли продавець і покупець довіряють один одному, а також кредитоспроможність покупця не викликає сумніву.
Основними перспективами роботи відділення є підвищення якості виконуваних міжнародних операцій, а також активізація роботи з залучення нових клієнтів на обслуговування у відділення для збільшення прибутковості від проведених операцій.
Динаміка отриманого доходу відділу міжнародних розрахунків відділення Укрексімбанку в м. Одесі за 1998 і 1999 р. представлена в таблиці 2.10.
Таблиця 2.10.
Динаміка отриманого доходу відділу міжнародних розрахунків
у 1998 – 1999 р.
(грн.)
|
Види здійснюваних відділом операцій |
Доход за 1998 рік |
Доход за 1999 рік |
Динаміка росту або зниження ( +, -) |
|
Переказні й інкасові операції |
598819,13 |
412865,07 |
- 185954,06 |
|
Акредитивні операції |
39658,69 |
23321,35 |
- 16337,34 |
З дані таблиці 2.10. видно, що спостерігається тенденція зниження доходів по усіх формах міжнародних розрахунків. Це порозумівається зниженням обсягів вироблених розрахунків через нестабільність економіки країни і загального зниження виробництва.
Структура комісійних доходів відділення по операціях на валютному ринку в загальній структурі доходів представлена в таблиці 2.11.
Таблиця 2.11.
Структура доходів відділення Укрексімбанку в м.Одесі
за січень-березень 2001 року.
( у %)
|
січень |
лютий |
березень |
|
|
Доходи: |
100,00 |
100,00 |
100,00 |
|
Процентні: |
52,30 |
49,00 |
51,18 |
|
по кредитах |
16,30 |
14,81 |
17,17 |
|
по операціях з філіями |
36,00 |
34,18 |
34,01 |
|
по операціях з цінними паперами |
- |
- |
- |
|
Комісійні: |
27,93 |
50,67 |
53,96 |
|
РКО |
17,14 |
30,93 |
30,16 |
|
операції на МВР* |
10,78 |
19,74 |
23,80 |
|
Результат від торгових операцій |
19,77 |
0,27 |
- 5,15 |
|
Інші доходи |
- |
0,06 |
0,01 |
* - у тому числі комісія від банківського переказу, акредитива, інкасо.
Як видно з таблиці 2.11., частка процентних доходів відділення Укрексімбанку в м. Одесі перевищує частку комісійних доходів (куди входять комісії від операцій по банківському переказу, акредитиву, інкасо) у загальному обсязі доходів за зазначений період. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що частка доходу по операціях на МВР у загальній структурі доходів невелика і до того ж постійно мінлива, що в значній мірі залежить від активності клієнтів у тім або іншому місяці.
Середній доход по операціям здійсненим відділенням за 1 квартал 2001 р. і середня частка доходів від операцій на валютному ринку в загальному обсязі доходів представлена на малюнку 2.8.
Мал. 2.8. Середній доход відділення Укрексімбанку за 2001 р.
Як видно з малюнка 2.8. частка доходів від операцій на валютному ринку, у тому числі комісійні від операцій по міжнародних розрахунках, складає ¼ частина всіх доходів відділення.
Значне місце в процесі утворення реальних ринкових відносин господарювання в Україні приділяється питанням удосконалення механізмів проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Форми зовнішньоторговельних розрахунків, розроблені міжнародною практикою, у своєму роді є захисними засобами від валютних ризиків і відрізняються між собою механізмом, ступенем гарантованості і формою участі в банківських розрахунках. В даний момент в Україні, найбільш розповсюдженими формами міжнародних розрахунків є акредитив, інкасо і банківський переказ. У світовій практиці існують і інші форми розрахунків, що на відміну від вищевказаних не одержали належного поширення в зовнішньоекономічній діяльності України.
Необхідно відзначити, що рівень правового регулювання розрахункових відносин у господарсько-правовій сфері не відповідає повною мірою рівню соціально-економічного розвитку українського суспільства. Деякі нормативно-правові акти, такі як, наприклад, Цивільний кодекс України, коштують окремо від правової регламентації соціально-економічних явищ і мають на сучасному етапі не інструментальну, а історичну цінність, як правові пам'ятки епохи, що вже не мають нічого загального з існуючою реальністю.
Шляхами удосконалення правового регулювання, на наш погляд, є прийняття нового Цивільного кодексу і усебічне твердження міжнародних стандартів у сфері здійснення безготівкових розрахунків.
Таким чином, недосконалість діючого законодавства дуже згубно впливає на взаєморозрахунки між резидентами і нерезидентами, що у свою чергу приводить до приховання реальних грошових обігів і переходу бізнесу в «тінь».
Однією з причин зменшення кількості міжнародних розрахунків є зниження обсягів виробництва й експорту в цілому по Україні. Це обумовлено нестабільністю економіки, у результаті чого українські товари не можуть конкурувати на міжнародному ринку. Посилення валютного контролю також погіршуе розвиток міжнародних розрахунків.
Для того, щоб уникнути порушень термінів розрахунків по експортно-імпортнім операціях резидентам необхідно приділити особливу увагу правильності складання зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
При складанні договору українському товаровиробнику (експортеру) щоб уникнути несвоєчасного надходження коштів за поставлену їм продукцію бажано наполягати на використанні акредитивної форми розрахунків або авансового платежу.
При імпортній операції платнику вигідніше розраховуватися по факту одержання товарів, щоб уникнути повного або часткового неотримання товару.
Підсумовуючи вищесказане можна зробити висновок, що усі форми міжнародних розрахунків можливі у випадку взаємної довіри всіх учасників зовнішньоекономічної діяльності.
2.6. Недоліки та переваги окремих видів міжнародних розрахунків
Розглянемо недоліки та переваги різних форм міжнародних розрахунків з погляду їх привабливості для сторін купівлі-продажу.
З точки зору експортера градація привабливості така:
авансовий платіж
документарний акредитив
документарне інкасо
відкритий рахунок
З точки зору імпортера:
відкритий рахунок
документарне інкасо
документарний акредитив
авансовий платіж.
Розрахунки по відкритому рахунку найбільш вигідні для імпортера, бо
оплату імпортер проводить після одержання товарів, а процент за наданий кредит, окремо не стягується;
відсутній ризик оплати непоставленого або неприйнятого товару.
Для експортера ця форма розрахунків найменш приваблива, оскільки
не містить надійної гарантії своєчасного платежу;
сповільнює оборотність його капіталу;
інколи викликає необхідність банківського кредиту.
Ця форма розрахунків звичайно застосовується лише на умовах взаємності, коли контрагенти по черзі виступають в ролі продавця і покупця і невиконання зобов'язань імпортером тягне за собою припинення товарних постачань експортером. При односторонніх постачаннях розрахунки по відкритому рахунку в міжнародній торгівлі застосовуються рідко.
Основні ризики при розрахунках на умовах відкритого рахунку.
а) Ризик покупця.
Він відомий також як "кредитний ризик" і пов'язаний із небезпекою того, що покупець може не оплатити товар через нездатність заплатити або навмисного невиконання зобов'язань. Пам'ятаєте, що експортер губить контроль над товаром із моменту його відвантаження.
б) Ризик країни.
Імпортер намагається оплатити, але уряд імпортера приймає закони, по валютному регулюванню, що перешкоджають виконанню платежу. Причина введення валютного регулювання може бути політичною, у вигляді альтернативи, валютне регулювання може просто бути результатом фінансового тиску, таким як проблема заборгованості країн третього світу, що означає, що країна імпортера не може дозволити собі сплачувати за імпорт.
в) Транзитний ризик.
Товар подорожує значно далі в міжнародній торгівлі, що в внутрішніх угодах, і, отже, існує велика небезпека утрати чи пошкодження товару під час його транспортування від продавця до покупця.
Розрахунки в формі інкасо дають певні привілеї імпортеру, основне зобов'язання якого складається в здійсненні платежу проти товарних документів, що дають йому право на товар, при цьому немає необхідності заздалегідь відволікати кошти з свого обігу. Проте експортер продовжує зберігати юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером, якщо не практикується пересилка безпосередньо покупцеві коносамента для прискорення одержання товару.
Разом із тим інкасова форма розрахунків має істотні недоліки для експортера. По-перше, експортер несе ризик, зв'язаний з можливою відмовою імпортера від платежу, що може бути пов'язане із погіршенням кон'юнктури ринку чи фінансового положення платника. Тому умовою інкасової форми розрахунків є довіра експортера до платоспроможності імпортера і його сумлінності. По-друге, існує чималий розрив в часі між надходженням валютної виручки по інкасо і відвантаженням товару, особливо при тривалому транспортуванні вантажу.
Для усунення цих недоліків інкасо на практиці застосовуються додаткові умови:
1 ) імпортер проводить оплату проти телеграми банка експортера про прийом і відправку на інкасо товарних документів ( телеграфне інкасо ). Цей вид інкасо не одержав широкого розповсюдження;
2 )по дорученню імпортера банк видає на користь експортера платіжну гарантію, приймаючи на себе зобов'язання перед експортером оплатити суму інкасо при неплатежу з боку імпортера. Додаткова гарантія платежу звичайно застосовує при розрахунках по комерційному кредиту, бо при відстрочці оплати зростає ризик несплати імпортером документів в зв'язку з можливою зміною в фінансовому положенні платника. Інколи банк імпортера авалює вексель. Аваль ( гарантія платежу ) - вексельне поручительство. Банк-аваліст приймає відповідальність за платіж, ставлячи підпис звичайно на лицевій стороні векселя з обмовкою, за кого конкретно видана гарантія платежу, інакше вважає, що аваль виданий за векселедавця переказного векселя (експортера );
3 ) експортер використовує банківський кредит для покриття іммобілізованих ресурсів.
Ризики при розрахунках на умовах документарного інкасо такі ж, що і для відкритого рахунку, а саме, ризик покупця, ризик країни і транзитний ризик. Як і по всім умовам оплати буде мати місце валютний ризик, якщо експортер виставляє рахунок в іноземній валюті.
Для зменшення ризиків титульні документи посилаються по такому маршруту :
1 ) Експортер відвантажує товар і одержує титульні документи;
2 ) Експортер посилає титульні документи в свій банк з відповідними інструкціями;
3 ) Банк експортера посилає титульні документи в банк імпортера з інструкцією, що документи можуть бути передані тільки:
а) проти оплати;
б) проти акцепту переказного векселя (тратти) ( законно прийняте зобов'язання оплатити експортерові проти комплекту документів чи на певну дату в майбутньому).
в) проти оплати чи акцепту переказного векселя, банк імпортера передає титульні документи так, що імпортер може одержати товар по прибутті в його країну.
При цьому експортер зберігає контроль над товаром до тих пір, поки не буде зроблена оплата, чи не видано законно прийняте зобов'язання оплатити (вексель).
По документарному інкасо експортери зберігають міру контролю над товаром до тих пір, поки вони не оплачені або поки імпортер не акцептує переказний вексель. Коли використовується інкасо на умовах "документи проти платежу", імпортери можуть відмовитися від будь-якої робити з інкасо, залишивши експортера з його проблемою організації альтернативного продажу, і змушеного при цьому оплачувати вартість зберігання і страхування товару. По інкасо "документи проти акцепту", імпортери можуть не зробити платіж по акцептованому переказному векселю на належну дату, залишаючи експортера без платежу і без контролю над товаром. Проте в разі документарного акредитива, експортери знають, що вони мають банківську гарантію платежу, за умови, що вони виконають терміни і умови акредитива. Отже, по одержанні повідомлення про документарний акредитив, експортери можуть впевнено починати підготовку і відвантаження товару, знаючи, що вони мають банківську гарантію платежу.
Ризики при розрахунках на умовах акредитиву
Ризик покупця фактично усунений, бо невідому згоду покупця зробити платіж замінено умовною банківською гарантією.
Транзитний ризик фактично відсутній, за умови, що експортер підготував страховий документ, якщо такий обумовлений в акредитиві. Банки мають справу тільки з документами, а не з товарами, і платіж буде проведений проти правильно представлених документів, поза залежності від якого або можливого ушкодження товару.
Ризик країни все ж може мати місце, бо уряд імпортера може заборонити банку-емітенту зробити платіж. До того ж, є певні регіони світу, де банки не такі платоспроможні, як вони повинні бути, і банк-емітент цілком можливо може не виконати зобов'язання. В кінцевому випадку, існують дві проблеми, на які експортери часто не звертають уваги:
а) Якщо повідомлення про акредитив одержано безпосередньо із невідомого банка, існує небезпека, що це може бути фальшивий документ.
б) Експортер може не виконати умови акредитива, тому що акредитивна форма розрахунків передбачає документи, що він може не забезпечити.
Для імпортера акредитивна форма розрахунків веде до іммобілізації і розпиленню його капіталів, оскільки він повинен відкрити акредитив до одержання і реалізації товарів, але одночасно дає йому можливість контролювати ( через банки ) виконання умов угоди експортером.
Для експортера після авансових платежів розрахунки в формі акредитива є найбільш вигідними, бо це єдина форма розрахунків ( крім гарантійних операцій банків) банка, що містить зобов'язання зробити платежі. Таким чином, для експортера безвідкличний акредитив має слідуючі привілеї у порівнянні з інкасованою формою розрахунків:
надійність розрахунків і гарантія своєчасної оплати товарів, бо її здійснює банк;
швидкість одержання платежу, якщо банк виробляє виплату негайно після відвантаження товару проти подання комерційних документів ( в іншому випадку експортер може одержати кредит в своєму банку в національній валюті, до одержання платежу по акредитиву );
одержання дозволу імпортером на переказ валюти в країну експортера при виставленні акредитива в іноземній валюті.
Головним недоліком розрахунків за допомогою акредитива є те, що це досить дорога форма розрахунків для обох сторін, що пов'язано з вартістю банківської гарантії.
При розрахунках по інкасо та при акредитивній формі міжнародних розрахунків між сторонами досить часто виникали непорозуміння. Щоб уникати таких непорозумінь сторони були вимушені складати досить громоські контракти та угоди. Це було незручно і у 1993р. на міжнародному рівні були прийняті рішення про утворення Уніфікованих правил по інкасо та Унiфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів.
Уніфіковані правила по інкасо утворюють міжнародно-прийнятий кодекс по практиці документарних інкасо. Правила не включені в національні чи міжнародні законодавства, але стали обов'язковими для всіх сторін, тому що всі банківські документи (особливо платіжні доручення) апелюють до Правил. Правила застосовуються, якщо інше прямо не узгоджено і якщо ці положення, визначення статті не суперечать вимогам національного, державного чи місцевого законодавства і/або правил, від яких не можна відступати.
Унiфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів (UCP) це набір міжнародно-прийнятих правил і визначень, що встановлюють відповідальність і зобов'язання всіх сторін по документарним акредитивам. Всі банківські документи і повідомлення по документарним акредитивам зазначають, що акредитив підпорядкований UCP 1993. Якщо умови акредитива суперечать UCP, умови акредитива переважають і, якщо національне законодавство суперечить UCP, національне законодавство має переважну силу.
Завершальним етапом розрахункових операцій виступає банківський переказ. Тобто, можна сказати, і при інкасо і при акредитивній формі розрахунків банківський переказ буде мати місце. Проблема міжнародних банківських телекомунікацій вирішується в наші дні шляхом утворення і експлуатації комп'ютерних банківських систем, що охоплюють практично всю земну кулю.
Автоматизація банківських процесів на міжнародному рівні дозволяє
- здійснювати безпаперові платіжні операції із мінімальним притягненням праці людей і скорочуванням операційних видатків;