Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Практичне заняття №7
Аналіз собівартості, ціни, прибутку та рентабельності
7.1 Мета заняття:
1) Ознайомитись з аналізом собівартості, ціни, прибутку та рентабельності;
2) Придбати навички розв’язання задач пов’язаних з аналізом собівартості, ціни, прибутку та рентабельності;
7.2 Необхідні теоретичні відомості
Важливим показником, що характеризує роботу промислових підприємств, є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємств, темпи розширеного відтворювання, фінансовий стан господарюючих суб'єктів.
Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг має виключно важливе значення. Він дозволяє з'ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив чинників на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей і встановити резерви зниження собівартості продукції.
Об'єктами аналізу собівартості продукції є наступні показники:
Джерела інформації: "Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) підприємства (організації)", планові і звітні калькуляції собівартості продукції, дані синтетичного і аналітичного обліку витрат по основних і допоміжних виробництвах і т.д.
Планування та облік собівартості на підприємствах ведуть по елементах витрат і калькуляційним статтям витрат.
Елементи витрат: матеріальні витрати (сировина і матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, паливо, електроенергія, теплоенергія і т.д.), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних засобів, інші витрати (знос нематеріальних активів, орендна плата, обов'язкові страхові платежі, відсотки по кредитах банку, податки, що включаються в собівартість продукції, відрахування до позабюджетних фондів і ін.).
Угрупування витрат по елементах необхідне для того, щоб вивчити матеріаломісткість, енергоємність, трудомісткість, фондомісткість і встановити вплив технічного прогресу на структуру витрат. Якщо частка заробітної плати зменшується, а частка амортизації збільшується, то це свідчить про підвищення технічного рівня підприємства, про зростання продуктивності праці, питома вага зарплати скорочується і в тому випадку, якщо збільшується частка покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, що свідчить про підвищення рівня кооперації і спеціалізації.
Угрупування витрат за призначенням, тобто по статтях калькуляції, вказує, куди, на які цілі і в яких розмірах витрачені ресурси. Вона необхідна для обчислення собівартості окремих видів виробів в багатономенклатурному виробництві, встановлення центрів зосередження витрат і пошуку резервів їх скорочення. Основні статті калькуляції: сировина і матеріали, зворотні відходи (віднімаються), покупний вироби і напівфабрикати, паливо і енергія на технологічні цілі, основна і додаткова зарплата виробничих робітників, відрахування на соціальне і медичне страхування виробничих робітників, витрати на утримання і експлуатацію машин і устаткування, загальновиробничі витрати, загальногосподарські витрати, втрати від браку, інші виробничі витрати, комерційні витрати.
Розрізняють також витрати прямі і непрямі. Прямі витрати пов'язані з виробництвом певних видів продукції (сировина, матеріали, зарплата виробничих робітників і ін.). Вони прямо відносяться на той або інший об'єкт калькуляції. Непрямі витрати пов'язані з виробництвом декількох видів продукції і відносяться на об'єкти калькуляції шляхом розподілу пропорційно відповідній базі (основній і додатковій зарплаті робітників або всім прямим витратам, виробничій площі і т.д.). Прикладом непрямих витрат є загальновиробничі і загальногосподарські витрати, витрати на утримання основних коштів і ін.
В ринковій економіці витрати класифікують на явні і неявні. Явні витрати - це альтернативні (поставлені), приймаючі форму прямих платежів постачальникам чинників виробництва і проміжних виробів. В число явних витрат входить зарплата робітників, менеджерів, що служать, комісійні виплати торговим фірмам, виплати банкам і іншим постачальникам фінансових і матеріальних послуг, оплата транспортних витрат і багато що інше.
Неявні витрати - це альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникам фірми або що знаходиться у власності фірми як юридичної особи. Такі витрати не передбачені контрактами, обов'язковими для явних платежів, і не відображаються в бухгалтерській звітності, але від цього вони не стають менш реальними. Наприклад, фірма використовує приміщення, що належить її власнику, при цьому вона нікому ніщо не платить. Отже, неявні витрати будуть дорівнюватися можливості отримання грошових платежів за здачу цієї будівлі кому-небудь в оренду.
Залежно від обсягу виробництва всі витрати підприємства можна розділити на постійні і змінні.
Постійні витрати (амортизація, оренда приміщень, податок на майно, почасова оплата праці робітників, зарплата і страхування адміністративно-господарського апарату) залишаються стабільними при зміні обсяг виробництва, а змінні (відрядна зарплата виробничих робітників, сировина, матеріали, технологічне паливо, електроенергія) зраджуються пропорційно обсяг виробництва продукції.
Лінія витрат за наявності постійних і змінних витрат є рівнянням першого ступеня
Y = а + bх,
де Y - сума витрат на виробництво продукції; а - абсолютна сума постійних витрат; b - ставка змінних витрат на одиницю продукції (послуг); х - обсяг виробництва продукції (послуг).
Визначення резервів зниження собівартості продукції
Основними джерелами резервів зниження собівартості промислової продукції являються
- збільшення обсяг її виробництва;
- скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економного використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, устаткування, скорочення непродуктивних витрат, виробничого браку і т.д.
Резерви збільшення виробництва продукції виявляються в процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсяг виробництва продукції зростають тільки змінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати і ін.), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, в результаті знижується собівартість виробів.
Резерви скорочення витрат виявляються по кожній статті витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів (запровадження нової більш прогресивної техніки і технології виробництва, покращання організації праці і ін.), які сприятимуть економії заробітної плата, сировини, матеріалів, енергії і т.д.
Економію витрат по оплаті праці в результаті запровадження організаційно-технічних заходів можна розрахувати шляхом множення різниці між трудомісткістю виробів до запровадження і після запровадження відповідних заходів на планований рівень середньогодинної оплати праці і на кількість планованих до випуску виробів.
Сума економії збільшиться на відсоток відрахувань від фонду оплати праці, що включається в собівартість продукції (відрахування до фонду соціального захисту населення, фонду зайнятості, на утримання дитячих дошкільних установ і ін.).
Резерв скорочення витрат на утримання основних коштів за рахунок реалізації, консервації, передачі в довгострокову оренда і списання непотрібних, зайвих, невживаних будівель, машин, устаткування визначається множенням первинної їх вартості на норму амортизації
Резерви економії невигідних витрат виявляються на основі їх аналізу чинника по кожній статті витрат за рахунок розумного скорочення апарату управління, економного використання засобів на відрядження, поштово-телеграфні і канцелярські витрати, скорочення втрат від псування матеріалів і готової продукції, оплати простоїв і ін.
Додаткові витрати на освоєння резервів збільшення виробництва продукції визначаються окремо по кожному його вигляду. Це, в основному, зарплата за додатковий випуск продукції, витрата сировини, матеріалів, енергії і інших змінних витрат, які зраджуються пропорційно обсяг виробництва продукції. Для визначення їх величини необхідно резерв збільшення випуску продукції i-го вигляду помножити на фактичний рівень питомих змінних витрат.
Прибуток - це частина чистого доходу, створеного в процесі виробництва і реалізованого у сфері обігу, який безпосередньо одержують підприємства. Тільки після продажу продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно вона є різницею між виручкою (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку і інших відрахувань з виручки до бюджетних і небюджетних фондів) і повною собівартістю реалізованої продукції. Значить, чим більше підприємство реалізує рентабельній продукції, тим більше отримає прибутки, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності слід вивчати в тісному зв'язку з використанням і реалізацією продукції.
Обсяг реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують всі сторони господарювання.
Аналіз рентабельності діяльності підприємства
Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності (виробничій, підприємницькій, інвестиційній, господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Їх застосовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.
Показники рентабельності можна об'єднати в декілька груп:
1) показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрат виробництва і інвестиційних проектів;
2) показники, що характеризують рентабельність продажів;
3) показники, що характеризують прибутковість капіталу і його частин.
Всі ці показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку, прибули від реалізації продукції і чистого прибутку.
Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат) обчислюється шляхом відношення валового (Прп) або чистого прибутку (ЧП) до суми витрат по реалізованій або проведеній продукції (І).
Вона показує, скільки підприємство має прибутки з кожної гривні, що затрачує на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремим його підрозділам і видам продукції.
Аналогічним чином визначається окупність інвестиційних проектів: отримана або очікувана сума прибутку від проекту відноситься до суми інвестицій в даний проект.
Рентабельність продажів розраховується розподілом прибутку від реалізації продукції, робіт і послуг або чистого прибутку на суму отриманої виручки (ВР). Характеризує ефективність підприємницької діяльності: скільки прибутку має підприємство з гривні продажів. Широке застосування цей показник отримав в ринковій економіці. Розраховується в цілому по підприємству і окремим видам продукції.
Рентабельність (прибутковість) капіталу обчислюється відношенням балансового (валовій, чистій) прибутку до середньорічної вартості всього інвестованого капіталу або окремих його доданків: власного (акціонерного), позикового, перманентного, основного, оборотного, виробничого капіталу і т.д.
В процесі аналізу слід вивчити динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану по їх рівню і провести міжгосподарські порівняння з підприємствами-конкурентами.
Методика підрахунку резервів збільшення суми прибули і рентабельності
Резерви збільшення суми прибутку визначаються по кожному виду товарної продукції. Основними їх джерелами є збільшення обсяг реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізація її на більш вигідних ринках збуту і т.д.(рисунок1).
Рисунок 1 - Блок-схема підрахунку резервів збільшення прибутку від реалізації продукції
Для розрахунку показників та проведення аналізу собівартості, ціни, прибутку та рентабельності використовують наступні формули:
Частка змінних витрат в ціні виробу:
,
де v – питомі змінні витрати
z – ціна одиниці продукції
Критичний обсяг продукції в вартісному вимірі
,
де С – загальні постійні витрати
Критичний обсяг продукції в натуральному вимірі
Вплив зміни величини постійних витрат на величину критичного обсягу:
,
де ∆ - сума виміру того або іншого показника (+ збільшення, - зменшення).
Зміна критичного обсягу продукції під впливом змінних витрат:
,
Вплив зміни ціни на критичний обсяг:
,
Розрахунок додаткового приросту продукції для забезпечення потрібного приросту прибутку:
,
Витрати на 1 грн. товарної продукції (реалізованої) продукції:
,
де З1рт.п. (З1рр.п) – витрати на 1 грн. товарної (реалізованої) продукції
Sт.п. – собівартість товарної продукції;
Vт.п. – обсяг товарної продукції
Зниження собівартості продукції за рахунок продуктивності праці, випереджуючого зростання заробітної плати:
,
де Iз/пл, Iп.т., Iп.р., Iн., Iц – відповідно індекс виміру заробітної плати, продуктивності праці, постійних витрат, норм витрат матеріалів, цін.
Дз/пл, Дп.р., Дм – відповідно частка заробітної плати, постійних витрат, матеріалів в структурі собівартості продукції.
Зміна собівартості продукції за рахунок зміни обсягу продукції:
,
деIо.п.- індекс зміни обсягу виробництва
Зміна собівартості продукції за рахунок економії матеріалів, зниження цін на них:
.
Рентабельність виробу:
.
Рентабельність продукції:
,
де Пр – прибуток від реалізації основної продукції.
Резерви збільшення суми прибутку
більшення обсягу реалізації продукції
Зниження собівартості товарної продукції
Збільшення цін
Збільшення цін
Покращення якості товарної продукції
Пошук більш привабливих ринків збуту
Реалізація в більш оптимальні строки