Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
46.Особливості приготування спиртових розчинів, маркування. ТБ при роботі з легкозаймистими рідинами. Спиртові р-ни промислового виробництва.
Найчастіше з летких розчинників використовують спирт етиловий, який надходить до аптеки концентрацією 96% та 96,8%, але в рецепті етиловий спирт прописують концентрацією від 20%.
Якщо врецепті концентрація спирту не позначена, то відпускають 90%.
Готують спиртові розчини масооб’ємним способом, тобто речовину беруть по масі, а розчинник по об’єму .КЗО згідно з наказом № 197 не враховують. Кількість спирту заданої концентрації можна розрахувати двома методами, за формулою:
x =V * b/a
та використовуючи таблицю в ДФХ алкоголеметричну №4 стор. 1016, в якій вказується скільки необхідно взяти спирту вихідної концентрації, щоб одержати
1 літр спирту заданої концентрації
1л 70%
737 мл 95% спирту
288 мл води
При змішуванні спирту з водою спостерігається явище контракції, тобто спостерігається розігрівання суміші та зменшення об'єму завдяки внутрішньо-моле-кулярному стискуванню молекул і тому кількість води для розведення спирту не можна брати по різниці між об'ємом загальним та об'ємом вихідного спирту. Кількість води розраховують або по таблиці, або доводять до певного об'єму в мірному посуді.
Спиртові розчини проціджують при необхідності через сухий ватний тампон.
Деякі спиртові розчини, які відносяться до стандартних готують завжди тільки на спирті відповідної концентрації, так:
Розчин йоду 5% готують: йоду 50 частин, калію йодиду 20 частин +суміш 95% спирту з водою порівну до 1 літру, якщо в рецепті виписаний йод без позначення концентрації то відпускають 5%.
47.Особливості приготування олійний р-нів. Технологія гліцеринових розчинів. Приклади.
Приготування олійних розчинів.
Жирні олії, а також вазелінове масло – гарні розчинники для багатьох ЛЗ, які досить широко застосовуються у вигляді вушних та інтраназальних крапель.
З метою прискорення розчинення застосовують легке підігрівання. Якщо в олійному розчині прописана летка речовина наприклад, ментол, камфора то розчинник підігрівають до 40°С, для того щоб попередити втрати.
Приготування гліцеринових розчинів.
Гліцеринові розчини широко застосовуються як різні змазування. У вигляді гліц.р-нів прописують к-ту борну, натрію тетраборат, йод, танін, іхтіол та ін.
Готують ваговим методом, і т.я вони в’язкі, мають дуже низький осматичний тиск і малу швидкість дифузії, то ЛР розчиняються в них дуже повільно і тому їх готують при нагріванні на водяній бані. Прикладом є розчин Люголю на гліцерині. Готують 1% за прописом: йоду – 1,0, калію йодиду – 2,0, води – змл, гліцерину – 94. Цей розчин готують безпосередньо у в.ф.(калій йодид розчиняємо у гліцерині, тобто у в.ф. спочатку вносимо калій йодид, додаємо воду, вводимо йод, таруємо, додаємо гліцерин, укупорюємо і ставимо на водяну баню.) В рецепті пишемо Sol. Lugoli cum Glycerini.
49.Приготування р-ну Люголю на гліцерині
Готують 1% за прописом: йоду – 1,0, калію йодиду – 2,0, води – змл, гліцерину – 94. Цей розчин готують безпосередньо у в.ф.(калій йодид розчиняємо у гліцерині, тобто у в.ф. спочатку вносимо калій йодид, додаємо воду, вводимо йод, таруємо, додаємо гліцерин, укупорюємо і ставимо на водяну баню.) В рецепті пишемо Sol. Lugoli cum Glycerini.
50. Водно – димексидні розчини, їх приготування.
Димексид - безбарвна, прозора рідина зі специфічним запахом.
Димексид застосовують переважно у водних розчинах (30-50% концентрації) у вигляді компресів, тампонів. Компреси, крім місця ураження, повинні захопити навколишню здорову ділянку. При лікуванні рожі і трофічних виразок димексид застосовують у 30-50% водних розчинах по 50-100 мл 2-3 рази на добу. При екземі, дифузних стрептодерміях рекомендуються компреси з 40-90% розчином димексиду. При гнійникових захворюваннях шкіри застосовують 40% розчин димексиду. Для місцевого обезболювання при больових синдромах рекомендують 25-50% розчин димексиду для компресів по 100-150 мл 2-3 рази в день. При лікуванні глибоких опіків застосовують пов'язки з 20-30% розчином димексиду (при потребі в дозі до 500 мл). У шкірно-пластичній хірургії використовують пов'язки з 20-30% розчином димексиду на пересаджену шкіру й ауто- і гомотрасплантати безпосередньо після операцій і в наступні дні після операційного періоду до стійкого приживлення трансплантата. Як консервуюче середовище для зберігання шкірних гомотрансплататів застосовують 5% розчин димексиду в розчині Рінгера. При гнійних ускладненнях, викликаних стафілококом і синегнійною паличкою у хворих, оперованих з приводу різних пороків серця, застосовують димексид місцево на ділянку ран, що нагноїлися, і інфільтратів.