на тему Відмивка декоративної вази для студентів 1го курсу за спрямуванням Архітектура денної форм
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Міністерство освіти і науки України
Полтавський національний технічний університет
імені Юрія Кондратюка
Кафедра основ архітектури
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до виконання курсової роботи з дисципліни
«Архітектурне проектування»
на тему «Відмивка декоративної вази»
для студентів 1-го курсу
за спрямуванням «Архітектура»
денної форми навчання
Полтава 2005
Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Архітектурне проектування» на тему «Відмивка декоративної вази» для студентів 1-го курсу за спрямуванням «Архітектура» денної форми навчання. – Полтава: ПолтНТУ, 2005. – 26 с.
Укладачі: Г.А. Негай, кандидат архітектури, доцент;
Т.В. Койнаш, старший викладач
Відповідальний за випуск: завідувач кафедри основ архітектури В.О.Трегубов, кандидат архітектури, доцент
Рецензент: Г.А.Коломієць, старший викладач
Затверджено радою університету
Протокол № 02 від 22 грудня 2005 р.
Редактор Я.В. Новічкова
Коректор Н.О. Янкевич
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
В архітектурі часто зустрічаються форми, які за своїми геометричними характеристиками є тілами обертання. Вони потребують специфічних засобів графічного моделювання за допомогою відмивання розведеною тушшю, аквареллю, гуашшю або типографською фарбою. « Відмивка декоративної вази» є першою курсовою роботою з опанування тонального моделювання «мокрою» технікою. Освоєні технічні прийоми заливки та відмивки використовуються студентами у другому семестрі при виконанні курсової роботи “Перспектива пам’ятника архітектури”, а також на всіх наступних курсах навчання на архітектурному факультеті.
1. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ РОБОТИ
Метою роботи «Відмивка декоративної вази» є:
- виховання у студентів візуальної культури, розвиток просторової уяви та набуття проекційного мислення;
- освоєння технічних засобів графічного моделювання тіл обертання зі складним силуетом.
Завдання, які розв’язують студенти при виконанні курсової роботи «Відмивка декоративної вази»:
- вивчення архітектурних обломів – елементів формоутворення архітектурних деталей і декоративних ваз;
- пошук та створення естетично довершеної форми декоративної вази.
2. ЕТАПИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Як і всі курсові роботи, «Відмивка декоративної вази» виконується у дві стадії – ескіз і проект.
Ескіз декоративної вази потребує багатоетапної роботи. Основними стадіями виконання ескізу є:
- пошук і створення естетично довершеної форми декоративної вази;
- пошук форми та побудова на фасадній проекції вази декоративних деталей;
- компонування двох фасадних зображень вази на підрамнику 37,5 х 55 см;
- побудова ізофот і падаючих тіней на одному фасадному зображенні;
- компонування та виконання напису “відмивка вази”.
Після затвердження ескізу виконується чистова робота у три етапи:
- викреслення фасадних зображень з обведенням розведеною тушшю форми декоративної вази й напису;
- моделювання форми та падаючих тіней на одному з фасадних зображень декоративної вази прийомом заливки по ізофотах;
- моделювання форми і падаючих тіней на другому фасадному зображенні декоративної вази прийомом відмивки.
Після завершення відмивки й підпису роботи проводиться презентація і захист курсової роботи перед колективом студентів та викладачів кафедри з наступною виставкою робіт для загального огляду.
3. ПОШУК ТА СТВОРЕННЯ ФОРМИ ДЕКОРАТИВНОЇ ВАЗИ
Класична форма декоративної вази має три складові частини: тіло вази (основна частина), база вази та її завершення, які стилістично підпорядковані основній частині (рис. 3.1).
Рис. 3.1. Складові частини декоративної вази
Усі складові частини вази формуються з архітектурних обломів, прямолінійних і криволінійних, простих та складних (рис. 3.2). Найчастіше у декоративних вазах використовуються чвертьвал (прямий і обернений), вал та валик, скоція, вижолобок і викруження.
Силует вази формується, як правило, чергуванням прямолінійних та криволінійних обломів. У процесі пошуку його бажано виконувати від руки, а не будувати циркулем. Цим досягається його гармонійність і виховується відчуття краси лінії у студента.
У процесі пошуку форми вази слід дотримуватись диференціації обломів за їх структурно-рівневим значенням. Форма вази складається з основних та підпорядкованих їм частин. До основних частин належать: тіло вази, нижня (опорна частина) й завершення. Це великі маси форми, які відокремлюються одна від одної дрібнішими обломами: поличками, чвертьваликами, валиками або вижолобками. Це підпорядковані елементи. Вони розміщуються між основними і виконують важливу роль у формуванні гармонійного силуету.
а) прямолінійні
пояс поличка плінт
б) криволінійні прості
вал чвертьвал вижолобок
прямий обернений прямий обернений
в) криволінійні складні
викруження каблук скоція
пряме обернене прямий обернений пряма обернена
Рис. 3.2. Архітектурні обломи
У деяких випадках дрібні елементи розташовуються на основних, виконуючи функцію структурування та збагачення форми, покращення співрозмірності окремих частин вази. Підпорядковані елементи не повинні бути надто великими і претендувати на роль основних елементів, але не мають бути й занадто дрібними. У цьому випадку вони втрачають свою масштабність і значимість. Визначення крупності елементів форми – це творчий акт у процесі варіантного пошуку та розроблення форми вази, виконується на інтуїтивному рівні і слугує виробленню у студентів відчуття співрозмірності елементів архітектурної форми. Приклади форми декоративних ваз наведені у додатку 1.
Гармонійність силуету досягається на основі контрапункту. Це – просторова відповідність або протилежність сусідніх ліній – контурів, які формують силует вази. Даний принцип застосовується у місцях зміни кривизни силуету вази на протилежну. Просторова відповідність досягається паралельністю дотичних до силуету в суміжних граничних точках, а просторова протилежність – перпендикулярністю аналогічних дотичних ( рис. 3.3).
«Відмивка декоративної вази» – це умовна назва курсової роботи. Студент може запроектувати, крім вази, кубок, капітель, балясину чи іншу декоративну форму. Головною умовою є те, що ця форма повинна бути тілом обертання.
Рис. 3.3. Принцип контрапункту при формуванні силуету вази
4. ПОШУК ТА ПОБУДОВА ДЕКОРАТИВНИХ ДЕТАЛЕЙ ВАЗИ
Важливою складовою курсової роботи є пошук і побудова декоративних деталей, розміщуваних на одному або двох обломах декоративної вази. Це можуть бути прості геометричні тіла типу пірамідок, півкульок, лунок півсферичної форми, намистинок чи більш складні за пластикою пелюстки квіток, рослинні листки, йоніки тощо. Форма декоративних деталей залежить від профілю облому, на якому вони розміщуються. На прямолінійних обломах типу полички краще виглядають деталі круглястої форми. На криволінійних частинах силуету більш природним буде застосування пелюсток, листків або йоніків (додаток 2).
Як уже говорилося вище, головною метою побудови декоративних деталей є розвиток просторової уяви, набуття проекційного мислення й освоєння проекційного методу побудови при виконанні архітектурного проекту на старших курсах. Тому другим кроком створення декоративної деталі на обломі декоративної вази є досягнення проекційної відповідності фасаду, плану та профілю декоративної деталі.
Студент, як і дипломований фахівець, створюючи форму декоративної вази, в першу чергу задумує її силует (обриси форми) в ортогональному (фронтальному) зображенні. Це універсальне зображення будь-якого тіла обертання, що більш повно, порівнюючи з перспективним зображенням, розкриває його об’ємно-пластичні та естетичні якості. Тому і декоративна деталь як органічна складова частина художньої форми вази повинна бути задумана й зображена спочатку у фронтальному положенні. Одночасно із цим виконується вертикальний розріз по осі деталі, котрий є профільною проекцією деталі і розміщується в силуеті вази з абсолютною проекційною відповідністю з фронтальним зображенням декоративної деталі (рис. 4.1). Таким чином, декоративна деталь у першому наближенні представлена двома проекціями, за якими може бути побудована третя – план деталі.
У зв’язку з тим, що декоративна деталь метрично розташована по колу архітектурного облому, вона повинна (за розмірами в осях) цілочисельно розміститися на цьому колі. Ідеальним варіантом є така кількість деталей на колі, що ділиться на чотири, тобто у чверті кола деталі також укладається ціле число раз без залишку. У цьому випадку фронтальному зображенню деталі буде відповідати деталь, вісь якої збігається з фронтальною віссю вази. Між цими двома проекціями деталі у плані повинна поміститись ціла кількість декоративних деталей (рис. 4.2).
Відповідно до цього правила, зносимо розмір ширини деталі на відповідне коло плану і перевіряємо можливість розподілу у чверті цього кола рівної кількості декоративних деталей згідно із задуманим образом (фронтальним зображенням). Як правило, з першого разу цілочисельний поділ чверті плану архітектурного облому, на котрому розміщується декоративна деталь, не вдається.
Другим кроком проектування деталі є коригування її кутових розмірів у плані для досягнення цілочисельного розміщення деталі у чверті кола облому. Відкоригований розмір половини деталі переноситься на фасад управо і вліво від центральної осі вази. По уточненій ширині деталі студент коригує все її фронтальне зображення. Після цього вибудовується план декоративної деталі у проекційній відповідності з її фронтальним зображенням за допомогою профільної проекції (рис. 4.1, 4.2 та 4.3).
Побудований план деталі за допомогою кальки переноситься на місця розміщення деталей по колу архітектурного облому. Потім будуються фасадні зображення декоративних деталей у проекційній відповідності з їх планом за допомогою серії січних площин.
Горизонтальні січні площини проводяться на фасаді. Точки перетину їх із профільною проекцією відшуковуються на плані декоративних деталей і з нього проекційно переносяться на відповідну січну фасаду. З’єднуючи послідовно побудовані на фасаді точки, отримують фасадні зображення
Рис. 4.1. Побудова деталі
(фасадна та профільна проекції)
Рис. 4.2. Побудова деталі
(розбивка плану на деталі)
Рис. 4.3. Побудова деталі
(фасад і план)
декоративних деталей відповідно до їх розміщення по колу архітектурного облому (додаток 3).
Побудована у деталях декоративна ваза подається для оцінювання у формі ескізу, виконаного в олівці на форматі 37,5 х 55 см.
Вазу викреслюють у двох проекціях: фасад і план. Вони компонуються на аркуші по вертикалі: у верхній частині – фасад, у нижній – план. Крім цих двох проекцій вази ескіз повинен містити загальний напис “Декоративна ваза”, або “Декоративна ваза в деталях”, або “Ваза в деталях”. Напис може бути розміщений над фасадом, між фасадом і планом, збоку, справа чи зліва від фасаду, якщо витягнуті пропорції вази або іншого тіла обертання не дозволяють досягти врівноваженого компонування. Ураховуючи творчий характер дисципліни архітектурного проектування і даної роботи, можуть бути запропоновані й інші варіанти розташування напису. Не виключається розміщення напису навіть у межах контура вази.
Напис має бути виконаний одним із трьох шрифтів: “зодчого”, “романського” чи “римського капітального”. Це найбільш читабельні та чіткі за побудовою шрифти. Характер їх стилістики відповідає стилістиці класичних форм тіла обертання.
На фасадній проекції повинен бути позначений рівень січної площини і напрям проектування вази та її частин і деталей (угору або вниз). План вази необхідно виконати до бісекторної площини, тобто до площини, яка проходить фронтально через вісь обертання і ділить вазу на дві рівні частини. Для нового представлення вази (чи іншого тіла обертання) план можна виконати з двох частин: на чверті нового плану подається зображення декоративних деталей у січній, що проходить на їх рівні, та інших частин вази, розташованих нижче січної; на другій чверті плану зображуються інші частини вази, які розміщені вище січної і проектуються на неї в іншому напрямку.
Обидві проекції вази виконуються лініями різної товщини й суцільності. Контур вази, її структурні елементи та декоративні деталі зображаються основною лінією креслення – 0,25–0,3 мм. Вісь вази або іншого тіла обертання, а також лінії побудови декоративних деталей виконуються товщиною лінії, удвічі меншою – 0,1 мм. Невидимі частини вази та декоративних елементів показуються пунктирною лінією товщиною 0,15–0,2 мм. Позначка рівня січної площини креслиться лінією 1–1,5 мм і довжиною 15 мм. Стрілки, котрі вказують напрям проектування, виконуються основною лінією кресленика довжиною 12–15 мм – стрижень та по 6 мм – похилі лінії кінця стрілки. Напис виконується тонкою лінією.
Якщо проекції вази з деталями виконувалися на папері, наклеєному на підрамник, робота може бути подана на оцінку в зрізаному вигляді.
5. КОМПОНУВАННЯ ФАСАДНИХ ЗОБРАЖЕНЬ ВАЗИ ДЛЯ
ТОНАЛЬНОГО МОДЕЛЮВАННЯ
Для тонального моделювання форми декоративна ваза повинна бути представлена у двох варіантах: на одному зображенні передбачається побудова ізофот (ліній однакової освітленості) для моделювання прийомом заливки одним тоном по ізофотах; на другому зображенні виконується моделювання форми прийомом відмивки з тональними розтяжками відповідно до тональних характеристик окремих зон вази.
Найпростішим варіантом компонування двох креслень вази для моделювання форми є розташування поряд двох однакових креслень із написом над зображенням або між ними на найбільшому чистому полі паперу. Але не завжди цей варіант є найбільш вдалим. Адже оптимальним варіантом буде той, який дасть можливість досягти найбільших розмірів форми вази на підрамнику для моделювання відмивкою. З урахуванням цього друга форма (призначена для моделювання заливкою) повинна зменшитись у розмірах. Допускається навіть ситуація, коли незначна частина меншого зображення ховається за більшим. У цьому випадку може розв’язуватись дві задачі: об’ємне і просторове моделювання. Останнє вирішується за рахунок як лінійної (зменшення розміру), так і повітряної перспективи (зменшення контрастності меншого зображення). Для збільшення ефекту просторовості основу меншого зображення вази слід розташувати вище від основи більшого. У цьому випадку під базою меншого об’єму передбачається додатковий об’єм у вигляді п’єдесталу або простого паралелепіпеда. Можна також помістити менше зображення вази у півциліндричну нішу з півсферичним завершенням. Тоді падаюча тінь у ніші буде виявляти форму вази за рахунок тонального контрасту освітленої вази та падаючої тіні.
Велике значення у компонуванні зображень декоративної вази має напис: “Відмивка вази” або “Відмивка декоративної вази”. Напис розміщується на вільному місці з метою досягнення рівноваги на зображальній площині. З огляду на це вибирається розмір літер напису, їх стиль, інтервали між рядками та літерами напису. Ураховуючи те, що напис формує підпорядковану композиційну пряму графічної роботи, необхідно створити його таким, щоб він не був занадто важким і брутальним графічно, не відволікав на себе занадто багато уваги.
6. ПОБУДОВА ІЗОФОТ
Ізофоти – це лінії однакової освітленості поверхні тіл обертання. Освітленість будь-якої точки поверхні залежить від кута падіння освітлюючих променів, у нашому випадку це сонячні промені, напрям яких прийнятий 450 до горизонтальної та фронтальної площин. Якщо промені падають перпендикулярно до поверхні, то її освітленість буде максимальною. Зі зменшенням кута падіння променів знижується й освітленість поверхні у точці падіння пропорційного тангенсу кута нахилу променів до поверхні.
Усі точки тіла обертання, які лежать на поверхнях з однаковим нахилом променів, будуть мати однакову освітленість. Якщо на фронтальній поверхні будь-якого тіла обертання провести декілька ізофот із певним інтервалом і поля між ізофотами залити розведеною водою тушшю з градацією у тоні пропорціонально середній освітленості цих полів, то одержимо картину розподілу яскравості на поверхні тіла обертання, а разом із цим і тональну модель об’єму форми.
Для побудови ізофот на будь-якому тілі обертання використовують кульовий масштаб (рис. 6.1).
Кульовий масштаб – це фронтальна проекція кулі, освітленої сонячними променями. Ізофоти на поверхні кулі розташовані колами, що лежать у площинах, перпендикулярних до напряму сонячних променів. На фронтальній проекції ці кола проектуються еліпсами.
Рис. 6.1. Кульовий масштаб
У кульовому масштабі, який використовується у даній роботі, ізофотами задані межі зон кулі, отриманих таким чином: діаметр кулі, що лежить у світловому потоці, поділений на 8 рівних частин. Кожна частина діаметра у свою чергу ділиться навпіл, і через одержані точки проведені площини, перпендикулярні сонячним променям (рис. 6.2). Дев’ять зон, котрі утворилися на поверхні кулі цим поділом, мають середню освітленість, яка знаходиться у співвідношеннях:
1; починаючи із зони, повернутої до сонця, що дорівнює одиниці. Ці співвідношення яскравості зон наближаються до яскравостей, розрахованих аналітичним шляхом.
Рис. 6.2. Побудова кульового масштабу
На фронтальній проекції тіл обертання ізофоти будуються за допомогою кульового масштабу дотичних конусів, що відіграють роль поверхонь переносу точок ізофот із горизонтальних січних, проведених через кульовий масштаб перпендикулярно до фронтальної площини проекцій, на січні тіл обертання. Якщо уявити, що в конус уписано безліч куль різного діаметра, то ізофоти поверхні конуса, які лежать на твірних конуса, перетнуть на колах дотику куль із конусом однакові ізофоти. Ця властивість описаного навколо кульового масштабу конуса істотно спрощує побудову ізофот на будь-якому тілі обертання. Конус переносу ізофот із кульового масштабу на тіло обертання може бути зменшений однією дотичною до кульового масштабу в точці перетину січної з його контуром.
Побудова ізофот на поверхні вази виконується у такій послідовності. Кульовий масштаб приклеюється гумовим клеєм на будь-якому місці біля зображення декоративної вази таким чином, щоб його вертикальна вісь була паралельна осі вази. Потім проводиться декілька горизонтальних січних на зображенні вази. Кількість січних залежить від кривизни контура вази. На ділянках із великою кривизною січні виконуються густіше, ніж на ділянках із малою кривизною. У точках перетину січних із контуром проводяться дотичні до контура. Отримані дотичні визначають кут нахилу твірних конусів переносу. Кут нахилу дотичних за допомогою лінійки та трикутника переноситься на кульовий масштаб, і визначаються точки дотику, через які проводяться січні на кульовому масштабі. Дотичні до контура вази та відповідні дотичні кульового масштабу повинні бути розташовані з однойменних боків вази й кулі (справа або зліва).
Відрізки січних, на які ізофотами кулі вони поділились, пропорційно переносяться на відповідні січні декоративної вази. Для зручності пропорційного переносу всі ізофоти кульового масштабу маркуються літерами (а, б, в…). Точки перетину січних із контуром кульового масштабу маркуються літерами “П” (початок) і “К”(кінець).Зони між ізофотами кульового масштабу маркуються цифрами (1, 2, 4, 6, 8, 7, 6, 5) відповідно до яскравості зони. Цифрами позначають кількість заливок зон розведеною тушшю. Зона, повернута до сонця, є найяскравішою і заливається один раз. У міру зменшення кута падіння яскравість зон знижується. Найтемнішою зоною є та, де промені сонця паралельні дотичній до форми кулі. Вона заливається 8 разів. Далі, у власній тіні кулі зони заливаються у кількості 7, 6, 5. Це зони рефлексу, тобто освітлення кулі відбитим та розсіяним промінням.
Побудова пропорційного переносу виконується у такій послідовності. На продовженні дотичної до вази від її початкової точки відкладають відрізки відповідної січної кульового масштабу, починаючи з початкової точки. Кінцеву точку січної на дотичній сполучають із кінцевою точкою січної декоративної вази. Паралельно цій лінії переносять на січну точки січної кульового масштабу. При цьому маркування точок на дотичній повинно повторитися на січній декоративної вази.
Вищеописаний пропорційний перенос виконується на всі січні декоративної вази. Усі однойменні точки з’єднуються плавною лінією за винятком січних, які проходять через точки раптової зміни кривизни . У точках раптової зміни кривизни кривизна ізофот теж різко змінюється, міняється їх напрям.
Отримані таким чином лінії є ізофотами декоративної вази, котрі характеризують розподіл яскравості на поверхні вази (додаток 4).
7. ПОБУДОВА ПАДАЮЧИХ ТІНЕЙ
Побудову падаючих тіней від вищерозташованих елементів на нижче- розташовані необхідно виконувати, керуючись навчальними посібниками [1, 2].
8. ВИКРЕСЛЮВАННЯ ДЕКОРАТИВНОЇ ВАЗИ
ТА НАПИСУ НАЧИСТО
Після завершення побудови ізофот і падаючих тіней ескіз декоративної вази подається на затвердження керівникам архітектурного проектування. За наявності помилок та неточностей у побудові ізофот, падаючих тіней і шрифту напису ескіз повертається на доопрацювання. Доопрацьований ескіз затверджується, й надається дозвіл на викреслювання його начисто.
Затверджений ескіз вази переноситься начисто з урахуванням зауважень керівників. Це робиться за допомогою кальки. Кальку (краще олівцеву) накладають на ескіз і закріплюють кнопками або клейкою стрічкою на папері. Потім олівцем середньої твердості переносять усе зображення ескізу на кальку. Відмітивши на кальці межі роботи, кальку знімають. На зворотному боці по всіх лініях наводять ескіз, але вже дуже м’яким незаточеним олівцем. Надалі кальку накладають на наклеєний папір підрамника (м’яким олівцем до паперу), знову закріплюють її до торців підрамника кнопками або скотчем і вже твердим, гостро заточеним олівцем “передавлюють” зображення вази та напису начисто. При цьому слід витримувати помірну силу натискування, аби не утворити на папері глибоких удавлин. Помірне надавлювання твердим олівцем забезпечить відбиток на папері всіх ліній ескізу. Ці лінії слід навести гостро заточеним олівцем. Особливо старанно потрібно наводити лінії ізофот, які не будуть перед заливкою наводитись тушшю. Не будуть наводитися тушшю і лінії падаючих тіней. Тому ці лінії повинні бути дуже тонкими та тонально однорідними, щоб після заливки не виділятись на тілі загальної форми. Межі різних за кількістю заливок зон повинні читатись завдяки тональній різниці між ними.
Після наведення відбитих на папері всіх ліній ескізу, поверхню промивають чистою водою за допомогою м’якої губки чи тампона з вати (бавовни) і залишають для висихання у горизонтальному положенні. Коли робота висохне, лінії форми на обох зображеннях вази та напис обводяться розведеною тушшю. Темнота розчину туші повинна бути такою, щоб лінія, проведена пером або рейсфедером, за тоном відповідала лінії, проведеній гостро заточеним олівцем середньої твердості. Лінії ізофот і падаючих тіней тушшю не наводяться. Після наведення всіх форм вази робота готова до тонального моделювання розведеною тушшю.
9. ВПРАВИ У ВІДМИВЦІ
Перед початком тонального моделювання студенти повинні виконати вправи у відмивці. Мета цих вправ подвійна. По-перше, необхідно, виконуючи вправи, підібрати оптимальний за тональністю розчин туші. По-друге, виконуючи вправи, студенти набувають первинного досвіду в техніці заливки та відмивки.
Для вправ готуються розчини трьох відтінків: темний, середнього тону і світлий. Оптимальні розчини фільтруються через бавовняну ганчірку чи фільтрувальний папір. Можна використовувати столові серветки або туалетний папір.
Для виконання вправ на підрамник наклеюється той самий папір, на якому буде виконуватись чистова робота. На площині паперу викреслюються два кола діаметром 120–150 мм і чотири – п’ять горизонтальних або вертикальних смужок шириною 40–50 мм (додаток 5).
Одну із смужок ділять порівну на 8 частин, другу – на 16. В одному з накреслених кіл малюються ізофоти кульового масштабу. Отримане таким чином креслення промивається водою за допомогою м’якої губки чи бавовняного тампона. Після висихання поверхні паперу можна приступати до вправ.
Для техніки заливки і відмивки вибираються пензлі з ворсу бичачого вуха або білки. Вибираються пензлі середніх розмірів (№ 5–8). Пензлі з ворсу колонка бажано не застосовувати через те, що вони не набирають у себе достатньої кількості розчину і не дають тонкого голкоподібного кінця після струшування зайвого розчину чи води.
Виконання вправ починають із послідовної заливки смужки, поділеної на 8 частин. Для заливки підрамник із папером кладуть на робочий стіл із нахилом у 20–30о таким чином, щоб довша сторона смужки для заливки збігалася з напрямком стікання розчину.
Заливку розпочинають світлим розчином пилоподібними рухами пензля згори вниз. Вона ведеться великою кількістю розчину так, щоб нижній його фронт являв собою валик, який кінчиком пензля поступово переганяють згори донизу, намагаючись при цьому не торкатись пензлем поверхні паперу (рис. 9.1). Часте торкання руйнує робочу поверхню паперу і залита розчином смужка втрачає чистоту і прозорість.
Рис. 9.1. Виконання вправ із техніки заливки
Після заливки смужки на всю її довжину зайвий наплив розчину в нижній частині вибирається обсушеним чистою бавовняною ганчіркою пензлем. Залита розчином смужка залишається у нахиленому стані для висихання. Наступний шар заливки розпочинають після повного висихання смужки з другої з восьми частин. Таким чином виконуються всі наступні заливки. Сумарна кількість заливок на всіх восьми ділянках смужки повинна дорівнювати кількості заливок зон кульового масштабу: перша – 1 заливка, друга – 2, третя – 4, четверта – 6, п’ята – 8, шоста – 7, сьома – 6 й остання восьма ділянка – 5 заливок. Заливки виконуються пошарово, кожна наступна повинна перекрити всі ділянки, залишаючи недоторканими лише ті з них, на яких уже досягнута потрібна кількість заливок (додаток 6).
Затонована таким чином смужка утворює так званий тональний масштаб. Він дає змогу зробити висновок про правильність вибору темноти розчину. Занадто темний розчин призведе до “чорноти” 8-ої зони (ділянки) тонального масштабу. За допомогою такого розчину не можна досягти враження мармуровості форми декоративної вази. Занадто світлий розчин призведе до невиразності форми. У цих випадках темноту розчину для заливки коригують, додаючи в нього води або темнішого розчину, і перевіряють його тональну характеристику на смужці з 16-ма поділками. Ця смужка дає можливість перевірити тоноутворюючу здатність при моделюванні як освітленої сонцем форми, так і частин, що знаходяться у зоні падаючої тіні.
Після виконання заливки двох смужок виконується вправа у відмивці на тих смужках, що залишились. Відмивка ведеться від світлого тону з рівномірним затемненням шляхом поступового додавання у валик спочатку середнього за тоном, а потім темного розчинів. Відмивка відбувається паралельно до смужки заливки. Додавання більш темного розчину здійснюється навпроти меж переходу від однієї тональної ділянки до наступної. Цим забезпечується рівномірність тональної розтяжки.
Після перевірки тоноутворюючої здатності розчинів і підбору оптимального розчину виконується заливка зон кульового масштабу. Це робиться у тій же послідовності, що і заливка тонального масштабу з восьми ділянок. Після завершення заливки зон кульового масштабу одержують тональний кульовий масштаб, який дає картину розподілу яскравості по поверхні кулі. Отриманий тональний масштаб кулі дає можливість відмити її з рівномірними тональними розтяжками.
Відмивка кулі та інших тіл обертання пов’язана з певними труднощами. Вони полягають у тому, що відмивка повинна вестися паралельним до ізофот фронтом. У зв’язку з кривизною ізофот розчин під час відмивки весь час стікає у найнижчу точку, залишаючи осушеними частини поверхні, розташовані вище по фронту відмивки. Від цього відмодельована відмивкою форма може бути невідповідною до тонального масштабу, утвореного заливкою по ізофотах.
Для того, щоб уникнути значного стікання розчину при відмивці й одержати тональні розтяжки відповідно до конфігурації ізофот, фронт відмивки повинен мати пилкоподібну форму. У цьому випадку крапельки розчину завжди залишаються у нижніх частинах зубців на будь-якому рівні відносно найнижчої точки фронту відмивки (рис. 9.2). При здійсненні тональної розтяжки більш темний розчин обережно додається пензлем у крапельки зубців по восьмому фронту, обережно змішується там із попереднім розчином і лише потім розтягується по формі пилоподібними рухами у напрямках, близьких до нормалей ізофот. Темніші розчини додаються у зубці фронту відмивки аж до 8-ої зони кулі (чи іншого тіла обертання), після чого починається висвітлення розчину шляхом додавання у зубці фронту відмивки або світлішого розчину, або води. Після середини 8-ої зони проводиться висвітлення форми, враховуючи рефлекс відбитим та розсіяним світлом.
Отриманий при відмивці кулі досвід використовується під час моделювання форми декоративної вази.
Рис. 9.2. Техніка відмивки тіла обертання
10. ТОНАЛЬНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ФОРМИ ДЕКОРАТИВНОЇ ВАЗИ
Тональне моделювання форми вази починається так, як і у вправах, – із моделювання заливкою по ізофотах. При цьому необхідно передбачити ефект просторовості для випадку різновеликих зображень вази. Для більшого зображення контраст тональних відношень освітленої та неосвітленої частин повинен бути більшим. Тому для заливки вази слід вибрати розчин такої тональності, який би забезпечив м’яке і прозоре зображення вази, котре сприймалось би на відстані як цілісне, модельоване відмивкою.
Заливка зон вази ведеться методом послідовного тонального нашаровування. Спочатку вибраним розчином заливається все поле вази. Другим тональним шаром заливаються всі зони за винятком першої. Після висихання знову заливаються всі зони два рази за винятком першої та другої. Кожний наступний тональний шар перекриває всі зони, тональність котрих повинна бути більшою за кількість попередніх заливок.
Разом із виконанням заливок освітленої частини вази та власної тіні виконується й заливка першої, другої, четвертої та шостої зон, які накриваються падаючою тінню. Сумарна кількість заливок цих зон у падаючій тіні має бути такою: 1-ша зона – 16 заливок, 2-га зона – 14, 4-та зона – 12 і 6-та зона – 10 заливок.
Отримане таким чином зображення є тональним масштабом вази, що використовується при моделюванні її форми прийомом відмивки.
Відмивка вази виконується за технологією, наведеною для вправи у відмивці кульового масштабу. Доцільно вести відмивку від найсвітлішої зони до найтемнішої, восьмої. Після восьмої зони шляхом додавання світлого розчину або води форма висвітлюється відповідно до рефлексу, освітлення форми у зоні власної тіні розсіяним і відбитим промінням. Технологія відмивки “від світлого до темного” оберігає найсвітліші зони форми від передозування тону.
Після відмивки загальної форми виконується відмивка падаючих тіней, “від темного до світлого”.
Важливою частиною роботи є зображення основи, на якій ваза повинна стояти. Найпростішою основою є товста темна лінія, проведена від краю до краю підрамника. Площина під лінією може бути залита розведеною тушшю, а може залишатися білою, залежно від загального композиційного задуму.
Загальний напис обводиться рейсфедером розведеною тушшю тонкою лінією. Це забезпечує легкість плями напису, котра не порушує загальної рівноваги композиції.
11. СКЛАД РОБОТИ ТА ТЕРМІНИ ВИКОНАННЯ
ОКРЕМИХ ЕТАПІВ
Курсова робота “Відмивка декоративної вази” виконується на підрамнику розміром 37,5 х 55 см. Вона складається з двох фасадних зображень однакового або різновеликого розміру тонально модельованих ваз – одна у техніці заливки, друга у техніці відмивки.
Масштаби зображень приймаються студентом згідно із загальним композиційним задумом та необхідністю досягнення рівноваги між зображеннями і тілом.
Терміни виконання окремих етапів
1. Пошук форми декоративної вази – 3 заняття (12/6 год.)
2. Побудова декоративних деталей – 2 заняття (8 /4 год.)
3. Виконання компонувального ескізу – 1 заняття (4 /2 год.)
4. Побудова ізофот і падаючих тіней – 3 заняття (12/6 год.)
5. Затвердження ескізу – 1 заняття (4 /2 год.)
6. Вправи у відмивці – 2 заняття (8 /4 год.)
7. Викреслювання та обведення – 2 заняття (8 /4 год.)
8. Відмивка вази – 3 заняття (12/6 год.)
УСЬОГО: аудиторна робота – 74 години;
самостійна робота – 38 годин.
ЛІТЕРАТУРА
- Введение в архитектурное проектирование /Авт.: В.Ф. Кринский, В.С.Колбин, Н.В. Ламцов и др. – М.: Стройиздат, 1974.
- Климухин А.Г. Тени и перспектива. – М.: Стройиздат, 1967. – С. 22-82.
- Короев Ю.И. Начертательная геометрия. – М.: Стройиздат, 1987. – С.143-189.
- Основы архитектурной композиции и проектирования /Под общей ред. А.А. Тица. – К.: Вища школа, 1976. – С.47-60.
ДОДАТКИ
Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3
Додаток 4
Додаток 5
2. Меланхолия Дюрера и ее символика В одной старинной крестьянской песенке поется- Я знать не знаю кто я
3. 1 Правовое регулирование назначения пенсий за выслугу лет 1
4. Название и задачи гражданской обороны
5. ИСТОРИЯ ФОРМИРОВАНИЯ ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКИХ КОМПЕТЕНЦИЙ УЧАЩИХСЯ.html
6. Об образовании в РФ 2012 г
7. Тема дипломной работы- Совершенствование методики оценки эффективности инноваций в строительстве скваж.html
8. Женский цистит
9. Ненецкого автономного округа Уровень бюджетной обеспеченности субъектов РФ различен и не всегда имеет т
10. а Геометричний розрахунок Діаметр ділильного кола визначається за формулою де кількість зубів
11. на тему- ldquo;Біографія Івана Бунінаrdquo; Класик російської літератури почесний академік по розряду
12. вариант ИНТ
13. Реферат- Банковская отчетность
14. Конституционное право Италии
15. Влияние СМИ на молодежь
16. Тема- ЗАДАЧІ ТА ЗМІСТ ЕКОНОМІКИ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТА СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ План
17. Дипломная работа- Процесс познания
18. Ранние утописты
19. Социология 4 семестр дневное отделение История зарубежной социологии Письменно выполните след
20. Джордан Уоллес если я правильно понял проговорил он пытаясь восстановить неровное дыхание