Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT1
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ – КОНФЕРЕНЦІЇ
Курсова робота з
Методики викладання хімії
ЗМІСТ
ВСТУП
в школі……………………..…………………………………….……….12
хімії в 11 класі……………………………………………………………..15
Особливості організації та проведення уроку-конференції з хімії в старшій школі……………………………..……………..………15
Методика організації та проведення уроку-конференції під час вивчення теми «Основні види палива та їх значення в енергетиці країни. Охорона навколишнього середовища від забруднень при переробці вуглеводневої сировини та використанні продуктів її переробки» в 11 класі…………………………………...…………17
Методика організації та проведення уроку-конференції під
час вивчення теми «Органічні речовини в живій природі»
в 11 класі............................................................................................22
Методика організації та проведення уроку-конференції
під час вивчення теми «Попередження забруднення довкілля
при використанні органічних речовин в побуті» в
11 класі……………….……………………………………………25
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
ДОДАТКИ
ТЕМА: Методика проведення уроку-конференції
АКТУАЛЬНІСТЬ: кожен період розвитку суспільства має свої соціальні цілі. Перехід у нове тисячоліття і реформування школи вимагає змін у теорії і практиці навчання. Актуальним питанням шкільної освіти і, зокрема, біологічної є розвиток особистості учня, його творчого потенціалу, активності у пізнанні, практичного спрямуванні теоретичних знань. Тому постає питання в провадження таких форм, методів, прийомів, засобів, які б інтенсифікували начальний процес, максимально активізували самостійну пізнавальну діяльність учнів. Серед таких форм і методів знаходять своє місце і нестандартні уроки серед яких і урок-конференція.
Актуальність дослідження полягає у тому, що за широкого впровадження нестандартних форм і методів на уроках хімії стануть можливими:
Все це зумовило вибір теми дослідження «Методика проведення уроку-конференції»
ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ: навчально-виховний процес з хімії в середній загальноосвітній школі.
ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ: урок-конференція як нестандартна форма навчально-виховного процесу з хімії.
МЕТА: мета роботи полягає в теоретичному розгляді методики проведення уроку-конференції у класах старшої школи.
ЗАВДАННЯ РОБОТИ:
ГІПОТЕЗА:
Відповідальне ставлення до навчання проходить складний і довгий шлях — від простого і якісного виконання вимог учителів до складної системи самостійних дій учня, націлених на вдосконалення навчальної роботи, яка визначається, в основному, внутрішніми факторами і світоглядом, що формується, розумінням суспільного обов'язку, життєвою метою, пізнавальними потребами, інтересами та активністю особистості в навчальному процесі.
Від рівня виховання відповідального ставлення до навчання підлітків залежить рівень і характер їхньої активності в процесі оволодіння знаннями, цілеспрямованості, працелюбності, самореалізації. Відповідальне ставлення до навчання, яке є результатом цілісного формування особистості, стає фактором подальшого розвитку цієї особистості, впливає на підвищення рівня її самоорганізації в галузі навчання і в житті загалом.
Дуже важливо для кожного вчителя володіти тією сукупністю прийомів та засобів, за допомогою яких у школярів у процесі навчання виховується воля, виробляється зосередженість, виникає бажання вчитися, долати труднощі [1].
Для організації колективної пізнавальної діяльності в дослідній роботі ми використовували нестандартні уроки: урок-конференцію, урок-консультацію, інтегративні або бінарні уроки.
Зароджується нестандартний урок, по-перше, з нестандартної педагогічної теорії, по-друге, із вдумливого самоаналізу діяльності вчителя. А ще — із психологічного передбачення перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці.
Зміст і структура діяльності учня і вчителя, спрямованість на досягнення мети, характер реалізації завдань на уроці вже достатньо розроблені в наукових працях І.Лернера, М.Скаткіна, В.Онищука, В.Бондаря. Виходячи з того, що елементарною моделлю дидактичної взаємодії на уроці є метод навчання, ці вчені своєрідно підходять до класифікації методів навчання. Як відомо, сьогодні налічується шість таких підходів: за метою навчання, за характером дидактичної взаємодії, за етапами засвоєння знань, умінь і навичок на уроці, за ланками засвоєння знань і множинний підхід [1].
Лекційне заняття — одна із форм організації навчання в загальноосвітньому навчальному закладі. Її основою є системне усне викладення вчителем навчального матеріалу протягом одного уроку (чи пари уроків), головний зміст якого становлять аналіз та узагальнення фактів, а провідними прийомами є пояснення й міркування. Залежно від теми лекції в ній можуть переважати характеристика, опис, розповідь про певні факти, процеси, явища. Структура традиційної лекції така: організація діяльності вчителя й учнів; формулювання теми, постановка мети і завдань; актуалізація опорних знань учнів; викладення змісту дидактичного матеріалу вчителем, забезпечення умов сприйняття та засвоєння його учнями; узагальнення та систематизація знань учнів, здобутих у процесі читання лекції.
Залежно віл дидактичної мети та місця в логічній структурі навчального матеріалу розрізняють такі типи лекцій: вступна, оглядова, узагальнююча, лекція-інструктаж [2].
Семінарське заняття - є формою навчання, що дає змогу ефективно організувати самостійну роботу учнів. Семінарські заняття найчастіше проводяться у старших класах. При цьому учням надається можливість активно оперувати знаннями, здобутими на уроках, а також у і процесі самостійної роботи з рекомендованою літературою. На семінарському занятті допустимі дискусії, заперечення, обговорення, аргументація тощо, що дає змогу учням більш осмислено І міцно засвоювати тему. Семінар — це живий творчий процес, який не може бути запрограмований в усіх деталях.
За характером семінарські заняття поціляються на: випереджальні. навчальні, узагальнюючі [2].
Урок – конференція. Конференція як форма організації навчально-виховного процесу передбачає присутність в одній аудиторії учнів, які об'єднані однією метою — розв'язання певної теоретичної чи практичної проблеми. Творче обговорення та розв'язання обраної проблеми визначають зміст конференції, характерною ознакою якої є дискусія результатом осмисленні цієї проблеми.
Щодо типізації шкільних конференцій немає єдиної думки ні в психолого-педагогічній літературі, ні в практиці роботи загальноосвітніх закладів. Окремі автори виділяють теоретичну, читацьку й підсумкову конференції; інші — навчальну, підсумкову та оглядову [2].
Урок – диспут. Слово "диспут" латинського походження і означає "міркую", "суперечу". Диспут — одна із форм навчальної роботи з учнями, яка допомагає розвивати їхні самостійність, логічне мислення, соціальну та моральну зрілість, формувати особисті погляди та переконання. Під час диспуту з'являються можливості впливу на інтелектуальну та емоційну сфери особистості учня, збудження його зацікавленості у пошуку істини. Окрім цього, в процесі диспуту створюються умови для реалізації демократичних засад навчання. Навчання в диспуті сприяє розвитку критики та самокритики, культури мови та логічного мислення, навчає умінню опонувати та перевіряти правильність своїх поглядів і, переконань [3].
Урок - залік — це форма перевірки навчальних досягнень учнів з вивченої теми чи розділу курсу навчального предмета. Його метою є оцінювання навчальних досліджень, систематизація, узагальнення та поглиблення знань, усунення прогалин у знаннях учнів.
Питання, що виносяться на залік, доцільно формулювати так, щоб відповіді на них були розраховані на виявлення в учнів умінь аналізувати, з зіставляти, узагальнювати, систематизувати, робити висновки і пропозиції, тобто рівня загальнонавчальних навичок та умінь [4].
Урок – гра. Формування культури школярів у даний час розглядається в якості однієї з актуальних педагогічних проблем. Підвищенню ефективності цього процесу сприяє оптимальне сполучення традиційних і інноваційних методів, форм і засобів виховання. Гра - не розвага і забава, а один із серйозних засобів педагогічного впливу на дітей. Ушинський відзначав, що в грі формуються всі сторони душі людини: його розум, його серце, його воля [5].
Конференція як форма організації навчально-виховного процесу передбачає присутність в одній аудиторії учнів, які об'єднані однією метою— розв'язання певної теоретичної чи практичної проблеми. Творче обговорення та розв'язання обраної проблеми визначають зміст конференції, характерною ознакою якої є дискусія, як результат осмисленні цієї проблеми.
Учнівська конференція сприяє формуванню знань, умінь і навичок учнів, їх закріпленню та вдосконаленню, поглибленню і систематизації. Це комплексна форма узагальнення результатів самостійної пізнавальної діяльності учнів піл керівництвом учителя, що здійснюється завдяки спільним зусиллям учителя та учнів [3].
Мета учнівської конференції:
Щодо типізації шкільних конференцій немає єдиної думки ні в психолого-педагогічній літературі, ні в практиці роботи загальноосвітніх закладів. Окремі автори виділяють теоретичну, читацьку й підсумкову конференції; інші — навчальну, підсумкову та оглядову. При цьому як основу класифікації конференцій різні автори використовують різні характеристики. В практиці роботи загальноосвітніх навчальних закладів слід виділяти і проводити: оглядові, підсумкові та тематичні конференції. [3]
Оглядова конференція проводиться з однієї чи кількох пов'язаних між собою актуальних проблем, з яких учні повинні поглибити знання та отримати додаткову інформацію.
Мета оглядової конференції:
Оглядова конференція може проводитися:
Підсумкова конференція проводиться як заключний етап вивчення певного розділу навчальної програми.
Тематична конференція, як правило, проводиться з окремої актуальної теми: наукової, технічної, практичної. Вона може стикуватися з навчальною програмою окремих предметів; зумовлюватися політичними чи соціально-економічними подіями, умовами розвитку суспільства в країні та за кордоном. До визначення теми конференції бажано залучати учнів, особливо старшокласників. Для цього доцільно провести анкетування чи усне опитування учнів [3].
Підготовку конференції, незалежно від її типу, можна умовно поділити на етапи.
Етапи підготовки конференції:
На першому етапі:
На другому етапі:
Робота вчителя на другому етапі:
На другому етапі визначним моментом у підготовці конференції є її змістова сторона. У цьому плані першим помічником є вчитель, який надає допомогу учням, іншим учасникам конференції; переглядає зміст доповідей, аналізує їх; порівнює, зіставляє, прогнозує можливі зіткнення різних думок, поглядів, переконань. Якщо визначаються опоненти доповідачів, то вони теж повинні заздалегідь ознайомитися зі змістом доповідей. При цьому ставиться мета виявлення нової інформації, цікавих статистичних даних, фактів, прикладів з літератури і практичної діяльності, які мають узагальнюючий характер і сприяють підвищенню інтересу учнів до теми конференції. [6]
Практика роботи загальноосвітніх навчальних закладів підтверджує, що доцільно проводити конференції з таких тем, які дали б змогу використовувати знання учнів з кількох навчальних предметів. При цьому якість конференції підвищується завдяки об'єднанню зусиль учителів-предметників у її підготовці й проведенні [3].
Технологія проведення уроку-конференції:
Підсумки конференції доцільно підбивати колективно, залучаючи учасників до оцінювання її результативності, використовуючи думки та ідеї опонентів.
Параметри аналізу уроку-конференції
Урок-конференція - досить складна форма роботи, яка вимагає тривалої, ретельної підготовки, вона активізує навчально-пізнавальну діяльність учнів, забезпечує їм можливість вчитися самостійно працювати з додатковими джерелами інформації, широко використовувати освітні ресурси Інтернет.
Урок-конференція вимагає ретельного планування тому, що для його проведення необхідно створити узагальнену картину по окремо взятій темі, що вимагає певних інтелектуальних зусиль не тільки з боку вчителя, а й з боку учнів.
Роль вчителя на даному уроці змінюється, його головною завданням стає організація такого пізнавального процесу, при якому учні усвідомлюють взаємозв'язок всіх галузей знань, отриманих ними на уроках з більшості предметів шкільного курсу, та в результаті копіткої роботи з додатковими джерелами інформації.
Звертаючись до передового педагогічного досвіду сучасності можна сказати, що багато вчителів використовують в своїй педагогічній діяльності даний вид роботи.
За Д. Гордій (учитель хімії Тернопільської ЗОШ І-ІІІ ст. №24) основною метою уроку є здатність забезпечити всім рівну систему можливостей для ефективного особистісного саморозвитку. Вчитель виступає диригентом діяльності учнів та направляє їх діяльність у правильне русло використовуючи при цьому проектну діяльність. Наприклад, при вивченні теми «Хімія в побуті» в 11 класі, Дарія Гордій пропонує поділити учнів за напрямком діяльності : «хімік-технолог», «медик», «споживач», «косметолог», «еколог». Кожен з учнів готує проект в якому розповідає про миючі засоби з певної сторони, потім відбувається узагальнення, на що необхідно звертати увагу при виборі миючих засобів з урахуванням критеріїв розглянутих учнями на уроці:
Очікувані результати:
Учень:
Така модель уроку дозволяє забезпечити єдиний розвиваючий простір, своєрідність якого полягає в подачі кожним учнем матеріалу з урахуванням інтересів, схильностей кожного [9].
Ще одним прикладом передового педагогічного досвіду є розробка В.Богданової (вчитель хімії П’ятихатської ЗОШ І-ІІІ ст. №1, Дніпропетровської обл.). Вона пропонує урок-конференцію з використанням групової роботи учнів. При вивчення теми «Органічні сполуки ї здоров’я людини» в 11 класі, В.Богданова поділяє учнів на групи: «білки», «жири», «вуглеводи». Конференція за В.Богдановою поділена на дві частини. В першій частині учнівські доповіді грунтуються на знаннях, котрі учні отримали раніше з кірсів хімії та біології.
Учні виголошують доповіді про органічні сполуки за плоном:
Друга частина уроку-конференції включає питання про вміст різних органічних речовин у продуктах харчування, норми їх вживання; які процеси відбуваються під час прийому їжі, її перетравленні.
Тобто, В. Богданова проводить урок-конференцію узагальнюючи раніше набуті учнямиміжпредметні та внутрішньопредметні знання та підводить дітей до поглиблення цих знань [10].
Саме вчитель повинен виступати організатором, виявляючи зв'язок хімії з іншими предметами, знань отриманих учнями в школі і поза нею, підбиваючи до цих висновків самих учнів.
Використання уроку-конференції з хімії в старшій школі полягає у забезпеченні загальноосвітньої підготовки учнів з хімії на основі їх самостійної діяльності згідно з освітніми потребами, нахилами, здібностями учнів, враховуючи їх зацікавленість.
Організація уроку-конференції умовно поділяється на два етапи:
На першому етапі:
На другому етапі:
Під час цих етапів вчитель повинен обрати тему відповідно до планів навчання, завчасно повідомити учнів про тему та завдання роботи, поділити учнів за змістом роботи та темами доповідей, підготувати літературу для допомоги учням та іншим учасникам конференції в пошуках необхідного матеріалу, переглянути зміст доповідей та аналізувати їх; порівняти, зіставляти та прогнозувати можливі зіткнення різних думок, поглядів, переконань. Якщо визначаються опоненти доповідачів, то вони теж повинні заздалегідь ознайомитися зі змістом доповідей. При цьому ставиться мета виявлення нової інформації, цікавих статистичних даних, фактів, прикладів з літератури і практичної діяльності, які мають узагальнюючий характер і сприяють підвищенню інтересу учнів до теми конференції [6].
Проведення уроку-конференції:
Підсумки конференції доцільно підбивати колективно, залучаючи учасників до оцінювання її результативності, використовуючи думки та ідеї опонентів. Для оцінювання ефективності конференції можна створити журі. У процесі аналізу уроку-конференції доцільно враховувати такі параметри;
— раціональність вибору теми конференції, постановки навчально-виховних цілей та завдань;
— підготовка конференції (зміст доповідей, співдоповідей, виступів, рекомендацій, внесених доповідачами як результату самостійної творчої праці; ознайомлення учнів із запропонованою літературою, підготовка наочних та інших ілюстративно-демонстраційних матеріалів);
— дотримання процедури проведення уроку-конференції (повідомлення теми, регламенту роботи; психологічна настроєність на сприйняття та обговорення інформації учасниками конференції);
— дисципліна учнів під час проведення конференції, зацікавленість змістом доповідей та повідомлень;
— зміст конференції (глибина, повнота розкриття теми; зміст окремих доповідей, читання напам'ять уривків, цитат з літературних джерелі: використання наочних матеріалів; ораторські здібності доповідачів, літературний стиль, грамотність і чистота мови);
— ефективність конференції (формування світогляду учнів; поглиблення й розширення діапазону знань у даній темі; формування навичок самостійної роботи з літературою та її аналізу, умінь писати доповіді, виступати публічно перед своїми однолітками і старшими; виховання почуття відповідальності; задоволення учнів від проведеної конференції) [3].
Метою даного уроку є узагальнити знання учнів про склад та властивості основних джерел вуглеводнів, їх застосування як палива у різних галузях господарства; розвивати вміння учнів класифікувати хімічні об’єкти за різними ознаками , виділяти головне в великому об’ємі інформації, робити узагальнюючі висновки, формувати дбайливе ставлення до енергетичних ресурсів своєї Батьківщини.
Тип уроку : узагальнення та систематизації знань.
Форма уроку: урок – конференція.
Методи: евристична фронтальна бесіда, пояснення вчителя, інтерактивна гра «Реклама».
Обладнання: комп’ютерна презентація «Основні види палива в енергетиці країни», мультимедійний екран, колонки, Г.А. Лашевська.Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів (рівень стандарту), ресурси мережі Інтернет.
В організацію уроку-конференції входило:
При проведенні уроку-конференції було використано такі педагогічні методи, як евристична фронтальна бесіда, пояснення вчителя, інтерактивна гра «Реклама» та інтерактивна вправа «Займи позицію» (див. дод. 1).
Методика проведення уроку-конференції включала в себе використання проблемного запитання: «Що мав на увазі Д. І. Менделєєв, коли говорив «Великий гріх спалювати нафту, палити можна і асигнаціями?», котре мало на меті змотивувати учнів до продуктивної праці на уроці. Актуалізація полягола в узагальненні знань учнів пов’язаних з їх повсякденням: «Які ж види палива існують в наш час, яке місце посідають в енергетиці країни і чому?». Далі було заслухано доповіді учнів.
Основними темами доповідей були «Основні види палива та їх значення в енергетиці країни», в якій зазначалося таке: природні види палива — кам'яне вугілля, включаючи паливні продукти, одержані при збагаченні та сортуванні на підприємствах вугільної промисловості, буре вугілля (лігніт), сланці горючі, торф паливний, дрова опалювальні, деревинні відходи лісозаготівлі, деревинні відходи деревообробки, відходи сільськогосподарського виробництва (солома, качани та стебла кукурудзи, лушпиння соняшникове та рисове тощо), інші види первинного твердого палива (непридатні шпали, рудникові стійки, дерев'яна тара тощо), нафта, включаючи газовий конденсат, природний газ, до якого входить шахтний метан.
Нетрадиційні джерела та види енергетичної сировини - сировина рослинного походження, відходи, тверді горючі речовини, інші природні і штучні джерела та види енергетичної сировини, у тому числі нафтові, газові, газоконденсатні і нафтогазоконденсатні вичерпані, непромислового значення та техногенні родовища, важкі сорти нафти, природні бітуми, газонасичені води, газогідрати тощо, виробництво (видобуток) і переробка яких потребує застосування новітніх технологій і які не використовуються для виробництва (видобутку) традиційних видів палива;
Сфера альтернативних видів палива - сфера діяльності, пов'язана з виробництвом (видобутком), транспортуванням, зберіганням та споживанням альтернативних видів палива.
Також обговорювалися характеристики основних видів палива.
Буре вугілля має значно меншу теплотворну здатність від кам'яного, високий вміст сірки, значну зольність. Воно придатне для брикетування, напівкоксування і газифікації. Крім того, з бурого вугілля можна одержати штучний гірський віск. В основному буре вугілля використовується на місцевих електростанціях та інших підприємствах як паливо. Основними центрами буровугільної промисловості є Ватутіне на Черкащині та Олександрія в Кіровоградській області.
Нафту і природний газ використовують як високоефективне паливо і цінну сировину для хімічної промисловості. На нафту в структурі видобутку палива у перерахунку на умовне паливо припадає 7,2%, на природний газ — 26,1%.
Найбільші родовища газу зосереджені в Харківській області, серед яких особливо відоме Шебелинське. Менше п'ятої частини видобутку природного газу України зосереджено в Прикарпатті. Це Дашава і родовища Івано-Франківської області. Доволі значні родовища природного газу на півдні країни і передусім у Криму. В останні роки зростає видобуток газу з дна Чорного моря.
Учні спілкувалися на тему «Вплив продуктів спалювання вугілля, нафтопродуктів і природного газу на навколишнє середовище й організм людини» та обговорювали, що перші хімічні та металургійні промислові гіганти викликали ейфорію. Прозріння наступило в останні 25-30 років. І тепер фабричний дим - це вже забруднювач атмосфери, шкідливі токсичні викиди продукції хімічної промисловості становлять глобальну проблему, яка потребує негайного вирішення.
При спалюванні вугілля, дров та інших видів твердого, а також рідкого палива в атмосферу викидається велика кількість диму, сажі, часток палива, що не згоріли, сірчистого ангідриду та інших шкідливих речовин. Околиці засмічуються золою, шлаками і пилом від них. Надходження в повітря великої кількості продуктів згоряння, особливо в великих промислових центрах, різко змінює його склад, часто наближаючи концентрацію токсичних речовин до межі допустимих норм у значенні впливу їх на здоров'я людини.
Максимальні гранично допустимі концентрації токсичних речовин в атмосфері обмежені суворими санітарними нормами, наприклад, окису вуглецю до 3,0 г, сірчистого ангідриду до 0,5 г, окислів азоту до 0,08 г, нетоксичного пилу до 0,5 г, сажі до 0,15 г у 1 м3 повітря.
Вміст шкідливих речовин у продуктах згоряння, що викидаються в атмосферу котлами великої продуктивності при спалюванні різноманітних видів палива, наводиться в табл. 1.1.6 (у г/м3).
Також обговорювалися забруднення оболонок Землі:
Забруднення атмосфери. Атмосфера завжди містить домішки природного та антропогенного походження. Основними забруднювачами є гази та тверді частинки. При цьому частка газів складає 90%, а тверді частинки – 10% від всієї маси забруднювачів. До природних забруднювачів відносяться пилові бурі, виверження вулканів, космічний пил тощо. Джерела антропогенного забруднення – теплоелектростанції (сірчистий та вуглекислий гази), металургійні підприємства (викидають оксиди азоту, сірководень, сірковуглець, хлор, фтор, аміак, сполуки фосфору, ртуть, миш’як), хімічні, цементні заводи та інші підприємства.
Атмосферні забруднювачі поділяються на первинні, які надходять безпосередньо до атмосфери, і вторинні, які утворюються внаслідок перетворення первинних забруднювачів. Наприклад, сірчистий газ в атмосфері окислюється до сірчаного ангідриду, який взаємодіє з водяною парою і утворює краплинки сірчаної кислоти. Розглянемо вплив деяких забруднювачів на організм людини.
Забруднення гідросфери. Розрізняють хімічне, фізичне та біологічне забруднення водоймищ. Хімічне забруднення зумовлюється збільшенням вмісту у воді неорганічних та органічних шкідливих домішок. Фізичне забруднення пов’язане зі змінами фізичних параметрів водного середовища і зумовлюється тепловими, механічними та радіоактивними домішками. Біологічне забруднення полягає в змінах властивостей водного середовища внаслідок збільшення кількості мікроорганізмів, рослин та тварин.
Основними забруднювачами гідросфери є промисловість та сільське господарство. Внутрішні водойми забруднюються стічними водами металургійної, нафтопереробної, хімічної та інших галузей сільського господарства, житлово-комунального господарства та поверхневими стоками. Найбільш шкідливими органічними забруднювачами гідросфери є нафта та нафтопродукти. Щорічно в світовий океан потрапляє 5–10 млн. тонн нафти та нафтопродуктів.
Забруднення літосфери. Забруднення ґрунтів відбувається під час видобутку корисних копалин та при їх збагаченні, внаслідок захоронення відходів виробництва та побутового сміття, при проведенні військових навчань, випробувань, внаслідок аварій та катастроф. Ґрунти істотно забруднюються також під час опадів в зонах розсіювання викидів в атмосферу.Із загального об’єму гірської маси, яка видобувається з надр, переробляється лише 1/3 частина, а у виробництві використовується близько 7%. Більша частина гірської маси накопичується у відвалах.
Оскільки увага учнів починає розсіюватися після 20 хвилин уроку, то задля її активізації будо використано інтерактивну гру «Реклама».
Учням заздалегідь було запропоновано наступне завдання: створити рекламу таких видів палива як: природній газ (1 група), нафта (2 група), вугілля (3 група). Учні представляють результати своєї роботи, після завершення проводиться обговорення та створення «рейтингу» видів палива(робота з інтерактивною системою).
По закінченню виголошення доповідей учням було запропоновано інтерактивну вправу «Займи позицію» під час якої учні обгрунтовували всою позицію на основі узагальнених під час конференції знань.
- За використання класичних продуктів палива
- За використання альтернативних видів палива
Підсумки було проведено за допомогою вправи «продовж речення».
Новим для мене було…
Цікавим я вважаю той факт…
Мені сподобалося…
Було б краще, якби…
На домашнє завдання було дано повторити вивчену тему, підготуватися до контрольної роботи; виконати завдання для самоконтролю в зошиті.
Метою даного уроку є закріпити знання учнів про будову органічних речовин; ознайомити з різноманітністю органічних речовин, їх роллю в живій природі; розвивати вміння класифікувати органічні речовини за призначенням;виховувати бережливе ставлення до природних ресурсів
Тип уроку: комбінований
Форма уроку: урок – конференція.
Обладнання: набори матеріалів, виготовлених з різних органічних речовин
Базові поняття і терміни: Ізомерія, ізомери, гомологи, гомологічний ряд, характеристична (функціональна) група
В організацію уроку-конференції входило:
При проведенні уроку-конференції було використано такі педагогічні методи, як евристична фронтальна бесіда, пояснення вчителя, розповідь, демонстрація, рефлексія.
Методика проведення уроку-конференції на етапі актуалізації включає в себе бесіду про органічні речовини, що є у живих істот, та характеристику їх біологічного значення. Ці знання учні отримали в 9 класі, тому немає необхідності вчителю витрачати час на роз’яснення даних понять. При вивченні нового матеріалу учні виголошували свої доповіді, демонструє зразки, малюнки одягу, продуктів харчування, предметів гігієни, виготовлених з органічних речовин, а решта класу висловлювали думки з відповідно до тем.
Конференція включає в себе такі теми як:
«Жива природа – невичерпне джерело органічних речовин», в якій обговорюється виникнення органічних речовин, до сьогодні людство використовує органічні речовини, вироблені живими організмами, аби задовольнити матеріальні потреби, передусім - у харчових продуктах, зручному одязі, комфортному житлі, теплі, дотриманні гігієни, збереженні здоров’я тощо. Доводиться це на прикладі целюлози. Незважаючи на те, що організм людини практично не засвоює целюлозу, вона відіграє важливу роль у харчуванні і підтриманні здоров’я. Світовою медичною спільнотою визнано, що нестача клітковини в раціоні є однією з найважливіших причин погіршення здоров’я і, як наслідок, якості життя. Люди, у харчуванні яких достатньо рослинних продуктів і клітковини, набагато менш схильні до таких захворювань, як рак кишечнику, а також надмірна маса тіла й ожиріння.
Водночас саме целюлоза, що міститься в рослинах, є основною поживною речовиною у складі корму для багатьох сільськогосподарських тварин, яких використовують для одержання м’яса, молока, жиру, яєць, вовни, щетини, шкіри, кісток, пуху й пір’я (назвіть органічні речовини в складі цих продуктів).
Досить цікавою є тема для обговорення «Хімія живого – один із стратегічних напрямків розвитку сучасної хімії» в якій учні мають можливість обговорити те, що навколишній світ – це світ хімічних речовин і їх постійних перетворень. Більшість процесів на землі є хімічними або супроводжуються хімічними процесами. Можна сказати, що наша Земля – це гігантський хімічний реактор, який не зупиняється ні на мить.
У промисловість органічного синтезу впроваджують нові технологічні процеси з використанням дешевих і доступних джерел сировини (наприклад, використання парафінових вуглеводнів для добування карбонових кислот), вводять економічно ефективні малостадійні хіміко-технологічні процеси, здійснюють перехід від періодичних процесів до безперервних. Велика увага надається впровадженню безвідхідних виробництв, що має важливе значення для охорони навколишнього середовища. Проводять пошуки нових, більш ефективних каталізаторів, для того, щоб збільшити вихід продуктів реакції.
На закріплення знань учнів використовуються запитання:
1 Як задовольнити потреби сучасного суспільства, не піддаючи небезпеці можливість майбутніх поколінь задовольняти свої потреби?
2 Назвіть продукти харчування, у складі яких містяться білки, жири, вуглеводи.
3 Назвіть галузі використання целюлози.
4 Назвіть галузі використання нафтопродуктів.
5 Спробуйте назвати галузь промисловості, яка не використовує (чи не виробляє) органічних речовин.
Кожна відповідь ретельно аналізується і робиться загальний висновок.
При підбитті підсумків уроку використовується метод рефлексії.
На домашнє завдання дається § 5 № 1-6 (початковий і середній рівень) (Лашевська Г.А), а для тих, хто баає отримати вищий бал з інформаційних джерел підготувати повідомлення про паливо майбуття (достатній та високий рівень).
Метою даного уроку є розвивати вміння систематизувати інформацію, висловлювати своє ставлення до певної проблеми, формувати навички роботи над колективним проектом, виховувати любов до рідної землі, екологічне мислення.
Тип уроку: узагальнення ЗУН
Форма уроку: урок – конференція.
Обладнання: мультимедійна дошка, підручник з хімії 11 клас Лашевська Г.А.
Базові поняття і терміни: довкіля, забруднення, органічні речовини, побут, миючі засоби, поверхнево активні речовини, синтетичні мийні засоби.
В організацію уроку-конференції входило:
При проведенні уроку-конференції було використано такі педагогічні методи, як евристична фронтальна бесіда, пояснення вчителя, розповідь, демонстрація, рефлексія.
Методика проведення уроку-конференції на етапі мотивації включає розповідь вчителя про використання хімічних речовин у побуті. Що це далеко не винахід нашого часу. Є чимало відомостей про те, що ще задовго до нашої ери люди використовували хоч і недосконалі, але все ж досить ефективні хімічні речовини. Розвиток хімічної промисловості іде дедалі зростаючими темпами. і сучасна людина при повсякденному житті використовує речовини – продукти хімічної промисловості, які не характерні для живих організмів. Вони, включаючись у колообіг речовин у природі стають складовою живих організмів, в тому числі і людини.
При актуалізації опорних знань вчитель застосовує запитання, що стосується повсякденного життя учнів. Наслідки діяльності людини не завжди позитивні, а при сьогоднішніх темпах появи нових речовин стають загрозливими. Чому? З якими забруднювачами органічного походження ми з вами стикаємося щоденно?
Далі виголошуються доповіді учнів з тем:
«Хімія в побуті» де учень має розповісти про історію використання предметів побутової хімії. В стародавніх рукописах ми знаходимо згадування про масла і суміші для полірування деревини і каміння, засоби для дезінфекції та консервування їжі.
Чимало рецептів побутових хімічних препаратів існувало в той час в Індії, Китаї, країнах Середньої Азії та Закавказзя. Широко використовувалися хімічні засоби в повсякденному житті в середні віки. Розвиток міст, ремесел, торгівельних зв’язків у чималій степені цьому сприяли. Хімічні засоби з давніх часів використовувалися й на Русі. Особливо розвиненим було солеваріння, обробка і вичинювання шкір, переробка бджолиного воску.
Більш пізні досягнення побутової хімії добре відомі і багато з них зберегли своє значення до наших днів. Безумовно, вони були пов’язані з успіхами хімії як науки, з виникненням можливості використовувати більш або менш чисті хімічні речовини або суміші таких речовин, використовувати хімічні продукти, які стала випускати промисловість в кінці ХVІІІ - на початку ХІХ сторіччя.
«Поверхнево активні речовини». Практично все населення планети контактує з ПАР, кількість яких у навколишньому середовищі зростає з кожним роком. Зовсім не випадково тарілка аж рипить після миття хімічним засобом. Вимиваючи бруд і жир, ті ж ПАР створюють на посуді стійку плівку, яку можна знищити також спеціальним хімічним розчином. Крім того значна частина засобу змивається в каналізаційні води і потрапляє у водний басейн. Інтенсивне використання синтетичних ПАР спричинює забруднення, які можна порівняти із забрудненням нафтою Світового Океану і пестицидами — ґрунту і води, тобто проблема запобігання забруднення навколишнього середовища детергентами має глобальний характер.
ПАР здатна зменшувати поверхневий натяг води на межі поділу фаз і збільшувати змочування твердої поверхні.
Серед населення відзначається загрозливе поширення медикаментозної алергії. Це пояснюється безконтрольним вживанням медикаментозних препаратів і їх попаданням в навколишнє середовище. На рівні сучасних знань алергічні захворювання є практично невиліковними.
«Фізико-хімічні властивості поверхнево активних речовин»
ПАР — речовини, молекули яких із справжнього або колоїдного розчину здатні концентруватися на границі розподілу фаз. Відомі на сьогоднішній день ПАР — дві великі групи сполук: біологічного походження та синтетичні. Перші утворюються в живих організмах, беруть участь у різних функціях клітини та організму в цілому. Це ліпіди, фосфоліпіди, жирні кислоти та їх солі, біологічно активні речовини. Ендогенні біологічні ПАР — ПАР травного каналу (жовч та її компоненти), шкіри, слизових оболонок, легень. Інші — синтетичні ПАР (детергенти) — група хімічних сполук, здатних вибірково адсорбуватися на межах розподілу фаз і знижувати поверхневий натяг рідин. При наявності такої речовини в розчині її молекули виходять на поверхню розчину або на поверхню будь-якого, зануреного у цей розчин, тіла. Поверхнева концентрація молекул ПАР стає на декілька порядків вищою, ніж концентрація їх в об’ємі. Не дивлячись на методи очистки від ПАР: адсорбція, коагуляція, озонування, переведення ПАР у піну з подальшим її видаленням, значна кількість ПАР потрапляє у зовнішнє середовище. При проникненні ПАР у ґрунт не виключена ймовірність їх міграції у підземні і поверхневі води, транслокація в рослини, а також поступлення в організм тварин. Тому проблема вивчення можливої несприятливої дії ПАР на організм набуває особливої актуальності і має важливе значення для гігієнічної регламентації даного чинника в об’єктах навколишнього середовища.
«Вплив поверхнево активних речовин на організм тварин і людини».
Доведено, що тканини печінки затримують ПАР, які входять до складу синтетичних мийних засобів. СМЗ пригнічують жовчотворну функцію печінки. Дія мийних засобів на клітини печінки характеризується різким збільшенням проникності клітинних мембран, спричинюючи алергічний ефект дії ПАР.
ПАР змінюють електропровідність клітин слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, а тим самим, і проникність мембран клітин. ПАР, які мають полярні групи, подібніші до ліпоїдних компонентів мембран. Надходження їх в організм тварин може впливати на серцево-судинну систему. ПАР у тварин знижують активність підшлункової залози і фільтрувальну здатність нирок, змінюють активність ферментів крові.
Швидке і значне надходження з кишечника у кров та органи, а також швидше виведення з них різних речовин під впливом ПАР, пояснюється підвищеною проникністю біологічних мембран. ПАР — один із найпоширеніших чинників навколишнього середовища, які при взаємодії з іншими хімічними сполуками, впливають на його якісний стан і створюють загрозу порушення екологічної рівноваги у біосфері.
«Пестициди». Засоби боротьби з побутовими комахами та гризунами, хімічні засоби захисту рослин, деякі засоби для виведення плям і склеювання, окремі види автокосметики – отруйні, з ними необхідно поводитися дуже обережно. Такі препарати обов’язково мають напис “Отрута” або “Отруйно”.
Багато засобів для виведення плям, полірування та склеювання, догляду за виробами зі шкіри, деякі рідкі засоби для чистки, боротьби з побутовими комахами, хімічні засоби захисту рослин і мінеральні добрива пожеженебезпечні. Пожеженебезпечні також препарати в аерозольних упаковках. Зберігати їх треба тільки далеко від джерел тепла.
Пестициди є єдиним засмічувачем, який свідомо вноситься людиною в навколишнє середовище. Вони вражають різні компоненти природних екосистем: зменшують біологічну продуктивність фітоценозів, різноманітність видів тваринного світу, знижують чисельність корисних комах і птахів, і кінець кінцем є небезпечними для самої людини. Вони вирізняються не тільки високою токсичністю, а й великою біологічною активністю і здатністю накопичуватися в різних ланках харчового ланцюга. Навіть у мізерних кількостях пестициди пригнічують імунну систему організму, підвищуючи таким чином його чутливість до інфекційних захворювань. У більших концентраціях ці речовини здійснюють мутагенний і канцерогенний вплив на організм людини.
У підсумку уроку вчитель розповідає про статистичні дані стосовно забрудників довкілля. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВОЗ) здоров’я населення на 50% залежить від способу життя, на 20% – від якості оточуючого середовища, ще на 20% – від спадкоємних особливостей організму і на 10% – від розвитку охорони здоров’я.
За статистикою у США отруєння і смертність дітей від токсичних хімічних речовин посідає друге місце, Польщі на побутові препарати припадає 28%, у Франції - 23% від усіх зареєстрованих отруєнь. Вважають, що більше 90% пухлин у людини після 50 років мають метаболічне походження і викликані хімічним забрудненням організму. В навколишнє середовище, а отже і в організм людини, надходить величезна кількість штучно створених сполук. У побуті ми практично щоденно зустрічаємося з продуктами хімічної промисловості та з хімічними процесами. Це прання білизни, миття посуду, доглядання за підлогою та меблями застосування клею, а також готування їжі, умивання з милом, догляд за шкірою обличчя та інша особиста гігієна тощо.
Учні обговорюють почуту інформацію та роблять усно відповідні висновки.
Домашнім завданням для учнів є повторення пройденого матералу, а для підготовки до контрольної роботи надається варіант різнорівневих завданнь, для перевірки знань учнів.
ВИСНОВКИ
1 Систематизовано теоритичні відомості про нетрадиційні форми навчання та їх застосування під час навчального процесу в середній школі;
2 Розглянуто проблеми організації нестандартних уроків хімії в методичній літературі та в розробках передових українських педагогів практиків;
3 Основними видами нетрадиційних форм уроків є: лекція, семінар, конференція, диспут, ділова гра, лабораторна робота, залік, урок-вистава, комбінований урок.
4 Розроблено методику організації та проведення уроків-конференцій з хімії в старшій школі на теми:
5 Використання нетрадиційних форм уроків сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, діти безпосередньо беруть участь у процесі навчання. Пізнавальна діяльність учнів переважно має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб’єктів навчання, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння й узгодження різних точок зору про об’єкти, які вивчаються на уроці. Застосування такого типу зайняття сприяє підвищенню активності учнів у процесі навчально – пізнавальної діяльності,формуванню самостійного мислення,розвитку творчості.
6 Життя вимагає сформованого певною мірою фізичного мислення і очевидно, що до цього найкоротший шлях через емоційність, творчість у навчанні. Саме через творчість можна зацікавити учнів, активізувати їх діяльність на уроці, що в кінцевому випадку приведе до формування стійкого пізнавального інтересу до хімії. Інтерес створює певну установку на засвоєння нових знань з хімії: знання потрібні не для того, щоб повернути їх учителю у тому ж вигляді, а для того, щоб застосувати їх у нових умовах, пояснити незнайоме, незрозуміле явище, саме тому доцільно використовувати урок – конференцію, аби учні могли пояснити по-своєму нове, або роз’яснити відоме явище
7 Урок-конференція сприяє формуванню і розвиненню комунікативних вміннь, знань, умінь і навичок учнів, їх закріпленню та вдосконаленню, їх поглибленню і систематизації, підвищенню активності учнів у процесі навчально-пізнавальної діяльності, формуванню самостійного мислення, розвитку творчості. Це комплексна форма узагальнення результатів самостійної пізнавальної діяльності учнів піл керівництвом учителя, що здійснюється завдяки спільним зусиллям учителя та учнів.
8 Урок-конференція дозволяє урізноманітнювати форми й методи роботи, позбавлятися шаблонів, створюють умови для виховання творчих здібностей школяра, розширюють функції вчителя, дає змогу враховувати специфіку певного матеріалу та індивідуальні особливості кожного учня.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
Додаток 1
Тема: Основні види палива та їх значення в енергетиці країни. Охорона навколишнього середовища від забруднень при переробці вуглеводневої сировини та використанні продуктів її переробки.
Мета: узагальнити знання учнів про склад та властивості основних джерел вуглеводнів, їх застосування як палива у різних галузях господарства; розвивати вміння учнів класифікувати хімічні об’єкти за різними ознаками, виділяти головне в великому об’ємі інформації, робити узагальнюючі висновки, формувати дбайливе ставлення до енергетичних ресурсів своєї Батьківщини.
Тип уроку : узагальнення та систематизації знань.
Форма уроку: урок – конференція.
Методи: евристична фронтальна бесіда, пояснення вчителя, інтерактивна гра «Реклама»
Обладнання: комп’ютерна презентація «Основні види палива в енергетиці країни», мультимедійний екран, Г.А. Лашевська. Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів (рівень стандарту), ресурси мережі Інтернет.
Базові поняття і терміни: паливо, енергетика, продукти переробки вуглеводневої сировини, довкіля, забруднення, органічні речовини.
Структура і хронометраж уроку
І. Організаційний момент (3 хв)
ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності (5 хв)
ІІІ Актуалізація ЗУН (3 хв)
ІІІ Узагальнення ЗУН (27 хв)
ІV. Підведення підсумків (4 хв)
V. Домашнє завдання (3 хв)
Хід уроку
І. Організаційний момент.
Перевірка відсутніх; оголошення теми та мети уроку.
ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності (евристична бесіда)
Проблемне запитання
Що мав на увазі Д. І. Менделєєв, коли говорив «Великий гріх спалювати нафту, палити можна і асигнаціями» ?
ІІІ. Актуалізація ЗУН
Які ж види палива існують в наш час, яке місце посідають в енергетиці країни і чому? Які існують екологічні проблеми, пов’язані з видобуванням і використанням вуглеводневої сировини , способи захисту. Це основні питання, відповідь на які ми сформуємо на протязі нашого уроку. Отже, відкриваємо зошити та записуємо тему уроку.
Пригадаємо з географії галузі народного господарства, що використовують енергетичні ресурси Завдання учням : за таблицею «Споживачі палива та електроенергії» визначимо галузі, що витрачають її найбільше.
Згадаємо також ознаки «ідеального пального»
Епіграф нашого уроку: Не досить оволодіти премудрістю. Потрібно також вміти користуватися нею.
І сьогодні ми узагальнимо ті знання, які ви отримали на протязі вивчення розділу «Природні джерела вуглеводнів».
ІІІ Узагальнення знань.
Слово вчителя
Людина з давніх часів використовувала різні види природного палива для приготування їжі та обігріву житла, а згодом і для виготовлення предметів побуту, зброї тощо.
Давайте разом сформулюємо поняття « паливо»
Паливо – це природні або синтетичні речовини, спалювання яких супроводжується виділенням великої кількості теплової енергії.
А тепер заслухаємо доповідь на тему «Основні види палива та їх значення в енергетиці країни»
Приблизна доповідь учня
Природні види палива — кам'яне вугілля, включаючи паливні продукти, одержані при збагаченні та сортуванні на підприємствах вугільної промисловості, буре вугілля (лігніт), сланці горючі, торф паливний, дрова опалювальні, деревинні відходи лісозаготівлі, деревинні відходи деревообробки, відходи сільськогосподарського виробництва (солома, качани та стебла кукурудзи, лушпиння соняшникове та рисове тощо), інші види первинного твердого палива (непридатні шпали, рудникові стійки, дерев'яна тара тощо), нафта, включаючи газовий конденсат, природний газ, до якого входить шахтний метан.
Альтернативні види рідкого та газового палива (далі - альтернативні види палива) - рідке та газове паливо, яке є альтернативою (заміною) відповідним традиційним видам палива і яке виробляється (видобувається) з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини;
Нетрадиційні джерела та види енергетичної сировини - сировина рослинного походження, відходи, тверді горючі речовини, інші природні і штучні джерела та види енергетичної сировини, у тому числі нафтові, газові, газоконденсатні і нафтогазоконденсатні вичерпані, непромислового значення та техногенні родовища, важкі сорти нафти, природні бітуми, газонасичені води, газогідрати тощо, виробництво (видобуток) і переробка яких потребує застосування новітніх технологій і які не використовуються для виробництва (видобутку) традиційних видів палива;
До альтернативних видів рідкого палива належать:
- горючі рідини, одержані під час переробки твердих видів палива (вугілля, торфу, сланців);
- спирти та їх суміші, олії, інше рідке біологічне паливо, одержане з біологічної сировини (у тому числі з поновлюваних відходів сільського та лісового господарства, інших біологічних відходів);
- горючі рідини, одержані з промислових відходів, у тому числі газових викидів, стічних вод, виливів та інших відходів промислового виробництва;
- паливо, одержане з нафти і газового конденсату нафтових, газових та газоконденсатних родовищ непромислового значення та вичерпаних родовищ, з важких сортів нафти та природних бітумів, якщо це паливо не належить до традиційного виду.
До альтернативних видів газового палива належать:
- газ (метан) вугільних родовищ, а також газ, одержаний у процесі підземної газифікації та підземного спалювання вугільних пластів;
- газ, одержаний під час переробки твердого палива (кам'яне та буре вугілля, горючі сланці, торф), природних бітумів, важкої нафти;
- газ, що міститься у водоносних пластах нафтогазових басейнів з аномально високим пластовим тиском, в інших підземних газонасичених водах, а також у газонасичених водоймищах і болотах;
- газ, одержаний з природних газових гідратів, та підгідратний газ;
- біогаз, генераторний газ, інше газове паливо, одержане з біологічної сировини, у тому числі з біологічних відходів;
- газ, одержаний з промислових відходів (газових викидів, стічних вод промислової каналізації, вентиляційних викидів, відходів вугільних збагачувальних фабрик тощо);
- стиснений та зріджений природний газ, зріджений нафтовий газ, супутний нафтовий газ, вільний газ метан, якщо вони одержані з газових, газоконденсатних та нафтових родовищ непромислового значення та вичерпаних родовищ і не належать до традиційних видів палива.
Сфера альтернативних видів палива - сфера діяльності, пов'язана з виробництвом (видобутком), транспортуванням, зберіганням та споживанням альтернативних видів палива.
В залежності від виду палива (природний газ, біогаз, тверда біомаса та ін.), тобто в залежності від теплотворної здатності палива, знаючи загальну енергію палива, що необхідна для роботи установки на протязі року, можна розрахувати річну витрату палива (т/рік, нм3/рік). Також, якщо вже точно відомо, яке обладнання буде встановлено, можна просто ввести витрату палива з паспортних даних енергогенеруючого обладнання (кг/с, м3/с).
Наступна доповідь на тему «Характеристика основних видів палива»
Приблизна доповідь учня
Буре вугілля має значно меншу теплотворну здатність від кам'яного, високий вміст сірки, значну зольність. Воно придатне для брикетування, напівкоксування і газифікації. Крім того, з бурого вугілля можна одержати штучний гірський віск. В основному буре вугілля використовується на місцевих електростанціях та інших підприємствах як паливо. Основними центрами буровугільної промисловості є Ватутіне на Черкащині та Олександрія в Кіровоградській області.
Українське вугілля в основному має високу собівартість. У кам'яновугільних басейнах це пов'язано з глибоким заляганням пластів та невеликою їхньою потужністю. Буре вугілля невигідно перевозити на далекі віддалі, тому що воно має низьку теплотворну здатність, сипучість, підвищену вологість тощо.
Нафту і природний газ використовують як високоефективне паливо і цінну сировину для хімічної промисловості. На нафту в структурі видобутку палива у перерахунку на умовне паливо припадає 7,2%, на природний газ — 26,1%.
Хоча видобуток нафти і газу в нашій державі зменшується, проте маємо і сприятливі фактори: великі потужності по переробці нафти, близько 70 млн. т, які відсутні в Росії, і великі газосховища. Оскільки газ зберігати у трубах неможливо, Росія вимушена закачувати його великі обсяги в українські газосховища. Цей газ вона продає в країни Західної та Центральної Європи. При розумній міжнародній політиці це може дати Україні величезні валютні надходження.
Нафту і природний газ в Україні видобувають у Передкарпатті, на Лівобережжі та в причорноморському нафтогазоносному регіоні. Провідне місце належить Лівобережжю. Тут, у Чернігівській, Сумській та Полтавській областях є родовища високоякісної нафти. Вони мають значну кількість попутного природного газу, який використовується для газифікації навколишніх міст і сіл. Є невеликі родовища нафти на півдні країни.
Найбільші родовища газу зосереджені в Харківській області, серед яких особливо відоме Шебелинське. Менше п'ятої частини видобутку природного газу України зосереджено в Прикарпатті. Це Дашава і родовища Івано-Франківської області. Доволі значні родовища природного газу на півдні країни і передусім у Криму. В останні роки зростає видобуток газу з дна Чорного моря.
В Україні склалася густа мережа газопроводів, які ведуть від родовищ Харківської області, Передкарпаття і Криму до великих індустріальних центрів: Полтави, Києва, Львова, Дніпропетровська, Кривого Рогу, Одеси, Харкова, Сімферополя, Севастополя, Ялти тощо.
Слово вчителя
Давайте згадаємо склад, фізичні властивості та способи переробки нафти.
Перелічіть головні продукти переробки нафти.
Інтерактивна гра «реклама». Учням заздалегідь було запропоновано наступне завдання: створити рекламу таких видів палива як: природній газ (1 група), нафта (2 група), вугілля (3 група). Учні представляють результати своєї роботи, після завершення проводиться обговорення та створення «рейтингу» видів палива(робота з інтерактивною системою)
Отже, ми розглянули основні види палива, його види та використання, а тепер укажіть, чи впливають продукти спалювання вугілля, нафтопродуктів і природного газу на навколишнє середовище й організм людини?
Доповіді на тему «Вплив продуктів спалювання вугілля, нафтопродуктів і природного газу на навколишнє середовище й організм людини»
Приблизна доповідь учня
Ще не так давно ми раділи новим здобуткам індустріалізації. Густий чорний дим над заводськими трубами або повалені бульдозером дерева під новий будівельний майданчик сприймалися як символи технічного прогресу, а перші хімічні та металургійні промислові гіганти викликали ейфорію. Прозріння наступило в останні 25-30 років. І тепер фабричний дим - це вже забруднювач атмосфери, шкідливі токсичні викиди продукції хімічної промисловості становлять глобальну проблему, яка потребує негайного вирішення.
При спалюванні вугілля, дров та інших видів твердого, а також рідкого палива в атмосферу викидається велика кількість диму, сажі, часток палива, що не згоріли, сірчистого ангідриду та інших шкідливих речовин. Околиці засмічуються золою, шлаками і пилом від них. Надходження в повітря великої кількості продуктів згоряння, особливо в великих промислових центрах, різко змінює його склад, часто наближаючи концентрацію токсичних речовин до межі допустимих норм у значенні впливу їх на здоров'я людини.
Максимальні гранично допустимі концентрації токсичних речовин в атмосфері обмежені суворими санітарними нормами, наприклад, окису вуглецю до 3,0 г, сірчистого ангідриду до 0,5 г, окислів азоту до 0,08 г, нетоксичного пилу до 0,5 г, сажі до 0,15 г у 1 м3 повітря.
Основним споживачем палива, а отже, і головним “винуватцем” забруднення повітряного басейну є промислові підприємства, електростанції і транспорт. Заміна твердого і рідкого палива газоподібним різко скорочує у відхідних газах котельних установок вміст шкідливих речовин – сажі, сірчистого ангідриду, окису вуглецю. Так, якщо прийняти забруднення атмосфери при спалюванні вугілля за 100%, то при спалюванні мазуту забруднення складе 60%, а при спалюванні газу тільки 20%.
Вміст шкідливих речовин у продуктах згоряння, що викидаються в атмосферу котлами великої продуктивності при спалюванні різноманітних видів палива, наводиться в табл. 1.1.6 (у г/м3).
Слово вчителя
Напишіть рівняння реакцій перетворення діоксиду сірки в сульфатну кислоту; азоту в нітратну кислоту. Забруднення токсичними речовинами навколишнього середовища негативно відбивається на здоров’ї населення, погіршує якість сільськогосподарської продукції, знижує врожайність, передчасно руйнує житлові будівлі, металоконструкції, впливає на клімат окремих регіонів, руйнує озоновий шар Землі, зумовлює загибель флори та фауни.
Наступні доповіді про наслідки забруднення навколишнього середовища.
Приблизна відповідь учня
Забруднення атмосфери
Атмосфера завжди містить домішки природного та антропогенного походження. Основними забруднювачами є гази та тверді частинки. При цьому частка газів складає 90%, а тверді частинки – 10% від всієї маси забруднювачів. До природних забруднювачів відносяться пилові бурі, виверження вулканів, космічний пил тощо. Джерела антропогенного забруднення – теплоелектростанції (сірчистий та вуглекислий гази), металургійні підприємства (викидають оксиди азоту, сірководень, сірковуглець, хлор, фтор, аміак, сполуки фосфору, ртуть, миш’як), хімічні, цементні заводи та інші підприємства.
Атмосферні забруднювачі поділяються на первинні, які надходять безпосередньо до атмосфери, і вторинні, які утворюються внаслідок перетворення первинних забруднювачів. Наприклад, сірчистий газ в атмосфері окислюється до сірчаного ангідриду, який взаємодіє з водяною парою і утворює краплинки сірчаної кислоти. Розглянемо вплив деяких забруднювачів на організм людини.
Атмосферний вплив. Особливо небезпечним є токсичний тонкодисперсний пил з розміром частинок 0,5–10 мкм. Ці частинки глибоко проникають в органи дихання. При неповному згоранні палива утворюється сажа – високодисперсний порошок, який на 90–95% складається з частинок вуглецю. Сажа має високу адсорбційну здатність до важких вуглеводнів, що робить сажу дуже небезпечною для людини. Встановлена залежність між зниженням рівня забруднення атмосферного повітря та зниженням захворюваності (табл. 3.1).
Оксид вуглецю СО. Це безколірний газ який не має запаху. Він впливає на нервову та серцево-судинну системи, викликає задуху. Поява головного болю (первинний симптом отруєння) виникає через 2–3 години після перебування в атмосфері, яка містить 200–220 мг/м3 СО. При більших концентраціях СО виникає відчуття пульсації у скронях, запаморочення. Токсичність СО зростає за наявності в повітрі оксидів азоту.
Оксиди азоту NОх, (NО, NО2, N2О3, NО5, N2О4). В атмосферу викидається переважно діоксид азоту NО2 . Це безколірний отруйний газ, який не має запаху. Спричиняє подразнювальну дію на організм. Небезпека дії оксидів азоту підвищується в містах, де вони взаємодіють з вуглеводнями вихлопних газів і утворюють фотохімічний туман – смог. Ознакою отруєння оксидами азоту є легкий кашель. При підвищенні концентрації NОх виникає сильний кашель, блювання, часом головний біль. Контактуючи з вологою поверхнею слизових оболонок, оксиди азоту утворюють кислоти НNО3 та НNО2, які призводять до набряку легенів.
Діоксид сірки SО2. Це безколірний газ, що має різкий запах і навіть при малих концентраціях (20–30 мг/м3) викликає неприємний присмак в роті, подразнює слизові оболонки очей та дихальні шляхи. Діоксид сірки згубно діє на хвойні та листяні ліси. Коли концентрація SО2 в повітрі сягає 0,23–0,32 мг/м3, відбувається всихання сосни протягом 2–3 років. Подібні зміни у листяних дерев виникають при концентрації SО2 0,5–1,0 мг/м3.
Вуглеводні (пари бензину). Вони мають наркотичну дію. При малих концентраціях викликають біль голови, запаморочення тощо. При вдиханні парів бензину протягом робочої зміни і при концентрації 600 мг/м3 виникають неприємні відчуття в горлі, головний біль, кашель. Метан (СН) утворюється внаслідок розкладання органічних речовин, наприклад, у сільському господарстві, у процесі вуглевидобутку, нафто- і газодобування, газорозподілу і спалювання біомаси. Метан також є причиною "парникового ефекту".
Сполуки CFC (Chlorinated Flour Carbons або фреони) належать до окремих невеликих газоподібних домішок в атмосфері. Вони з'являються переважно внаслідок антропогенної дії (виробництва окремих теплоізоляційних матеріалів, пінопласту), виділяються з холодаґентів холодильників і морозилок. Фреони (головні руйнівники озонового шару атмосфери) підвищують рівень ультрафіолетового опромінювання Землі з космосу. Їх наявність в атмосфері сприяє утворенню "парникового ефекту"
Озон (О3) утворюється на великих висотах (приблизно 30 км) від взаємодії кисню О2 та ультрафіолетового випромінювання Сонця, а також на низьких висотах — у результаті фотохімічних реакцій (зокрема, взаємодії оксидів азоту й гідрокарбонатів). Озон спричинює "парниковий ефект", неґативно впливає на здоров'я людини, культивування рослин та "вимирання лісів".
Альдегіди. Тривалий вплив альдегідів викликає подразнення слизових оболонок очей та дихальних шляхів. За концентрації формальдегіду 20–70 мг/м3 спостерігається біль голови, слабкість, втрата апетиту, безсоння.
Сполуки свинцю. Через органи дихання до організму надходить близько 50% сполук свинцю. Свинець викликає порушення синтезу гемоглобіну, виникають захворювання дихальних шляхів, статевих органів, нервової системи.
Приблизна відповідь учня
Забруднення гідросфери
Розрізняють хімічне, фізичне та біологічне забруднення водоймищ. Хімічне забруднення зумовлюється збільшенням вмісту у воді неорганічних та органічних шкідливих домішок. Фізичне забруднення пов’язане зі змінами фізичних параметрів водного середовища і зумовлюється тепловими, механічними та радіоактивними домішками. Біологічне забруднення полягає в змінах властивостей водного середовища внаслідок збільшення кількості мікроорганізмів, рослин та тварин.
Основними забруднювачами гідросфери є промисловість та сільське господарство. Внутрішні водойми забруднюються стічними водами металургійної, нафтопереробної, хімічної та інших галузей сільського господарства, житлово-комунального господарства та поверхневими стоками. Найбільш шкідливими органічними забруднювачами гідросфери є нафта та нафтопродукти. Щорічно в світовий океан потрапляє 5–10 млн. тонн нафти та нафтопродуктів. Наявність на поверхні води масла, жирів, мастильних матеріалів перешкоджає газообміну між водою та атмосферою, що знижує насиченість води киснем. Забруднення води нафтою перш за все негативно впливає на стан фітопланктону і зумовлює загибель птахів. Відходи, які містять мінеральні забруднення, локалізуються переважно біля берегів, проте деяка їх частина виноситься за межі територіальних вод. Найбільш небезпечним є забруднення вод ртуттю, тому що зараження морських організмів викликає отруєння людей.
На промислових підприємствах джерелами забруднення стічних вод є виробничі, поверхневі та побутові стоки. Виробничі стічні води утворюються внаслідок використання води в технологічних процесах. Побутові стічні води підприємств утворюються при експлуатації душів, туалетів, пралень та їдалень, звідки вони скеровуються на міські станції очищення.
Поверхневі стічні води утворюються внаслідок змивання дощовою, талою та поливальною водою домішок, які накопичуються на території, на дахах та стінах виробничих будівель. В цих водах містяться тверді частинки (пісок, камінь, стружка, тирса, пил, сажа, залишки рослин), нафтопродукти, використовувані в двигунах транспортних засобів тощо. Небезпечні не лише первинні забруднення поверхневих вод, але й вторинні забруднення, які виникають внаслідок хімічних реакцій речовин у водному середовищі. Наприклад, феноли і хлориди можуть утворювати діоксини. Забруднення поверхневих вод знижує запаси питної води, негативно впливає на розвиток фауни та флори водоймищ. Порушується кругообіг речовин в біосфері, знижується обсяг біомаси на планеті, знижується відтворення кисню.
Приблизна відповідь учня
Забруднення літосфери
Забруднення ґрунтів відбувається під час видобутку корисних копалин та при їх збагаченні, внаслідок захоронення відходів виробництва та побутового сміття, при проведенні військових навчань, випробувань, внаслідок аварій та катастроф. Ґрунти істотно забруднюються також під час опадів в зонах розсіювання викидів в атмосферу.
Із загального об’єму гірської маси, яка видобувається з надр, переробляється лише 1/3 частина, а у виробництві використовується близько 7%. Більша частина гірської маси накопичується у відвалах.
Тверді відходи машинобудівних виробництв містять амортизаційний лом, стружку та тирсу металів, деревини, пластмас, шлаки, золу, шлам, пил. Найбільш небезпечними є підприємства кольорової та чорної металургії. Забруднені зони мають радіус близько 20–50 км, при цьому перевищення ГДК сягає понад 100 разів. Основними забруднювачами є нікель, свинець, бензапірен, ртуть тощо. Викиди сміттєспалювальних заводів викидають тетраетил свинець, ртуть, діоксини, бензапірен тощо. Викиди теплоелектростанцій містять бензапірен, сполуки ванадію, радіонукліди, кислоти та інші токсичні речовини.
В сільському господарстві основним забруднювачем довкілля, окрім добрив, є пестициди. В залежності від об’єкта впливу пестициди поділяються на гербіциди, інсектициди, зооциди, фунгіциди, бактерициди, лімациди, дефоліанти, десіканти, ротарденти, репелянти, атраканти.
Токсичний вплив пестицидів став проявлятись в глобальних масштабах. Нераціональне використання пестицидів негативно впливає на якість ґрунтів. Залишки пестицидів у вигляді домішок проникають у воду, включаються в харчові ланцюги, потрапляють в продукти харчування. В зв’язку з цим актуальною є проблема створення і використання швидкорозчинних препаратів з великою швидкістю деструкції.
Запропонуйте способи захисту навколишнього середовища від продуктів переробки вуглеводневої сировини.
Які ви можете запропонувати альтернативні джерела енергії?.
Учні виголошують свої думки, обговорюють їх.
Дати відповідь на проблемне запитання уроку ( Справа в тому, що довгий час нафту використовували в якості палива, а Д.І. Менделєєв разом зі своїми однодумцями сприяли розвитку її переробки і раціонального використання продуктів переробки).
Інтерактивна вправа «Займи позицію».
Завдання учням : прокоментуйте інформацію, висловіть свою думку, аргументуйте її, займіть позицію(розмістіть посмішку біля вислову,що відповідає позиції вашої групи):
- За використання класичних продуктів палива
- За використання алютернативних видів палива
Відповідь обгрунтуйте.
ІV. Підведення підсумків роботи
Отже, на сьогоднішньому уроці ми з вами узагальнили знання про склад та властивості основних джерел вуглеводнів, їх застосування як палива у різних галузях господарства, розглянули який вплив чинять продукти спалювання вугілля, нафтопродуктів та газу на навколишнє середовище.
Рефлексія
Учні продовжують речення «Новим для мене було…; Цікавим я вважаю той факт…; Мені сподобалося…; Було б краще, якби…
V. Домашнє завдання
Повторити вивчену тему, підготуватися до контрольної роботи; виконати завдання для самоконтролю.
Додаток 2
Тема: Органічні речовини в живій природі.
Мета: закріпити знання учнів про будову органічних речовин; ознайомити з різноманітністю органічних речовин, їх роллю в живій природі; розвивати вміння класифікувати органічні речовини за призначенням;виховувати бережливе ставлення до природних ресурсів
Тип уроку: комбінований
Форма уроку: урок – конференція.
Методи: евристична фронтальна бесіда, пояснення вчителя, розповідь, демонстрація, рефлексія.
Обладнання: набори матеріалів, виготовлених з різних органічних речовин
Базові поняття і терміни: Ізомерія, ізомери, гомологи, гомологічний ряд, характеристична (функціональна) група
Структура і хронометраж уроку
І. Організаційний момент (3 хв)
ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності (2 хв)
ІІІ. Актуалізація опорних знань (6 хв)
ІV. Вивчення нового матеріалу (21 хв)
V. Закріплення і узагальнення знань (6 хв)
VІ. Підсумок уроку (5 хв)
VІІ. Домашнє завдання (2 хв)
Хід уроку
І. Організаційний момент
Перевірка відсутніх, оголошення теми та мети уроку.
ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності
Розповідь учителя
Нас оточує безліч різноманітних речовин. Властивості, будова, походження цих речовин дуже різні. Спочатку всі відомі речовини хіміки поділили на три групи: мінеральні, рослинні і тваринні. Вивчаючи ці речовини швецький хімік Берцеліус прийшов до висновку, що між рослинними і тваринними речовинами немає суттєвих відмінностей. Він запропонував назвати їх «органічними» , оскільки містяться в організмах.
ІІІ. Актуалізація опорних знань
Бесіда
З курсу біології, хімії 9 класу пригадайте органічні речовини, що є у живих істот, охарактеризуйте їх біологічне значення.
Кожна з відповідей ретельно аналізується. Учитель спрямовує обговорення так, щоб було охоплено, по можливості, найбільшу кількість органічних речовин і розглянуто їхнє значення.
ІV. Вивчення нового матеріалу
Заслухання доповідей учнів
Приблизна доповідь учня
Органічні речовини виникли прямо або непрямо з живої речовини або продуктів їх життєдіяльності; присутні в атмосфері, поверхневих і підземних водах, осадах, ґрунтах і гірських породах.
Природні органічні речовини знаходяться в твердому (вугілля, сланці, тверді бітуми), рідкому (нафта, рідкі бітуми) і газоподібному (пароподібному) стані (газ і газоконденсат).
До сьогодні людство використовує органічні речовини, вироблені живими організмами, аби задовольнити матеріальні потреби, передусім - у харчових продуктах, зручному одязі, комфортному житлі, теплі, дотриманні гігієни, збереженні здоров’я тощо. Доведемо це на прикладі целюлози. Незважаючи на те, що організм людини практично не засвоює целюлозу, вона відіграє важливу роль у харчуванні і підтриманні здоров’я. Світовою медичною спільнотою визнано, що нестача клітковини в раціоні є однією з найважливіших причин погіршення здоров’я і, як наслідок, якості життя. Люди, у харчуванні яких достатньо рослинних продуктів і клітковини, набагато менш схильні до таких захворювань, як рак кишечнику, а також надмірна маса тіла й ожиріння.
Водночас саме целюлоза, що міститься в рослинах, є основною поживною речовиною у складі корму для багатьох сільськогосподарських тварин, яких використовують для одержання м’яса, молока, жиру, яєць, вовни, щетини, шкіри, кісток, пуху й пір’я (назвіть органічні речовини в складі цих продуктів). Лляний і бавовняний одяг має високі гігієнічні властивості і привабливий зовнішній вигляд. Вата — складова будь-якої аптечки невідкладної допомоги. Усі ці речі виготовлено з волокон целюлози.
Деревина, головною складовою якої також є целюлоза, — чи не найдавніший вид палива, що й досі не втратив своєї актуальності й привабливості.
Учень демонструє зразки, малюнки одягу, продуктів харчування, предметів гігієни, виготовлених з органічних речовин
Приблизна доповідь учня
Навколишній світ – це світ хімічних речовин і їх постійних перетворень. Більшість процесів на землі є хімічними або супроводжуються хімічними процесами. Можна сказати, що наша Земля – це гігантський хімічний реактор, який не зупиняється ні на мить.
Без величезних досягнень хімії сьогодні неможливо уявити людське життя. Сучасна людина живе в будинках, побудованих з широким використанням штучних (створених за хімічними технологіями) матеріалів, має одяг та взуття з тканин та шкіри, які виготовляються за хімічними технологіями, забезпечена повноцінним харчуванням, що стало можливим виключно завдяки хімізації сільського господарства (засоби захисту рослин, добрива), без якої немислимі стабільні врожаї харчових культур. Людство вже ніколи не зможе відмовитися від цих здобутків, як і від нових медпрепаратів, парфумерних засобів та багатьох інших речей, до яких доклала руку хімія.
У промисловість органічного синтезу впроваджують нові технологічні процеси з використанням дешевих і доступних джерел сировини (наприклад, використання парафінових вуглеводнів для добування карбонових кислот), вводять економічно ефективні малостадійні хіміко-технологічні процеси, здійснюють перехід від періодичних процесів до безперервних. Велика увага надається впровадженню безвідхідних виробництв, що має важливе значення для охорони навколишнього середовища. Проводять пошуки нових, більш ефективних каталізаторів, для того, щоб збільшити вихід продуктів реакції.
V. Закріплення і узагальнення знань
Обговорення з класом
Кожна відповідь ретельно аналізується і робиться загальний висновок.
VІ. Підсумок уроку
Рефлексія
Учні продовжують речення
Новим для мене було…
Цікавим я вважаю той факт…
Мені сподобалося…
Було б краще, якби…
VІІ. Домашнє завдання
§ 5 № 1-6 (початковий і середній рівень) с. 31. (Лашевська Г.А)
З інформаційних джерел підготувати повідомлення про паливо майбуття (достатній та високий рівень).
Додаток 3
Тема: Попередження забруднення довкілля при використанні органічних речовин в побуті.
Мета: розвивати вміння систематизувати інформацію, висловлювати своє ставлення до певної проблеми, формувати навички роботи над колективним проектом, виховувати любов до рідної землі, екологічне мислення.
Тип уроку: узагальнення ЗУН
Форма уроку: урок – конференція.
Методи: евристична фронтальна бесіда, пояснення вчителя, розповідь, демонстрація, рефлексія.
Обладнання: мультимедійна дошка, підручник з хімії 11 клас Лашевська Г.А.
Базові поняття і терміни: довкіля, забруднення, органічні речовини, побут, миючі засоби, поверхнево активні речовини, синтетичні мийні засоби.
Структура і хронометраж уроку
І. Організаційний момент (2 хв)
ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності (1 хв)
ІІІ. Актуалізація опорних знань (2 хв)
ІV. Закріплення і узагальнення знань (33 хв)
V. Підсумок уроку (5 хв)
VІ. Домашнє завдання (2 хв)
Хід уроку
І. Організаційний момент
Перевірка відсутніх, оголошення теми та мети уроку.
ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності
Розповідь учителя
Будь-яка діяльність людини так чи інакше пов'язана із використанням або перетворенням природи. Діяльність людини в сфері домашнього господарства не є винятком.
Науково-технічний прогрес характеризується не тільки видатними досягненнями, але й виникненням цілого ряду проблем у зв’язку із забрудненням навколишнього середовища.
Використання хімічних речовин у побуті – далеко не винахід нашого часу. Є чимало відомостей про те, що ще задовго до нашої ери люди використовували хоч і недосконалі, але все ж досить ефективні хімічні речовини. Розвиток хімічної промисловості іде дедалі зростаючими темпами. і сучасна людина при повсякденному житті використовує речовини – продукти хімічної промисловості, які не характерні для живих організмів. Вони, включаючись у колообіг речовин у природі стають складовою живих організмів, в тому числі і людини.
ІІІ. Актуалізація опорних знань
Наслідки такої діяльності людини не завжди позитивні, а при сьогоднішніх темпах появи нових речовин стають загрозливими. Чому? З якими забруднювачами органічного походження ми з вами стикаємося щоденно?
ІV. Закріплення і узагальнення знань
Учні виголошують доповіді
Приблизна доповідь учня
В гробниці єгипетського фараона Тутанхамона археологи знайшли пахощі, яки зберегли аромат протягом тридцяти віків. Взагалі у далекому минулому хімічні речовини особливо часто використовувалися в культових обрядах і в косметиці. Під час релігійних церемоній в курильницях запалювали запашні суміші. Мумії єгипетських фараонів збереглися до наших днів, оскільки їхні тіла були набальзамовані.
В стародавніх рукописах ми знаходимо згадування про масла і суміші для полірування деревини і каміння, засоби для дезінфекції та консервування їжі.
З незапам’ятних часів відомі й складові малювальних фарб.
Починаючи з І століття до н.е. в культурних центрах Середземномор’я широке використання отримало мило. Чимало рецептів побутових хімічних препаратів існувало в той час в Індії, Китаї, країнах Середньої Азії та Закавказзя. Широко використовувалися хімічні засоби в повсякденному житті в середні віки. Розвиток міст, ремесел, торгівельних зв’язків у чималій степені цьому сприяли. Хімічні засоби з давніх часів використовувалися й на Русі. Особливо розвиненим було солеваріння, обробка і вичинювання шкір, переробка бджолиного воску.
З розвитком писемності з’являються й порадники з побутової хімії. Так, в одному зі старовинних російських лікарських порадників дається така порада: “Якщо хочеш, щоб тебе не їли комарі, то візьми хустку, змочи її дьогтем і поклади на голову, на шапку”. З давніх часів використовувався для прання луг, який виробляли з деревної золи; був розповсюджений і зберігся до наших часів спосіб відбілювання тканин шляхом попереднього замочування і вистилання їх на сонці. Здавна люди навчились використовувати для чищення виробів із кольорових металів підручні засоби, причому деякі з них не втратили свого значення й досі. Наприклад, для чищення бронзи в різних країнах користувалися кислим молоком. На Русі для чищення самоварів використовували ягоди бузини, золу, крейду, капустяний розсіл.
Більш пізні досягнення побутової хімії добре відомі і багато з них зберегли своє значення до наших днів. Безумовно, вони були пов’язані з успіхами хімії як науки, з виникненням можливості використовувати більш або менш чисті хімічні речовини або суміші таких речовин, використовувати хімічні продукти, які стала випускати промисловість в кінці ХVІІІ - на початку ХІХ сторіччя.
Приблизна доповідь учня
Практично все населення планети контактує з ПАР, кількість яких у навколишньому середовищі зростає з кожним роком. Зовсім не випадково тарілка аж рипить після миття хімічним засобом. Вимиваючи бруд і жир, ті ж ПАР створюють на посуді стійку плівку, яку можна знищити також спеціальним хімічним розчином. Крім того значна частина засобу змивається в каналізаційні води і потрапляє у водний басейн. Інтенсивне використання синтетичних ПАР спричинює забруднення, які можна порівняти із забрудненням нафтою Світового Океану і пестицидами — ґрунту і води, тобто проблема запобігання забруднення навколишнього середовища детергентами має глобальний характер.
Крім синтетичних, відомі ПАР біологічної природи, які утворюються в живих організмах і приймають активну участь у їх функціонуванні. Визначення вмісту біоПАР, вивчення взаємодії людини і тварин з синтетичними і рослинними ПАР навколишнього середовища, має важливе теоретичне і практичне значення для сучасної гігієни, екологічної біохімії і фізіології.
ПАР здатна зменшувати поверхневий натяг води на межі поділу фаз і збільшувати змочування твердої поверхні.
Мила, потрапляючи в річку чи озеро, швидко розкладаються, тому що містять нерозгалужені вуглеводневі ланцюги, які руйнуються бактеріями. Розчини деяких синтетичних ПАР не руйнуються, оскільки містять алкілсульфати або алкіл(арил)сульфонати з розгалуженими або ароматичними вуглеводневими ланцюгами. Мікроорганізми не можуть засвоїти такі сполуки. Отже, при створенні нових ПАР необхідно враховувати не тільки їх ефективність, але й здатність до розщеплення мікроорганізмами .
Забруднення повітря речовинами, які використовуються в побуті, сприяє росту алергічних захворювань органів дихання. Дослідження проведені Вінницьким медичним інститутом показали, що понад 90% алергічних захворювань невідома медичним закладам. Серед населення відзначається загрозливе поширення медикаментозної алергії. Це пояснюється безконтрольним вживанням медикаментозних препаратів і їх попаданням в навколишнє середовище. На рівні сучасних знань алергічні захворювання є практично невиліковними.
Приблизна доповідь учня
ПАР — речовини, молекули яких із справжнього або колоїдного розчину здатні концентруватися на границі розподілу фаз. Відомі на сьогоднішній день ПАР — дві великі групи сполук: біологічного походження та синтетичні. Перші утворюються в живих організмах, беруть участь у різних функціях клітини та організму в цілому. Це ліпіди, фосфоліпіди, жирні кислоти та їх солі, біологічно активні речовини. Ендогенні біологічні ПАР — ПАР травного каналу (жовч та її компоненти), шкіри, слизових оболонок, легень. Інші — синтетичні ПАР (детергенти) — група хімічних сполук, здатних вибірково адсорбуватися на межах розподілу фаз і знижувати поверхневий натяг рідин. При наявності такої речовини в розчині її молекули виходять на поверхню розчину або на поверхню будь-якого, зануреного у цей розчин, тіла. Поверхнева концентрація молекул ПАР стає на декілька порядків вищою, ніж концентрація їх в об’ємі. Не дивлячись на методи очистки від ПАР: адсорбція, коагуляція, озонування, переведення ПАР у піну з подальшим її видаленням, значна кількість ПАР потрапляє у зовнішнє середовище. При проникненні ПАР у ґрунт не виключена ймовірність їх міграції у підземні і поверхневі води, транслокація в рослини, а також поступлення в організм тварин. Тому проблема вивчення можливої несприятливої дії ПАР на організм набуває особливої актуальності і має важливе значення для гігієнічної регламентації даного чинника в об’єктах навколишнього середовища
Дослідження вмісту ПАР в організмі жуйних тварин показали, що: по-перше, значна кількість ПАР потрапляє в організм у складі кормів; по-друге, велика кількість ПАР синтезуються в організмі тварин; по-третє, мікрофлора кишківника чутлива до дії ПАР.
Встановлено, що найвищий вміст (мг/кг) ПАР характерний для спинного мозку, півкуль головного мозку, печінки і нирок. У шлунково-кишковому тракті найвищий рівень ПАР виявлено в слизовій оболонці. Велика кількість їх є в навколовушній залозі, слизових оболонках і слизових нашаруваннях тонкого і товстого відділів кишечнику. Органи і тканини з високим (головний і спинний мозок, наднирники) та середнім (печінка, нирки, селезінка, легені) вмістом фосфоліпідів мають, відповідно, високий та низький вміст ПАР. Слід враховувати й те, що більшість ліпідних компонентів, особливо мембранних структур, володіють значною поверхневою активністю, а найбільш досліджений поверхнево активний комплекс легень на 80 % складається з фосфоліпідів. Зокрема ПАР, які синтезуються в організмі, беруть участь у побудові мембран і в саморегуляції обмінних процесів, транспорті метаболітів. Змінюючи властивості біологічних мембран, їх електричний заряд і проникність, ПАР можуть впливати на функціональний стан залоз внутрішньої секреції (наднирники, підшлункова залоза). При вивченні динаміки синтезу ліпідів встановлено, що ПАР посилюють синтез ліпідів у печінці. Підвищений вміст ПАР та їх метаболітів в організмі тварин порушує обмін ліпідів.
Окремі ПАР мають подразнювальні властивості. Шкідливий вплив ПАР залежить від виробничих, технологічних процесів, якості сировинних матеріалів. Деякі речовини викликають різко виражені дерматити, зміни у поведінці тварин. Відомо, що при контакті рук людини з водними розчинами деяких мийних засобів і детергентів спостерігається зниження кількості загальних ліпідів, амінокислот і зміна рН шкіри. Виявлена залежність між зниженням активності ферментів шкіри при дії ПАР і обезводненням шкіри.
Механізм сенсибілізуючої дії мийних препаратів на основі ПАР можна представити таким чином: детергенти взаємодіють з ліпідно-білковими мембранами клітин органів і тканин і викликають зміни структури і функції клітин. Вплив детергентів на морфологічну структуру мембрани супроводжується зміною її ферментативної активності. Змінений білок або комплекс «хімічна сполука — білок» сприймається імунною системою як чужорідний і проти нього виробляються антитіла.
Доведено, що тканини печінки затримують ПАР, які входять до складу синтетичних мийних засобів. СМЗ пригнічують жовчотворну функцію печінки. Дія мийних засобів на клітини печінки характеризується різким збільшенням проникності клітинних мембран, спричинюючи алергічний ефект дії ПАР.
ПАР змінюють електропровідність клітин слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, а тим самим, і проникність мембран клітин. ПАР, які мають полярні групи, подібніші до ліпоїдних компонентів мембран. Надходження їх в організм тварин може впливати на серцево-судинну систему. ПАР у тварин знижують активність підшлункової залози і фільтрувальну здатність нирок, змінюють активність ферментів крові.
Швидке і значне надходження з кишечника у кров та органи, а також швидше виведення з них різних речовин під впливом ПАР, пояснюється підвищеною проникністю біологічних мембран. ПАР — один із найпоширеніших чинників навколишнього середовища, які при взаємодії з іншими хімічними сполуками, впливають на його якісний стан і створюють загрозу порушення екологічної рівноваги у біосфері.
Засоби боротьби з побутовими комахами та гризунами, хімічні засоби захисту рослин, деякі засоби для виведення плям і склеювання, окремі види автокосметики – отруйні, з ними необхідно поводитися дуже обережно.
Такі препарати обов’язково мають напис “Отрута” або “Отруйно”.
Багато засобів для виведення плям, полірування та склеювання, догляду за виробами зі шкіри, деякі рідкі засоби для чистки, боротьби з побутовими комахами, хімічні засоби захисту рослин і мінеральні добрива пожеженебезпечні. Пожеженебезпечні також препарати в аерозольних упаковках. Зберігати їх треба тільки далеко від джерел тепла.
Наприклад, пестициди – хімічні речовини для захисту сільськогосподарської продукції, для знищення паразитів у тварин, для боротьби з носіями небезпечних захворювань. За останні десятиріччя кількість різних видів пестицидів дуже виросла, тільки в США вона сягнула до 900. В колишньому СРСР в 1986 р. було використано пестицидів в середньому біля 2 кг на 1 га(приблизно на 87% пашні) або біля 1,4 кг на душу населення, а в США 1,6 кг на 1 га (на 61% пашні) або 1,5 кг на душу населення.
Пестициди розповсюджуються на великі відстані, дуже віддалені від місць їх використання. Більшість з них залишаються в ґрунті досить довго (період піврозпаду діелдрину перевищує 20 років). При використанні навіть менш летючих компонентів більше 50% активних речовин у момент дії переходять прямо в атмосферу, а для таких пестицидів, як діелдрин, характерна дистиляція з парами води на земній поверхні. Ця частина пестицидів, що не досягає рослин, підхоплюється повітрям і осідає в районах суші або океану, дуже віддалених від зони використання речовини, і в кінці кінців потрапляє в різні екосистеми, включаючи океан, прісноводні водойми, наземні біоми, в значній кількості накопичується в ґрунтах.
Пестициди є єдиним засмічувачем, який свідомо вноситься людиною в навколишнє середовище. Вони вражають різні компоненти природних екосистем: зменшують біологічну продуктивність фітоценозів, різноманітність видів тваринного світу, знижують чисельність корисних комах і птахів, і кінець кінцем є небезпечними для самої людини. Вони вирізняються не тільки високою токсичністю, а й великою біологічною активністю і здатністю накопичуватися в різних ланках харчового ланцюга. Навіть у мізерних кількостях пестициди пригнічують імунну систему організму, підвищуючи таким чином його чутливість до інфекційних захворювань. У більших концентраціях ці речовини здійснюють мутагенний і канцерогенний вплив на організм людини.
Тому зараз в багатьох країнах світу починають зменшувати кількість пестицидів або зовсім від них відмовляються.
Отже, люди повинні замислюватися над тим, які хімічні речовини доцільно використовувати в побуті, як ці речовини впливають на навколишній світ і до чого може призвести неконтрольоване їх використання.
V. Підсумок уроку
Розповідь вчителя, обговорення з елементами рефлексії
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВОЗ) здоров’я населення на 50% залежить від способу життя, на 20% – від якості оточуючого середовища, ще на 20% – від спадкоємних особливостей організму і на 10% – від розвитку охорони здоров’я.
Діяльність людини, її життя на жаль майже постійно супроводжується дією різних небезпечних факторів. У світі застосовують майже 300 тис. різноманітних речовин, які використовують в різних галузях діяльності людини. Більшість з них несумісні з життям. Це – ксенобіотики (гр.. ксенос – чужий, біос – життя). Ксенобіотиками або чужорідними називають речовини, що надходять в організм з навколишнього середовища і не використовуються ним у якості джерел енергії, пластичних матеріалів чи каталізаторів. Вони можуть потрапити в організм з їжею, з напоями, через шкіру або з повітрям, під час дихання.
Небезпека впливу таких речовин на організм людини є результатом неграмотності, необізнаності, низького рівня культури – загальної, екологічної. Часто джерела небезпеки в довкіллі створюються самою людиною, коли через необережність, необачність, зухвалість, безвідповідальність людина сама створює небезпечні для життя умови.
Людина сама створила цілий клас хімічних сполук, що стійкі в навколишньому середовищі, здатні накопичуватися в природних об`єктах (водорості, рачки, риби), а потім потрапляти з їжею в організм, що в тисячі раз перевищують допустимі норми. До них належать засоби для миття, очищення, дезинфекції,полірування предметів, виведення із них плям, а також фарби, лаки, клеючі матеріали та ін., асортимент яких постійно зростає. Це також – продукти хлорування целюлози під час виготовлення паперу, органічні сполуки хлорування питної води, діоксиноподібні домішки у продуктах згоряння пластикового сміття. Чудові та корисні вогнетривкі рідини ( моторні масла, гідравліка) та електростійкі матеріали в конденсаторах насправді виявилися досить шкідливими «ендокринними руйнівниками», що зберігаються в грунтах і водоймах десятки років. Усі вони становлять потенціальну небезпеку для здоровя людини, особливо дітей. Такі речовини руйнують гормональну та імунну систему.
За статистикою у США отруєння і смертність дітей від токсичних хімічних речовин посідає друге місце, Польщі на побутові препарати припадає 28%, у Франції - 23% від усіх зареєстрованих отруєнь. Вважають, що більше 90% пухлин у людини після 50 років мають метаболічне походження і викликані хімічним забрудненням організму. В навколишнє середовище, а отже і в організм людини, надходить величезна кількість штучно створених сполук. У побуті ми практично щоденно зустрічаємося з продуктами хімічної промисловості та з хімічними процесами. Це прання білизни, миття посуду, доглядання за підлогою та меблями застосування клею, а також готування їжі, умивання з милом, догляд за шкірою обличчя та інша особиста гігієна тощо. Учні обговорюють почуту інформацію та роблять усно відповідні висновки
VІ. Домашнє завдання
Повторити пройдений матеріал та підготуватися до семестрового контролю знань.
І рівень
А Гідроліз жиру;
Б Гідрування жиру;
В Гідратація жиру;
Г Дегідрування жиру.
А Газойль;
Б Лігроїн;
В Гас;
Г Бензин
А Металічних;
Б Водневих;
В Йонних;
Г Ковалентних.
А Утворюють опорні м`язи та тканини організмів;
Б транспортують поживні речовини;
В каналізують хімічні реакції в організмі;
Г Захищають організм від хвороб.
А Радикальне розщеплення карбонового ланцюга;
Б Радикальне розщеплення карбонового ланцюга, ізомеризація і циклізація;
В радикальне розщеплення карбонового ланцюга, ізомеризація, циклізація і дегідрогенізація;
Г Радикальне розщеплення карбонового ланцюга, ізомеризація, циклізація та гідратація.
А Водневим зв`язком;
Б пептидними групами атомів;
В Йонним зв`язком;
Г Металічним зв`язком.
ІІ рівень.
а) 3; б) 4; в) 5; г) 6. Назвіть усі сполуки.
А взаємодії миючого засобу із жиром;
Б утворення мила з карбонових кислот;
В взаємодія жирів з розчинами лугів;
Г гідроліз жирів лугом.
ІІІ рівень.
Крохмаль →глюкоза → етанол → карбон (ІV) оксид→
→ натрій гідрокарбонат.
СН4 → С2Н2→ С6Н6 → С 6Н 5СІ→ С 7Н8. Назвіть усі сполуки.
ІV. Рівень