Я посилення інтересу до свого зовнішнього вигляду однак підліткам характерне незадоволення своєю зовнішн
Работа добавлена на сайт samzan.net:
2.Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка і її вплив на його психологічні особливості і поведінку. Вплив фізичного та фізіологічного розвитку підлітка на його психіку
Даний вік характеризується бурхливими, але нерівномірними темпами зростання організму та фізіологічними змінами. Ці соматичні зміни стають чинниками ряду надбань психічного розвитку підлітка: швидкі темпи зростання та дорослішання викликають формування нового образу "Я", посилення інтересу до свого зовнішнього вигляду, однак підліткам характерне незадоволення своєю зовнішністю, нерівномірне формування опорно-кісткової системи (зростання рук, ніг та голови випереджає темпи розвитку хребта) супроводжується тимчасовою втратою гармонії в рухах, що примушує підлітка переживати сором'язливість, пригніченість, знижує самооцінку, нерівномірний розвиток кровоносної системи (серце росте швидше, ніж судини) може спричинювати погане самопочуття, головний біль, періодичне зниження розумової працездатності,
У нервовій діяльності підлітка процеси збудження переважають над гальмуванням, що викликає часті перепади настрою, підвищену чутливість, дратівливість, розгортання статевого дозрівання, поява вторинних статевих ознак сприяє формуванню почуття дорослості як центрального особистісного новоутворення підлітка, забезпечує активізацію статевої ідентифікації, пожвавлює потяг до спілкування з протилежною статтю.
Пубертат - період статевого дозрівання , підлітковий період синонімічно називається пубертатним. Оскільки темпи статевого дозрівання в підлітковому віці досить швидкі, то позначаються як так званий "пубертатний стрибок"-невідповідність випереджаючих темпів його статевого дозрівання повільнішим темпам фізичного розвитку та становлення особистості.
Проблему дисбалансу фізичних, фізіологічних та психічних аспектів дорослішання підлітка можуть ускладнити вияви акселерації - прискорених темпів фізичного розвитку та ретардації як явища уповільнених темпів дорослішання підлітка.Важливо, що прискорені темпи фізичного та фізіологічного розвитку не збігаються з такими ж швидкими темпами становлення особистості. Інфантилізм підлітка - надмірна дитячість внутрішніх психічних проявів (емоцій, поглядів, інтересів) та поведінки, що не відповідає хронологічному віку
18.Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність юнацтва.
Соціальна ситуація розвитку – перехід від дитячої залежності до дорослої відповідальності і свободи. Основна спрямованість –зосередження на майбутнє. Сенситивний період формування життєвих цінностей, світогляду.
В юнацькому віці відбуваються істотні морфофункціональні зміни, завершуються процеси фізичного дозрівання людини. Життєдіяльність в юності ускладнюється: розширюється діапазон соціальних ролей та інтересів, з'являється все більше дорослих ролей з відповідною їм мірою самостійності і відповідальності. На цей вік припадає багато критичних соціальних подій: одержання паспорта, настання кримінальної відповідальності, можливість реалізації активного виборчого права, можливість вступу до шлюбу. Перед кожним постає задача вибору професії і подальшого життєвого шляху.Але поряд з елементами дорослого статусу юнак все більше зберігає певну міру залежності, яка йде з дитинства: це і матеріальна залежність, й інерція батьківських настанов, пов'язаних з керівництвом і підпорядкуванням.
Початок цього процесу відноситься до підліткового віку, коли підліток замислюється про майбутнє, намагається його передбачити, створює образи (малює картини) майбутнього, не замислюючись при цьому про засоби його досягнення. Суспільство, в свою чергу, ставить перед молодою людиною конкретну і життєво важливу задачу професійного самовизначення, і таким чином створюється характерна соціальна ситуація розвитку. В 9-му класі середньої школи і ще раз у 11-му класі школяр неминуче потрапляє в ситуацію вибору - завершення чи продовження освіти в одній з його конкретних форм, вступу до трудового життя тощо. Соціальна ситуація розвитку в ранній юності - "поріг" самостійного життя.
Соціальна ситуація розвитку полягає в тому, що суспільство ставить перед юнацтвом задачу професійного самовизначення в плані реального вибору. Професійне самовизначення стає психологічним центром соціальної ситуації розвитку.Професійне самовизначення - це багатовимірний і багатоступеневий процес, в якому відбувається виділення задач суспільства і формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність. Цю особливість юності влучно визначив соціолог В.Н. Шубкін, який назвав юність доленосним періодом життя, в якому ціна помилки не двійка, а іноді безкорисно прожиті роки. На думку М.Р. Гінзбурга, вибір професії фактично означає проектування в майбутнє певної соціальної позиції.
Провідна діяльність в юнацькому віці– навчально-професійна. В психологічних періодизаціях Д.Б. Ельконіна і О.М. Леонтьєва провідною діяльністю в юності визнається навчально-професійна діяльність. Незважаючи на те, що у багатьох випадках юнак продовжує залишатися школярем, навчальна діяльність в старших класах повинна набути нової спрямованості і нового змісту, орієнтованого на майбутнє. Мова може йти про вибіркове ставлення до деяких навчальних предметів, пов'язаних з запланованою професійною діяльністю і необхідних для вступу до ВНЗ, про відвідання підготовчих курсів, про включення до реальної трудової діяльності в пробних формах, продовжування освіти в ПТУ, технікумах, коледжах, технічних ліцеях чи про власне трудове життя.На думку Д.І. Фельдштейна, в юнацькому віці характер розвитку визначають праця і учіння як основні види діяльності.
34.Кризові явища ранньої дорослості.
Даний вік можна розглядати в контексті переживання нормативних та ненормативних криз. Перша криза пов'язана з добудовою життєвого плану, розпочатою ще в юності, що потребує узгодження фантазій, максималізму з реальними можливостями. Проте молода людина, сповнена амбіцій, прагне досягнути якнайбільшого і розпочинає життєву експансію - діяльність щодо реалізації запланованого. Проблемним може стати вибір щодо співвідношення кар'єри та сім'ї. Самооцінка під час кризи суттєво залежить від реакції оточення. Наступна криза визначається необхідністю корекції життєвих планів, їх приземлення до можливостей та обставин. На основі накопиченого життєвого досвіду у особистості виникає усвідомлення обмежень у досягненні мети. Кризу супроводжує усвідомлення остаточного закінчення молодості, початок домінування інтелекту над почуттями. Для шлюбу характерне послаблення або й завершення періоду пристрасної закоханості, що потребує нового підґрунтя для стосунків подружжя. Розв'язання кризи супроводжується формуванням життєвого паттерну - стилю проходження життя.Близько 37-40 років розгортається одна із найскладніших нормативних криз дорослості. Передумовами цієї кризи є початок старіння, зупинка в побудові кар'єри, відокремлення дорослих дітей, що спричинюють усвідомлення середини життя та його конечності і викликають перегляд життєвих досягнень. Особливо гостро криза переживається в таких випадках: якщо досягнення людина вважає несуттєвими, якщо попереду нема перспектив значних змін і людину лякає подальша одноманітність існування, якщо життєві досягнення сприймаються як невідповідні ідентичності.
Окрім вікових, у даному періоді можливе переживання і ненормативних криз. Найбільш типовими серед них Н.В. Співак вважає: кризу здоровя, життєвих помилок, самореалізації, значимих стосунків, особистісної автономії, самореалізації. Конструктивне подолання цих криз зумовлює прогресивні зміни особистості.
50.Старіння і його вплив на психіку людей похилого віку.
За думкою Ф.Гізе, можна узагальнити ставлення людей похилого віку до власної старості у відповідності до наступних типів:-негативіст, екстравертований, інтровертований.Для типу негативіста характерним є заперечення всяких ознак власного старіння, екставертований тип відрізняється від двох інших тим, що визнає старість за зовнішніми ознаками типу виходу на пенсію, дорослішання дітей та внуків, змін статусу в родині тощо. Інтровертований тип людей похилого віку гостро та болюче переживає фіксацію ознак власного старіння, ігнорує нове та зациклюється на минулому життєвому досвіді, прагнучи спокою.
Соматичні (організм та його життєдіяльність) та соціально-психологічні (статус, Я-концепція) зміни, що відбуваються в пізній дорослості, неминуче викликають оновлення сприймання особистістю себе в старості. Вивчаючи індивідуальні реакції людини похилого віку на старіння, британський психолог Д.Бромлей виділила п'ять типів пристосування: конструктивний-врівноваженість, критичність до себе, довіра до інших ,оптимізм, залежний-пасивність, відмова від життєвих стратегій, залежність від інших, захисний-самодостатність, поглиненість професійною діяльністю, ворожий-агресивність, претензії до інших, острах смерті та бунт проти неї, заздрість, ауто ворожий-негативне сприймання себе та свого життєвого досвіду, депресивність.Старіючи, втрачаючи фізичні сили, індивід може зберігати здатність прогресивно розвиватися як особистість. Американський психолог Е.Еріксон вважає головним завданням психіки в пізньому дорослому віці підтримку ідентичності. Внаслідок тих змін, які відбуваються з людиною похилого віку, вона переймається проблемою збереження власної сутності, значимості та особистісної цінності.
Якщо такої відкритості нема, утворюється психологічне "окостеніння", або, за означенням Е.Еріксона, особистісна стагнація.Особистісна стагнація - застій в особистісному розвитку людини, спричинений її зацикленістю на минулому та несприйманням подальших змін ідентичностіВ похилому віці, за думкою означеного вище психолога, особистісну стагнацію спричинюють дві групи негативних новоутворень, які він називає неадаптивними ( своевілля та безжалісність, зацикленість на 1 справі, фанатизм, самонадіяність)та шкідливими тенденціями(відсторонення від світу, презирство до світу, відсутність турботи, гальмування своїх дій).
Почуття відчаю і шкодування можуть в кінці кінців привести людину похилого віку до серйозних психологічних розладів. Найбільш типовими патологічними розладами є: депресія, що супроводжується постійною тривогою та пригніченістю, іпохондрична фіксація тобто патологічна зацикленість на стані здоров'я, впевненість у тяжкому невиліковному захворюванні, марення про притиснення, що виявляється у нав'язливих ідеях про пригнічення зі сторони інших людей, домисли з горделивими ідеями власної значимості як спосіб компенсації почуття знецінення себе та свого життя.
Психіка людей похилого віку зайнята спогадами та самоаналізом. Старість неначе повертає людину до актуальних в юнацькому віці питань особистісного самовизначення:"Хто я?", "Яким я був?", "Що чекає попереду?".
2. форма крупных договорных объединений заводов комбинатов которые используют возможности крупномасштабно
3. О внесении изменений в Правила формирования и использования бюджетных ассигнований Инвестиционного фонда
4. Рецептуры и технологию производства мучных кулинарных изделий теста фаршей начинок
5. Сумах дубильный
6. Путешествие в зиму подготовили Вдовиченко Нина Ивановна воспитатель
7. Меир Голда
8. Законы и правила по которым мы играем
9. .Д. Исаев ЧЕЛОВЕКВ ПРОСТРАНСТВЕЦИВИЛИЗАЦИИ И КУЛЬТУРЫ Луганск2003.
10. Аграрная реформа 1861 год
11. Значимость водоохранных лесов
12. Грызуны, доклады, биология
13. реферату- ПредставництвоРозділ- Економіка підприємства Представництво П л а н Вступ 2 Розділ 2 Зміни де
14. Интернет как инструмент совершения компьютерных преступлений
15. . Механическая подпеченочнаяобтурационная желтуха обусловлена вне или внутрипеченочной обструкцией желч
16. Общая численность работников предприятия составляет 56 человек в том числе в первую смену работ
17. ВеК Носкова В
18. Реферат по учебной дисциплине Философия Специальность 202 03 08 Иностранный язык английскийнемецкий
19. 1Классификация преобразователей частоты ПЧ в ЭП переменного тока предназначены для изменения частоты
20. Состояние больного после стентирования