Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Практичне заняття № 9
До навчального курсу «Історія психології» денного та заочного відділення спец. «Психологія».
ТЕМА: розвиток біхевіоризму і необіхевіоризму.
МЕТА: розглянути динаміку протікання методологічної кризи в психології; дати визначення предмету вивчення біхевіоризму, факторів, що впливають на його формування; виділити основні теорії біхевіоризму і необіхевіоризму.
ХІД ЗАНЯТТЯ:
I. Питання для самопідготовки:
1.1. Загальна характеристика біхевіоризму, його основні теорії.
1.2. Соціогенетичний підхід і його втілення в класичному біхевіоризмі.
1.3. Соціальний біхевіоризм.
1.4. Теорії Торндайка Е. та Уотсона Д.
1.5. Виникнення необіхевіоризму.
II. Дати анотації наступним роботам:
2.1. Торндайк Э. Принципы обучения, основанные на психологии. – М., 1929.
2.2. Уотсон Д. Психология как наука о поведении. – Одесса, 1925.
2.3. Вертгеймер М. Продуктивное мышление. – М., 1987.
III. Надати до захисту реферати, що стосуються даної теми.
IV. Література
4.1. Якунин В.А. История психологии. СПб.: изд-во Михайлова В.А., 1998.
4.2. Марцинковская Т.Д. История психологии. – М.: «Академия», 2001. – с. 291-330.
4.3. Хрестоматия по истории психологии. – М., 1980.
4.4. Ярошевский М.Г. История психологии. – М., 1996.
V. Контрольні питання:
5.1. Які напрямки дослідження існують в школі біхевіоризму?
5.2. У чому суть поняття навчання?
5.3. Який метод дослідження поведінки був розроблений Торндайком Е.?
5.4. У чому відмінності між стимульним і оперантним біхевіоризмом?
5.5. Які експерименти з вивчення емоцій проводилися Уотсоном Д.?
Короткий конспект теми
Вперше біхевіористська концепція була запропонована американським ученим Д. Уотсоном (1878-1958) в його роботі «Світ, як його бачить біхевіорист» (1913). Ядром дослідницького методу біхевіоризму стало експериментальне вивчення зв'язку між стимулом і реакцією. Але даний метод був запропонований ще раніше Е. Торндайком (1874-1949) в рамках такого напрямку, як функціоналізм.
Предметом дослідження біхевіоризму є поведінка (behavior - «поведінка»).
* Поведінка - це система реакцій організму на зовнішнє і внутрішні стімулі, яка об'єктивно спостерігається.
Фундаментом для появи концепції біхевіоризму стали Чиказька і Колумбійська школи функціоналізму.
Ідея про те, що в основі розвитку поведінки лежить формування все нових зв'язків між стимулами і реакціями, привела бихевіористів до переконання, що провідним чинником в процесі генезису є соціальне, навколишнє середовище. Цей підхід, названий соціогенетичним (на відміну від біогенетичного, в якому провідним фактором виступає спадковість), отримав найбільш повне втілення саме в класичному біхевіоризмі.
Роботи Торндайка і Уотсона поклали початок великій кількості експериментів, які вивчають різні аспекти формування поведінки. Ці дослідження показали, що не можна пояснити все психічне життя виходячи зі схеми S R, неможливо абсолютно не враховувати внутрішній стан живої істоти. Це привело до модифікації класичного біхевіоризму і появі так званого необіхевіоризму.
Основні теорії біхевіоризму
|
Учений |
Предмет і завдання дослідження |
Основні результати |
|
Е.Торндайк |
Експериментальне дослідження умов і динаміки навчання шляхом аналізу засобів рішення завдання у проблемній скриньці |
Закони освіти коннекціі (зв'язку), тобто закони навчання. Метод навчання шляхом проб і помилок |
|
Д. Уотсон |
Вивчення поведінки, аналіз її формування шляхом утворення зв'язку S-R. Спостереження за природним становленням поведінки, емоцій, понять, мови. |
Доказ прижиттєвого утворення основних знань, умінь, переживань людини і можливості вплинути на їх утримання. |
|
Е. Толмен |
Вивчення діяльності системи організм - середа, формування цілісного, молярного підходу до проблеми поведінки. |
Внутрішня змінна, зв'язок S-R, поняття про когнітивні карти і латентне навчання. |
|
К. Халл |
Формування гіпотетико-дедуктивного підходу до вивчення поведінки, аналізи факторів, що впливають на характер зв'язку S-R. |
Поняття первинного та вторинного підкріплення, закон редукції напруги. |
|
Б. Скинер |
Розробка методів цілеспрямованого навчання, управління та корекції поведінки. Вивчення оперативної поведінки. |
Закони оперантного навчання, програмоване навчання, методи корекції поведінки. |
|
Д. Мід |
Дослідження соціальних взаємодій, що лежать в основі утворення «Я». |
Поняття ролі системи ролей як основи особистості, розкриття ролі гри та очікувань оточуючих в становленні «Я». |
|
А. Бандура |
Дослідження соціального навчання, вивчення механізмів формування соціальної поведінки і наслідування, а також способів корекції поведінки. |
Поняття непрямого підкріплення, розкриття ролі моделі наслідування, дослідження самоефективності, що впливає на регуляцію персональної поведінки. |
Теорія Е. Торндайка
Едвард Лі Торндайк переклав «науку про душу» в площину вивчення рефлексів. Створив теорію коннекціонізма. Це одна з найяскравіших і суперечливих фігур в історії психологічної думки. Закінчив Гарвардський університет, де прослухав курс «принципу психології» У. Джемса. Власні наукові дослідження проводив з дітьми в сирітському притулку, потім адміністрація університету ці досліди заборонила. Торндайк зайнявся дослідами над тваринами. Свої факти і висновки він виклав в 1898 р. в докторській дисертації «Інтелект тварин. Експериментальне дослідження асоціативних процесів у тварин ». Е. Торндайк вивів і описав такі закони:
- Закон вправи;
- Закон готовності;
- Закон асоціативного зсуву;
- Закон ефекту.
Цілеспрямований Торндайк свого часу писав: «Я вирішив за 5 років досягти самих вершин психології, потім буду викладати ще 10 років, а потім піду з науки». За півстоліття роботи в університеті він написав понад 500 наукових робіт.
Торндайк виділив також додаткові умови успішного навчання - легкість відмінності стимулу і реакції і усвідомлення людиною зв'язку між ними.
Дані Торндайка привели його до висновку про те, що навчання відбувається шляхом проб і помилок, або, як він пізніше писав, методом проб і випадкового успіху. В результаті формується уявлення про шляхи досягнення мети, тобто про шляхи вирішення постачання перед випробуваним завдання. Таким чином, роботи Торндайка були направлені на дослідження інтелектуальної поведінки.
Теорія Уотсона
Джон Бродес Уотсон (1878-1958) починав свою наукову діяльність в Чікагському університеті, де завідував кафедрою експериментальної психології. Його вчителями були Джон Дьюї та Джеймс Енджел. Джон Дьюї є автором першого в США підручника психології. Д. Уотсон працював в університеті до 1908 року, тут опублікував свою першу наукову працю, присвячену дресируванню білих щурів. Він писав: «Я ніколи не хотів проводити досліди на людях. Мені самому завжди подобалося бути піддослідним. В таких випадках я завжди відчував незручність і діяв неприродно. Зате, працюючи з тваринами, я відчував себе в своїй тарілці. Поступово у мене сформувалася думка про те, що, спостерігаючи за поведінкою тварин, я зможу з'ясувати все те, що інші вчені відкривають, використовуючи піддослідних людей ».
У 1913 році була опублікована перша програмна робота Уотсона «Психологія з точки зору біхевіориста», де була описана наука про поведінку, тобто біхевіоризм.
У 1915 році Уотсон був обраний президентом Американської психологічної асоціації. В рамках вивчення біхевіоризму він займався педагогічною практикою, надаючи виняткову важливість саме педагогічному впливу на особистість яка формується. Довгі роки вважалося, що з будь-якої дитини можна виховати Спінозу. А якщо це в більшості випадків не вдається, винна тому - недолік доданих вихователем зусиль.
Біхевіористська позиція Уотсона вгадується навіть у його любовних листах до дружини: «Кожна клітина мого тіла належить тобі, індивідуально і в сукупності. Моя загальна реакція на тебе тільки позитивна. Відповідно, позитивна і реакція мого серця ». Були опубліковані такі його книги, як: «Біхевіоризм» (1930), «Психологічний догляд за дитиною» (1928). Після публікації робіт Уотсона принцип управління поведінкою отримав широку популярність в американській психології. Це пов'язано з тим, що він розширив сферу психологічного, включивши в неї тілесні дії тварин і людини.
Життя Уотсона круто змінилося у 1935 р., коли померла його дружина. Будучи на 20 років старшим за неї, він був психологічно не готовий до такої події; Уотсон став затворником, усамітнившись в дерев'яному фермерському будиночку, що нагадував йому будинок дитинства. Він продовжував писати, але вже нічого не публікував. Зміст цих рукописів не відомо нікому: незадовго до своєї смерті в 1958 р. Уотсон спалив усі свої записи.
Виникнення та розвиток необіхевіоризму
Підтримка основних положень біхевіоризму і, головне, його прагнення до об'єктивного дослідження психіки не виключало розбіжностей, що виникали при вирішенні конкретних наукових проблем. А сумніви в істинності деяких принципів Уотсона виникли вже при аналізі результатів перших експериментів, проведених У. Хантером і К. Лешлі.
У. Хантер (1886-1954) почав у 1914 р. дослідження відстроченої реакції. У цих експериментах мавпі давали, наприклад, можливість побачити, в який з двох ящиків було покладено банан. Потім між нею і ящиками ставили ширму, прибираючи її через кілька секунд, після чого мавпі давали можливість зробити вибір. Тварина успішно знаходила правильну скриню. Це рішення доводило, що тварини здатні не тільки до безпосередньої, а й до відстроченої реакції на стимул.
Одним з учнів Уотсона був К. Лешлі (1890-1958). Його основна робота «Механізми мозку та інтелект» (1929). У його експериментах у тварини виробляли якийсь навик, а потім видаляли різні ділянки мозку з метою з'ясувати, чи залежить від них цей навик. Виявилося, що при руйнуванні певної зони кори головного мозку піддослідної тварини її функції брала на себе інша зона. Для пояснення цього факту Лешли висунув концепцію еквіпотенціальності (рівноцінності) ділянок мозку, що дає здатність збереженої частини кори компенсувати втрату. Концепція дії маси пояснювала той факт, що якість виконання завдання знижується пропорційно обсягу руйнувань і необов'язково залежить від локалізації пошкодження. Роботи Лешли доводили, що різні ділянки мозку відповідальні за різні функції, проте локалізація, згідно з його спостереженнями, тим менш значна, ніж складніше психічний процес.
Новий етап у розвитку даного напрямку пов'язаний з іменами Е. Толмена (1886-1956) і К. Халла (1884-1952).
Основні роботи Е. Толмена:
«Цільова поведінка у тварин і людини» (1932).
«Когнітивні карти у щурів і людини» (1948).
Основні роботи К. Халла:
«Принципи поведінки» (1943).
«Системи поведінки» (1952).
Толмен виділив особливий тип навчання, яке було названо латентним (прихованим). На відміну від інших біхевіористів, даний вчений наполягав на тому, що поведінка не зводиться до вироблення рухових навичок. У класичних експериментах Толмена з хрестоподібним лабіринтом було показано, що щури, які заучують моторні реакції, орієнтуються гірше, ніж ті, які виробили карту лабіринту, орієнтуючись на гештальтзнак. Організм орієнтується в ситуаціях, до яких пристосовується, завдяки тому, що виділяє певні ознаки, що асоціюються з точкою вибору (саме це і є гештальтзнакі) і дозволяють розрізняти, «що веде до чого?».
Халл вважав, що в психології варто висунути кілька загальних теорем (як в геометрії Евкліда чи механіки Ньютона), піддати їх експериментальній перевірці і у випадку, якщо вони досвідом не підтвердяться, перетворити їх у більш адекватні положення. Такий підхід отримав назву гіпотетико-дедуктивного методу. Халл спирався в основному на вчення І.П. Павлова про умовні рефлекси.
Контрольні питання
1. Які напрямки дослідження існують у школі біхевіоризму?
2. У чому суть поняття «научіння»?
3. Які причини модифікації класичного біхевіоризму?
4. У чому різниця між стимульним і оперантним біхевіоризмом?
5. Опишіть можливості та межі управління поведінкою в біхевіоризмі?