Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Назва реферату: Дружба народiв у творчостi Тараса Шевченка
Розділ: Твори шкільні
Дружба народiв у творчостi Тараса Шевченка
Усi ми знаємо Тараса Григоровича Шевченка як українського народного письменника, справжнього патрiота своєї нацiї. Майже усе написане ним було присвячене Українi, яку поет змальовував з великою любов'ю. Його заклик "Свою Україну любiть" проходить червоною ниткою через усю його творчiсть, так само, як мотив ненавистi до поневолювачiв рiдного народу. Але чи є це пiдставою вважати, що Шевченко ставив свою нацiю понад усе?
Може скластися таке враження - багато рядкiв його творiв присвяченi обвинуваченню царської Росiї або польської шляхти. Та лише на перший погляд. Тiльки в дуже обмежених людей патрiотизм набуває форми несприйняття i ворожого ставлення до усiх iнших нацiй. Тараса Шевченка ж обмеженою людиною назвати нiяк не можна.
"З його слiв я вперше зрозумiв, як треба любити батькiвщину i свiй народ" - пише про Шевченка... грузинський поет Акакiй Церетелi у статтi "Мої спогади про Шевченка", який вiдчув пiсля спiлкування з українсь ким Кобзарем спорiдненiсть доль двох настiльки рiзних народiв.
"Сей новий патрiотизм нашого поета, - уточнює цю думку Iван Франко, - ...основується свiдомо та твердо на любовi до всiх людей, на бажаннi загальнолюдського братерства, на прихильностi до всiх пригноблених i покривджених, мiж котрими перша i найближча серцю поета його рiдна Україна".
Для будь-якої людини є природним любити найрiднiше. Але вiддаючи серце близьким людям, наприклад, членам своєї родини, культурна людина не вважатиме ворогами усiх iнших людей лише за те, що вони не входять в коло "близьких". Те саме є справедливим i щодо ставлення патрiота до iнших народiв.
Так, нам вiдомо з творiв Шевченка, як вiн ставився до Росiйської iмперiї - "тюрми народiв". Вiн засуджував колонiальну полiтику росiй-ського царизму, увесь державний устрiй. Але саме Iмперiя, царизм були його ворогами - а не росiяни взагалi. "Москалi" як представники ворожого устрою - а не росiйського народу. Росiйський народ у його зображеннi був майже такою самою жертвою, як український та всi iншi народи, що входили до складу Росiйської iмперiї.
Од молдаванiна до фiнна
На всiх язиках все мовчить, -
пише Шевченко, але його спiвчуття поневоленим також охоплює усiх "од молдаванiна до фiнна". Поет закликає до солiдарностi мiж безправними народами, до їх об'єднання проти спiльного ворога - конкретно го суспiльного ладу.
Так само у "Гайдамаках" та iнших творах на iсторичну тематику, хоча у деяких героїв звучить ворожiсть до "ляхiв" взагалi, не слiд плутати їх слова з авторськими. Польський народ не був у розумiннi Шевченка ворогом українцiв, так само, як народ росiйський.
Так, упродовж рiзних iсторичних перiодiв певнi нацiї пригноблю ються представниками iнших, i образи за це часто живуть довше за власне поневолення. Але Шевченко не пiддається й таким образам. Вiн пам'ятає про спорiдненiсть мiж близькими нацiями краще, нiж про ситуативну ворожнечу.
Того ж батька, такi ж дiти, -
Жити б та брататься.
Нi, не вмiли, не хотiли,
Треба роз'єднаться! -
пише вiн про український та польский народи. До народного повстання гайдамакiв призвiв не конфлiкт мiж iнтересами саме народiв - винною є польська шляхта, а самi нацiї, на його думку, є братнiми. I пiзнiше, у вiршi "Ще як були ми козаками" , поет повертається до цiєї ж теми:
Отак-то, ляше, друже-брате!
Неситiї ксьондзи, магнати
Нас порiзнили, розвели...
Шевченко мрiє про об'єднання мiж слов'янськими народами:
Щоб усi слов'яни стали
Добрими братами,
I синами сонця правди...
Це - рядки з поеми "Єретик". До речi, образ ворога в цiй поемi грають вже не "москалi" чи "ляхи-шляхтичi", а нiмцi - чергове уособлення колонiальної полiтики, як такої, на прикладi конкретних iсторичних обставин.
I, нарештi, доказом ставлення Кобзаря до дружби всiх народiв можуть стати рядки ("I Архiмед, i Галiлей"):
I на оновленiй землi
Врага не буде супостата,
А буде син, i буде мати,
I будуть люди на землi.
Саме "люди" взагалi, без роздiлення на народи, або пригноблених та тих, хто гнобить. Отже, дружба народiв була не лише темою що епiзодично порушувалась у рiзних його творах - вона була частиною шевченкiвської мрiї про свiтле майбутнє.